Рішення
від 22.02.2024 по справі 913/405/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2024 року м.Харків Справа № 913/405/23

Суддя господарського Луганської області Злепко Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Пришви О.О.,

від представників сторін:

від органу прокуратури: прокурор Мурза О.В.,

від позивача-1: представник не прибув;

від позивача-2: представник не прибув;

від відповідача-1: Молинь Р.П. (в режимі відеоконференції);

від відповідача-2: представник не прибув.

розглянувши справу за позовом Заступника керівника Лисичанської окружної прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах

Позивача 1 - Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, м. Лисичанськ, Луганська область,

Позивача 2 - Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України, м. Харків,

до відповідача 1 - Зборовського Володимира Васильовича , м. Сєвєродонецьк, Сєвєродонецький район, Луганська область,

відповідача 2 - Управління освіти Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, м. Лисичанськ, Луганська область,

про визнання недійсними договорів про закупівлю за державні кошти, застосування наслідків відповідної недійсності та стягнення 1 122 675 грн 91 коп.

ВСТАНОВИВ:

14.11.2023 Заступник керівника Лисичанської окружної прокуратури Луганської області звернувся в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Зборовського Володимира Васильовича та Управління освіти Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, в якій просить визнати недійсними договори про закупівлю за державні кошти, застосування наслідків відповідної недійсності шляхом стягнення 1 122 675 грн 91 коп.

Прокурор обґрунтовує позовну заяву та зазначає, що Відділом освіти Лисичанської міської ради Луганської області (далі - Замовник, Відділ освіти) 11.01.2019 в електронній системі закупівель Рrоzоrrо опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів із закупівлі товару за кодом ДК 021:2015:15110000-2: М`ясо за 4 лотами (ЛОТ № 1 -М`ясо яловичини, ЛОТ № 2 - Печінка яловича, ЛОТ № 3 - Кури охолоджені, ЛОТ № 4 - Індичатина охолоджена), ідентифікатор публічної закупівлі UA-2019-01-11-001061-с.

Загальна очікувана вартість предмета закупівлі (за 4 лотами) становила 1 967 288 гривень, при цьому, відповідно до форми оголошення, очікувала вартість Лоту №1 становила 1268600 грн.; Лоту №2 становила 98208 грн.; Лоту №3 становила 358380 грн.; Лоту №4 становила 242100 грн.

Тендерні пропозиції з метою участі у відкритих торгах за Лотом №1 подано двома суб`єктами господарювання: ФОП Зборовський Володимир Васильович (код НОМЕР_1 ) та ФОП Волошиною Ольгою Юріївною (код НОМЕР_2 ), що підтверджується формою протоколу розгляду тендерних пропозицій.

Первинна та остаточна тендерна пропозиція ФОП Зборовського В.В. становила 1268000 грн. та не змінювалась протягом аукціону.

Первинна та остаточна тендерна пропозиція ФОП Волошиної О.Ю. становила 1268600 грн. та не змінювалась протягом аукціону.

Рішенням тендерного комітету Відділу освіти Лисичанської міської ради (протокол) №31 від 04.02.2019, пропозицію ФОП Зборовського В.В. визнано такою, що відповідає встановленим вимогам тендерної документації, а учасник і ФОП Зборовського В.В. визнано переможцем закупівлі з пропозицією 1268000 грн (за Лотом №1).

У зв`язку з викладеним, 04.02.2019 в електронній системі закупівель опубліковано повідомлення про намір укласти договір.

У подальшому, між Відділом освіти Лисичанської міської ради Луганської області, як замовником (покупцем) та ФОП Зборовським В.В., як постачальником, укладено договір про закупівлю за бюджетні кошти №35 від 15.02.2019, за яким виконавець зобов`язується у 2019 році поставити покупцю товар згідно з Єдиного закупівельного словника ДК 021-2015 код - 15110000-2 М`ясо (Лот № 1 - м`ясо яловичини), а замовник - прийняти і оплатите цей товар. Ціна договору становить 1268000,00 грн.

В електронній системі закупівель «Prozzoro» 02.01.2020 опубліковано звіт про виконання вищезазначеного договору, відповідно до якого замовником на користь Відповідача-1 сплачено 1024685,12 грн.

Отже у період дії Договору №35 від 15.02.2019, Замовником на користь ФОП Зборовського В.В. за поставлений товар перераховано загалом 1 024 685,12 грн.

У платіжних дорученнях на перерахування коштів зазначено, що операції перерахування коштів здійснені органами Державної казначейської служби України.

Тендерні пропозиції з метою участі у відкритих торгах за Лотом №2 подано двома суб`єктами господарювання: ФОП Зборовський Володимир Васильович (код НОМЕР_1 ) та ФОП Волошина Ольга Юріївна (код НОМЕР_2 ), що підтверджується формою протоколу розгляду тендерних пропозицій.

Первинна та остаточна тендерна пропозиція ФОП Зборовського В.В. становила 98010 грн. та не змінювалась протягом аукціону.

Первинна та остаточна тендерна пропозиція ФОП Волошиної О.Ю. становила 98208 грн. та не змінювалась протягом аукціону.

Рішенням тендерного комітету Відділу освіти Лисичанської міської ради (протокол) №32 від 04.02.2019, пропозицію ФОП Зборовського В.В. визнано такою, що відповідає встановленим вимогам тендерної документації, а учасника ФОП Зборовського В.В. визнано переможцем закупівлі з пропозицією 98010 грн.

У вказаному протоколі тендерного комітету вказано, що джерелом фінансування закупівлі є кошти місцевого бюджету.

У подальшому, між Відділом освіти Лисичанської міської ради Луганської області, як замовником (покупцем) та ФОП Зборовським В.В., як постачальником, укладено договір про закупівлю за бюджетні кошти №36 від 15.02.2019, за яким виконавець зобов`язується у 2019 році поставити покупцю товар згідно з Єдиним закупівельним словником ДК 021-2015 код 15110000-2 М`ясо (Лот №2 - печінка яловича), а замовник - прийняти і оплатити цей товар. Ціна договору становить 98010,00 грн.

Під час вивчення матеріалів, встановлено, що в електронній системі закупівель «Рrоzоrrо» 02.01.2020 опубліковано звіт про виконання вищезазначеного договору, відповідно до якого замовником на користь відповідача-1 сплачено 97 990,79 гривень.

Також прокурор зазначає, що рішенням Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.06.2021 № 70/59-р/к у справі №6/01-145-20 визнано, що ФОП Волошина Ольга Юріївна і ФОП Зборовський Володимир Васильович вчинили порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закочу України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення торгів шляхом погодження своєї поведінки під час підготовки тендерних пропозицій та участі у процедурі закупівлі, проведеній Відділом освіти Лисичанської міської ради на закупівлю «ДК 021:2015:15110000-2: М`ясо» (ідентифікатор закупівлі «Prozzorro» UА-2019-01-11-001061-с) за лотами №1 та №2.

У рішенні Відділення Комітету зазначено, що під час проведення Відділом освіти Лисичанської міської ради закупівлі UA-2019-01-11-001061-с, в аукціонах за лотами №1 та №2 брали участь ФОП Волошина О.Ю. та ФОП Зборовський В.В., які вчинили антиконкурентні узгоджені дії, котрі стосувалися спотворення результатів торгів.

Придбання товарів за результатами вказаних закупівель відбулося за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками тендерів її видимості.

Також прокурор зазначив, що в діях ФОП Зборовського В.В. вбачається умисел на вчинення правочинів (оспорюваних договорів), які завідомо суперечать інтересам держави та суспільства. Тому договори про закупівлю товарів за бюджетні кошти №35 від 15.02.2019 та №36 від 15.02.2019, укладені за підсумками тендерів (відкриті торги за лотами №1 та №2 в рамках процедури закупівлі UА-2019-01-11-001061-c), результати яких спотворено антиконкурентними узгодженими діями його учасників, підлягають визнанню недійсними як такі, що завідомо суперечать інтересам держави та суспільства з умислу ФОП Зборовського В.В., на підставі ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України.

Ураховуючи наявність умислу лише у ФОП Зборовського В.В. як сторони оспорюваних договорів про закупівлю товарів за бюджетні кошти, одержані ним 1 122 675 грн. 91 коп за цими правочинами повинні бути повернуті Відділу освіти Лисичанської міської ради (на теперішній час після зміни назви - Управлінню освіти Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області), як іншій стороні договорів, а отримані останньою за рішенням суду кошти повинні бути стягнуті в дохід держави.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.11.2023 справа передана на розгляд судді Злепко Н.І.

