Окрема думка

від 18.01.2024 по справі 916/367/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

18 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 916/367/22

1. 10 лютого 2022 року Позивач звернувся до суду з позовом до ОСББ (надалі - Відповідач) про визнання незаконним рішення загальних зборів Відповідача, оформленого протоколом від 08 липня 2017 (надалі - Рішення загальних зборів), у частині передання спільного майна в оренду третім особам.

2. Аргументи Позивача:

- у серпні 2021 року Позивач дізнався про прийняте Рішення загальних зборів, яким вирішено питання про використання спільного майна у будинку (самостійних нежитлових приміщень) та передання їх в оренду третім особам;

- Позивач не був належним чином повідомлений про проведення загальних зборів;

- неможливо встановити, чи було набрано необхідну кількість голосів для прийняття рішення;

- сфальсифіковано голосування на зборах;

- Рішення загальних зборів порушило право Позивача на участь в управлінні будинком, як співвласника багатоквартирного будинку.

3. ОСББ визнало позов.

Короткий зміст судового рішення

4. 31 серпня 2022 року суд першої інстанції прийняв визнання позову, задовольнив позов і визнав Рішення загальних зборів незаконним.

Провадження у суді апеляційної інстанції

5. 07 квітня 2023 ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

6. ОСОБА_1 не брав участі у цій справі, але вважав, що оспорюване судове рішення стосується його прав та обов`язків.

7. Він аргументував своє право на оскарження судового рішення тим, що:

- відповідно до протоколу загальних зборів від 08 липня 2017 йому надавалось в оренду підвальне приміщення, зазначене під літерами «Б», «а» XVII (10,4 кв.м), XVI (10,1 кв.м), V (4,1 кв.м), загальною площею 24,6 кв.м;

- рішенням суду першої інстанції оспорюване Рішення загальних зборів, в тому числі в частині оренди, визнано незаконним. За наслідками такого рішення ОСОБА_1 позбавляється права оренди приміщення, у нього виникає обов`язок звільнити це приміщення;

- адвокат ОСББ подав до Приморського районного суду позов до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди № 270519 від 27.05.2019 та зобов`язання вчинити певні дії (справа № 522/15870/22 (провадження № 2/522/1165/24));

- позов має очевидно штучний характер, оскільки поданий після спливу строку позовної давності. ОСББ не заявило про сплив строку позовної давності. Адвокат ОСББ Олійник О.О брав участь у справі № 916/367/22 та у справі 522/15870/22. Сторони мали особисту зацікавленість та зловживали правами.

8. 12 вересня 2023 року суд апеляційної інстанції постановив:

- залучити ОСОБА_1 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

- апеляційну скаргу залишити без задоволення;

- рішення суду першої інстанції залишити без змін.

9. Суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення так:

-рішення суду першої інстанції у справі стосується прав ОСОБА_1 , оскільки визнано незаконним Рішення загальних зборів в частині передачі спільного майна в оренду третім особам. Це впливає на права та обов`язки ОСОБА_1 , як співвласника багатоквартирного будинку. Тому Скаржник має бути залучений до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні ОСББ;

-суд першої інстанції правильно встановив, що позивач не був належним чином повідомлений про проведення загальних зборів, а оспорюване Рішення загальних зборів порушило його право на участь в управлінні будинком, на добровільне волевиявлення та вираження своєї думки з приводу управління та прийняття рішень загальними зборами ОСББ щодо питання про використання спільного майна;

-позивач має право оскаржувати Рішення загальних зборів в частині, що відповідає принципу диспозитивності;

-суд не має права застосувати наслідки спливу строку позовної давності, оскільки така заява не була подана стороною у справі, а Скаржник є третьою особою;

-26 жовтня 2022 року позивач помер. Смерть фізичної особи - сторони у спорі не є підставою для закриття провадження у справі, оскільки судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

10. ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, просив скасувати судові рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

11. Скаржник визначив підставою касаційного оскарження судових рішень пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України.

12. Скаржник стверджує, що суд прийняв рішення про права, інтереси та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі (пункт 8 частини першої статті 310 ГПК України); суд необґрунтовано відхилив клопотання про дослідження доказів учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України); суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України).

Основні мотиви, викладені в постанові Верховного Суду

13. 18 січня 2024 року Верховний Суд постановив скасувати постанову суду апеляційної інстанції. Справа передана на новий розгляд до апеляційного суду.

14. Узагальнено висновки Верховного Суду можна викласти так:

- суд апеляційної інстанції мав спочатку достеменно та першочергово встановити, чи безпосередньо стосується оскаржуване рішення прав і обов`язків цієї особи;

- суд апеляційної інстанції належним чином не обґрунтував свої висновки щодо того, як оскаржуване рішення стосується прав та обов`язків скаржника як співвласника багатоквартирного будинку;

- постанова суду апеляційної інстанції не містить обґрунтування, чи є Скаржник учасником спірних правовідносин; яких конкретно прав та обов`язків Скаржника стосується оскаржуване рішення, і чи містить воно висновки щодо його прав, інтересів та обов`язків;

- суд апеляційної інстанції допустив процедурні порушення, оскільки при наявності підстав для залучення Скаржника як третьої особи мав скасувати рішення господарського суду з подальшим ухваленням нового рішення відповідно до норм процесуального права;

- через виявлені процесуальні порушення і неможливість їх самостійного усунення касаційним судом, справа має бути передана на новий розгляд до апеляційного суду, який допустив ці порушення.

СУТЬ ОКРЕМОЇ ДУМКИ

15.Я не можу погодитися з висновками колег щодо наявності підстав для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд.

16.Тому на підставі частини третьої статті 34 ГПК України висловлюю окрему думку, яка полягає в наступному.

Щодо підстав для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд

17.Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції переглядає у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

18.Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1,3,4,8 частини частини першої статті 310, частиною другою статті 313 ГПК України.

19. Відповідно до частини четвертої статті 294 ГПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.

20. В ухвалі Верховний Суд визначив, що підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України з підстав порушення норм процесуального права.

21. Відповідно до частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, виключно у таких випадках:

1)суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або

2)суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або

3)суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або

4)суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

22. Отже, у такому разі суд касаційної інстанції може направити справу на новий розгляд, якщо має місце одночасно декілька умов:

1)скаржник у касаційній скарзі посилався на порушення норм процесуального права;

2)такі порушення пов`язані з випадками, передбаченими пунктами 1, 2, 3, 4 частини другої статті 310 ГПК України;

3)таке порушення процесуальних норм унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення спору.

23. Скаржник у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження посилався на те, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про дослідження доказів учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України); суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України).

24. Постанова Верховного Суду не містить мотивів прийняття або відхилення відповідних аргументів, що викладені в касаційній скарзі на підтвердження підстав відкриття касаційного провадження судових рішень, що визначена згідно з пунктами 3, 4 частини третьої статті 310 ГПК України.

Щодо застосування пункту 8 частини першої статті 310 ГПК України

25. Судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі (пункт 8 частини першої статті 310 ГПК України).

26. Отже, рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд за наявності двох умов:

- суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб

- такі особи не брали участі у справі.

27. Відповідно до частини другої статті 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

28. Відповідно до частини другої статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

29. У справі, що розглядається, Скаржник був залучений до участі у справі, мав доступ до суду апеляційної інстанції, подав апеляційну скаргу, за якою був здійснений перегляд судового рішення, тому він та Верховний Суд взагалі не можуть посилатися на пункт 8 частини першої статті 310 ГПК України, як підставу для скасування постанови суду апеляційної інстанції.

Щодо наслідків залучення третьої особи в суді апеляційної інстанції

30. Висновки Верховного Суду, що суд апеляційної інстанції, залучивши третю особу, у такому разі мав би скасувати постанову та ухвалити нове рішення згідно з пунктом 3 частини першої статті 264 ГПК України, також не можуть бути підставою для передачі справи на новий розгляд відповідно до статті 310 ГПК України.

31. Слід враховувати, що обов`язковою підставою для скасування судового рішення є те, що "суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки незалученої особи". Це означає, що вже вирішив та ухвалив рішення, яким визначаються права, інтереси або обов`язки особи, яка не брала участі у справі. Тобто, суд вже вирішив про відповідні права, інтереси або обов`язки особи у прийнятому рішенні, і сторона не маючи можливість захищатися у такому спорі, має права вимагати скасування судового рішення та розгляду справи спочатку.

32. Натомість, якщо рішення у справі може "вплинути на права або обов`язки третьої особи щодо однієї із сторін" (ч. 1 ст. 50 ГПК України) або "може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі" (ч. 2 ст. 50 ГПК України), і "сторона може набути право стосовно третьої особи або третя особа може пред`явити вимоги до сторони" (ч. 1 ст. 51 ГПК України), то у такому разі мова йде про можливі правові наслідки прийнятого рішення у майбутньому, що пов`язано з можливістю пред`явлення права стосовно третьої особи та права вимоги до неї відповідно до такого прийнятого рішення.

33. Суть інституту третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, полягає в тому, що його застосування слугує процесуальним забезпеченням права регресу, а умова, що за законом третя особа залучається чи вступає у справу на стороні позивача чи відповідача, передбачає, що участь у процесі третьої особи випливає з тих відносин, які пов`язують її з однією із сторін у процесі.

34. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17 вказала, що підставою для вступу (залучення) в судовий процес такої третьої особи є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення в майбутньому в неї права на позов або пред`явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною у зазначеному процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище співвідповідача у справі, а не третьої особи.

35. При незалученні до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, скасування рішення суду можливе лише у виняткових випадках, оскільки такі особи не є суб`єктами спірних правовідносин, тому суд не вирішує питання про їх права та обов`язки. Судове рішення лише в майбутньому може вплинути на їх права та обов`язки щодо якоїсь із сторін у спорі, зокрема, в разі пред`явлення до них регресного позову. Норма про обов`язкове скасування вказує на випадок, коли своїм рішенням суд вирішив питання про їх права та обов`язки, а не вирішить у майбутньому. У зв`язку з цим важливо розмежовувати випадки, коли рішення суду порушує права осіб і коли рішення суду може зачіпати права таких осіб (постанова Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 201/2760/20).

36. Отже, незалучення третьої особи не може бути обов`язковою підставою для скасування судового рішення, оскільки права такої особи захищені частиною другою статті 51 ГПК України, яка визначає, що у разі розгляду справи без повідомлення третьої особи про розгляд справи, обставини справи, встановлені судовим рішенням, не мають юридичних наслідків при розгляді позову, пред`явленого стороною, яка брала участь у цій справі, до цієї третьої особи або позову, пред`явленого цією третьою особою до такої сторони.

37.Такі правові наслідки спрямовані на забезпечення правової визначеності.

38. З огляду на викладене, не можу погодитися з висновками колег, що "За наявності підстав для залучення Скаржника як третьої особи рішення Господарського суду Одеської області від 31.08.2022 у справі № 916/367/22 підлягало обов`язковому скасуванню з ухваленням нового судового рішення згідно з пунктом 3 частини першої статті 264 ГПК України" і що таке "порушення" є підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції та передачі справи на новий розгляд.

Щодо повноважень та завдання Верховного Суду

39. На мою думку, також не є підставою для скасування судового рішення та передачі справи на новий розгляд твердження Верховного Суду (пункт 46 постанови), що:

"констатуючи, що оскаржуване судове рішення стосується прав Скаржника, впливає на його права й обов`язки як співвласника багатоквартирного будинку, суд апеляційної інстанції належним чином не обґрунтував свої висновки;

у постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 не зазначається, чи є Скаржник учасником спірних правовідносин; яких конкретно прав та обов`язків Скаржника стосується оскаржуване рішення; чи містить мотивувальна частина рішення суду першої інстанції висновки про права, інтереси та (або) обов`язки Скаржника, та/або чи зазначається у резолютивній частині рішення про права, інтереси та (або) обов`язки Скаржника, і якщо так - про які саме".

40. У постанові суд апеляційної інстанції вказав прямо (дослівно), що "Шкірко Г.І. є співвласником багатоквартирного будинку. Рішення суду у справі впливає на права та обов`язки вказаної особи, як співвласника багатоквартирного будинку. Оскаржуваним рішенням суду визнано незаконним рішення загальних зборів ОСББ, оформленим протоколом від 08.07.2017, в частині передачі спільного майна в оренду третім особам".

41.Цей висновок суду апеляційної інстанції ОСББ не оскаржувало, і очевидно, що цей висновок не оскаржував сам Скаржник, який не міг заперечувати своє право на оскарження.

42.Принцип заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius) відомий ще з часів римського права та існував у зв`язку із іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення). Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2023 року у справі № 179/363/21 (провадження № 61-4060св23), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2023 року в справі № 757/42885/19-ц (провадження № 61-9060св22)).

43.Верховний Суд не мав підстав перевіряти вмотивованість та правильність цього висновку, оскільки перевіряє судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги. Скаржник не заперечував (не оскаржував) своє право на подання апеляційної скарги і те, що судове рішення у даній справі стосується прав.

44.У будь-якому разі питання про те, чи прийняв суд рішення про права, інтереси та (або) обов`язки Скаржника є питанням права, а не факту.

45.Тому Верховний Суд у разі наявності у нього сумнівів щодо правильності висновків суду апеляційної інстанції має і зобов`язаний самостійно зробити правові висновки про те, чи вирішує суд про права про права, інтереси та (або) обов`язки іншого співвласника багатоквартирного будинку, Орендарів приміщень, розглядаючи спір про оскарження одним зі співвласників рішення загальним зборів ОСББ про передачу майна в оренду; та відповідно, чи мають інші співвласники залучатися до участі у справі; які правові наслідки для Орендарів породжує судові рішення у корпоративному спорі про загальним зборів ОСББ про передачу майна в оренду.

46. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що не кожне допущене судом порушення процедури може істотно впливати на права учасників справи та тягнути порушення гарантій статті 6 Конвенції. Крім того, за змістом цієї статті більшість процесуальних порушень, допущених на одній стадії цивільного процесу, можна виправити на іншій його стадії (див. пункт 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 201/13239/15-ц; пункт 69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 2-3887/2009 (провадження № 14-36цс21)). Верховний Суд має право оцінити доводи скаржника щодо застосування норм права, на які апеляційний суд не дав чіткої відповіді, виправивши тим самим допущені цим судом недоліки (пункт 139 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (провадження № 14-31цс22)).

47. У справі, що переглядається це питання є актуальним, зважаючи на втручання у принцип res judicata внаслідок скасування судового рішення, що набуло статусу остаточності, особливо, коли як у цій справі Позивач вже помер і не може брати участь у справі. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (п. 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року (заява № 3236/03)).

48. Постанова не містить посилання на норму статті 310 ГПК України, відповідно до якої Верховний Суд за результатами розгляду касаційної скарги скасував постанову суду апеляційної інстанції та передав справу на новий розгляд.

Висновки

49. З цих підстав, не погоджуюсь зі скасуванням судового рішення та передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

50. На мою думку, підстава касаційного провадження на підставі пункту частини другої статті 287 ГПК України не знайшла свого підтвердження. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення (частина друга статті 311 ГПК України). У даному випадку обставин незаконності судового рішення Верховний Суд не встановив, що унеможливлювало скасування судового рішення.

Суддя І. Кондратова