Постанова

від 13.02.2024 по справі 757/10426/21-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №757/10426/21-ц Головуючий у 1 інстанції: Остапчук Т.В.

провадження №22-ц/824/3282/2024 Головуючий суддя: Олійник В.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 лютого 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Головуючого судді: Олійника В.І.,

суддів: Кулікової С.В., Сушко Л.П.,

при секретарі: Курченко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «ЗЛАТОБАНК» на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 18 квітня 2023 року про затвердження мирової угоди у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок Краусса» про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

В провадженні Печерського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Будинок Краусса» про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ТОВ «Будинок Краусса» до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги №4 від 12.02.2015 року.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 01 березня 2021 року прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Будинок Краусса» про стягнення забогованості до розгляду та призначено в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 15 червня 2021 року зустрічний позов ТОВ «Будинок Краусса» до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги №4 від 12.02.2015 року прийнято до провадження Печерського районного суду м. Києва.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 11 листопада 2021 року здійснено перехід з розгляду справи в порядку спрощеного провадження цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Будинок Краусса» про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ТОВ «Будинок Краусса» до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги №4 від 12.02.2015 року, у розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим судовим засіданням.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 18 квітня 2023 року закрито провадження в частині зустрічного позову, оскільки позивач відмовився від неї, так як 31 березня 2023 року було затверджено мирову угоду по первісному позову.Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 18 квітня 2023 року у справі затверджено мирову угоду в наступній редакції:

Печерським районним судом міста Києва розглядається справа №757/10426/21- ц за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Будинок Краусса» про стягнення заборгованості за Договором №4 про відступлення права вимоги (цесії) від 12.02.2015 року, що укладений між Позивачем, Відповідачем та ПАТ «ЗЛАТОБАНК», ідентифікаційний код юридичної особи 35894495, місцезнаходження: місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 17/52, надалі - Договір цесії №4, в сумі 132 339, 19 гривень (сто тридцять дві тисячі триста тридцять дев`ять гривень 19 копійок), з яких:

компенсація вартості прав вимоги за Договором цесії №4 про відступлення права вимоги (цесії) від 12.02.2015 року - у сумі 101 006, 55 гривень; - проценти за користування грошовими коштами - 5 503, 01 гривні; - розрахований індекс інфляції за весь період прострочення - 16 987, 16 гривень; - три проценти річних від простроченої суми - 8 842, 47 гривні.

1. З метою врегулювання спору, зазначеного у п.1 цієї Мирової угоди, Сторони домовились про такий порядок (спосіб) його врегулювання.

2. Відповідач визнає грошову заборгованість перед Позивачем за Договором №4 про відступлення права вимоги (цесії) від 12.02.2015 р. в сумі 132 339, 19 гривень, з яких:

- компенсація вартості прав вимоги за Договором цесії №4 про відступлення права вимоги (цесії) від 12.02.2015 року - у сумі 101 006, 55 гривень;

- проценти за користування грошовими коштами - 5 503, 01 гривні;

- розрахований індекс інфляції за весь період прострочення - 16 987, 16 гривень;

- три проценти річних від простроченої суми - 8 842, 47 гривні.

2.1. Відповідач визнає заборгованість перед позивачем з витрат по сплаті судового збору в розмірі 1 323, 39 гривні.

3. Сторони дійшли згоди, що гарантована сума відшкодувань, як вкладнику ПАТ «ЗЛАТОБАНК» у розмірі 200 000 гривень, яка була перерахована позивачеві 08.04.2022 року, що підтверджується Випискою з рахунку від 08.04.2022 року, в повному розмірі була зарахована як часткове погашення заборгованості з процентів за користування грошовими коштами за Договором №3 про відступлення права вимоги (цесії) від 12.02.2015 року, що Сторонами було закріплено в Мировій угоді по справі №757/10596/21-ц за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок Краусса» про стягнення заборгованості за Договором №3 про відступлення права вимоги (цесії) від 12.02.2015 року, яка також знаходиться в провадженні Печерського районного суду міста Києва, а тому розмір зобов`язань відповідача за Договором №4 про відступлення права вимоги (цесії) від 12.02.2015 року, що укладений між позивачем та відповідачем, зменшенню не підлягає.

4. Сторони дійшли згоди, що відповідач відмовляється від зустрічного позову до позивача про визнання недійсним Договору №4 про відступлення права вимоги (цесії) від 12.02.2015 р., який ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 15.06.2021 року був об`єднаний в одне провадження з позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Будинок Краусса» про стягнення заборгованості.

5. Відповідач на виконання п.5 цієї Мирової угоди, керуючись п. 1 ч. 2 ст. 49, ст.ст.182, 183 Цивільного процесуального кодексу України, подав до Печерського районного суду міста Києва заяву про відмову від зустрічного позову про визнання недійсним Договору №4 про відступлення права вимоги (цесії) від 12.02.2015 року у справі №757/10426/21-ц, яка є невід`ємною частиною цієї Мирової угоди.

6. Сторони дійшли згоди, що Відповідач зобов`язаний сплатити Позивачеві витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 323, 39 гривні та заборгованість за Договором №4 про відступлення права вимоги (цесії) від 12.02.2015 р. в сумі 132 339, 19 гривень, з яких:

- компенсація вартості прав вимоги за Договором цесії №4 про відступлення права вимоги (цесії) від 12.02.2015 р. - у сумі 101 006, 55 гривень;

- проценти за користування грошовими коштами - 5 503,01 гривні;

- розрахований індекс інфляції за весь період прострочення - 16 987, 16 гривень;

- три проценти річних від простроченої суми - 8 842, 47 гривні.

7. Сторони домовились про те, що відповідач зобов`язаний сплатити вказану в п.7 Мирової угоди заборгованість за Договором №4 про відступлення права вимоги (цесії) від 12.02.2015 року в повному обсязі та витрати по сплаті судового збору, що разом становлять суму 133 662, 48 гривні, на поточний рахунок позивача № НОМЕР_1 , IBAN НОМЕР_2 , відкритий в AT КБ «ПРИВАТБАНК», до «03» січня 2033 року (включно). Днем сплати відповідачем грошових коштів вважається день зарахування грошових коштів на поточний рахунок.

8. Сума грошових коштів, яка встановлена в п.8 Мирової угоди, є остаточною, до «03» січня 2033 року (включно) проценти за користування грошовими коштами, індекс інфляції за весь період відстрочення платежу, а також будь-які інші грошові нарахування, в тому числі, але не виключно, три відсотки річних від вказаної в п.8 Мирової угоди суми, пеня та інші штрафні санкції, на таку суму не нараховуються.

9. Здійснення відповідачем в порядку, строках та розмірах, визначеними в п.8 Мирової угоди, оплати на користь позивача є фактом належного виконання зобов`язань, встановлених для нього Мировою угодою та Договором цесії №4, та є наслідком припинення зобов`язань для відповідача за Мировою угодою та Договором цесії №4.

10. Відповідач має право достроково виконати зобов`язання за цією Мировою угодою, а позивач зобов`язаний прийняти таке дострокове виконання.

11. Позивач і відповідач заявляють, що ні в процесі укладення цієї Мирової угоди, ні в процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права будь-яких третіх осіб, в тому числі й держави.

12. Сторони підтверджують, що реорганізація відповідача не впливає на виконання цієї Мирової угоди. Ця Мирова угода є обов`язковою для виконання правонаступником відповідача.

13. Сторони підтверджують, що всі викладені умови цієї Мирової угоди відповідають їх реальному волевиявленню та інтересам, а також породжують появу наслідків, зазначених в тексті цієї Мирової угоди.

14. Сторони підтверджують, що особи, які підписали від імені сторін цю Мирову угоду, мають всі необхідні для її підписання повноваження і не мають будь-яких обмежень їх повноважень та/або правоздатності, та/або дієздатності.

15. У разі невиконання або неналежного виконання відповідачем умов Мирової угоди, ухвала суду, якою затверджується ця Мирова угода, є виконавчим документом й підлягає примусовому виконанню органами державної виконавчої служби/приватними виконавцями, а з відповідача у спосіб та порядку, передбаченому чинним законодавством з урахуванням вимог Закону України «Про виконавче провадження», підлягає стягненню вся сума заборгованості за цією Мировою угодою.

16. Ухвала суду про затвердження цієї Мирової угоди є виконавчим документом, у зв`язку з чим Сторони зазначають наступні свої реквізити для відображення в ухвалі суду:

16.1. ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , поточний рахунок № НОМЕР_1 , IBAN НОМЕР_2 , відкритий в AT КБ «ПРИВАТБАНК»;

16.2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Будинок Краусса», місцезнаходження: місто Київ, Кловський узвіз, будинок 7, ідентифікаційний код юридичної особи 38748607, ІПБІ 387486026558, св-во №200134357, поточний рахунок IBAN НОМЕР_4 в AT «Банк Кредит Дніпро».

