Рішення

від 30.01.2024 по справі 916/3092/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.01.2024Справа №916/3092/23

За позовом Державного підприємства "Інвестжитло"до 1. ОСОБА_1 2. ОСОБА_2 3. ОСОБА_3 4. ОСОБА_4 про солідарне стягнення майнової шкоди у розмірі 159 032,95 грн Суддя Бойко Р.В. секретар судового засідання Кучерява О.М.Представники сторін:від позивача:Волобуєва О.А.відповідач-1:ОСОБА_1 від відповідача-2:не з`явивсявід відповідача-3:Риженко Д.М. від відповідача-4:не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У липні 2023 року Державне підприємство "Інвестжитло" звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про солідарне стягнення майнової шкоди у розмірі 159 032,95 грн.

В обґрунтування позовних вимог Державне підприємство "Інвестжитло" вказує, що відповідачі, які займали кожний у свій час посаду директора Державного підприємства "Інвестжитло", не вжили заходів (не вчинили жодних активних дій) для збереження активів позивача - коштів у загальному розмірі 159 032,95 грн, які розміщувались на рахунках у банках, які ліквідовані або перебувають на стадії припинення, а відтак є безнадійними для їх повернення позивачу.

Позивач вважає, що бездіяльністю ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , як посадових осіб Державного підприємства "Інвестжитло" у різні проміжки часу, йому було завдано збитків у розмірі 159 032,95 грн, солідарне відшкодування яких має бути покладене на відповідачів.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.07.2023 позовну заяву Державного підприємства "Інвестжитло" та додані до неї документи передано на розгляд Господарського суду міста Києва.

30.08.2023 позовні матеріали по справі №916/3092/23 надійшли до Господарського суду міста Києва та за наслідками автоматизованого розподілу справи між суддями були передані на розгляд судді Бойка Р.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2023 (постановленою після усунення позивачем недоліків позовної заяви, встановлених ухвалою суду від 07.09.2023) відкрито провадження у справі №916/3092/23; вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; визначено сторонам строки на подання заяв по суті спору; підготовче засідання призначено на 17.10.2023.

11.10.2023 засобами поштового зв`язку від ОСОБА_1 надійшов відзив на позов, в якому відповідач-1 заперечує проти позову та вказує, що згідно Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" після відкликання Національним банком України банківської ліцензії Фонд гарантування вкладів фізичних осіб набуває прав ліквідатора та починає процедуру ліквідації банку. Так, ОСОБА_1 зазначає, що вимоги кредиторів ПАТ "Європейський газовий банк" розглядались до 22.12.2014, вимоги кредиторів ПАТ "КБ "Інвестбанк" розглядались до 01.03.2017, вимоги кредиторів ПАТ "Радикал Банк" розглядались до 15.12.2015, в той час як відповідач-1 вперше приступила до тимчасового виконання обов`язків директора Державного підприємства "Інвестжитло" у квітні 2020 року. Також відповідач-1 звертає увагу суду, що позивач не надає Аудиторського звіту 4 територіального управління внутрішнього аудиту Міністерства оборони України №520/2/5аз від 28.03.2023, а лише витяг із нього. При цьому відповідач-1 зазначає, що у даному аудиторському звіті не міститься посилання на коло винних осіб, діями або бездіяльністю яких, на думку аудиторів, було нанесено матеріальну шкоду позивачу на суму 159 032,95 грн, в той час як позивачем не надано будь-яких безспірних доказів на підтвердження наявності винних дій або бездіяльності ОСОБА_1 за період роботи на посаді начальника Відділу матеріально-технічного постачання ДП "Інвестжитло" та у період тимчасового виконання обов`язків директора ДП "Інвестжитло", що призвело до завдання шкоди, а також позивачем не доведений розмір прямої дійсної шкоди, завданої ДП "Інвестжитло" на загальну суму 159 032,95 грн. Крім того, відповідач-1 стверджує, що відсутній причинно-наслідковий зв`язок між тимчасовим виконанням обов`язків директора ДП "Інвестжитло" ОСОБА_1 та можливою наявністю збитків у позивача на загальну суму 159 032,95 грн через не звернення у встановлені законодавством порядку та строки до уповноважених осіб Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для включення вимог до ПАТ "Європейський газовий банк", ПАТ "КБ "Інвестбанк", ПАТ "Радикал Банк" до реєстрів акцептованих вимог кредиторів та віднесення вимог до певної черги погашення. У змісті відзиву відповідач-1 виклала попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, в якому вказує, що очікує понести у зв`язку із розглядом справи судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

