Рішення

від 13.02.2024 по справі 283/2210/23

МАЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 283/2210/23

Провадження №2/283/51/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

13 лютого 2024 року м. Малин

Малинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Тимошенка А.О.,

за участю:

секретаря Рябченко І.В.,

представника позивача Струкової Л.В.,

представника відповідача Адаменко Т.С.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вмісті Малиніцивільну справуза позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 та Малинська державна нотаріальна контора, про припинення договору іпотеки та зняття заборони,-

встановив:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» в якому просить:

- припинити договір іпотеки (житлової нерухомості) від 31.07.2008 року, укладений між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» (нині Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк») та ОСОБА_3 , посвідчений нотаріусом Малинської державної нотаріальної контори Іваненко О.М. і зареєстрований в реєстрі за № 4867, зареєстрований в Державному реєстрі іпотек за реєстраційним номером обтяження 7664309;

- зняти заборону, накладену 31.07.2008 року, реєстровий номер 4867, зареєстровану в Єдиному реєстрі заборон відчуження об?єктів нерухомого майна за реєстраційним номером обтяження 7664836 від 31.07.2013 року, проведену реєстратором: нотаріусом Малинської державної нотаріальної контори Іваненко О.М., на житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у зв?язку з припиненням договору іпотеки (житлової нерухомості) від 31.07.2008 року, укладений між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» (нині Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк») та ОСОБА_3 , посвідчений нотаріусом Малинської державної нотаріальної контори Іваненко О.М. і зареєстрований в реєстрі за № 4867.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала та пояснила, що 31.07.2008 року між відповідачем та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір за яким ОСОБА_2 отримав кредит в розмірі 10000 доларів США з терміном повернення до 25.07.2013 року. Виконання зобов?язань ОСОБА_2 забезпечувалось іпотекою житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка виникла на підставі договору іпотеки, що укладений 31.07.2008 року між ОСОБА_3 та відповідачем.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Спадщину після неї, в тому числі і вищевказаний будинок, прийняла ОСОБА_1 . Оскільки ОСОБА_2 не виконував свої зобов`язання з погашення кредиту, то відповідач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 в якому просив звернути стягнення на будинок та виселити його мешканців. За наслідками розгляду цієї справи відповідачу було відмовлено в задоволенні позову, оскільки він пропустив строк позовної давності. Таким чином відповідач фактично позбавлений права на звернення стягнення на будинок і його цивільне право є припиненим. Крім того закінчився строк дії іпотеки, який був встановлений до 30.07.2013 року. За таких обставин іпотека є припиненою, а тому позов підлягає повному задоволенню.

Представник відповідача позов не визнала та пояснила, що ОСОБА_2 не виконав свої зобов?язання з повернення кредиту, а тому й не припинились відносини, які пов?язані з забезпеченням виконання зобов?язань за кредитним договором. Також не закінчився і строк дії іпотеки, оскільки вона діє до повного виконання ОСОБА_2 своїх зобов?язань за кредитним договором. У зв?язку з цим в задоволенні позову належить відмовити.

ОСОБА_2 та представник Малинської державної нотаріальної контори в судове засідання не з?явились та жодних пояснень до суду не надіслали. Від Малинської державної нотаріальної контори надійшла заява про розгляд справи за відсутності її представника (а.с. 82).

Суд, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог та дослідивши надані докази, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 31.07.2008 року між Акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № ММ-03-08 (а.с. 10-13). Відповідно до умов цього договору банк надав ОСОБА_2 кредит в розмірі 10000 доларів США, а ОСОБА_2 повинен був погашати кредит та сплачувати кошти за користування кредитом в розмірі 18% річних. Погашення кредиту повинно було здійснюватись щомісячно до 25.07.2013 року згідно затвердженого графіку.

Також згідно пункту 7.1. кредитного договору № ММ-03-08 договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов?язань сторонами.

Забезпеченням виконання умов кредитного договору виступає іпотека будинку АДРЕСА_1 (до адміністративної реформи Малинського району) Житомирської області (а.с. 14-19). Відповідно до пункту 30 договору іпотеки він діє до повного виконання сторонами своїх зобов?язань за кредитним договором (а.с. 16).

Іпотекодавцем виступала ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 55). Дане майно ОСОБА_3 заповідала ОСОБА_1 (а.с. 54), яка прийняла спадщину (а.с. 55). Таким чином власником будинку АДРЕСА_1 стала ОСОБА_1 .

У зв?язку з невиконанням ОСОБА_2 зобов?язань за кредитним договором банк звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 в якому просив звернути стягнення на предмет іпотеки (будинок АДРЕСА_1 ) та виселити з будинку відповідача і інших осіб, які в ньому проживають.

За результатами розгляду вказаного позову суди встановили (а.с. 20-30), що банк пропустив строк позовної давності, а тому в задоволенні позову було відмовлено з цих підстав.

Відповідно до частини 1 статті 593 ЦК України право застави припиняється у разі: 1) припинення зобов`язання, забезпеченого заставою; 2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; 3) реалізації предмета застави; 4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави. Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

Разом з тим, згідно з частинам 1, 3 статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.Правила проіпотеку земліта іншіокремі видизастав встановлюютьсязаконом. Особливості окремих видів застав, в тому числі іпотеки, можуть визначатися іншими законами, а саме Законом України "Про іпотеку".

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном; іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов`язання або зобов`язання іншої особи перед іпотекодержателем.Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель; майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи-боржника за основним зобов`язанням на підставі договору, закону або рішення суду; боржник - іпотекодавець або інша особа, відповідальна перед іпотекодержателем за виконання основного зобов`язання.

Таким чином іпотека є самостійним видом забезпечення виконання зобов`язання. Правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов`язання, забезпеченого іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна переважно перед іншими кредиторами боржника. На відносини майнової поруки норми статті 559 ЦК України щодо припинення поруки не поширюються, оскільки іпотека за правовою природою є заставою та регулюється нормами параграфа 6 (статті 572-593) глави 49 ЦК України та спеціальним законом. Статтями 17, 18, 19 Закону України "Про іпотеку" встановлено підстави припинення іпотеки, істотні умови договору іпотеки і внесення змін і доповнень до іпотечного договору.

Так, згідно з імперативними вимогами частини 1 статті 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється;з інших підстав, передбачених цим Законом.

Пропуск банком(іпотекодержателем) строку позовної давності не є підставою для припинення іпотеки за іпотечним договором з огляду на таке.

Правила припинення зобов`язання сформульовані в главі 50 "Припинення зобов`язання" розділу І книги 5 "Зобов`язальне право" ЦК України, норми якої передбачають, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599), переданням відступного (стаття 600), зарахуванням (стаття 601), за домовленістю сторін (стаття 604), прощенням боргу (стаття 605), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606), неможливістю виконання (стаття 607), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608 та 609). Спливу позовної давності як підстави для припинення зобов`язання норми глави 50 "Припинення зобов`язання" ЦК України не передбачають.

Позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи.

У зобов`язальних відносинах (стаття 509 ЦК України) суб`єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов`язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо. Зі спливом позовної давності в цих відносинах кредитор втрачає можливість у судовому порядку примусити боржника до виконання обов`язку. Так само й боржник зі спливом позовної давності одержує вигоду - захист від можливості застосування кредитором судового примусу до виконання обов`язку.

Однак за змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Зокрема, суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом строку позовної давності (частина 3 цієї статті). У разі пропуску позовної давності та наявності заяви сторони про її застосування суд може визнати причини пропуску поважними та прийняти рішення про задоволення позову (частина 5 цієї статті). Крім того, навіть після спливу позовної давності боржник може добровільно виконати зобов`язання і таке виконання закон визнає правомірним, здійсненим за наявності достатньої правової підстави (частина 1 цієї статті), установлюючи для особи, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, заборону вимагати повернення виконаного.

Отже, ЦК України не визнає сплив позовної давності окремою підставою для припинення зобов`язання. Виконання боржником зобов`язання після спливу позовної давності допускається та визнається таким, що має достатню правову підставу. Пропущення позовної давності також не породжує права боржника вимагати припинення зобов`язання в односторонньому порядку (частина 2 статті 598 ЦК України), якщо таке його право не встановлено договором або законом окремо. Таким чином, зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову в позові з підстави пропущення позовної давності, зобов`язання не припиняється (зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №921/247/17-г/16).

Відповідно достатті 599ЦК Українизобов`язанняприпиняється виконанням,проведеним належнимчином. При цьому належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Згідно з умовами кредитного договору № ММ-03-08 ОСОБА_2 зобов?язався повернути кредит, відсотки за користування кредитом та виконати інші зобов?язання передбачені договором (а.с. 10). Однак не надала належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_2 повністю виконав свої зобов?язання за кредитним договором, а тому іпотека зберігає свою чинність.

Також суд вважає безпідставним твердження представника позивача, що іпотека припинилася 30.07.2013року у зв?язку із закінченням строку її дії.

Велика Палата Верховного Суду в пунктах 32-35 постанови від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 висловила правову позицію про те, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина 1 статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина 3 цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина 4 статті 631 ЦК України).Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.Поняття "строк виконання зобов`язання" і "термін виконання зобов`язання" охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

У зв`язкуз цимсуд,враховуючи,що згідно пункту30договору іпотекивін дієдо повноговиконання сторонамисвоїх зобов?язаньза кредитнимдоговором,вважає,що строкдії іпотекине закінчивсяі підставидля зняттязаборони навідчуження будинкувідсутні.

За таких обставин суд відмовляє в задоволенні позову повністю.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд не відшкодовує позивачу судові витрати, оскільки йому відмолено в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 141, 207-270 Цивільного процесуального кодексу України, на підставі ст. ст. 267, 509, 559, 575, 593, 599, 600, 601, 604-609 Цивільного кодексу України, Закону України «Про іпотеку»,-

ухвалив:

В задоволенніпозову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складене 23.02.2024 року.

Суддя: А. О. Тимошенко