Рішення

від 21.03.2024 по справі 913/405/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2024 року м.Харків Справа № 913/405/23

Суддя господарського Луганської області Злепко Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Пришви О.О.,

від представників сторін:

від органу прокуратури: Хряк О.О.;

від позивача-1: представник не прибув;

від позивача-2: представник не прибув;

від відповідача-1: не прибув;

від відповідача-2: представник не прибув.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника фізичної особи ОСОБА_1 адвоката Молиня Р.П. від 27.02.2024 про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у справі за позовом

Заступника керівника Лисичанської окружної прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах

позивача 1 Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, м. Лисичанськ, Луганська область,

позивача 2 - Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України, м. Харків,

до відповідача 1 ОСОБА_1 , м. Сєвєродонецьк, Сєвєродонецький район, Луганська область,

відповідача 2 Управління освіти Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, м. Лисичанськ, Луганська область

про визнання недійсними договорів про закупівлю за державні кошти, застосування наслідків відповідної недійсності та стягнення 1 122 675 грн 91 коп.

ВСТАНОВИВ:

14.11.2023 Заступник керівника Лисичанської окружної прокуратури Луганської області звернувся в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до ОСОБА_1 та Управління освіти Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, в якій просить визнати недійсними договори про закупівлю за державні кошти, застосування наслідків відповідної недійсності шляхом стягнення 1 122 675 грн 91 коп.

22.02.2024 рішенням Господарського суду Луганської області від у справі №913/405/23 в задоволенні позовних вимог Заступника керівника Лисичанської окружної прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, Північно-східного офісу Державної аудиторської служби України, до ОСОБА_1 , Управління освіти Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, про визнання недійсним договору про закупівлю товару за бюджетні кошти №35 від 15.02.2019 та визнання недійсним договору №36 від 15.02.2019 та стягнення з ОСОБА_1 на користь Управління освіти Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області 1 122 675 грн 91 коп., а з Управління освіти Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області одержані за рішенням суду 1 122 675 грн 91 коп. в дохід держави, відмовлено.

Відповідач -1 у відзиві на позовну заяву від 04.12.2024 зазначив, що попередній розрахунок розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, які він ОСОБА_1 , очікує понести, становить 29 600 грн 00 коп.

27.02.2024 до суду від представника відповідача-1 надійшло клопотання про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 29 600 грн 00 коп.

В обґрунтування поданої заяви представник відповідача-1 зазначає, що у відзиві на позовну заяву ним зазначалось, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач-1 поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, складає, 29 600 грн 00 коп., що є витратами на професійну правничу допомогу, та у зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог він звертається з заявою про їх відшкодування.

Ухвалою суду від 04.03.2024 відкрито провадження за заявою представника фізичної особи ОСОБА_1 адвоката Молиня Р.П. від 27.02.2024 про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та призначено судове засідання на 21.03.2024.

11.03.2024 через підсистему електронний суд від заступника керівника Лисичанської окружної прокуратури надійшло клопотання про надання копій документів, а саме про надання судом або зобов`язання судом відповідача-1 (його представника) надати на адресу Лисичанської окружної прокуратури копію заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з доданими доказами до неї.

Щодо зазначеного клопотання суд зазначає, що відповідно до ч.9 ст. 80 ГПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Статтею 6 ГПК України врегульовано права та обов`язки сторін та порядок функціонування у господарських судах Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.

Позовні та інші заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до господарського суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов`язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в день надходження документів (ч. 2 ст. 6 ГПК України).

Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції (ч. 4 ст. 6 ГПК України).

Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку (ч. 6 ст. 6 ГПК України).

Відповідно до п.2 ч.8 ст. 6 ГПК України особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або із застосуванням засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до довідки про доставку електронного листа клопотання (заява) представника відповідача-1 про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу доставлена до електронного кабінету Лисичанської окружної прокуратури Луганської області 28.02.2024 о 02 год. 49 хв.

