Ухвала

від 23.02.2024 по справі 504/2754/16-ц

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 504/2754/16-ц

Провадження № 4-с/504/14/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2024 р. смт. Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Доброва П.В.,

за участю секретаря Данько Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ШабалдакАндріяВікторовича на дії та рішення державного виконавця та скасування постанов у Виконавчому провадженні №№72955234, 73695651, 73695678 ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду у порядку встановленому ст. 447 ЦПК України зі скаргою на дії державного виконавця Доброславського відділу ВДВС в Одеському районі Одеської області ПМУМЮ (м. Одеса) (далі Доброславський ВДВС) Іванова І.В., у якій просив скасувати наступні постанови:

?ВП №72955234 від 05.10.2023 року про відкриття виконавчого провадження;

?ВП №72955234 від 05.10.2023 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження;

?ВП №72955234 від 05.10.2023 про стягнення виконавчого збору з боржника;

?ВП №72955234 від 12.12.2023 року про закінчення виконавчого провадження та постанови про стягнення виконавчого збору та стягнення витрат виконавчого провадження від 05.10.2023 року про виведення в окреме провадження;

?ВП №73695651 від 02.01.2024 року про відкриття виконавчого провадження на примусове виконання постанови №72955234 виданої 05.10.2023 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 13400,00 грн. на користь держави з боржника;

?ВП №73695651 від 02.01.2024 року про арешт коштів боржника на примусове виконання постанови №72955234 виданої 05.10.2023 року щодо боржника;

?ВП №73695678 від 02.01.2024 року про відкриття виконавчого провадження на примусове виконання постанови №72955234 виданої 05.10.2023 року про стягнення витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 269,00 грн. на користь держави з боржника;

?ВП №73695678 від 05.01.2024 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №72955234 від 05.10.2023 року;

?ВП №73695678 від 05.01.2024 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника на примусове виконання постанови №72955234 виданої 05.10.2023 року щодо боржника.

У обґрунтування скарги зазначив, що на примусовому виконанні у Доброславському ВДВС перебувало виконавче провадження про усунення перешкод та знесення тимчасової споруди за рахунок ОСОБА_1 (ВП №72955234). Зазначене виконавче провадження було закінчено, проте державним виконавцем було винесено виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій в окреме провадження (ВП №73695651, №73695678). Вважає, винесення зазначених постанов безпідставними, також посилаючись на ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження» зазначає, що державний виконавець не надав йому строк для добровільного виконання рішення суду, через що державним виконавцем було безпідставно стягнуто з нього виконавчий збір. Вважає, що державним виконавцем були порушені норми ЗУ «Про виконавче провадження», у зв`язку із чим вищевказані постанови підлягають скасуванню.

Крім того в ході розгляду скарги скаржником було подано клопотання про зупинення стягнення коштів з боржника та зобов`язання про повернення стягнутих коштів державним виконавцем.

У судове засідання скаржник не з`явився, надав заяву про розгляд скарги у його відсутність, посилаючись на те, що є військовослужбовцем та перебуває на військовій службі.

Державний виконавець Іванов І.В. у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про залишення скарги без розгляду та закриття провадження у справі, яка мотивована тим, що боржник фактично оскаржує постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, які підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства. Посилаючись на постанову Великої палати Верховного суду у справі №660/612/16 ц від 14.03.2018 року, просив скаргу залишити без розгляду, а провадження у справі закрити.

У відповідності до ч.2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Розглянувши скаргу, перевіривши матеріали надані сторонами, суд прийшов до наступного.

Судовим розглядом скарги встановлено, що Комінтернівським районним судом Одеської області було видано виконавчий лист у справі №504/2754/16-ц про усунення перешкод державі в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційному відділу міста Одеси (в користуванні земельною ділянкою площею 60 кв.м., розташованої біля будівель за генеральним планом №№879,878, за адресою: АДРЕСА_1 », шляхом її звільнення громадянином ОСОБА_1 та знесення тимчасової споруди за рахунок громадянина ОСОБА_1 .

