Постанова

від 15.02.2024 по справі 922/4081/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2024 року м. Харків Справа № 922/4081/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В., суддя Фоміна В.О.,

за участю секретаря судового засідання Садонцевої Л.К.,

за участю представників сторін:

від позивача: адвокат Сніжко Р.В., ордер від 25.12.2023 серії АР №1113566;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Співдружність-Південь", м.Запоріжжя,

на рішення Господарського суду Харківської області від 29.11.2023, ухвалене в приміщенні Господарського суду Харківської області в м. Харкові, повний текст якого складений 29.11.2023 (суддя Калініченко Н.В.),

у справі №922/4081/23

за позовом: Приватного підприємства "Співдружність-Південь", м. Запоріжжя,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "САНФЛОРО ГРУП", м.Харків,

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

ПП "Співдружність-Південь" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "САНФЛОРО ГРУП" про стягнення з відповідача 218000,00грн попередньої оплати, 385860,00грн пені та 9057,90грн витрат по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем свого обов`язку з поставки товару та неповернення попередньої оплати за договором від 19.01.2022 №003.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.11.2023 у справі №922/4081/23 позов ПП "Співдружність-Південь" задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "САНФЛОРО ГРУП" на користь ПП "Співдружність-Південь" суму попередньої оплати у розмірі 218000,00грн, а також судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 3270,00грн. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції з посиланням на ст. ст. 11, 526, 530, 549, 626, 629, 837, 843, 846, ч. 4 ст. 849, ст. 1212 ЦК України, ст.ст.173, 174, 193, 216, 217, 218, 230, 231, 232 ГК України мотивоване тим, що укладений між сторонами договір № 003 від 19.01.2022 за своєю правовою природою є договором підряду. Позивач перерахував на користь відповідача 218000,00грн. Враховуючи, що договором не встановлено строк поставки (передання) виготовленої продукції, позивачем складено претензію № 4 від 07.03.2023, у якій вказано про необхідність здійснення поставки продукції, а якщо такої можливості немає, то повернути передоплату у розмірі 218000,00грн. Судом зазначено, що роботи мали бути закінчені до 28.02.2022. Однак, відповідач не надав виготовлений товар а ні при настанні кінцевого строку виготовлення, а ні на претензію позивача, як не надав і відомостей про готовність товару до відвантаження. За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування ч. 4 ст. 849 ЦК України. При цьому, договір вважається припиненим, а позивач таким, що відмовився від договору на наступний день після закінчення кінцевого строку на поставку товару, тобто з 20.03.2023. Враховуючи викладене та у зв`язку із тим, що судом встановлено факт відмови позивача від договору, суд дійшов висновку, що кошти, що були отримані відповідачем в якості передплати за договором, отримали статус безпідставно набутого майна з моменту припинення дії спірного договору та підлягають поверненню позивачу на підставі ст. 1212 ЦК України. Щодо вимог про стягнення пені судом зазначено, що з 20.03.2023 застосування будь-яких положень договору до спірних правовідносин є неможливим, а тому не підлягає стягненню пеня, нарахована починаючи з 20.03.2023.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ПП "Співдружність-Південь" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Харківської області від 29.11.2023 у справі №922/4081/23 в частині відмови у стягненні пені в розмірі 385860,00грн та частині судових витрат скасувати; ухвалити нове рішення та позов в частині стягнення пені та судових витрат по сплаті судового збору задовольнити повністю; стягнути з ТОВ "САНФЛОРО ГРУП" на користь ПП "Співдружність-Південь" пеню в розмірі 385860,00грн та судовий збір в сумі 5787,90грн; стягнути з ТОВ "САНФЛОРО ГРУП" на користь ПП "Співдружність-Південь" судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 13930,50грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що судом першої інстанції помилково визначено правову природу договору від 19.01.2022 №003 як договору підряду, оскільки волевиявлення сторін було на укладення саме договору поставки. Скаржник наголошує, що позивач свій обов`язок по оплаті за продукцію згідно з умовами договору виконав в повному обсязі, а відповідач свій обов`язок по виготовленню та поставці продукції не виконав. За доводами апелянта претензія №4 від 07.03.2023 була надіслана в порядку ч. 2 ст. 530 та ч. 1 ст. 693 ЦК України, а не в порядку ч. 4 ст. 849 ЦК України, а тому позивач не відмовлявся від договору від 19.01.2022 №003, а договір не був припинений. Тому апелянт вважає, що нарахування пені в розмірі 385860,00грн за період з 20.03.2023 по 12.09.2023 є правомірним.