Ухвалою від 20.11.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підтверджено підстави представництва прокурора в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах позивача 1 - Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, позивача 2 - Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України та призначено судове засідання на 20.12.2023.

05.12.2023 від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначає, що у даному випадку інтереси держави і суспільства жодним чином не порушені, що фактично у якості єдиного доказу того, що оспорювані рішення тендерного комітету та договір про закупівлю є такими, що завідомо суперечать інтересам держави і суспільства з умислу однієї сторони - Зборовського В.В., прокурор посилається на рішення Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 70/59-р/к від 24.06.2021 у справі № 6/01-145-20, яким визнано, що Відповідач 1 та ФОП Волошина О.Ю. своїми діями вчинили порушення, передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю UA-2019-01-11-001061-с, проведених Відділом освіти Лисичанської міської ради.

Однак, порушення антимонопольного законодавства, зокрема вимог п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій є підставою для застосування відповідальності встановленої законом, зокрема у вигляді накладення штрафу, але не тягне собою автоматичну недійсність укладеної угоди за результатами закупівлі. Таких наслідків щодо вказаного правопорушення не містить ані Закон «Про публічні закупівлі», ані Закон «Про захист економічної конкуренції», у зв`язку з чим відповідні доводи Позивача не ґрунтуються на приписах закону, оскільки факт порушення антимонопольного законодавства під час проведеної процедури закупівлі не є підставою недійсності укладених угод, та стосуються доведеності факту правопорушення у сфері антимонопольного законодавства та різняться предметом доказування у відношенні вимог заявлених у даній справі.

Зазначив, що подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 10.06.2021 у справі № 910/10055/20, в якій суд зазначив, що для задоволення позовної вимоги про визнання недійсним оспорюваного правочину укладеного за результатами проведення відкритих торгів, які проведені на виконання вимог Закону України «Про публічні закупівлі» не достатньо лише констатації факту встановлення рішенням АМК антиконкурентних узгоджених дій відповідача та третьої особи під час проведення процедури закупівлі без доведення позивачем, ...таких фактів як: факту порушення його права та/або інтересу внаслідок вчинення правочину; факту проведення процедури закупівлі всупереч вимогам Закону України «Про публічні закупівлі»; оспорювання або визнання рішення тендерного комітету недійсними, а відтак недійсності самого правочину, який укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом за результатом розгляду та оцінки тендерної пропозиції замовником, який визначає переможця та приймає рішення про намір укласти договір згідно з цим Законом.

Відповідач вказує на те, що сторони договору не заперечують належне виконання умов договорів про закупівлю за бюджетні кошти №35 від 15.02.2019, №36 від 15.02.2019, що свідчить про добросовісну поведінку відповідача-1 та відсутність умислу на порушення інтересів держави і суспільства.

Також стверджує, що прокурором не доведено, що в результаті визнання договору недійсним майнові права держави буде захищено та відновлено, також не довів що продукція за договором поставлена із завищенням цін, а також не вказав протиправних наслідків укладення та виконання договору. Прокурор не обґрунтував належними та допустимими доказами відповідність протоколів (рішень) тендерного комітету №31 від 04.02.2019, №32 від 04.02.2019 та договорів про закупівлю за бюджетні кошти №35 від 15.02.2019, №36 від 15.02.2019 ознакам, які б свідчили про посягання на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства.

У зв`язку з зазначеним у задоволенні позову просить відмовити.

12.12.2023 від Управління освіти Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області (відповідача-2) надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначило, що відповідачем -2 відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» з урахуванням вимог Постанови КМУ «Про ефективне використання державних коштів» від 11.10. 2016 р. № 710 обрано переможця закупівлі за найменшою ціною. При укладанні договорів Сторонами узгоджені всі істотні умови договору, договір відображає повне розуміння сторонами його предмету та інших питань. Згідно з умовами договорів Сторонами свої зобов`язання виконано у повному обсязі, жодних претензій один до одного Сторони не мали. Термін дії договорів закінчився 31.12.2019. Відповідно до статті 10 Закону України «Про публічні закупівлі» Замовник через авторизований електронний майданчик оприлюднив на веб-порталі Уповноваженого органу звіт про виконання договору.

Відповідач-2 вважає, що позивачем не наведено доказів невідповідності господарських зобов`язань за укладеними договорами. Позовна заява не містить жодних доказів неефективності правовідносин за договором, укладеним за результатами аукціону, не зазначено, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторін та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідач-2 зазначив, що при укладенні спірного правочину не порушено вимог Закону України «Про публічні закупівлі» та частини 1-3, 5 ст.203 Цивільного кодексу України:

1. Зміст правочину не суперечить Закону України «Про публічні закупівлі», Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, має необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідає його внутрішній волі.

5. Правочин спрямований на реальне настання правових наслідків.

6. Відповідачем-1 своєчасно поставлено товар, а Відповідачем- 2 сплачено за отриманий якісний товар, претензій сторони по договору не мають.

Зазначив, що ні на момент проведення закупівлі у 2019 році, ані під час виконання договорів Сторонами, відповідач-2 не володів інформацією про проведення розслідування та прийняття Адміністративною Колегією Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України рішення від 24.06.2021 № 70/59-р/к у справі №6/01-145-20, яким визнано, що ФОП Волошина Ольга Юріївна і ФОП Зборовський Володимир Васильович вчинили порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення торгів шляхом погодження своєї поведінки під час підготовки тендерних пропозицій та участі у процедурах закупівель, проведених Відділом освіти Лисичанської міської ради Жодних відомостей від Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України щодо прийняття рішення від 24.06.2021 № 70/59-р/к у справі №6/01-145-20 на адресу відповідача-2 також не надходило. У зв`язку з відсутністю інформації щодо рішення АМКУ від 24.06.2021 № 70/59-р/к у справі №6/01-145-20 відповідач-2 не мав можливості застосувати будь-які заходи стосовно визнання недійсним рішень тендерного комітету щодо визначення переможця у відкритих торгах. Спірні договори №35 від 15.02.2019 та №36 від 15.02.2019 на сьогодення сторонами виконано в повному обсязі, між Сторонами не залишилось неврегульованих питань, замовником в системі prozorro своєчасно опубліковано звіт про виконання договору, тому предмет спору відсутній.

На підставі зазначеного відповідач-2 просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

13.12.2023 від прокурора надійшла відповідь на відзив, в якій зазначив, що є всі підстави стверджувати, що наявний умисел на укладання правочину, що суперечить інтересам держави і суспільства лише з однієї сторони, а саме - відповідача-1, що діяв недобросовісно та протиправно, вчинив узгоджені з іншим учасником відкритих торгів дії (ФОП Волошиною О.Ю.), у той час як підстав вважати про наявність умислу на укладення оспорюваних угод всупереч встановленому Законом порядку, у Відділу освіти Лисичанської міської ради як іншої сторони, не встановлено

З посиланням на висновки Верховного Суду, наведеними у постанові від 20.03.2019 у справі № 922/1391/18 він зазначив, що за правовим аналізом частини 3 статті 228 ЦК України можна дійти висновку, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору.

Зазначив, що одночасно із цим, у тому ж пункті 5.2.2 постанови Суд вказав, що поняття «інтереси держави» має невизначений зміст, і в кожному конкретному випадку необхідно встановити, порушені чи ні інтереси окремої особи або держави. Інтереси держави - це закріплена Конституцією та законами України, міжнародними договорами (іншими правовими актами) система фундаментальних цінностей у найбільш важливих сферах життєдіяльності українського народу і суспільства. Такими цінностями, на думку прокурора, можна вважати рівність фізичних та юридичних осіб в реалізації своїх прав (для суб`єктів господарювання - рівність прав у здійсненні підприємницької діяльності, що має назву «конкуренція»).

На кожному етапі аукціону кожен з його учасників має можливість ознайомитися з ціновою пропозицією конкурентів та, у разі необхідності, понизити свою цінову пропозицію для отримання перемоги у аукціоні. При цьому під «у разі необхідності» слід розуміти суб`єктивну оцінку учасника торгів власних можливостей. Щодо постачання товару за більш низькою ціною, у конкурента, з урахуванням ринкової ціни чи собівартості виготовленої продукції з урахуванням націнки. Залишення ж цінової пропозиції Відповідачем-1 та третьою особою, з якою він вступив у змову без змін під час участі у закупівлі (запропонована учасниками ціна жодного разу не змінювалась), що є

предметом позовної заяви, також свідчить про наявність між вказаними учасниками узгоджених дій під час аукціону та формування цінових пропозицій.

Вказав на порушення норм господарського права та Конституції України (зокрема статті 42), а саме, що держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Прокурор вказав на те що, замовник, внаслідок таких узгоджених дій учасників був позбавлений можливості застосувати принцип максимальної економії бюджетних коштів, обравши цінову пропозицію учасника, який чесно здобув перемогу в аукціоні, що в свою чергу, позначилось і на загальній статті витрат, передбаченій у місцевому бюджеті на забезпечення освітніх цілей.

Також прокурор резюмуючи зазначає, що:

1) кожен суб`єкт господарювання, який скористався своїм правом на здійснення підприємницької діяльності на території України зобов`язаний дотримуватися вимог актів законодавства (зокрема, і у сфері економічної конкуренції), а також нести передбачену юридичну відповідальність за їх порушення;

2) заборона недобросовісної конкуренції (у тому числі, у вигляді спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів шляхом погодження учасниками своєї поведінки) закріплена на законодавчому рівні, про що прямо вказано в ст. 42 Конституції України, ст. ст. 6, 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції»;

3) додержання норм законодавства, чинних на момент виникнення конкретних правовідносин, у будь-якому випадку становить державний інтерес (принцип верховенства права, а також віднесення норм Конституції до норм прямої дії). Порушення встановлених державою правил, норм або заборон порушує інтереси держави та тягне за собою юридичну відповідальність для порушників;

4) вчинення дій, що свідчать про недобросовісну конкуренцію з боку суб`єкта господарювання під час участі у публічних закупівлях та призводять до негативних економічних наслідків для замовника у вигляді необґрунтованого витрачання (перевитрачання) бюджетних коштів у будь-якому випадку порушує і суспільний інтерес;

5) здобуття права на укладання договору без конкуренції створює передумови для виникнення зобов`язань за таким договором на умовах, штучно визначених виключно постачальником (оскільки він заздалегідь висуває ту цінову пропозицію, яка буде визнана переможною, не змінюючи її протягом етапів аукціону через відсутність реальної конкуренції);

6) вчинення суб`єктом господарювання, який бере участь у публічних закупівлях антиконкурентних дій, спрямованих на усунення конкуренції (у даному спорі - узгоджені дії з іншим учасником) має на меті отримання поза законною процедурою, перемоги у закупівлі та здобуття права на укладення договору (тобто, є мета, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, як то зазначено у вказаній вище постанові Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 922/1391/18);

7) активні дії такого суб`єкта господарювання, який діє недобросовісно за узгодженої позиції з іншим учасником (який мав би виконувати роль конкурента у закупівлі) свідчать про наявність у нього наміру на досягнення вказаної мети всупереч вимогам Закону (тобто, він не може не усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства, прагне досягти таку мету - укласти договір на вигідних для себе умовах без конкуренції з боку інших учасників, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеній у постанові від 20.03.2019 у справі № 922/1391/18).

15.12.2023 від відповідача-1 надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких він зазначив, що оскарження рішення тендерного комітету, оформленого протоколом від №31 від 04.02.2019, №32 від 04.02.2019 не є ефективним способом захисту, адже є таким, що вичерпало дію фактом його виконання (укладенням договору).

Прокурором не доведено належними та допустимими доказами у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення оспорюваного про закупівлю за результатами відкритих торгів №UA-2019-01-11-001061-с, наявність протиправних наслідків, а також наявність умислу (наміру) у сторін саме на укладення договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, а також прокурор не обґрунтував належними та допустимими доказами відповідність Договору про закупівлю ознакам, які б свідчили про посягання на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства, прокурором не доведено, що в результаті визнання договору недійсним майнові права держави буде захищено та відновлено, також не довів що продукція за договором поставлена із завищенням цін, а також не вказав протиправних наслідків укладення та виконання договору.

Ухвалою від 20.12.2023 у зв`язку з замінуванням приміщення суду визначено наступну дату судового засідання 24.01.2024.

05.01.2024 від відповідача-1 надійшли додаткові пояснення, в яких зазначив, що за ч. 1 ст. 208 ГК України застосування санкцій можливе лише судом, що кореспондується з положеннями ст. 41 Конституції України, згідно з якими конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Передбачені ч. 1 ст. 208 ГК України санкції є конфіскаційними. Також зазначив, що стаття 238 ГК України регулює порядок застосування адміністративно-господарських санкцій до суб`єктів господарювання.

Також зазначив, що санкції, встановлені ч. 1 ст. 208 ГК України, є конфіскаційними, та стягуються за рішенням суду в дохід держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню ч. 1 ст. 238 ГПК України, а тому санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст. 250 ГК України, а отже, застосування до відповідачів адміністративно-господарських санкцій після шести місяців з дня виявлення порушення чи закінчення одного року з дня вчинення правочину є неправомірним, та у зв`язку з чим просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

24.01.2024 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання у межах розгляду справи по суті на 22.02.2024.

22.02.2024 в судовому засіданні взяв участь прокурор. Надав пояснення з приводу заявлених позовних вимог, наполягав на їх задоволенні.

Інші учасники провадження в судове засідання не прибули, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, через підсистему «Електронний суд».

Дослідивши обставини справи, надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, суд встановив.

Відділом освіти Лисичанської міської ради Луганської області в електронній системі закупівель Prоzоrrо опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів із закупівлі товару за кодом ДК 021:2015:15110000-2: М`ясо за 4 лотами (ЛОТ № 1 -М`ясо яловичини, ЛОТ № 2 - Печінка яловича, ЛОТ № 3 - Кури охолоджені, ЛОТ № 4 - Індичатина охолоджена), ідентифікатор публічної закупівлі UA-2019-01-11-001061-с.

Очікувана вартість предмета закупівлі, за Лотом №1 становила 1268600 грн.; Лотом №2 становила 98208 грн.; Лотом №3 становила 358380 грн.; Лотом №4 становила 242100 грн.

Відповідно до Форми реєстру отриманих тендерних пропозицій, 28.01.2019 тендерні пропозиції з метою участі у відкритих торгах за Лотом №1 подано двома суб`єктами господарювання, а семе ФОП Зборовським Володимиром Васильовичем (код НОМЕР_1 ) та ФОП Волошиною Ольгою Юріївною (код НОМЕР_2 ).

За формою протоколу розкриття тендерних пропозицій від 29.01.2019 як найбільш економічно вигідною виявилася тендерна пропозиція ФОП Зборовського В.В., а отже електронною системою закупівель вона розкрита першою.

Згідно з протоколом Відділу освіти Лисичанської міської ради №31 від 04.02.2019 Рішенням тендерного комітету Відділу освіти Лисичанської міської ради (протокол) №31 від 04.02.2019, пропозицію ФОП Зборовського В.В. визнано такою, що відповідає встановленим вимогам тендерної документації, а учасника і ФОП Зборовського В.В. визнано переможцем закупівлі з пропозицією 1268000 грн (за Лотом №1). Джерело фінансування: кошти місцевого бюджету.

Надалі в електронній системі закупівель опубліковано повідомлення про намір укласти договір.

На підставі зазначеного 15.02.2019 між Відділом освіти Лисичанської міської ради Луганської області, як замовником (покупцем) та ФОП Зборовським В.В., як постачальником, укладено договір про закупівлю за бюджетні кошти №35, за умовами якого виконавець зобов`язується у 2019 році поставити покупцю товар згідно з Єдиного закупівельного словника ДК 021-2015 код - 15110000-2 М`ясо (Лот № 1 - м`ясо яловичини), а замовник - прийняти і оплатите цей товар. Ціна договору становить 1268000,00 грн.

Відповідно до п.4.1 Договору №35 розрахунки замовником проводяться протягом 30 календарних днів після пред`явлення Виконавцем накладних на товар, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

Строк поставки товару: з моменту укладання договору до 31.12.2019 (п.5.1 Договору №35).

Місце поставки товару: м. Лисичанськ, заклади дошкільної освіти Лисичанської міської ради та дошкільний підрозділ КЗ Лисичанський НВК «ЗОШ І-ІІІ ст. №3 - ДНЗ «Барвінок» Лисичанської міської ради (п. 5.2 Договору №35).

Згідно з п. 10.1 цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань сторонами.

Відповідно до додатку №1 до Договору №35, що є Специфікацією до нього, кількість товару 10000,00 кг, найменування товару - м`ясо яловичини, обвальне, великими шматками, заморожене, 1 ґатунку, ціна за од. без ПДВ 126,80, сума без ПДВ 1268000,00 грн.

За додатковою угодою №1 від 09.10.2019 до договору №35 сторони погодили, що у зв`язку з коливанням цін на товари, що документально підтверджено, сторони дійшли згоди змінити ціну за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків від ціни, вказаної у договорі на момент його укладення та внесення змін до специфікації, встановивши ціну за одиницю товару 129,10 грн. Додаткова угода діє з моменту підписання до 31.12.2019.

За специфікацією (додаток №1 до дотикової угоди 1 від 09.10.2019, до договору №35 від 15.02.2019) встановлено загальна кількість кг. м`яса яловичини у розмірі 9921,051 кг., за ціною без ПДВ з 09.10.2019 - 129,10 грн, на суму 1268000,00 грн.

У платіжних дорученнях на перерахування коштів зазначено, що операції перерахування коштів здійснені органами Державної казначейської служби України. Також на виконання договору сторонами оформлено 66 платіжних доручень, а саме: № 279 від 11.04.2019 на суму 30932,86 грн.; №335 від 25.04.2019 на суму 27021,08 грн.; №248 від 28.03.2019 на суму 19558,90 грн.; №249 від 28.03.2019 на суму 15165,28 грн.; №336 від 25.04.2019 на суму 15101,88 грн.; №208 від 21.03.2019 на суму 14930,70 грн.; №308 від 18.04.2019 на суму 13415,44 грн.; №207 від 21.03.2019 на суму 12756,08 грн.; №280 від 11.04.2019 на суму 10499,04 грн.; №309 від 18.04.2019 на суму 5667,96 грн.; №143 від 28.02.2019 на суму 5072,00 грн.; №278 від 18.04.2019 на суму 2967,12 грн.; №227 від 28.03.2019 на суму 2751,56 грн.; №119 від 28.02.2019 на суму 2536,00 грн.; №188 від 21.03.2019 на суму 2497,96 грн.; №178 від 14.03.2019 на суму 1356,76 грн.; №537 від 13.06.2019 на суму 33614,68 грн.; №414 від 16.05.2019 на суму 32232,56 грн.; №471 від 30.05.2019 на суму 27731,16 грн.; №590 від 25.06.2019 на суму 18094,36 грн.; №472 від 30.05.2019 на суму 14239,64 грн.; №785 від 30.07. 2019 на суму 13085,76 грн.; №441 від 23.05. 2019 на суму 12401,04 грн.; №440 від 23.05. 2019 на суму 10613,16 грн.; №784 від 30.07. 2019 на суму 10055,24 грн.; №669 від 11.07.2019 на суму 9231,04 грн.; №749 від 25.07.2019 на суму 6606,28 грн.; №748 від 25.07.2019 на суму 6295,62 грн.; №415 від 16.05.2019 на суму 5312,92 грн.; №570 від 21.06.2019 на суму 5097,36 грн.; №538 від 13.06.2019 на суму 4602,84 грн.; №571 від 21.06.2019 на суму 4101,98 грн.; №590 від 25.07.2019 на суму 2827,64 грн.; №605 від 30.07.2019 на суму 2472,60 грн.; №705 від 18.07.2019 на суму 1559,64 грн.; № 967 від 13.09.2019 на суму 32346,68 грн.; №998 від 19.09.2019 на суму 29734,60 грн.; №910 від 30.08.2019 на суму 23419,96 грн.; №1015 від 26.09.2019 на суму 20820,56 грн.; №1185 від 31.10.2019 на суму 20733,46 грн.; №1016 від 26.09.2019 на суму 18208,48 грн.; №911 від 30.08.2019 на суму 17878,80 грн.; №1080 від 10.10.2019 на суму 15494,96 грн.; №842 від 15.08.2019 на суму 14772,20 грн.; №1081 від 10.10.2019 на суму 11703,64 грн.; №864 від 22.08.2019 на суму 7202,24 грн.; №843 від 15.08.2019 на суму 6783,80 грн.; №865 від 22.08.2019 на суму 6314,64 грн.; №999 від 19.09.2019 на суму 4919,84 грн.; №649 від 15.08.2019 на суму 2650,12 грн.; №928 від 10.10.2019 на суму 1686,44 грн.; №1423 від 24.12.2019 на суму 63801,22 грн.; №1341 від 12.12.2019 на суму 46011,24 грн.; №1342 від 12.12.2019 на суму 41169,99 грн.; №1245 від 21.11.2019 на суму 33669,28 грн.; №1280 від 28.11.2019 на суму 30428,87 грн.; №1370 від 19.12.2019 на суму 27885,60 грн. №1231 від 18.11.2019 на суму 27343,38 грн.; №1424 від 24.12.2019 на суму 14717,40 грн.; №1343 від 12.12.2019 на суму 6597,01 грн.; №1289 від 12.12.2019 на суму 2297,98 грн.; №1290 від 12.12.2019 на суму 1923,59 грн.; №1335 від 19.12.2019 на суму 1394,28 грн.; №1417 від 24.12.2019 на суму 619,68 грн.; №177 від 14.03.2019 на суму 55348,20 грн.; №132 від 28.02.2019 на суму 34400,84 грн.

Щодо лоту №2, то тендерні пропозиції з метою участі у відкритих торгах подано також двома суб`єктами господарювання - ФОП Зборовським Володимиром Васильовичем та ФОП Волошиною Ольгою Юріївною (форма реєстр отриманих тендерних пропозицій).

Враховуючи, що найбільш економічно вигідною виявилася тендер пропозиція ФОП Зборовського В.В., електронною системою закупівель вона розкрита першою, що підтверджується формою протоколу розкриття тендерних пропозицій.

Рішенням тендерного комітету Відділу освіти Лисичанської міської ради, що оформлене протоколом №32 від 04.02.2019, пропозицію ФОП Зборовського В.В. визнано такою, що відповідає встановленим вимогам тендерної документації, а учасника ФОП Зборовського В.В. визнано переможцем закупівлі з пропозицією 98010 грн.

04.02.2019 в електронній системі закупівель опубліковано повідомлення про намір укласти договір.

15.02.2019 між Відділом освіти Лисичанської міської ради Луганської області, як замовником (покупцем) та ФОП Зборовським В.В., як постачальником, укладено договір про закупівлю за бюджетні кошти №36 від 15.02.2019, за яким виконавець зобов`язується у 2019 році поставити покупцю товар згідно з Єдиним закупівельним словником ДК 021-2015 код 15110000-2 М`ясо (Лот №2 - печінка яловича), а замовник - прийняти і оплатити цей товар. Ціна договору становить 98010,00 грн. (без ПДВ).

Відповідно до п.4.1 Договору №36 розрахунки замовником проводяться протягом 30 календарних днів після пред`явлення Виконавцем накладних на товар, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

Строк поставки товару: з моменту укладання договору до 31.12.2019 (п.5.1 Договору №36).

Відповідно до додатку №1 до Договору №36, що є Специфікацією до нього, кількість товару 1980,00 кг, найменування товару - печінка яловича заморожена, ціна за од. без ПДВ 49,50 грн, сума без ПДВ 98010,00 грн.

За додатковою угодою №1 від 09.10.2019 до договору №36 сторони погодили, що у зв`язку з коливанням цін на товари, що документально підтверджено, сторони дійшли згоди змінити ціну за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків від ціни, вказаної у договорі на момент його укладення та внесення змін до специфікації, встановивши ціну за одиницю товару 51,17 грн. Додаткова угода діє з моменту підписання до 31.12.2019.

За специфікацією (додаток №1 до дотикової угоди 1 від 09.10.2019, до договору №36 від 15.02.2019) встановлено загальна кількість кг. печінки яловичої у розмірі 1958,906 кг., за ціною без ПДВ з 09.10.2019 - 51,17 грн, на суму 98010,00 грн.