Отже у зв`язку з отриманням Лисичанською окружною прокуратурою Луганської області клопотання (заяви) представника відповідача-1 про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу з додатками через її електронні кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, що надає можливість реалізувати свої права, передбачені цим кодексом, суд відмовив в задоволенні клопотання про надання копій документів від 11.03.2024.

20.03.2024 через підсистему «Електронний суд» від Заступника керівника Лисичанської окружної прокуратури надійшла заява відповідно до змісту якої прокурор заперечує проти задоволення заяви представника відповідача-1 щодо стягнення судових витрат у формі гонорару адвоката за надання правничої допомоги.

Зокрема прокурор зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Також прокурор посилається на те, що адвокатом до суду подано лише 2 процесуальні документи по суті (відзив на позовну заяву та додаткові пояснення на відповідь на відзив), що підтверджується змістом судового рішення від 22.02.2024. Зазначає, що адвокат приймав участь лише в 1 судовому засіданні в режимі відеоконференції 20.12.2023 року, що також підтверджується змістом ухвал, постановлених судом протягом розгляду справи №913/405/23. У вказаному засіданні питання, що підлягають з`ясуванню судом під час розгляду справи, не з`ясовувались, прийнято рішення про відкладення засідання на іншу дату, тобто, заявником не вчинялись додаткові процесуальні дії, не витрачено значного часу на участь у судових засіданнях.

Зауважує, що судових розгляд справи був нетривалим: з 20.11.2023 (дата відкриття провадження у справі) до 22.02.2024 (дата ухвалення рішення суду), протягом якого відбулось лише 3 засідання по суті спору, що свідчить про відсутність додаткового навантаження на адвоката, необхідності складання додаткових процесуальних документів, пошуку та подання доказів, залучення третіх осіб, тощо.

Вважає, що заявником не доведено факт понесених витрат з боку ОСОБА_1 у вказаному розмірі, а саме, не доведено сплату останнім обумовленої суми гонорару, а також не наведено обґрунтування витрат саме у заявленому розмірі. Зокрема, до заяви не додано опис послуг, що були надані ОСОБА_1 , не вказано який час був затрачений представником на вчинення кожної процесуальної дії, складання процесуальних документів, не зазначено вартість кожної процесуальної дії та процесуального документу.

Крім того зазначає, що не надано жодного доказу про оплату послуг адвоката Зборовським В.В. у якості гонорару у розмірі 29 600 грн., що свідчить про те, що ОСОБА_1 не поніс вказані витрати на час звернення із заявою про їх стягнення до суду, отже, їх розмір не є підтвердженим та може призвести до необґрунтованого стягнення з органу прокуратури надмірних коштів. Взяті на себе зобов`язання Відповідачем-1 з оплати послуг адвоката у майбутньому не можуть бути перекладені на іншого учасника справи (прокурора), а можуть бути стягнуті по факту, якщо вони вже були понесені відповідачем.

Вказує на те, що відповідно до наданого заявником договору №б/н від 27.11.2023 та додатку №1 до нього, ОСОБА_1 взяв на себе відповідальність виплатити гонорар адвокату за участь у справі №913/405/23 під час здійснення представництва його інтересів у фіксованому розмірі 29 600 грн. При цьому, виплата гонорару має відбутись протягом 90 календарних днів з моменту набрання законної сили рішення суду. Однак відповідачем-1 не надано жодного доказу про оплату послуг адвоката Зборовським В.В. у якості гонорару у розмірі 29 600 грн., що свідчить про те, що ОСОБА_1 не поніс вказані витрати на час звернення із заявою про їх стягнення до суду, отже, їх розмір не є підтвердженим та може призвести до необґрунтованого стягнення з органу прокуратури надмірних коштів.

Взяті на себе зобов`язання Відповідачем-1 з оплати послуг адвоката у майбутньому не можуть бути перекладені на іншого учасника справи (прокурора), а можуть бути стягнуті по факту, якщо вони вже були понесені відповідачем.

Прокурор зазначає, що Заявником відповідні докази не надані, отже, факт понесення ОСОБА_1 витрат, пов`язаних із розглядом справи №913/405/23 та їх розмір фактично не підтверджені.

Вказує те, що зобов`язання зі сплати ОСОБА_1 на користь заявника гонорару не настало ні на час ухвалення рішення суду, ні на теперішній час, про що не міг не знати заявник. За таких умов, будь-якого об`єктивного пояснення, з яких причин заявник не надав суду відповідні докази понесених витрат до закінчення судових дебатів, як то передбачено ч. 1 ст. 221 ГПК України, не знайдено.

Також не є зрозумілим, з яких саме поважних причин заявник не міг підтвердити вказані витрати до закінчення судових дебатів, що відбулись майже через 3 місяці з моменту укладання договору №б/н від 27.11.2023 та у якому вже обумовлено розмір гонорару у твердій грошовій формі та строки його оплати, а інші витрати на правову допомогу не виникли.

Щодо стягнення витрат з Лисичанської окружної прокуратури Луганської області прокурор зазначає, що Лисичанська окружна прокуратура не є юридичною особо, а отже стягнення з неї адвокатських витрат є неможливим.

У зв`язку з зазначеним прокурор просить відмовити в задоволенні заяви.

20.03.2024 від Луганської обласної прокуратури надійшли додаткові пояснення, в яких прокурор зазначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (надання послуг), виконаних адвокатом, та здійснення ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України) Водночас в акті надання послуг № б/н від 26.02.2024 зазначено лише 1 послугу, а саме представництво інтересів ОСОБА_1 в Господарському суді Луганської області у справі № 913/405/23 на суму 29 тис. 600 гривень.

Зазначив, що представник відповідача під час розгляду справи в суді в режимі відеоконференції не надав докази, які підтверджують понесені витрати на правничу допомогу. На підтвердження цих обставин суду не надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс або очікує понести у зв`язку із розглядом справи, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження, квитки), що свідчить про порушення положень ст. ст. 124, 129 ГПУ України. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

У зв`язку із цим просив суд взяти до уваги, що доказів підготовки та аналізу актуальної судової практики, формування позиції на підставі аналізу норм права які підлягали застосуванню у спірних правовідносинах не надано, як і не надано доказів на підтвердження дійсності понесення фактичних витрат на правничу допомогу щодо представництва інтересів відповідача в суді. У зв`язку з зазначеним прокурор просив заяву задовольнити частково.

У судове засідання 22.01.2024 прибув прокурор. У зв`язку з наявністю двох взаємовиключних позицій органу прокуратури, щодо відмови в задоволенні заяви та її часткового задоволення, на запитання суду, прокурор в судовому засіданні зазначив, що просить суд відмовити в задоволенні заяви в повному обсязі. Також прокурор зазначив в обґрунтування своєї позиції, що рішення не набрало законної сили, а також те, що орган прокуратури у справі не є позивачем, а отже на нього не можуть бути покладені судові витрати за надання правничої допомоги.

Інші учасники судового процесу правом на участь у судовому засіданні не скористалися, хоча про дату та час слухання заяви про ухвалення додаткового рішення були повідомлені належним чином.

За приписами ч. 4 ст. 244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, суд зазначає наступне.

Судом під час ухвалення рішення не вирішувалося питання щодо розподілу витрат відповідача-1 на професійну правничу допомогу.

Представник відповідача-1 зазначив у відзиві та у клопотання про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, що розмір таких витрат складає 29 600 грн 00 коп. з Лисичанської окружної прокуратури Луганської області (ЄДРПОУ 02909921).

Оскільки судове рішення у справі № 913/405/23 ухвалено 22.02.2024, тому п`ятиденний строк розпочав перебіг 23.02.2024, останній п`ятий день закінчився 27.02.2024. Заявник подав заяву про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у справі 27.02.2024, отже заява подана у строк, передбачений ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Статтею 221 ГПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

За змістом п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Судові витрати це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (до такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в п. 49 постанови від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).

Стаття 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Закон України від 05.07.2012 №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначає правові засади організації і діяльності адвоката та здійснення адвокатської діяльності в Україні.

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правничої допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлює, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правничої допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Отже склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі та визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви" пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто процесуальним законодавством передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 ст. 126 ГПК України).

Отже у розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підтвердження понесених відповідачем-1 витрат на професійну правничу допомогу у Господарському суді Луганської області його представником надано копії договору про надання правничої допомоги від 27.11.2023 б/н, укладеного між Адвокатським об`єднанням "ЦУЛАІЯ, ГОРБАТЕНКО ТА ПАРТНЕРИ" (далі АО «ЦГП») в особі директора адвоката Горбатенка Ярослава Олеговича та ОСОБА_1 з додатком №1 від 27.11.2023, Договору про залучення адвоката на договірних засадах для надання правової допомоги №01/346 від 02.01.2024 та №25/05 від 25.05.2023 укладеним між Адвокатським об`єднанням "ЦУЛАІЯ, ГОРБАТЕНКО ТА ПАРТНЕРИ" в особі директора адвоката Горбатенка Ярослава Олеговича та адвокатом Молинєм Романом Петровичем, акту надання послуг б/н від 26.02.2024 на суму 29600 грн 00 коп.

Крім того, в матеріалах справи наявні копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ТР №000290 від 27.04.2018 на ім`я Молиня Романа Петровича та ордеру на надання правничої (правничої) допомоги серії ВО №1064870 від 27.11.2023, виданий адвокатом Молинєм Романом Петровичем, для представництва інтересів відповідача-1 у Господарському суді Луганської області.

Із наданих представником відповідача-1 документів вбачається, що 27.11.2023 між Адвокатським об`єднанням "ЦУЛАІЯ, ГОРБАТЕНКО ТА ПАРТНЕРИ" в особі директора адвоката Горбатенка Ярослава Олеговича та ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої допомоги, відповідно до п. 1.1 якого Клієнт доручає, а АО «ЦГП» приймає на себе зобов`язання надавати необхідну правничу (правову) допомогу Клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором. Клієнт зобов`язується виплатити АО «ЦГП» гонорар за надання правничої (правової) допомоги, передбаченої в п.1.2. цього Договору, та оплатити фактичні витрати, необхідні для виконання даного Договору.

Сторони у п. 2.1 договору визначили, яку правову допомогу надає адвокатське об`єднання клієнту.

Розділом 2, а саме пунктом 2.4 Договору від 27.11.2023 сторони погодили, що АО «ЦГП» в особі партнерів та адвокатів, що діють від імені АО «ЦГП» за власною ініціативою, без попередньої та/або наступної згоди Клієнта, залучає до виконання цього Договору інших адвокатів на договірних засадах.

Відповідно до п. 3.1. Договору від 27.11.2023 за надання правової допомоги КЛІЄНТ (або особа, якій доручено КЛІЄНТОМ здійснити оплату правових послуг) зобов`язується виплатити АО «ЦГП» гонорар протягом 90 днів з моменту набрання законної сили рішення суду по справі №913/405/23. Гонорар є формою винагороди АО «ЦГП» за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги КЛІЄНТУ та поверненню не підлягає. Розмір гонорару визначено за спільною домовленістю АО «ЦГП» та КЛІЄНТА в Додатку № 1, який є невід`ємною частиною цього договору.

Клієнт погоджується здійснити додаткові витрати, необхідні для виконання його доручень при наданні правової допомоги, визначеної п. 1.2. даного Договору, включаючи, але не обмежуючись: витратами, пов`язаними із залученням фахівців та експертів для проведення досліджень та експертиз; витратами на здійснення нотаріальних дій; транспортними витратами; витратами на відрядження партнерів та адвокатів АО «ЦГП»; витратами на відправлення кореспонденції; сплатою сум судового збору. КЛІЄНТ, у разі відсутності у нього коштів на оплату цих витрат, своєчасно повідомляє про це АО «ЦГП» і погоджуються з тим, що відмова в проведенні запропонованих АО «ЦГП» заходів може вплинути на позитивний результат надання правової допомоги (п. 3.2 Договору).

Відповідно до п. 6.1 Договору від 27.11.2023 цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 1 вересня 2025 року.

Договір підписано сторонами та скріплено печаткою адвокатського об`єднання.

Відповідно до додатку №1 до договору №б/н про надання правової допомоги від 27.11.2023 сторони договору домовились про таке: за надання правової допомоги у справі №913/405/23 Клієнт зобов`язуєтсья виплатити АО «ЦГП» гонорар. Гонорар є формою винагороди АО «ЦГП» за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги Клієнту на підставі договору №б/н від 27.11.2023 за розгляд справи в Господарському суді Луганської області, за спільною домовленістю АО «ЦГП» та клієнта незалежно від об`єму виконаної роботи. Гонорар сплачується протягом 90 днів з моменту набрання законної сили рішення суду по справі №913/405/23.

Також між АО «ЦГП» (замовник) та Адвокатом Молинєм Романом Петровичем (виконавець) були укладені договори про залучення адвоката на договірних засадах для надання правової допомоги №25/05 від 25.05.2023 та №01/346 від 02.01.2024, відповідно до п.1 яких виконавець бере на себе зобов`язання за дорученням замовника надати послуги з надання правової допомоги особам, з якими замовником укладено договір про надання правової допомоги.

26.02.2024 між відповідачем-1 та АО «ЦГП» був складений та підписаний акт від надання послуг від 26.02.2024 б/н щодо надання послуг до договору про надання правничої допомоги від б/н від 27.11.2023, відповідно до якого виконавцем були виконані наступні роботи: представництво інтересів Зборовського В.В. в Господарському суді Луганської області у справі №913/405/23 на суму 29600 грн 00 коп.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 щодо оцінки інформації в акті приймання правничої допомоги зазначила, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Прокурор зазначає, що фактично представником ОСОБА_1 подано тільки дві заяви по суті. Однак у матеріалах справи №913/405/23 міститься відзив на позовну заяву від 05.12.2023, заперечення від 15.12.2023 та додаткові пояснення від 05.01.2024 складені адвокатом Молинєм Р.П.

Враховуючи викладене, фізичною особою ОСОБА_1 згідно з приписами ст.ст. 74, 126 ГПК України доведено обставини надання йому АО «ЦГП» відповідних послуг професійної правничої допомоги під час розгляду справи № 913/405/23 у Господарському суді Луганської області та належним чином обґрунтовано заявлений до стягнення розмір оплати цих послуг.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Прокурор заперечуючи проти задоволення заяви, за одним з аргументів вказав що, представником відповідача-1 не надано жодного доказу про оплату послуг адвоката Зборовським В.В. у якості гонорару у розмірі 29 600 грн., що свідчить про те, що ОСОБА_1 не поніс вказані витрати на час звернення із заявою про їх стягнення до суду, отже, їх розмір не є підтвердженим та може призвести до необґрунтованого стягнення з органу прокуратури надмірних коштів. Також в судовому засідання прокурор зазначив, що рішення суду не набрало законної сили, а отже треба відмовити в задоволенні заяви.

Однак, суд зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та додаткових постановах Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 874/15/22 та від 07.08.2023 у справі № 910/14262/21.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто, в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

На предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Суд бере до уваги, що предметом спору у цій справі є визнання недійсними договорів про закупівлю за державні кошти та застосування наслідків відповідної недійсності.

За змістом абз. 2 ч. 3 ст. 12 ГПК України загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Ухвалою суду від 20.11.2023 постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Врахувавши предмет і підстави заявленого позову, характер спірних правовідносин учасників справи, ціну позову, суд дійшов до висновку, що дана справа належить до складних, у тому сенсі, що її вирішення потребувало значних зусиль і затрат процесуальних ресурсів як з боку суду, так і з боку інших учасників судового розгляду, зокрема і від фізичної особи ОСОБА_1 і його представника.

Тому, на переконання суду, розмір витрат ОСОБА_1 на оплату вартості послуг адвоката за надану професійну правничу допомогу в сумі 29600 грн 00 коп. є пропорційним до ціни та предмета спору і відповідає критерію розумності.

Як вже було зазначено вище, представником відповідача-1 у першій заяві по суті справи зроблено заяву про подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу не пізніше п`яти днів після ухвалення судового рішення.

В останній день п`ятиденного строку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України, представник відповідача-1 звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення.

Отже звернення представника відповідача-1 із заявою про ухвалення додаткового рішення з наданням доказів понесених витрат за надану професійну правничу допомогу здійснено у строки, передбачені ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Представник відповідача-1 у заяві про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу від 27.02.2024 зазначив опис робіт, а саме:

1) підготовка, пошук та аналіз актуальної судової практики, формування позиції на підставі аналізу норм права, що підлягають застосуванню у спірних правовідносинах;

2) підготовка та подання до Господарського суду Луганської області відзиву на позов;

3) підготовка та подання до Господарського суду Луганської області заперечень на відповідь на відзив;

4) підготовка та подання до Господарського суду Луганської області додаткових пояснень.

Проаналізувавши подані представником відповідача-1 докази, зокрема, копії договору про надання правничої допомоги від 27.11.2023 б/н, укладеного між Адвокатським об`єднанням "ЦУЛАІЯ, ГОРБАТЕНКО ТА ПАРТНЕРИ" (далі АО «ЦГП») в особі директора адвоката Горбатенка Ярослава Олеговича та ОСОБА_1 з додатком №1 від 27.11.2023, Договорами про залучення адвоката на договірних засадах для надання правової допомоги №01/346 від 02.01.2024 та №25/05 від 25.05.2023 укладеним між Адвокатським об`єднанням "ЦУЛАІЯ, ГОРБАТЕНКО ТА ПАРТНЕРИ" в особі директора адвоката Горбатенка Ярослава Олеговича та адвокатом Молинєм Романом Петровичем, актом надання послуг б/н від 26.02.2024 на суму 29600 грн 00 коп. розмір витрат Зборовського В.В. на професійну правничу допомогу Адвокатським об`єднанням "ЦУЛАІЯ, ГОРБАТЕНКО ТА ПАРТНЕРИ" у справі № 913/405/23 в розмірі 29600 грн 00 коп., з огляду на вжиті заходи для захисту прав та інтересів відповідача-1, відповідає складності даної справи та виконаній адвокатом роботі; часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенню справи для відповідача-1.

Отже приймаючи до уваги надані представником відповідача-1 докази на підтвердження понесених відповідачем-1 витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом цієї справи, врахувавши відсутність в матеріалах справи належних доказів неспівмірності цих витрат та обґрунтованого клопотання про їх зменшення, суд дійшов до висновку, що витрати відповідача-1 є доведеними та обґрунтованими, тому заява представника відповідача-1 адвоката Молиня Р.П. про ухвалення додаткового рішення у справі щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню.

За приписами п. 2 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати (у даному випадку витрати на професійну правничу допомогу) покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Прокурор в судовому засіданні зазначив, що орган прокуратури не є позивачем у справі, а отже з нього не може бути стягнуто витрати на правничу допомогу.

З приводу зазначеного суд зауважує наступне.

Водночас суд зауважує наступне.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20).

Також Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах.

Під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава.

Законодавство передбачає два випадки представництва прокурором у суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення: захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави.

Водночас в обох цих випадках прокурор здійснює представництво держави, яка і є фактичною стороною у справі.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Частина 3 ст. 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до ч. 4 цієї статті прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Водночас ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав представництва.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20).

