Постанова

від 22.02.2024 по справі 496/3508/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1493/24

Справа № 496/3508/21

Головуючий у першій інстанції Портна О. П.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,

з участю секретаря Виходець А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Калиніної Анастасії Олександрівни, представника ОСОБА_1 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 10 квітня 2023 року, постановленого під головуванням судді Галич О.П., повний текст рішення складений 18 квітня 2023 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Дослідне господарство «Южний» селекційно-генетичного інституту національного центру насіннєзнавства та сортовивчення» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні та стягнення середнього заробітку за час затримки виплати всіх сум під час звільнення, -

в с т а н о в и в:

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовомдо державного підприємства «Дослідне господарство «Южний» селекційно-генетичного інституту національного центру насіннєзнавства та сортовивчення» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні та стягнення середнього заробітку за час затримки виплати всіх сум під час звільнення, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог просив стягнути з відповідача грошові кошти, невиплачені при звільненні у сумі 3611,71 грн., середній заробіток за час затримки виплати всіх сум під час звільнення у сумі 246873,22 грн., витрати, пов`язані зі сплатою правової допомоги у сумі 10750,00 грн., грошові кошти в рахунок виплати компенсації за невикористану відпустку у сумі 2059,87 грн., моральну шкоду у сумі 100 000,00 грн. та судові витрати.

Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтував тим, що 08.12.2020 року був прийнятий на роботу до штату державного підприємства «Дослідне господарство «Южний» селекційно-генетичного інституту-національного центру насіннєзнавства та сортовивчення» на посаду головного інженера з виплатою заробітної плати відповідно до штатного розпису. Штатним розписом відповідача передбачено посадовий оклад Головного інженера на рівні 19050,00 грн.

21.04.2021 року між ОСОБА_1 та відповідачем досягнуто домовленостей про розірвання трудового договору за згодою сторін. Однак, в день звільнення позивача йому не було сплачено всі суми, які належить сплатити при здійсненні повного розрахунку в розумінні ст.116 КЗпП України.

Також ОСОБА_1 зазначив, що відповідач досі не виплатив йому грошові кошти в якості оплати лікарняних за рахунок працедавця, а також за рахунок ФСС. В березні 2021 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному 15 календарних днів. В квітні 2021 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному 15 календарних. Згідно довідки про середньоденну заробітну плату ОСОБА_1 сума фонду заробітної плати за січень 2021 року складає 19050,00 грн.; за лютий 2021 року складає 19050,00 грн., за березень 2021 року складає 21635,88 грн. При цьому середньоденний заробіток складає 686,62 грн. Виходячи з вказаних в довідці даних, середньоденний розмір заробітної плати позивача за останні два місяці, що передують місяцю звільнення, складає: березень 2021 - 14 днів, виплачено 8257,44 грн., квітень 2021 - 3 дні, виплачено 1769,46 грн. В березні 2021 року сума коштів в якості тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання (лікарняні) склала 2599,18 грн. (5 х 645,76 = 3228,80 грн. - 1,5% (військовий збір) - 18 % (ПДФО) = 2599,18 грн. В квітні 2021 року сума коштів в якості тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання (лікарняні) склала 2555,88 грн. (5 х 635 = 3175 грн. - 1,5% (військовий збір) - 18 % (ПДФО) = 2555,88 грн. За березень 2021 року відповідач виплатив лікарняні в день звільнення, тобто 21.04.2021 року. За квітень 2021 року відповідач лікарняні в день звільнення не виплатив. Позивач в телефонному режимі неодноразово нагадував про необхідність виплати вказаної суми. Відповідачем після неодноразових нагадувань самого позивача сплачено лікарняні: 18.05.2021 року в сумі - 793,37 грн., 21.05.2021 року - 793,37 грн. Отже, відповідач не доплатив лікарняних за рахунок працедавця в розмірі 967,94 гривень. Також позивач недоотримав лікарняні за рахунок ФСС. За березень 2021 року позивач отримав суму в розмірі 5718,21 грн. - 26.05.2021 року. За квітень 2021 року позивач мав би отримати 5111,75 грн., а фактично отримав суму в розмірі - 3373,46 грн., а саме: 29.06.2021 року ОСОБА_1 отримав суму в розмірі 1586,74 грн.; 21.07.2021 року - 1586,72 грн. Отже, позивач не отримав кошти в якості тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання за рахунок ФСС в розмірі 1738,29 грн. Крім того, зважаючи на те, що позивачу не були перераховані всі суми при звільненні в повному обсязі та не сплачені на момент звернення з позовом до суду, а тому відповідач повинен компенсувати його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Виходячи з вище вказаних сум нарахованої та виплаченої заробітної плати, один день середнього розміру заробітної плати сукупно за 2 місяці складає 620,86 грн. Отже, за період з 21.04.2021 року по день звернення до суду з позовом, а саме 26.07.2021 року, складає 97 днів, а тому сума, яка підлягатиме стягненню з відповідача за порушення строків виплати всіх належних при звільнені сум складає: 96 днів х 620,86 = 60223,42 грн.

27.05.2021 року представником позивача до відповідача було скеровано претензію щодо виплати всіх належних ОСОБА_1 сум. Претензія отримана відповідачем 02.06.2021 року. 10.06.2021 року відповідачем на адресу представника позивача скеровано відповідь на претензію, яким така залишена без задоволення. Відповідь на претензію отримано 14.06.2021 року. 16.06.2021 року представником позивача на адресу відповідача скеровано адвокатський запит щодо надання розрахунку нарахування, виплати заробітної плати, компенсації за не відбуту відпустку, лікарняних, тощо, ОСОБА_1 в період з 08.12.2020 року до моменту виплати останнього платежу. 29.06.2021 року представником позивача отримано відповідь на вказаний запит. Не зважаючи на те, що ОСОБА_1 активно наголошує відповідачу про те, що останні не доплатили йому досі грошові кошти в якості лікарняних за рахунок працедавця, все ж таки відповідач жодних дій в цьому напрямку не здійснює, продовжує порушувати права позивача на належні йому суми при звільненні.

Так як, досудове врегулювання не призвело до вирішення конфліктної ситуації, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом для захисту порушених прав.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 10 квітня 2023 року узадоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, адвокат Калиніна А.О., представник ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю, посилаючись на неповне з`ясування всіх обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилається на те, що суд дійшов помилкового висновку про те, що допомога по тимчасовій непрацездатності, в тому числі оплата перших п`яти днів такої непрацездатності роботодавцем не входить до складу фонду оплати праці, оскільки обов`язок з оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності здійснюється за рахунок коштів роботодавця, у разі несплати яких настає відповідальність передбачена ст. 117 КЗпП України.

Також апелянт зазначив, що судом не були досліджені обставини нездійснення позивачу компенсації 9 календарних днів щорічної основної відпустки.

Крім того, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині неповної виплати всіх належних позивачу при звільненні коштів, як результат, суд дійшов помилкового висновку відсутності підстав для стягнення грошових коштів в якості середнього заробітку за час затримки всіх сум під час звільнення в період з 22.04.2021 року по 14.04.2022 року в сумі 246873,22 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу від 17 травня 2023 року визначений склад колегії суддів під головуванням судді Ігнатенко П.Я. для розгляду справи (а.с. 104 т. 2).

Відповідно до протоколу повторного розподілу справи за допомогою автоматизованої системи документообігу суду від 13 червня 2023 року цивільна справа передана головуючому-судді (суддя-доповідач) Комлевій О.С., для подальшого розгляду, у зв`язку із достроковим закінчення відрядження судді Херсонського апеляційного суду Ігнатенко П.Я., згідно з рішенням Вищої ради правосуддя № 567/0/15-23 від 30 травня 2023 року (зі змінами, відповідно до рішення № 572/0/15-23 від 31 травня 2023 року) (а.с. 108 т. 2).

Відповідно до протоколу повторного розподілу справи за допомогою автоматизованої системи документообігу суду від 23 червня 2023 року цивільна справа передана головуючому-судді (суддя-доповідач) Комлевій О.С. зі складом колегії суддів, з урахуванням навантаження на суддів Одеського апеляційного суду (а.с. 110 т. 2).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23 червня 2023 року цивільна справа за апеляційною скаргою адвоката Калиніної А.О., представника ОСОБА_1 прийнята до провадження (а.с. 111 т. 2).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23 червня 2023 року відкрито апеляційне провадження (а.с. 112 т. 2).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 01 серпня 2023 року справа призначена до розгляду (а.с. 118 т. 2).

Учасники справи в судове засідання призначене на 13 лютого 2024 року не з`явилися, були сповіщені належним чином (а.с. 165-167 т. 2).

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників, які не з`явилися в судове засідання та явка яких не визнавалась апеляційним судом обов`язковою.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду зазначеним вимогам не відповідає в повній мірі, з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду доказів, які беззаперечно свідчать щодо обов`язку відповідача здійснити виплати.

Однак, з таким висновком колегія суддів погоджується не в повній мірі, з огляду на наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що на підставі наказу ДП «Дослідне господарство «Южний» Одеської державної сільськогосподарської станції Національної академії аграрних наук України № 156-к від 08.12.2020 року, ОСОБА_1 призначено на посаду головного інженера з 08.12.2020 року, оплатою праці згідно штатного розпису та змін до штатного розпису від 02.12.2020 року (а.с. 10-13, 51 т. 1).

На підставі наказу № 80-к від 21.04.2021 року, ОСОБА_1 звільнено з займаної посади головного інженера за згодою сторін, відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 10-13, 52 т. 1).

Згідно довідки,виданої ДП«Дослідне господарство«Южний»селекційно-генетичногоінституту національного центрунасіннєзнавства тасортовивчення» з відповідачем в день звільнення 21.04.2021 року був проведений розрахунок, а саме 2198,08 грн. заробітна плата за квітень, 6179,57 грн. компенсація за невикористану відпустку, з урахуванням податків виплачено 6744,01 грн. (а.с. 53, 56 т. 1).

З уточненої довідки вбачається, що ОСОБА_1 виплачено за рахунок підприємства 18.05.2021 року у розмірі 793,37 грн. з відрахуванням податків, 21.05.2021 року - 793,37 грн. з відрахуванням податків, 01.09.2021 року - 3117,84 грн. з відрахуванням податків (а.с. 116 т. 1).

За рахунок ФСС сплати у розмірі 1586,74 грн. проведені 29.06.2021 року та 1586,74 грн. станом на 22.07.2021 року (а.с. 116 т. 1).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 за рахунок підприємства лікарняні за перші 5 днів були сплачені 18.05.2021 року та 21.05.2021 року, тобто через місяць після його звільнення (а.с. 53 т. 1).

Відповідно до наданої виписки з ПАТ «Приватбанк», остаточно підприємством проведено розрахунок за лікарняними у розмірі 3117,84 грн. 01.09.2021 року, які були отримані підприємством від ФСС 29.06.2021 року та 22.07.2021 року, тобто з затримкою у два місяця та 2 дні (29.06.2021 року по 01.09.2021 року) (а.с. 164, 206 т. 1).

Частиною першою статті 47 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Положеннями статті 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Чинне законодавство прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать як на підставі норм Закону України «Про оплату праці», так і відповідно до умов Колективного договору. У разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Отже, при недотриманні роботодавцем вимог статті 116 КЗпП України, для роботодавця настають наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України. Роботодавець не несе відповідальність, передбачену статтею 117 КЗпП України,у разі відсутності його вини. Відсутність своєї вини повинен довести роботодавець.