Відповідно до Звіту про виконання вищезазначеного договору від 02.01.2020, опублікованого в системі «Рrоzоrrо», замовником на користь відповідача-1 сплачено 97 990,79 гривень.

У платіжних дорученнях на перерахування коштів зазначено, що операції перерахування коштів здійснені органами Державної казначейської служби України: №133 від 28.02.2019 на суму 10395 грн.; №179 від 14.03.2019 на суму 3960 грн.; №281 від 11.04.2019 на суму 2475 грн.; №209 від 21.03.2019 на суму 1980 грн.; №250 від 28.03.2019 на суму 1485 грн.; №338 від 25.04.2019 на суму 990 грн.; №310 від 18.04.2019 на суму 990 грн.; №282 від 11.04.2019 на суму 990 грн.; №251 від 28.03.2019 на суму 990 грн.; №180 від 14.03.2019 на суму 990 грн.; №134 від 28.02.2019 на суму 742,50 грн.; №210 від 21.03.2019 на суму 495 грн.; №135 від 28.02.2019 на суму 297 грн.; №228 від 28.03.2019 на суму 247,50 грн.; №189 від 21.03.2019 на суму 247,50 грн.; №120 від 28.02.2019 на суму 247,50 грн.; №416 від 16.05.2019 на суму 3732,30 грн.; №473 від 30.05.2019 на суму 2440,35 грн.; №417 від 16.05.2019 на суму 2237,40 грн.; №750 від 25.07.2019 на суму 1980 грн.; №539 від 13.06.2019 на суму 1485 грн.; №670 від 11.07.2019 на суму 1237,50 грн.; №442 від 23.05.2019 на суму 994,95 грн.; №540 від 13.06.2019 на суму 990 грн.; №443 від 23.05.2019 на суму 504,90 грн.; №786 від 30.07.2019 на суму 495 грн.; №573 від 21.06.2019 на суму 495 грн.; №572 від 21.06.2019 на суму 495 грн.; №1109 від 18.10.2019 на суму 3253,39 грн.; №1186 від 31.10.2019 на суму 3070,20 грн.; №1017 від 26.09.2019 на суму 2794,28 грн.; №1083 від 10.10.2019 на суму 2475 грн.; №886 від 22.08.2019 на суму 2227,50 грн.; №1187 від 31.10.2019 на суму 2067,27 грн.; №1082 від 10.10.2019 на суму 1980 грн.; №1000 від 19.09.2019 на суму 1980 грн.; №912 від 30.08.2019 на суму 1980 грн.; №844 від 15.08.2019 на суму 1485 грн.; №1134 від 25.10.2019 на суму 1023,40 грн.; №968 від 13.09.2019 на суму 990 грн.; -№913 від 30.08.2019 на суму 990 грн.; №1108 від 18.10.2019 на суму 495 грн.; №1001 від 19.09.2019 на суму 495 грн.; №969 від 13.09.2019 на суму 495 грн.; №650 від 15.08.2019 на суму 297 грн.; №1075 від 31.10.2019 на суму 255,85 грн.; №670 від 22.08.2019 на суму 247,50 грн.; №1344 від 12.12.2019 на суму 6247,86 грн.; №1371 від 19.12.2019 на суму 4211,29 грн.; №1247 від 21.11.2019 на суму 3368,52 грн.; №1246 від 21.11.2019 на суму 2333,35 грн.; №1232 від 18.11.2019 на суму 1968,51 грн.; №1281 від 28.11.2019 на суму 1939,34 грн.; №1291 від 12.12.2019 на суму 1141,09 грн.; №1233 від 18.11.2019 на суму 491,23 грн.; №1204 від 28.11.2019 на суму 276,32 грн.; №1166 від 21.11.2019 на суму 240,50 грн.; №1425 від 24.12.2019 на суму 86,99 грн.; №337 від 24.04.2019 на суму 2475 грн.

Рішенням Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.06.2021 № 70/59-р/к у справі №6/01-145-20 визнано, що ФОП Волошина Ольга Юріївна і ФОП Зборовський Володимир Васильович вчинили порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закочу України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення торгів шляхом погодження своєї поведінки під час підготовки тендерних пропозицій та участі у процедурі закупівлі, проведеній Відділом освіти Лисичанської міської ради на закупівлю «ДК 021:2015:15110000-2: М`ясо» (ідентифікатор закупівлі «Prozzorro» UА-2019-01-11-001061-с) за лотами №1 та №2.

У рішенні Відділення Комітету (п. 5.2 рішення) у якості доказів антиконкурентних дій з боку ФОП Волошиної О.Ю. та ФОП Зборрвського В.В., пов`язаності учасників зазначені наступні обставини:

- використання одного електронного майданчика та однієї точки доступу до мережі Інтернет для надання цінової пропозиції під час участі у торгах (п. 5.2.2 рішення Відділення комітету);

- синхронність входу з однієї ІР-адреси до електронного кабінету банк) (п. 5.2.3 рішення Відділення комітету);

- синхронність дій під час подання тендерних пропозицій (п. 5.2.4 рішення Відділення комітету);

- відсутність конкурентної боротьби під час аукціону, а саме, учасники не змінювали свої первинні цінові пропозиції у бік зменшення (п. 5.2.5 рішення Відділення комітету);

- спільні особливості електронних файлів, зокрема, метаданих файлів, завантажених у систему учасниками під час участі у аукціоні, однакові дефекти файлів (п. 5.2.6 рішення Відділення комітету);

- відсутність у ФОП Волошиної О.Ю. повного пакету документів, надання яких у складі цінової пропозиції вимагалось замовником під час участі в одних торгах (за участі ФОП Зборовського В.В.) у той час, коли ФОП Зборовський В.В. аналогічним чином не надавав повний пакет документів під час участі у інших закупівлях за участі ФОП Волошиної О.Ю. (п.5.2.7 рішення Відділення комітету).

Адміністративна колегія Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України дійшла висновку, що узгодивши свою поведінку та свої тендерні пропозиції, ФОП Волошина О.Ю. та ФОП Зборовський В.В. тим самим усунули конкуренцію та змагальність між собою, а, отже, спотворили результат проведених торгів за лотами №1 та №2 у закупівлі ІІА-2019-01-11-001061-С, порушивши право Замовника на отримання найбільш ефективних для нього результатів, а відтак, вчинили антиконкурентні узгоджені дії, заборонені Законом України «Про захист економічної конкуренції».

Відповідно до інформації Східного міжобласного територіального відділення АМК України (лист №70-02/1258е від 17.10.2023), зазначене рішення Адміністративної колегії ФОП Волошина О.Ю. та ФОП Зборовський В.В. у судовому порядку не оскаржувалось, не скасовувалось.

Також відповідно до п.1. Положення про Управління освіти Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, затвердженого розпорядженням керівника Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області №18 від 10.03.2021, Відділ освіти Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації перейменовано на Управління освіти Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації.

Отже прокурор зазначає, що в діях ФОП Зборовського В.В. вбачається умисел на вчинення правочинів (оспорюваних договорів), які завідомо суперечать інтересам держави та суспільства. Тому прокурор звернувся до суду за визнанням договорів про закупівлю товарів за бюджетні кошти №35 від 15.02.2019 та №36 від 15.02.2019, укладені за підсумками тендерів (відкриті торги за лотами №1 та №2 в рамках процедури закупівлі UА-2019-01-11-001061-c), результати яких спотворено антиконкурентними узгодженими діями його учасників, недійсними як таких, що завідомо суперечать інтересам держави та суспільства з умислу ФОП Зборовського В.В., на підставі ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України. Також прокурор зазначає, що враховуючи наявність умислу лише у ФОП Зборовського В.В. як сторони оспорюваних договорів про закупівлю товарів за бюджетні кошти, одержані ним 1 122 675 грн 91 коп. за цими правочинами повинні бути повернуті Відділу освіти Лисичанської міської ради (на теперішній час після зміни назви - Управлінню освіти Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області), як іншій стороні договорів, а отримані останньою за рішенням суду кошти повинні бути стягнуті в дохід держави.

Відповідач-1 - Зборовський Володимир Васильович та відповідач -2 - Управління освіти Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області з зазначеним позовом не погодились та просили відмовити в його задоволенні.

Встановивши фактичні обставини справи, дослідивши надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, суд дійшов наступного висновку.