Отже, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі відповідного уповноваженого органу, прокурор не замінює цей орган у судовому процесі, однак і не виконує функцію його представництва, оскільки представляє державу та є окремим самостійним суб`єктом звернення (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 05.10.2022 у справі № 923/199/21).

Частиною 5 ст. 53 ГПК України встановлено, що у разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

За приписами ч. 1 ст. 55 ГПК України органи та особи, які відповідно до цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком обмежень, передбачених частиною другою цієї статті (стосовно права укладати мирові угоди).

Частини 1 та 2 ст. 42 ГПК України містять переліки прав та обов`язків учасників справи, які не є вичерпними.

Велика Палата Верховного Суду в постанові 05.10.2022 у справі № 923/199/21 вказала на те, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, набуває статусу сторони у справі позивача лише у випадках, передбачених відповідним процесуальним законом, однак у разі відкриття провадження у справі за поданим ним позовом, він має ті ж права та обов`язки, що їх має позивач, за винятком права укладати мирову угоду.

З урахуванням наведеного, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави, прокурор є суб`єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов`язки, пов`язані з розподілом судових витрат.

З огляду на викладене, суд вважає, що в даному випадку саме на прокурора мають бути покладені витрати відповідача-1 на професійну правничу допомогу.

Суд зазначає, що у системі прокуратури України діють обласні прокуратури, до яких належать прокуратури областей, прокуратура Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, Київська міська прокуратура (ч. 1 ст. 10 Закону України "Про прокуратуру").

Обласну прокуратуру очолює керівник обласної прокуратури, керівник прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, керівник Київської міської прокуратури, який має першого заступника та не більше трьох заступників (ч. 2 ст. 10 Закону України "Про прокуратуру").

Керівник обласної прокуратури представляє обласну прокуратуру у зносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями (п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про прокуратуру").

У разі відсутності керівника обласної прокуратури його повноваження здійснює перший заступник керівника обласної прокуратури, а в разі його відсутності один із заступників керівника обласної прокуратури (ч. 3 ст. 11 Закону України "Про прокуратуру").

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про прокуратуру" у системі прокуратури України на даний час діють окружні прокуратури, перелік та територіальна юрисдикція яких визначається наказом Генерального прокурора. Утворення, реорганізація та ліквідація окружних прокуратур, визначення їхньої компетенції, структури і штатного розпису здійснюються Генеральним прокурором.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що керівник окружної прокуратури представляє окружну прокуратуру у зносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями.

Керівники окружних прокуратур, їх перші заступники та заступники, відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про прокуратуру", наділені правом подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства.

Отже подаючи позов в інтересах держави керівник (його заступник) представляє відповідну прокуратуру, яка є юридичною особою у відносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціям.

Оскільки Лисичанська окружна прокуратура не має статусу юридичної особи, діє без ідентифікаційного коду (який є обов`язковим реквізитом виконавчого документу) та підпорядкована Луганській обласній прокуратурі (ідентифікаційний код 02909921), тому саме на Луганську обласну прокуратуру як юридичну особу мають бути покладені витрати відповідача-1 на професійну правничу допомогу.

Враховуючи викладене, суд покладає на Луганську обласну прокуратуру обов`язок відшкодувати відповідачу-1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 29 600 грн 00 коп.

Також, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10 лютого 2010 року).

У судовому засіданні відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 232, 236, 237, 238, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву представника фізичної особи ОСОБА_1 адвоката Молиня Р.П. від 27.02.2024 про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити.

2. Стягнути з Луганської обласної прокуратури (вул. Богдана Ліщини, будинок 27, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400, ідентифікаційний код 02909921) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 29600 грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

4. Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 ГПК України, та порядку, визначеному ст. 257 ГПК України.

5.Повне додаткове рішення складено 21.03.2024.

СуддяЗлепко Н.І.