Постанова

від 23.02.2024 по справі 204/6695/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1738/24 Справа № 204/6695/23 Суддя у 1-й інстанції - Чудопалова С. В. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Петешенкової М.Ю.,

суддів Городничої В.С., Лопатіної М.Ю.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м. Дніпрі цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 02 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Красноармійський Динасовий завод» про стягнення середнього заробітку та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезазначеним позовом посилаючись на те, що перебуває у трудових правовідносинах з ПрАТ «Красноармійський Динасовий завод» займаючи посаду транспортувальника другого розряду дробильно-помольного цеху.

Зазначає, що з 18 квітня 2022 року по теперішній час є добровольцем територіальної оборони Добровольчого формування Покровської територіальної громади, під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відповідно до контракту від 18 квітня 2022 року.

Вказує, що починаючи з 18 квітня 2022 року по липень 2022 року включно ПрАТ «Красноармійський Динасовий завод» проводило йому нарахування та виплату середньої заробітної плати.

19 липня 2022 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року, який вніс ряд суттєвих змін до КЗпП України. Серед ключових змін є те, що його положення скасували збереження середнього заробітку мобілізованим.

Вважає, що ПрАТ «Красноармійський Динасовий завод» помилково прийняло рішення зупинити нарахування та виплату середнього заробітку, у зв`язку з чим, починаючи з серпня 2023 року фактична виплата заробітної плати йому вказаним підприємством не здійснювалась.

Вказує, що враховуючи, що норми Закону № 2352 та форми контракту не містять змін у правовому регулюванні соціального і правового становища членів добровольчих формувань територіальних громад, зокрема і в частині збереження за ними середнього заробітку, законодавчих підстав для припинення виплати збереженого середнього заробітку зазначеним категоріям працівників не вбачається.

Вказує, що частина перша статті 119 КЗпП не зазнала змін і чітко визначає збереження згаданих гарантій саме на час виконання державних та/або громадських обов`язків.

Вважає, що ПрАТ «Красноармійський Динасовий завод» незаконно зупинило нарахування та виплату йому середнього заробітку та просив стягнути з ПрАТ «Красноармійський Динасовий завод» заборгованість по виплаті середньої заробітної плати за період з серпня 2022 по квітень 2023 на загальну суму 138 602,10 грн. та зобов`язати ПрАТ «Красноармійський Динасовий завод» в подальшому проводити нарахування та виплату середнього заробітку на час виконання державних або громадських обов`язків.

Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 02 листопада 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду мотивовано необґрунтованістю та безпідставністю заявлених позовних вимог, оскільки Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року за № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року виключено положення частини 3 статті 119 КЗпП України про збереження середнього заробітку за місцем роботи за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період. Враховуючи, що з 01 квітня 2022 року у позивача був відсутній робочий час, суд дійшов висновку, що гарантія, передбачена частиною 1 статті 119 КЗпП України не поширюється на позивача після призупинення укладеного з ним трудового договору.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не враховано, що гарантії для працівників визначені в частинах 1 і 3 ст. 119 КЗпП є різними, оскільки частиною 1 гарантовано право працівника на збереження місця роботи і середнього заробітку на час виконання державних або громадських обов`язків, не пов`язаних із проходженням працівником військової служби, проте як частиною 3 даної статті передбачені працівникам гарантії під час проходження військової служби.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 1 статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 01 грудня 2020 року позивача перебуває у трудових відносинах з ПрАТ «Красноармійський Динасовий завод» (а.с.24).

Відповідно до контрактів добровольця від 18 квітня 2022 року та 22 вересня 2022 року, укладених між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України, в особі командира добровольчого формування Покровської територіальної громади «Покровськ №1» Кірсанов М.В., позивач був призваний добровольцем виконувати державні та громадські обов`язки у відповідності до робочого графіку. (а.с.6-8, 11-21).

Згідно довідки, наданої В.о. генерального директора ПрАТ «Красноармійський Динасовий завод» від 24 березня 2023 року № 19, загальна сума нарахованого доходу ОСОБА_1 за період з лютого 2022 по серпень 2022 становить 35548 грн. 66 коп., з яких: за лютий 2022-нараховано - 13387,95 грн.; з них 2611,08 грн. лікарняні; березень 2022 2852,78 грн; квітень 2022 00 грн.; травень 2022 8529,36 грн.; червень 2022 15637,16 грн; липень 2022 8529,36 грн., відпустки у 2022 не надавались (а.с.23).

Відповідно наказу В.о. генерального директора ПрАТ «Красноармійський Динасовий завод» №214 від 24 лютого 2022 року на підприємстві запроваджено порядок оплати часу простою виробництва з 25 лютого 2022 року (а.с.47).

Згідно наказу В.о. генерального директора ПрАТ «Красноармійський Динасовий завод» від 31 березня 2022 року №221 призупинено на період з 01 квітня 2022 року до офіційного припинення воєнного стану трудові відносини з працівниками ПрАТ «Красноармійський Динасовий завод» за виключенням Додатку №1, а також мобілізованих на військову службу під час мобілізації на основний період» (а.с.45).

Як вбачається із матеріалів справи, з 19 липня 2022 року, у зв`язку зі змінами, внесеними до частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року №2352-ІХ, відповідач припинив нарахування і виплату позивачу середнього заробітку, що підтверджується наказом В.о. генерального директора №51 к від 21 липня 2022 року (а.с.25).

Порядок створення та діяльності добровольчих формувань територіальної громади визначається статею 8 Закону України «Про основи національного спротиву» та Положенням про добровольчі формування територіальних громад, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року №1449, пунктом 16 якого передбачено, що членом добровольчого формування може бути громадянин України віком від 18 років, який проживає на території громади, де діє добровольче формування, пройшов медичний, професійний та психологічний відбір (перевірку) і уклав контракт добровольця територіальної оборони.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про основи національного спротиву», виконання завдань територіальної оборони здійснюється на всій території України включно з районами ведення воєнних (бойових) дій. Рішення про виконання завдань територіальної оборони в районах ведення воєнних (бойових) дій приймається Головнокомандувачем Збройних Сил України. З метою нарощування сил і засобів для стабілізації обстановки, а також у випадку визначення відповідної зони територіальної оборони районом ведення воєнних (бойових) дій військові частини Сил територіальної оборони Збройних Сил України та добровольчі формування територіальних громад за рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України можуть залучатися до виконання завдань територіальної оборони поза межами своєї зони територіальної оборони та в районах ведення воєнних (бойових) дій.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону України «Про основи національного спротиву» на членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». На членів добровольчих формувань територіальних громад, які беруть участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, поширюються гарантії соціального захисту, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Разом із тим, наведені положення законодавчих актів не тягнуть за собою виникнення будь-яких прав та обов`язків добровольців формувань територіальної громади, передбачених статтею 119 КЗпП України.

Так статтею 119 КЗпП України передбачено, що на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку. Працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів. За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Аналіз наведених вимог закону дає підстави для висновку, що обов`язковою умовою для застосування положень частини 3 статті 119 КЗпП України щодо гарантій для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків є призов на військову службу або укладення контракту про проходження військової служби.

При цьому положення частини 1 статті 119 КЗпП України також не може застосовуватися до членів добровольчих формувань територіальних громад, оскільки цією нормою передбачено виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду про необґрунтованість позову та відсутність підстав для виплати середнього заробітку як за частиною 1 так і за частиною 3 статті 119 КЗпП України.

Доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції різниці в гарантіях для працівників визначених в частинах 1 і 3 статті 119 КЗпП є необґрунтованими, оскільки обов`язок брати участь у добровольчому формуванні не може бути встановлений, оскільки суперечить самій сутності виявлення доброї волі, яке є прямою протилежністю обов`язку, який виконується під впливом примусу. Отже, застосування положень статті 119 КЗпП України в питаннях виконання обов`язку можливе лише у випадку, коли такий обов`язок встановлено у передбачений законом спосіб та щодо передбачених законом осіб, і члени добровольчих формувань територіальних громад до категорій осіб, що виконують державний або громадський обов`язок, не належать.

Інші аргументи наведені в апеляційній скарзі були предметом дослідження в суді першої інстанції, яким надана відповідна правова оцінка, з якою колегія суддів погоджується.

Отже, приведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.

Таким чином, переглядаючи справу, відповідно до вимог 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, за наявними в справі доказами, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін.

Згідно зі статею 141 ЦПК України, судові витрати, у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 02 листопада 2023 року у справі - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: В.С. Городнича

М.Ю. Лопатіна