Вирок

від 20.02.2024 по справі 132/2291/23

КАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 132/2291/23

Провадження №1-кп/132/149/24

Вирок

Іменем України

20 лютого 2024 року місто КАЛИНІВКА

КАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Калинівка Вінницької області, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023020220000278 від 05 липня 2023 року, за обвинувальним актом, складеним у відношенні:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Пиків Калинівського району Вінницької області, українця, громадянина України, із базовою загальною середньою освітою, перебуваючого в цивільному шлюбі, маючого на утриманні неповнолітніх дітей, непрацевлаштованого, не судимого в силу ст.89 КК України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

який обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_6 - будучи обізнаним, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, на території України з 24.02.2022 року був введений воєнний стан, дія якого продовжена на підставі Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану України» від 01.05.2023 року № 254/2023, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 02.05.2023 року № 3057-ІХ, з05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України за наступних обставин. Так, ОСОБА_6 05 липня 2023 року в період часу з 18год.00хв. до 22год.00хв. (більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено), маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, взявши із свого дому заздалегідь заготовлену риболовецьку сітку, на велосипеді приїхав до нагульного ставка Пиків № 2, що належить ДСРП «Пиківський рибцех» ПрАТ «СП «Вінницярибгосп», який знаходиться за адресою: Вінницька область, Хмільницький район, село Пиків, вулиця Соборна, де у водоймі ставка встановив її. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 близько 22год.00хв. цього ж дня, діючи з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки у вигляді спричинення матеріальної шкоди та бажаючи їх настання, достовірно знаючи про заборону вилову риби у вищевказаній водоймі, почав із риболовецької сітки діставати живу рибу, що належить ДСРП «Пиківський рибцех» ПрАТ «СП «Вінницярибгосп», та поміщати її до поліпропіленового мішка, який узяв із собою з дому, після чого вийшов із водойми ставка, чим вчинив викрадення 28 штук риби виду «короп» (14,970кг. живої ваги), та 1 штуку риби виду «товстолоб» (0,460кг. живої ваги). Відповідно до висновку експерта від 11.07.2023 року № 4266/23-21, ринкова вартість 14,970кг. живої ваги риби виду «короп», та 0,460кг. живої ваги риби виду «товстолоб» станом на 05.07.2023 року становила відповідно 1260грн.03коп. та 24грн.98коп., а всього 1285грн.01коп. Таким чином, ОСОБА_6 своїми протиправними діями завдав ДСРП «Пиківський рибцех» ПрАТ «СП «Вінницярибгосп» матеріального збитку на загальну суму 1285грн.01коп.

Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні при розгляді вказаної справи, свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, та пояснив, що дійсно знаючи, що на території України діє введений воєнний стан, під час якого, він вчинив крадіжку чужого майна. Так, 05.07.2023 року в період часу з 18год.00хв. по 22год.00хв. (точного часу не пам`ятає), він маючи умисел на викрадення чужого майна, взявши з дому заздалегідь заготовлену риболовецьку сітку, на велосипеді приїхав до ставка, розташованого по вулиці Соборна в селі Пиків, де у водоймі ставка встановив її. Вподальшому, близько 22год.00хв. цього ж дня, знаючи про заборону вилову риби у вищевказаній водоймі, почав із неї, а саме з риболовецької сітки діставати рибу, та поміщати її до поліпропіленового мішка. Всього виловив та викрав 28 штук риби виду «короп» та 1 штуку риби виду «товстолоб», які вподальшому у нього були вилучені.

Представник потерпілої особи ДСРП «Пиківський рибцех» ПрАТ «СП «Вінницярибгосп» - адвокат ОСОБА_7 в судове засідання не з`явилася, надавши письмову заяву, згідно якої просила дане кримінальне провадження розглянути за її відсутності, цивільний позов задовольнити.

Враховуючи те, що обвинувачений не оспорював фактичні обставини справи і судом було встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, заслухавши думку учасників судового розгляду та роз`яснивши їм положення ч.3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Оцінюючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що винність ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованому йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведені повністю, а його дії за ч.4 ст.185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану, правильно кваліфіковані органами досудового слідства.

Положення частини 2статті 50 КК Українивстановлюють, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належать, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання.

Відповідно до змістустатті 65 КК України,особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації це покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують та обтяжують.

Згідно пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (стаття 12КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Прокурор ОСОБА_8 у своїй промові, під час виступу у судових дебатах, просила визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на 5 (п`ять) років. На підставі ст.75 КК України, звільнити засудженого ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням, із іспитовим строком на 3 (три) роки. Відповідно до п.п.1, 2 ч.1, п.п.2, 4 ч.3 ст.76 КК України, покласти обов`язки на ОСОБА_6 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджатиза межіУкраїни безпогодження зуповноваженим органомз питаньпробації;виконати заходи,передбачені пробаційноюпрограмою. Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку суду.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують і обтяжують його покарання.

Обвинувачений ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до положень статті 12 КК України, віднесене до тяжкого злочину.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Пиків Калинівського району Вінницької області, має базову загальну середню освіту, перебуває в цивільному шлюбі, має на утриманні неповнолітніх дітей, непрацевлаштований, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно відомостей персонально-довідкового обліку, отриманих з Єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України про притягнення осіб до кримінальної відповідальності, відсутність (наявність) судимості або обмежень, передбачених кримінально-процесуальним законодавством України від 06.07.2023 року, ОСОБА_6 не судимий в силу ст.89КК України.

За довідкою-характеристикою, виданою 07.07.2023 року виконавчим комітетом Іванівської сільської ради Вінницької області, матеріалами компрометуючого характеру відносно ОСОБА_6 сільська рада не має.

Як слідує з консультативних висновків спеціалістів, складених 07.07.2023 року Комунальним підприємством «Калинівська центральна районна лікарня» Калинівської міської ради, ОСОБА_6 на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Статтею 66КК Українивизначено,що припризначенні покаранняобставинами,які йогопом`якшують,визнаються: 1)з`явленняіз зізнанням,щире каяттяабо активнесприяння розкриттюкримінального правопорушення; 2)добровільне відшкодуваннязавданого збиткуабо усуненнязаподіяної шкоди; 2-1)надання медичноїабо іншоїдопомоги потерпіломубезпосередньо післявчинення кримінальногоправопорушення; 3)вчинення кримінальногоправопорушення неповнолітнім; 4)вчинення кримінальногоправопорушення жінкоюв станівагітності; 5)вчинення кримінальногоправопорушення внаслідокзбігу тяжкихособистих,сімейних чиінших обставин; 6)вчинення кримінальногоправопорушення підвпливом погрози,примусу абочерез матеріальну,службову чиіншу залежність; 7)вчинення кримінальногоправопорушення підвпливом сильногодушевного хвилювання,викликаного жорстокимповодженням,або таким,що принижуєчесть ігідність особи,а такожза наявностісистемного характерутакого поводженняз бокупотерпілого; 8)вчинення кримінальногоправопорушення зперевищенням межкрайньої необхідності; 9)виконання спеціальногозавдання зпопередження чирозкриття злочинноїдіяльності організованоїгрупи чизлочинної організації,поєднане звчиненням кримінальногоправопорушення увипадках,передбачених цимКодексом. При призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом`якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

Відповідно доправового висновку,викладеного упостанові ВерховногоСуду від25.07.2019року усправі № 156/98/18 (провадження № 51-9408км18), наведений у статті 66 КК України перелік не є вичерпним. При призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом`якшують, й інші обставини, не зазначені у цій статті. Ними, зокрема, можуть бути: вчинення злочину вперше; визнання вини особою, що вчинила злочин; молодий вік цієї особи; позитивна характеристика за місцем праці; навчання чи проживання; стан її здоров`я; наявність малолітніх дітей чи інших осіб на її утриманні та інше.

За рекомендаціями, викладеними в пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», виходячи з того, що встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом`якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» роз`яснено, що визнання обставинитакою,що пом`якшуєпокарання,має бутивмотивоване увироку.

З урахуванням вищезазначених вимог закону та роз`яснень щодо застосування його норм, суд ретельно дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про можливість визнання обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 : щире каяття; визнання вини особою, що вчинила злочин.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , органом досудового розслідування та судом не встановлено.

За правилами статті 75 КК України, у разі, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може звільнити вказану особу від відбування заходу примусу з випробуванням, умотивувавши належним чином своє рішення.

Згідно роз`яснень, викладених в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7, судам необхідномати наувазі,що частиною1статті 75ККУкраїнипередбачено звільненнявід відбуванняпокарання звипробуванням тількитих осіб,які засуджуютьсядо виправнихробіт,службового обмеження(длявійськовослужбовців),обмеження волі,а такожпозбавлення воліна строкне більшеп`ятироків,тобто лишещодо основногопокарання,що маєбути належнимчином вмотивованоу вироку.Звільнення відвідбування призначеногосудом додатковогопокарання зацією нормоюзакону недопускається.Звільнити звипробуванням засудженуособу відвідбування іншоговиду покаранняабо позбавленняволі настрок понадп`ятьроків судне вправі. Рішеннясуду прозвільнення засудженоговід відбуванняпокарання звипробуванням маєбути належнимчином мотивоване.При звільненніособи відвідбування покаранняз випробуваннямсуди урезолютивній частинівироку маютьпосилатися настаттю 75ККУкраїни. Звільняючи особу від відбування покарання з випробуванням, суд може покласти на неї обов`язки, передбачені статтею 76 ККУкраїни, з метою організації органами виконання покарань належного контролю за її поведінкою. Перелік цих обов`язків є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Поклавши на засудженого обов`язок, передбачений пунктом 4 частини 1 статті 76 ККУкраїни, суд не встановлює періодичність та дні проведення реєстрації; відповідно до частини 3 статті 13 КВК Українивирішення цього питання віднесено до компетенції кримінально-виконавчих інспекцій. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного до трьох років (частина 3 статті 75 КК України). Цей строк обчислюється з дня постановлення вироку незалежно від того, судом якої інстанції застосовано статтю 75 КК України.

З урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеру діяння, обстановки, способу, місця, часу його вчинення, наявності декількох пом`якшуючих обставин, відсутністю обтяжуючих обставин, особи обвинуваченого, суд погоджується із позицією прокурора щодо призначення ОСОБА_6 покарання в межах санкції статті закону, яка передбачає відповідальність за вищевказане кримінальне правопорушення, із застосуванням ст.ст.75, 76 КК України, оскільки дане покарання на думку суду, відповідатиме вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України, є відповідним вчиненим кримінальним правопорушенням, а також за своїм видом та розміром - необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.

Згідно частини 9 статті 100 КПК України, питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.

Речовий доказ, вилучений в ході розслідування даного кримінального провадження, а саме риболовецьку сітку із металевими грузами та каучуковими поплавками (постанова слідчого СВ відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП України у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_9 від 05.07.2023 року), після набуття вироком законної сили, необхідно знищити.

Речові докази, вилучені в ході розслідування даного кримінального провадження, а саме 28 штук риби виду «короп» (14,970кг. живої ваги), та 1 штуку риби виду «товстолоб» (0,460кг. живої ваги) (постанова слідчого СВ відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП України у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_9 від 05.07.2023 року), після набуття вироком законної сили, необхідно залишити у власника (законного володільця).

Арешт на тимчасово вилучене майно в ході досудового розслідування, не накладався.

Частиною 2 статті 124 КПК України передбачено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Згідно з пінкту 2 частини 4 статті 374 КПК України, у разі визнання особи винуватою, у резолютивній частині вироку зазначається рішення про відшкодування процесуальних витрат.

За роз`ясненнями, викладеними в пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 07.07.1995 року «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат», у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Витрати на залучення експерта згідно висновку експерта № 4266/23-21 від 11.07.2023 року у розмірі 716грн.94коп. підлягають стягненню з ОСОБА_6 на користь держави.

Заходи забезпечення кримінального провадження відносно обвинуваченого в ході досудового розслідування та судового розгляду не застосовувались.

Положеннями статей127, 128 КПК Українипередбачено право особи на відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, шляхом її стягнення за судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до частини п`ятоїстатті 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються нормиЦПК Україниза умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно пункту 3 частини першоїстатті 91 КПК України, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Вказані обставини можуть бути елементами складу відповідних злочинів, а також впливати на визначення міри відповідальності винної особи.

За пунктом 7 частини першоїстатті 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов і, якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку.

Частиною першоюстатті 1166ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно пункту 2постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Водночас, відповідно до частини другоїстатті 22 ЦК України, до складу реальних збитків як одного з елементів майнової шкоди входять втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які вона зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

При цьому, згідно ізстаттею 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За змістом положень статей127,128 КПК України,статті 22 ЦК України, сума відшкодування за цивільним позовом у кримінальному провадженні не обов`язково має збігатися з розміром завданої злочином шкоди, вказаним в обвинуваченні, яке суд визнав доведеним. Заподіяна кримінальним правопорушенням шкода як обставина, що впливає на його кваліфікацію та вирішення інших питань, пов`язаних із притягненням особи до кримінальної відповідальності, та відшкодування збитків як спосіб захисту порушеного цивільного права і компенсаційний механізм мають неоднакову юридичну природу, відрізняються за критеріями визначення і правовими наслідками.

Зокрема, розмір відшкодування збитків є предметом позовних вимог у межах заявленого цивільного позову, доводиться цивільним позивачем (потерпілим) самостійно за правилами цивільного судочинства з дотриманням приписів частини п`ятоїстатті 128 КПК України,і не охоплюється межами обвинувачення, яке висувається прокурором в обвинувальному акті або постанові про зміну обвинувачення в суді і обов`язок доказування якого покладається на державного обвинувача.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ДСРП «Пиківський рибцех» ПрАТ «СП «Вінницярибгосп» заявлено цивільний позов.

За змістом позову, цивільний позивач посилається на те, що ОСОБА_6 обвинувачується у викраденні 28 штук риби виду «короп» (14,970кг. живої ваги), та 1 штуки риби виду «товстолоб» (0,460кг. живої ваги), ринкова вартість яких згідно висновку судової товарознавчої експертизи № 4266/23-21 від 11.07.2023 року, становить відповідно 1260грн.03коп. та 24грн.98коп., а всього 1285грн.01коп., яка до теперішнього часу не відшкодована, а тому просить дану матеріальну шкоду стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 .

Однак, відповідно до матеріалів справи, 28 штук риби виду «короп» (14,970кг. живої ваги), та 1 штуку риби виду «товстолоб» (0,460кг. живої ваги), було вилучено у ОСОБА_6 безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, які на підставі постанови слідчого СВ відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП України у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_9 від 05.07.2023 року, передано на відповідальне зберігання рибоводу ставка Пиків № 2 ДСРП «Пиківський рибцех» ПрАТ «СП «Вінницярибгосп» - ОСОБА_10 .

Факт отримання рибоводом ставка Пиків № 2 ДСРП «Пиківський рибцех» ПрАТ «СП «Вінницярибгосп» - ОСОБА_10 , тимчасово вилучених 28 штук риби виду «короп» (14,970кг. живої ваги), та 1 штуки риби виду «товстолоб» (0,460кг. живої ваги), підтверджується його розписками, датованими 05.07.2023 року.

Даним вироком суду, вирішене питання щодо долі речових доказів, а саме 28 штук риби виду «короп» (14,970кг. живої ваги), та 1 штуки риби виду «товстолоб» (0,460кг. живої ваги), які визначено залишити у власника (законного володільця).

За приписами частини четвертої статті 206 ЦПК України, якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

З урахуванням цього, підстав для стягнення вартості 28 штук риби виду «короп» (14,970кг. живої ваги), та 1 штуки риби виду «товстолоб» (0,460кг. живої ваги), які повернуті ДСРП «Пиківський рибцех» ПрАТ «СП «Вінницярибгосп», суд не вбачає.

За змістом пункту 1 частини першої статті 118 КПК України, до процесуальних витрат належать, зокрема, витрати на правову допомогу.

У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до роз`яснень, наведених у пункті 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 січня 2014 року № 10, витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Статтею 120 КПК України визначено, що витрати, пов`язані з оплатою допомоги захисника, несе підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, передбаченихчастиною третьоюцієї статті. Витрати,пов`язані зоплатою допомогипредставника потерпілого,цивільного позивача,цивільного відповідачата юридичноїособи,щодо якоїздійснюється провадження,які надаютьправову допомогуза договором,несе відповіднопотерпілий,цивільний позивач,цивільний відповідач,юридична особа,щодо якоїздійснюється провадження. Допомога захисника, залученого для здійснення захисту за призначенням у випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, надається за рахунок коштів Державного бюджету України і є безоплатною для підозрюваного, обвинуваченого. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законодавством.

У разі ухвалення обвинувального вироку, відповідно до статті 124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Так, до складу витрат на правову допомогу входять дії адвоката або фахівця з права, які, в тому числі вчинені ним поза судовим засіданням. Такими діями, наприклад, є надання консультацій, складання позовної заяви, оформлення та копіювання додатків. Проте, такі витрати є предметом доказування у справі і повинні бути підтверджені документами. Такими документами, як правило, є: договір про надання правової допомоги, доручення, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку, касові чеки, посвідчення про відрядження, квитки на поїзд, тощо).

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (постанова Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 509/550/17-ц, провадження № 61-11518св19).

На підтвердження своїх позовних вимог в частині стягнення витрат на правову допомогу потерпілим надано лише Договір № 23-1/23 про надання правничої допомоги від 17.07.2023 року, та додаткову угоду № 1 до цього Договору.

Так, згідно підпунктів 4.3, 4.4 пункту 4 Договору № 23-1/23 про надання правничої допомоги від 17.07.2023 року, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Дестра» та ДСРП «Пиківський рибцех» ПрАТ «СП «Вінницярибгосп», підставою для виплати гонорару є звіт (акт надання послуг), який повинен містити інформацію про вид наданої послуги; час, витрачений на виконання; понесені фактичні витрати. Клієнт оплачує гонорар в національній валюті України гривні, шляхом перерахування відповідної суми на рахунок АО

Зміст вказаної Додаткової угоди, не містить інших умов та порядку внесення гонорару, як і будь-яких відомостей, які підтверджують факт його сплати.

Таким чином, розмір витрат на правову допомогу не підтверджений документально, оскільки в матеріалах справи відсутній звіт (акт надання послуг), платіжний документ про оплату таких послуг.

Окрім цього, відповідно до пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

З урахуванням цього, підстави для стягнення витрат на професійну правничу допомогу, відсутні.

Керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_11 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст.75 КК України, звільнити засудженого ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням, із іспитовим строком на 3(три) роки.

Відповідно до п.п.1, 2 ч.1, п.п.2, 4 ч.3 ст.76 КК України, покласти обов`язки на ОСОБА_6 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку суду, тобто з 20 лютого 2024 року.

Речовий доказ, вилучений в ході розслідування даного кримінального провадження, а саме риболовецьку сітку із металевими грузами та каучуковими поплавками (постанова слідчого СВ відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП України у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_9 від 05.07.2023 року), після набуття вироком законної сили, знищити.

Речові докази, вилучені в ході розслідування даного кримінального провадження, а саме 28 штук риби виду «короп» (14,970кг. живої ваги), та 1 штуку риби виду «товстолоб» (0,460кг. живої ваги) (постанова слідчого СВ відділення поліції № 1 Хмільницького РВП ГУНП України у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_9 від 05.07.2023 року), після набуття вироком законної сили, залишити у власника (законного володільця).

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта відповідно до висновку експерта № 4266/23-21 від 11.07.2023 року у розмірі 716грн.94коп.

Цивільний позов Дочірнього сільськогосподарського рибоводного підприємства «Пиківський рибцех» Приватного акціонерного товариства «Сільськогосподарське підприємство «Вінницярибгосп» до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням залишити без задоволення.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

З підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час розгляду і дослідження яких було визначено судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку.

Роз`яснити засудженому, що він має право подати та/або заявити клопотання про помилування, про ознайомлення із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Копію цього вироку негайно після його проголошення вручити під розписку засудженому та прокурору.

Суддя