Постанова

від 22.02.2024 по справі 522/17859/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1404/24

Справа № 522/17859/19

Головуючий у першій інстанції Абухін Р. Д.

Доповідач Драгомерецький М. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.,

суддів: Громіка Р.Д., Дришлюка А.І.,

переглянув у порядку спрощеного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Хаджи Ірини Дмитрівни в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2023 року за заявою Одеської міської ради про виправлення описки у судовому рішенні, у справі за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Державний реєстратор Державного підприємства «Агенція з державної реєстрації» Одеської області Дунай Христина Богданівна про визнання спадщини відумерлою, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння , -

в с т а н о в и в:

В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа №522/17859/19 за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Державний реєстратор Державного підприємства «Агенція з державної реєстрації» Одеської області Дунай Христина Богданівна про визнання спадщини відумерлою, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2021 року позов Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Державний реєстратор Державного підприємства «Агенція з державної реєстрації» Одеської області Дунай Христина Богданівна про визнання спадщини відумерлою, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено частково.

Суд визнав спадщину після смерті ОСОБА_4 , що складається з однокімнатної квартири загальною площею 28,9 кв.м, житловою площею 17,8 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 відумерлою;

визнав за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради право власності на квартиру загальною площею 28,9 кв.м, житловою площею 17,8 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

витребував з незаконного володіння ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради квартиру АДРЕСА_2 ;

стягнув з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради суму сплаченого судового збору по 1 613,33 грн з кожного;

встановив порядок виконання рішення суду, відповідно до якого після набрання ним законної сили це рішення є підставою для Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради для скасування: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 48031440 від 31.07.2019, прийнятого державним реєстратором державного підприємства «агенція з державної реєстрації» Дунай Христиною Богданівною, а також є підставою для реєстрації за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради права власності на квартиру загальною площею 28,9 кв.м, житловою площею 17,8 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . В задоволенні решти вимог відмовлено.

14 квітня 2023 року представник Одеської міської ради звернувся до суду першої інстанції із заявою про виправлення описки, у якій проситьвиправити описку в резолютивній частині рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2021 року у справі №522/17859/19, а саме замість помилково вказаного:

«Визнати спадщину після смерті ОСОБА_4 , що складається з однокімнатної квартиризагальною площею 28,9 кв.м, житловою площею 17,8 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 відумерлою.

Встановити порядок виконання рішення суду, відповідно до якого після набрання ним законної сили це рішення є підставою для Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради для скасування: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 48031440 від 31.07.2019, прийнятого державним реєстратором Державного підприємства «Агенція з державної реєстрації» Дунай Христиною Богданівною, а також є підставою для реєстрації за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради права власності на квартирузагальною площею 28,9 кв.м, житловою 17,8 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 » зазначити:

«Визнати спадщину після смерті ОСОБА_4 , що складається з однокімнатної квартиризагальною площею 28,3 кв.м, житловою площею 17,6 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 відумерлою.

Встановити порядок виконання рішення суду, відповідно до якого після набрання ним законної сили це рішення є підставою для Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради для скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 31.07.2019 індексний номер: 48031440, прийнятого державним реєстратором Державного підприємства «Агенція з державної реєстрації» Одеської області Дунай Христиною Богданівною, а також є підставою для реєстрації за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради права власності на квартирузагальною площею 28,3 кв.м, житловою 17,6 кв.м,яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ».

Заява обґрунтована тим, що при розгляді заяви Одеської міської ради про проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , державним реєстратором встановлено не відповідність загальної та жилої площі нерухомого майна, відомостям, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.10.2019 загальна площа квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , становить 28,3 кв.м, житлова 17,6 кв.м.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2023 року виправлено описку вступній, описовій, мотивувальній та резолютивній частинах рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 жовтня 2021 року за заначити вірно загальну площу 28,3 кв.м, житлова 17,6 кв.м у квартирі АДРЕСА_2 .

Резолютивну частину рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 червня 2022 року вважав вірно:

«Визнати спадщину після смерті ОСОБА_4 , що складається з однокімнатної квартиризагальною площею 28,3 кв.м, житловою площею 17,6 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відумерлою.

Встановити порядок виконання рішення суду, відповідно до якого після набрання ним законної сили це рішення є підставою для Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради для скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 31.07.2019 індексний номер: 48031440, прийнятого державним реєстратором Державного підприємства «Агенція з державної реєстрації» Одеської області Дунай Христиною Богданівною, а також є підставою для реєстрації за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради права власності на квартирузагальною площею 28,3 кв.м, житловою 17,6 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .»

В апеляційній скарзі адвокат Хаджи Ірини Дмитрівни в інтересах відповідача ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про виправлення описки відмовити, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Вказані особливості встановлюються у ст. 369 ЦПК України, а саме відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини 1 статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно із п. 19 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо внесення або відмови у внесенні виправлень у рішення.

Згідно із частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З урахуванням вищевикладеного та положень ст. ст. 368, 369 ЦПК України, розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені доводи у скарзі та у відзиві позивача, Одеської міської ради, на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга адвоката Хаджи Ірини Дмитрівни в інтересах відповідача ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, оскільки ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права.

У частинах1та 2статті 367ЦПК Українизазначено,що судапеляційної інстанціїпереглядає справуза наявнимив нійі додатковоподаними доказамита перевіряєзаконність іобґрунтованість рішеннясуду першоїінстанції вмежах доводівта вимогапеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У статті 11 ЦПК України зазначено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно дост. 269 ЦПК Українисуд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки. Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала. За ініціативою суду питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні за участю учасників справи, проте їхня неявка не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень. Заява про внесення виправлень розглядається протягом десяти днів після її надходження. Ухвала про внесення виправлень надсилається всім особам, яким видавалося чи надсилалося судове рішення, що містить описки чи арифметичні помилки.

У п. 19 постанови №14 Пленуму «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року Верховний Суд України роз`яснив, що, вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності. Проте якщо неправильне визначення стягнутої суми було наслідком, наприклад, застосування закону, який не підлягав застосуванню, то підстав для виправлення арифметичних помилок немає.

Питання про внесення виправлень може бути вирішено судом, що ухвалив рішення, як із власної ініціативи, так і за заявою осіб, які беруть участь у справі, і незалежно від того, чи виконано рішення, але в межах установленого законом строку, протягом якого воно може бути пред`явлено до примусового виконання. Внесення виправлень у судове рішення, яке не підлягає примусовому виконанню, строком не обмежено.

Після внесення виправлень чи арифметичних помилок текст рішення змінювати не можна, проте у виконавчому листі наводяться формулювання резолютивної частини рішення в тій редакції, яку воно отримало у зв`язку з постановленням відповідної ухвали.

Задовольняючи заяву про виправлення описки, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в вступній, описовій, мотивувальній та резолютивній частинах рішення допущена описка, яка підлягає виправленню.

Посилання адвоката Хаджи Ірини Дмитрівни в інтересах відповідача ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, оскільки суд безпідставного задовольнив заву Одеської міської ради про виправлення описки у судовому рішенні, не приймаються уваги за таких підстав.

Частиною 1та 2статті 13ЦПК Українипередбачено,що судрозглядає справине інакшеяк зазверненням особи,поданим відповіднодо цьогоКодексу,в межахзаявлених неювимог іна підставідоказів,поданих учасникамисправи абовитребуваних судому передбаченихцим Кодексомвипадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

За змістом статей 12 та 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положеннями частини 1 статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини 4 статті 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Необхідність визнання обов`язковості практики Європейського Суду з прав людини, що законодавчо ґрунтується на нормах пункту першого Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції від 17 липня 1997 року», згідно якого Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосується тлумачення і застосування Конвенції, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-IV, у якій зазначено, що суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (далі Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Ураховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, ЄСПЛ у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Чуйкіна проти України» від 13 січня 2011 року (остаточне 13 квітня 2011 року) за заявою №28924/04 у параграфі 50 зазначено, наступне «…суд нагадує, щопроцесуальні гарантії, викладені устатті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися досуду зпозовом щодо своїх цивільних прав таобов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право насуд», вякому право надоступ досуду, тобто право ініціювати всудах провадження зцивільних питань становить один зйого аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року усправі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп.2836, Series A№18). Крім того, порушення судового провадження саме пособі незадовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, якіє практичними та ефективними, а нетеоретичними абоілюзорними. Право надоступ досуду включає всебе нелише право ініціювати провадження, ай право отримати «вирішення» спору судом. Воно було білюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати досуду цивільний позов без гарантії того, щосправу буде вирішено остаточним рішенням всудовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було бнеможливо детально описувати процесуальні гарантії, якінадаються сторонам усудовому процесі провадженні, яке єсправедливим, публічним ташвидким, негарантувавши сторонам того, щоїхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення усправах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п.45, від 10 липня 2003 року, та«Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п.25, ECHR 2002-II).