З урахуваннямтого,що ДП«Дослідне господарство«Южний»селекційно-генетичного інституту національного центру насіннєзнавства та сортовивчення» остаточно сплатило Алимову Р.І. за перші 5 днів знаходження на лікарняному 21.05.2021 року, тобто через місяць після звільнення, а також отримані підприємством 29.06.2021 та 22.07.2021 року від ФСС грошові кошти за знаходження на лікарняному 01.09.2021 року, тобто з порушенням 2 місяців та 2 днів, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню зі стягненням середнього заробітку з дня його звільнення 21.04.2021 року до 21.05.2021 року та з 29.06.2021 року по 01.09.2021 року, а саме за 3 місяця 2 дня, що складає : (середній заробіток 19050 грн. х 3 місяця, 686,62 грн. х 2 дні) 58523 грн. 24 коп.

Щодо вимог позивача стосовно стягнення з відповідача моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно зі ст.237-1 КЗпПвідшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправні діяння її заподіювача; наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. При цьому суд з`ясовує факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань, втрати немайнового характеру. В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки, що призвела до заподіяння шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Колегія суддів вважає що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню з підстав того, що законні права ОСОБА_1 були порушені, в наслідок не сплати в день звільнення всіх сум, а в подальшому не сплати в день отримання від ФСС грошових коштів, які належали до сплати, що привело до моральних страждань.

Приймаючи до уваги, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення середнього заробітку підлягають до часткового задоволення, враховуючи тривалість, ступінь зусиль, час який ОСОБА_1 зазнав певних душевних страждань внаслідок незаконного неотримання належних йому сум, колегія суддів вважає, що сума у розмірі 5000 грн., буде вважатися достатньою.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині суми компенсації за невикористану відпустку, колегія суддів вважає необґрунтованими, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 відпрацював 130 днів, 4 дні святкові, які не враховані у розрахунок (25 грудня, 1 січня, 7 січня, 8 березня).

З довідки про нарахування компенсації за невикористану щорічну відпустку при звільненні від 21.04.2021 року вбачається, що розмір відпустки ОСОБА_1 у період з 08.12.2020 року по 21.04.2021 року становить 9 календарних днів. ОСОБА_1 було сплачено компенсацію за невикористану відпустку у сумі 6179,57 грн. (а.с. 24-28 т. 1).

Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить висновку про те, що рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримання сплати при звільненні та стягнення моральної шкоди підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення.

Оскільки позивач, відповідно до п. 1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судового збору, то відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судовий збір пропорційно від частини задоволених позовних вимог у розмірі 1816 грн. (стягнення заробітної плати 908 грн. + стягнення моральної шкоди 908 грн.) за розгляд справи у суді першої інстанції, та 2724 грн. за розгляд справи у суді апеляційної інстанції необхідно стягнути в дохід держави з відповідача, оскільки позов задоволено частково.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (22 лютого 2024 року).

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу адвоката Калиніної Анастасії Олександрівни, представника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Біляївськогорайонного судуОдеської областівід 10квітня 2023року вчастині стягненнясереднього заробітку за час затримки та стягнення моральної шкоди скасувати.

Прийняти постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до державного підприємства «Дослідне господарство «Южний» селекційно-генетичного інституту національного центру насіннєзнавства та сортовивчення» про стягненнясереднього заробітку за час затримки та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства «Дослідне господарство «Южний» селекційно-генетичного інституту (ЄДРПОУ 05528906) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток з дня його звільнення з 21.04.2021 року до 21.05.2021 року та з 29.06.2021 року по 01.09.2021 року у розмірі 58523 гривні 24 копійки з відрахуванням податків.

Стягнути з державного підприємства «Дослідне господарство «Южний» селекційно-генетичного інституту (ЄДРПОУ 05528906) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду у розмірі 5000 гривень.

Стягнути з державного підприємства «Дослідне господарство «Южний» селекційно-генетичного інституту національного центру насіннєзнавства та сортовивчення» (ЄДРПОУ 05528906) на користь держави судовий збір у розмірі 4540 гривень.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційного скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 22 лютого 2024 року.

Головуючий

---

О.С. Комлева

Судді

---

Л.М. Вадовська

---

Є.С. Сєвєрова