Рішення

від 13.02.2024 по справі 902/1359/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" лютого 2024 р. Cправа №902/1359/23

Господарський суд Вінницької області у складі головуючої судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., за участю представників:

позивача: Демінського В.О. (довіреність б/н від 08.04.2021),

відповідача: Лепетухи Я.В. (ордер серії АВ №1101668 від 09.11.2023),

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тезаурус", м.Вінниця

про стягнення 16975,03 грн безпідставно набутих коштів

ВСТАНОВИВ:

Процесуальні дії у справі, стислий виклад позицій сторін.

Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тезаурус" 16975,03 грн, що нараховані з посиланням на порушення відповідачем Закону України "Про оборонні закупівлі" при формування ціни товару за договором №441-22 від 14.12.2022. Ціна позову складається з: 16090,00 грн - безпідставно набутих коштів у вигляді прибутку у складі очікуваної вартості товару, що отримані відповідачем на підставі договору №441-22 від 14.12.2022; 400,71 грн - 3% річних та 484,32 грн - суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що включення відповідачем до калькуляції визначення ціни товару сум прибутку у розмірі 16090,00 грн суперечить вимогам постанови Кабінету Міністрів України №335 від 20.03.2022 та свідчить про нанесення позивачу "матеріальної шкоди (збитків) на цю суму". Як правову підставу позову позивач визначив положення ст.1212 ЦК України.

Ухвалою суду від 06.11.2023 відкрито провадження у справі №902/1359/23, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 07.12.2023.

16.11.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву б/н від 15.11.2023 (а.с.37-42), в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Тезаурус" проти позову заперечило, в обґрунтування чого зазначило, що сторонами договору №441-22 від 14.12.2022 були узгоджені всі його істотні умови, зокрема і ціна, яка включила суму прибутку у розмірі 16090,00 грн. За твердженням відповідача, постановою Кабінету Міністрів України №335 від 20.03.2022 не скасовувалась можливість врахування прибутку у складі ціни на постачання, а лише було спрощено підставу визначення ціни під час здійснення оборонних закупівель, а саме: замість складання розрахунково-калькуляційних матеріалів та узгодження їх із замовником передбачено надання замовникові калькуляції витрат, сформованої виконавцем державного договору (контракту).

У відповіді на відзив б/н від 23.11.2023 (а.с.56-59) позивач викладав свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення, зокрема зазначив таке: "Відповідач (ТОВ "ТЕЗАУРУС"), як сторона зобов`язання, набула кошти (прибуток у розмірі 16090,00 грн) за рахунок іншої сторони і не в порядку виконання договірного зобов`язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а поза підстав, передбачених договором, внаслідок перерахування Відповідачеві неправомірно нарахованого прибутку на товар, який ним поставлено, тобто такі кошти були набуті на підставі 1212 ЦК України."

У запереченнях б/н від 01.12.2023 (а.с.61-64) відповідач вкотре зазначив, що постанова Кабінету Міністрів України №335 від 20.03.2022 не змінювала порядок отримання прибутку в оборонних закупівлях під час воєнного стану.

За наслідками слухання справи, 07.12.2023, судом постановлено ухвалу (занесену до протоколу судового засідання) про оголошення перерви в судовому засіданні до 04.01.2024.

За результатами розгляду справи, 04.01.2024, постановлена ухвала (занесена до протоколу судового засідання) про перехід до розгляду справи №902/1359/23 за правилами загального позовного провадження. Надалі, за згодою сторін, судом прийнято рішення про закриття підготовчого провадження та призначення справи №902/1359/23 до судового розгляду по суті на 13.02.2024.

На визначену судом дату, 13.02.2024, з`явились представники обох сторін.

В судовому засіданні позивач позов підтримав та просив його задовольнити, в свою чергу відповідач - проти позову заперечив.

Після завершення судових дебатів суд вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення, попередньо оголосивши орієнтовний час його проголошення.

Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин.

14.12.2022 між Військовою частиною НОМЕР_1 (надалі також - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тезаурус" (надалі також - Постачальник) укладений договір №441-22 (надалі також - Договір) (а.с.8-10), предметом якого в пункті 1.1 сторони визначили зобов`язання Постачальника за плату передати Замовнику у власність бойовий одяг та спорядження для пожежних (далі також - товар), якість, кількість, асортимент і ціна якого зазначені у специфікації, яка є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно з пунктом 1.3 Договору, останній укладається відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження особливостей здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану" №1275 від 11.11.2022 та Указу Президента України "Про введення воєнного стану" №64/2022 від 24.02.2022.

Пунктами 3.1-3.2 Договору сторони погодили, що "Загальна сума Договору складає: 206436,00 грн без ПДВ... . Ціна на товар зазначається у специфікації (додаток 1) із врахуванням тари, упаковки, транспортних та інших витрат. Підставою для оплати вважається рахунок (рахунок-фактура) та накладна Постачальника."

Платником та одержувачем товару за цим Договором є Замовник. Розрахунок за товар, що постачається, проводиться шляхом оплати за фактично поставлену кількість товару (партію товару) з відстроченням платежу до 26.12.2022 (пп.4.1-4.2 Договору).

За умовами пп.4.5 Договору: товар, що постачається, оплачується Замовником за попередньо узгодженою обома Сторонами ціною відповідно до підпункту 3.2 цього Договору.

Відвантаження та доставка товару на склад Замовника проводиться за рахунок коштів Постачальника (або транспортом Постачальника), не пізніше 24 грудня 2022 року. Поставка товару за цим Договором складає десять календарних днів з моменту підписання даного договору. Право власності на товар переходить від Постачальника до Замовника після прийняття товару на склад Замовника і підписання уповноваженими на це особами Постачальника і Замовника накладної (пп.5.1-5.3 Договору).

Пунктом 10.1 Договору сторони визначили, що він набирає чинності з дня його підписання і діє до 26 грудня 2022 року.

Додатком 1 до Договору сторони погодили специфікацію, за умовами якої: загальна вартість товару, яка має бути поставлена, складає 206436,00 грн без ПДВ (а.с.10).

Додатком 2 до Договору є технічне завдання, в якому визначені вимоги до товару, що має бути поставлений на виконання умов Договору (а.с.11-12).

В матеріалах справи наявна калькуляція ціни товару №06/12-2022 від 2022 загальним розміром 206436,00 грн, що, складена відповідачем та містить прибуток в сумі 16090,00 грн (а.с.14 (стор.2)).

Підписаною сторонами видатковою накладною №242 від 22.12.2022 підтверджується виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором щодо поставки товару на загальну суму 206436,00 грн без ПДВ (а.с.13).

Відповідно до платіжного доручення №2584 від 24.12.2022 позивачем було перераховано на рахунок відповідача 206436,00 грн без ПДВ в якості оплати за поставлений товар (а.с.13).

Як стверджує позивач: за результатами ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Військової частини НОМЕР_1 , проведеної Північним офісом Держаудитслужби, встановлено, що в порушення підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання здійснення оплати товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони в умовах воєнного стану" №335 від 20.03.2022, через включення Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕЗАУРУС" до калькуляції визначення ціни виробів прибутку, договірна вартість товарів за договором №441-22 від 14.12.2022 завищена на загальну суму 16090,00 грн, оплату якої здійснено коштом державного бюджету за бюджетною програмою 1002030 "Забезпечення виконання завдань, функцій та підготовка кадрів Державної прикордонної служби України" за КЕКВ 2210 "Предмети, матеріали, обладнання та інвентар", чим завдано "матеріальну шкоду (збитки) на цю суму".

Відмова відповідача від повернення 16090,00 грн стала підставою звернення з цим позовом до суду.

Норми права, які застосував суд, висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога про стягнення 16975,03 грн, що нараховані позивачем в зв`язку з неправомірним включенням в ціну договору №441-22 від 14.12.2022 прибутку в складі очікуваної вартості при формування ціни товару та перерахуванням цієї суми відповідачу.

Водночас, звертаючись із цим позовом до суду позивач визначив підставою для стягнення грошових коштів за Договором положення ст.1212 ЦК України, відповідно до яких: особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Надаючи оцінку договору №441-22 від 14.12.2022, суд враховує, що цивільні права та обов`язки згідно з частиною 1 ст.11 ЦК України виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).

Згідно зі ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 7 ст.179 ГК України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 3 ст.180 ГК України встановлено зобов`язання сторін при укладенні господарського договору у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ч.1, 2 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно з ч.2 ст.642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Вирішуючи цей спір суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, відповідно до яких: "У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна зі сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України (частина восьма статті 181 ГК України). З огляду на вказані приписи не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону."

Як встановлено вище: матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов Договору відповідачем було здійснено поставку товару на загальну суму 206436,00 грн, який позивачем в повному обсязі оплачений.

Враховуючи, що сторонами було здійснено фактичні дії щодо виконання договору №441-22 від 14.12.2022, відсутні підстави вважати його неукладеним.

Також за правилами ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до правової позиції, висвітленої в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.09.2023 у справі №905/533/23: "...недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнано судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України). Нікчемний правочин є недійсним у силу прямої вказівки закону за фактом наявності певної умови (обставини). Натомість оспорюваний правочин ЦК імперативно не визнає недійсним, допускаючи можливість визнання його таким у судовому порядку на вимогу однієї зі сторін або іншої заінтересованої особи, якщо в результаті судового розгляду буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину в порядку, передбаченому процесуальним законом."

Суд констатує, що під час розгляду цієї справи не виявлені підстави для визнання договору №441-22 від 14.12.2022 нікчемним.

Водночас, Закон України "Про оборонні закупівлі" №808-ІХ від 17.907.2020 визначає загальні правові засади планування, порядок формування обсягів та особливостей здійснення закупівель товарів, робіт і послуг оборонного призначення для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони, а також інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони, а також порядок здійснення державного і демократичного цивільного контролю у сфері оборонних закупівель. Частиною 6 статті 19 Закону встановлено, що умови та порядок формування очікуваної вартості товарів, робіт і послуг встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 1 п.1 постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання здійснення оплати товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони в умовах воєнного стану" №335 від 20.03.2022, яка діяла на момент підписання договору №441-22 від 14.12.2022, було встановлено, що "...на період воєнного стану ціна на постачання товарів, виконання робіт та надання послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони, а також інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони України визначається на підставі калькуляції витрат, сформованої виконавцем державного контракту (договору). При цьому під час розрахунку ціни враховуються всі податки та збори, загальновиробничі, адміністративні, операційні та інші витрати виконавця, пов`язані з виготовленням товарів, виконанням робіт та наданням послуг.

Відмова від відшкодування витрат виконавця у складі ціни товарів (робіт, послуг), обґрунтованих технічною, технологічною документацією та обліковою політикою виконавця, не допускається.

Відповідальність за неправильність розрахунку, необґрунтованість витрат за статтями калькуляції витрат несе виконавець державного контракту (договору)."

Порядок формування та коригування очікуваної вартості товарів, робіт і послуг оборонного призначення, закупівля яких здійснюється за неконкурентною процедурою, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №309 від 17.03.2021 (далі - Порядок №309).

Позивач стверджує, що згідно пункту 3 Порядку №309: "... який визначає механізм формування та коригування очікуваної вартості товарів, робіт і послуг оборонного призначення, закупівля яких здійснюється за неконкурентною процедурою, не встановлений рівень прибутку у складі очікуваної вартості."

Водночас, позивач не надав докази про існування спору стосовно визнання недійсним договору №441-22 від 14.12.2022 чи його окремих положень щодо включення в ціну товару прибутку. Також Військова частина НОМЕР_1 не скористалась правом, наданим їй частиною 3 ст.237 ГПК України, щодо звернення з заявою про визнання недійсним повністю чи у певній частині згаданого правочину.

Отже, суд доходить висновку, що договір №441-22 від 14.12.2022 породжує юридично значущі наслідки, обумовлені ним, й у силу презумпції правомірності правочину за ст.204 ЦК України вважається правомірним.

Вирішуючи даний спір суд також звертається до висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.01.2024 у справі №904/5102/22, за яким: аналіз положень статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що ця стаття стосується позадоговірних зобов`язань з повернення безпідставно набутого, збереженого майна (кондикційні зобов`язання), що виникають за наявності одночасно таких умов:

а) набуття або збереження майна;

б) набуття або збереження за рахунок іншої особи;

в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.

При цьому, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

Додатково слід відзначити, що постанова Кабінету Міністрів України "Деякі питання здійснення оплати товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони в умовах воєнного стану" №335 від 20.03.2022 (порушення вимог якої позивач визначив як підставу позову у цій справі) втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України №736 від 18 липня 2023 року.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Положення ст. 76, 77 ГПК України передбачають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи сукупність встановлених судом обставин, а саме: дійсність договору №441-22 від 14.12.2022, втрата чинності постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання здійснення оплати товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони в умовах воєнного стану" №335 від 20.03.2022, порушення вимог якої позивач визначив як підставу позову у цій справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення 16975,03 грн, набутих безпідставно відповідачем.

Щодо судових витрат.

За правилами ст.129 ГПК України за позивачем залишається судовий збір в сумі 2684,00 грн.

Керуючись ст.7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові Військової частини НОМЕР_1 в справі №902/1359/23 відмовити.

2. Судовий збір в розмірі 2684,00 грн залишити за позивачем.

3. Повний текст судового рішення в справі №902/1359/23 надіслати сторонам.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256, 257 ГПК України).

5. Повне рішення складено 23 лютого 2024 р.

Суддя Нешик О.С.

кількість прим. рішення:

1 - до справи;

2, 3 - Військовій частині НОМЕР_1 - в електронній формі до електронного кабінету у підсистемі ЄСІТС та на адресу електронної пошти (ІНФОРМАЦІЯ_3);

4, 5 - представнику Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 - в електронній формі до електронного кабінету у підсистемі ЄСІТС та на адресу електронної пошти ( ІНФОРМАЦІЯ_1 );

6 - ТОВ "Тезаурус" (manager3.pirena@gmail.com);

7, 8 - представнику ТОВ "Тезаурус" Лепетусі Я.В. - в електронній формі до електронного кабінету у підсистемі ЄСІТС та на адресу електронної пошти ( ІНФОРМАЦІЯ_2 )