Постанова

від 07.02.2024 по справі 362/4670/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 362/4670/16

провадження № 61-10046св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів:Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області,

відповідачі: Іванковичівська сільська рада, ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2022 року у складі судді Лебідь-Гавенко Г. М. та постанову Київського апеляційного суду від 16 травня 2023 року у складі суддів: Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2016 року заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області звернувся до суду з позовом до Іванковичівської сільської ради та ОСОБА_1 про визнання недійсними рішення сільської ради, договору оренди землі та повернення земельної ділянки.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2022 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 16 травня 2023 року, позов залишено без розгляду.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач був належно повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, повторно без поважних причин не з`явився в судове засідання, не повідомив причини такої неявки, заяв про розгляд справи за його відсутності не подавав, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) є підставою для залишення позову без розгляду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2023 року заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 травня 2023 року, просить їх скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень неправильно застосували норми матеріального права, а саме: статті 129, 131-1 Конституції України, статтю 90 Цивільного кодексу України, статті 1, 2, 12, 23 Закону України «Про прократуру», постанови Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» та допустили порушення норм процесуального права, а саме: статей 55, 57, 223, 257 Цивільного процесуального кодексу України, а також не врахували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 26 квітня 2021 року № 675/1714/19, від 07 серпня 2020 року № 675/1561/19, № 373/912/18, № 405/8125/15-ц та відґ21 вересня 2020 року № 658/1141/18.

Суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що відповідно до пункту 24 статті 21 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ та наказу Генерального прокурора від 17 лютого 2021 року № 40, який 27 лютого 2021 року опублікований в газеті «Голос України», Києво-Святошинська місцева прокуратура від 15 березня 2021 року припинила своє існування та розпочала свою роботу Обухівська окружна прокуратура, юрисдикція якої розповсюджується на територію Обухівського району Київської області, в тому числі до якої входить Васильківська міська територіальна громада, де й знаходиться її структурний відділ - Васильківський відділ Обухівської окружної прокуратури.

Висновки суду першої інстанції, з якими погодився суд апеляційної інстанції, про те, що прокурор будучи належним чином повідомлений про місце, день і час судових засідань, за адресою зазначеної ним у позові, в судові засідання 15 вересня 2022 року та 28 листопада 2022 року не з`явився, не відповідають дійсності з огляду на таке. У вказані судові засідання участь забезпечував прокурор Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури, якого суд протиправно не допустив до участі у справі як позивача, оскільки на думку суду, він не є представником Києво-Святошинської місцевої прокуратури. З огляду на те, що відеофіксація судового засіднання не здійснювалась, для підтвердженння факту своєї присутності прокурор до Книги відвідувачів Васильківського міськрайонного суду Київської області відніс запис про свою присутність у суді. Як зазначалось вище, у зв`язку із реформуванням органів прокуратури та припиненням існування Києво-Святошинської місцевої прокуратури, Обухівською окружною прокуратурою до Васильківського міськрайонного суду Київської області подано заяву про залучення до розгляду у вказаній справі Обухівської окружної прокуратури замість Києво-Святошинської місцевої прокуратури. Проте суд першої інстанції постановив ухвалу від 24 листопада 2022 року про відмову зазначеної заяви.

Крім того, суд першої інстанції, достовірно знаючи про припинення існування Києво-Святошинської місцевої прокуратури, судові повістки про час та місце розгляду справи свідомо та протиправно направляв до Києво-Святошинської місцевої прокуратури, якої вже не існувало.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У вересні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2024 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на порушення судами норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У вересні 2016 року заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області звернувся до суду з позовом, просив визнати недійсним рішення Іванковичівської сільської ради від 23 листопада 2012 року № 451-12-6 про передачу ОСОБА_1 у довгострокову оренду строком на 49 років з правом викупу земельної ділянки площею 2,4481 га для будівництва, обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд, яка розташована на АДРЕСА_1 ; визнати недійсним договір оренди від 20 грудня 2012 року, укладений між Іванковичівською сільською радою та ОСОБА_1 про передачу земельної ділянки площею 2,4481 га, кадастровий номер 3221483300:05:018:0091, для будівництва, обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд, яка розташована на АДРЕСА_1 та зобов`язати ОСОБА_1 повернути Іванковичівській сільській раді земельну ділянку площею 2,4481 га, що розташована на АДРЕСА_1 , вартість якої становить 3 896 584,46 грн.

Постановою Верховного Суду від 03 липня 2019 року рішення Васильківського міськрайонного суду від 11 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 18 жовтня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2019 року прийнято до свого провадження цивільну справу та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження на 20 січня 2020 року о 11:00 год (т. 2, а. с.179).

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2021 року у задоволенні заяви Обухівської окружної прокуратури про залучення до розгляду у справі правонаступника позивача відмовлено. Суд зазначив, що Васильківський відділ Обухівської окружної прокуратури не є правонаступником Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області, яка подала цей позов. Обухівська окружна прокуратура і Києво-Святошинська окружна прокуратура є окремими прокуратурами у системі органів прокуратури та не підпорядковані одна одній. Тому у прокурора Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури не має повноважень на участь у судовому розгляді цієї справи.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 серпня 2022 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду на 15 вересня 2022 року о 11:00 год (т. 3, а. с. 47-48).

У зв`язку з неявкою учасників справи призначене на 15 вересня 2022 року судове засідання було відкладене на 28 листопада 2022 року о 11:30 год (т 3, а. с. 54)

Судові повістки надсилалися на адресу Києво-Святошинської окружної прокуратури.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На учасників судового процесу та їх представників покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.

Частинами першою-третьою, десятою, тринадцятою статті 128 ЦПК України передбачено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судова повістка юридичній особі направляється за її місцезнаходженням або за місцезнаходженням її представництва, філії, якщо позов виник у зв`язку з їхньою діяльністю. За наявності відповідної письмової заяви учасника справи, який не має офіційної електронної адреси, та технічної можливості, повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень, в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі (частина п`ята статті 130 ЦПК України).

Згідно зі статтею 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи. Положення частини першої цієї статті застосовуються також у разі відсутності заяви про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти, які учасник судового процесу повідомив суду. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до частин першою, другої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.

У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина п`ята статті 223 ЦПК України).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Залишаючи позов в цій справі без розгляду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, з урахуванням відсутності доказів поважності причин неприбуття прокурора в судові засідання 15 вересня 2022 року та 28 листопада 2022 року, дійшов висновку, що прокурор повторно не з`явився в засідання, про дату, час та місце був повідомлений належним чином.

Верховний Суд не погоджується з наведеними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунунені в майбутньому.

Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду. Водночас позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з`явився.

Законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Таким чином, згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності.

Відповідні правові висновки викладені Верховним Судом, зокрема у постановах від 07 серпня 2020 року у справі № 405/8125/15-ц (провадження

№ 61-4801св20), від 21 вересня 2020 року у справі № 658/1141/18 (провадження № 61-3617св19), від 28 липня 2021 року у справі № 756/6049/19 (провадження № 61-4177св21).

У справі, яка переглядається, два останні судові засідання були призначені судом першої інстанції на 15 вересня 2022 року та 28 листопада 2022 року.

24 листопада 2021 року Обухівська окружна прокуратура надіслала на адресу суду першої інстанції заяву, в якій просила залучити її як позивача до участі в цій справі. Заява мотивована тим, що після реорганізації у 2021 році місцевих прокуратур розпочали роботу окружні прокуратури. Земельна ділянка, яка є предметом спору в цій справі, розташована в адміністративних межах Васильківської територіальної громади Київської області, тобто на території, на яку поширюється юрисдикція саме Обухівської окружної прокуратури (т. 3, а. с. 14-15).

Згідно зі статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 56 ЦПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах. При цьому органи державної влади, органи місцевого самоврядування повинні надати суду документи, що підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб. У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Постановою Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» у Київській області утворено, зокрема: Обухівський район (з адміністративним центром у місті Обухів) у складі територій Богуславської міської, Васильківської міської, Кагарлицької міської, Козинської селищної, Миронівської міської, Обухівської міської, Ржищівської міської, Української міської, Феодосіївської сільської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України; Бучанський район (з адміністративним центром у місті Буча) у складі територій Білогородської сільської, Бородянської селищної, Борщагівської сільської, Бучанської міської, Вишневої міської, Гостомельської селищної, Дмитрівської сільської, Ірпінської міської, Коцюбинської селищної, Макарівської селищної, Немішаївської селищної, Пісківської селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог Закону України від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» наказом Генерального прокурора від 17 лютого 2021 року № 39 «Про окремі питання забезпечення початку роботи окружних прокуратур» затверджено перелік і територіальну юрисдикцію окружних прокуратур, згідно з яким утворено, зокрема: Обухівську окружну прокуратуру (з місцем розташування у місті Обухові), сфера діяльності якої поширюється на територію Обухівського району Київської області; Києво-Святошинську окружну прокуратуру (з місцем розташування у селі Софіївській Борщагівці), сфера діяльності якої поширюється на територію Бучанського району у межах: Білогородської сільської територіальної громади, Борщагівської сільської територіальної громади, Вишневої міської територіальної громади, Дмитрівської сільської територіальної громади, Макарівської селищної територіальної громади. Також зобов`язано керівників обласних прокуратур організувати приймання-передачу справ, документів та майна місцевих прокуратур, роботу з питань забезпечення охорони державної таємниці.

Наказом Генерального прокурора від 17 лютого 2021 року № 40 «Про день початку роботи окружних прокуратур» днем початку роботи окружних прокуратур було визначено 15 березня 2021 року.

З урахуванням зазначених положень законодавства земельна ділянка, яка є предметом спору в цій справі, розташована в адміністративних межах Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області, тобто на території, на яку поширюється юрисдикція саме Обухівської окружної прокуратури.

Відповідно до частини першої статті 90 ЦК України юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму та назву. Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності.

Обухівська окружна прокуратура (як і колишня Києво-Святошинська місцева прокуратура) не має статусу окремої юридичної особи, оскільки підпорядкована та входить у структуру Київської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909996).

Відповідно до частин першої, другої, пункту 1, 4 частини шостої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження: звертатися до суду з позовом (заявою, поданням); брати участь у розгляді справи.

З огляду на вказане, оскільки зміна найменування органу юридичної особи не є підставою для процесуального правонаступництва, то в цій справі були наявні підстави для зміни найменування органу прокуратури, який звернувся з позовом до суду, із «Києво-Святошинської місцевої прокуратури» на «Обухівську окружну прокуратуру», що є наслідком забезпечення участі прокурора Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури у розгляді цієї справи.

Таким чином, оскільки прокурор Києво-Святошинської окружної прокуратури не мав повноваження на участь в судовому розгляді цієї справи, то суд першої інстанції помилково вважав, що в цьому конкретному випадку прокурор був повідомлений про судові засідання, призначенні на 15 вересня 2022 року та 28 листопада 2022 року.

З огляду на викладене, за відсутності підстав щодо недопуску прокурора Обухівської окружної прокуратури до участі в розгляді цієї справи висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про наявність підстав для застосування пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суперечить матеріалам справи та свідчить про неправильне застосування судами зазначеної норми процесуального закону.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року і відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Тойшлер проти Германії» від 04 жовтня 2001 року наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Зокрема, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» та в пункті 23 рішення цього Суду у справі «Гурепка проти України № 2» вказано, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Неповідомлення судом в установленому законом порядку учасників процесу, в цьому випадку - представника Обухівської окружної прокуратури про дату, час та місце судового засідання є порушенням статті 6 Конвенції.

Таким чином, суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права під час вирішення питання про залишення позовної заяви без розгляду.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 362/6846/18, провадження № 61-8967св22, на яку посилається заявник.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною четвертою статті 406 та частиною шостою статті 411 ЦПК України передбачено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм

матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

З огляду на викладене наявні підстави для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задовольнити.

Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 травня 2023 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

А. С. Олійник

В. В. Сердюк