Постанова

від 21.02.2024 по справі 918/1130/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2024 року

м. Київ

cправа № 918/1130/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.

секретаря судового засідання - Дерлі І.І.

за участю представників учасників:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

Офісу ГП - Костюк О.В.

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігірія"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.10.2023 (у складі колегії суддів: Мельник О.В. (головуючий), Олексюк Г.Є., Гудак А.В.)

за позовом Керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігірія"

про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст та підстави позовних вимог

1.1. Керівник Рівненської окружної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Рівненської міської ради (далі - Позивач, Орендодавець) 30.12.2022 звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігірія" (далі - ТОВ "Сігірія", Відповідач) про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 0,9548 га по вулиці Соборній, 450 у місті Рівне, та приведення її у належний стан шляхом звільнення від будівельних матеріалів.

1.2. Позовні вимоги Прокурора обґрунтовані тим, що на спірній земельній ділянці знаходяться будівельні матеріали Відповідача, у той час як жодних підстав для зайняття ним земельної ділянки немає.

1.3. Зокрема договір суборенди, на підставі якого ТОВ "Сігірія" користувалося земельною ділянко, припинив свою дію по закінченню строку одночасно з договором оренди, а саме 15.09.2020.

1.4. За таких обставин Рівненська міська рада як представницький орган власника земельної ділянки - територіальної громади міста Рівного - позбавлена законного права вільно користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою, що стало підставою для вжиття прокурором представницьких заходів реагування у вигляді звернення до суду.

2. Короткий зміст рішень господарських судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 01.08.2023 у позові відмовлено.

2.2. Суд визнав недоведеним факт зайняття земельної ділянки саме Відповідачем, тобто виснував про недопустимість доказів щодо належності саме йому будівельних матеріалів, що знаходяться на земельній ділянці міської ради.

2.3. До того ж, на думку суду, повернути земельну ділянку орендодавцю (Рівненській міській раді) повинен орендар (Управління капітального будівництва), а не суборендар (ТОВ "Сігірія").

2.4. За наслідками розгляду апеляційної скарги Прокурора Північно-західним апеляційним господарським судом 31.10.2023 вищевказане рішення місцевого господарського суду скасовано, а позов задоволено.

ТОВ "Сігірія" зобов`язано усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою комунальної власності площею 0,9548 га по вулиці Соборній, 450 у місті Рівне та привести її у попередній належний стан шляхом звільнення від будівельних матеріалів.

2.5. При цьому апеляційним судом враховано преюдиціальне рішення у справі № 918/264/21, яким з огляду на припинення договорів оренди та, як наслідок, суборенди спірної земельної ділянки визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та припинено право власності Відповідача на об`єкт нерухомого майна - незавершене будівництво, що на ній знаходиться.

За таких обставин судом вказано на відсутність будь-яких правових підстав зайняття Відповідачем вказаної земельної ділянки та, як наслідок, на обґрунтованість позовних вимог Прокурора.

2.6. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Відповідач скористався правом на її касаційне оскарження.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі ТОВ "Сігірія" просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

3.2. Вимоги скарги обґрунтовані невірним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, неврахуванням висновків Верховного Суду у справах щодо регулювання подібних правовідносин (у справах про визнання договорів оренди поновленими - постанови від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18; у справах щодо проведення судового засідання за відсутності відповідача - постанови від 20.03.2018 у справі № 161/125/17, від 16.05.2019 у справі № 302/1143/16-а, від 21.10.2019 у справі № 804/4871/18, від 17.12.2019 у справі № 808/1914/18, від 24.12.2019 у справі № 810/3214/18).

Також скаржник вказує на надання доказам неправомірної оцінки та врахування судами недопустимих доказів (протоколу огляду місцевості).

3.3. Зокрема ТОВ "Сігірія" наполягає на наявності законних підстав користування спірною земельною ділянкою, так як орендарем (Управлінням капітального будівництва) вжито заходів для продовження договору оренди.