Відносно вимоги прокурора про визнання договорів №35 від 15.02.2019, №36 від 15.02.2019 недійсним суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.36 Закону України «Про публічні закупівлі» (у редакції станом на дату укладення договору) договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Як зазначалось вище, 15.02.2019 між Відділом освіти Лисичанської міської ради Луганської області, як замовником (покупцем) та ФОП Зборовським В.В., як постачальником, укладено договір про закупівлю за бюджетні кошти №35 за умовами якого виконавець зобов`язується у 2019 році поставити покупцю товар згідно з Єдиного закупівельного словника ДК 021-2015 код - 15110000-2 М`ясо (Лот № 1 - м`ясо яловичини), а замовник - прийняти і оплатите цей товар. Ціна договору становить 1268000,00 грн.

Строк поставки товару: з моменту укладання договору до 31.12.2019 (п.5.1 Договору №35).

Також 15.02.2019 між Відділом освіти Лисичанської міської ради Луганської області, як замовником (покупцем) та ФОП Зборовським В.В., як постачальником, укладено договір про закупівлю за бюджетні кошти №36 від 15.02.2019, за яким виконавець зобов`язується у 2019 році поставити покупцю товар згідно з Єдиним закупівельним словником ДК 021-2015 код 15110000-2 М`ясо (Лот №2 - печінка яловича), а замовник - прийняти і оплатити цей товар. Ціна договору становить 98010,00 грн. (без ПДВ).

Строк поставки товару: з моменту укладання договору до 31.12.2019 (п.5.1 Договору №36).

За специфікацією (додаток №1 до дотикової угоди №1 від 09.10.2019, до договору №36 від 15.02.2019) встановлено загальна кількість кг. печінки яловичої у розмірі 1958,906 кг., за ціною без ПДВ з 09.10.2019 - 51,17 грн, на суму 98010,00 грн.

Відповідно до ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір та інші правочини.

Згідно ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладені між Відділом освіти Лисичанської міської ради Луганської області, як замовником (покупцем) та ФОП Зборовським В.В. договори №35 та №36 від 15.02.2019 є договором поставки, до яких слід застосовувати положення ЦК України та ГК України про купівлю-продаж.

Відповідно до ст.665 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 662 ЦК продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним (ч.2 ст.16 ЦК України).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже презумпція правомірності правочину означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення.

За ч.ч.1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1 ст.203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд зауважує, що позивачем (прокурором) при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними, а також доведено наявність порушеного права.

Зміст правочину не може суперечити, зокрема, інтересам держави і суспільства (ч.1 ст.203 ЦК України).

Отже для правильного вирішення спору необхідно встановити, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою зі сторін і якою мірою виконано зобов`язання, а також з`ясувати наявність наміру (умислу), яка означає, що сторони (сторона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є наявність наміру хоча б в однієї зі сторін щодо настання відповідних наслідків.

Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність договору, що укладається, і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження. За відсутності останніх наявність наміру у юридичної особи не може вважатися встановленим.

Питання про те, чи мало місце протиправне діяння та чи вчинене воно відповідною особою, як і спрямованість умислу особи, може доводитися іншими наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності з урахуванням вимог, визначених процесуальним законом.

Аналогічні правові висновки щодо застосування вказаних норм матеріального права викладено і в постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №910/1421/16, від 15.02.2018 у справі №911/1023/17, від 17.04.2018 у справі №910/1424/16, від 31.05.2018 у справі №911/639/17, від 09.07.2019 у справі №911/1113/18, від 10.06.2021 у справі №910/114/19, від 15.12.2021 у справі №910/6271/17 від 13.01.2022 у справі №908/3736/15.

Відповідно до ч.3 ст.5 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частиною 3 ст.228 ЦК України передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Отже, здійснивши правовий аналіз ч.3 ст.228 ЦК України, можна дійти висновку, що ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягнути сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постановах від 16.06.2020 у справі №910/6271/17, від 20.10.2021 у справі №910/4089/20 та від 20.03.2019 у справі №922/1391/18.

Суд зауважує, що підставою визнання договорів №35 та №36 від 15.02.2019 недійсними є укладення їх за підсумками тендеру, результати якого спотворено антиконкурентними узгодженими діями його учасників, з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору.

У ст.1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (у редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) дається визначення економічній конкуренції (конкуренція) - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суб`єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов`язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.

Суд зазначає, що одним із найпоширеніших видів порушень, що спотворює конкуренцію, є антиконкурентні узгоджені дії, внаслідок яких усувається конкуренція та змагальність між учасниками, що призводить до спотворення конкурентного середовища в цілому.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Статтею 3 Закону України «Про публічні закупівлі» (у редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.5 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (у редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) узгодженими діями є укладення суб`єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об`єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб`єктів господарювання. Узгодженими діями є також створення суб`єкта господарювання, об`єднання, метою чи наслідком створення якого є координація конкурентної поведінки між суб`єктами господарювання, що створили зазначений суб`єкт господарювання, об`єднання, або між ними та новоствореним суб`єктом господарювання, або вступ до такого об`єднання. Особи, які чинять або мають намір чинити узгоджені дії, є учасниками узгоджених дій.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.

Відповідні дії становлять порушення законодавства про захист економічної конкуренції (п.1 ч.1 ст.50 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Суд враховує Рішення Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.06.2021 № 70/59-р/к у справі №6/01-145-20, яким визнано, що ФОП Волошина Ольга Юріївна (РНОКПП конфіденційна інформація) і ФОП Зборовський Володимир Васильович (РНОКПП конфіденційна інформація) вчинили порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закочу України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення торгів шляхом погодження своєї поведінки під час підготовки тендерних пропозицій та участі у процедурі закупівлі, проведеній Відділом освіти Лисичанської міської ради на закупівлю «ДК 021:2015:15110000-2: М`ясо» (ідентифікатор закупівлі «Prozzorro» UА-2019-01-11-001061-с) за лотами №1 та №2.

Обставини пов`язаності учасників, як докази антиконкурентних дій з боку ФОП Волошиної О.Ю. та ФОП Зборрвського В.В. зазначені в п. 5.2 рішення Відділення Комітету.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 1 ст.74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ураховуючи вищенаведене, суд констатує, що порушення ФОП Зборовського В.В. законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів проведеного тендеру, не сумісне із основними засадами цивільного законодавства, оскільки воно є проявом недобросовісної поведінки учасника цивільних відносин, призводить до порушення ним меж здійснення його цивільних прав, порушує принцип добросовісної конкуренції серед учасників, який установлено Законом України «Про публічні закупівлі», нівелює мету проведення конкурентної процедури закупівлі та загалом негативно впливає на економічні процеси у державі та суспільстві.

У зв`язку з вчиненням ФОП Зборовським В.В. та ФОП Волошиною О.Ю. антиконкурентних узгоджених дій змагання між зазначеними суб`єктами господарювання під час підготовки та участі у торгах не відбувалося, тобто суб`єкти господарювання не намагалися здобути завдяки власним досягненням переваги над іншими учасниками торгів. Унаслідок цього, замовник був змушений обрати найкращу запропоновану цінову пропозицію, яка склалася не завдяки економічній конкуренції, а в результаті узгодженої неконкурентної поведінки.

Отже дії ФОП Зборовського В.В. спрямовані на порушення встановленого юридичного господарського порядку з метою одержання права на укладення договору із замовником не на конкурентних засадах, що не узгоджується із законною господарською діяльністю у сфері публічних закупівель, а отже, суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки порушує правові та економічні засади функціонування вказаної сфери суспільних відносин, не сприяє, а навпаки обмежує розвиток конкуренції у державі.

Ураховуючи зазначене, в діях ФОП Зборовського В.В. вбачається наявність умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Завідомо суперечлива мета дій ФОП Зборовського В.В. полягала в тому, щоб уникнути встановлених Законом України «Про публічні закупівлі» обмежень, протиправно усунути конкуренцію під час проведення публічної закупівлі, нівелювати ефективність її результатів, у незаконний спосіб одержати право на укладення спірного договору не на конкурентних засадах.

Відповідно до п. 4.1 Договорів №35 та №36 розрахунки замовником проводяться протягом 30 календарних днів після пред`явлення Виконавцем накладних на товар, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

Відповідно п. 2.1 Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 23.08.2012 №938, казначейське обслуговування коштів місцевих бюджетів здійснюється органами Казначейства відповідно до законодавства.

На виконання договору №35 від 15.02.2019 Державною казначейською службою України було здійснено оплату за поставлений товар та відповідно оформлено наступні платіжні доручення: № 279 від 11.04.2019 на суму 30932,86 грн.; №335 від 25.04.2019 на суму 27021,08 грн.; №248 від 28.03.2019 на суму 19558,90 грн.; №249 від 28.03.2019 на суму 15165,28 грн.; №336 від 25.04.2019 на суму 15101,88 грн.; №208 від 21.03.2019 на суму 14930,70 грн.; №308 від 18.04.2019 на суму 13415,44 грн.; №207 від 21.03.2019 на суму 12756,08 грн.; №280 від 11.04.2019 на суму 10499,04 грн.; №309 від 18.04.2019 на суму 5667,96 грн.; №143 від 28.02.2019 на суму 5072,00 грн.; №278 від 18.04.2019 на суму 2967,12 грн.; №227 від 28.03.2019 на суму 2751,56 грн.; №119 від 28.02.2019 на суму 2536,00 грн.; №188 від 21.03.2019 на суму 2497,96 грн.; №178 від 14.03.2019 на суму 1356,76 грн.;1 №537 від 13.06.2019 на суму 33614,68 грн.; №414 від 16.05.2019 на суму 32232,56 грн.; №471 від 30.05.2019 на суму 27731,16 грн.; №590 від 25.06.2019 на суму 18094,36 грн.; №472 від 30.05.2019 на суму 14239,64 грн.; №785 від 30.07. 2019 на суму 13085,76 грн.; №441 від 23.05. 2019 на суму 12401,04 грн.; №440 від 23.05. 2019 на суму 10613,16 грн.; №784 від 30.07. 2019 на суму 10055,24 грн.; №669 від 11.07.2019 на суму 9231,04 грн.; №749 від 25.07.2019 на суму 6606,28 грн.; №748 від 25.07.2019 на суму 6295,62 грн.; №415 від 16.05.2019 на суму 5312,92 грн.; №570 від 21.06.2019 на суму 5097,36 грн.; №538 від 13.06.2019 на суму 4602,84 грн.; №571 від 21.06.2019 на суму 4101,98 грн.; №590 від 25.07.2019 на суму 2827,64 грн.; №605 від 30.07.2019 на суму 2472,60 грн.; №705 від 18.07.2019 на суму 1559,64 грн.; № 967 від 13.09.2019 на суму 32346,68 грн.; №998 від 19.09.2019 на суму 29734,60 грн.; №910 від 30.08.2019 на суму 23419,96 грн.; №1015 від 26.09.2019 на суму 20820,56 грн.; №1185 від 31.10.2019 на суму 20733,46 грн.; №1016 від 26.09.2019 на суму 18208,48 грн.; №911 від 30.08.2019 на суму 17878,80 грн.; №1080 від 10.10.2019 на суму 15494,96 грн.; №842 від 15.08.2019 на суму 14772,20 грн.; №1081 від 10.10.2019 на суму 11703,64 грн.; №864 від 22.08.2019 на суму 7202,24 грн.; №843 від 15.08.2019 на суму 6783,80 грн.; №865 від 22.08.2019 на суму 6314,64 грн.; №999 від 19.09.2019 на суму 4919,84 грн.; №649 від 15.08.2019 на суму 2650,12 грн.; №928 від 10.10.2019 на суму 1686,44 грн.; №1423 від 24.12.2019 на суму 63801,22 грн.; №1341 від 12.12.2019 на суму 46011,24 грн.; №1342 від 12.12.2019 на суму 41169,99 грн.; №1245 від 21.11.2019 на суму 33669,28 грн.; №1280 від 28.11.2019 на суму 30428,87 грн.; №1370 від 19.12.2019 на суму 27885,60 грн. №1231 від 18.11.2019 на суму 27343,38 грн.; №1424 від 24.12.2019 на суму 14717,40 грн.; №1343 від 12.12.2019 на суму 6597,01 грн.; №1289 від 12.12.2019 на суму 2297,98 грн.; №1290 від 12.12.2019 на суму 1923,59 грн.; №1335 від 19.12.2019 на суму 1394,28 грн.; №1417 від 24.12.2019 на суму 619,68 грн.; №177 від 14.03.2019 на суму 55348,20 грн.; №132 від 28.02.2019 на суму 34400,84 грн.

Аналогічно й на виконання договору №36 від 15.02.2019 було здійснено оплату за поставлений товар та відповідно оформлено наступні платіжні доручення: №133 від 28.02.2019 на суму 10395 грн.; №179 від 14.03.2019 на суму 3960 грн.; №281 від 11.04.2019 на суму 2475 грн.; №209 від 21.03.2019 на суму 1980 грн.; №250 від 28.03.2019 на суму 1485 грн.; №338 від 25.04.2019 на суму 990 грн.; №310 від 18.04.2019 на суму 990 грн.; №282 від 11.04.2019 на суму 990 грн.; №251 від 28.03.2019 на суму 990 грн.; №180 від 14.03.2019 на суму 990 грн.; №134 від 28.02.2019 на суму 742,50 грн.; №210 від 21.03.2019 на суму 495 грн.; №135 від 28.02.2019 на суму 297 грн.; №228 від 28.03.2019 на суму 247,50 грн.; №189 від 21.03.2019 на суму 247,50 грн.; №120 від 28.02.2019 на суму 247,50 грн.; №416 від 16.05.2019 на суму 3732,30 грн.; №473 від 30.05.2019 на суму 2440,35 грн.; №417 від 16.05.2019 на суму 2237,40 грн.; №750 від 25.07.2019 на суму 1980 грн.; №539 від 13.06.2019 на суму 1485 грн.; №670 від 11.07.2019 на суму 1237,50 грн.; №442 від 23.05.2019 на суму 994,95 грн.; №540 від 13.06.2019 на суму 990 грн.; №443 від 23.05.2019 на суму 504,90 грн.; №786 від 30.07.2019 на суму 495 грн.; №573 від 21.06.2019 на суму 495 грн.; №572 від 21.06.2019 на суму 495 грн.; №1109 від 18.10.2019 на суму 3253,39 грн.; №1186 від 31.10.2019 на суму 3070,20 грн.; №1017 від 26.09.2019 на суму 2794,28 грн.; №1083 від 10.10.2019 на суму 2475 грн.; №886 від 22.08.2019 на суму 2227,50 грн.; №1187 від 31.10.2019 на суму 2067,27 грн.; №1082 від 10.10.2019 на суму 1980 грн.; №1000 від 19.09.2019 на суму 1980 грн.; №912 від 30.08.2019 на суму 1980 грн.; №844 від 15.08.2019 на суму 1485 грн.; №1134 від 25.10.2019 на суму 1023,40 грн.; №968 від 13.09.2019 на суму 990 грн.; -№913 від 30.08.2019 на суму 990 грн.; №1108 від 18.10.2019 на суму 495 грн.; №1001 від 19.09.2019 на суму 495 грн.; №969 від 13.09.2019 на суму 495 грн.; №650 від 15.08.2019 на суму 297 грн.; №1075 від 31.10.2019 на суму 255,85 грн.; №670 від 22.08.2019 на суму 247,50 грн.; №1344 від 12.12.2019 на суму 6247,86 грн.; №1371 від 19.12.2019 на суму 4211,29 грн.; №1247 від 21.11.2019 на суму 3368,52 грн.; №1246 від 21.11.2019 на суму 2333,35 грн.; №1232 від 18.11.2019 на суму 1968,51 грн.; №1281 від 28.11.2019 на суму 1939,34 грн.; №1291 від 12.12.2019 на суму 1141,09 грн.; №1233 від 18.11.2019 на суму 491,23 грн.; №1204 від 28.11.2019 на суму 276,32 грн.; №1166 від 21.11.2019 на суму 240,50 грн.; №1425 від 24.12.2019 на суму 86,99 грн.; №337 від 24.04.2019 на суму 2475 грн.

Також відповідачем-1 та відповідачем-2 у своїх заявах по суті справи зазначається про належне та повне виконання сторонами своїх обов`язків за договорами № 35, №36 від 15.02.2019.

Звітом про виконання договору про закупівлю №35 від 02.01.2020 підтверджується виконання договору на суму 1 024 685 грн 12 коп.

Звітом про виконання договору про закупівлю №36 від 02.01.2020 підтверджується виконання договору на суму 97 990 грн 79 коп.

Отже, договори №35 та №36 від 15.02.2019 виконані його сторонами на суми 1 024 685 грн 12 коп. та 97 990 грн 79 коп. відповідно.

Суд зауважує, що факт виконання договору сторонами або його розірвання не позбавляє сторін або іншу заінтересовану особу права звернутися до суду з позовом про визнання такого договору недійсним.

Підсумовуючи викладене суд виснував, що прокурором доведено наявність підстав для визнання договорів №35 та №36 від 15.02.2019 недійсними.

Водночас суд зазначає наступне.

У п.51 постанови Верховного Суду від 07.07.2021 №905/1562/20 зазначено, що суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи (згідно абз.2 ч.5 ст.215 ЦК таке право є у суду лише щодо нікчемних правочинів).

У позовній заяві прокурор з посиланням на приписи ч.3 ст.228 ЦК України просить стягнути з ФОП Зборовського В.В., як сторони оспорюваних договорів про закупівлю товарів за бюджетні кошти, одержані ним 1 122 675 грн 91 коп. на користь Управління освіти Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, а отримані останнім 1 122 675 грн 91 коп. за рішенням суду стягнути в дохід держави.

Згідно з ч.3 ст.228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до ст.202 ГК України господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст.208 ГК України встановлено, що якщо господарське зобов`язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов`язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов`язанням, а у разі виконання зобов`язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (частина перша).

Відповідно до висновку Верховного Суду, наведеного у постанові від 03.09.2020 у справі №2а/0370/3414/12, санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом ч.1 ст.208 ГК України застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені ч.1 ст.208 ГК України, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов`язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування таких санкцій необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що відповідно до ч.1 ст.208 ГК Українb застосування санкцій можливе лише судом, що кореспондується з положеннями ст.41 Конституції України, згідно з якими конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Відповідно, з цих підстав суд і дійшов висновку, що передбачені ч.1 ст.208 ГК України санкції є конфіскаційними.

У постанові Верховного Суду від 25.07.2023 у справі №160/14095/21 суд дійшов висновку, що наслідками недійсності правочину, передбаченими ст.208 ГК України, є стягнення в дохід держави коштів (майна) за рішенням суду за своєю природою є заходом державного примусу, що застосовується до порушників, тобто мають ознаки, притаманні конфіскації майна, оскільки за своїм змістом і порядком передбачають примусове вилучення отриманого, і таке вилучення здійснюється на користь держави.

Основною групою заходів державного примусу, які застосовують до суб`єктів фінансового права у випадку вчинення протиправних діянь, є юридичні санкції - передбачені нормою права заходи державного примусу, які застосовуються залежно від виду юридичної відповідальності, що покладається на суб`єктів правовідносин. За галузевою належністю вони поділяються на фінансово-правові санкції та санкції інших галузей права.

Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання встановлена у Розділі V ГК України, який містить п`ять глав, що регулюють: загальні засади відповідальності учасників господарських відносин (глава 24); відшкодування збитків у сфері господарювання (глава 25); штрафні та оперативно-господарські санкції (глава 26); адміністративно-господарські санкції (глава 27); відповідальність суб`єктів господарювання за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства (глава 28).

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст.217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб`єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Стаття 238 ГК України врегульовує порядок застосування адміністративно-господарських санкцій до суб`єктів господарювання. За порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Види адміністративно-господарських санкцій визначає ст.239 ГК України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов`язкових платежів); застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування на умовах та в порядку, визначених законом; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб`єктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб`єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб`єкта господарювання; ліквідація суб`єкта господарювання; інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Суд зазначив, що за визначенням ч.1 ст.208 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Згідно зі ст.250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом (частина перша). Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України, Законом України «Про валюту і валютні операції», Законом України «Про банки і банківську діяльність» Законом України «Про платіжні послуги» та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на податкові та митні органи (частина друга). Дія цієї статті не поширюється на адміністративно-господарські санкції, передбачені Законами України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», «Про загальну безпечність нехарчової продукції», «Про Національний реєстр викидів та перенесення забруднювачів».

Отже за змістом наслідки, передбачені ст.208 ГК України, є адміністративно-господарськими санкціями, які повинні застосовуватись у межах строків, визначених ст.250 ГК України.

Таким чином застосування до відповідачів адміністративно-господарських санкцій після шести місяців з дня виявлення порушення чи закінчення одного року з дня вчинення правочину є неправомірним.

Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постановах від 20.06.2018 у справі №802/470/17-а, від 08.05.2018 у справі №2а-3847/08/0470, від 04.06.2020 у справі №2а-6995/12/1370, від 25.07.2023 у справі №160/14095/21.

На думку суду, цей строк повинен розглядатися як такий, що встановлює терміни, протягом і в межах яких уповноважений орган державної влади має право ініціювати перед судом питання застосування наслідків недійсності правочину (процесуальний строк звернення до суду), оскільки застосування таких наслідків є видом адміністративно-господарської санкції, яка передбачена главою 27 РозділуГК України. Цей строк також повинен розглядатися і як граничний строк для вжиття (накладення) таких заходів судом (матеріально-правовий строк - строк давності).

Зазначене знайшло своє стале безпосереднє застосування в судовій практиці Верховного Суду.

Суд наголошує, що положення ч.3 ст.228 ЦК України за своїм змістом є аналогічними положенням ч.1 ст.208 ГК України, а тому підлягають однаковому застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до висновку Верховного Суду, наведеного у постанові від 03.09.2020 у справі №2а/0370/3414/12, встановлені ч.1 ст.208 ГК України санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, тобто з дня виконання правочину.

Застосовуючи викладене до правовідносин сторін у справі, суд зазначає, що виходячи із встановленої обставини щодо виконання сторонами спірних правочинів №35 від 15.02.2019 та №36 від 15.02.2019 - 24.12.2019 (дата останньої оплати за платіжним документом), початком перебігу, зазначених у ст.250 ГК України строків, є 25.12.2019, а тому на момент звернення прокурора в інтересах держави в особі позивачів з цим позовом до суду 10.11.2023 (дата оформлення відповідного поштового відправлення), встановлений вказаною статтею строк застосування адміністративно-господарських санкцій сплинув, що виключає можливість задоволення позовних вимог прокурора в цій частині.

Суд наголошує, що прокурор, звертаючись 10.11.2023 із вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, пропустив процесуальний строк звернення до суду.

Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постанові від 25.07.2023 у справі №160/14095/21.

Суд зазначає, що за таких обставин, з огляду на сплив строку для застосування адміністративно-господарських санкцій, визнання договорів №35 та №36 від 15.02.2019 недійсним та задоволення відповідної вимоги прокурора про це, не призведе до відновлення прав держави, в інтересах якої прокурором подано позов.

Отже за встановлених судом обставин, обраний прокурором спосіб захисту порушеного права про визнання оспорюваного договору недійсним без застосування наслідків його недійсності не є ефективним.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про необхідність відмови в задоволенні позову повністю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

При зверненні з позовом до суду Луганською обласною прокуратурою за платіжною інструкцією №725 від 08.11.2023 сплачений судовий збір у сумі 22 208 грн 14 коп.

Отже судовий збір у цій справі в сумі 22 208 грн 14 коп. покладається на Луганську обласну прокуратуру.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236 238 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Заступника керівника Лисичанської окружної прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України, до Зборовського Володимира Васильовича, Управління освіти Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, про визнання недійсним договору про закупівлю товару за бюджетні кошти №35 від 15.02.2019 та визнання недійсним договору №36 від 15.02.2019 та стягнення з Зборовського Володимира Васильовича на користь Управління освіти Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області 1 122 675 грн 91 коп., а з Управління освіти Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області одержані за рішенням суду 1 122 675 грн 91 коп. в дохід держави, відмовити.

2. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 22 208 грн 14 коп. покласти на Луганську обласну прокуратуру.

Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 ГПК України та порядку, визначеному ст.257 ГПК України.

Повне рішення складено 23.02.2024.

Суддя Назар ЗЛЕПКО


Дата ухвалення рішення	22.02.2024
Оприлюднено	27.02.2024
Номер документу	117202334
Судочинство	Господарське

Злепко Н.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 22.02.2024 по справі 913/405/23ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —913/405/23

Рішення від 22.02.2024

Рішення
від 22.02.2024 по справі 913/405/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