В підготовче засідання 17.10.2023 представники учасників справи, які були повідомлені про місце, дату та час його проведення належним чином, своїх повноважних представників не направили, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 відкладено підготовче засідання на 07.11.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2023 призначено підготовче засідання в режимі відеоконференції на 07.11.2023, проведення якого за участю ОСОБА_1 доручено Котовському міськрайонному суду Одеської області.

07.11.2023 через відділ діловодства суду від ОСОБА_3 надійшов відзив на позов, в якому відповідч-3 проти позову заперечує та вказує, що з огляду на організаційну форму позивача - державне підприємство до відносин з управління підприємством є незастосовними норми законів України про акціонерні товариства, товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю. Також відповідч-3 вважає, що оскільки ДП "Інвестжитло" не знаходиться в процесі банкрутства та не є банком, то норми спеціального законодавства щодо відповідальності керівників підприємств, зокрема норми Кодексу України з процедур банкрутства та законодавства України щодо питання виведення платоспроможних банків з ринку, не підлягають застосуванню. Крім того, на думку ОСОБА_3 , ст. 54 Господарського процесуального кодексу України не наділяє керівника ДП "Інвестжитло" правом на подання позову про відшкодування збитків, завданих підприємству діями/бездіяльністю його посадової особи, оскільки такі позови подаються власниками, акціонерами/учасниками в інтересах підприємства і від його імені. До того ж, ОСОБА_3 вказує, що судова практика щодо вирішення питання про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями посадової особи такої юридичної особи є усталеною. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки; збитків (шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками (шкодою); наявності вини особи, яка заподіяла збитки (шкоду). За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому, відповідач-3 вказує, що зважаючи на закінчення строку пред`явлення кредиторських вимог до ПАТ "Європейський газовий банк" 22.12.2014, до ПАТ "КБ "Інвестбанк" 01.03.2017, до ПАТ "Радикал Банк" 15.12.2015, відсутня протиправна бездіяльність відповідачів, які займали кожний у свій час посаду директора Державного підприємства "Інвестжитло" у період з 02.01.2018 по 22.11.2022. Разом із відзивом відповідачем-3 було подано заяву про поновлення процесуального строку на подання відзиву, яка мотивована помилкою АТ "Укрпошта", через яку ОСОБА_3 не встиг отримати ухвалу суду від 27.09.2022.

Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 07.11.2023 поновлено відповідачу-3 строк на подачу відзиву на позов та прийнято відзив ОСОБА_3 до розгляду; запропоновано позивачу надати квитанції про сплату судового збору за подання позову; витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відомості щодо станів розрахунків з кредиторами ПАТ "Європейський газовий банк", ПАТ "Комерційний банк "Інвестбанк" та ПАТ "Радикал банк" (станом на момент отримання ухвали суду), а також розміру кредиторських вимог; відкладено підготовче засідання; постановлено погодити з Котовським міськрайонним судом Одеської області дату та час наступного підготовчого засідання для можливості участі відповідача-1 в засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2023 призначено підготовче засідання в режимі відеоконференції на 05.12.2023, проведення якого за участю ОСОБА_1 доручено Котовському міськрайонному суду Одеської області.

Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 05.12.2023 судом визнано неповажними підстави, зазначені позивачем, для відкладення засідання; повторно витребувано у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відомості щодо станів розрахунків з кредиторами ПАТ "Європейський газовий банк", ПАТ "Комерційний банк "Інвестбанк" та ПАТ "Радикал банк" (станом на момент отримання ухвали суду), а також розміру кредиторських вимог; встановлено строк для надання відомостей - до наступного засідання; відкладено підготовче засідання; постановлено погодити з Котовським міськрайонним судом Одеської області дату та час наступного підготовчого засідання для можливості участі відповідача-1 в засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.22023 призначено підготовче засідання в режимі відеоконференції на 09.01.2024, проведення якого за участю ОСОБА_1 доручено Котовському міськрайонному суду Одеської області.

04.01.2024 через відділ діловодства суду від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшла витребувана ухвалами суду від 07.11.2023 та від 05.12.2023 інформація, за якою:

- незадоволені через недостатність майна банку вимоги кредиторів до ПАТ "Європейський газовий банк" вважаються погашеними в силу приписів ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у зв`язку з внесенням 11.12.2019 запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію припинення ПАТ "Європейський газовий банк";

- станом на 18.12.2023 загальна кількість кредиторських вимог до ПАТ "Комерційний банк "Інвестбанк" складає 209,07 млн грн.;

- станом на 18.12.2023 загальна кількість кредиторських вимог до ПАТ "Радикал банк" складає 782,35 млн грн.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2024 закрито підготовче провадження у справі №916/3092/23; встановлено порядок дослідження доказів - в порядку їх розміщення в матеріалах справи; призначено розгляд справи №916/3092/23 по суті на іншу дату; постановлено погодити з Котовським міськрайонним судом Одеської області дату та час судового засідання з розгляду справи по суті для можливості участі відповідача-1 в засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2024 призначено судове засідання в режимі відеоконференції на 30.01.2024, проведення якого за участю ОСОБА_1 доручено Котовському міськрайонному суду Одеської області.

В судове засідання, призначене на 30.01.2024, з`явились представники Державного підприємства "Інвестжитло" та ОСОБА_3 , а також ОСОБА_1 , надали свої пояснення по суті спору, за змістом яких позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі, а відповідачі 1 та 3 проти позову заперечували та просили відмовити в його задоволенні.

Відповідачі 2 та 4 в судове засідання 30.01.2024 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про місце, дату та час засідання були повідомленні належним чином в розумінні п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (конвертами з довідками відділення поштового зв`язку щодо причин повернення поштового відправлення).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на вказані приписи господарського процесуального закону та враховуючи відсутність від відповідачів 2 та 4 жодних повідомлень щодо неможливості забезпечити свою явку у засідання, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

У судовому засіданні 30.01.2024 судом було завершено розгляд справи №916/3092/23 по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення відповідача-1, представників позивача та відповідача-3 (в тому числі, надані в підготовчих засіданнях), всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються правові позиції сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Наказом Міністерства оборони України від 07.11.2022 №355 "Про реорганізацію Державного підприємства "Інвестжитло" вирішено припинити юридичну особу - Державне підприємство "Інвестжитло" (ідентифікаційний код 33294267), реорганізувавши його шляхом приєднання до Державного підприємства Міністерства оборони України "Оборонавторремсервіс" (ідентифікаційний код 43069909).

Як вбачається із витягу з акту приймання-передачі справ, документів та майна Державного підприємства "Інвестжитло", затвердженого Управлінням корпоративної політики №410 від 23.02.2023, на час приймання-передачі справ (08.11.2022) Державне підприємство "Інвестжитло" мало шість банківських рахунків:

- рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у ПАТ "Перший інвестиційний банк" (МФО 300506), на якому обліковувались кошти у розмірі 3 156,34 грн;

- рахунок № НОМЕР_2 , відкритий у АТ "Райффайзен Банк Аваль" (МФО 380805), на якому обліковувались кошти у розмірі 7 000,00 грн (кошти під арештом);

- рахунок № НОМЕР_3 , відкритий у ПАТ "Комерційний банк "Інвестбанк" (МФО 328094), на якому обліковувались кошти у розмірі 92 336,95 грн;

- рахунок № НОМЕР_4 , відкритий у АТ "Укрсиббанк" (МФО 351005), на якому обліковувались кошти у розмірі 53 261,04 грн (кошти під арештом);

- рахунок № НОМЕР_5 , відкритий у ПАТ "Радикал Банк" (МФО 319111) (банк ліквідовано), на якому обліковувались кошти у розмірі 25 351,22 грн;

- рахунок № НОМЕР_6 , відкритий у ПАТ "Європейський газовий банк" (МФО 380430), на якому обліковувались кошти у розмірі 41 344,78 грн.

На виконання наказу Міністерства оборони України від 07.11.2022 №355 4 територіальним управлінням Служби внутрішнього аудиту Міністерства оборони України було проведено внутрішній аудит діяльності Державного підприємства "Інвестжитло" за період з 01.07.2017 по 30.11.2022, за наслідками якого складено Аудиторський звіт №520/2/5аз від 28.03.2023 (надалі - Аудиторський звіт).

Так, у Аудиторському звіті, зокрема, зазначено, що за аудитом безготівкових розрахунків було виявлено, що Державним підприємством "Інвестжитло" у попередні періоди були відкриті рахунки у шести установах комерційних банків. Станом на час проведення аудиту загальний залишок коштів на рахунках Державного підприємства "Інвестжитло" складав 220 995,76 грн. Кошти на загальну суму 159 032,95 грн не відповідають критеріям визначення активу, оскільки рахуються у банках, що були ліквідовані або перебувають у стадії припинення, а отже, вони є безнадійними для повернення.

Як вказано у Аудиторському звіті, відповідно до даних Єдиного реєстру:

- Публічне акціонерне товариство "Європейський газовий банк" припинено 11.12.2019 (на рахунку Державного підприємства "Інвестжитло" зберігалися кошти у розмірі 41 344,78 грн);

- Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Інвестбанк" перебуває у стадії припинення з 16.01.2017 (на рахунку Державного підприємства "Інвестжитло" зберігалися кошти у розмірі 92 336,95 грн);

- Публічне акціонерне товариство "Радикал Банк" перебуває у стадії припинення з 11.11.2015 (на рахунку Державного підприємства "Інвестжитло" зберігалися грошові кошти у розмірі 25 351,22 грн).

Як зазначають аудитори у звіті, для проведення аудиту не надано документальних підтверджень вжиття заходів щодо збереження активів Державного підприємства "Інвестжитло", що свідчить про нездійснення керівництвом у попередні періоди зазначених заходів.

Так, аудитори дійшли висновку, що фактично, наслідком невжиття керівництвом Державного підприємства "Інвестжитло" вичерпних заходів щодо недопущення втрати коштів, що відповідно до договорів перебували на рахунках в установах банків, стала втрата активів (боржника у зобов`язанні), і як наслідок - завдана шкода економічним інтересам держави на загальну суму 159 032,95 грн. При цьому аудитори прийшли до висновку, що порушення допущені посадовими особами, що виконували обов`язки керівника Державного підприємства "Інвестжитло" у відповідні періоди.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача, що внаслідок бездіяльності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які займали кожний у свій час посаду директора Державного підприємства "Інвестжитло" та не вжили заходів (не вчинили жодних активних дій) для збереження активів позивача - коштів у загальному розмірі 159 032,95 грн, які розміщувались на рахунках у банках, які ліквідовані або перебувають на стадії припинення, Державному підприємству "Інвестжитло" було завдано збитків на суму 159 032,95 грн, солідарне відшкодування яких має бути покладене на відповідачів.

Відповідно до частин 2-6 статті 65 Господарського кодексу України власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді. Керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи. У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов`язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами. Керівника підприємства може бути звільнено з посади достроково на підставах, передбачених договором (контрактом) відповідно до закону.

Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (частина 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із пунктом 12 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (власників), учасника (учасників), акціонера (акціонерів) такої юридичної особи, поданим в її інтересах.

Майновий стан товариства не є байдужим для його учасників. Так, від такого стану може залежати як вартість частки учасника товариства, так і можливість прийняття товариством рішення про виплату учасникам дивідендів у тому чи іншому розмірі. Таким чином, хоча порушення прав товариства не є порушенням прав чи прямого (безпосереднього) інтересу учасника, але учасник може мати похідний інтерес у захисті прав товариства.

Похідний інтерес задовольняється через різні правові інститути.

Зокрема, до них належить інститут так званого похідного позову. Відповідно до частини 1 статті 54 Господарського процесуального кодексу України власник (власники), учасник (учасники), акціонер (акціонери) юридичної особи, якому (яким) сукупно належить 5 і більше відсотків статутного капіталу товариства (голосуючих акцій) або частка у власності юридичної особи якого (яких) сукупно становить 5 і більше відсотків, може (можуть) подати в інтересах такої юридичної особи позов про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою.

Згідно із частинами 2, 3 статті 54 Господарського процесуального кодексу України у разі відкриття провадження за таким позовом зазначена юридична особа набуває статусу позивача, але не вправі здійснювати свої процесуальні права та обов`язки без згоди власника (власників), учасника (учасників), акціонера (акціонерів), який (які) подав (подали) позов. Посадова особа, до якої пред`явлений позов, не вправі представляти юридичну особу та призначати іншу особу для представництва юридичної особи в даній справі. До закінчення підготовчого засідання у справі інший співвласник (співвласники), учасник (учасники), акціонер (акціонери) цієї юридичної особи має (мають) право приєднатися до поданого позову шляхом подання до суду відповідної заяви, після чого він (вони) набуває (набувають) таких самих процесуальних прав та обов`язків, як і власник (учасник, акціонер), який подав позов.

Отже, за похідним позовом учасник, член, акціонер набуває статусу процесуального представника юридичної особи, якій завдано збитків, але не має власного права на позов (у матеріальному значенні) до порушника.

Такі висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц.

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28.10.1998).

При цьому, надмірний формалізм під час відмови у розгляді заяви скаржника, суттєво обмежує його право на звернення до суду, що є порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.12.2016 у справі "ТОВ "Фріда" проти України").

Як вбачається із матеріалів справи, Державне підприємство "Інвестжитло" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про солідарне стягнення майнової шкоди у розмірі 159 032,95 грн.

Позовна заява підписана Головою комісії з припинення Державного підприємства "Інвестжитло" Алайбовим Віталієм Васильовичем, призначеним на посаду наказом Міністерства оборони України від 07.11.2022 №355 "Про реорганізацію Державного підприємства "Інвестжитло".

За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерство оборони України є єдиним засновником (учасником) Державного підприємства "Інвестжитло".

Варто відзначити, що Верховний Суд у постанові від 05.12.2023 у справі №917/178/23 зазначив, що враховуючи положення пункту 12 частини 1 статті 20 та статті 54 Господарського процесуального кодексу України з позовом про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, може звернутися як власник (власники), учасник (учасники), акціонер (акціонери) юридичної особи, якому (яким) сукупно належить 5 і більше відсотків статутного капіталу товариства (голосуючих акцій) або частка у власності юридичної особи якого (яких) сукупно становить 5 і більше відсотків, так і сама юридична особа.

Таким чином, суд вважає необґрунтованими твердження ОСОБА_3 про відсутність у Голови комісії з припинення Державного підприємства "Інвестжитло" Алайбова Віталія Васильовича повноважень на підписання позовної заяви від імені Державного підприємства "Інвестжитло", предметом якої є стягнення відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовими особами.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності.

Частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Натомість саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Отже, відшкодування шкоди (в тому числі у формі упущеної вигоди) може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких утворює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності. Водночас на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність поведінки заподіювача такої шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні такої шкоди.

При цьому встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність є причиною, а збитки, яких зазнала потерпіла особа, - наслідком такої протиправної поведінки.

Питання про наявність або відсутність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Отже, позивач вважає, що йому було завдано збитків на суму 159 032,95 грн, оскільки відповідачі, які займали кожен у свій час посаду керівника Державного підприємства "Інвестжитло" у період з 02.01.2018 по 22.11.2022, не вжили жодних активних дій щодо вирішення питання про повернення коштів на діючі відкриті рахунки позивача.

Так, позивач, посилаючись на відповідні накази Міністерства оборони України, стверджує, що:

- ОСОБА_4 наказом держсекретаря Міністерства оборони України від 29.12.2017 №56-ДП з 02.01.2018 призначений на посаду т.в.о. директора Державного підприємства "Інвестжитло";

- ОСОБА_3 наказом держсекретаря Державного підприємства "Інвестжитло" від 11.05.2018 №17-ДП з 11.05.2018 призначений на посаду т.в.о. директора Державного підприємства "Інвестжитло";

- ОСОБА_1 наказом міністра оборони України від 21.04.2020 №11-ДП з 21.04.2020 призначена на посаду т.в.о. директора Державного підприємства "Інвестжитло";

- ОСОБА_2 наказом Міністра оборони України від 25.01.2021 №5-ДП з 02.02.2021 призначений на посаду т.в.о. директора Державного підприємства "Інвестжитло";

- ОСОБА_1 наказом Міністра оборони України від 23.06.2021 №29-ДП з 23.06.2021 призначена на посаду т.в.о. директора Державного підприємства "Інвестжитло" та увільнена від тимчасового виконання обов`язків директора Державного підприємства "Інвестжитло" наказом Міністра оборони України від 22.11.2022 №37-ДП.

В свою чергу, як вбачається із інформації із офіційного сайту Фонду гарантування вкладів фізичних осіб:

1) в Приватному акціонерному товаристві "Європейський газовий банк" запроваджено з 17.07.2014 по 17.11.2014 тимчасову адміністрацію; в процедурі ліквідації банк перебував з 18.11.2014 по 11.12.2019; вимоги кредиторів приймались протягом 30 днів з дня опублікування в газеті "Голос України" оголошення про відкликання банківської ліцензії (до 22.12.2014); з 11.12.2019 внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №10691110087028819 про державну реєстрацію припинення Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" як юридичної особи, а отже, ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим. Згідно зі статтею 52 Закону вимоги кредиторів до банку, що були незадоволені за недостатністю його майна, вважаються погашеними;

2) в Приватному акціонерному товаристві "Радикал Банк" запроваджено з 10.07.2015 по 09.11.2015 тимчасову адміністрацію; процедура ліквідації банк розпочалась з 10.11.2015; вимоги кредиторів приймались протягом 30 днів з дня опублікування в газеті "Голос України" оголошення про відкликання банківської ліцензії (до 15.12.2015);

3) в Приватному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Інвестбанк" запроваджено з 16.12.2016 по 12.01.2017 тимчасову адміністрацію; процедура ліквідації банк розпочалась з 13.01.2017; вимоги кредиторів приймались протягом 30 днів з дня опублікування в газеті "Голос України" оголошення про відкликання банківської ліцензії (до 01.03.2017).

Із наведеного вбачається, що відповідачі обіймали посади керівника позивача через кілька років після того, як завершився строк на заявлення кредиторських вимог до вказаних банків.

Доводи позивача, що незважаючи на завершення строків заявлення кредиторських вимог до вказаних банків, відповідачі кожен у свій час повинні були вжити активних заходів для збереження активів Державного підприємства "Інвестжитло" (наприклад, звернутись до уповноваженої особи Фонду із відповідною заявою про включення кредиторських вимог, до суду із позовом про включення кредиторських вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів тощо), спростовуються тим, що Алайбов Віталій Васильович , являючись керівником позивача з 07.11.2022 також не вчиняв таких дій.

Тобто теперішній керівник позивача за тотожних обставин, в яких перебували попередні керівники позивача (за закінчення строків на пред`явлення кредиторських вимог до банків), не вчинив тих дій, які вважає, що повинні були бути вчинені кожним відповідачем у свій час для збереження активів Державного підприємства "Інвестжитло", що в свою чергу ставить під сумнів твердження позивача, що саме дії (бездіяльність) ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 призвели до незбереження активів позивача - коштів у загальному розмірі 159 032,95 грн.

Попри наведене, згідно частини 1 статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

В наведеній редакції дана норма викладена з 12.08.2015.

Таким чином, ще до призначення відповідачів на посади керівника Державного підприємства "Інвестжитло" вимоги останнього до наведених банків вважались погашеними в силу Закону через нез`явлення вимог кредитора у встановлений законом строк.

Окрім того, за приписами статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, інвестування тимчасово вільних коштів банку в державні цінні папери, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів за умови достатності коштів для забезпечення процедури ліквідації в такій черговості:

1) зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю громадян;

2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов`язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку;

3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом;

4) вимоги вкладників - фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов`язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом;

5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування, а також для забезпечення повернення банкнот і монет, переданих Національним банком України на зберігання та для проведення операцій з ними;

6) вимоги фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов`язаними особами банку, платежі яких або платежі на ім`я яких заблоковано;

7) вимоги інших вкладників, які не є пов`язаними з банком особами, юридичних осіб - клієнтів банку, які не є пов`язаними з банком особами;

8) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом;

9) вимоги кредиторів банку (фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб - підприємців, а також юридичних осіб), які є пов`язаними особами банку;

10) вимоги за субординованим боргом;

11) вимоги за інструментами з умовами списання/конверсії.

Вимоги до банку, не задоволені в результаті ліквідаційної процедури та продажу майна (активів) банку на дату складення ліквідаційного балансу, вважаються погашеними.

Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від продажу майна (активів) банку після повного задоволення вимог попередньої черги. У разі якщо обсяг коштів, одержаних від продажу майна (активів), недостатній для повного задоволення всіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до суми вимог, що належать кожному кредитору однієї черги. У разі відмови кредитора від задоволення визнаної в установленому порядку вимоги Фонд не враховує суму грошових вимог цього кредитора (частина 4 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

З наведених приписів Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вбачається, що вимоги позивача (якщо б їх було заявлено в межах встановленого законом строку) підлягали б віднесенню до сьомої черги та могли б бути задоволеними лише після задоволення вимог, віднесених до 1-6 черг.

Водночас із інформації із офіційного сайту Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за посиланням https://www.fg.gov.ua/articles/57085-rozrahunki-z-kreditorami-bankiv-v-upravlinni-fondu-stanom-na-01-sichnya-2024-roku.html вбачається, що вимоги кредиторів Приватного акціонерного товариства "Європейський газовий банк", Приватного акціонерного товариства "Радикал Банк", Приватного акціонерного товариства "Комерційний банк "Інвестбанк" сьомої черги (юридичних осіб - клієнтів банку, які не є пов`язаними з банком особами) взагалі не погашались через недостатність коштів (показник погашених вимог 0).

Зважаючи на те, що відповідачі кожен у свій час були призначені на посаду керівника Державного підприємства "Інвестжитло" вже значно пізніше закінчення строків на заявлення кредиторських вимог до спірних банків, а також враховуючи, що навіть за умови якби якимось чином відповідачами вдалось включити спірні вимоги Державного підприємства "Інвестжитло" до реєстру акцептованих вимог кредиторів Приватного акціонерного товариства "Європейський газовий банк", Приватного акціонерного товариства "Радикал Банк", Приватного акціонерного товариства "Комерційний банк "Інвестбанк", то це б не призвело до збереження (повернення) коштів позивача, які обліковувались на рахунках у спірних банках, у суду відсутні підстави для висновку, що існує причиново-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідачів щодо невжиття активних заходів для повернення коштів та втратою позивачем цих активів.

Крім того судом враховано, що фактично підставою звернення позивача до суду слугувало складення 4 територіальним управлінням Служби внутрішнього аудиту Міністерства оборони України Аудиторського звіту, в якому аудитори дійшли висновку, наслідком невжиття керівництвом Державного підприємства "Інвестжитло" вичерпних заходів щодо недопущення втрати коштів, які перебували на рахунках в установах банків, стала втрата активів (боржника у зобов`язанні), і як наслідок - завдана шкода економічним інтересам держави на загальну суму 159 032,95 грн.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Приписами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено вичерпний перелік підстав для звільнення сторін від доказування, серед яких не міститься такої підстави як акт, звіт тощо аудиторів, в якому зазначено про наявність в діях тих чи інших осіб цивільного правопорушення.

Таким чином, підстави для посилання у якості обґрунтування позовних вимог на Аудиторський звіт у розумінні ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, відсутні. Більше того, Аудиторський звіт взагалі не може бути доказом в розумінні ст. 73-79 Господарського процесуального кодексу України та правовою підставою для стягнення збитків.

Оскільки позивачем не доведено наявність такого елементу цивільного правопорушення як причиново-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідачів та втратою позивачем коштів на загальну суму 159 032,95 грн (неможливістю їх повернення із рахунків банків, що ліквідуються), то відсутні правові підстави для притягнення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до цивільно-правової відповідальності

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін, суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в їх заявах по суті спору не спростовують висновків суду.

За таких обставин, у задоволенні позову Державного підприємства "Інвестжитло" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про солідарне стягнення майнової шкоди у розмірі 159 032,95 грн слід відмовити.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача у зв`язку з відмовою у задоволенні позову повністю.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 75, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Державного підприємства "Інвестжитло" (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6; ідентифікаційний код 33294267) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_7 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_8 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_9 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_10 ) про солідарне стягнення майнової шкоди у розмірі 159 032,95 грн відмовити повністю.

2. Судові витрати позивача на оплату судового збору покласти на Державне підприємство "Інвестжитло".

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 23.02.2024.

Суддя Р.В. Бойко