15.02.2024 у судовому засіданні апеляційної інстанції в режимі відеоконференцзв`язку поза межами приміщення суду був присутній представник позивача, який наполягав на доводах апеляційної скарги, просив суд її задовольнити, рішення Господарського суду Харківської області від 29.11.2023 у справі №922/4081/23 в частині відмови у стягненні пені в розмірі 385860,00грн скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення цих позовних вимог.

Представник відповідача до судового засідання 15.02.2024 не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про направлення копії ухвали Східного апеляційного господарського суду від 26.01.2024 про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду, яке надсилалося за адресою місця реєстрації відповідача та повернулося до суду апеляційної інстанції неврученим у зв`язку з відсутністю адресата.

Пунктом 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи судом апеляційної інстанції, судова колегія вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Крім того, ТОВ "САНФЛОРО ГРУП" не скористалося своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Враховуючи положення ч. 3 ст. 263 ГПК України, відповідно до якого відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, судова колегія дійшла висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

Як встановлено судом, 19.01.2022 між ТОВ "САНФЛОРО ГРУП" (постачальником) та ПП "Співдружність-Південь" (покупцем) укладений договір №003, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується виготовити, а покупець прийняти й оплатити, згідно виставленого рахунку й видаткової накладної наступну продукцію: пристрій ріпаковий монтований ПМР-9,1 з редуктором Schumacher (Німеччина), до жниварки 630F (USA) комбайну John Deere у кількості 1 (одна) шт., вартістю 218000,00грн з урахуванням ПДВ.

Згідно з п. 1.2 договору сума договору складає 218000,00грн з урахуванням ПДВ.

За умовами п. 1.3 договору ціна на продукцію вказується з урахуванням ПДВ (20%) і формується шляхом домовленості між сторонами даного договору згідно рахунку № 003 від 19.01.2022.

Пунктом 2.1 договору визначено, що оплата за продукцію здійснюється безготівковим рахунком на розрахунковий рахунок постачальника у розмірі 100% передоплати до 21.01.2022.

За п. 2.2 договору датою відвантаження вважається дата, зазначена на видатковій накладній постачальника.

Відповідно до п. 2.4 договору виготовлення продукції здійснюється не пізніше 28.02.2022. Відвантаження продукції здійснюється за рахунок покупця.

Положеннями п. 3.4 договору встановлено, що у випадку прострочення виготовлення та поставки, постачальник сплачує пеню в розмірі 1% від загальної суми договору за кожний день прострочення.

Даний договір набуває чинності від дня підписання й діє до повного виконання зобов`язань обома сторонами (п. 4.2 договору).

Договір від 19.01.2022 №003 підписаний представниками та скріплений печатками сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з виписки з рахунку, ПП "Співдружність-Південь" здійснено перерахування грошових коштів у розмірі 218000,00грн ТОВ "САНФЛОРО ГРУП", призначення платежу: оплата за пристрій ріпаковий згідно рахунка №003 від 19.01.2022 у т.ч. ПДВ 20% - 36333,33грн.

