Постанова

від 22.02.2024 по справі 300/2567/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 300/2567/23 пров. № А/857/16594/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіОбрізко І.М.,

суддівІщук Л.П., Шинкар Т.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2023 року, прийняте суддею Шумей М.В. у місті Івано-Франківськ у справі за позовом Селянського (Фермерського) господарства «Теодора Матусяка» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скачування рішень,-

встановив:

Селянське (Фермерське) господарство «Теодора Матусяка» (надалі СФГ, позивач) звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (надалі ГУ ДПС у Івано-Франківській області, відповідач) у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Івано-Франківській області про виключення з реєстру платників єдиного податку СФГ «Теодора Матусяка» №100/09-19-04-06-16 від 15.03.2023;

- зобов`язати ГУ ДПС у Івано-Франківській області внести до реєстру платників єдиного податку відомості про СФГ «Теодора Матусяка» як платника єдиного податку четвертої групи на 2023 рік, та видати відповідну довідку щодо підтвердження статусу такого платника.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2023 позов задоволено.

Суд зазначає, що законодавством чітко розмежовано поняття переходу на спрощену систему оподаткування та щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку. Позивач, з огляду на наявність в нього статусу платника єдиного податку четвертої групи станом на 2022 рік (рік попередній до спірного періоду) та відсутність відповідного податкового рішення про анулювання такої реєстрації, з 01.01.2023 автоматично набув статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2023 рік.

Суд першої інстанції наголошує, що відомості про порушення позивачем підпункту 299.10.5 не підтверджується самим оскаржуваним рішенням, оскільки останнє датоване 15.03.2023, що виключає факт доведення неподання позивачем податкової звітності, адже остання була в наявності контролюючого органу на етапі прийняття такого рішення, що підтверджується квитанцією №2 від 09.03.2023 №9044454905, квитанцією №2 від 20.02.2023 №9029033245 та квитанцією №2 від 20.02.2023 №9028921211.

З огляду на наведене, суд першої інстанції виснував, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ГУ ДПС в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу. Вважає рішення суду першої інстанції незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що згідно службової записки №99 від 15.03.2023 повідомлено про недотримання вимог підпункту 295.1 пункту 295.9 статті 295 ПК України та підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 ПК України щодо подання податкової звітності платника єдиного податку четвертої групи для підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2023 рік, а саме несвоєчасно подано загальну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи на 2023 рік (подано 09.03.2023 реєстраційний номер №9044454905, при граничному терміні подання 20.02.2023). Згідно витягу з підсистеми «Податковий блок» Оброки ПЗ та платежів податкові декларації подані позивачем отримали статус «Історія подання». Також наголошує, що з несвоєчасним поданням СФГ «Теодора Матусяка» податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи на 2023 рік, реєстрацію платника єдиного податку анульовано з 01.01.2023 за рішенням контролюючого органу про що було проінформовано платника листом №3207/6/09-19-04-06-06 від 16.03.2023.

Просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу. Зазначає, що апеляційна скарга необґрунтована, в жодній мірі не спростовує позиції викладеної у рішенні суду першої інстанції, доводи останньої не підтверджуються жодними нормами матеріального права та /або позиціями Верховного Суду.

Відповідно до пункту 3 частини першоїстатті 311 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що СФГ «Теодора Матусяка» зареєстроване у 1993 році та відповідно працює вже понад 30 років поспіль. Починаючи з 2016 господарство являється платником єдиного податку четвертої групи. Господарство є агровиробником, основний вид діяльності - 01.11.0 вирощування зернових та технічних культур.

На виконання вимог підпункту 295.9.1 ПК України, а саме з метою підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2023 рік позивачем скеровано до контролюючого органу:

-загальну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи, що підтверджується квитанцією №2 від 09.03.2023 №9044454905;

-звітну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи, що підтверджується квитанцією №2 від 20.02.2023 №9029033245;

-розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробника, що підтверджується квитанцією №2 від 20.02.2023 №9028921211.

Виходячи зі змісту квитанцій №2 до податкової звітності позивача встановлено, що рядки останніх, а саме «Результат обробки» містять відомості про те, що «Пакет прийнято», відтак враховуючи приписи пункту 9 розділу ІІ Порядку №557 можна стверджувати, що контролюючим органом прийнята вся податкова звітність СФГ «Теодора Матусяка» та зауваження до останнього у відповідача відсутні.

15.03.2023 відповідачем прийнято рішення №100/09-19-04-06-16 про виключення з реєстру платників єдиного податку СФГ «Теодора Матусяка», у якому посилається на пропуск позивачем строку на подання податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи на 2023 рік.

СФГ «Теодора Матусяка» вважаючи таке рішення контролюючого органу неправомірним, звернулося до суду за захистом свого порушеного права .

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до приписів пунктів 291.2, 291.3 статті 291 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - ПК України) спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

До четвертої групи платників єдиного податку віднесено сільськогосподарських товаровиробників - юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Відповідно до підпункту 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 ПК України платники єдиного податку четвертої групи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 ПК України встановлено, що сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають не пізніше 20 лютого поточного року: загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку); звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (юридичні особи); розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юридичні особи) - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику; відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

У відомостях (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються дані про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю). Пунктом 299.10 статті 299 ПК України визначено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: 1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву; 2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення; 3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу; 4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків.

Відповідно до абзацу другого пункту 299.11 статі 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи невідповідності вимогам підпункту 4 пункту 291.4 та пункту 291.5-1 статті 291 цього Кодексу у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу II цього Кодексу. Такий платник податку зобов`язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення.

Таким чином, нормами ПК України закріплені вичерпні підстави для анулювання реєстрації платника єдиного податку четвертої групи, які не тотожні підставам за яких суб`єкти господарювання не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи. Законодавством чітко розмежовано поняття переходу на спрощену систему оподаткування та щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку.

Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11 січня 2024 у справі № 810/3210/17, постанові від 10 грудня 2019 у справа №806/499/16.

Оскільки позивач у 2022 році, що передує спірному періоду, вже був платником єдиного податку четвертої групи, у межах спірних відносин йдеться саме про підтвердження статусу платника єдиного податку, а не про обрання або перехід на спрощену систему оподаткування, а тому положення пункту 291.5-1 статті 291 ПК України до спірних правовідносин застосовуватись не можуть.

Також аналіз змісту наведених норм (п. 299.10 та абзац 2 пункту 299.11 статті 299 ПК України), дозволяє суду дійти висновку, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку четвертої групи).

Суд наголошує, що відомості про порушення позивачем підпункту 299.10.5 не підтверджуються самим оскаржуваним рішенням, оскільки останнє датоване 15.03.2023, що виключає факт доведення неподання позивачем податкової звітності, адже остання була в наявності контролюючого органу на етапі прийняття такого рішення.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що неподання вчасно звітності не є підставою для анулювання статусу платника єдиного податку четвертої групи.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2023 року в справі №300/2567/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. І. Шинкар