3.4. Скаржник також посилається на безпідставне відхилення судом апеляційної інстанції його клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю явки представника з поважних причин.

3.5. Прокурор у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.10.2023 - без змін.

4. Розгляд справи Верховним Судом

4.1. Ухвалою Верховного Суду від 22.12.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Сігірія" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.10.2023 у справі № 918/1130/22 з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, та призначено її розгляд на 31.01.2024.

4.2. Суд задовольнив клопотання представника Відповідача від 30.01.2024 про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю його явки у судове засідання з поважних причин та призначив розгляд справи на 21.02.2024.

5. Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

5.1. На підставі рішення Рівненської міської ради від 29.06.2010 № 3701 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Соборній, 450 та передачу її в оренду" 19.08.2010 між Рівненською міською радою та Управлінням капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі - УКБ ВК Рівненської міської ради, Орендар) був укладений договір оренди, згідно з яким Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування вказану земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку з вбудовано-прибудованими торговими приміщеннями (далі - Договір оренди).

5.2. Договір зареєстровано Рівненським міськрайонним відділом Рівненської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" 15.09.2010, і саме з цієї дати слід обраховувати визначений пунктом 8 Договору оренди 10-річний строк його дії.

5.3. Договором також передбачено, що Орендар має переважне право поновлення його на новий строк у разі повідомлення Орендодавця про свій намір не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії цього Договору.

5.4. При цьому Договором визначено, що земельна ділянка передається в оренду для будівництва та обслуговування житлового будинку з вбудовано-прибудованими торговими приміщеннями і з правом укладання договору суборенди.

5.5. 30.04.2015 між УКБ ВК Рівненської міської ради (Орендар) та ТОВ "Сігірія" (Суборендар) укладено договір суборенди земельної ділянки, згідно з умовами якого Орендар зобов`язався за плату передати Суборендареві земельну ділянку у строкове платне володіння та користування без зміни цільового призначення, а Суборендар зобов`язався прийняти і використовувати земельну ділянку відповідно до умов цього договору та вимог земельного законодавства.

5.6. Договором суборенди, з урахуванням рішення Рівненської міської ради від 29.06.2010 № 3701, передбачено, що термін суборенди - до 15.09.2020, але не довше строку дії Договору оренди.

5.7. З огляду на викладене та враховуючи, що Договір оренди у встановленому порядку продовжений не був, суд апеляційної інстанції визнав доводи позовної заяви та апеляційної скарги Прокурора обґрунтованими та виснував, що ТОВ "Сігірія" не має правових підстав для продовження використання земельної ділянки.

5.8. Всупереч зазначеному Суборендар продовжує користуватися земельною ділянкою, а саме зберігати на ній будівельні матеріали. Це підтверджується наступними доказами:

- протоколом огляду місцевості від 03.10.2022, проведеного у кримінальному провадженні № 42021181110000010 від 14.05.2021, з якого вбачається, що на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:003:0028 за адресою: м. Рівне, вулиця Соборна, 450 знаходяться будівельні матеріали (бетонні блоки);

- наказом Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради № 158 від 03.06.2015 "Про присвоєння поштової адреси", згідно якого земельній ділянці з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 601461756101 присвоєно поштову адресу вулиця Соборна, 450. Водночас згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно об`єктом нерухомого майна з реєстраційним номером 601461756101 є земельна ділянка з кадастровим номером 5610100000:01:003:0028 площею 0,9548 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку з вбудовано-прибудованими торговими приміщеннями за адресою: м. Рівне, вулиця Соборна, 450;

- рішенням Господарського суду Рівненської області від 02.09.2021 у справі № 918/264/21, яким визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та припинено право власності ТОВ "Сігірія" на об`єкт незавершеного будівництва за адресою: м. Рівне, вулиця Соборна (Леніна), 450;

- свідченнями самого Відповідача, який упродовж розгляду справи неодноразово доводив правомірність, на його думку, використання земельної ділянки з огляду на дотримання Орендарем порядку продовження дії Договору оренди земельної ділянки саме за адресою: м. Рівне, вулиця Соборна, 450.

5.9. Дослідивши вищенаведені доводи суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про доведеність фактичного користування Відповідачем спірною земельною ділянкою при відсутності будь-яких підстав для такого користування.

5.10. За таких обставин суд виснував, що Рівненська міська рада як власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення її права на землю, навіть якщо таке порушення не пов`язане з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Заслухавши суддю - доповідача, Прокурора та представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

6.2. У статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено право юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, фізичних осіб, які не є підприємцями, державних органів, органів місцевого самоврядування на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

6.3. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша, друга статті 5 Господарського процесуального кодексу України).

6.4. За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено право власника майна при наявності дій осіб, спрямованих на перешкоджання вільного користування та розпорядження своїм майном, вимагати усунення таких перешкод.

При цьому ще і норми частини другої статті 152 Земельного кодексу України надають власнику земельної ділянки право вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

6.5. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

6.6. Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

6.7. При цьому позивач самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюється судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

6.8. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

6.9. Таким чином, з огляду на положення процесуального закону суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладених в позові вимог.

6.10. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.

6.11. З огляду на викладене Суд зазначає, що Прокурором вірно обрано саме такий спосіб захисту порушеного права Рівненської міської ради, а саме усунення перешкод у користуванні власною земельною ділянкою унаслідок безпідставного її використання Відповідачем. Адже знаходження на земельній ділянці одного власника майна іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її на власний розсуд.

6.12. За таких обставин Суд відхиляє твердження скаржника про відсутність підстав представництва Прокурором інтересів держави в особі саме міської ради внаслідок невірно визначеного органу та недотримання вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

6.13. За змістом частини першої статті 317, частини першої статті 319, частини першої статті 321 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

6.14. Захист майнових прав здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах, визначених цивільним законодавством.

6.15. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам.

6.16. Серед способів захисту речових прав законодавство (зокрема стаття 391 Цивільного кодексу України, частина друга статті 152 Земельного кодексу України) передбачає усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном. Вказаний спосіб захисту можна реалізувати шляхом подання негаторного позову.

6.17. Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до іншої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом має право вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод.

6.18. Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

6.19. Отже, правом вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою наділені лише власники, землекористувачі та особи, які мають інші речові права на земельну ділянку, в межах якої розміщено об`єкт незавершеного будівництва іншої особи, тому до таких правовідносин слід застосовувати положення статті 391 Цивільного кодексу України. Такий правовий висновок містить постанова Верховного Суду від 22.09.2021 у справі №922/3403/20.

6.20. З огляду на викладене, звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться майно, щодо якого відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем за таким позовом є лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження майном.

6.21. Таким чином, усунення перешкод власнику у користуванні своїм майном як спосіб захисту цивільного права чи інтересу фактично передбачає покладення на відповідача обов`язку припинити дію, яка порушує право.

6.22. Умовами для задоволення негаторного позову є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця, інша особа перешкоджає користуванню або розпорядженню цим майном, для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору тощо). При цьому у позові має бути чітко та конкретно визначено дії, які повинен здійснити відповідач на усунення порушень права власника (володільця).

6.23. З урахуванням викладеного, зважаючи на закінчення дії договору суборенди земельної ділянки, Рівненська міська рада має достатні підстави вимагати від ТОВ "Сігірія" усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою комунальної форми власності шляхом звільнення її від будівельних матеріалів.

6.24. Щодо посилань скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме розгляд справи без участі його представника колегія суддів зазначає наступне.

6.25. За змістом частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, з підстав першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

6.26. Як вбачається з матеріалів справи, причини неявки представника Відповідача у судове засідання судом апеляційної інстанції не визнано поважними внаслідок ненадання доказів на підтвердження таких обставин.

6.27. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

6.28. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" від 07.07.1989 (пункт 35) вказано, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з її обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

6.29. З огляду на вимоги статей 269, 273 Господарського процесуального кодексу України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, враховуючи, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалася, а також те, що правова позиція Відповідача була доведена до уваги суду у відзиві на апеляційну скаргу і про її зміну чи доповнення сторона будь-яких заяв або клопотань не подавала, апеляційний суд визнав за можливе розглядати справу за відсутності представника ТОВ "Сігірія" за наявними у справі матеріалами.

6.30. Суд звертає увагу, що норми чинного законодавства не обмежують представництво сторін конкретно визначеними особами, тому у Відповідача була можливість забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника.

6.31. За сукупності таких обставин, а саме відсутність поважних причин неявки у засідання представника Відповідача, неперешкоджання такої неявки розгляду справи за наявними доказами, з огляду на процесуальні строки розгляду справи, апеляційним судом визнано за можливе проведення судового засідання без представника ТОВ "Сігірія".

6.32. Проаналізувавши викладене Суд в даному випадку не вбачає порушень процесуального права щодо розгляду справи за відсутності у засіданні представника Відповідача.

6.33. Щодо доводів касаційної скарги про неналежність та недопустимість доказів та врахування преюдиціального рішення суду у справі № 918/264/21 колегія суддів вказує наступне.

6.34. Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 у справі №910/9823/17.

6.35. Отже, виходячи з вищевикладеного, враховуючи принцип обов`язковості судових рішень згідно статті 1291 Конституції України, а також принцип правової певності як основний елемент верховенства права, чинне рішення Господарського суду Рівненської області від 02.09.2021 у справі № 918/264/21 має преюдиціальне значення для даної справи, а встановлені при його ухваленні обставини повторного доказування не потребують в силу частини четвертої статті 75 Господарського процесуального Кодексу України, так як дослідженими у справі доказами не встановлено підстав для визнання їх сумнівними чи недоведеними.

6.36. У вказаному судовому рішенні встановлені обставини припинення дії договорів оренди та суборенди спірної земельної ділянки у зв`язку із закінченням строку, на який їх було укладено, а також те, що будівельні матеріали (зокрема бетонні блоки та монолітні залізобетонні стовпчасті конструкції як частини конструктивних елементів будівлі) не можуть бути об`єктом незавершеного будівництва, а є рухомим майном у розумінні статті 181 Цивільного кодексу України.

Отже, судовим рішенням у справі № 918/264/21 підтверджено факт, що на спірній земельній ділянці знаходяться будівельні матеріали ТОВ "Сігірія", оскільки саме на них Відповідач зареєстрував право власності як на об`єкт незавершеного будівництва, яке було припинено судом, тому це не потребує доказування у даній справі в силу положень пункту 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

6.37. З урахуванням викладеного Суд вважає обґрунтованим та правомірним посилання суду апеляційної інстанції на преюдиціальне рішення у справі №918/264/21 та відхиляє відповідні доводи касаційної скарги.

6.38. Так само Відповідач не довів, що судом не враховано обставин справи № 918/209/21, адже постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.09.2021 у вказаній справі скасовано пункти 1 та 2 рішення Рівненської міської ради від 11.02.2021 № 58 "Про відмову від укладання на новий строк договору оренди земельної ділянки на вулиці Соборній, 450" та рішення від 15.04.2021 № 520 "Про проведення поділу земельної ділянки на вул. Соборній, 450".

6.39. Суд зазначає, що питання визнання поновленим (продовженим) договору суборенди земельної ділянки не було предметом спору у вказаній справі, а вищевказані рішення Рівненської міської ради не свідчать про продовження (поновлення) Договору оренди.

Як наслідок, немає жодних підстав вважати продовженим чи поновленим і договір суборенди.

6.40. Інші доводи скаржника про дотримання, на його думку, порядку продовження Договору оренди Судом відхиляються, оскільки визнання поновленим вказаного Договору не є предметом спору у даній справі. До того ж такий позов може бути поданий саме Орендарем (а не Суборендарем), якщо він вважає своє право в частині поновлення права оренди порушеним.

6.41. За таких обставин Суд вказує на відсутність правових підстав користування Відповідачем спірною земельною ділянкою.

6.42. Крім вказаних доказів, Прокурором на підтвердження позовних вимог було надано протокол огляду місцевості від 03.10.2022, проведеного в рамках досудового розслідування кримінального провадження №42021181110000010 від 14.05.2021 за частиною першою статті 3652 Кримінального кодексу України, яким встановлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:003:0028 за адресою: м. Рівне, вулиця Соборна, 450 знаходяться будівельні матеріали (бетонні блоки).

6.43. Щодо вказаного протоколу як доказу у даній справі, Суд вказує на наступне.

Частиною третьою статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, зміст якого розкрито у статті 13 цього кодексу. Відтак кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. При цьому норми частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України застерігають, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею певних процесуальних дій.

6.44. Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. А суд, у свою чергу, з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 Господарського процесуального кодексу України, нівелюється (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21).

6.45. Чинне процесуальне законодавство не встановлює заборону щодо використання під час розгляду цивільної справи доказів, отриманих у межах інших проваджень. Тобто докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у цивільній справі, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування. Достовірність і достатність таких доказів суд оцінює з урахуванням усіх обставин конкретної справи (постанова Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 461/3675/17, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 року у справі № 477/2330/18).

6.46. За таких обставин апеляційним судом враховано, що вказаним протоколом встановлено саме факт знаходження будівельних матеріалів на земельній ділянці, що і стало підставою звернення до суду з даним позовом. Натомість факт використання саме Відповідачем спірної земельної ділянки внаслідок належності останньому вказаних матеріалів встановлено рішенням Господарського суду Рівненської області від 02.09.2021 у справі № 918/264/21.

6.47. Тобто оцінюючи всі докази у сукупності у порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України, а саме протокол огляду місцевості від 03.10.2022, чинне рішення суду у справі № 918/264/21 та наказ Управління містобудування та архітектури "Про присвоєння поштової адреси", суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Прокурором належними у розумінні статті 76 вказаного кодексу доказами доведено факт розміщення на спірній земельній ділянці майна (будівельних матеріалів) Відповідача.

6.48. Натомість з доводів касаційної скарги ТОВ "Сігірія" не вбачається, що судом було порушено вимоги як статті 86 Господарського процесуального кодексу України в цілому, так і стандарт вірогідності доказів, передбачений статтею 79 цього кодексу.

6.49. Дослідивши посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду у справах, що регулюють подібні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Зазначені Відповідачем постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18 винесені за результатами розгляду спорів за участі фізичних осіб про поновлення договорів оренди земельних ділянок. Натомість у даній справі не вирішується питання визнання поновленим чи продовженим ні договору оренди, ні договору суборенди земельної ділянки.

6.50. Загальні посилання Скаржника на норми та мотиви, наведені у постановах Верховного Суду, не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, та не свідчить про застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків, викладених у цих постановах.

За таких обставин Суд вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги у цій частині.

6.51. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції при вирішенні даного спору дійшов обґрунтованих висновків та правильно застосував норми матеріального і процесуального права.

6.52. На підставі викладеного вище Суд дійшов висновку, що визначені Скаржником підстави касаційного оскарження не знайшли свого підтвердження за результатами касаційного розгляду. Інших обставин, які б свідчили про ухвалення оскаржуваної постанови всупереч висновкам Верховного Суду, з касаційної скарги не вбачається.

7. Висновки Верховного Суду

7.1. Відповідно до частин першої - п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

7.2. Згідно з положеннями частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.3. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення без змін, а скаргу без задоволення.

7.4. За змістом частини першої статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

7.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

8. Судові витрати

8.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігірія" залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.10.2023 у справі № 918/1130/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

І. Міщенко