Постанова

від 13.02.2024 по справі 910/14138/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 910/14138/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К,

за участю секретаря судового засідання - Росущан К. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.10.2023 (головуючий суддя Шаптала Є. Ю., судді Гончаров С. А., Яковлєв М. Л.)

у справі № 910/14138/22

за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"

до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство "Харківобленерго",

про визнання протиправними дії та припинення дій,

(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Мануйленко О.В. Рудюк Ю. А., відповідача - Мотуренко Ю. А., третьої особи - Квіцінська А.І.)

ВСТУП

1. Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (далі - позивач, ДПЗД "Укрінтеренерго") у період з 01.01.2019 до 31.12.2022 виконувало спеціальні обов`язки постачальника електроенергії "останньої надії".

2. Позивач стверджує, що Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - відповідач, ПрАТ "НЕК "Укренерго"), як адміністратором комерційного обліку, в порушення положень пункту 7.10 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ), пункту 6.5. Типового договору електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії (Додаток 4 до ПРРЕЕ) неправомірно прийнято рішення, відповідно до якого спожиті Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (далі - КП "ХТМ") обсяги електричної енергії у період з 04.02.2022 по 31.10.2022 покладено на ДПЗД "Укрінтеренерго", незважаючи при цьому на факт зупинення постачальником "останньої надії" купівлі-продажу електричної енергії для зазначеного споживача з 03.02.2022. Тому позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та припинення відповідних дій відповідача.

3. Задовольняючи позов, суд першої інстанції розцінив кожне приєднання до постачальника "останньої надії" про постачання електричної енергії як окремий договір з максимальним строком дії 90 днів, а відтак дійшов висновку про відсутність підстав для врахування правовідносини у іншій господарській справі № 922/2091/21, що стосуються забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії щодо припинення електропостачання КП "ХТМ", оскільки такі правовідносини не розповсюджується на правовідносини, що виникли на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" від 18.01.2022 №ЕЕЦ-1566.

4. Суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасував, відмовивши у задоволенні позову постачальника "останньої надії". Апеляційний суд визнав помилковим висновок суду першої інстанції щодо віднесення повідомлень, направлених операторами системи розподілу на адресу постачальника "останньої надії" щодо дати переведення споживача на постачальника "останньої надії", до договорів постачальника "останньої надії" у розумінні статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" та ПРРЕЕ.

5. Перед Верховним Судом у цій справі постали такі ключові питання:

- чи відбувається нове приєднання до публічного договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" на новий обмежений строк внаслідок настання обставин, визначених положеннями статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії";

- чи призводить таке фактичне приєднання до публічного договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" до виникнення нових договірних відносин, які стосуються іншого строку, обсягів та зобов`язань (відбувається укладення нового договору).

6. За результатом розгляду касаційної скарги позивача як постачальника "останньої надії", Верховний Суд погоджується з тим як суд першої інстанції відповів (позитивно) на зазначені питання, про що детально викладено нижче.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Узагальнений зміст і підстави позовних вимог

7. ДПЗД "Укрінтеренерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ПрАТ "НЕК "Укренерго", в якому просило визнати неправомірними дії та припинити дії, що порушують право, а саме:

- визнати рішення ПрАТ "НЕК "Укренерго", як адміністратора комерційного обліку, щодо покладення обсягів електричної енергії спожитих КП "ХТМ" по всім точкам комерційного обліку з 04.02.2022 на ДПЗД "Укрінтеренерго" неправомірним;

- заборонити ПрАТ "НЕК "Укренерго" здійснювати дії, що порушують право ДПЗД "Укрінтеренерго", а саме записувати в системі управління ринком (платформа ММS) на постачальника "останньої надії" обсяги електричної енергії для врегулювання небалансів по точкам комерційного обліку споживача КП "ХТМ" після 03.02.2022 (з 04.02.2022) по 31.10.2022, як купівлю-продаж ДПЗД "Укрінтеренерго" електричної енергії для врегулювання небалансів.

8. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що протягом значного періоду часу (в період з 04.02.2022 по 31.10.2022) відповідач порушує права позивача на достовірні дані комерційного обліку, здійснюючи безпідставні та протиправні записи в системі управління ринком електричної енергії щодо купівлі-продажу зазначеної електричної енергії ДПЗД "Укрінтеренерго" нібито для споживача - КП "ХТМ", незважаючи на факт зупинення постачальником "останньої надії" купівлі-продажу електричної енергії для зазначеного споживача з 03.02.2022.

Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій

9. Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2023 позов задоволено повністю.

10. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність невиконання вимоги позивача про відключення об`єктів споживача від електропостачання та неприпинення постачання електроенергії КП "ХТМ", а тому рішення ПрАТ "НЕК "Укренерго", як адміністратора комерційного обліку, щодо покладення обсягів електричної енергії спожитих споживачем - КП "ХТМ" по всім точкам комерційного обліку починаючи з 04.02.2022 на ДПЗД "Укрінтеренерго" є неправомірними.