17. Цю Мирову угоду укладено в 3-х примірниках - по одному для кожної із Сторін та один примірник для Печерського районного суду міста Києва. Провадження по справі №757/10426/21-ц за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок Краусса» про стягнення заборгованості - закрити. Мирова угода набирає чинності з моменту її затвердження судом і діє до повного виконання зобов`язання, передбаченого цією мировою угодою.

18. В апеляційній скарзі AT «ЗЛАТОБАНК» з підстав порушення судом норм процесуального права ставиться питання про скасування ухвали суду першої інстанції та повернення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Скарга обґрунтована тим, що договори відступлення, на підставі яких відбулось зарахування однорідних грошових вимог в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № 8/33/13-KLMV від 21.01.2013 року Уповноваженій особі ФГВФО не надавались, в тому числі, щодо ОСОБА_1 та у бухгалтерському обліку не відображені.

У зв`язку з порушенням прав Національного банку України недійсність заяв про зарахування однорідних грошових вимог в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №8/33/13-KLMV від 21.01.2013 року, в тому числі на підставі договорів, укладених з позивачем, перебуває на розгляді Господарською суду м.Києва (справи №910/3262/19, №910/3264/19).

Враховуючи наведене вважає, що оскаржувана ухвала суду була прийнята із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 - представник ОСОБА_1 просить залишити оскаржувану ухвалу без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Вказує, що ПАТ «ЗЛАТОБАНК» було залучено до участі у справі в якості співвідповідача ПАТ «ЗЛАТОБАНК» у зустрічному позові ТОВ «Будинок Краусса» до ОСОБА_1 про визнання недійсним Договору цесії №4.

ТОВ «Будинок Краусса» до затвердження мирової угоди судом звернулось із заявою про відмову від зустрічного позову, що є беззаперечним правом позивача, передбаченим цивільним процесуальним законодавством. До затвердження мирової угоди судом, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18 квітня 2023 року було задоволено заяву про відмову від зустрічного позову ТОВ «Будинок Краусса» та закрито провадження у справі за зустрічним позовом ТОВ «Будинок Краусса» до ОСОБА_1 , ПАТ «ЗЛАТОБАНК» про визнання недійсним Договору цесії №4.

Таким чином, у справі №757/10426/21-ц за первісним позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Будинок Краусса» про стягнення заборгованості Договором цесії №4, ПАТ «ЗЛАТОБАНК» не був стороною у розумінні ст.48 ЦПК України, відповідно і мирова угода була укладена між сторонами у справі - Позивачем та Відповідачем за первісним позовом.

На підставі вищевикладеного вважає, що твердження апелянта про те, що його права порушені тим, що ПАТ «ЗЛАТОБАНК» не надавався проект мирової угоди та мирова угода укладена без його участі, є необґрунтованими та такими, що суперечать нормам цивільного процесуального законодавства.

Договір №4 про відступлення права вимоги (цесії) від 12.02.2015 року не відповідає діям, правочинам та операціям, вчинення яких було обмежено Постановою Правління НБУ від 04.12.2014 №777/БТ «Про віднесення AT «ЗЛАТОБАНК» до категорії проблемних», а висновок апелянта є безпідставним та необгрунтованим.

Крім того, ні ПАТ «ЗЛАТОБАНК», ні уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ні іншими особами за весь час (більше 8 років) не оскаржувалось укладення ні Договору цесії №4, ні інші аналогічні договори, які були укладені ПАТ «ЗЛАТОБАНКОМ» з іншими юридичними і фізичними особами.

Враховуючи умови Договору цесії №4, введений воєнний стан в Україні, скрутне економічне становище, що виникло у позивача, який до того ж вимушено отримав статус внутрішньо переміщеної особи, а також у зв`язку з прийняттям чергового рішення Правління Національного банку України від 25 лютого 2022 року №91-рш/БТ «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію AT «МР БАНК», в якому позивач мав свої заощадження, та беручи до уваги те, що відповідач за сім років не здійснив жодних дій, направлених на виконання своїх зобов`язань за Договором №4, в квітні 2022 року позивач прийняв переказ в сумі 200 000 гривень, як виплату гарантованої суми відшкодування вкладнику ПАТ «ЗЛАТОБАНК» та відповідно до умов Договору врегулював порядок зарахування грошових коштів з ТОВ «Будинок Краусса».

Отже, позивач та відповідач врегулювали порядок зарахування вказаних коштів в порядку, встановленому умовами Договором цесії №4, а тому твердження апелянта в тому, що позивач спростував виникнення зобов`язань за Договором №4 про відступлення права вимоги (цесії) від 12.02.2015 року, не відповідає фактичним обставинам справи.

Вважає, що твердження апелянта про те, що Уповноваженій особі ФГВФО договори про відступлення прав вимог, в тому числі в тому числі щодо ОСОБА_1 , не надавались, не відповідають фактичним обставинам справи.

Так, Рішенням Господарського суду м.Києва від 08.10.2015 року в справі №910/20978/15, яке постановою Вищого господарського суду України від 15.03.2016 року залишено без змін, було задоволено позов ТОВ «СОЛАРЕНЕРГО» до ПАТ «ЗЛАТОБАНК». Визнано припиненими правовідносини між ТОВ «СОЛАРЕНЕРГО» та ПАТ «ЗЛАТОБАНК» за Кредитним договором № 8/33/13-KLMV від 21.01.2013 року за Договором іпотеки від 18.02.2013 року, посвідченим приватним нотаріусом Рогатинського нотаріального округу Дзерою Л.О., зареєстрованого в реєстрі за №363, за Договором іпотеки від 31.07.2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Рогатинського нотаріального округу Дзерою Л.О., та зареєстрованого в реєстрі за №2540.

Враховуючи викладене та виходячи зі змісту судових рішень по справі №910/20978/15, які набрали законної сили, правовідносини між ТОВ «СОЛАРЕНЕРГО» та ПАТ «ЗЛАТОБАНК», які виникли та ґрунтувались, в тому числі на підставі Договору цесії №4, припинені. Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ЗЛАТОБАНК» брала участь в розгляді вказаної справи, була ознайомлена з матеріалами справи та обізнана про наявність договорів про відступлення права вимоги ще в 2015 році. Вказані обставини свідчать про те, що апелянт не відображає дійсні обставини справи перед судом.

Враховуючи викладене, вважає, що в апеляційній скарзі ПАТ «ЗЛАТОБАНК» не було наведено жодної підстави для скасування ухвали суду, передбаченої статтею 379 ЦПК України.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з положень ч. 7 ст. 49 ЦПК України та вважав заяву про затвердження мирової угоди обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволенню.

Проте, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

За ч.7 ст.49 ЦПК України, сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії цивільного процесу.

Згідно зі ст.207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. Укладена сторона мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі.

Відповідно до умов мирової угоди, укладеної 31.03.2023 року між ТОВ «Будинок Краусса» та ОСОБА_1 , сторони домовились про викладене вище.

При цьому, відповідно до ст.208 ЦПК України, виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і в строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».

Уразі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.

В матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок Краусса» від 06.02.2023 року про затвердження мирової угоди від 06.02.2023 року, яка надійшла до суду 09.03.2023 року. Проте, процесуальні питання з її розгляду не приймались.

Як вбачається з тексту оскаржуваної ухвали, проект мирової угоди складено 31.03.2023 року між ТОВ «Будинок Краусса», в особі Директора Матушевського М.О., та ОСОБА_1 без у часті AT «ЗЛАТОБАНК», хоча Банк на той час був співвідповідачем у цій справі та стороною у договорі відступлення, що є предметом розгляду у справі. Проект мирової угоди AT «ЗЛАТОБАНК» не надавався.

З огляду на наведене, оскаржуваною ухвалою порушуються права AT «ЗЛАТОБАНК».

Договір відступлення права вимоги був укладений всупереч прямій забороні Національного банку України.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 13.02.2015 року №105 «Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЗЛАТОБАНК» до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 13.02.2015 року №30 «Про запровадження тимчасової адміністрації у AT «ЗЛАТОБАНК», згідно з яким з 14.02.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «ЗЛАТОБАНК».

Відповідно до постанови Правління НБУ від 12 травня 2015 року №310 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ЗЛАТОБАНК» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 13 травня 2015 року №99 «Про початок процедури ліквідації AT «ЗЛАТОБАНК» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку» згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації AT «ЗЛАТОБАНК», та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію AT «ЗЛАТОБАНК».

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку, здійснення тимчасової адміністрації і ліквідації банків врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який відповідно є спеціальним законом у даних правовідносинах.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимог ст.379 ЦПК України, оскільки ухвала, що перешкоджає подальшому провадженню, постановлена з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали

З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку щодо задоволення апеляційної скарги АТ «ЗЛАТОБАНК» та скасування ухвали Печерського районного суду міста Києва від 18 квітня 2023 року про затвердження мирової угоди та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.367, 374, 379, 381, 382 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ЗЛАТОБАНК» задовольнити.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 18 квітня 2023 року про затвердження мирової угоди скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 21 лютого 2024 року.

Головуючий:

Судді: