Рішення

від 12.02.2024 по справі 607/1771/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.02.2024 Справа №607/1771/21

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Позняка В.М.,

за участю секретаря судового засідання Шимків Л.І., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства «Захід-Хліб-Збут 2002», третьої особи ОСОБА_4 , ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення втраченого заробітку внаслідок стійкої втрати працездатності, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до ПП «Захід-Хліб-Збут 2002». Треті особи - особи ОСОБА_4 , ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить стягнути з відповідача втрачений заробіток у зв`язку з стійкою втратою працездатності, за період з 01.01.2019 по 31.10.2023 на загальну суму 190174 грн, та в розмірі 4355 грн щомісяця, починаючи з 01.11.2023 безстроково.

Позов мотивовано тим, що 25.02.2012 водій ОСОБА_4 , керуючи автопоїздом, на 350 км автомобільної дороги М-19 сполученням «Доманово-Ковель-Чернівці-Треблече» в напрямку від м.Тернополя до м.Теребовля, наближаючись до с.Кровінка Теребовлянського р-ну, допустив перекидання автопоїзду у складі сідлового тягача «КАМАЗ-5320» р.н. НОМЕР_1 і напівпричепу «ОДАЗ- 9370» р.н. НОМЕР_2 на лівий бік та його подальший виїзд на смугу зустрічного руху. Внаслідок перекидання і виїзду на смугу зустрічного руху ОСОБА_4 , допустив зіткнення з технічно справним автомобілем «Мercedes-Benz-308» р.н. НОМЕР_3 ., під керуванням водія ОСОБА_3 . У результаті зіткнення транспортних засобів позивач ОСОБА_3 (далі Позивач), отримав тілесні ушкодження, які згідно висновку експерта № 1021 від 22.06.2012р., відповідно до п. п. 2.1.2. і 2.1.3 Правил визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, належать до тяжких, за ознакою небезпеки для життя. Вироком Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 18.07.2013 ОСОБА_4 було визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді та притягнуто до кримінальної відповідальності за злочин, передбачений частиною другою статті 286 КК України. На момент ДТП (25.02.2012) ОСОБА_4 , перебував в трудових відносинах з відповідачем ПП «Захід-Хліб-Збут-2002», тому відповідальність повинен нести відповідач. Після ДТП 25.02.2012, яка сталася з вини ОСОБА_4 , позивач отримав тяжкі тілесні ушкодження, проходив лікування, і в подальшому Теребовлянською МСЕК 14.06.2012 йому було встановлено І «Б» групу інвалідності від загального захворювання з 14.06.2012 по 01.07.2014 та продовжено І «Б» групу інвалідності з 05.06.2013 по 01.07.2014 та з 26.06.2014 по 01.07.2015. З 30.06.2015 по 01.07.2016, позивача переведено на другу групу інвалідності від загального захворювання в зв`язку з покращенням функціонального стану організму, а також продовжено в подальшому з 19.08.2016 по 01.09.2018. На момент ДТП 25.02.2012 позивач ОСОБА_3 не працював. Дані обставини встановлені рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10.02.2020 по справі № 607/3412/18. Вказаним рішенням, яке залишено без змін постановою апеляційного суду від 06.10.2020, стягнуто з Приватного підприємства «Захід-Хліб-Збут 2002» в користь ОСОБА_3 142620 грн. втраченого заробітку у зв`язку з стійкою втратою працездатності, з яких:28353,17грн.за періодиз 14.06.2012по 01.07.2013та з19.06.2013по 01.07.2014з розрахунку100%втрати профпрацездатності;13583,20грн.за періодз 09.07.2014по 01.07.2015з розрахунку95%втрати профпрацездатності;12071,28грн.за періодз 08.07.2015по 01.07.2016з розрахунку75%втрати профпрацездатності;59043,44грн.за періодз 08.09.2016по 01.09.2018з розрахунку80%втрати профпрацездатності;32490,10грн.за періодз 17.09.2018по 01.09.2019з розрахунку70%втрати профпрацездатності. З 01.09.2019 ОСОБА_3 встановлено третюгрупу інвалідностіна безтерміновийстрок. Згідно висновку експерта № 206/23, відкрита травма правої нижньої кінцівки у ОСОБА_3 , яка в подальшому призвела до ампутації правої нижньої кінцівки на рівні середньої третини стегна з утворенням кукси та проведення протезування, обумовила стійку втрату загальної працездатності в розмірі 65%. Тому, оскільки отримані ним травми під час дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 25.02.2012, призвели до стійкої втрати загальної працездатності, просить стягнути з відповідача ПП «Захід-Хліб-Збут-2002» розмір втраченого заробітку, пропорційно до ступеня втрати ним працездатності, за період з 01.09.2019 по 31.10.2023 в розмірі 190174,40 грн., а саме: з 01.09.2019 по 31.12.2019 10849,80 грн, з 01.01.2020 по 31.08.2020 24559,60 грн, з 01.09.2020 по 31.12.2020 13000 грн, з 01.01.2021 по 30.11.2021 42900 грн, з 01.12.2021 по 31.12.2021 4225 грн, з 01.01.2022 по 30.09.2022 38025 грн, з 01.10.2022 по 31.12.2022 13065 грн, з 01.01.2023 по 31.10.2023 43550 грн. Окрім того, в порядку вимог частин першої, другої статті 1202 ЦК України, позивач просить стягувати з відповідача шкоду, завдану стійкою втратою загальної працездатності місячними платежами, у розмірі 65 % від однієї мінімальної заробітної плати 4355 грн. З цих підстав просить позов задовольнити.