В межах примусового виконання виконавчого листа у справі №504/2754/16-ц, державним виконавцем 12.12.2023 року винесено постанову №72955234 про закінчення виконавчого провадження. У п.3 постанови, державним виконавцем вирішено питання про виведення в окреме виконавче провадження постанов від 05.10.2023року про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

02.01.2024 року державним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень №№73695678, 73695651 відкритих на підставі постанови державного виконавця ВП №72955234 про стягнення з ОСОБА_1 витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 269,00 грн. та виконавчого збору у розмірі 13400,00 грн.

В ході примусового виконання у виконавчих провадженнях №№73695678, 73695651, державним виконавцем винесені постанови про арешт коштів боржника, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника - ОСОБА_1 .

Згідно ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

За приписами ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території.

Згідно ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження"виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

За статтею 125Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

За змістом пункту 5 частини першої статті 3Закону України«Про виконавчепровадження» постановидержавних виконавців про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є окремими виконавчими документами.

Тобто примусовому виконанню підлягають не лише виконавчі документи, видані судами в передбаченихзакономвипадках на виконання судових рішень, але й постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу.

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Згідно із частиною першою статті 448ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими статтею 450 цього Кодексу, за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржується.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорівзакономустановлено інший порядок судового провадження.

Частиною першою статті 287КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщозакономне встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Частиною другою статті 74зазначеного Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Закриваючи провадження у скарзі, суд виходив з того, що у своїй скарзі, ОСОБА_1 оскаржує постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, зазначені вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки їх розгляд віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Аналогічні правові висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 р. у справі № 370/1034/15-ц. Аналогічний висновок вже висловлювався Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 6 червня 2018 року(справа № 127/9870/16-ц) тавід 30 січня 2019 року(справа № 161/8267/17).

У відповідності до вимог п.4ст. 264 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Постановляючи ухвалу, суд зазначає, що постанови державного виконавця про арешт коштів боржника, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника - ОСОБА_1 є взаємопов`язаними від оскаржуваних постанов про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій та винесені державним виконавцем в межах їх примусового виконання.

Суд, вважає хибним та не приймає посилання державного виконавця Іванова І.В. на Постанову Великої палати Верховного суду у справі №660/612/16-ц від 14.03.2018 року, оскільки у Постанові Великої палати Верховного суду у справі №660/612/16-ц, мали місце правовідносини щодо об`єднаного виконавчого провадження щодо виконання судових рішень, ухвалених відповідно до ЦПК України та ГПК України. Зазначене унеможливлює застосування вказаної Постанови Великої палати Верховного суду під час розгляду зазначеної справи.

Таким чином, враховуючи висновки що до застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду, суд приходить до висновку про неможливість розгляду зазначеної скарги у порядку цивільного судочинства.

Згідно вимог п.1 ч.1ст. 255 ЦПК Українисуд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Вирішуючи питання про розгляд клопотання скаржника про зупинення стягнення коштів з боржника та зобов`язання про повернення стягнутих коштів державним виконавцем, суд дійшов до висновку, що оскільки провадження у скарзі було закрито, зазначене клопотання підлягає залишенню без розгляду.

Якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1частини першоїстатті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи ( ч.1ст. 256 ЦПК України).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.255,353,354,447 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Провадження у цивільній справіза скаргою ШабалдакАндріяВікторовича надії тарішення державноговиконавця таскасування постанову Виконавчомупровадженні №№72955234,73695651,73695678 закрити.

Клопотання ОСОБА_1 про зупинення стягнення коштів з боржника та зобов`язання про повернення стягнутих коштів державним виконавцем залишити без розгляду.

Роз`яснити скаржнику його право на звернення із зазначеною скаргою в порядку адміністративного судочинства до Одеського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали суду.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя П.В. Добров