Постанова

від 13.02.2024 по справі 465/4103/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 465/4103/21 Головуючий у 1 інстанції: Мартинишин М.О.

Провадження № 22-ц/811/2136/23 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Шандри М.М.

суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.

за участю секретаря: Гай О.О.

з участю: представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,

представника П`ятої львівської державної нотаріальної контори

Ясинської Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бодмін-Україна» на рішення Франківського районного суду м. Львова від 19 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Бодмін-Україна», з участю третіх осіб: П`ятої львівської державної нотаріальної контори, приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Комар С.С. про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації та визнання права власності,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ТзОВ «Бодмін-Україна», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: П`ята львівська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Комар С.С., в якому просила:

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_4 державним нотаріусом П`ятої львівської державної нотаріальної контори Ясинською Н.М. 17.11.2010 за реєстровим № 4170 на частку квартири АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане ОСОБА_3 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Комар С.С. 05.12.2016 за реєстровим № 2226 на частку квартири АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 14.12.2016 між ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ТзОВ «Бодмін-Україна», посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Комар С.С., зареєстрований в реєстрі за № 2278;

- скасувати державну реєстрацію прав ТзОВ «Бодмін-Україна» на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1101410146101, а саме: запис про право власності 18034121 від 14.12.2016 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 32927336 від 14.12.2016, прийняте приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Комар С.С.;

- визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/6 частку в квартирі АДРЕСА_1 ;

- вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування поданого позову, позивачка покликалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_6 . Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої увійшла частка в квартирі АДРЕСА_1 . З метою прийняття спадщини після смерті батька, позивачка, як спадкоємець першої черги за законом, звернулась до П`ятої львівської державної нотаріальної контори. За результатами звернення державним нотаріусом Бобеляк Т.В. було заведено спадкову справу. Сестра позивачки ОСОБА_7 , відмовилась від прийняття спадщини після смерті батька на користь позивачки. Однак, звернувшись в 2021 році до П`ятої львівської державної нотаріальної контори з метою оформлення спадкових прав після смерті батька позивачці стало відомо, що свідоцтво про право на спадщину за законом на все спадкове майно частку в квартирі АДРЕСА_1 , отримала мати покійного батька ОСОБА_4 , а після її смерті частка в квартирі була успадкована ОСОБА_8 , а згодом відчужена ТзОВ «Бодмін-Україна». Вважає, що при видачі ОСОБА_4 державним нотаріусом свідоцтва про право на спадщину за законом на все спадкове майно, не було враховано прав позивачки, як спадкоємця, який фактично прийняв спадщину. На підставі наведеного просила задовольнити її позов.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 19.06.2023 позов задоволено.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_4 державним нотаріусом П`ятої львівської державної нотаріальної контори Ясинською Н.М. 17.11.2010 за реєстровим № 4170 на частку квартири АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане ОСОБА_3 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Комар С.С. 05.12.2016 за реєстровим № 2226 на частку квартири АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/6 частку в квартирі АДРЕСА_1 .

Витребувано з чужого володіння ТзОВ «Бодмін-Україна» на користь ОСОБА_1 1/6 частку у квартирі АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2270,00 грн понесених судових витрат.

Стягнуто з ТзОВ «Бодмін-Україна» на користь ОСОБА_1 2270,00 грн понесених судових витрат.

Рішення суду оскаржило ТзОВ «Бодмін-Україна».

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що заяви які містяться у спадковій справі № 91/05, заведеної 28.01.2005 після смерті ОСОБА_6 не можна вважати належними доказами як прийняття спадщини ОСОБА_1 , так і доказами відмови від спадщини ОСОБА_9 на користь ОСОБА_1 . У спадковій справі № 91/05 міститься заява позивачки про прийняття спадщини надрукована на звичайному офісному папері, з виправленням у номері спадкової справи, у цій заяві зазначено, що справжність підпису перевірена.

Також заяви, що знаходяться у спадковій справі № 91/05 не містять посвідчувальних написів, в них не зазначено прізвище, ім`я та но-батькові нотаріуса, відсутній відбиток печатки нотаріальної контори, відтак - справжність підпису на заяві про прийняття спадщини ОСОБА_1 та справжність підпису - на заяві про відмову від спадщини ОСОБА_9 на користь ОСОБА_1 не підтверджені, що не дає підстави вважати вказані заяви такими, що оформлені відповідно до чинного законодавства і ставить під сумнів факт звернення позивачки по справі до нотаріальної контори у 2005 році. Таким чином, при розгляді справи недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими.

Щодо відмови суду першої інстанції у застосуванні позовної давності в справі, то висновки суду про те, що позивачці стало відомо про порушення ії прав тільки 17.05.2021, є безпідставними.

Позивачка не навела об`єктивних причин, через які вона не зверталась до суду, будучи обізнаною з необхідністю такого звернення через відсутність у неї документів, необхідних для оформлення спадщини. Також позивачка мала можливість дізнатись про порушення її прав іншим спадкоємцем ОСОБА_3 значно раніше 17.05.2021.

Позивачка стверджує, що свідоцтво про право спадщину за законом на ім`я ОСОБА_4 було видане 17.11.2010, свідоцтво про право на спадщину за заповітом було видане ОСОБА_3 05.12.2016, договір купівлі-продажу укладено 14.12.2016, але усі ці особи не приховували факт отримання ними спірного майна, а в матеріалах справи відсутні докази, що доводять неможливість позивачки дізнатися про вищезазначені події в межах строку позовної давності. Також, позивачкою не доведено об`єктивних та незалежних від волі Позивачки підстав, через які вона не могла звернутись до суду за захистом своїх прав протягом строку, встановленого чинним законодавством.

Враховуючи викладене, протиправне визнання судом першої інстанції свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого ОСОБА_4 державним нотаріусом П`ятої Львівської державної нотаріальної контори Ясинською ІІ.М. 17.11.2010 за реєстровим № 4170 на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 та визнання недійсним Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, видане ОСОБА_3 (первинного документу, що є підставою для виникнення права власності) приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Комар С.С. 05.12. 2016 за реєстровим № 2226 на 1А частку квартири АДРЕСА_1 фактично створює підстави для позбавлення права Відповідача саме на 1/2 частку в спірній квартирі, а не на 1/6 частку, яку суд першої інстанції вважає такою, що належить позивачці по справі.

Просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог повністю.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 заперечила проти задоволення скарги, посилаючись на доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, представник П`ятої львівської державної нотаріальної контори Ясинська Н.М. просила апеляційну скаргу задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, клопотання представника ТзОВ «Бодмін-Україна» та представника приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Комар С.С. про відкладення розгляду справи відхилені колегією суддів як необґрунтовані, тому їх неявка, відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи, який проводиться за їхньої відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам не повністю відповідає.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_1 ОСОБА_6 . Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої увійшла частина квартири АДРЕСА_1 . Іншими співвласниками вказаної квартири були ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5

ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги за законом, звернулась до П`ятої львівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька. 28.01.2005 державним нотаріусом Бобеляк Т.В. було заведено спадкову справу за № 91/05, зареєстровану у Спадковому реєстрі за № 3883762. Крім цього, рідною сестрою позивачки ОСОБА_9 було подано нотаріусу заяву про відмову від належної їй частини спадщини після смерті батька на користь ОСОБА_1

15.02.2005 державним нотаріусом П`ятої львівської державної нотаріальної контори Ясинською Н.М. було заведено спадкову справу за № 149/05 після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за заявою його матері ОСОБА_4 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. У своїй заяві ОСОБА_4 вказала, що крім неї інших спадкоємців немає.

17.11.2010 державним нотаріусом П`ятої львівської державної нотаріальної контори Ясинською Н.М. в рамках спадкової справи за № 149/05 від 15.02.2005 ОСОБА_4 було видано свідоцтво про право на спадщину на все спадкове майно частину квартири АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_4 вказану частку успадкувала відповідачка у справі ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 2226 від 05.12.2016, виданого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Комар С.С.

14.12.2016 квартира АДРЕСА_1 була відчужена ОСОБА_3 та ОСОБА_5 відповідачу у справі ТзОВ «Бодмін-Україна» на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Комар С.С., за реєстровим № 2278.

Частиною першою ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилом ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частинами 2,3ст.1223ЦК Українивизначено,що уразі відсутностізаповіту,визнання йогонедійсним,неприйняття спадщиниабо відмовивід їїприйняття спадкоємцямиза заповітом,а такожу разінеохоплення заповітомусієї спадщиниправо наспадкування зазаконом одержуютьособи,визначені устаттях 1261-1265цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.ч.1, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто (ч.ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України в редакції чинній на момент відкриття та прийняття спадщини).

Частиною 1 ст.1270 ЦК України, в редакції чинній на момент відкриття та прийняття спадщини, передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, позивачка ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги за законом, у передбачені законом строки та спосіб, подала заяву про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_6 , а тому вона є такою, що прийняла спадщину після смерті останнього, яка належить їй з часу відкриття спадщини

Доводи апеляційної скарги про те, що підписи на заяві позивачки про прийняття спадщини та заяві ОСОБА_9 про відмову від спадщини не засвідчені нотаріально, не заслуговують на увагу, оскільки, як встановлено, позивачка та її сестра особисто звернулись до нотаріальної контори, нотаріусом було встановлено їх особу та перевірено справжність підпису, тобто дотримано вимог п. 207 вищенаведеної Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затв. Наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від 03.03.2004, в редакції чинній на момент відкриття спадкової справи.

Як встановлено, 15.05.2005 за заявою ОСОБА_4 державним нотаріусом П`ятої львівської державної нотаріальної контори Ясинською Н.М. було відкрито спадкову справу за № 149/05 після смерті ОСОБА_6 . Однак нотаріус, при заведенні вказаної спадкової справи, всупереч вимог п. 3.3.1. Положення про Єдиний реєстр заповітів та спадкових справ, затв. наказом Міністерства юстиції України від 17.10.2000 № 51/5, та п. 231 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затв. Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 № 20/5, в редакціях чинних на час заведення спадкової справи, не врахувала наявність заведеної 28.01.2005 за заявою ОСОБА_1 спадкової справи за № 91/05 (№ 3883762 у Спадковому реєстрі) після смерті ОСОБА_6 .

Крім цього, районний суд правильно звернув увагу на те, що у матеріалах спадкової справи № 149/05 відсутні витяги з Єдиного реєстру заповітів та спадкових справ за 2005 рік та Довідки про внесення запису до Єдиного реєстру заповітів та спадкових справ, що вказує на те, що ця спадкова справа не реєструвалась в Єдиному реєстрі заповітів та спадкових справ, всупереч положенням п. 3.1. та п. 3.2.1. Положення про Єдиний реєстр заповітів та спадкових справ, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 17.10.2000 № 51/5, в редакції чинній на момент заведення спадкової справи.

Незважаючи на це, 17.11.2010 державним нотаріусом П`ятої львівської державної нотаріальної контори Ясинською Н.М. було видано ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину на все спадкове майно частину квартири АДРЕСА_1 , тим самим виключивши позивачку із складу спадкоємців та позбавивши її права на спадщину після смерті батька на 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 (враховуючи прийняття спадщини ОСОБА_4 та відмову сестри позивачки від належної їй частини спадщини після смерті батька на користь ОСОБА_1 ).

Відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, встановлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

У постановахвід 14.11.2018у справі№ 2-1316/2227/11та від11.12.2019№ 414/811/17Верховний Суддійшов висновку,що устатті 1301ЦК України,як підставувизнання свідоцтванедійсним,прямо вказанолише відсутністьправа спадкуванняв особи,на ім`яякої буловидане свідоцтво.Це маємісце,зокрема,у разі,якщо цяособа булаусунена відспадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини тощо.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що порушення у зв`язку із видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших заінтересованих осіб є самостійною підставою для визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним.

Установивши, що при видачі державним нотаріусом П`ятої львівської державної нотаріальної контори Ясинською Н.М. свідоцтва про право на спадщину за законом, не було враховано право позивачки як спадкоємця, який прийняв спадщину, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого на ім`я ОСОБА_4 , з підстав порушення у зв`язку з його видачею спадкових прав позивачки ОСОБА_1 .

Однак суд не врахував, що оскільки ОСОБА_1 мала право на спадкування після смерті батька 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 , свідоцтво про право на спадщину необхідно визнати недійсним лише в 1/6 частині, право на спадкування якої у ОСОБА_4 було відсутнє.

Враховуючи наведене, вимоги про визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину, виданого ОСОБА_4 та, як наслідок, свідоцтва про право на спадщину, виданого ОСОБА_3 , підлягають задоволенню частково, пропорційно належній ОСОБА_1 частці.

У постанові Верховного Суду України від 23.01.2013 у справі № 6-164цс12 зроблено висновок, що «у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає у нього з моменту державної реєстрації цього майна (ч. 2 ст. 1299 ЦК України). Спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребувати це майно від його добросовісного набувача з підстав, передбачених статтею 388 ЦК України, зокрема у разі, якщо воно вибуло з володіння спадкодавця поза волею останнього.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 754/11747/18 (провадження № 61-22947св19).

Оскільки ОСОБА_1 у встановленому законом порядку прийняла спадщину на 1/6частини квартири АДРЕСА_1 та є її власником з часу її відкриття, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що порушене право позивачки, як власника майна, підлягає судовому захисту відповідно до положень статті 388 ЦК України шляхом витребування такого майна від особи, за якою зареєстровано право власності на спірну квартиру, тобто ТзОВ «Бодмін-Україна».

Крім цього, районний суд правильно врахував, що оскільки відповідно до п. 67 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, для проведення державної реєстрації права власності у разі витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння на підставі рішення суду заявником подаються документи, що підтверджують право власності, в даному випадку ефективним способом захисту прав позивачки є рішення суду про визнання за позивачкою в порядку спадкування права власності на 1/6 частку в квартирі АДРЕСА_1 .

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачка пропустила строк позовної давності, про застосування якого заявлено у суді першої інстанції, є безпідставними, з огляду на таке.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає у день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з частиною п`ятою статті 1268ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до статті 256 ЦК Українипозовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Частиною першою статті 261ЦК України передбачено, що початком перебігу строку є день, коли особа довідалась або повинна була (могла) довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Про порушення свого права позивачка дізналася із відповіді П`ятої львівської державної нотаріальної контори вих. 805/02-14 від 17.05.2021, інших доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 стало відомо раніше про наявність оспорюваного свідоцтва суду сторонами не було надано, внаслідок чого, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачкою дотримано трирічний строк звернення до суду за захистом своїх прав

Доводи апеляційної скарги правильних висновків районного суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити його.

Відповідно дост.376ЦПК Українипідставами дляскасування судовогорішення повністюабо частковота ухваленнянового рішенняу відповіднійчастині абозміни судовогорішення є: неповнез`ясування обставин,що маютьзначення длясправи; недоведеністьобставин,що маютьзначення длясправи,які судпершої інстанціївизнав встановленими; невідповідністьвисновків,викладених урішенні судупершої інстанції,обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, рішення суду слід змінити в частині визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину та визнати такі недійсними в частині 1/6 частки квартири АДРЕСА_1 . В решті рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст. 381, ст. 382, ст. 383, ст. 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бодмін-Україна» задовольнити частково.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 19 червня 2023 року змінити в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_4 державним нотаріусом П`ятої Львівської державної нотаріальної контори Ясинською Н.М. 17 листопада 2010 року за реєстровим № 4170 на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 , та в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, видане ОСОБА_3 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Комар С.С. 05 грудня 2016 року за реєстровим № 2226 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_4 державним нотаріусом П`ятої Львівської державної нотаріальної контори Ясинською Н.М. 17 листопада 2010 року за реєстровим № 4170 в частині 1/6 частки квартири АДРЕСА_1 .

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане ОСОБА_3 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Комар С.С. 05 грудня 2016 року за реєстровим № 2226 в частині 1/6 частки квартири АДРЕСА_1 .

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено: 23.02.2024

Головуючий

Судді