18.03.2021 від представника відповідача ПП «Захід-Хліб-Збут-2002» надійшов до суду відзив на позовну заяву, в якому вказує на те, що цивільно-правова відповідальність водія сідлового тягача «KAMA3-5320» реєстраційний номер НОМЕР_1 і напівпричепу «ОДАЗ-9370» реєстраційний номер НОМЕР_4 на момент скоєння ДТП була забезпечена полісами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у ПрАТ «УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ» згідно полісів № АА/7073910 та № АА/7073901 строк дії яких з 09.09.2011 по 08.09.2012. Вказує, що редакція ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» станом на момент вчинення ДТП не містила будь-яких заборон чи застережень щодо можливості відшкодування шкоди, пов`язаної з сійкою втратою потерпілим працездатності (інвалідності). Окрім того, ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 26.01.2017 у справі № 595/539/16 - визнано мирову угоду між позивачем ОСОБА_5 та ПрАТ «УПСК», за умовами якої сторони дійшли згоди про відповідний розмір відшкодування, який охоплювався позовними вимогами, в той час, коли ліміт відповідальності по страхових полісах був вищий. Також умовами угоди погоджено, що позивач з моменту підписання цієї мирової угоди та затвердження її судом, і належного її виконання, не матиме жодних майнових вимог та претензій «УПСК» з приводу виплати відшкодування по факту настання події в результаті якої у ПрАТ «УПСК» виник обов`язок здійснити виплату по відшкодуванню шкоди. Вважає, що позивач отримав відшкодування усіх видів завданої йому шкоди та взяв на себе зобов`язання не мати жодних майнових вимог з приводу відшкодування по факту настання дорожньо-транспортної пригоди. Також позивачем зроблено розрахунок позовних вимог в поза процесуальний спосіб, адже потерпілі-фізчні особи не наділені повноваженнями на визначення ступеня втрати працездатності, оскільки такі функції віднесені до повноважень МСЕК та судових експертів. Звертає увагу суду також на те, що вимоги позивача обґрунтовані загальними правовими нормами ЦК України, які не містять положення про можливість стягнення шкоди довічно. З цих підстав просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ПП «Захід-Хліб-Збут-2002» у повному обсязі.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Черніцької І.М. від 05.02.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29.06.2021 у справі призначено судову медичну експертизу, проведення якої доручено експертам Тернопільського обласного бюро судово-медичної експертизи, а провадження по справі на час проведення експертизи зупинено.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 02.09.2021, ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29.06.2021 змінено в частині визначення експертної установи, доручено проведення експертизи Волинському бюро судово-медичної експертизи.

Ухвалою суду від 22.10.2021 провадження у даній цивільній справі було поновлено з метою вирішення клопотання експерта, а ухвалою суду від 30.11.2021 постановлено продовжити проведення судово-медичної експертизи згідно ухвали суду від 29.06.2021 та постанови апеляційного суду від 02.09.2021, на час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

Ухвалою суду від 20.01.2022 провадження у даній цивільній справі було поновлено з метою вирішення клопотання експерта, а ухвалою суду від 24.01.2022 постановлено продовжити проведення судово-медичної експертизи згідно ухвали суду від 29.06.2021 та постанови апеляційного суду від 02.09.2021, на час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2022, справу передано для розгляду головуючому судді Позняку В.М. у зв`язку з перебуванням судді Черніцької І.М. у відпустці, згідно розпорядження № 552 від 17.06.2022.

Ухвалою суду від 30.09.2022 провадження у даній цивільній справі поновлено у зв`язку з виконанням судово-медичної експертизи, учасників справи викликано в підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 31.10.2022, яка залишена без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 16.12.2022, у справі призначено повторну судово-медичну експертизу для визначення ступеня втрати працездатності, проведення якої доручено експертам Державної спеціалізованої установи «Головне бюро судово-медичної експертизи Міністерства хорони здоров`я України».

Ухвалою суду від 16.03.2023 провадження у справі поновлено у зв`язку з поверненням справи через неможливістть проведення експертизи.

Ухвалою суду від 07.04.2023 витребувано докази у КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня» ТОР за клопотанням представника позивача.

Ухвалою суду від 05.05.2023 матеріали справи направлено до Державної спеціалізованої установи «Головне бюро судово-медичної експертизи Міністерства хорони здоров`я України» для продовження проведення повторної судово-медичної експертизи для визначення ступеня втрати працездатності.

Ухвалою суду від 01.11.2023 провадження у даній цивільній справі поновлено у зв`язку з виконанням судово-медичної експертизи, учасників справи викликано в підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 10.11.2023 прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог.

Ухвалою суду від 20.12.2023 витребувано докази в Головного управління Державної податкової служби в Тернопільській області

Проткоольною ухвалою суду від 20.12.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 10.01.2024.

Протокольною ухвалою суду від 12.02.2024 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про призначення комісійної судово-медичної експертизи.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у ньому та просив його задовольнити. Окрім того, просив стягнути витрати на правничу допомогу та витрати на проведення експертизи.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні.

Треті особи та їх представники в судове засідання не з`явилися.

Фактичні обставини, встановлені судом

На підставі вироку Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 18.07.2013, яким ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, судом встановлено, що близько 07 години 00 хвилин 25.02.2012 водій ОСОБА_4 керуючи технічно-несправим автопоїздом у складі сідлового тягача «КАМАЗ-5320» р.н. НОМЕР_5 завантаженого (мукою вагою 15 тон) і напівпричепу «ОДАЗ- 9370» р.н. НОМЕР_6 рухався автомобільною дорогою М-19 сполученням «Доманово-Ковель-Чернівці-Треблече» в напрямку від м.Тернополя до м.Теребовля. На 350 км. вказаної автодороги наближаючись до с.Кровінка Теребовлянського р-ну водій ОСОБА_4 допустив перекидання автопоїзду у складі сідлового тягача «КАМАЗ-5320» р.н. НОМЕР_1 і напівпричепу «ОДАЗ- 9370» р.н. НОМЕР_2 на лівий бік та його подальший виїзд на смугу зустрічного руху. Внаслідок перекидання і виїзду на смугу зустрічного руху ОСОБА_4 допустив зіткнення з технічно справним автомобілем «Мercedes-Benz-308» р.н. НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 . У результаті зіткнення транспортних засобів Позивач ОСОБА_3 (далі Позивач) отримав тілесні ушкодження у вигляді: травми голови у вигляді середньо-важкого забою головного мозку, чисельних переломів склепіння і лицевого черепа, з поширенням лінії перелому на його основу, рани лобової ділянки справа та синців повік і крововиливів у сполучні оболонки очей, травми правої ноги у вигляді відкритих переломів нижньої третини стегнової кістки і верхньої третини великогомілкової, закритого перелому таранної кістки стопи, закритого переломо-вивиху п`яткової кістки, рани стегна та рани і садна гомілки, закритого перелому правої ключиці та забою грудної клітки, із розвитком після травматичного характеру запальних змін у легенях, які згідно висновку експерта № 1021 від 22.06.2012, відповідно до п. п. 2.1.2. і 2.1.3 Правил визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, належать до тяжких, за ознакою небезпеки для життя.

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно наказу №5к від 21.02.2012 р., виданого Директором ПП «Захід-Хліб-Збут-2002», ОСОБА_4 з 21.02.2012 прийнято на роботу водієм з випробувальним терміном один місяць. На момент ДТП (25.02.2012) ОСОБА_4 перебав в трудових відносинах з Відповідачем ПП «Захід-Хліб-Збут-2002».

Цивільно-правова відповідальність водія сідлового тягача «KAMA3-5320» реєстраційний номер НОМЕР_1 і напівпричепу «ОДАЗ-9370» реєстраційний номер НОМЕР_4 на момент скоєння ДТП була забезпечена полісами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у ПрАТ «УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ».

Так, згідно Полісу серії АА/7073910 від 08.09.2011, забезпеченим транспортним засобом є автомобіль марки «KAMA3-5320», реєстраційний номер НОМЕР_1 , страхувальником ОСОБА_6 , строк дії полісу з 09.09.2011 по 08.09.2012, ліміт відповідальності за шкоду завдану життю та здоров`ю (на одного потерпілого) становить 100 000 грн., за шкоду завдану майну (на одного потерпілого) 50 000 грн., франшиза 500 грн.

Згідно Полісу серії АА/7073901 від 08.09.2011, забезпеченим транспортним засобом є напівпричіп «ОДАЗ-9370», реєстраційний номер НОМЕР_4 , страхувальником ОСОБА_6 , строк дії полісу з 09.09.2011 по 08.09.2012, ліміт відповідальності за шкоду завдану життю та здоров`ю (на одного потерпілого) становить 100 000 грн., за шкоду завдану майну (на одного потерпілого) 50 000 грн., франшиза 500 грн.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12.02.2015 по справі № 607/10051/14-ц за позовом ОСОБА_7 до ПП «Захід-хліб-збут-2002», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ПрАТ «УПСК» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також за позовом третьої особи, що заявляє самостійні вимоги ОСОБА_3 до ПП «Захід-хліб-збут-2002», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ПрАТ «УПСК», ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 у справі № 607/10051/14-ц стало те, що ОСОБА_3 з часу настання страхового випадку і до дня ухвалення судом рішення не звертався до страховика із заявою про отримання страхового відшкодування та погодження його розміру.

У березні 2016 року ОСОБА_3 звернувся в суд із позовом ПП «Захід-хліб-збут 2002», ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» в особі Тернопільської обласної дирекції ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія», третіх осіб ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , в якому просив стягнути з ПП «Захід-хліб-збут 2002» на його користь 150 000 грн. 00 коп. у якості відшкодування завданої йому моральної шкоди; 500 грн. у якості відшкодування вартості франшизи; 2485 грн. 41 коп. у якості відшкодування шкоди, пов`язаної із пошкодженням автомобіля, а також стягнути з ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на його користь 59598 грн. 06 коп. у якості відшкодування вартості витрат пов`язаних з лікуванням та 495000 грн. у якості відшкодування шкоди, пов`язаної із пошкодженням автомобіля.

Рішенням Бучацького районного суду від 25.10.2016 позов задоволено частково. Cтягнуто із ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_3 59598 грн. 06 коп. витрат пов`язаних з лікуванням. В решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 26.01.2016 рішення Бучацького районного суду від 25.10.2016 в частині позову ОСОБА_3 до ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» в особі Тернопільської обласної дирекції ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія», третіх осіб ОСОБА_8 , ОСОБА_4 про відшкодування завданої шкоди скасовано, затверджено мирову угоду за умовами якої:

«1. ОСОБА_3 та ПАТ «УПСК» дійшли згоди, що розмір страхового відшкодування по вищевказаній справі становить 50 000 грн.

2. ОСОБА_3 по даній мировій угоді відмовився від позовних вимог до ПАТ «УПСК» на суму 59 098,06 грн. 06 коп., що становить різницю між сумою позовних вимог до ПАТ «УПСК», яка зазначена в п. 1 цієї мирової угоди, та узгодженою сумою відшкодування, яка зазначена в п. 3 цієї мирової угоди, та інших заявлених вимог до ПАТ «УПСК».

3. Позивач погодився з тим, що не має та не матиме у майбутньому ніяких інших вимог до страхової компанії, а ніж ті, що стосуються сплати суми відшкодування в розмірі 50 000 грн.

4. Позивач заявив, що з моменту підписання цієї мирової угоди та затвердження її судом, у випадку належного її виконання, не матиме жодних майнових вимог та претензій до страхової компанії з приводу виплати відшкодування по факту настання події, в результаті якої у страхової компанії виник обов`язок здійснити виплату по відшкодуванню шкоди, а саме: дорожньо-транспортна пригода, що трапилась 25.02.2012 р. на 350 км. автодороги М-19 сполученням «Доманово-Ковель-Чернівці-Треблече» на під`їзді до с. Кровінка Теребовлянського району, за участі забезпечених в ПАТ «УПСК» транспортного засобу «КАМАЗ-5320» д.н НОМЕР_1 та напівпричепу «ОДАЗ-9370» д.н. НОМЕР_4 і транспортного засобу «Mercedes Benz» д.н. НОМЕР_3 ».

Рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 26.01.2016 скасовано рішення Бучацького районного суду від 25.10.2016 в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ПП «Захід-хліб-збут 2002» про відшкодування моральної шкоди та ухвалено в цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, стягнення з ПП «Захід-хліб-збут 2002» на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000 грн. В решті рішення залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 26.06.2019 касаційну скаргу ПП «Захід-хліб-збут-2002» залишено без задоволення, а рішення Бучацького районного суду Тернопільської області від 25.10.2016 у не скасованій за результатами апеляційного перегляду частині та рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 26.01.2017 залишено без змін.

Касаційний суд погодився, що відповідальність повинно нести ПП «Захід-хліб-збут 2002», оскільки водій ОСОБА_4 , з вини якого завдано шкоди ОСОБА_3 , на час вчинення злочину перебував у трудових відносинах з підприємством.

Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10.02.2020 у цивільній справі № 607/3412/18, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 06.10.2020 та постановою Верховного Суду від 18.03.2021, судом встановлено наступні обставини.

Суд встановив, що спричинені ОСОБА_3 при дорожньо-транспортній пригоді 25.02.2012 ушкодження правої нижньої кінцівки у виді чисельних багато уламкових відкритих та закритих переломів кісток (стегнової, обох гомілкових у двох анатомічних ділянках і стопи таранної та п`яткової) із масивним травмуванням м`яких тканин, за своїми наслідками призвели до незворотніх (стійких) порушень її функції. У зв`язку із цим, ОСОБА_3 медико-соціальними експертними комісіями (МСЕК) щорічно впродовж 2012-2015 p.p., а у 2016 р. на строк до 2018 p., визначалася група інвалідності, а саме: Теребовлянською МСЕК ОСОБА_3 було встановлено:

1. 14.06.2012 до 01.07.2013 д І «Б» групу інвалідності від загального захворювання, за діагнозом МСЕК політравма 25.02.2012, про що видано Виписку з акта огляду МСЕК: № 43/1 від 14.06.2012 до довідки серії ТЕР №0046364.

2. 05.06.2013 до 01.07.2014 І «Б» групу інвалідності від загального захворювання, за діагнозом МСЕК- після перенесеної політравми, про що видано Виписку з акта огляду МСЕК: № 232/4 від 05.06.2013 до довідки серії ТЕР №0004891.

3. 26.06.2014 до 01.07.2015 І «Б» групу інвалідності від загального захворювання, за діагнозом МСЕК- після перенесеної політравми, про що видано Виписку з акта огляду МСЕК: № 35/1 від 26.06.2014 до довідки серії ТЕР №0332624.

4. 30.06.2015 по 01.07.2016 ІІ групу інвалідності від загального захворювання, за діагнозом МСЕК- консолідуючий перелом правої нижньої кінцівки, про що видано Виписку з акта огляду МСЕК: № 264/7 від 30.06.2015 до довідки серії ТЕР №0504146.

5. 19.08.2016 по 01.09.2018 ІІ групу інвалідності від загального захворювання, за діагнозом МСЕК консолідованих (зрощених) переломів правої нижньої кінцівки з наявністю метало фіксаторів, про що видано Виписку з акта огляду МСЕК: № 196/6 від 18.08.2016 до довідки серії ТЕР №0800520.

Львівським обласним центром МСЕК, ОСОБА_3 було встановлено з 01.09.2018 р. По 01.09.2019 р. ІІ групу інвалідності від загального захворювання, про що видано Довідку до акта огляду МСЕК: № 1592/1 від 18.09.2018 до довідки серії ТЕР №0004891.

Окрім того, встановлено, що позивач ОСОБА_3 в 1998 році закінчив Бучацький інститут менеджменту і аудиту і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Облік і аудит» та здобув кваліфікацію економіста, що підтверджується копією диплома серії НОМЕР_7 .

ОСОБА_3 з 18.04.2000 по 30.11.2004 працював в Бучацькому відділенні ВАТ «Державний ощадний банк України» на посадах економіста по кредитуванню, економіста І категорії, головного економіста, заступника керуючого відділенням у сфері надання кредитів», з 07.12.2004 по 20.07.2009 на посаді заступника відділення АКІБ «УкрСиббанк», та у СПД ОСОБА_9 (ідентифікаційний номер НОМЕР_8 ) з 24.02.2010 на посаді технічного директора, в подальшому був переведений на посаду адміністратора з 17.09.2011 та був звільнений з роботи 01.09.2011, що підтверджується записами трудової книжки серії НОМЕР_9 .

Таким чином на момент ДТП 25.02.2012 позивач ОСОБА_3 не працював.

Окрім того, з довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією № 309808 від 05.09.2019, виданої Міжрайонною спеціалізованою травматологічною МСЕК комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи» Департаменту охорони здоров`я Львівської обласної державної адміністрації, вбачається, що ОСОБА_3 встановлено третю групу інвалідності з 01.09.2019 на безтерміновий строк.

Висновком експерта № 206/23, складеним 16.10.2023 експертами ДСУ «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України», встановлено наступне:

Між подіями дорожньо-транспортної пригои 25.02.2012, спричиненням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тілесних ушкоджень в ділянці правої нижньої кінцівки (відкритого багатоуламкового перелому нижньої третини правої стегнової кістки із зміщенням, відкритого уламкового перелому верхньої та середньої третин обох кісток правої гомілки із зміщенням, закритого перелому правої таранної кістки із зміщенням), розвитком порушення (утруднення) лімфовідтоку, розвитком флеботромбозу, посттромбофлеботичного синдрому з декомпенсацією кровотоку по судинах правої стопи і гомілки та з розвитком гнійно-некротичних (незворотніх) змін в м`яких тканинах дистальних відділів правої нижньої кінцівки, що потребувало проведення ампутації правої нижньої кінцівки на рівні середньої третини стегна, є прямий причинно- наслідковий зв`язок.

Тобто, розвиток у ОСОБА_3 вищезазначених ускладнень лімфо-венозно- артеріальної системи правої гомілки та стопи, обумовлений самим характером відкритої травми правої нижньої кінцівки.

17.09.2018 Львівським обласним центром МСЕК («АКТ огляду медико-соціальною експертною комісією» № 1515/5 від 05.09.2019 p.), на підставі направлення на медико-соціально-експертну комісію (МСЕК) № 435/6-1 із поліклінічного відділення № 1 КНП «Львівська 1-а міська клінічна лікарня імені Князя Лева»; Заключення сімейного лікаря, невропатолога, хірурга, уролога; Виписки із медичної карти амбулаторного хворого № 2225819 із Обласної консультативної поліклініки, ОСОБА_3 встановлена третя група інвалідності, безтерміново з приводу загального захворювання з ураженням опорно- рухового апарату та основного діагнозу «Ампутаційна непротезована кукса правої нижньої кінцівки на рівні середньої третини від 29.08.2018 p.».

Відкрита травма правої нижньої кінцівки у ОСОБА_3 , яка в подальшому призвела до ампутації правої нижньої кінцівки на рівні середньої третини стегна з утворенням кукси та проведення протезування, обумовила стійку втрату загальної працездатності в розмірі 65%, відповідно до ст. 140 «Таблиці відсотків втрати загальної працездатності в результаті різноманітних травм...» Інструкції № 2 Міністерства фінансів СРСР від , 08.01.1986 про порядок організації та проведення лікарсько-страхової експертизи.

Крім того, у висновку експерта зазначено, що використовуючи метод аналогії, в даному випадку можна скористатися «Критеріями встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням трудових обов`язків», затвердженими наказом МОЗ України від 05.06.2012 № 420, зокрема, відповідно до п. 12.2.1. така травма нижньої кінцівки, що призвела до ампутації нижньої кінцівки на рівні середньої третини стегна з утворенням кукси за умови проведення протезування призводить до стійкої втрати професійної працездатності у розмірі 60%., а за відсутності протезування, відповідно до п. 12.2.2. - у розмірі 70% (медична документація ОСОБА_3 містить суперечливі дані щодо виконання протезування). Окрім того, надані матеріали не містять висновку про нездатність ОСОБА_3 до трудової діяльності.

Згідно інформації ГУ ДПС у Тернопільській області від 03.01.2024 № 4/6/19-00-12-02-03, наданої на запит суду, за період з 3 кварталу 2019 року по 3 квартал 2023 року інформація про доходи ОСОБА_3 відсутня, окрім доходу у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за січень 2022 рік.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:

Частиною другоюстатті 15 Цивільного кодексу Українипередбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із сатиною першоюстатті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.

За змістомстатті 13 ЦПК України(диспозитивність цивільного судочинства) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК Українишкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно із частиною п`ятою статті 1187ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК Українипередбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до роз`яснень, наданих у пункті 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 № 4, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей1166,1187 ЦКшкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК).

Відповідно до роз`яснень, наданих у пункті 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 № 4, не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191ЦК. На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров`ю у зв`язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини третя і четверта статті 1187ЦК).

Матеріалами справи підтверджується, що водій ОСОБА_4 , з вини якого завдано шкоди ОСОБА_3 , на час вчинення злочину перебував з ПП «Захід-хліб-збут-2002» у трудових відносинах, що не оспорюється відповідачем.

Відповідачем ПП «Захід-хліб-збут-2002» не надано суду доказів, що ОСОБА_4 або інші особи, 25.02.2012 незаконно заволоділи автомобілем «КАМАЗ-5320» реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричепом «ОДАЗ-9370» реєстраційний номер НОМЕР_4 .

Щодо твердження представника відповідача ПП «Захід-хліб-збут-2002» про те, що відшкодування завданої шкоди внаслідок втрати працездатності повинна нести ПрАТ «УПСК», як страховик, суд зазначає наступне.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).

Відповідно до статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, страхова сума це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Згідно із пунктом 22.1статті 22Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 23 Закону шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода (в тому числі моральна шкода), пов`язана: з лікуванням потерпілого, з тимчасовою втратою працездатності, із стійкою втратою працездатності потерпілим, із смертю потерпілого.

Стаття 26 вказаного Закону регулює відшкодування шкоди, пов`язаної із стійкою втратою працездатності потерпілим. Редакцією даної статті на час скоєння ДТП встановлено: У зв`язку із стійкою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються доходи, не отримані потерпілим у результаті стійкої втрати потерпілим працездатності (інвалідності), які не відшкодовуються за рахунок іншого обов`язкового виду страхування (п. 26.1.) ; Потерпілим, які на момент настання страхового випадку не одержували доходів, у зв`язку із стійкою втратою працездатності відшкодовуються витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням та доглядом у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів (п. 26.5).

Відповідно до статті 1194 ЦК Україниособа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Судом встановлено, що на час ДТП 25.02.2013 позивач ОСОБА_3 не працював та не отримував доходів.

Таким чином, беручи до уваги положення статті 26Закону України «Про обов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів» в редакції, яка діяла на час ДТП 25.02.2013, а також те, що на час ДТП позивач ОСОБА_3 не працював та не одержував доходів, відтак у зв`язку із стійкою втратою працездатності позивача страховик ПрАТ «УПСК» мав обов`язок відшкодувати лише витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням та доглядом у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів, при цьому відшкодування страховиком втраченого заробітку у зв`язку із стійкою втратою працездатності, положення цієї норми закону для осіб, які не працюють, не передбачали.

Як зазначив ВС у Постанові від 18.03.2021 у справі № 607/3412/18, за результатами перегляду рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10.02.2020, постанови Тернопільського апеляційного суду від 06.10.2020, з аналізу пунктів 26.1 та 26.5 статті 26 Закону№ 1961-IV (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) слід дійти висновку, що необхідною умовою для покладення на страхову компанію обов`язку з відшкодування шкоди, у зв`язку із стійкою втратою працездатності, є одержання офіційних доходів потерпілим на час настання страхового випадку (ДТП). Як встановили суди ОСОБА_3 на час ДТП не працював, доходів не отримував, тому дійшли обґрунтованого висновку, що шкоду, у зв`язку із стійкою втратою працездатності, йому повинне відшкодуватиПП «Захід-Хліб-Збут-2002», з яким винуватець ДТП перебував у трудових відносинах.

З врахуванням наведених норм права та встановлених обставин справи обов`язок із відшкодування позивачу втраченого заробітку у зв`язку із стійкою втратою працездатності несе відповідач ПП «Захід-хліб-збут-2002», як особа, відповідальна за заподіяну шкоду на загальних підставах (відповідно до параграфа 2 глави 82 ЦК України).

Посилання представника відповідача на ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 26.01.2017 у справі №595/539/16, якою затверджено мирову угоду між ОСОБА_3 та ПАТ «УПСК» про те, що позивач відмовився від вимог до ПАТ «УПСК» не заслуговують уваги суду, виходячи з відсутності у страховика обов`язку з відшкодування шкоди, пов`язаної із стійкою втратою працездатності ОСОБА_3 . Крім цього, мирова угода затверджувалась в межах заявлених позовних вимог, в які не входили вимоги про відшкодування шкоди, пов`язаної із стійкою втратою працездатності. Наявність затвердженої судом мирової угоди між ОСОБА_3 та ПАТ «УПСК» не звільняє ПП «Захід-хліб-збут-2002» від відповідальності з відшкодування шкоди, пов`язаної із стійкою втратою працездатності ОСОБА_3 .

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного суду України №06 від 27.03.92 р., «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», встановлення групи інвалідності потерпілих, причини і часу її виникнення провадиться в усіх випадках медико-соціальними експертними комісіями - МСЕК. Ступінь втрати професійної працездатності (у процентах), потребу в додаткових видах допомоги визначають: МСЕК - якщо шкода була заподіяна у зв`язку з виконанням працівником трудових обов`язків (в тому числі на шляху до роботи і з роботи); судово-медичною експертизою - в решті випадків.

Законодавство вирізняє професійну та загальну працездатність. Професійна працездатність передбачає здатність працівника до роботи за конкретним фахом і на певній посаді, тоді як загальна працездатність - це здатність до виконання будь-якої роботи у звичайних умовах праці. Особа, яка зазнала каліцтва та якій встановлено інвалідність, може бути визнана частково працездатною. З метою встановлення в особи здатності до праці МСЕК під час встановлення інвалідності має встановити ступінь професійної (а за її відсутності - загальної) працездатності у відсотках.

Отже, на підставі цих відомостей суд визначає розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я заробітку (доходу) у відсотках, що підлягає відшкодуванню.

При ухваленнірішення судбере довисновок експерта,складений зарезультатами проведеноїповторної судово-медичноїекспертизи з метою визначення ступеня втрати працездатності ОСОБА_3 , на підставі ухвали суду від 21.10.2023, виходячи з наступного.

Так, під час розгляду справи судом, ухвалою від 21.10.2023, яка була залишена без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 16.12.2022 було призначено повторну судово-медичну експертизу для визначення ступеня втрати працездатності. Приймаючи рішення про призначення повторної судово-медичної експертизи, суд виходив з того, що як видно із висновку експерта від 13.09.2022 №40 від 08 липня 2022, між тілесними ушкодженнями отриманими ОСОБА_3 внаслідок ДТП, що мало місце 25.02.2012 та встановленням йому 3 (третьої) групи інвалідності від загального захворювання з 01.09.2019 безстроково є опосередкований причинно-наслідковий зв`язок. Водночас, рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10.02.2020, яке залишено без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 31.10.2022 у справі № 607/3412/18 між тими ж сторонами взято до уваги висновок експертів №22 від 17.04.2019 Тернопільського обласного бюро судово-медичної експертизи, яким визначено, що між отриманою ОСОБА_3 у дорожньо-транспортній пригоді 25 лютого 2012 травмою правої нижньої кінцівки і розвитком в наступному порушень крово- та лімфотоку, що призвело до необхідності її ампутації, існує прямий причинно-наслідковий зв`язок.

Тому, на думку суду, вказаний висновок суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, що є підставою для призначення повторної експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам). Окрім того, судом враховано також те, що експертами Волинського обласного бюро судово-медичної експертизи не надано відповіді на інші запитання, зокрема, щодо ступеня втрати працездатності, які є важливими при вирішення справи судом. З вказаним висновком суду погодився і апеляційний суд, залишаючи без змін ухвалу суду від 21.10.2022 про призначення повторної судово-медичної експертизи.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, суд доходить висновку, що стійка втрата працездатності позивача ОСОБА_3 є наслідком отримання тілесних ушкоджень під час дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 25.02.2013.

Будь-яких доказів на підтвердження недостовірності вказаного висновку судово-медичної експертизи від 16.10.2023 чи наявності обставин, які надавали б суду можливість ставити під сумнів зазначений висновок, суду надано не було.

Так, згідно положень частин першої та другої статті 1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 1197 ЦК України, розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.

Середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров`я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я. Якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно із частиною третьою статті 1197 ЦК України, якщо потерпілий на момент завдання йому шкоди не працював, його середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється, за його бажанням, виходячи з його заробітку до звільнення або звичайного розміру заробітної плати працівника його кваліфікації у цій місцевості.

Аналіз наведених норм у взаємозв`язку дає підстави для висновку про те, що середньомісячний заробіток потерпілого обчислюється виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати за частиною першою статті 1197 ЦК Україниу тому разі, коли потерпілий на момент завдання шкоди працював та його середній заробіток був меншим від 5 мінімальних розмірів заробітної плати.

Якщо потерпілий на момент завдання шкоди не працював, але до каліцтва перебував у трудових відносинах та був звільнений, застосовуються положення частини другої статті 1195 ЦК України.

За таких обставин, оскільки на момент ДТП 25.02.2013 позивач ОСОБА_3 не перебував у трудових відносинах, відтак розмір відшкодування втраченого заробітку повинен проводитися за приписами частини другої статті 1195 ЦК України, виходячи з розміру однієї мінімальної заробітної плати.

При цьому, строки обмеження стягнення втраченого заробітку потерпілому законом не передбачено.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 268ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодуванняшкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Статтею 8 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2019 рік» установлено у2019році мінімальнузаробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня 4173 гривень.

Статтею 8 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено у 2020 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 4723 гривні, з 1 вересня - 5000 гривень.

Статтею 8 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 6000 гривень, з 1 грудня - 6500 гривень.

Статтею 8 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 6500 гривень, з 1 жовтня - 6700 гривень.

Статтею 8 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено у 2023 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 6700 гривень.

Згідно із висновком експерта № 206/23, складеним 16.10.2023, відкрита травма правої нижньої кінцівки у ОСОБА_3 , яка в подальшому призвела до ампутації правої нижньої кінцівки на рівні середньої третини стегна з утворенням кукси та проведення протезування, обумовила стійку втрату загальної працездатності в розмірі 65%, відповідно до ст. 140 «Таблиці відсотків втрати загальної працездатності в результаті різноманітних травм...».

Таким чином, за результатом проведеного судом розрахунку втраченого заробітку позивача внаслідок стійкої втрати загальної працездатності в розмірі 65%, виходячи із розміру однієї мінімальної заробітної плати, визначеної законами про державний бюджет України на відповідний рік, загальний розмір втраченого заробітку позивача за період з 01.09.2019 по 31.10.2023 складає 190174,40 грн, з яких:

10849,80 грн - за період з 01.09.2019 по 31.12.2019, з розрахунку мінімальної заробітної палти 4173 грн та 65 % втрати загальної працездатності (4173 * 65% * 4 (міс);

24559,60 грн - за період з 01.01.2020 по 31.08.2020, з розрахунку мінімальної заробітної палти 4723 грн та 65 % втрати загальної працездатності (4723 * 65% * 8 (міс);

13000 грн - за період з 01.09.2020 по 31.12.2020, з розрахунку мінімальної заробітної палти 5000 грн та 65 % втрати загальної працездатності (5000 * 65% * 4 (міс);

42900 грн - за період з 01.01.2021 по 30.11.2021, з розрахунку мінімальної заробітної палти 6000 грн та 65 % втрати загальної працездатності (6000 * 65% * 11 (міс);

4225 грн - за період з 01.12.2021 по 31.12.2021, з розрахунку мінімальної заробітної палти 6500 грн та 65 % втрати загальної працездатності (6500 * 65% * 1 (міс);

38025 грн - за період з 01.01.2022 по 30.09.2022, з розрахунку мінімальної заробітної палти 6500 грн та 65 % втрати загальної працездатності (6500 * 65% * 9 (міс);

13065 грн - за період з 01.10.2022 по 31.12.2022, з розрахунку мінімальної заробітної палти 6700 грн та 65 % втрати загальної працездатності (6700 * 65% * 3 (міс);

43550 грн - за період з 01.01.2023 по 31.10.2023, з розрахунку мінімальної заробітної палти 6700 грн та 65 % втрати загальної працездатності (6700 * 65% * 10 (міс).

За встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що вказаний розмір втраченого заробітку позивача за період з 01.09.2019 по 31.10.2023 в розмірі 190174,40 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо вимоги про стягнення втраченого заробітку у зв`язку з стійкою втратою працездатності в розмірі 4355 грн щомісячно, починаючи з 01.11.2023 безстроково, суд виходить з наступного.

Так, судом встановлено, що завдана внаслідок ДТП травма правої нижньої кінцівки у ОСОБА_3 , яка в подальшому призвела до ампутації правої нижньої кінцівки на рівні середньої третини стегна з утворенням кукси та проведення протезування, обумовила стійку втрату загальної працездатності в розмірі 65%, та слугувала причиною встановлення йому третьої групи інвалідності з 01.09.2019 на безтерміновий строк.

