Рішення

від 23.02.2024 по справі 904/6510/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2024м. ДніпроСправа № 904/6510/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стіл Гласс" (м. Дніпро)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квалітет Інжиніринг" (м. Дніпро)

про стягнення суми попередньої оплати, пені, інфляційних втрат та 3% річних за договором № 2021-24/11 від 24.11.2021у загальному розмірі 170 117 грн. 81 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стіл Гласс" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квалітет Інжиніринг" (далі - відповідач) суму попередньої оплати, пеню, інфляційні втрати та 3% річних за договором №2021-24/11 від 24.11.2021 у загальному розмірі 170 117 грн. 81 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 155 000 грн. 00 коп. - основний борг;

- 12 807 грн. 67 коп. - пеня;

- 1 240 грн. 00 коп. - інфляційні втрати;

- 1 070 грн. 14 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором №2021-24/11 від 24.11.2021 в частині своєчасної поставки товару, за який позивачем була здійснена попередня оплата, внаслідок чого позивач просить суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати товару у загальній сумі 155 000 грн. 00 коп. За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 3.1. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 16.09.2023 по 08.12.2023 в сумі 12 807 грн. 67 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за жовтень 2023 року в сумі 1 240 грн. 00 коп., а також 3% річних за період прострочення з 16.09.2023 по 08.12.2023 у сумі 1 070 грн. 14 коп.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь судові витрати у розмірі 17 684 грн. 00 коп., які складаються з витрат по сплаті судового збору в сумі 2 684 грн. 00 коп. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 000 грн. 00 коп.

Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтею 162 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2023 позовну заяву було залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків протягом 7-ми днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. суду №66294/23 від 28.12.2023).

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 28.12.2023 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 1435/24 від 10.01.2024), в якому він просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на таке:

- відповідно до пункту 2.3. договору термін поставки продукції визначається в специфікації та/або замовлені на поставку продукції, але складає не менше 14-ти календарних днів від дати передоплати. У разі прострочення покупцем терміну оплати встановленого в договорі, термін поставки продукції продовжується на кількість прострочених покупцем днів;

- відповідно до пункту 2.5. договору порядок оплати є наступним: передоплата в розмірі 80% від ціни договору здійснюється покупцем на підставі виставленого продавцем рахунку протягом 2-х банківських днів після його виставлення; сплата кінцевого залишку в розмірі 20% від ціни договору здійснюється покупцем протягом 5-ти днів з моменту приймання-передачі продукції;

- договір погоджений та підписаний сторонами, про що свідчить наявність підпису та печаток сторін, будь-яких змін та чи доповнень до договору сторонами не погоджувалось та не вносилось;

- 25.11.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Квалітет Інжиніринг" сформовано на адресу ТОВ "Стіл Гласс" рахунок на оплату № 45 від 25.11.2021, який надано позивачем, та з якого вбачається, що ТОВ "Квалітет Інжиніринг" вказав, у відповідності до вимог пункту 2.5. договору, що передоплата у розмірі 80% від загальної вартості (ціни договору) складає - 150 400 грн. 00 коп., виходячи із розрахунку: 188 000 грн. 00 коп. (загальна договірна вартість за договором) х 80% = 150 400 грн. 00 коп. Таким чином, позивач у відповідності до вимог, встановлених пунктом 2.5 договору, повинен був забезпечити перерахування грошових коштів у сумі 150 400 грн. 00 коп., як передоплата у розмірі 80% від ціни договору на користь продавця. Проте, позивач, всупереч взятим на себе зобов`язанням, та нормам статті 629 Цивільного кодексу України, у строк, встановлений договором, здійснив оплату у розмірі 125 000 грн. 00 коп., про що сам зазначає у позовній заяві. Таким чином, станом на 25.11.2021 позивач здійснив передоплату на користь відповідача на суму 125 000 грн. 00 коп., що у процентному відношенні складає 66,49 %, та не виконав у повному обсязі взяті на себе зобов`язання, які передбачали проведення передоплати у розмірі 80% - 150 400 грн. 00 коп. у строк, що не перевищує 2-х банківських днів відповідно до вимог договору;

- правилами зустрічного виконання зобов`язання, встановленими статтею 538 Цивільного кодексу України, передбачене одночасне виконання кожною із сторін свого обов`язку. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі (частина 3 статі 538 Цивільного кодексу України);

- Верховний Суд у постановах від 20.05.2019 у справі № 908/523/18, від 29.01.2020 у справі № 903/154/19, від 25.02.2020 у справі № 922/1705/19 зазначив, що, виходячи з вимог статті 538 Цивільного кодексу України, у разі нездійснення покупцем попередньої оплати товару, зобов`язання продавця щодо поставки товару не виникає, а нездійснення ним на свій ризик поставки товару без попередньої оплати, не надає продавцю права вимагати оплати такого товару;

- позивачем тільки 15.09.2023 проведено перерахування грошових коштів у сумі 150 000 грн. 00 коп., отже, з урахуванням погодженого пункту 2.3 договору, термін поставки товару за договором буде здійснено у строк, з урахуванням кількості прострочених днів, від дня надходження повної суми передплати, а саме: 15.09.2023 + 656 днів (кількість прострочених днів від дати встановленої для проведення передплати, а саме: 27.11.2021 та датою проведеної передоплати у розмірі 80% від загальної суми 15.09.2023). Таким чином, станом на момент звернення до суду з позовною заявою про стягнення суми попередньої оплати та стягнення штрафних санкцій, строк виконання зобов`язань з боку відповідача, а саме: поставки товару за договором № 2021-24/11 від 24.11.2021, не настав. Вказане свідчить про помилковість висновків позивача в частині наявності порушення з боку відповідача строку поставки продукції за договором № 2021-24/11 від 24.11.2021;

- відповідач не погоджується з порядком розрахунку, який навів позивач у позовній заяві та зазначає, що позивач посилається на пункт 3.1 договору, який встановлює, що за прострочення поставки або недопоставку продукції продавець сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості, що не поставлена в строк продукції за кожний день прострочення. Всупереч наведеному позивач посилається на приписи статті 625 Цивільного кодексу України та просить суд здійснити нарахування індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми;

- оскільки, станом на момент звернення до суду з позовною заявою, строк поставки товару за договором № 2021-24/11 від 24.11.2021 не настав, застосування норм статті 625 Цивільного кодексу України до відповідача є помилковим та таким, що не відповідає нормам чинного законодавства та договірним правовідносинам;

- позивач наводить розрахунок нарахування облікової ставки та 3% річних, проте, позивач в розрахунку використовує дату початку заборгованості -16.09.2023, що навіть з урахуванням основних зобов`язань встановлених договором є невірним, оскільки, якщо дотримуватися логіки позивача, який вважає, що ним дотримано строки оплати за договором № 2021-24/11 від 24.11.2021, то строк поставки, у відповідності до пункту 2.3 наступає через 14 днів від дати передплати. Таким чином, позивач помилково використовує для розрахунку дату - 16.09.2023, оскільки зазначена дата не є датою поставки товару за договором № 2021-24/11 від 24.11.2021, та, в свою чергу, не є датою початку простроченої заборгованості з боку відповідача;

- позивач у позовній заяві зазначає, що ним 24.12.2021 отримано рахунок за № 47 на загальну суму 5 000 грн. 00 коп., а 28.12.2021 позивачем проведено оплату зазначеного рахунку. В той же час, доказів на підтвердження зазначених обставин з боку позивача, а саме рахунок № 47, на який посилається позивач, а також, документи на підтвердження проведення такої оплати з боку позивача не надані. В матеріалах, які надійшли на адресу відповідача, а саме: в додатках до позовної заяви такі документи відсутні. Вказане свідчить про те, що позивач, здійснюючи посилання на обставини, в даному випадку в частині проведення наявності рахунку та його оплату, у належний та допустимий спосіб, документально такі дії не підтверджує. Крім того, в якості додатків до позовної заяви, позивачем зазначено копію акту звірки взаєморозрахунків (пункт 5 додатків до позовної заяви), однак згідно з поданим актом звірки взаємних розрахунків № 17 від 13.01.2023 вбачається, по-перше, що він складений та підписаний виключно директором ТОВ "Стіл Гласс"; по-друге: жодних доказів направлення зазначеного акту на адресу відповідача з боку позивача не надано; по-третє, зазначений акт не є підписаний з боку відповідача, а отже, вважати його належним та допустимим доказом у розумінні приписів статті 73 Господарського процесуального кодексу України неможливо; по-четверте: аналізуючи поданий акт взаємних розрахунків № 17 від 13.01.2023 вбачається, що позивачем визначено дві валютні операції, які проведені на рахунок ТОВ "Квалітет Інжиніринг". Із зазначеного акту, який складений самостійно позивачем, вбачається наявність проведеного розрахунку за договором № 2021-24/11 від 24.11.2021 у сумі 125 000 грн. 00 коп., та наявність якогось перерахування у сумі 5 000 грн. 00 коп., без цільового призначення та/або документу, на підставі якого проведений зазначений платіж. Відповідач критично відноситься та зазначеного акту звірки, вважає його неналежним доказом, оскільки відсутнє документальне підтвердження направлення даного акту, ознайомлення з боку відповідача, крім того, зазначений акт містить виключне посилання на проведений розрахунок за договором №2021-24/11 від 24.11.2021 виключно у розмірі 125 000 грн. 00 коп., суму зазначену у верхній частині у розмірі 5 000 грн. 00 коп. неможливо ідентифікувати.

Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 3117/24 від 18.01.2024), в якій він просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на таке:

- позивач звертає увагу на пункт 2.6. договору № 2021-24/11, в якому зазначено, що датою оплати за договором вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. У випадку відсутності передплати протягом 2-х календарних днів, продавець має право повернути такі кошти, що були сплачені після сплину дати дії рахунку, та відповідна вартість замовлення може коригуватися у зв`язку з зростанням після укладення договору вартості матеріалу, устаткування, які мали бути надані продавцем, а також вартості послуг, що надавалися йому іншими особами. Для цього продавець направляє покупцю відповідне повідомлення. Тож, відповідач не направив позивачу жодного повідомлення з претензією щодо строків оплати та/або повідомлення щодо наміру повернути кошти (передплату) позивачу, які були сплачені після сплину дати дії рахунку;

- відповідач у відзиві самостійно зазначає про те, що згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Отже, сума попередньої оплати товару, яка одержана продавцем (постачальником), та має бути повернута на вимогу покупця в разі невиконання продавцем у встановлений договором строк свого обов`язку з передачі товару, є грошовим зобов`язанням, та за приписами статті 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Зазначені пояснення і міркування відповідача підтверджують факт невиконання своїх зобов`язань за договором № 2021-24/11 та незаконне користування коштами позивача;

- пунктом 4.6. договору встановлено, що договір набуває чинності з дати його укладання (підписання) сторонами і діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань. Тож, відповідач помилково стверджує, що строк виконання зобов`язання не настав, оскільки строк виконання зобов`язань розпочався з дати підписання договору;

- відповідно до пункту 2.3. договору термін поставки продукції визначається в специфікації та/або замовленні на поставку продукції, але складає не менше 14-ти днів від дати передоплати. Також, пунктом 2.7. договору встановлено, що продавець може відстрочити затверджені терміни поставки, але не більше ніж на 10 календарних днів, без застосування до нього штрафних санкцій. Виготовлення алюмінієвих виробів здійснюється з матеріалів, виробник (постачальник) яких обраний покупцем (зазначається у специфікації). Термін поставки продукції автоматично продовжується в разі прострочення поставки матеріалів виробником (постачальником) та/або поставки неякісних матеріалів на час, протягом якого постачальник (виробник) матеріалів здійснить поставку якісних матеріалів. Належним та достатнім підтвердженням прострочення поставки матеріалів виробником (постачальником) та/або поставки неякісних матеріалів є відповідне письмове повідомлення продавця. При цьому, покупець має право погодити якість матеріалів, що визнана продавцем недостатньою. Таким чином, враховуючи наведені умови договору, позивач звертає увагу суду те, що з моменту передоплати пройшло вже і 10, і 14 календарних днів, проте відповідач не виконав свої зобов`язання за договором, в результаті чого позивачем було направлено відповідачу 25.10.2023 претензію/вимогу щодо поставки оплаченого товару вих. № 23.11./1 від 23.11.2023 (докази відправлення в додатках до позовної заяви), однак, і такий правовий захист не приніс очікуваних результатів у вигляді виконання зобов`язань за договором № 2021-24/11 відповідачем, також відповідачем не було направлено позивачу жодного повідомлення з причиною продовження терміну поставки продукції;

- щодо розрахунків суми пені, інфляційних втрат та 3% річних за договором, позивач зауважує, що розрахунки відповідають нормам чинного законодавства та договірним правовідносинам, оскільки ці штрафні санкції прямо передбачені пунктом 3.1. договору та діючим законодавством України у статті 625 Цивільного кодексу України, тому позивач у своїх розрахунках керувався виключно своїми правами, які виникли внаслідок порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань.

Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 4292/24), в яких він просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на таке:

- позивач вільно тлумачить норми договору на власну користь, з метою уникнення відповідальності, створює ілюзію невиконання відповідачем умов договору, хоча сам не дотримується умов, як того передбачає Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, чим вводить суд в оману, з метою отримання позитивного судового рішення на свою користь;

- щодо тверджень позивача в частині пункту 2.6. договору, який передбачає, що у випадку відсутності передоплати протягом 2-х календарних днів продавець має право повернути такі кошти, що були сплачені після сплину дати дії рахунку. Для цього продавець направляє покупцю відповідне повідомлення. У той же час, учасники договірних правовідносин за договором підписали та погодили умови договору та порядок його виконання. Наявність підпису та печаток під договором директорів товариств свідчить про розуміння умов договору, обов`язків та порядку його виконання. При укладанні договору продавець - ТОВ "Квалітет Інжиніринг" сподівалося на доброчесність з боку покупця та дотримання основних засад, встановлених частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України;

- умови договору, які погоджені сторонами та не були змінені, є обов`язковими до виконання. Посилаючись на пункт 2.6 договору, позивач помилково трактує норми як "обов`язкова вимога" з боку продавця щодо направлення повідомлення для повернення коштів, хоча пункт містить право, яким продавець може скористатися за власним бажанням. Починаючи з дати часткової попередньої оплати, а саме з 25.11.2021, відповідач, незважаючи на неповну суму проведеної передоплати, здійснив виготовлення алюмінієвих конструкцій погоджених покупцем. Отже, відповідач, сподіваючись на чесність та дотримання принципу чесної торгівлі з боку позивача, на власний ризик здійснив виготовлення конструкцій, передбачених договором. Протягом 2022-2023 року позивач здійснював контакт з посадовими особами відповідача з вимогами поставити замовлений товар, проте отримував відмови у зв`язку з тим, що оплата не була проведена у відповідності до суми за договором. Позивач, починаючи з 25.11.2021 (дата проведення перерахування грошових коштів на суму 125 000 грн. 00 коп.), знаючи про невідповідність проведеної оплати, вимагав поставки товару. В свою чергу, позивач вільно трактує пункт 2.3. договору та ігнорує обов`язкову умову, за якою, у разі прострочення покупцем терміну оплати встановленого в договорі, термін поставки продукції продовжується на кількість прострочених покупцем днів. За умовами даного пункту продавець має право відтермінувати строк поставки продукції на кількість прострочених покупцем днів, пов`язаних з оплатою. Таким чином, поставка товару буде здійснена з урахуванням кількості прострочених днів, а саме 656 днів від 15.09.2023;

- відповідно до частини 1 статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. Частиною 3 статті 538 Цивільного кодексу України визначено, що у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Як вже було зазначено, сторони за договором №2021-24/11 від 24.11.2021 погодили наступний порядок його виконання, а саме: проведення покупцем у строк що не перевищує 2-х банківських днів попередньої оплати у розмірі 80%, та за результатами отримання зазначеної передоплати у розмірі 80% продавець зобов`язався поставити товар, та в подальшому покупець зобов`язався за актом приймання-передачі оплатити інші 20% за договором;

- пункт 3.1. договору, на який позивач посилається в якості підстав позову, може бути застосований в разі належного виконання позивачем всіх умов договору. Оскільки за умовами договору встановлено додатковий строк на поставку товару, який розрахований виходячи із дати, на яку покупець прострочив виконання свого обов`язку в частині оплати, виконання обов`язку продавця в частині поставки товару ще не настало, а отже законні та обґрунтовані підстави для задоволення позову з боку позивача відсутні;

- позивачем, у порядку та на умовах визначених статтями 73-80 Господарського процесуального кодексу України, не надано достовірних та беззаперечних доказів, які б підтверджували здійснення повної передоплати у розмірі 150 400 грн. 00 коп. Так само позивачем до відповіді на відзив на позовну заяву долучено акт взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем за період 2021 року. Позивач стверджує, що зазначений акт підтверджує проведення оплати, в той же час, зазначений акт містить інформацію про платіжні доручення та акти виконаних робіт проведених між сторонами. В той же час, зазначений акт не носить інформаційної складової, за якої можливо встановити, за яким договором проведені ті чи інші суми. Сукупність даних обставин, свідчить про те, що доводи позивача, викладені у позовній заяві та у відповіді на відзив на позовну заяву, не знаходять свого підтвердження, що в свою чергу свідчить про незаконність вимог позивача, що унеможливлює задоволення позову у повному обсязі.

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі; матеріали справи містять всі заяви по суті справи, передбачені статтею 161 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно із частинами 2, 3 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Слід відзначити, що розгляд даної справи по суті розпочався 27.01.2024, а строк розгляду даної справи закінчується 26.02.2024, отже у даному випадку судому було надано сторонам максимально можливий строк для висловлення їх правових позицій та подання доказів по справі.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору поставки, строк дії договору, умови оплати та поставки товару, факт здійснення попередньої оплати у встановленому договором розмірі, факт настання строку поставки товару, факт поставки товару, допущення прострочення поставки товару, наявність підстав для повернення попередньої оплати та наявність підстав для застосування наслідків прострочення у вигляді стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних у заявлених до стягнення сумах.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 24.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стіл Гласс" (далі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Квалітет Інжиніринг" (далі - продавець, відповідач) укладено договір № 2021-24/11 (далі - договір, а.с. 12-13), відповідно до умов пункту 1.1. якого продавець зобов`язується виготовити та доставити покупцеві алюмінієві вироби та іншу продукцію відповідно до замовлення покупця (далі - продукція), а покупець зобов`язується оплатити і прийняти цю продукцію на умовах договору.

У пункті 4.6. договору сторони визначили, що договір набуває чинності з дати його укладення (підписання) сторонами і діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань.

Доказів зміни, визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом також встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплено печатками підприємств, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов`язки щодо його виконання.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з пунктом 1.2. договору специфікація та/або замовлення на поставку продукції визначає асортимент, кількість, ціну договору, термін поставки продукції, асортимент (конфігурація, колір та інше) може визначатися картою об`єкта.

Суд відзначає, що матеріали справи не містять специфікації, а також замовлення щодо поставки продукції, складеної на виконання умов пункту 1.2. договору.

У пункті 1.3. договору сторони погодили, що загальна договірна вартість (ціна договору) становить 188 000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 20%.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку продавця за договором поставити товар відповідає обов`язок покупця оплатити вартість цього товару.

Відповідно до положень статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Так, у розділі 2 договору сторонами були визначені умови щодо поставки та порядку розрахунків, зокрема:

- термін поставки продукції визначається у специфікації та/або замовленні на поставку продукції, але складає не менше 14-ти календарних днів від дати передоплати. У разі прострочення покупцем терміну оплати, встановленого в договорі, термін поставки продукції продовжується на кількість прострочених покупцем днів (пункт 2.3. договору);

- порядок оплати: передплата у розмірі 80% від ціни договору здійснюється покупцем на підставі виставленого продавцем рахунку протягом 2-х днів після його виставлення; сплата кінцевого залишку у розмірі 20% від ціни договору здійснюється покупцем протягом 5-ти днів з моменту приймання-передачі продукції (пункт 2.5. договору);

- датою оплати за договором вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. У випадку відсутності передплати протягом 2-х календарних днів, продавець має право повернути такі кошти, що були сплачені після сплину дати дії рахунку, та відповідна вартість замовлення може корегуватися у зв`язку із зростанням після укладення договору вартості матеріалу, устаткування, які мали бути надані продавцем, а також вартості послуг, що надавалися йому іншими особами. Для цього продавець направляє покупцю відповідне повідомлення (пункт 2.7. договору);

- продавець може відстрочити затверджені терміни поставки, але не більше ніж на 10 календарних днів, без застосування до нього штрафних санкцій. Виготовлення алюмінієвих виробів здійснюється з матеріалів, виробник (постачальник) яких обраний покупцем (зазначається у специфікації). Термін поставки продукції автоматично подовжується у разі прострочення поставки матеріалів виробником (постачальником) та/або поставки неякісних матеріалів на час, протягом якого постачальник (виробник) матеріалів здійснить поставку якісних матеріалів. Належним та достатнім підтвердженням прострочення поставки матеріалів виробником (постачальником) та/або поставки неякісних матеріалів є відповідне письмове повідомлення продавця. При цьому, покупець має право погодити якість матеріалів, що визнана продавцем недостатньою. У такому випадку гарантія на вироби продавцем анулюється, якщо сторонами не погоджено інше (пункт 2.7. договору).

Відповідно до пунктів 3.2., 3.3 договору при необґрунтованій відмові продавця від поставки продукції, продавець зобов`язаний компенсувати (повернути) покупцеві кошти оплати продукції, перераховані покупцем за договором. При необґрунтованій відмові покупця від приймання продукції кошти по оплаті за продукцію, перераховані покупцем за договором, поверненню не підлягаю.

Як убачається з матеріалів справи, ТОВ "Квалітет Інжиніринг" було виставлено ТОВ "Стіл Гласс" рахунок на оплату № 45 від 25.11.2021 щодо виготовлення алюмінієвих конструкцій на загальну суму 188 000 грн. 00 коп., в якому зазначено такий порядок його оплати:

- 25.11.2021 (80%) в сумі 150 400 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ (20%) - 25 066 грн. 66 коп.;

- 01.12.2021 (20%) в сумі 37 600 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ (20%) - 6 266 грн. 67 коп. (а.с.18).

Також в матеріалах справи наявний рахунок на оплату № 24 від 12.09.2023 щодо виготовлення алюмінієвих конструкцій за договором № 2021-24/11 на загальну суму 63 000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 20% (а.с.19).

Слід відзначити, що повивачем у позовній заяві не наведено пояснень щодо причин виставлення вказаного рахунку на оплату, а також причин його часткової оплати позивачем, а також не зазначено про його відношення до поставки товару на суму 188 000 грн. 00 коп., враховуючи існування рахунку на оплату № 45 від 25.11.2021 щодо виготовлення алюмінієвих конструкцій на загальну суму 188 000 грн. 00 коп.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем вказані вище рахунки на оплату були оплачені лише частково - на суму 150 000 грн. 00 коп., а саме:

- 25.11.2021 ТОВ "Стіл Гласс" перераховано на рахунок ТОВ "Квалітет Інжиніринг" грошові кошти у розмірі 125 000 грн. 00 коп., із призначенням платежу: "Виготовлення алюмінієвих конструкцій, згідно з рахунком на оплату № 45 від 25.11.2021, у тому числі ПДВ 20%", всього: 125 046 грн. 25 коп., що підтверджується банківською випискою від 25.11.2021 (а.с. 15);

- 15.09.2023 ТОВ "Стіл Гласс" перераховано на рахунок ТОВ "Квалітет Інжиніринг" грошові кошти у розмірі 25 000 грн. 00 коп., з призначенням платежу "Оплата за виготовлення алюмінієвих конструкцій, згідно з рахунком № 24 від 12.09.2023, у тому числі ПДВ 20% - 4 166 грн. 67 коп.", що підтверджується банківською випискою від 15.09.2023 (а.с. 16 на звороті).

Суд відзначає, що доказів здійснення платежу в рахунок попередньої оплати товару в сумі 5 000 грн. 00 коп., на що посилається позивач, матеріали справи не містять.

Більше того, суд відзначає, що, фактично, матеріали справи містять докази оплати рахунку на оплату № 45 від 25.11.2021 щодо виготовлення алюмінієвих конструкцій на загальну суму 188 000 грн. 00 коп. лише в сумі 125 000 грн. 00 коп.

З цього приводу суд зазначає також таке.

Суд погоджується з доводами відповідача в частині того, що позивачем не доведено здійснення попередньої оплати саме в сумі 150 400 грн. 00 коп. (а також в сумі 155 000 грн. 00 коп., на що посилається позивач у позовній заяві), оскільки в матеріалах справи наявні докази здійснення попередньої оплати лише на суму 150 000 грн. 00 коп. Як вірно було зазначено відповідачем, позивач у позовній заяві зазначає, що ним 24.12.2021 отримано рахунок за № 47 на загальну суму 5 000 грн. 00 коп., а 28.12.2021 позивачем проведено оплату зазначеного рахунку, в той же час, доказів на підтвердження зазначених обставин, а саме: рахунку № 47, на який посилається позивач, а також, документів на підтвердження проведення такої оплати з боку позивача не надано. Вказане свідчить про те, що позивач, здійснюючи посилання на обставини, в даному випадку в частині наявності рахунку та його оплату, у належний та допустимий спосіб документально наявність таких обставин не підтвердив. При цьому, відповідачем вказані обставини не визнаються, отже такі обставини підлягають доказуванню на загальних підставах, за правилами статей 76, 77, 78 Господарського процесуального кодексу України.

З приводу наданих позивачем актів звірки взаємних розрахунків (а.с. 20, 77), які підписані лише зі сторони позивача, суд зазначає таке.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Аналогічна правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 25.07.2022 у справі № 903/868/21.

Суд відзначає, що матеріали справи не місять первинних документів щодо відображених у наданих актах звірки господарських операцій (зокрема, і щодо здійсненої позивачем попередньої оплати в сумі 5 000 грн. 00 коп.); також надані позивачем акти не підписані зі сторони відповідача. Отже вказані акти звірки взаємних розрахунків розцінюються судом критично.

В той же час слід відзначити, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. У мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що матеріалами справи не підтверджується факт здійснення позивачем попередньої оплати у визначеному договором розмірі (80% від вартості товару) - в сумі 150 400 грн. 00 коп., що зумовило б виникнення у відповідача обов`язку з поставки товару на загальну суму 188 000 грн. 00 коп.

При цьому, суд відзначає, що під час вирішення даного спору не має вирішального значення факт наявності прострочення позивача щодо виконання обов`язку із здійснення попередньої оплати.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за доцільне зазначити також наступне.

В даному випадку суд виходить із того, що частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Як було зазначено вище, у пункті 2.3. договору сторони погодили, що термін поставки продукції визначається у специфікації та/або замовленні на поставку продукції, але складає не менше 14-ти календарних днів від дати передоплати.

Здійснивши системний аналіз пункту 2.3. договору, а також змісту всього договору, суд приходить до висновку, що умовами укладеного між сторонами договору строк поставки товару не визначений; як зазначалось вище, доказів узгодження вказаних умов у специфікаціях матеріали справи також не містять. Докази наявності додаткових угод до спірного договору щодо врегулювання даного питання сторонами суду не надані.

Так, відповідно до частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частини 1, 2 статті 252 Цивільного кодексу України).

Умовами укладеного між сторонами договору не визначено строку виконання зобов`язання з поставки товару (не менше 14-ти календарних днів, але не визначено скільки саме: в даному випадку це може бути, наприклад, і 15, і 16, і 17, і 120 і т.д. днів), та терміну, що визначався б календарною датою, до якої відповідач повинен був би поставити товар або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

При цьому, у випадку, якщо строк виконання зобов`язання сторонами не узгоджений підлягають застосуванню положення частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З цього приводу суд зазначає, що в матеріалах справи відсутня вимога позивача щодо здійснення поставки товару на суму 188 000 грн. 00 коп.

Слід також відзначити, що у позовній заяві позивач посилається на те, що 25.10.2023 ТОВ "Стіл Гласс" відправило ТОВ "Квалітет Інжиніринг" засобами поштового зв`язку на юридичну адресу та на електронну пошту претензію/вимогу щодо поставки оплаченого товару вих. № 23.11./1 від 23.11.2023, але в матеріалах справи вказана претензія відсутня. Так, позивачем було долучено до позовної заяви лише опис вкладення до цінного листа №4900002411429, з якого вбачається направлення відповідачу "претенії/вимоги щодо поставки оплаченого товару вих. № 23.11./1. від 23.11.2023"), а також поштова накладна №4900002411429 (а.с.21-22).

Однак, у зв`язку з відсутністю в матеріалах справи вимоги (претензії) щодо поставки товару, у суду також відсутня можливість встановити факт настання/ненастання строку поставки товару за спірним договором.

З приводу неправомірності вимог позивача щодо стягнення суми попередньої оплати суд зазначає також таке.

Згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання щодо своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі шляхом подання позову.

Крім того, суд зазначає, що вибір способу захисту своїх прав та порушених інтересів є правом позивача. Відповідно до рішення Конституційного суду України від 09.07.2002 у справі № 1-2/2002, положення частини 2 статті 124 Конституції України передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (частина 5 статті 55 Конституції України). Тобто кожна особа, має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі - судовий захист.

Обов`язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб`єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

У той же час суд відзначає, що у відповідача не можуть існувати два взаємовиключні обов`язки одночасно: 1) обов`язок щодо поставки товару на суму 188 000 грн. 00 коп., а також 2) обов`язок щодо повернення попередньої оплати на суму 150 000 грн. 00 коп. (чи 155 000 грн. 00 коп., як зазначає позивач у позовній заяві).

Отже, у випадку, якщо покупець (позивач) скористається своїм правом, передбаченим частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України, то з моменту отримання вимоги позивача про повернення попередньої оплати у відповідача перестане існувати обов`язок з поставки товару на суму здійсненої позивачем попередньої оплати, та виникне обов`язок з повернення одержаної від позивача попередньої оплати (зобов`язання поставити товар на підставі частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України трансформується у грошове зобов`язання щодо повернення суми попередньої оплати).

Враховуючи те, що матеріали справи не місять доказів звернення позивача до відповідача з вимогою повернути суму здійсненої ним попередньої оплати в розмірі 150 000 грн. 00 коп. (чи 155 000 грн. 00 коп., як зазначає позивач у позовній заяві), суд приходить до висновку, що на час розгляду справи судом у відповідача відсутній обов`язок з повернення попередньої оплати в сумі 150 000 грн. 00 коп. (чи 155 000 грн. 00 коп., як зазначає позивач у позовній заяві).

З приводу правової позиції позивача, наданих ним доказів, а також за результатами їх оцінки судом, слід зазначити також наступне.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд відзначає, що у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Так, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Господарський суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності суд приходить до висновку, що:

- позивачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність вимог про стягнення суми попередньої оплати за договором № 2021-24/11 від 24.11.2021 у розмірі 155 000 грн. 00 коп.;

- докази на підтвердження правомірності вказаних вимог є менш вірогідними, ніж докази надані на їх спростування.

Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні вимог позивача щодо стягнення основного боргу (попередньої оплати) в сумі 155 000 грн. 00 коп.

Враховуючи вказане, позовні вимоги в частині стягнення 12 807 грн. 67 коп. пені, 1 240 грн. 00 коп. інфляційних втрат та 1 070 грн. 14 коп. 3% річних також не підлягають задоволенню, як такі, що є похідними вимогами від основної вимоги - основного боргу в сумі 155 000 грн. 00 коп. Отже в задоволенні позову в цій частині також слід відмовити.

Враховуючи все вищевикладене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2 684 грн. 00 коп. покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Стіл Гласс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Квалітет Інжиніринг" про стягнення суми попередньої оплати, пені, інфляційних втрат та 3% річних за договором № 2021-24/11 від 24.11.2021у загальному розмірі 170 117 грн. 81 коп. - відмовити у повному обсязі.

Судові витрати покласти на позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Стіл Гласс".

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 23.02.2024.

Суддя Ю.В. Фещенко