Рішення

від 21.02.2024 по справі 753/3683/22

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

справа № 753/3683/22

провадження № 2/753/1246/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2024 року Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Коренюк А.М.

при секретарі Мостовому В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в міста Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Модульний Мобільний Дім», про стягнення грошових коштів, суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у квітні 2022 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - ТОВ «Модульний Мобільний Дім», про стягнення грошових коштів, як таких, що набуті без достатньої правової підстави (безпідставно набуті).

Позов мотивований тим, що у квітні 2018 року вона ( ОСОБА_1 ) придбала земельну ділянку загальною площею 0,05 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , та виявила бажання побудувати на ній готель.

З метою пошуку виконання проектування готелю вона знайшла ТОВ «Модульний Мобільний Дім», яке, на її думку, могло виконати її замовлення з проектування готелю. Після декількох зустрічей та перемовин, вона 17.12.2029 року передала представнику ТОВ «Модульний Мобільний Дім» ОСОБА_2 грощові кошти в сумі 8 000 доларів США в рахунок оплати послуг з проектування готелю за вказаною адресою.

Після передачі коштів ОСОБА_2 ТОВ «Модульний Мобільний Дім» було повідомлено позивачку про загальну вартість послуг зі проектування готелю, яка не влаштувала її, у зв`язку з її великою вартістю, на яку вона не погодилась.

Уподальшому, не бажаючи співпрацювати з ТОВ «Модульний Мобільний Дім», вона відмовилась підписувати договори з проектування готелю, та прохала керівництво ТОВ «Модульний Мобільний Дім» повернути їй грошові кошти, які вона передала товариству через його представника ОСОБА_2 , проте товариство не підтвердило, що отримало від ОСОБА_2 вказані кошти.

Повідомленням на запит її адвоката ТОВ «Модульний Мобільний Дім» вказало про те, що не має жодних даних про укладення в минулому угод з проектування готельного комплексу в с.Григорівка Черкаської обл. Також цим повідомленням зазначено, що ОСОБА_2 не працював та не працює в ТОВ «Модульний Мобільний Дім».

Зважаючи на повідомлення ТОВ «Модульний Мобільний Дім», вона неодноразово зверталась до ОСОБА_2 з проханням повернути надані нею грошові кошти в сумі 8 000 доларів США з підстав того, що вона не має бажання співпрацювати з ТОВ «Модульний Мобільний Дім», проте ОСОБА_2 відмовився повертати грошові кошти, оскільки, на його думку, послуги з проектування їй були надані, що не відповідає дійсності.

Зважаючи на вказані правовідносини, вона звернулась до правоохоронних органів із заявою про злочин за ознакою ст.190 КК України, за наслідком якої було порушено кримінальне провадження, та межах розслідування ОСОБА_2 було допитано в якості свідка, який повідомив про те, що ОСОБА_1 не підписувала договір з ТОВ «Модульний Мобільний Дім», ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 8 000 доларів США та на підтвердження цього написав власноручну розписку, до підписання договору між ОСОБА_1 та ТОВ «Модульний Мобільний Дім» отримані ним грошові кошти зберігалися в сейфі за його місцем проживання, становм на дату допитів ОСОБА_2 грошові кошти отримані ним від ОСОБА_1 зберігалися в сейфі за його місцем проживання: АДРЕСА_2 .

Отже, станом на дату подання цієї позовної заяви відсутні будь-які підписані (погоджені) договори між нею ( ОСОБА_1 ) та ТОВ «Модульний Мобільний Дім» щодо надання проектувальних робіт готелю за її замовленням, що також підтверджується повідомленням ТОВ «Модульний Мобільний Дім», а грошові кошти отримані ОСОБА_2 від неї, а саме 8 000 доларів США, не передавались ОСОБА_2 ТОВ «Модульний Мобільний Дім», та продовжують перебувати у ОСОБА_2 , який не надавав їй послуги з проектування, а лише перадав гроші ТОВ «Модульний Мобільний Дім».

За таких підстав та у відповідності до статті 1212 ЦК України, вважає, що грошові кошти 8 000 доларів США безпідставно перебувають у ОСОБА_2 , та мають бути їй повернуті ОСОБА_2 .

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 , діючий на підставі ордера адвоката про надання правової допомоги від 20 грудня 2023 року, позовні вимоги підтримав з тих же підстав та просив задовольнити - стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки 8 000 доларів США, що еквівалентно до національної валюти України - гривні, 226 400 грн. 00 коп. - грошових коштів, посилаючись на положення статті 1212 ЦК України.

Представник відповідача ОСОБА_5 , діючий на підставі ордера адвоката про надання правової допомоги від 18.09.2023 року, в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні за необгрутованості та безпідставності. Вважаючи, що ОСОБА_2 діяв у правовідносинах між позивачкою та третьою особою, як повірений за довіреністю від ТОВ «Модульний Мобільний Дім», підшукував для товариства клієнтів, сторони погодили в усній формі умови договору про виконання за замовленням позивачки договору проектування готелю, позивачка передала ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 8 000 доларів США для розроблення проекту готелю, який виконаний товариством вцілому - розроблений проект готелю, замовнику переданий виконаний товариством проект, а відтак вважає, що за наслідком виконаних договірних відносин, підстав вважати, що відповідач безпідставно отримав від позивачки вказані грошові кошти відповідно до розписки від 17.12.2019 року, немає, а тому просить відмовити позивачу у позові.

Відповідачем в особі представника ОСОБА_5 подано відзив на позов, доводи якого зводяться до вказаних висновків, із наданими роздруківками екскізів, проекту будинку, без доказів про укладення між сторонами, третьою особою договору (договорів) про надання ОСОБА_1 послуг з проектування (а.с.200-206, 207-266).

Третя особа в судове засідання повторно не з`явивилась, про час та місце розгляду справи повідомлена згідно чинного законодавства належним чином - рекомендованою поштою з повідомленням про вручення, розміщеним оголошенням на офіційному сайті судої влади (суду).

Відзив на позов третьою особою не поданий.

Згідно положень п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за вказаною адресою місця проживання, а відтак за матеріалами справи третя особа вважається належно повідомленою про час розгляду.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04).

Наведені обставини свідчать, що сторони, третя особа завчасно повідомлені про розгляд справи судом.

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі, правом визначити свою участь в судовому засіданні.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, вид судочинства - загального позовного провадження, вжиті судом заходи щодо направлення сторонам повідомлення про час та місце розгляду справи, копії позовної заяви з додатками до відповідача, із роз`ясненим правом надання відзиву на позов, суд визнав можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення за відсутності третьої особи, за погодженням сторін.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.

Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Розгляд справи відбувся у порядку загального позовного провадження із проведеним підготовчим судовим засіданням 13.12.2023 року (а.с.12 том 1).

Вислухавши пояснення представників сторін, їх доводи та заперечення, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Судом встановлено, що відповідно до розписки від 17.12.2029 року, наявної у матеріалах справи, наданої ОСОБА_2 про те, що він, ОСОБА_2 , отримав від ОСОБА_1 8 000 доларів США в якості оплати за проектування готельного комплексу в с.Григорівка Черкаської обл. (а.с.11).

В ході розгляду справи доводи відповідача ОСОБА_2 про те, що він перебував у трудових/договірних відносинах з ТОВ «Модульний Мобільний Дім», був його повіреним з пошуку клієнтів для укладення клієнтами договорів з товариством, й те, що вказане товариство уповноважило ОСОБА_2 укладати договори в інтересах вказаного товариства, не підтвердилось жодним належним на допустимим доказом, як і те, що на підтвердження виконання договору з проектування за замовленням позивачки сторони уклали акт виконаних робіт (приймання-передачі).

Відповідно до ч.1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона зобов`язується на свій ризик виконати роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл (ч.3 ст. 837 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

За вимогами статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За положеннями статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 81 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч.1 ст. 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).

Ч.2 ст. 78 ЦПК України визначені критерії допустимості доказів. Так, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 ЦПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

В судовому засіданні представник відповідача не спростував, що доказів про перебування у трудових/договірних відносинах з ТОВ «Модульний Мобільний Дім», відповідач не має, те, що відповідач не має фаху з проектування житла, й того, що відповідачем отримані грошові кошти від позивачки передані ТОВ «Модульний Мобільний Дім».

ТОВ «Модульний Мобільний Дім» на запит адвоката Танащука М.В. від 17.09.2021р., повідомило про те, що ТОВ «Модульний Мобільний Дім» не має жодних даних щодо укладення в минулому угод з проектування готельного комплексу в с.Григорівка Черкаської обл., згадана у запиті адвоката особа - ОСОБА_2 не працював і не працює в ТОВ «Модульний Мобільний Дім» (а.с.12).

Суд зауважує, що відповідач не надав суду жодного належного та допустимого доказу про його перебування у договірних відносинах, як з позивачкою, так й третьою особою, а його доводи про вказане ґрунтуються лише на припущенні.

За встановлених правовідносин, суд вважає, що отримана ОСОБА_2 від позивачки сума грошових коштів 8 000 доларів США в якості оплати за проектування готельного комплексу в с.Григорівка Черкаської облю (а.с.11), безпідставно набута, а тому має бути повернута позивачці згідно ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ст. 509 ЦК України).

Об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага (ст. 177 ЦК України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення й його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У позасудовому порядку відповідач відмовився за пропозицією позивачки повертати їй вказану суму коштів, яка позивачкою передана відповідачу у якості сплати послуг за проектування готельного комплексу в с.Григорівка Черкаської області (а.с.11), й за встановлених правовідносин, вважається безпідставно набутою відповідачем.

Судом надана правова оцінка заперечень відповідача проти позову та вважає, що останні не заслуговують на увагу, розцінюються судом як такі, що спрямовані на уникнення від відповідальності, оскільки докази ним на спростування позовних вимог не надані, тому такі заперечення не можуть бути прийняті судом та покладені в основу рішення як такі, що спростовуються доказами наданими позивачем по справі.

Таким чином суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню; обставини, що спростовують їх вимоги, судом не встановлені.

Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення ч.1 ст. 141 ЦПК України. Так, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір в сумі 2 264 грн. 00 коп., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного, ст.ст.177, 509, 1212 ЦК України, керуючись п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Модульний Мобільний Дім», про стягнення грошових коштів, - задовольнити.

Стягнути зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код платника податників - НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відомості про ідентифікаційний код платника податників - відсутні, 8 000 (вісім тисяч) доларів США, що еквівалентно до національної валюти України - гривні (28 грн. 30 коп. за 1 долар США), 226 400 грн. 00 коп. - грошових коштів, 2 264 грн. 00 коп. - судового збору, а всього - 228 664 (двісті двадцять вісім тисяч шістсот шістдесят чотири) грн. 00 (нуль) коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п`ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СУДДЯ: