Постанова

від 13.02.2024 по справі 926/5179/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 926/5179/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників сторін:

позивача - не з`явилися,

відповідача - Юзькова М. І. (самопредставництво, в режимі відеоконференції),

третіх осіб - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Чернівецької міської ради

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.11.2023 (колегія суддів: Якімець Г. Г. - головуючий, Бойко С. М., Бонк Т. Б.) у справі

за позовом Спільного українсько-російського підприємства "Чернівецький автоцентр Камаз" як товариства з обмеженою відповідальністю

до Чернівецької міської ради,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) Приватного підприємства "Чернівецька автомобільна компанія", 2) ОСОБА_1 ,

про визнання незаконним та скасування рішення міської ради,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Спільне українсько-російське підприємство "Чернівецький автоцентр Камаз" як товариство з обмеженою відповідальністю (далі - СП "Чернівецький автоцентр Камаз") звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Чернівецької міської ради, в якому просило визнати незаконним та скасувати пункт 6 рішення 24 сесії 8 скликання Чернівецької міської ради від 27.10.2022 № 899 (далі - рішення Чернівецької міської ради від 27.10.2022 № 899).

1.2. У позові СП "Чернівецький автоцентр Камаз" посилалося на те, що за відсутності добровільної відмови позивача від права постійного користування земельною ділянкою за адресою: вул. Енергетична, 5, м. Чернівці, загальною площею 1,68 га, кадастровий номер: 7310136900:40:003:0071, та згоди на її вилучення відповідач прийняв рішення про припинення за позивачем права постійного користування зазначеною земельною ділянкою.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Згідно з рішенням Господарського суду Чернівецької області від 25.07.2023 (суддя Гончарук О. В.) у справі № 926/5179/22 у задоволенні позову СП "Чернівецький автоцентр Камаз" відмовлено.

2.2. Суд першої інстанції зазначив, що станом на момент прийняття Чернівецькою міською радою рішення від 27.10.2022 № 899 власником усього нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, була інша юридична особа - Приватне підприємство "Чернівецька автомобільна компанія" (далі - ПП "Чернівецька автомобільна компанія"). Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач правильно застосував у оспорюваному рішенні від 27.10.2022 № 899 пункт "е" статті 141 Земельного кодексу України як підставу для припинення права постійного користування СП "Чернівецький автоцентр Камаз", і немає правових підстав для скасування рішення від 27.10.2022 № 899. Суд першої інстанції при цьому зауважив, що повторне набуття позивачем права власності на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці, реєстрація права постійного користування за позивачем та інші доводи позивача не змінюють такого висновку суду, оскільки рішення Чернівецької міської ради від 27.10.2022 № 899 на момент його прийняття відповідало вимогам законодавства та визначеній законом компетенції Чернівецької міської ради, не порушувало прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

2.3. Відповідно до постанови Західного апеляційного господарського суду від 13.11.2023 рішення Господарського суду Чернівецької області від 25.07.2023 у справі № 926/5179/22 скасоване. Прийнято нове рішення, яким позов СП "Чернівецький автоцентр Камаз" задоволено.

Визнано незаконним та скасовано пункт 6 рішення Чернівецької міської ради від 27.10.2022 № 899 у частині припинення СП "Чернівецький автоцентр Камаз" права постійного користування земельною ділянкою за адресою: вул. Енергетична, 5, м. Чернівці, загальною площею 1,68 га для виробничих потреб та визнання таким, що втратив чинність, Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою від 17.08.1999 № 1205 у зв`язку з переходом власності на нерухоме майно до ПП "Чернівецька автомобільна компанія" (підстава: пункт "е" статті 141 Земельного кодексу України).

Вирішено стягнути з Чернівецької міської ради на користь СП "Чернівецький автоцентр Камаз" 6202,50 грн для відшкодування витрат зі сплати судового збору.

2.4. Суд апеляційної інстанції встановив, що станом на день прийняття Чернівецькою міською радою рішення від 27.10.2022 № 899 позивач був землекористувачем, право постійного користування землею якого було зареєстроване у встановленому законом порядку. Суд апеляційної інстанції, враховуючи відсутність згоди землекористувача (СП "Чернівецький автоцентр Камаз") на вилучення земельної ділянки, відсутність доказів на підтвердження звернення позивача з проханням про припинення права користування земельною ділянкою та відсутність будь-яких вимог ПП "Чернівецька автомобільна компанія" щодо надання у власність чи у користування земельної ділянки, необхідної для обслуговування належного йому нерухомого майна, дійшов висновку, що правових підстав для одностороннього припинення права постійного користування землею шляхом прийняття міською радою оспорюваного рішення від 27.10.2022 № 899 немає. Суд апеляційної інстанції також зауважив, що землекористувач є засновником підприємства, яке було власником нерухомого майна, починаючи з 27.06.2013 та станом на час прийняття міською радою оспорюваного рішення від 27.10.2022 № 899. Суд апеляційної інстанції зазначив, що спірне рішення від 27.10.2022 є незаконним та таким, що порушує право позивача. Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги позивача, також виходив із того, що оспорюване рішення від 27.10.2022 № 899 прийняте з порушенням законодавства, яке регулює порядок припинення права користування земельною ділянкою та порядок вилучення земельних ділянок. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що Чернівецька міська рада без належних підстав втрутилася у право позивача на мирне володіння своїм майном та порушила статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Чернівецька міська рада звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.11.2023 у справі № 926/5179/22, залишити в силі рішення Господарського суду Чернівецької області від 25.07.2023 у справі № 926/5179/22.

3.2. Чернівецька міська рада, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та без урахування висновків щодо застосування статей 92, 120, 141, 143 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, викладених у постановах Верховного Суду від 01.12.2020 у справі № 921/99/18, від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, та без урахування висновків щодо застосування статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 16 Цивільного кодексу України, викладених у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 17.08.1999 СП "Чернівецький автоцентр Камаз" видано Державний акт на право постійного користування землею, серія І-ЧВ № 001309 (зареєстрований за № 1205), на підставі рішень виконавчого комітету Чернівецької міської ради народних депутатів від 04.08.1998 № 296/9, від 22.09.1998 № 426/12, від 06.07.1999 № 475/14.

Державний акт виданий позивачу на право постійного користування земельною ділянкою площею 1,6800 га, що знаходиться на вул. Енергетичній, 5 у м. Чернівцях, для виробничих потреб.

Земельну ділянку, кадастровий номер 7310136900:40:003:0071, площею 1,6800 га, що знаходиться на вул. Енергетичній, 5 у м. Чернівцях , зареєстровано Управлінням Держкомзему у місті Чернівці 05.08.2011 (далі - земельна ділянка).

4.2. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності станом на 17.12.2022 на земельній ділянці знаходиться нерухоме майно (адміністративний корпус літ. "А" площею 384,80 м2, виробничий корпус літ. "Б" площею 2767,50 м2, трансформаторна підстанція літ. "В" площею 44,50 м2, огорожа, ворота № 1, 2) (далі - нерухоме майно).

4.3. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, попередніми власниками цього нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці, були: з 27.06.2013 до 03.12.2022 - ПП "Чернівецька автомобільна компанія"; з 03.12.2022 до 14.12.2022 - ОСОБА_1 ; з 14.12.2022 та до цього часу - СП "Чернівецький автоцентр Камаз".

4.4. Суд апеляційної інстанції встановив, що засновниками ПП "Чернівецька автомобільна компанія" були ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . ОСОБА_1 вийшов із числа засновників 29.11.2022 (протокол зборів засновників ПП "Чернівецька автомобільна компанія"). Вказаним протоколом затверджено склад засновників ПП "Чернівецька автомобільна компанія", а саме ОСОБА_2 та СП "Чернівецький автоцентр Камаз". У зв`язку із виходом засновника ОСОБА_1 зі складу засновників йому передано за актом приймання-передачі майна від 01.12.2022 нерухоме майно: адміністративний корпус літ. "А" площею 384,80 м2, виробничий корпус літ. "Б" площею 2767,50 м2, трансформаторна підстанція літ. "В" площею 44,50 м2, огорожа, ворота № 1, 2.

13.12.2022 ОСОБА_1 як учасник СП "Чернівецький автоцентр Камаз" вніс вказане нерухоме майно до статутного капіталу підприємства (протокол позачергових зборів учасників СП "Чернівецький автоцентр Камаз" від 13.12.2022; акт приймання-передачі майна від 13.12.2022).

4.5. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що Чернівецька міська рада 27.10.2022 прийняла рішення № 899 "Про постійне користування земельними ділянками", пунктом 6 якого вирішила: припинити СП "Чернівецький автоцентр Камаз" право постійного користування земельною ділянкою за адресою: вул. Енергетична, 5, м. Чернівці, площею 1,6800 га для виробничих потреб, та визнати таким, що втратив чинність Державний акт на право постійного користування землею від 17.08.1999 № 1205 у зв`язку із переходом права власності на нерухоме майно до ПП "Чернівецька автомобільна компанія" (підстава: пункт "е" статті 141 Земельного кодексу України).

4.6. Суд апеляційної інстанції зазначив, що станом на час звернення до суду із цим позовом власником нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці, є СП "Чернівецький автоцентр Камаз".

4.7. Спір у цій справі виник у зв`язку з наявністю чи відсутністю правових підстав для визнання незаконним та скасування рішення Чернівецької міської ради від 27.10.2022 № 899, яким вирішено припинити СП "Чернівецький автоцентр Камаз" право постійного користування земельною ділянкою на підставі пункту "е" статті 141 Земельного кодексу України.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу Чернівецької міської ради належить задовольнити з огляду на таке.

5.3. Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги СП "Чернівецький автоцентр Камаз" до Чернівецької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Чернівецької міської ради від 27.10.2022 № 899, яким припинено за позивачем право постійного користування земельною ділянкою у зв`язку із набуттям іншою особою права власності на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці. Позов мотивовано тим, що згоди на вилучення земельної ділянки позивач не надавав, тому відповідач порушив його право як постійного землекористувача земельної ділянки.

5.4. Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

5.5. Згідно з пунктом 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

5.6. Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

5.7. У разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини того, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі № 903/1173/15, від 09.11.2021 у справі № 906/1388/20, від 26.08.2021 у справі № 924/949/20, від 23.10.2018 у справі № 903/857/18, від 20.08.2019 у справі № 911/714/18, від 13.10.2020 у справі № 911/1413/19.

5.8. Отже, підставами для визнання недійсним (незаконним) акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і водночас порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 906/1388/20, від 26.08.2021 у справі № 924/949/20, від 05.12.2019 у справі № 914/73/18, від 14.01.2020 у справі № 910/21404/17, від 13.10.2020 у справі № 911/1413/19.

5.9. Відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

5.10. Згідно із частиною 1 статті 92 Земельного кодексу України (тут і далі - у редакції, чинній станом на момент державної реєстрації права власності на нерухоме майно за ПП "Чернівецька автомобільна компанія" - 27.06.2013) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

5.11. Право постійного землекористування є безстроковим і на відміну від права оренди може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України.

Статтею 141 Земельного кодексу України передбачено вичерпний перелік підстав припинення права користування землею, до яких належить, зокрема, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці (пункт "е" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України).

5.12. Відповідно до частин 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

5.13. Отже, однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці.

5.14. Вирішуючи спори, в яких спірним є припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди враховують, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це у порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140- 149 Земельного кодексу України. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.11.2019 у справі № 906/392/18 та у постановах Верховного Суду від 30.05.2023 у справі № 927/135/22, від 07.10.2020 у справі № 922/2751/19.

5.15. Суди попередніх інстанцій, розглядаючи спір по суті, встановили, що власниками нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці за адресою: вул. Енергетична, 5, м. Чернівці, кадастровий номер 7310136900:40:003:0071, були: з 27.06.2013 до 03.12.2022 - ПП "Чернівецька автомобільна компанія"; з 03.12.2022 до 14.12.2022 - ОСОБА_1 ; а з 14.12.2022 та по цей час - СП "Чернівецький автоцентр Камаз". Спірне рішення про припинення права постійного користування зазначеною земельною ділянкою Чернівецька міська рада прийняла 27.10.2022.

5.16. Суд першої інстанції, враховуючи те, що станом на момент прийняття Чернівецькою міською радою рішення від 27.10.2022 № 899 власником усього нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, була інша юридична особа - ПП "Чернівецька автомобільна компанія", дійшов висновку про правильність застосування відповідачем у своєму рішенні пункту "е" статті 141 Земельного кодексу України як підстави для припинення права постійного користування СП "Чернівецький автоцентр Камаз" земельною ділянкою. Суд першої інстанції при цьому зауважив, що повторне набуття позивачем права власності на нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці, реєстрація права постійного користування за позивачем та інші доводи позивача не змінюють такого висновку суду, оскільки оспорюване рішення від 27.10.2022 № 899 на момент його прийняття відповідало вимогам законодавства та визначеній законом компетенції Чернівецької міської ради і не порушувало прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

5.17. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив із того, що станом на день прийняття Чернівецькою міською радою рішення від 27.10.2022 № 899 позивач був землекористувачем, право постійного користування землею якого є зареєстрованим у встановленому законом порядку. Суд апеляційної інстанції, враховуючи відсутність згоди землекористувача (СП "Чернівецький автоцентр Камаз") на вилучення земельної ділянки, відсутність доказів на підтвердження звернення позивача із проханням про припинення права користування земельною ділянкою та відсутність будь-яких вимог ПП "Чернівецька автомобільна компанія" щодо надання у власність чи у користування земельної ділянки, необхідної для обслуговування належного йому нерухомого майна, дійшов висновку про те, що правових підстав для одностороннього припинення права постійного користування землею шляхом прийняття Чернівецькою міською радою оспорюваного рішення від 27.10.2022 № 899 немає. Суд апеляційної інстанції також зауважив, що землекористувач є засновником підприємства, яке було власником нерухомого майна, починаючи з 27.06.2013 та станом на час прийняття Чернівецькою міською радою рішення від 27.10.2022 № 899. Суд апеляційної інстанції зазначив, що оспорюване рішення від 27.10.2022 № 899 є незаконним та таким, що порушує право позивача. Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги позивача, також виходив із того, що рішення Чернівецької міської ради від 27.10.2022 № 899 прийняте з порушенням законодавства, яке регулює порядок припинення права користування земельною ділянкою та порядок вилучення земельних ділянок. Суд апеляційної інстанції зазначив, що Чернівецька міська рада без належних підстав втрутилася у право позивача на мирне володіння майном та порушила статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

5.18. Чернівецька міська рада, не погоджуючись із постановою Західного апеляційного господарського суду від 13.11.2023 у справі № 926/5179/22, звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою. Касаційна скарга з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивована тим, що оскаржувана постанова господарського суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та без урахування висновків щодо застосування статей 92, 120, 141, 143 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, викладених у постановах Верховного Суду від 01.12.2020 у справі № 921/99/18, від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, та без урахування висновків щодо застосування статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 16 Цивільного кодексу України, викладених у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20.

5.19. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, передбаченої цим пунктом, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.20. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Такий правовий висновок викладено у пунктах 96, 97 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

5.21. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що касаційну скаргу Чернівецької міської ради на постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.11.2023 у справі № 926/5179/22 належить задовольнити з огляду на таке.

5.22. Постанова Верховного Суду від 01.12.2020 у справі № 921/99/18, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Скородинський цегельний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Серет-Інвест" про припинення права постійного користування земельною ділянкою; визнання недійсним та скасування державного акта на право постійного користування земельною ділянкою. У наведеній постанові Верховний Суд виклав такі висновки:

"32. Чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

Враховуючи, що перехід права на будівлю і споруду є однією із законних підстав виникнення прав на землю в набувача об`єкта нерухомості, то можливість реалізації ним таких прав не може залежати від того, чи додержав попередній землекористувач процедур й порядку припинення землекористування, подавши заяву про відмову від права постійного користування, позаяк юридичними підставами для такого переходу виступають закон, договір, рішення суду, інші обставини, що мають юридичне значення.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16.

33. При цьому особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я права користування земельною ділянкою в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача - власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості розташованого на ній

…35. З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позовна вимога в частині припинення права постійного землекористування відповідача не підлягає задоволенню, оскільки у відповідача право постійного користування земельною ділянкою припинилося автоматично в силу закону.

37. До того ж, оспорюваний акт посвідчує право постійного користування земельною ділянкою, яке автоматично припинилося, у зв`язку з набуттям іншою юридичної особою права власності на майновий комплекс, розташований на ній (земельній ділянці), тому з моменту набуття права власності на майновий комплекс іншого особою, такий акт втратив юридичну силу".

5.23. Колегія суддів установила, що у справі № 921/99/18 спір виник у зв`язку з тим, що позивач набув право власності на майновий комплекс, розташований на земельній ділянці. Користувачем цієї земельної ділянки згідно з Державним актом на право постійного користування був відповідач. Позивач звертався до відповідача з вимогою надати нотаріальну згоду на вилучення земельної ділянки з метою переоформлення права користування на неї. Проте відповідач відмовився надати згоду на вилучення земельної ділянки, що, на думку позивача, свідчило про порушення його прав як власника нерухомого майна на користування земельною ділянкою. Суд апеляційної інстанції у справі № 921/99/18 відмовив у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Скородинський цегельний завод". При цьому суд апеляційної інстанції виходив із того, що у відповідача право постійного користування земельною ділянкою припинилося автоматично в силу закону, а державний акт посвідчує право постійного користування земельною ділянкою, яке автоматично припинилося у зв`язку з набуттям іншою юридичної особою права власності на майновий комплекс, розташований на земельній ділянці, тому з моменту набуття права власності на майновий комплекс іншого особою такий акт втратив юридичну силу.

5.24. Згідно із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 01.12.2020 у справі № 921/99/18, набуття юридичними особами приватного права у визначеному законодавством порядку права приватної власності на майновий комплекс, який включає об`єкти нерухомого майна, створює правові підстави для переходу права на земельну ділянку до власника об`єкта нерухомості, розташованого на ній, у розмірі відповідно до положень статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України саме в силу закону, договору, рішення суду, інших обставин, що мають юридичне значення, та автоматичного переходу права користування земельною ділянкою відповідно до принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди.

5.25. У справі № 926/5179/22, що розглядається, спір виник у зв`язку із прийняттям відповідачем рішення про припинення права постійного користування позивача земельною ділянкою з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, у зв`язку з набуттям третьою особою права власності на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці. Отже, спірні правовідносини у справі № 921/99/18 є подібними із правовідносинами у справі, що розглядається, з огляду на їх зміст та правове регулювання.

5.26. Колегія суддів вважає, що висновки суду апеляційної інстанції щодо застосування положень статті 141 Земельного кодексу України у спірних правовідносинах суперечать висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 01.12.2020 у справі № 921/99/18. Натомість суд першої інстанції, враховуючи положення статей 120, 141 Земельного кодексу України, обґрунтовано виходив із того, що перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Тому суд першої інстанції, взявши до уваги, що станом на момент прийняття оспорюваного рішення власником усього нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, була інша юридична особа - ПП "Чернівецька автомобільна компанія", дійшов обгрунтованого висновку, що відповідач правильно застосував у своєму рішенні пункт "е" статті 141 Земельного кодексу України як підставу припинення права постійного користування СП "Чернівецький автоцентр Камаз". Натомість суд апеляційної інстанції помилково зазначив, що рішення Чернівецької міської ради від 27.10.2022 № 899 є незаконним та таким, що порушує право позивача, прийняте з порушенням законодавства, яке регулює порядок припинення права користування земельною ділянкою та порядок вилучення земельних ділянок.

5.27. Колегія суддів установила, що постанова Верховного Суду від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20, на яку посилається скаржник, ухвалена за позовом Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві до Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" компанії Ей/О Рігас Кугу Буветава про визнання недійсним контракту. Верховний Суд, посилаючись на положення статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 4 Господарського процесуального кодексу України, у цій постанові зазначив таке:

"Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Особа, яка звертається до суду з позовом, вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (такий правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 22.09.2022 у справі № 924/1146/21, від 06.10.2022 у справі № 922/2013/21, від 17.11.2022 у справі № 904/7841/21).

…При цьому відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19)".

5.28. У справі № 910/5958/20 суди попередніх судових інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, виходили із того, що позивач не довів наявності у нього порушеного права та/або законного інтересу. Крім того, суди у справі № 910/5958/20 надали правову оцінку по суті заявленого позову. Верховний Суд вирішив змінити рішення судів першої та апеляційної інстанцій, виклавши їх мотивувальні частини в редакції постанови від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20. Верховний Суд зауважив, що відсутність порушення прав і законних інтересів позивача спірним правочином є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові.

5.29. Встановлення судами наявності чи відсутності порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими, тому висновок про застосування положень статті 4 Господарського процесуального кодексу України, викладений у постанові Верховного Суду від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20, є загальним і повинен враховуватися судами під час розгляду справ.

5.30. Колегія суддів зазначає, що з огляду на положення статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Отже, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту (подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21.05.2020 у справі № 925/142/18).

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ратифікованої Верховною Радою України Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997.

Як вказано у Рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним із проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Отже, встановивши наявність порушеного права заявника, суд повинен враховувати мету звернення його до суду та забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18.05.2020 у справі № 910/17443/19).

5.31. Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги СП "Чернівецький автоцентр Камаз" у цій справі, помилково зважав на те, що право постійного користування землею позивача було зареєстроване у встановленому законом порядку, тому станом на день прийняття спірного рішення від 27.10.2022 позивач був землекористувачем. Суд апеляційної інстанції безпідставно зазначив, що відповідач за відсутності згоди землекористувача на вилучення земельної ділянки та за відсутності доказів щодо звернення позивача про припинення права користування земельною ділянкою, односторонньо припинив право постійного користування землею шляхом прийняття оспорюваного рішення від 27.10.2022 № 899. Відтак суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що рішення Чернівецької міської ради від 27.10.2022 № 899 порушує право позивача, а тому обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права є ефективним та таким, що призведе до відновлення порушеного права позивача.

5.32. Колегія суддів зауважує, що суд апеляційної інстанції не врахував положення статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України та обставин припинення у відповідача права постійного користування земельною ділянкою в силу закону. Суд апеляційної інстанції також не взяв до уваги того, що Державний акт посвідчує право постійного користування земельною ділянкою, яке автоматично припинилося у зв`язку з набуттям іншою юридичної особою права власності на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці, тому з моменту набуття права власності на нерухоме майно іншого особою такий акт втратив юридичну силу.

5.33. Отже, доводи скаржника про неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статей 92, 120, 141 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, статті 4 Господарського процесуального кодексу України та неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 01.12.2020 у справі № 921/99/18, від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20, підтвердилися. Оскільки право постійного користування земельною ділянкою позивача припинилося у зв`язку з набуттям іншою юридичною особою нерухомого майна, розташованого на ній, тому його права та інтереси не порушені рішенням Чернівецької міської ради від 27.10.2022 № 899. Факт подальшого набуття СП "Чернівецький автоцентр Камаз" права власності на будівлі, споруди не спростовує цього. Відсутність порушення права позивача є самостійною і достатньою підставою для відмови у позові.

5.34. Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, встановивши, що станом на момент прийняття рішення Чернівецької міської ради від 27.10.2022 № 899 власником усього нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, була інша юридична особа - ПП "Чернівецька автомобільна компанія", дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові, оскільки оспорюване рішення Чернівецької міської ради від 27.10.2022 № 899 на момент його прийняття не порушувало будь-яких прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

5.35. За таких обставин помилково скасоване рішення суду першої інстанції належить залишити в силі, а постанову суду апеляційної інстанції, яку ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, - скасувати.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції наведеним вимогам не відповідає.

6.2. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

6.3. За змістом положення статті 312 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

6.4. З огляду на викладене суд касаційної інстанції вважає наведені у касаційній скарзі доводи обґрунтованими, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

7. Судові витрати

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, слід покласти на позивача.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Чернівецької міської ради задовольнити.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.11.2023 у справі № 926/5179/22 скасувати, рішення Господарського суду Чернівецької області від 25.07.2023 у справі № 926/5179/22 залишити в силі.

3. Стягнути зі Спільного українсько-російського підприємства "Чернівецький автоцентр Камаз" як товариства з обмеженою відповідальністю на користь Чернівецької міської ради 4962 (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві) грн 00 коп. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

4. Доручити Господарському суду Чернівецької області видати наказ на виконання цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак