Рішення

від 19.02.2024 по справі 404/7591/23

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 404/7591/23

Номер провадження 2/404/1768/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2024 року Кіровський районний суд міста Кіровограда

в складі: головуючого судді Павелко І.Л.

за участі секретаря Коваленко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому справу за позовною заявою представника ОСОБА_1 адвоката Багіряна Еміля Бориковича до АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», третя особа: ТОВ «ІКК Фінанс» про про визнання договору споживчого кредиту та додаткових угод недійсними , -

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 адвоката Багіряна Еміл Борикович звернувся до АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» з позовною заявою в якій просить визнати недійсними - кредитний договір № 5700361 від 24.10.2007 року укладеного між ОСОБА_1 та АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та додаткові угоди до нього: № 8457263 від 09.12.2009 року, № 7450639 від 02.03.2009 року, № 13396171 від 16.12.2011 року, № 10529575 від 01.03.2011 року з моменту укладання .

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та пояснив,що при укладанні угод не були роз`яснені позивачу ризики щодо наслідків укладання договору,банк приховав від позивача повну та достовірну інформацію про свою послугу та про наслідки валютних ризиків, що на його думку несправедливо покладалися на позивача.

Представник АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» подав заяву про застосування строку позовної давності.

Представник ТОВ «ІКК Фінанс» позовн не визнала.

Ухвалою судді від 06.10.2023 року відкрито провадження по справі та призначено до розгляду.

Встановлено,що Перший Український міжнародний банк», правонаступником всіх прав та зобов`язань якого є Публічне Акціонерне Товариство Перший Український міжнародний банк» та громадянином України ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір . ц 5700361 від 24.10.2007 р. та додаткові угоди до нього: № 8457263 від 09.12.2009 р. ,№ 7450639 від 02.03.2009 р., № 13396171 від 16.12.2011 р., № 10529575 від 01.03.2011 р. відповідно до умов якого надано позиваачеві кредит розмірі 90 000 доларів США на споживчі цілі.

Даний договір укладався 24.10.2007 р. в м. Кіровоград у філії ПУМБ відділення № 1 (м. Кіровоград, вул. Карла Маркса, буд. 38/33).

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти - це гроші національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

За положеннями ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний закон не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто відповідно до законодавства України гривня має статус універсального - платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, в той час коли обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання та валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» .

Відповідно до ст. 5 цього Декрету операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ.

Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету.

Порядок надання дозволу НБУ на банківські операції та генеральних ліцензій встановлюється Положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженим постановою Правління НБУ від 17 липня 2001 року № 275, у п. 5.3 якого зазначено, що письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом КМУ. Згідно п. 2.З. глави 2 Положення за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку, банки мають право залучати та розміщувати іноземну валюту на валютному ринку України.

Дозвіл на право здійснення операцій, визначених пунктами 1- 4 ч.2 та ч. 4 статті 47 зазначеного Закону України видано відповідачу.

У додатку 1, 2 до дозволу включено право здійснення операцій з валютними цінностями, зокрема, залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України. Вказана у дозволі валютна операція в повній мірі відповідає характеру укладеної з клієнтом кредитної угоди, в якій валютою кредитування є саме іноземна валюта, адже згідно ч. 1 ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» термін «кредитні операції» визначено як операції, зазначені, зокрема, у тому числі і у п. 3 ч. 1 ст. 47 цього Закону, а саме розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (статті 19, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність») банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (пункт 2 статті 5 Декрету про валютне регулювання).

Щодо вимог підпункту «в» пункту 4 статті 5 цього Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення операцій щодо надання та одержання резидентами кредитів у іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то, оскільки законодавством України не встановлено термінів і сум кредитів у іноземній валюті як критеріїв їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування, ця норма не може застосовуватись судами.

Окрім того, згідно ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття правочину до виконання.

Кредитний договір було погоджено банком, адже кредитні кошти були надані позичальнику, що ним не заперечується.

Статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів», так і Постановою Правління НБУ від 10.05.2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» визначено, що банки зобов`язані перед укладенням кредитного договору надати споживачу в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту.

Дані вимоги АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» дотримані повністю, на підтвердження надання позичальнику необхідної інформації банком що зазначено в самому договорі в розділі «Умови та порядок кредитування кредиту», « Відповідальність та порушення зобов`язань».

Зазначені записи містять повний перелік даних, визначених законодавством про захист прав споживачів, підписи позичальника містяться в договорі, що повністю виключає можливість приховання від нього зазначених і бланках відомостей.

Позикодавцем перед укладенням кредитного договору повністю дотримані вимоги п. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», про що свідчить особисті підписи відповідача в інформаціях.

Крім того, відповідач тривалий час виконував умови договору, не допускаючи прострочення платежів, укладав додаткові договори та згадав про свої начебто порушені права споживача лише у 2023 році ,після подання банком позову до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором, а до цього часу, протягом восьми років не ставив питання у передбаченому законодавством порядку про визнання кредитного договору недійсним з підстав, викладених у позовній заяві.

За таких обставин власні дії позивача, що виразилися у підписанні кредитного договору, додаткових договорів, являються підтвердженням ознайомлення позивача зі змістом укладеної ним угоди та бажанням щодо настання правових наслідків, обумовлених цією угодою.

Виходячи з цього, позичальник не заперечує вільного волевиявлення та її вільної згоди щодо всіх умов вказаного кредитного договору та додаткових договорів на момент їх укладення та протягом їх виконання.

Одночасно зазначаю, що ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що у випадку недотримання норм цієї статті настають наслідки передбачені ст.ст. 15, 23 цього Закону, які не передбачають такого наслідку, як визнання договору недійсним.

Таким чином, кредитний договір укладений відповідно до норм чинного законодавства та є чинним.

Позивач посилається на введення його в оману під час укладання договору, не надаючи доказів про те, що саме не було до нього доведене, чим сама вводить суд у оману.

Перед укладенням кредитного договору ОСОБА_1 ознайомився з змістом договору , отримав інформацію про умови кредитування у письмовому вигляді. Сторони в письмовій формі досягли домовленості з усіх умов договору і відповідно підписали їх.

ОСОБА_1 та його представник не надає доказів того, що така домовленість була досягнута між сторонами внаслідок обману з боку банку.

З питання розірвання кредитного договору ОСОБА_1 до банку не звертався.

Більше того, 16.12.2011року та 01.03.2011 року року між сторонами підписано додаткові угоди до кредитного договору від 24.10.2007 року.

Вказана дія свідчить про те, що ОСОБА_1 визнавав наявність кредитних відносин між сторонами та бажав їх продовжити.

Також підписання угоди про внесення доповнень свідчить про визнання ним станом на момент укладення цієї угоди факт виконання банком своїх зобов`язань та факт наявної заборгованості саме в тому розмірі, яка фактично була нарахована відповідно до умов договору.

Згідно частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

ОСОБА_1 не враховано, що зазначені валютні коливання суттєво вплинули не тільки на його майнові інтереси, як сторони кредитного договору, а і на майнові інтереси банку, як сторони даного кредитного договору, оскільки банк так само, як і належить здійснити відповідачеві, виконав своє зобов`язання за кредитним договором, тобто надав кредит, в валюті договору - долар США.

Окрім того, як зазначено в пункті 16 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільний і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 саме по собі зростання/коливання курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для розірвання кредитного договору на підставі статті 652 ЦК, оскільки зазначене стосується обох сторін договору й позичальник при належній завбачливості міг, виходячи з дінаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.

Цивільним кодексом України встановлено принцип свободи договору (ст.ст.6, 627 ЦК України), відповідно до якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому ОСОБА_2 цілком усвідомлювала, що саме у зв`язку з тим, що є ризик зростання курсу долару США по відношенню до української гривні, розмір процентів у разі укладення кредитного договору в валюті долар США буде суттєво меншим, аніж в разі укладення аналогічного договору з банком в українській гривні. Так, розмір процентів за спірним договором склав 12 % річних, а у випадку укладання кредитного договору у гривні розмір відсоткової ставки мав би становити від 23,5 % до 25 % в залежності від величини власного внеску позичальника, про що зазначено у наданих споживачу інформаціях.

Тому ОСОБА_1 не міг не усвідомлювати наявності імовірності валютних коливань в майбутньому, які б призвели до збільшення розміру його кредитних зобов`язань в гривневому еквіваленті. А тому це виключає наявність умови визначеної п. 1 частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України, оскільки при укладенні договору сторони виходили саме з імовірної можливості настання таких змін, на які посилається відповідач в своєму позові, що підтверджується умовами цього ж договору.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Таким чином, враховуючи, що копії інформацій про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість для іпотечних кредитів підтверджують факт надання позикодавцем споживачу вичерпної інформації про умови отримання кредиту типові процентні ставки, валютні знижки тощо даний Кредитний договір не може бути визнаний недійсним саме у зв`язку з недотримання вимог законодавства про захист прав споживачів.

Окрім того, згідно положень ч.ч. 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Визнання недійсним кредитного договору в цілому з підстав недотримання вимог Закону України «Про захист прав споживачів» в частині недопущення включення несправедливих умов чинним законодавством не передбачено.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3,5,6 ст. 203 цього кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства . Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що зумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Суд вбачає, що жодний із пунктів статті ст. 203 ЦК України ст. 203 ЦК України при укладенні правочину не порушено, а тому кредитний договір (та похідні від нього договори) не може бути визнаний недійсним.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Положення ч. 1 ст. 261 ЦКУ визначають, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Таким чином, ОСОБА_1 відповідно до обставин, на які посилається в позові, довідався про ймовірне порушення свого права 24.10.2007 року, тобто з моменту укладення оспорюваного договору.

Перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину починається за загальними правилами, визначеними у частині першій статті 261 ЦК України, тобто від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про вчинення цього правочину

Положення частини п 'ятої статті 261 ЦК України застосовуються до вимог про зобов`язання сторін (щодо виконання правочину), а не до вимог про недійсність правочину.

На підставі викладеного, суд зазначає, що останній день, коли позичальник мала право звернутися за захистом порушеного 05.09.2023 року, тобто після спливу 3 річного строку позовної давності.

Таким чином, позивачем за зустрічним позовом пропущений визначений законодавством трирічний термін звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Представник банку заявив про застосування строку давності звернення до суду , але суд відмовляє в задоволенні позову по фактичним обставинам.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справу в межах позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.

Судові витрати суд покладає на позивача по фактично понесеним витратам , оскільки задоволенні позовних вимог суд відмовив.

На підставі ст.ст.203,215,236,652 ЦК України, керуючись ст..ст.80,81,141,256 ЦПК України,суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог представника ОСОБА_1 адвоката Багіряна Еміля Бориковича до АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» про визнання недійсними кредитного договору № 5700361 від 24.10.2007 року укладеного між ОСОБА_1 та АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та додаткові угоди до нього: № 8457263 від 09.12.2009 року, № 7450639 від 02.03.2009 року, № 13396171 від 16.12.2011 року, № 10529575 від 01.03.2011 року з моменту укладання - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк на оскарження обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Відомості про учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

представник позивача адвокат Багірян Еміль Борикович, місце знаходження: вул. Пашутінська, 54/55, офіс 13, м. Кропивницький, 25006;

відповідач: АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» , код ЄДРПОУ 14282829, місце знаходження: вул. Андріївська, будинок 4, м. Київ, 04070;

третя особа: ТОВ «ІКК Фінанс», код ЄДРПОУ 41401280, місце знаходження: вул. Еспланадна 20, офіс 1105, м. Київ, 01001.

Повний текст судового рішення складено 23.02.2024 року.

Суддя Кіровського І. Л. Павелко

районного суду

м.Кіровограда