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Плахтєєв та Плахтєєва проти України» від 12 березня 2009 року (остаточне 12 червня 2009 року) за заявою №20347/03 у §35 зазначено, «… якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, Суд має з`ясувати, чи не порушило встановлене обмеження саму суть цього права і, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою (див. рішення у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, серія А, №93, сс. 2425, п. 57)».

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формальногоставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ляПрадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Розглядаючи питання про виправлення описки у судовому рішенні, Верховний Суд у пунктах 7.9.-7.11. постанови від 15 січня 2021 року у справі №905/2135/19, дійшов наступного правового висновку: «відповідно до частин першої, другоїстатті 243 ГПК України, суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки. Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала.

Судове рішення повинно бути точним. Помилки у тексті судового рішення, зумовлені арифметичними помилками або граматичними помилками (описками), що стосуються істотних обставин або ускладнюють виконання рішення, можуть бути усунуті судом, який ухвалив рішення або ухвалу.

Отже, законом передбачені випадки, коли недоліки рішення суду можуть бути усунені тим самим судом, що його ухвалив.

Описка це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо).

Арифметична помилка це неточність у розмірі присудженого, неправильність арифметичних розрахунків.

Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні, постанові або ухвалі), суд не вправі змінювати зміст судового рішення, він лише усуває неточності щодо встановлених фактичних обставин справи (наприклад, дати події, номеру і дати документа, найменування сторін, прізвища, імені, по батькові особи тощо), або мають технічний характер (тобто, виникли в процесі виготовлення тексту рішення).

Таким чином, виправлення допущених у рішенні, постанові, ухвалі описок, арифметичних помилок допускається, якщо, при цьому, не зачіпається суть судового рішення».

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 26 листопада 2019 року у справі №800/520/16 (провадження №11-684сап18) зробила наступний правової висновок:

«Відповідно до частини першої статті 253 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС) суд, який постановив судове рішення, може з власної ініціативи або за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.

Положення вказаної статті передбачають можливість після ухвалення судового рішення у справі усунути в ньому помилки технічного (неюридичного) характеру описки та очевидні арифметичні помилки. Виходячи із системного аналізу приписів КАС описки це помилки, зумовлені неправильним написанням слів. Опискою слід вважати помилку, що порушує правила граматики, синтаксису, пунктуації, нумерації, які мають вплив на зміст судового рішення та його виконання.

Виправленню підлягають лише ті описки, що мають істотний характер. До таких належать: написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат і строків, зокрема, у резолютивній частині судового рішення, оскільки будь-яка описка має істотне значення і може ускладнити виконання рішення. Таким чином, описка трактується як явна неточність або незрозуміле формулювання. Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні, суд не вправі змінювати зміст судового рішення».

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25 лютого 2020 року у справі №319/1547/17(2-а/319/51/2017) (провадження №К/9901/29939/19) та у постанові від 01 грудня 2020 року у справі №440/4367/18 (провадження №К/9901/25021/19).

Судом першої інстанції встановлено, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10.10.2019 загальна площа квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , становить 28,3 кв.м, житлова 17,6 кв.м.

Однак у судовому рішенні помилково заначено, що квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 28,9 кв.м, житловою 17,8 кв.м.

Аналізуючи зазначені норми права та роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, правової висновок Верховного Суду, застосовуючи положення Європейської конвенції з прав людини та практику Європейського суду з прав людини, з`ясовуючи обставини справи, наявні у справі письмові документи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у даному випадку у судовому рішення допущена описка, яка у відповідності до положень статті 269 ЦПК України підлягає виправленню.

Отже, суд першої інстанції всебічно та повно з`ясував обставини, які мають значення для справи, дослідив в судовому засіданні усі докази, які є у справі, з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості, дав їм правильну оцінку та правильно виходив з наявності законних підстав для задоволення заяви Одеської міської ради про виправлення описки у судовому рішенні.

Інших правових доводів апеляційна скарга не містить.

У п. 54 Рішення у справі Трофимчук проти України (заява №4241/03) від 28.10.2010, остаточне 28 січня 2011 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що, «беручи до уваги свої висновки за статтею 11Конвенції(див. вищепункти 42-45), Суд не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявниці про переслідування її роботодавцем, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими. У зв`язку з цим Суд повторює, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (див. рішення у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1)».

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення процесуального питання.

Отже, законних підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви Одеської міської ради про виправлення описки немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, п. 1 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу адвоката Хаджи Ірини Дмитрівни в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено: 22 лютого 2024 року.

Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький

Р.Д. Громік

А.І. Дришлюк