Постанова

від 20.02.2024 по справі 460/13285/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 460/13285/23 пров. № А/857/19375/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЗаверухи О.Б.,

суддівКачмара В.Я., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судового засіданняЮрченко М.М.,

представника позивача Кін В.М.,

представника відповідача Муляра С.О.,

розглянувши у судовому засіданні (в режимі відеоконференції) в м. Львові апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

суддя (судді) в суді першої інстанції Недашківська К.М.,

час ухвалення рішення 13:12:02,

місце ухвалення рішення м. Рівне,

дата складання повного тексту рішення 11 жовтня 2023 року,

В С Т А Н О В И В:

02 червня 2023 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 ) звернувся в суд з адміністративним позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 347737 від 14 березня 2023 року.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 22 березня 2023 року отримав постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 14 березня 2023 року № 347737, згідно з якою з нього стягнуто штраф у розмірі 17000,00 грн за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Вказує, що постанову було прийнято на підставі Акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 26 січня 2023 року № 251980, яким установлено порушення статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» - під час здійснення вантажних перевезень згідно ТТН № 0076 від 25 січня 2023 року у водія ТЗ ОСОБА_2 відсутній щоденний реєстраційний лист режиму праці та відпочинку водія за 26 січня 2023 року, передбачений наказами МТЗУ № 340 від 07 червня 2010 року та № 385 від 24 червня 2010 року. Зауважує, що така постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки: він у цьому випадку не був автомобільним перевізником; водій транспортного засобу надав інспектору усі необхідні документи, визначені Законом України «Про автомобільний транспорт»; його представник прибув до контролюючого органу 14 березня 2023 року на розгляд справи, проте розгляду по суті не відбулось. Вважає, що вказане свідчить про відсутність підстав для притягнення його до відповідальності за статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 14 березня 2023 року № 347737.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що транспортний засіб, яким здійснюється перевезення вантажів, повинен бути обладнаний діючим та повіреним тахографом, а у разі, якщо транспортний засіб не обладнаний тахографом, водій повинен вести індивідуальну контрольну книжку водія. Судом першої інстанції встановлено, що транспортний засіб марки SCANIA номерний знак НОМЕР_1 обладнаний аналоговим тахографом, що підтверджується Протоколами перевірки та адаптації тахографа. Про наявність під час проведення перевірки Протоколу перевірки та адаптації тахографа та про факт надання такого документа інспектору підтвердив водій транспортного засобу ОСОБА_2 , який був допитаний судом в якості свідка. При цьому позивач надав суду тахокарти водія ОСОБА_2 ТЗ номерний знак НОМЕР_1 за 25 січня 2023 року та 26 січня 2023 року. При цьому, водію ОСОБА_2 передано на відповідальне зберігання тахокарти в кількості 100 штук згідно Акта від 20 січня 2023 року. Суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що обов`язок надання інспекторам такого документа, як щоденний реєстраційний лист режиму праці та відпочинку водія, виникає у водія у випадку, зокрема, коли транспортний засіб, не обладнаний тахографом. Наданий відповідачем доказ відеозапис від 26 січня 2023 року, який досліджений судом у судовому засіданні зі складанням протоколу дослідження електронного доказу, не підтверджує жодним чином факту ненадання водієм транспортного засобу усіх необхідних документів. У цьому випадку автомобільним перевізником у розумінні норм Закону № 2344-III був саме позивач ОСОБА_1 . Проте, адміністративно-господарський штраф не міг застосовуватися щодо позивача - автомобільного перевізника, оскільки описане в Акті перевірки порушення не підтверджене контролюючим органом належними та допустимими доказами.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Державна служба України з безпеки на транспорті подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що при проведенні рейдової перевірки зупинено транспортний засіб марки SCANIA / SAMRO номерний знак НОМЕР_1 , напівпричіп номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 . Вказує, що у водія транспортного засобу ОСОБА_2 був відсутній щоденний реєстраційний лист режиму праці та відпочинку водія за 26 січня 2023 року, передбачений наказами МТЗУ № 340 від 07 червня 2010 року та № 385 від 24 червня 2010 року, що слугувало підставою для складання акта перевірки. Вказує, що тахокарта або «шайба» для тахографа застосовується для реєстрації даних аналоговим тахографом про час і швидкість руху автомобіля, час праці і відпочинку водія, однак, як слідує із відео перевірки транспортного засобу водій «шайби» не ставив, оскільки у нього їх не було». Звертає увагу на те, що чинним законодавством відсутність контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв не передбачена.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Вказує, що що обов`язок ведення щоденного реєстраційного листа режиму праці та відпочинку водія, виникає у водія у випадку, коли транспортний засіб, не обладнаний тахографом. Зазначає, що твердження відповідача спростовуються долученими до матеріалів справи тахокартами за 25 та 26 січня 2023 року.

Представником Державної служби України з безпеки на транспорті подано відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якому вказано, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі заповнені тахокарти, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом, а у разі керування транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія. Звертає увагу на те, що тахокарта за визначенням Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення це щоденний реєстраційний лист режиму праці та відпочинку.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав апеляційну скаргу, в своїх поясненнях покликався на доводи в ній викладені.

Представник позивача щодо апеляційної скарги заперечила, просила залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, відповіді на відзив на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі Направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) № 008182 від 20 січня 2023 року (а.с.74, том 1) та Графіка проведення рейдових перевірок Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області у період з 23 січня 2023 року по 27 січня 2023 року (а.с.74,зворот, том 1), працівниками Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області зупинено транспортний засіб марки SCANIA / SAMRO номерний знак НОМЕР_1 , напівпричіп номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 .

Транспортний засіб марки SCANIA номерний знак НОМЕР_1 та напівпричіп номерний знак НОМЕР_2 належать на праві власності ОСОБА_1 (а.с.177, 180, том 1).

Інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 26 січня 2023 року № 251980 (далі Акт перевірки), яким установлено порушення статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» - під час здійснення вантажних перевезень згідно ТТН №0076 від 25 січня 2023 року у водія ТЗ ОСОБА_2 відсутній щоденний реєстраційний лист режиму праці та відпочинку водія за 26 січня 2023 року, передбачений наказами МТЗУ № 340 від 07 червня 2010 року та № 385 від 24 червня 2010 року (а.с.7, том 1).

В Акті перевірки зазначено, що відповідальність за таке порушення передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: абзац 3 частини 1 перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» а саме: у водія ТЗ ОСОБА_2 відсутній щоденний реєстраційний лист режиму праці та відпочинку водія за 26 січня 2023 року.

На підставі Акта перевірки винесено Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 14 березня 2023 року № 347737 (далі Постанова № 347737), якою постановлено стягнути з ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 17000,00 грн за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» (а.с.6, том 1).

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.

Однак, колегія суддів не погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-III (далі Закон № 2344-III).

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно з частиною сьомою статті 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України.

Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з частинами першою - другою статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Тобто, перелік документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не є вичерпним.

Статтею 49 Закону № 2344-III передбачено, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі Порядок № 1567).

Відповідно до пункту 15 Порядку № 1567, під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно:

наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;

додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону;

додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода);

відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;

оснащення таксі справним таксометром;

відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;

додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;

наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;

додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;

виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі);

виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

При цьому, відповідно до ст. 18 Закону № 2344-III з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані:

організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;

здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;

забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;

здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Відповідно до статті 34 Закону № 2344-III, автомобільний перевізник повинен:

виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів;

утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону;

забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут;

забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв;

організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод;

забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства;

забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту;

забезпечувати безпеку дорожнього руху;

забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Автомобільні перевізники з кількістю транспортних засобів десять і більше зобов`язані організовувати підвищення кваліфікації керівників і спеціалістів автомобільного транспорту, діяльність яких пов`язана з наданням послуг автомобільного транспорту, у термін один раз на п`ять років, а з питань безпеки перевезень, охорони праці та пожежної безпеки - у термін один раз на три роки в порядку, який визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

В силу пунктів 21, 22 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3. Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

Приписами пункту 25 Порядку № 1567 визначено, що справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з частиною восьмою статті 53 Закону № 2344-III водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Відповідно до пунктів 6.1 - 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07 червня 2010 року № 340 (далі Положення № 340), автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

Пунктом 1.3. Положення № 340 визначено, що вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі ТЗ).

Згідно з пунктом 7.1 Положення № 340 органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.

Відповідно до пункту 6.3. Положення № 340, водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24 червня 2010 року № 385 затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі Інструкція №385), яка визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції № 385, ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 385:

контрольний пристрій (тахограф) обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;

картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі;

тахокарта бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Відповідно до пункту 3.3. Інструкції № 385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);

у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

За приписами пункту 3.5 Інструкції № 385 перевізники:

забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий);

зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Відповідно до пункту 3.6 Інструкції № 385, перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку:

правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР);

наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку;

дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа;

дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом;

наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа;

строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Проаналізувавши наведені норми, колегія суддів зазначає, що за відсутності документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, передбачених статтею 48 Закону № 2344-III зокрема, для водія посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційних документів на транспортний засіб, товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документу на вантаж, інших документів, передбачених законодавством, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Водночас перелік необхідних документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не є вичерпним, оскільки статтею 48 Закону № 2344-III визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи необхідні для внутрішніх перевезень вантажів.

Транспортний засіб, яким здійснюється перевезення вантажів, повинен бути обладнаний діючим та повіреним тахографом. Водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі заповнені тахокарти, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом, а у разі керування транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, водій повинен вести індивідуальну контрольну книжку водія.

При цьому, до переліку інших документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, передбачених законодавством віднесено, зокрема, в даному випадку, заповнені тахокарти щоденні реєстраційні листи режиму праці та відпочинку (у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016) (частина восьма статті 53 Закону № 2344-III, п. 3.3 Інструкції № 385).

Вищевказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 01 лютого 2024 року у справі № 600/3906/22-а.

З огляду на вказане, помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що надання інспекторам такого документа, як щоденний реєстраційний лист режиму праці та відпочинку водія, виникає у водія у випадку, коли транспортний засіб не обладнаний тахографом.

Як слідує з Акту перевірки, під час здійснення вантажних перевезень згідно ТТН № 0076 від 25 січня 2023 року у водія транспортного засобу марки SCANIA номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_2 був відсутній щоденний реєстраційний лист режиму праці та відпочинку водія за 26 січня 2023 року, передбачений наказами МТЗУ № 340 від 07 червня 2010 року та № 385 від 24 червня 2010 року.

Судом першої інстанції встановлено, що транспортний засіб марки SCANIA номерний знак НОМЕР_1 обладнаний аналоговим тахографом, що підтверджується Протоколами перевірки та адаптації тахографа (а.с. 122, 123, 125, 126, том 1).

У матеріалах справи наявний електронний доказ відеозапис проведення перевірки транспортного засобу від 26 січня 2023 року, зроблений нагрудною камерою старшого державного інспектора Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Сердюка В.С. (а.с.166, том 1).

Із вказаного відеозапису слідує, що під час проведення перевірки транспортного засобу марки SCANIA номерний знак НОМЕР_1 на вимогу інспектора Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області водієм ОСОБА_2 не було надано тахокарту (щоденний рестраційний лист режиму праці та відпочинку) за 26 січня 2023 року. Натомість, водій ОСОБА_2 зазначив, що «тахокарти-«шайби» не ставив, оскільки у нього їх не було».

Таким чином, долучений відповідачем електронний доказ відеозапис від 26 січня 2023 року, який досліджений судом апеляційної інстанції, підтверджує факт ненадання водієм транспортного засобу до перевірки щоденного реєстраційного листа режиму праці та відпочинку (тахокарти) за 26 січня 2023 року, що також не заперечувалось представником позивача у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції.

Позивачем долучено до матеріалів справи тахокарти водія ОСОБА_2 ТЗ номерний знак НОМЕР_1 за 25 січня 2023 року та 26 січня 2023 року (а.с. 127, 128, том 1), а також Акт від 20 січня 2023 року, згідно з яким водію ОСОБА_2 передано на відповідальне зберігання Тахокарти в кількості 100 штук (а.с. 129, том 1).

Суд апеляційної інстанції зауважує, що вищевказаний Акт та тахокарти не спростовують факту непред`явлення під час проведення перевірки щоденного реєстраційного листа режиму праці та відпочинку (тахокарти) від 26 січня 2023 року. Наявність у матеріалах справи тахокарт жодним чином не спростовує суті виявленого порушення.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що із тахокарти від 26 січня 2023 року слідує, що 26 січня 2023 року транспортний засіб до 13:00 год. не перебував у русі, розпочавши рух лише після 13:00 год., натомість, згідно з оскаржуваною постановою, перевірка транспортного засобу відбувалась о 12:10 год. 26 січня 2023 року.

Як зазначено вище, непред`явлення під час проведення перевірки, зазначених у статті 48 Закону № 2344-III документів, свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.

При цьому Законом № 2344-ІІІ передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарського штрафу саме до автомобільних перевізників.

Так, абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону N 2344-III, визначено, що суб`єктом відповідальності за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - є автомобільний перевізник.

Суд апеляційної інстанції констатує, що положення статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовуються виключно до автомобільного перевізника і не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт.

Як слідує з матеріалів справи, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу транспортний засіб марки SCANIA номерний знак НОМЕР_1 та напівпричіп номерний знак НОМЕР_2 належать на праві власності ОСОБА_1 (а.с. 177, 180, том 1).

При проведенні перевірки водій транспортного засобу ОСОБА_2 надав інспектору ТТН № 0076, де зазначено автомобільного перевізника ФОП ОСОБА_1 .

Вказаний зупинений посадовими особами Укртрансбезпеки транспортний засіб був обладнаний аналоговим тахографом.

Під час перевірки у водія ОСОБА_2 був відсутній щоденний реєстраційний лист режиму праці та відпочинку-тахокарта, який відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 6.1 Положення № 340 та п. 3.3. Інструкції № 385 повинен знаходитись у водія та надаватись під час перевірки.

Таким чином, під час проведення перевірки водій не надав належним чином заповнені щоденний реєстраційний лист режиму праці та відпочинку тахокарту.

Щодо доводів позивача про те, що він не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов`язків водієм, чи вчинення іншою особою порушення чинних норм законодавства, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 18 Закону № 2344 з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані:

організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;

здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;

забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;

здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Отже, в розумінні вказаної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 19 березня 2020 року у справі № 823/1199/17

Відповідно до пункту 3.3 Інструкції № 385 саме своєчасне заповнення тахокарти та забезпечення їх належного зберігання є безпосереднім обов`язком водія транспортного засобу, а автомобільний перевізник в свою чергу зобов`язаний здійснювати контроль за роботою водіїв транспортних засобів.

Виходячи з проаналізованих норм права, колегія суддів приходить до висновку про правомірність прийняття відповідачем постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 347737 від 14 березня 2023 року про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 грн.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити повністю.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2023 року у справі № 460/13285/23 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді В. Я. Качмар В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 22 лютого 2024 року.