Відповідно до частини першої статті 1202 ЦК України, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. За наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більш як за три роки наперед.

За таких обставин, виходячи із розміру однієї мінімальної заробітної плати станом на 01.11.2023, що становить 6700 грн, ступеня стійкої втрати загальної працездатності позивача в розмірі 65%, та зважаючи на встановлення йому третьої групи інвалідності з 01.09.2019 на безтерміновий строк, суд доходить висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача втраченого заробітку у зв`язку з стійкою втратою працездатності в розмірі 4355 грн (6700 грн * 65%), щомісяця, починаючи стягувати з 01.11.2023 безстроково.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання судових витрат, суд виходить із такого.

Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються: 1)у разізадоволення позову-на відповідача; 2)у разівідмови впозові -на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шостат статті 141 ЦПК України).

Частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витратискладаються зсудового зборута витрат,пов`язаних зрозглядом справи. Довитрат,пов`язаних зрозглядом справи,належать витрати: 1)на професійнуправничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, в судовому засіданні представник позивача адвокат Янчишин В.Й. заявив клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20000 грн, попередньо подавши про це відповідне письмове клопотання.

На підтвердження витрат на правову допомогу адвокатом Янчишином В.Й. надано:

- договір про надання правової допомоги від 31.10.2018, відповідно до пунктів 4.1., 4.2. якого, вартість однієї години роботи адвоката становить 1000 грн, клієнт зобов`язаний оплатити адвокату вартість правничої допомоги протягом 30 календарних днів з моменту набрання рішення законної сили;

-акт виконаних робіт № 01 від 30.11.2023 на суму 20000 гривень.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК Українивизначено, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої,так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. (Аналогічних висновків дійшла ВП ВС у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, ОП КГС ВС від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Суд вважає, що витрати позивача на професійну правничу (правову) допомогу підтверджені належними та допустимими доказами, загальна сума витрат на адвокатські послуги не виходить за розумні межі визначення розміру гонорару. Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними з наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Верховним судом у справі № 922/445/19, серед іншого наголошено, що: зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи дизпозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Від представника відповідача не надходило клопотання про зменшення таких витрат у зв`язку із їх не співмірністю.

За таких обставин, та з врахуванням того, що позов задоволено повністю,з відповідача в користь позивача слід стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 20000 гривень.

Щодо судових витрат на проведення судових експертиз.

Позивач також поніс витрати за проведення судових експертиз, а саме:

1) в розмірі 5333,09 грн за результатами якої складено висновок експерта Волинського обласного бюро судово-медичної експертизи №40 від 08.07.2022, оскільки згідно ухвали суду від 30.11.2021 оплату вартості даної експертизи покладено на сторони порівно, загальна вартість експертизи становить 10666,17 грн (т. 2, а.с. 35), та ОСОБА_3 оплачено половину її вартсоті в розмірі 5333,09 грн, що підтверджується квитанцією від 05.09.2022;

2) в розмірі розмірі 22958 грн - за результатами якої складено висновок експерта ДСУ «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України» № 206/23 від 16.10.2023 (т. 3, а.с. 74).

Сплата витрат на проведення судових експертиз стосується позовних вимог, які задоволено в повному обсязі, тому з відповідача на користь позивача необхідно також стягнути 28291,09 грн (5333,09 + 22 958) судових витрат за проведення експертиз.

Отже, всього, з відповідача Приватного підприємства «Захід-Хліб-Збут 2002» в користь ОСОБА_3 необхідно стягнути судових витрат на правову допомогу та проведення судових експертиз в розмірі 48291 гривня 09 копійок.

Щодо судового збору.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, а позов задоволено повністю, судовий збір необхідно стягнути з відповідача в дохід держави.

Згідно із пунктами 1, 4 частини першої статті 176 ЦПК України, ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному); у позовах про строкові платежі і видачі - сукупністю всіх платежів або видач, але не більше ніж за три роки.

Так, ціна позову складає 346954,40 грн, з яких: 190174,40 грн сума відшкодування втраченого заробітку у зв`язку із стійкою втратою працездатності за період з 01.09.2019 по 31.10.2023 та 156780 грн сума щомісячних платежів втраченого заробітку у зв`язку з стійкою втратою працездатності за три роки (4355 грн * 36 (міс)).

Від-так, судовий збір, який підлягає стягненню за позов майнового характеру, поданий фізичною особою, з ціною позову в розмірі 346954 грн становить 3469,54 грн (1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб), який необхідно стягнути з відповідача в дохід держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-84, 141, 259, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «Захід-Хліб-Збут 2002» в користь ОСОБА_3 190174 гривні 40 копійок втраченого заробітку у зв`язку з стійкою втратою працездатності.

Стягувати з Приватного підприємства «Захід-Хліб-Збут 2002» в користь ОСОБА_3 втрачений заробіток у зв`язку із стійкою втратою працездатності в розмірі 4355 гривень щомісяця, починаючи з 01.11.2023 безстроково.

Стягнути з Приватного підприємства «Захід-Хліб-Збут 2002» в користь ОСОБА_3 48291 гривня 09 копійок судових витрат на правову допомогу та проведення судових експертиз.

Стягнути з Приватного підприємства «Захід-Хліб-Збут 2002» в користь держави 3469 гривня 54 копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду виготовлено 22.02.2024.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_10 .

Відповідач: Приватне підприємство «Захід-Хліб-Збут-2002», код ЄДРПОУ 31914381, вул. Гайова, буд. 44 А, м. Тернопіль.

Треті особи:

ОСОБА_4 , с. Краснолука, Кременецький район, Тернопільська область.

Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія», вул. Кирилівська, буд. 40, код ЄДРПОУ 20602681.

Головуючий суддяВ. М. Позняк