11. При цьому оцінивши кожне нове повідомлення про дату переведення споживача на постачальника "останньої надії" як окремий договір, суд першої інстанції дійшов висновку про непоширення правовідносин у іншій господарській справі № 922/2091/21 (щодо забезпечення позову шляхом заборони вчинення дій в частині припинення електропостачання КП "ХТМ") на правовідносини, що виникли на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" 18.01.2022 № ЕЕЦ-1566.

12. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.10.2023 рішення суду першої інстанції від 22.05.2023 скасовано, прийнято нове рішення про відмову у позові.

13. Посилаючись на те, що повідомлення, направлені операторами системи розподілу на адресу постачальника "останньої надії" щодо дати переведення споживача на постачальника "останньої надії", не є договором постачальника "останньої надії" у розумінні статті 64 Закону та ПРРЕЕ, суд апеляційної інстанції визнав помилковим висновок суду першої інстанції щодо віднесення вказаних повідомлень до окремих договорів постачальника "останньої надії".

14. Окрім цього, суд апеляційної інстанції зазначив про безпідставне неврахування судом першої інстанції обставин, викладених в ухвалах Господарського суду Харківської області від 06.07.2021 (про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії з припинення та/або обмеження постачання та/або розподілу (передачі) електричної енергії КП "ХТМ" за договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії") та від 03.02.2022 (про роз`яснення ухвали від 06.07.2021) у справі № 922/2091/21, зі змісту яких вбачається, що забезпечення позову розповсюджує дію на усі правовідносини, які виникли з приводу постачання електричної енергії КП "ХТМ", а не лише на спірний період.

Касаційна скарга

15. Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції від 11.10.2023, ДПЗД "Укрінтеренерго" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції від 22.05.2023 залишити в силі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

16. У касаційній скарзі скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції статей 46, 57, 64, 66 Закону України "Про ринок електричної енергії", підпункту 8 пункту 5.1.2, пунктів 6.2.4, 7.10, абзацу 4 пункту 7.11 ПРРЕЕ, статей 633, 634 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також порушення статей 75, 76, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 10.12.2019 у справі №910/6356/19, від 13.07.2021 у справі №916/2205/20, від 20.09.2021 у справі № 910/8958/20, від 04.04.2023 у справі № 905/1791/21.

17. На переконання скаржника, суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував того, що у спірних правовідносинах споживач електричної енергії кожного разу укладає новий договір з постачальником "останньої надії" на строк не більше 90 днів в момент зміни одного постачальника на постачальника "останньої надії", що документально відображається в повідомленні оператора системи.

18. За доводами скаржника, на відміну від суду апеляційної інстанції, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що кожне повідомлення по формі додатку 8 ПРРЕЕ фактично уособлює момент укладення договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

19. Водночас, скаржник наголошує на неврахуванні апеляційним судом того, що умовами пункту 6.5 типового договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії (додаток 4 до ПРРЕЕ) ризик продовження використання споживачем електричної енергії, попри вимогу постачальника про відключення, покладений саме на оператора системи як особу, зобов`язану здійснити відповідне відключення. При цьому наведена умова договору не пов`язує покладення такого ризику з конкретними підставами невиконання чи неналежного виконання оператором вимоги про відключення, вжиттям чи невжиттям ним певного обсягу заходів, спрямованих на відключення тощо.

20. Відтак, скаржник зазначає, що саме оператор системи несе ризики покладення на нього обсягів електричної енергії, що спожита споживачем після дати припинення електропостачання, зазначеної електропостачальником у вимозі.

21. Отже, у спірному випадку відповідач, як адміністратор комерційного обліку та адміністратор розрахунків, в порушення положень пункту 7.10 ПРРЕЕ та пункту 6.5 типового договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії неправомірно прийняв рішення, згідно з яким обсяги спожитої КП "ХТМ" електричної енергії покладено на ДПЗД "Укрінтеренерго".

22. При цьому скаржник відзначає, шо оскільки Господарський суд Харківської області не приймав остаточного рішення у справі №922/2091/21 і не встановлював обставини, що не доказуються при розгляді спору у цій справі (№ 910/14138/22), суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, помилково врахував обставини, наведені в ухвалах Господарського суду Харківської області від 06.07.2021 та від 03.02.2022 у справі № 922/2091/21 як преюдиційні на підставі частини четвертої статті 75 ГПК України.

23. Окрім цього, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

24. Позивач також подав клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 302 ГПК України для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки визначення судом апеляційної інстанції правової природи договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" як єдиного договору (окремий вид договору) становить виключну правову проблему, позаяк не відповідає нормам матеріального права, а саме: частинам восьмій, дев`ятій, дванадцятій статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії, а також відповідним положенням ЦК України, Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі".

25. Відповідно до положень наведеної норми процесуального права суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

26. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що при передачі на її розгляд справ як таких, що містять виключну правову проблему, касаційним судам належить обґрунтовувати відсутність, суперечливість, неповноту, невизначеність (неясність, нечіткість) або неефективність правового регулювання охоронюваних прав, свобод й інтересів та неефективність існуючого їх правового захисту, в тому числі внаслідок неоднакової судової практики.

27. Виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права (ухвали Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2019 у справі №757/21639/15-ц, від 28.10.2020 у справі № 906/677/19).

28. Однак заявлене позивачем клопотання не містить належного обґрунтування виключної правової проблеми за кількісним та якісним критерієм, а обставини, наведені у клопотанні, не дають підстав для висновку про існування виключної правової проблеми та про необхідність формування єдиної правозастосовчої практики Великою Палатою Верховного Суду.

29. З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що зазначені у клопотанні питання можуть бути вирішені під час розгляду цієї справи Верховним Судом відповідно до його повноважень у залежності від установлених обставин справи.

Позиція інших учасників справи у відзиві на касаційну скаргу

30. ПрАТ "НЕК "Укренерго" подало відзив на касаційну скаргу, у якому не погоджуються з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

31. За аргументами відзиву відповідача, направлені операторами системи розподілу на адресу постачальника "останньої надії" повідомлення, не є договором постачальника "останньої надії" у розумінні статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" та ПРРЕЕ.

32. При цьому відповідач зазначає, що підставою для відхилення вимоги постачальника "останньої надії" у цій справі апеляційним судом обгрунтовано визначено чинну ухвалу Господарського суду Харківської області від 06.07.2021 у справі № 922/2091/21 про забезпечення позову, яку роз`яснено іншою ухвалою цього ж суду від 03.02.2022 щодо розповсюдження заборони вчиняти дії з припинення та/або розподілу електричної енергії КП "ХТМ" на усі правовідносини за договором постачальника "останньої надії", а не лише на спірний період.

33. Водночас, на думку відповідача, викладені в ухвалах Господарського суду Харківської області від 06.07.2021 та від 03.02.2022 у справі № 922/2091/21 обставини є преюдиційними у розумінні частини четвертої статті 75 ГПК України для висновку щодо правомірності дій АТ "Харківобленерго" в частині невиконання вимоги позивача від 18.01.2022 про відключення об`єктів КП "ХТМ" від електропостачання.

34. Також у відзиві відповідач посилається на неефективність обраного позивачем способу захисту, оскільки заявлені у цій справі вимоги не призведуть до поновлення порушеного права позивача, позаяк дані по об`ємам споживання електричної енергії споживачами вносяться в систему управління оператором системи розподілу, тобто Акціонерним товариством "Харківобленерго" (далі - третя особа, АТ "Харківобленерго").

35. Окрім цього, відповідач вказує на безпідставне посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 13.07.2021 у справі № 916/2205/20 з огляду на неподібність правовідносин у цій справі зі справою, яка переглядається.

36. АТ "Харківобленерго" також подало відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги з аналогічних підстав. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

37. При цьому третя особа у відзиві зазначає про те, що правовідносини у справах № 916/2205/20 та № 910/6356/19, на висновки Верховного Суду з яких посилається скаржник, не є подібними до правовідносин зі справою, яка переглядається, оскільки такі правовідносини не відповідають визначеним Верховним Судом критеріям подібності правовідносин у розумінні норм процесуального законодавства.

38. Також третя особа вказує на правомірність висновку суду апеляційної інстанції щодо необхідності врахування обставин, викладених в ухвалах Господарського суду Харківської області від 06.07.2021 та від 03.02.2022 у справі № 922/2091/21. На думку третьої особи, з ухвали від 03.02.2022 про роз`яснення ухвали від 06.07.2021 вбачається, що спірні правовідносини щодо забезпечення позову у справі № 922/2091/21 поширюються в тому числі і на правовідносини, які охоплюються виконанням вимоги ДПЗД "Укрінтеренерго" від 18.01.2022.

39. Окрім цього, третя особа наголошує, що після закінчення граничного 90-денного терміну перебування на постачанні постачальника "останньої надії", договірні відносини припиняються безакцептно, при цьому поновлюються такі договірні відносини з постачальником "останньої надії" також безакцептно вже з наявним боргом за спожиту електричну енергію. Отже, на переконання третьої особи, апеляційний суд у цій справі дійшов цілком обґрунтованого висновку щодо наявності лише одного договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

Інші документи

40. 12.01.2024 від АТ "Харківобленерго" надійшла письмова промова, яка за своїм змістом відповідає додатковим доповненням обґрунтування відзиву на касаційну скаргу.

41. 22.01.2024 від ПрАТ "НЕК "Укренерго" надійшли пояснення щодо питання (не)подібності правовідносин у справах № 910/14138/22 та № 916/2205/20.

42. 25.01.2024 та 29.01.2024 від ДПЗД "Укрінтеренерго" надійшли документи під назвою "письмові дебати" та "доповнення до письмових дебатів", які за своїм змістом також відповідають додатковим доповненням обґрунтування касаційної скарги.

43. Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. За змістом статей 290 - 295, 298 ГПК України заявами по суті справи в суді касаційної інстанції є саме касаційна скарга та відзив на касаційну скаргу (подібні висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 761/16124/15-ц та постанові Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 757/13243/17).

44. Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених ГПК України (частини перша, друга статті 118 ГПК України). Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли ГПК України встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 119 ГПК України). Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним (частина п`ята статті 161 ГПК України).

45. Верховний Суд також звертає увагу на те, що ДПЗД "Укрінтеренерго", ПрАТ "НЕК "Укренерго" та АТ "Харківобленерго" скористалися своїм правом на подачу касаційної скарги та відзивів на касаційну скаргу відповідно, а додаткові письмові пояснення щодо їхніх вимог і заперечень, викладених у касаційній скарзі і відзивах на них, подали поза межами відповідного процесуального строку.

46. З огляду на те, що додаткові письмові пояснення були подані поза межами процесуальних строків (на касаційне оскарження і на подання відзиву відповідно), сторони та третя особа не просили поновити ці строки і дозволити подати такі додаткові письмові пояснення, а Суд поза межами таких строків не визнавав їх подання необхідним, Верховний Суд залишає відповідні процесуальні документи без розгляду. Дані додаткові пояснення приєднуються до матеріалів справи, але до уваги Судом не беруться.

47. При цьому Верховний Суд враховує, що касаційна скарга ДПЗД "Укрінтеренерго" розглядається у відкритому судовому засіданні, а відтак учасники справи не позбавлені можливості надавати відповідні доводи та аргументи у судовому засіданні під час розгляду справи.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

48. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р "Про визначення Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" постачальником "останньої надії" (із змінами), на ДПЗД "Укрінтеренерго" були покладені спеціальні обов`язки, а саме виконання функцій постачальника "останньої надії" на період з 01.01.2019 до 31.12.2022 на всій території України, крім території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

49. 01.01.2019 між ПрАТ "НЕК "Укренерго", як оператором системи передачі, та ДПЗД "Укрінтеренерго", як користувачем системи передачі, укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0044-02022, відповідно до умов якого оператор системи передачі зобов`язується надати послуги з передачі електричної енергії, а користувач зобов`язується здійснити оплату за послуги. Сторони здійснюють свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, Правил ринку, Кодексу системи передачі, Кодексу системи розподілу, Кодексу комерційного обліку, ліцензій, відповідно до яких сторони здійснюють господарську діяльність, інших нормативно-правових актів, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України.

50. У січні 2022 року оператор системи розподілу АТ "Харківобленерго" надіслало на електронну адресу ДПЗД "Укрінтеренерго" повідомлення (лист від 18.01.2022 № 56к-01/04-310) оператора системи про споживачів, постачання електричної енергії яким здійснюється постачальником "останньої надії", які приєднані до електричних мереж або розташовані на території ліцензованої діяльності оператора системи розподілу (передачі), згідно з яким здійснено запис зміни постачальника, відповідно до якого на постачання до ДПЗД "Укрінтеренерго", як постачальника "останньої надії", з 18.01.2022 переведено КП "ХТМ", а отже 18.01.2022 споживач уклав договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" шляхом приєднання до нього.

51. Оскільки КП "ХТМ" мало на момент переведення заборгованість перед ДПЗД "Укрінтеренерго" за спожиту електричну енергію, постачальником "останньої надії" застосовано до КП "ХТМ" заходи, передбачені пунктами 3.1.6 та 7.5 ПРРЕЕ, типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", а саме припинення 03.02.2022 з 9 год. 00 хв. електропостачання КП "ХТМ", що підтверджується вимогою постачальника до оператора системи розподілу (АТ "Харківобленерго") на відключення об`єкта (точки комерційного обліку) споживача від 18.01.2022 № 44/09-000952 та попередженням про припинення постачання електричної енергії від 18.01.2022 № 44/09-13/П05/Пз, які направленні на адресу електронної пошти КП "ХТМ".

52. АТ "Харківобленерго" листом від 27.01.2022 № 01/1150 повідомило ДПЗД "Укрінтеренерго", що вимога про відключення об`єкта споживача відхилена, як така що не відповідає вимогам пункту 7.11 ПРРЕЕ з урахуванням встановленої заборони на вказані дії ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.07.2021 по справі №922/2091/21.

53. Позивач, як постачальник "останньої надії" звернувся до відповідача, як адміністратора комерційного обліку та АТ "Харківобленерго", як оператора системи розподілу, з претензіями про врегулювання суперечностей щодо комерційного обліку споживання електричної енергії споживачами постачальника "останньої надії" від 04.05.2022 № 44/Ю-1206/ПОН (щодо суперечностей комерційного обліку споживання електричної енергії споживачами постачальника "останньої надії" у лютому 2022), від 26.05.2022 № 44/Ю-1368/ПОН, (щодо суперечностей комерційного обліку споживання електричної енергії споживачами постачальника "останньої надії" у березні 2022 року), від 13.07.2022 № 44/Ю-1819/ПОН, (щодо суперечностей комерційного обліку споживання електричної енергії споживачами постачальника "останньої надії" у квітні 2022 року), від 18.08.2022 № 44/Ю-2274/ПОН, (щодо суперечностей комерційного обліку споживання електричної енергії споживачами постачальника "останньої надії" у травні 2022 року), від 26.10.2022 № 44/09-3208/ПОН; (щодо суперечностей комерційного обліку споживання електричної енергії споживачами постачальника "останньої надії" у вересні 2022 року) та від 06.12.2022 № 44/Ю-852/ПОН (щодо суперечностей комерційного обліку споживання електричної енергії споживачами постачальника "останньої надії" у жовтні 2022 року) в частині непогодження Звітів щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника "останньої надії", наданих АТ "Харківобленерго", як оператором системи розподілу, за лютий - травень 2022 та вересень - жовтень 2022 року, у яких зазначаються показники фактичного корисного відпуску електроенергії по споживачу - КП "Харківські теплові мережі": в обсязі 3 482 170 кВт.г. по 1 класу напруги та в обсязі 11 147 617 кВт.г. по 2 класу напруги з зазначеним періодом постачання електроенергії з 01.02.2022 по 28.02.2022; в обсязі 4 384 396 кВт.г. по 1 класу напруги та в обсязі 10484 878 кВт.г. по 2 класу напруги з зазначеним періодом постачання електроенергії з 01.03.2022 по 31.03.2022; в обсязі 4 384 396 кВт.г. по 1 класу напруги та в обсязі 1 550 574 кВт.г. по 2 класу напруги з зазначеним періодом постачання електроенергії з 01.04.2022 по 30.04.2022; в обсязі 376 188 кВт.г. по 1 класу напруги та в обсязі 2 147 680 кВт.г. по 2 класу напруги з зазначеним періодом постачання електроенергії з 01.05.2022 по 31.05.2022; в обсязі 5 727 446 кВт.г. з зазначеним періодом постачання електроенергії з 01.09.2022 по 30.09.2022; в обсязі 2 277 222 кВт.г. з зазначеним періодом постачання електроенергії з 01.10.2022 по 31.10.2022.

54. У відповідь на вказані претензії відповідачем зазначено, що вимога постачальника від 18.01.2022 на відключення КП "ХТМ" суперечить вимогами ухвали Господарського суду Харківської області від 06.07.2021 у справі № 922/2091/21 в частині заборони ДПЗД "Укрінтеренерго" вчиняти дії з направлення вимоги з припинення постачання, АТ "Харківобленерго" припиняти розподіл електричної енергії за договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", з огляду на що повідомив про відсутність підстав для коригування звіту щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за ТКО (точка комерційного обліку) споживачів постачальника "останньої надії" ДПЗД "Укрінтеренерго".

55. Позивач зазначає, що протягом значного періоду часу (в період з 04.02.2022 по 31.10.2022) відповідач порушує права позивача на достовірні дані комерційного обліку, здійснюючи безпідставні та протиправні записи в системі управління ринком електричної енергії щодо купівлі-продажу зазначеної електричної енергії ДПЗД "Укрінтеренерго" нібито для споживача КП "ХТМ", незважаючи на факт зупинення постачальником "останньої надії" купівлі-продажу електричної енергії для зазначеного споживача з 03.02.2022.

56. Враховуючи наведене вище, позивач вважає, що наслідком прийнятого відповідачем неправомірного рішення щодо покладення на ДПЗД "Укрінтеренерго" обсягів електричної енергії, що спожита споживачем КП "ХТМ", є нарахування та формування в системі управління ринком грошових зобов`язань ДПЗД "Укрінтеренерго" перед ПрАТ "НЕК "Укренерго" з оплати небалансів електричної енергії та послуг з передачі електричної енергії, що і є причиною виникнення спору.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду попередньої інстанції

57. Згідно з частинами першою - другою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Щодо суті касаційної скарги

58. Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини сторін у даній справі стосуються сфери електроенергетики.

59. Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначені Законом України "Про ринок електричної енергії".

60. Згідно з частиною п`ятою статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" правила роздрібного ринку передбачають, зокрема, загальні умови постачання електричної енергії споживачам, систему договірних відносин між учасниками роздрібного ринку, права та обов`язки учасників ринку, процедуру заміни споживачем постачальника електричної енергії, умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу, процедуру розгляду скарг споживачів, особливості постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, постачальником "останньої надії".

61. Відповідно до частини першої статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач має право, зокрема: купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, за умови укладення ним договору про врегулювання небалансів та договору про надання послуг з передачі електричної енергії з оператором системи передачі, а у разі приєднання до системи розподілу - договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу; або купувати електричну енергію на роздрібному ринку у електропостачальників або у виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії на об`єктах розподіленої генерації, за правилами роздрібного ринку.

62. За приписами статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, і договори про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

63. Відповідно до пункту 66 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" це - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу.

64. За приписами частини першої статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку.

65. За вимогами частин шостої - десятої статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.

Електропостачальник, неспроможний постачати електричну енергію, має повідомити про дату припинення постачання електричної енергії постачальника "останньої надії", споживачів, Регулятора, оператора системи передачі та оператора системи розподілу.

Постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник "останньої надії" припиняє електропостачання споживачу.

Порядок заміни електропостачальника на постачальника "останньої надії" визначається правилами роздрібного ринку.

66. Розділом 6 ПРРЕЕ встановлений порядок зміни електропостачальника.

67. Зокрема, пунктом 6.2.3 ПРРЕЕ передбачено, що в разі необрання споживачем електропостачальника після розірвання договору з попереднім електропостачальником або незабезпечення власного споживання шляхом купівлі електричної енергії за двосторонніми договорами та/або на організованих сегментах ринку адміністратор розрахунків в одноденний термін переводить такого споживача на постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" шляхом зміни записів у реєстрі точок комерційного обліку електропостачальника щодо постачальника "останньої надії" у порядку, визначеному Правилами ринку, з одночасним повідомленням операторів системи.

68. При цьому пунктом 6.2.4 ПРРЕЕ визначено, що початком постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" вважається дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником. Адміністратор розрахунків повідомляє дату переведення споживача (споживачів) на постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" постачальнику (постачальникам) послуг комерційного обліку.

69. Відповідно до пункту 1.2.9 ПРРЕЕ постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", який розробляється постачальником "останньої надії" на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (додаток 7 до цих Правил) та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

70. Зокрема, відповідно до частини восьмої статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

71. Отже, аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що у разі настання обставин, визначених у частині першій статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії та відповідно до пункту 66 частини першої статті 1 цього Закону не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу, а факт приєднання до публічного договору постачання електричної енергії від постачальника "останньої надії" відбувається по факту споживання електричної енергії без укладення договору з іншим електропостачальником.

72. Відповідний правовий висновок викладено також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.09.2021 у справі №910/8958/20 та від 04.04.2023 у справі № 905/1791/21, на які скаржник посилається на обґрунтування вимог касаційної скарги, та правовідносини у яких є подібними за матеріально-правовим регулюванням відносин учасників сфери електроенергетики і пов`язаними з цим їх правами та обов`язками у таких правовідносинах.

73. Водночас, положеннями статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному ПРРЕЕ, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором (Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.

74. Згідно з пунктом 13.1 Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", які кореспондуються з частинами восьмою та дев`ятою статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", цей договір приєднання споживача набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 діб.

75. Тобто, законодавством встановлено, що договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" укладається на підставі дій споживача - споживання електричної енергії (акцепт договору) без договору з іншим електропостачальником. У такому разі договір вважається укладеним (момент укладення договору) з постачальником "останньої надії" у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником.

76. Відповідно до пункту 7.5 ПРРЕЕ припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу здійснюється електропостачальником за умови попередження споживача не пізніше ніж за 10 робочих днів до дня відключення у разі заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію відповідно до умов договору з електропостачальником.

77. За змістом пункту 11.5.12 Кодексу систем розподілу електропостачальник має право звернутися до оператора системи розподілу щодо припинення електроживлення Користувача (споживача електричної енергії), з яким електропостачальником укладено договір про постачання електричної енергії. У зверненні електропостачальник повинен, зокрема, зазначити дані, що ідентифікують відповідного споживача електричної енергії (EIC-код), та причину (підставу) припинення електроживлення такого споживача електричної енергії. Оператор системи розподілу не має права вимагати від електропостачальника обґрунтування причини (підстави) припинення електроживлення, якщо вона відповідає випадкам, визначеним Правилами. У випадках, не передбачених Правилами роздрібного ринку електричної енергії, оператор системи розподілу має право відхилити звернення електропостачальника, про що повідомляє електропостачальника протягом 2 робочих днів з дати отримання звернення. Попередження про припинення електроживлення надсилається оператором системи розподілу одночасно електропостачальнику та відповідному споживачу електричної енергії за 5 робочих днів до запланованої дати обмеження/припинення розподілу електричної енергії. Оператор системи розподілу не розглядає заперечення щодо припинення електроживлення або звернення щодо неправомірності дій електропостачальника від споживачів електричної енергії. Оператор системи розподілу повинен припинити електроживлення споживача електричної енергії протягом 10 робочих днів з дати отримання звернення від електропостачальника.

78. Таким чином, відповідаючи на питання, яке постало перед Касаційним господарським судом у справі № 910/14138/22 (пункт 5 цієї постанови), колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що електропостачальник "останньої надії" не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу (що не перевищує 90 днів) і такий договір вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії. Тобто такий договір укладається автоматично з моменту початку постачання електричної енергії і діє протягом строку, що не перевищує 90 днів. У випадку повторного початку фактичного постачання електричної енергії споживачу внаслідок настання обставин, визначених у частині першій статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", відбувається нове приєднання до публічного договору постачання електричної енергії на новий обмежений строк.

79. У цьому контексті також необхідно врахувати те, що попри збереження обов`язку здійснення розрахунків між сторонами за попереднім договором, укладеним із постачальником "останньої надії", фактичне нове приєднання до публічного договору постачання електричної енергії призводить до виникнення нових договірних відносин, які стосуються іншого строку, обсягів та зобов`язань. Саме обставини наявності заборгованості за конкретним договором обумовлюють можливість припинення повністю або частково постачання електричної енергії. Аналогічний за змістом висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.04.2023 у справі № 905/1791/21, підстав для відступу від якого колегія суддів не вбачає.

80. При цьому Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції фактично дійшовши висновку про те, що споживач постачальника "останньої надії", безакцептно поновлює договірні відносини з постачальником "останньої надії", приєднуючись згідно з положеннями статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" повторно до договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", не врахував сукупності як законодавчих положень щодо регулювання спірних правовідносин, так і особливостей договірних відносин із постачальником "останньої надії". Колегія суддів зазначає, що зміст статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" жодним чином не вказує на безакцептне поновлення попередніх договірних відносин з постачальником "останньої надії", а навпаки зумовлює необхідність кожного разу укладення нового договору із постачальником "останньої надії". Як вже зазначалось у цій постанові (пункт 48), у спірний період ДПЗД "Укрінтеренерго" визначено постачальником "останньої надії". Матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем і третьою особою, що у січні 2022 року КП "ХТМ" не мало підписаного договору на постачання електричної енергії з енергоспочальником, тому відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії здійснювалось постачальником "останньої надії", яким є ДПЗД "Укрінтеренерго" на умовах публічного договору. Початок споживання електричної енергії від позивача в січні 2022 року як постачальника "останньої надії", в силу вимог законодавства, свідчить про нове акцептування споживачем умов нового приєднання до публічного договору, а саме, договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", який діє протягом строку, що не може перевищувати 90 днів.

81. Наведеним вище також спростовуються відповідні доводи відзивів ПрАТ "НЕК "Укренерго" і АТ "Харківобленерго" щодо наявності в учасників спірних правовідносин лише одного договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

82. Також з оскаржуваної постанови вбачається, що відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції посилався на правову оцінку обставин справи, надану Господарським судом Харківської області у межах справи № 922/2091/21 в ухвалі від 06.07.2021 про забезпечення прозову та в ухвалі від 03.02.2022 про роз`яснення ухвали про забезпечення позову.

83. Однак, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції помилково взяв до уваги висновки суду, зроблені у справі № 922/2091/21, оскільки такі висновки були зроблені за результатом вирішення виключно процесуального питання.

84. Так, відповідно до частин четвертої, п`ятої та сьомої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

85. Аналізуючи положення частини сьомої статті 75 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 дійшла висновку про те, що преюдиціальне значення у справі надається саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють лише обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувались і встановлювались у ній судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

86. Преюдиціальність дає певний привілей стороні у справі не доказувати знову вже встановлені судом обставини (юридичні факти). Разом з тим, інша сторона повинна мати можливість заперечувати такі преюдиційні обставини (юридичні факти) з посиланням на належні та допустимі докази, а суд зобов`язаний навести мотиви відхилення або визнання цих заперечень. Суд, відхиляючи ці заперечення, повинен мотивувати, що існують встановлені іншим судом обставини (юридичні факти) преюдиційного характеру і вони, дійсно, не є "правовою оцінкою, наданою судом певній обставині (юридичному факту)" (пункти 74-76 постанови Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 140/6115/21).

87. Звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Господарські суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях у інших господарських справах.

88. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених статтею 75 ГПК України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами встановленими ГПК України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

89. Отже, звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин, встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру. Господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин, у тому числі (а не виключно) з урахуванням преюдиційних обставин повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду в конкретній справі та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.06.2022 у справі №910/5814/17).

90. Однак, всупереч наведеним вище висновкам щодо застосування статті 75 ГПК України, суд апеляційної інстанції у цій справі, врахувавши висновки Господарського суду Харківської області у справі № 922/2091/21 в ухвалі про забезпечення позову та в ухвалі про роз`яснення ухвали про забезпечення позову, помилково не взяв до уваги того, що такі висновки не є обставинами, встановленими судами в іншій справі, а є правою оцінкою, наданою судом певним обставинам, яка відповідно до частини сьомої статті 75 ГПК України не є обов`язковою для господарського суду. Отже, з огляду на зазначене, а також з урахуванням відповіді Верховного Суду на ключові питання у цій справі (пункти 78, 79 цієї постанови), доводи відповідача та третьої особи в цій частині про зворотне також відхиляються як необґрунтовані.

91. Окрім цього, Верховний Суд також відхиляє доводи ПрАТ "НЕК "Укренерго" про неефективність обраного ДПЗД "Укрінтеренерго" способу захисту порушеного права з огляду на таке.

92. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

93. За статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право.

94. У своїх постановах Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та інші).

95. Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 16.02.2021 у справі №910/2861/18 (пункт 98).

96. Отже, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси юридичних осіб у спосіб, визначений законом або договором. Суд, відповідно до викладеної в позові вимоги, може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який не суперечить закону, але лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17).

97. Верховний Суд відхиляє доводи ПрАТ "НЕК "Укренерго" про те, що заявлені позивачем вимоги не призведуть до поновлення порушеного права позивача, оскільки не можуть бути виконані в примусовому порядку.

98. Позовні вимоги у цій справі по суті є вимогою про визнання відсутнім права та, відповідно, відсутнім кореспондуючого цьому праву обов`язку, оскільки в результаті відповідних дій відповідача (щодо здійснення запису в системі управління ринком спірних обсягів спожитої електричної енергії) у позивача формуються грошові зобов`язання перед відповідачем, що є належним способом захисту у разі, зокрема, якщо у спірних правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом кредитор може вжити (вживає) поза волею боржника заходи для реалізації спірного права, одержання виконання спірного обов`язку і ці заходи матимуть вплив на права боржника. Тому, з урахуванням зазначених обставин, обраний спосіб захисту є ефективним, оскільки спрямований на відвернення передбачуваної загрози порушення права. Схожі висновки викладені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 910/9627/20 та постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.11.2023 у справі № 910/12832/21.

99. При цьому Верховний Суд відхиляє посилання ПрАТ "НЕК "Укренерго" у відзиві на касаційну скаргу на висновки, викладені у постановах Верховного Суду (у тому числі Великої Палати Верховного Суду) від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17, від 24.09.2019 у справі № 910/5320/17, оскільки правовідносини у цих справах не є подібними в істотних аспектах зі справою, що розглядається (зокрема, в проаналізованому вище аспекті існування реальних наслідків для прав позивача відображення відповідачем в системі управління ринком спірних обсягів спожитої електричної енергії), а висновки щодо необхідності застосування ефективного способу захисту сформовані з урахуванням конкретних обставин кожної справи та змісту правовідносин, які є відмінними від правовідносин сторін у цій справі.

100. Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, зокрема, про неврахування судом апеляційної інстанції, висновків викладених Верховним Судом у постановах від 20.09.2021 у справі № 910/8958/20 і від 04.04.2023 у справі № 905/1791/21, отримали підтвердження під час касаційного провадження. Протилежні ж доводи щодо відсутності підстав для врахування висновків Верховного Суду у справах № 910/8958/20 і №905/1791/21, іншими учасниками цього спору не обґрунтовувались та підставами їхніх заперечень на доводи касаційної скарги під час касаційного перегляду цієї справи не визначались.

101. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд, на відміну від суду апеляційної інстанції, при вирішенні спору всебічно, повно та об`єктивно встановив істотні обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли між сторонами, і прийняв законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову, яке помилково скасував суд апеляційної інстанції.

102. Усі інші доводи відзивів відповідача та третьої особи, у тому числі щодо неподібності правовідносин у цій справі та у справі №916/2205/20 (на висновки з якої з якої посилається скаржник), відхиляються Верховним Судом, оскільки (1) не спростовують наведених у цій постанові висновків, (2) зводяться до цитування висновків судів попередніх інстанцій, які по суті уже були проаналізовані вище та (3) не мають визначального значення у цьому конкретному спорі для правильного розгляду справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

103. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

104. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

105. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (стаття 312 ГПК України).

106. З огляду на викладене колегія суддів вважає наведені у касаційній скарзі доводи обґрунтованими, що є підставою для скасування оскарженої постанови апеляційного господарського суду із залишенням у силі рішення місцевого господарського суду, а тому касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судові витрати

107. У зв`язку зі скасуванням постанови суду апеляційної інстанції відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом касаційної скарги, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.10.2023 скасувати, рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2023 у справі №910/14138/22 залишити в силі.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" 9 924,00 грн відшкодування судового збору, сплаченого за розгляд справи № 910/14138/22 в суді касаційної інстанції.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил