Постанова

від 21.02.2024 по справі 380/28294/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 380/28294/23 пров. № А/857/25353/23Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Іщук Л.П.,

Обрізка І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Львівського окружного адміністративного суду (суддя Братичак У.В.) про повернення позовної заяви, постановлену в м.Львові 13 грудня 2023 року у справі №380/28294/23 за позовом ОСОБА_1 до Пустомитівської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язати вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

30.11.2023 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Пустомитівської міської Ради, просив: - визнати протиправною бездіяльність Пустомитівської міської Ради, а саме: неналежний контроль за станом благоустрою Пустомитівської територіальної громади, щодо сміттєзвалища в околиці вул. Привокзальної (орієнтовні геопросторові дані 49.741548,23.898366) про яке позивач повідомляв в зверненні від 10.10.2023; невжиття своєчасних заходів контролю за станом благоустрою Пустомитівської територіальної громади, щодо сміттєзвалища в околиці вул.Привокзальної (орієнтовні геопросторові дані 49.741548,23.898366) про яке позивач повідомляв в зверненні від 10.10.2023, результатом чого є тривале невиконання п.8.4 «Правил благоустрою території Пустомитівської територіальної громади»; невжиття належних та своєчасних заходів, щодо забезпечення ліквідації несанкціонованого сміттєзвалища в околиці вул.Привокзальної (орієнтовні геопросторові дані 49.741548,23.898366) про яке позивач повідомляв в зверненні від 10.10.2023; - зобов`язати відповідача забезпечити повну ліквідацію сміттєзвалища в околиці вул. Привокзальної (орієнтовні геопросторові дані 49.741548,23.898366) про яке позивач повідомляв в зверненні від 10.10.2023 та вжити ефективні заходи контролю за станом благоустрою Пустомитівської територіальної громади сміттєзвалища в околиці вул.Привокзальної (орієнтовні геопросторові дані 49.741548,23.898366) про яке позивач повідомляв в зверненні від 10.10.2023.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року позовну заяву повернено позивачеві.

Повертаючи позовну заяву, суддя суду першої інстанції виходив з того, що недоліки позовної заяви, на які вказано в ухвалі судді від 05.12.2023, позивач не усунув, а підстав для задоволення клопотання про звільнення останнього від сплати судового збору суд не вбачає.

Не погоджуючись з ухвалою судді суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить скасувати ухвалу судді Львівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року та справу №380/28294/23 повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суддя суду першої інстанції проігнорував всі доводи клопотання позивача, не надав оцінку майновому стану та не визначив, чи позивач має можливість сплатити судовий збір і чи такий збір не є перешкодою доступу до правосуддя, суд не вказав також яких доказів бракує. Скаржник вказує, що у справі №380/28294/23 не надано жодної оцінки поданим доказам неспроможності сплати судового збору. Скаржник зазначає, що суд не вказав жодного документу який я міг би ще здобути та надати для підтвердження неспроможності сплати збору. Скаржник вважає, що суддею суду першої інстанції у справі №380/28294/23 порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, наслідком чого є протиправне та незаконне обмеження права на доступ до правосуддя.

Враховуючи положення статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали судді суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржувана ухвала судді суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України не відповідає.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 05.12.2023 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з відсутністю доказів сплати судового збору або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, а також, оскільки в матеріалах справи відсутні докази надсилання позовної заяви та копій доданих до неї документів іншим учасникам справи, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Суддя суду першої інстанції в цій ухвалі зазначив, що 01.12.2023 на адресу суду від позивача надійшло клопотання, в якому посилається на свою неплатоспроможність, де позивач вказує, що тривалий час займається лише громадською та волонтерською діяльністю в напрямку посилення громадянських прав в Україні та в сфері захисту довкілля та не отримує жодних доходів. Суддя суду першої інстанції вказав, що наведені позивачем доводи щодо неспроможності сплати судового збору в цій справі через ініціювання ним у зв`язку з громадською діяльністю інших судових справ не дають підстав для висновку про необхідність звільнення його від сплати судового збору за подання даної позовної заяви.

На виконання вимог вказаної ухвали, позивач подав клопотання від 07.12.2023, яке зареєстроване судом першої інстанції 08.12.2023, просив повторно розглянути клопотання від 01.12.2023 щодо доступу до правосуддя та повідомив, що готовий надати додаткову інформацію про майновий стан, тому якщо суду бракує доказів підтвердження негативного майнового стану, просив повідомити, які саме документи має оновити чи додати.

В ухвалі від 13 грудня 2023 року, повертаючи позовну заяву, суддя суду першої інстанції зауважив, що вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя, а у поданому клопотанні від 08.12.2023, позивач фактично висловлює свою не згоду із ухвалою суду від 05.12.2023 та небажанням її виконувати, просить суд повторно розглянути клопотання, яке вже розглянуто судом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.

Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з частиною 1 статті 168 КАС України позов пред`являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.

Відповідно до частини 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (частина 2 статті 169 КАС України).

Отже, залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом, з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання. В ухвалі зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, тривалість якого визначається в кожному конкретному випадку з урахуванням характеру недоліків, реальної можливості отримання копії ухвали, яка повинна бути надіслана заявнику негайно, та їх виправлення.

Згідно з частинами 1, 2 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 статті 133 КАС України встановлено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлені Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI (далі - Закон №3674-VI), статтею 8 якого встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Відстрочення та розстрочення сплати судового збору, звільнення від його сплати особи, яка через важкий майновий стан не може його сплатити, направлено на забезпечення доступності до правосуддя та реалізацію права таких осіб на судовий захист.

Конституційний Суд України у рішенні «У справі за конституційним зверненням асоціації «Дім авторів музики в Україні» щодо офіційного тлумачення положень пункту 7 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у взаємозв`язку з положеннями пункту «г» частини першої статті 49 Закону України «Про авторське право і суміжні права»» №12-рп/2013 від 28.11.2013 року, вказав - гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, від 14 травня 1981 року № R (81) 7: «В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D). Сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.

Водночас, суд апеляційної інстанції зауважує, що єдиною підставою для відстрочення, розстрочення сплати судового збору, звільнення від його сплати є майновий стан заявника. Обґрунтування пов`язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на позивача. При зверненні до суду із заявою про відстрочення або розстрочення сплати судового збору особа повинна додати до такої заяви належні документи на підтвердження факту відсутності відповідних коштів для сплати судового збору.

З матеріалів справи встановлено, що на підтвердження неможливості сплати судового збору за подання позовної заяви, разом з позовною заявою подане клопотання від 01.12.2023 з аргументами щодо наявності підстав для звільнення від сплати судового збору та надано: відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 1 кварталу 2022 року по 3 квартал 2023 року; копію відповіді на запит з Синельниківської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості щодо не перебування у 2022 році позивача на обліку в центрах зайнятості України; копію відповіді ГУ ДПС у Дніпропетровській області; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна; копію витягу з Єдиного державного реєстру транспортних засобів стосовно зареєстрованих транспортних засобів.

При цьому, позивач просив повідомити суд, яку додаткову інформацію повинен надати для прийняття рішення щодо доступу до правосуддя.

В подальшому, на виконання вимог ухвали судді Львівського окружного адміністративного суду від 05.12.2023 позивач у клопотанні зазначив, що: «… готовий добувати додаткову інформацію про майновий стан, бо особисто вже не знаю, які ще передбачені Законом документи можу долучити…».

Варто вказати, що майновий стан сторони входить до предмета доказування і, відповідно, має бути підтверджений належними і допустимими, у розумінні статтей 73, 74 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами.

Тож, для застосування судом положень частини 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України «Про судовий збір» повинні бути відповідні правові підстави, в іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі», вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.ХІ.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.

Положення Закону України «Про судовий збір» не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору чи звільнення від його сплати може бути, наприклад, довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, стипендію, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо.

Наведення доводів, обґрунтування пов`язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на особу, яка подає скаргу.

Вказане відповідає позиції Верховного Суду, висловленій в ухвалі від 18 березня 2021 року у справі № 824/1571/19-а.

Зі змісту оскаржуваної ухвали судді суду першої інстанції вбачається, що при винесені такої надані позивачем документи судом належним чином не проаналізовано, наведенні позивачем підстави для звільнення від сплати судового збору, чи відстрочення або розстрочення сплати судових витрат на визначений строк, залишено поза увагою суддею суду першої інстанції, тоді як в ухвалі судді Львівського окружного адміністративного суду від 05.12.2023 не зазначено, які документи слід подати на підтвердження неспроможності сплати судового збору позивачем.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У зв`язку з наведеним, залишення позову без руху з підстав, передбачених законом (невідповідність позовної заяви вимогам щодо її змісту, несплата судового збору тощо) не є порушенням права на справедливий судовий захист. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.

У Рішенні Європейського суду з прав людини від 08.04.2010 у справі «Меньшакова проти України» (Заява № 377/02) у пункті 52 «Суд повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (Рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ЕСПЛ 2002-ІІ)».

У справі «Мушта проти України» ЄСПЛ нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

При цьому у контексті справедливого балансу публічних і приватних інтересів, забезпечення пропорційності обмежень доступу до суду при вирішенні питання щодо відкриття провадження у справі необхідно з`ясувати рівень доходів скаржника, порівняти його з розміром установленого законом судового збору й визначити, чи можливе вирішення цього питання без покладення на скаржника надмірного процесуального тягаря.

Отже, «право на суд» не є абсолютним та за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави, зокрема, шляхом встановлення помірного судового збору, в тому числі, зменшення чи звільнення від його сплати, з врахуванням майнового становища особи, який не має бути перепоною доступу до суду, у випадках, коли судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя.

Таким чином, адміністративні суди зобов`язані забезпечити доступ до суду з неухильним дотриманням вимог Закону України «Про судовий збір», у тому числі й щодо відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати. При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що положеннями КАС України та Закону України «Про судовий збір» суду надано право вирішити питання стягнення судового збору при ухваленні судового рішення у справі.

Отже, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що відсутність коштів на сплату судового збору на момент подачі позову до суду не може перешкоджати доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України, оскільки за умови підтвердження факту відсутності відповідних коштів для сплати судового збору законодавчо закріплено можливість відстрочення, розстрочення сплати судового збору на певний строк, або звільнення від сплати такого, що суддею суду першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали враховано не було.

За таких обставин, враховуючи положення статті 320 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, а також те, що повернення позовної заяви не повинно створювати штучні перешкоди для доступу до правосуддя в адміністративній справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суддя суду першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви, що унеможливило доступ позивача до правосуддя, а тому оскаржувана ухвала судді суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 241, 308, 312, 320, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу судді Львівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року про повернення позовної заяви у справі №380/28294/23 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді Л. П. Іщук І. М. Обрізко