Ухвала

від 21.02.2024 по справі 520/35260/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про залишення заяви без розгляду

21 лютого 2024 р. Справа № 520/35260/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді - Кухар М.Д.,

при секретарі судового засідання - Літвіновій А.С.,

за участі:

представника позивача - Павлуненко К.Л.,

представника відповідача - Чорнобривець Є.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду та клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду за позовом Приватного підприємства "ЮТА" (вул. Фесенківська. буд. 12/14, м. Харків, 61068, код ЄДРПОУ 32346591) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Приватне підприємство "ЮТА", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.06.2023 №0/18644/04-16.

Разом з позовною заявою, представником позивача надано до суду клопотання про поновлення строку зверенння до суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

Через канцелярію суду 19.12.2023 представником відповідача подане клопотання про залишення позову без розгяду.

В обґрунтування клопотання вказано про пропушення позивачем строку звернення до адміністративного суду.

У судове засідання, призначене на 11:30 21.02.2024 року, прибули представники сторін.

Судом поставлено на обговорення клопотання позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду та клопотання представника відповідача про залишення позову без розгяду.

Розглядаючи вказані клопотання, суд зазначає наступне.

Так, частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

ля захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду у публічно-правових спорах й, водночас, передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права у судовому порядку, є ПК України.

Статтею 56 ПК України врегульовано питання оскарження рішень контролюючих органів.

Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору (пункт 56.18 статті 56 ПК України).

Водночас, Верховний Суд у постанові від 26.11.2020 року у справі №500/2486/19 (провадження №К/9901/19455/20) зробив висновок про те, що норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

При цьому, Верховний Суд у вищезазначеній постанові зазначив про відступ від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 3 квітня 2020 року у справі №2540/2576/18, у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено.

Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 22.01.2022р. справа №160/11673/20.

Відповідно до п. 56.19 ст. 56 ПК України, у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті. В свою чергу днем закінчення процедури адміністративного оскарження, згідно п.п. 56.17.3, п.56,17 ст.56 ПК України, є днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Відповідно до пункту 56.17. статті 56 ПК України, процедура адміністративного оскарження закінчується:

днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у строк, передбачений абзацом першим пункту 56.3 цієї статті (підпункт 56.17.1.);

днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги (підпункт 56.17.2.);

днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику (підпункт 56.17.3.).

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Суд вважає, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

Це, насамперед, обумовлено специфікою податкових спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.

Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Як встановлено судом, про рішення за результатами розгляду скарги від 21.09.2023 року №28087/6/99-00-06-03-01-06 платник податків дізнався 27.09.2023 року, , в той час як з позовом до суду він звернуся 06.12.2023.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 18.01.2023 по справі № 380/14985/21 дійшов також наступного висновку: «поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з позовом.

Зокрема, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущений; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування».

Позивачем у заяві таких причин не наведено.

Посилання позивача на те, що директор підприємства позивача, не маючи фахової юридичної освіти, був впевнений у тому, що має 6 місячний термін на звернення до адміністративного суду згідно норм КАС України і лише адвокатом К.Л.Павлуненко, з якою договір укладено лише 01.12.2023 року, було роз`яснено позивачу можливість скасування або часткового скасування податкового повідомлення-рішення у місячний термін згідно останньої правової позиції, сформованої ВС, оскільки право на адміністративне оскарження було ним використано, суд не приймає зважаючи на таке.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі Мельник проти України від 28.03.2006, заява №23436/03).

Крім того, доводи позивача про те, що місто Харків з першого дня війни і досі перебуває у стані постійної імовірності активних бойових дій, робота всіх підприємств та державних органів має свою специфіку, постійна напруга із завданням збереження документації підприємств також має свої наслідки. тому це становить поважну причини пропуску строку, суд відхиляє, з огляду на те, що питання поновлення строку звернення до суду у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на подачу адміністративного позову у всіх абсолютно випадках.

Схожий висновок зробив Верховний Суд в ухвалі від 10 березня 2023 року у справі №540/1285/22.

Згідно з приписами статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.3 ст.123 КАС України).

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.4 ст.123 КАС України).

Відповідно до п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи, що позов подано до суду з пропуском встановленого законом місячного строку, позивач не надав до суду доказів поважності його пропуску, суд приходить до висновку наявність підстав для задоволення клопотання представника відповідача та залишення позовної заяви без розгляду .

Суд керується практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 21 жовтня 2010 року у справі Дія-97 проти України (Diya 97 v. Ukraine), заява № 19164/04, п. 47, з подальшими посиланнями, констатував, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності та що сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів.

Керуючись ст.ст.7, 240, 243, 248, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

У задоволенні клопотання Приватного підприємства "ЮТА" про поновлення строку звернення до суду - відмовити.

Заяву Головного управління ДПС у Харківській області про залишення позовної заяви без розгляду - задовольнити.

Позовну заяву Приватного підприємства "ЮТА" до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено чим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги у строк, визначений ч. 1 ст. 295 КАС України, а саме: протягом 15 днів з дати постановлення ухвали. Скарга може бути подана у порядку ч. 1 ст. 297 КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено 23 лютого 2024 року.

Суддя Кухар М.Д.