ПП "Співдружність-Південь" звернулося до ТОВ "САНФЛОРО ГРУП" з претензією від 07.03.2023 №4 за договором поставки від 19.01.2022 №003, в якій зазначено, що ТОВ "САНФЛОРО ГРУП" у зазначений договором строк не здійснило відвантаження (поставку) продукції на користь ПП "Співдружність-Південь", жодних пояснень від ТОВ "САНФЛОРО ГРУП" щодо поважності причин прострочення поставки (відвантаження) продукції на адресу ПП "Співдружність-Південь" не надходило. У зв`язку з цим позивач просив у найкоротший строк з дня отримання цієї претензії здійснити поставку товару на адресу: вул. Щаслива, б/н, село Преображенка, Томаківський р-н, Дніпропетровська обл. У випадку неможливості здійснити поставку товару, позивач вимагав повернути (перерахувати) передоплату, здійснену за договором від 19.01.2022 №003 у розмірі 218000,00грн з ПДВ, за реквізитами позивача. Також у претензії наголошено, що у разі невиконання вимоги, викладеної у даній претензії, або залишення її без відповіді, ПП "Співдружність-Південь" буде змушено звернутися до господарського суду із позовною заявою про стягнення 100% попередньої оплати вартості товару та штрафних санкцій за договором № 003 від 19.01.2022, разом із віднесенням на ТОВ "САНФЛОРО ГРУП" усіх витрат, пов`язаних із судовим врегулюванням спору.

Відповідно до фіскального чеку вбачається, що вказана претензія направлена відповідачу 08.03.2023.

Як зазначає позивач, ТОВ "САНФЛОРО ГРУП" зазначені вимоги не виконало, продукцію, зазначену в договорі не поставило та суму попередньої оплати в розмірі 218000,00грн не повернуло. У зв`язку з невиконанням відповідачем вказаних вимог позивачем нараховано пеню за прострочення виготовлення та поставки продукції за період з 20.03.2023 по 12.09.2023 у розмірі 385860,00грн.

Зазначені обставини стали підставою для звернення ПП "Співдружність-Південь" з даним позовом до суду.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статей 525, 526 цього Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як встановлено судом, ТОВ "САНФЛОРО ГРУП" (постачальником) та ПП "Співдружність-Південь" (покупцем) укладений договір від 19.01.2022 №003.

Як вбачається з апеляційної скарги, позивач не погоджується з правовою кваліфікацією судом першої інстанції вказаного договору як договору підряду та наголошує, що вказаний договір є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В той же час, згідно зі ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Дослідивши умови договору від 19.01.2022 №003, укладеного між ТОВ "САНФЛОРО ГРУП" та ПП "Співдружність-Південь", судом апеляційної інстанції встановлено, що на ТОВ "САНФЛОРО ГРУП" умовами договору покладався обов`язок саме виготовити продукцію - пристрій ріпаковий монтований ПМР-9,1 з редуктором Schumacher (Німеччина), до жниварки 630F (USA) комбайну John Deere у кількості 1 (одна) шт., визначено строк, до якого має бути саме виготовлена вказана продукція, передбачено відповідальність за прострочення виготовлення та поставки такої продукції.

Тобто, в даному випадку основне зобов`язання відповідача полягало саме у виготовленні для позивача продукції - пристрою ріпакового монтованого ПМР-9,1 з редуктором Schumacher (Німеччина), до жниварки 630F (USA) комбайну John Deere. Зобов`язання щодо поставки вказаної продукції в даному випадку є похідним від зобов`язання з виготовлення пристрою.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що договір від 19.01.2022 №003 є саме договором підряду.

Приписами ст. 854 ЦК України встановлено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Положеннями п. 2.1 договору визначено, що оплата за продукцію здійснюється безготівковим рахунком на розрахунковий рахунок постачальника у розмірі 100% передоплати до 21.01.2022.

Як встановлено судом, ПП "Співдружність-Південь" здійснено перерахування грошових коштів у розмірі 218000,00 грн ТОВ "САНФЛОРО ГРУП", призначення платежу: оплата за пристрій ріпаковий згідно рахунка №003 від 19.01.2022 у т.ч. ПДВ 20% - 36333,33грн.

Отже, позивачем свій обов`язок з перерахування грошових коштів за виготовлення та поставку продукції здійснено у повному обсязі.

Умовами п. 2.3 договору встановлено, що виготовлення продукції здійснюється не пізніше 28.02.2022. Відвантаження продукції здійснюється за рахунок покупця.

Таким чином, умовами договору встановлено лише строк виготовлення продукції. Проте, строк, в який відповідач повинен відвантажити продукцію позивачу умовами договору не визначено.

Як свідчать матеріали справи, ПП "Співдружність-Південь" звернулося до ТОВ "САНФЛОРО ГРУП" з претензією від 07.03.2023 №4 за договором поставки від 19.01.2022 №003, в якій зазначено, що ТОВ "САНФЛОРО ГРУП" у зазначений договором строк не здійснило відвантаження (поставку) продукції на користь ПП "Співдружність-Південь", жодних пояснень від ТОВ "САНФЛОРО ГРУП" щодо поважності причин прострочення поставки (відвантаження) продукції на адресу ПП "Співдружність-Південь" не надходило. У зв`язку з викладеним позивач просив у найкоротший строк з дня отримання цієї претензії здійснити поставку товару на адресу: вул. Щаслива, б/н, село Преображенка, Томаківський р-н, Дніпропетровська обл. У випадку неможливості здійснити поставку товару позивач вимагав повернути (перерахувати) передоплату, здійснену за договором від 19.01.2022 №003 у розмірі 218000,00грн з ПДВ, за реквізитами позивача. Також у претензії наголошено, що у разі невиконання вимоги, викладеної у даній претензії, або залишення її без відповіді, ПП "Співдружність-Південь" буде змушено звернутися до господарського суду із позовною заявою про стягнення 100% попередньої оплати вартості товару та штрафних санкцій за договором № 003 від 19.01.2022, разом із віднесенням на ТОВ "САНФЛОРО ГРУП" усіх витрат, пов`язаних із судовим врегулюванням спору.

Вказана претензія направлена відповідачу засобами поштового зв`язку 08.03.2023, про що свідчить фіскальний чек організації поштового зв`язку.

В позовній заяві ПП "Співдружність-Південь" зазначає, що вказану претензію відповідач повинен був отримати 12.03.2023, а тому відповідач повинен був виконати свій обов`язок по поставці продукції у семиденний строк, тобто до 19.03.2023.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із п. 1 Розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку): у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ вищезгаданих Нормативів при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Оскільки пересилання претензії здійснювалося із обласного центру, м. Запоріжжя (поштовий індекс відділення 69006), в інший обласний центр, м. Харків (поштовий індекс відділення 61054), рекомендованим листом, то нормативний строк пересилання складає 5 днів. Разом з тим, враховуючи, що 5-й день доставлення поштової кореспонденції припадає на 12.03.2023 неділю, що є вихідним днем поштового відділення 61054, судова колегія вважає, що претензія мала бути доставлена 13.03.2023.

Враховуючи, що умовами договору не визначено строк поставки продукції, а у претензії позивач вимагав у відповідача здійснити поставку продукції негайно, тобто без зазначення конкретної дати поставки, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність виконання відповідачем обов`язку (зокрема, щодо поставки продукції) у семиденний строк.

Таким чином, семиденний строк для здійснення відвантаження продукції закінчив свій перебіг 20.03.2023, а не 19.03.2023 як помилково зазначає позивач, та вказано у судовому рішенні.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази поставки відповідачем позивачу продукції - пристрою ріпакового монтованого ПМР-9,1 з редуктором Schumacher (Німеччина), до жниварки 630F (USA) комбайну John Deere у кількості 1 (одна) шт.

Положеннями статті 615 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Відповідно до ст. 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Аналогічні положення містить стаття 291 ГК України.

Статтею 188 ГК України унормовано, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

У постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №910/10233/20 зазначено, що за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору). Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.

Приписами ст. 849 ЦК України встановлено, що замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору

Статтею 846 ЦК України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Як зазначалося, згідно з умовами договору виготовлення продукції мало бути здійснене відповідачем не пізніше 28.02.2022.

Проте, жодних доказів того, що продукція була виготовлена відповідачем у встановлений договором строк матеріали справи не містять. Повідомлення про готовність відповідача здійснити відвантаження продукції в матеріалах справи також відсутні.

Враховуючи, що відповідач не виконав свого обов`язку щодо виготовлення продукції у строк до 28.02.2022, а також не виконав вимогу позивача про здійснення поставки продукції у семиденний строк з дня пред`явнення вимоги, що заявлена у претензії від 07.03.2023 №4, а також виходячи зі змісту вказаної претензії щодо повернення грошових коштів у разі непоставлення продукції, судова колегія дійшла висновку, що шляхом надіслання вказаної претензії позивач скористався своїм правом, передбаченим ст. 849 ЦК України щодо розірвання договору підряду в односторонньому порядку, тому звернувся до суду з позовною вимогою про повернення попередньої оплати.

Таким чином, договір вважається розірваним з 21.03.2023, тобто з наступного дня після закінчення строку для відвантаження продукції.

Статтею 653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

В даному випадку колегія суддів вважає за необхідне врахувати правову позицію Верховного Суду, що викладена в постанові від 15.02.2019 у справі № 910/21154/17, за якою з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ст.1212 ЦК України).

Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Правовий аналіз ст. 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за наявності сукупності умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом.

Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов`язання на підставі ст. 1212 ЦК України вказувала Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відмова позивача від договору підряду відповідно до положень статті 849 ЦК України є підставою для задоволення вимоги про повернення попередньої оплати у розмірі 218000,00грн відповідно до вимог статті 1212 вказаного Кодексу.

Положеннями частини 1 статті 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, а саме невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини першої статті 230 ГК України учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Згідно із частиною четвертою статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом п. 3.4 договору встановлено, що у випадку прострочення виготовлення та поставки, постачальник сплачує пеню в розмірі 1% від загальної суми договору за кожний день прострочення.

Як встановлено судом, умовами договору від 19.01.2022 №003 не визначено строк відвантаження продукції. З урахуванням направленої позивачем відповідачу претензії строк для здійснення поставки закінчив свій перебіг 20.03.2023.

Враховуючи, що останній день строку на відвантаження пристрою припадає на 20.03.2023, судова колегія вважає необґрунтованим нарахування позивачем пені за прострочення термінів поставки продукції, оскільки станом на 20.03.2023 таке прострочення було відсутнє.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача наголосив, що вважає, що з 20.03.2023 у відповідача виникло зобов`язання з повернення грошових коштів.

Колегія суддів наголошує на неможливості одночасного існування у відповідача і грошового зобов`язання з повернення попередньої оплати у зв`язку з односторонньою відмовою від договору, і зобов`язання з виготовлення та поставки продукції позивачу.

Враховуючи, що договір від 19.01.2022 №003 є розірваним шляхом односторонньої відмови від договору підряду на підставі ст. 849 ЦК України з 21.03.2023, тобто договірні правовідносини між позивачем та відповідачем є припиненими з 21.03.2023, у відповідача з вказаної дати відсутній обов`язок з поставки товару, проте виник обов`язок з повернення суми попередньої оплати, яка після розірвання договору підряду набула ознак безпідставно набутого відповідачем майна.

Оскільки з 21.03.2023 у відповідача виникло грошове зобов`язання з повернення попередньої оплати та припинилося зобов`язання з відвантаження товару, судова колегія вважає необґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за порушення строків відвантаження продукції за період з 20.03.2023 по 12.09.2023 у розмірі 385860,00грн.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Таким чином, доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга ПП "Співдружність-Південь" задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду Харківської області від 29.11.2023 у справі №922/4081/23 слід залишити без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Співдружність-Південь" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 29.11.2023 у справі №922/4081/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 23.02.2024.

Головуючий суддя Л.І. Бородіна

Суддя В.В. Лакіза

Суддя В.О. Фоміна