Постанова

від 20.02.2024 по справі 160/16629/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 лютого 2024 року м. Дніпросправа № 160/16629/23Суддя І інстанції Луніна О.С.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Коршуна А.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.02.2023 № 7712-2416-0403 форми «Ф» прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.02.2023 № 7712/1-2416-0403 форми «Ф» прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.02.2023 № 7712/2-2416-0403 форми «Ф» прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що фактичним землекористувачем земельної ділянки з кадастровим номером 1222085500:01:001:0304 площею 34,2 га є селянське (фермерське) господарство «Клен», а не ОСОБА_1 , як фізична особа. Зважаючи на те, що відбулась заміна землекористувача земельної ділянки, то і його обов`язки як землекористувача перейшли до створеного ним, на наданій йому земельній ділянці, фермерського господарства СФГ «Клен», з дня його державної реєстрації 27.10.1993. Таким чином, земельний податок підлягає сплаті фактичним землекористувачем СФГ «Клен», до якого перейшли права та обов`язки орендаря, а не позивачем.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року позовні вимоги було задоволено. Також стягнуто з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що оскільки нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1222085500:01:001:0304 в 2020-2022 роках не проводилась, тому відповідачем було обчислено розмір земельного податку з урахуванням нормативної грошової оцінки 1 м2 ріллі по Дніпропетровській області. Оскільки, оскаржені ППР винесено в 2023 році, тому контролюючий орган відповідно до постанови КМУ від 01 липня 2022 р. № 753 « Про внесення змін до Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок» не міг отримати у 2023 році витяг про НГО за 2020-2022 роки, оскільки така інформація надається лише на дату формування витягу. За таких обставин суд першої інстанції вірно встановив обов`язок позивача сплачувати земельний податок, проте дійшов помилкового висновку про порушення відповідачем норм Податкового кодексу України при обчисленні розміру податкового зобов`язання. Також вказує на завищений розмір витрат на правову допомогу у сумі 5000 гр.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити у її задоволенні та змінити мотивувальну частину рішення щодо належного землекористувача саме СФГ «Клен».

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Рішенням Преображенської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області від 24.02.1993 року «Про надання земельної ділянки ОСОБА_1 для створення селянського (фермерського) господарства» позивачу надано в довічно успадковуване володіння земельну ділянку загальною площею 50 га, в тому числі: 50га сільськогосподарських угідь, вилучених із землеволодіння колгоспу «Рассвет» із земель запасу для створення селянського (фермерського) господарства зернового напрямку.

Пунктами 2, 3 вказаного рішення Преображенської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області від 24.02.1993 року передбачено видати голові селянського (фермерського) господарства ОСОБА_1 . Державний акт на довічно успадковуване володіння на земельну ділянку та зареєструвати селянське (фермерське) господарство, занести його в книгу запису видачі Державних актів на довічно успадковуване володіння.

09.09.1993 року ОСОБА_1 , як фізична особа, на підставі Державного акту на право постійного користування землею ДН № 0000662 від 09.09.1993, для ведення селянського (фермерського) господарства, отримав у постійне користування земельну ділянку площею 34,2 га, яка розташована на території Преображенської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області.

27.10.1993 року створено та зареєстровано Селянське (фермерське) господарство «Клен» (код ЄДРПОУ 21912805) засновником та головою якого є ОСОБА_1 .

Основним видом господарської діяльності СФГ «Клен» є: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна правокористувачем земельної ділянки за кадастровим номером 1222085500:01:001:0304 площею 34,2 га є ОСОБА_1 . Земельна ділянка надана для ведення фермерського господарства на праві постійного користування.

16.02.2023 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області прийняло податкові повідомлення-рішення:

- № 7712/2-2416-0403 про сплату ОСОБА_1 земельного податку з фізичних осіб за 2020 рік у розмірі 8 276,67 грн;

- № 7712/1-2416-0403 про сплату ОСОБА_1 земельного податку з фізичних осіб за 2021 рік у розмірі 8 276,67 грн;

- № 7712-2416-0403 про сплату ОСОБА_1 земельного податку з фізичних осіб за 2022 рік у розмірі 10345,84 грн.

27.03.2023 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ДПС у Дніпропетровській області для проведення звірки щодо правильності нарахування ОСОБА_1 земельного податку з фізичних осіб.

За результатом розгляду вказаного звернення, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області листом № 28749/6/04-36-24-16-11 від 24.04.2023 року повідомило заявника про відсутність підстав для проведення перерахунку суми податку, скасування та відкликання ППР і надсилання (вручення) нового ППР.

09.05.2023 року позивач звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою на зазначені вище податкові повідомлення-рішення.

За результатом розгляду скарги позивача, ДПС України прийнято рішення № 16553/6/99-00-06-01-03-06 від 23.06.2023 року, яким Державна податкова служба України залишила без змін ППР ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 16.02.2023 № 7712-2416-0403, № 7712/1-2416-0403, № 7712/2-2416-0403, а скаргу без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що розрахунок земельного податку здійснено відповідачем з порушенням ст. 271 Податкового кодексу України, оскільки відповідачем не надано належних доказів на підтвердження правильності визначення бази оподаткування нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суд першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

За приписами підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), які користуються земельними ділянками державної та комунальної власності:

на праві постійного користування;

на умовах оренди.

Умовами підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України (в редакції станом на час визначення відповідачем податкових зобов`язань) платниками податку є: 269.1.1 власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); 269.1.2 землекористувачі.

При цьому, згідно пункту 269.2 статті 269 Податкового кодексу України особливості справляння податку суб`єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.

Згідно статті 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є : 270.1.1. земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; 270.1.2. земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Приписами пунктів 271.1 та 272.2 статті 272 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є:

- нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом;

- площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Згідно п. 271.2 ст. 271 ПКУ рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.(п. 274.1 ст. 274 ПКУ).

Згідно п. 274.2 ст. 274 ПКУ ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності).

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).(ст. 285 ПКУ)

Відповідно до п. 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 286.5 ст. 286 ПКУ встановлено, що нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Відповідно до п. п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно з абз. 1, 5-6 п. 286.5 ст. 286.5 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки для проведення звірки даних щодо: розміру площі земельної ділянки, що перебуває у власності та/або користуванні платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, користування пільгою, контролюючий орган за місцем знаходження земельної ділянки проводить протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Виходячи з аналізу вказаних правових норм суд першої інстанції дійшов вірних висновків, що фізична особа, у власності чи користуванні якої перебуває земельна ділянка, зобов`язана платити за таку земельну ділянку земельний податок у сумі, яка визначена контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні. При цьому базою оподаткування є нормативно грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації або площа земельної ділянки, нормативно грошова оцінка якої не проведена, а підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Так під час розрахунку земельного податку контролюючим органом застосовано нормативну грошову оцінку 1 га ріллі по Дніпропетровській області з урахуванням площі земельної ділянки, зважаючи на те, що відомості про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 1222085500:01:001:0304 на 2020, 2021 та 2022 роки до контролюючого органу не надано.

В той же з матеріалів справи вбачається, що позивачем до заяви про проведення звірки по об`єкту з кадастровим номером 1222085500:01:001:0304 стосовно нарахування земельного податку з фізичних осіб було надано нормативно-грошову оцінку вказаної земельної ділянки станом на 16.02.2019 року, що є свідченням про те , що нормативно-грошову оцінку вказаної земельної ділянки проведено, що спростовує доводи апеляційної скарги про те, що в 2020-2022 роках нормативна грошова оцінка земельної ділянки не проводилась.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2011 року №1386 затверджено Порядок подання інформації про платників податків, об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів.

Пунктами 4, 9, 10 цього Порядку передбачено, що Держгеокадастр та Мін`юст подають щомісяця до 10 числа, а також на запит територіального органу ДФС за місцезнаходженням земельної ділянки або ДФС інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю та єдиного податку, в тому числі:

- Держгеокадастр - про земельні ділянки, зокрема про кадастровий номер земельної ділянки, дату реєстрації у Державному земельному кадастрі, дату державної реєстрації земельної ділянки (відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою чи договору оренди), площу відповідно до правовстановлюючих документів, цільове призначення та місце розташування земельної ділянки, дату та значення нормативної грошової оцінки, частку кожного із співвласників земельної ділянки (у разі коли земельна ділянка перебуває у спільній частковій власності), а також про землевласників або землекористувачів, зокрема найменування та місцезнаходження або прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) та місце проживання землевласника або землекористувача;

- Мін`юст - про землевласників або землекористувачів, зокрема про найменування та місцезнаходження або прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання землевласника або землекористувача (у разі наявності такої інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно), назву, номер та дату правовстановлюючого документа, кадастровий номер земельної ділянки, площу відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, дату державної реєстрації речового права, цільове призначення, місцезнаходження земельної ділянки (у разі наявності такої інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно), розмір частки у праві спільної власності на земельну ділянку (у разі коли майно належить на праві спільної часткової власності), а також про об`єкти незавершеного будівництва.

Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на запит контролюючих органів надається відповідно до Порядку доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Подання інформації контролюючим органам здійснюється на безоплатній основі в електронній формі.

Інформація, що надійшла до контролюючих органів, вноситься до інформаційних баз даних ДПС, обробляється та використовується з урахуванням вимог Законів України «Про захист персональних даних», «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах», передбачених для інформації з обмеженим доступом.

В той же час стаття 271 Податкового кодексу України передбачає можливість визнання бази оподаткування земельної ділянки із застосуванням розміру її площі лише у випадку, якщо нормативну грошову оцінку цієї земельної ділянки не проведено.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, розрахунок земельного податку здійснено відповідачем з порушенням ст. 271 Податкового кодексу України, оскільки відповідачем не надано належних доказів на підтвердження правильності визначення бази оподаткування нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Порушення контролюючим органом законодавчо визначеного порядку передбаченого ст. 271 Податкового кодексу України розрахунку розміру земельного податку, який визначений у податкових повідомленнях-рішеннях від 16.02.2023 № 7712-2416-0403, № 7712/1-2416-0403, № 7712/2-2416-0403 тягне за собою визнання їх протиправними та як наслідок скасування.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Питання щодо зміни мотивувальної частини рішення щодо належного землекористувача саме СФГ «Клен», яка заявлена у відзиві на апеляційну скаргу, не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції, оскільки з цього приводу апеляційна скарга позивачем не подавалась і ця обставина не була підставою для задоволення позовних вимог. Крім іншого судом першої інстанції надано оцінку даному факту із застосуванням правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 13.04.2023 року у справі № 120/433/20-а.

Щодо витрат на правничу допомогу колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

З метою отримання професійної правничої допомоги 05.05.2023 року між позивачем та адвокатом Кириченко Є. В. було укладено Договір про надання юридичних послуг та правничої (правової) допомоги.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано:

-копію договору про юридичних послуг та правничої (правової) допомоги від 05.05.2023 року ;

-копію додаткової угоди № 1 від 05.07.2023 року до договору про надання правової допомоги від 05.05.2023 року;

- копію квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 16 від 10.07.2023 року про оплату послуг адвоката у розмірі 6000 грн.

Задовольняючи частково вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд першої інстанції виходив з того, що понесені витрати позивача на правову допомогу є завищеними, не співмірними зі складністю справи та часом витраченим адвокатом на виконання робіт, а тому прийшов до висновку за можливе присудити на користь позивача понесені витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 5000,00 грн.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу суд апеляційної інстанції надає оцінку співмірності заявленої позовної вимоги із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме те, що ця справа за складом учасників, підставами виникнення спору, позовними вимогами та законодавством, яке регулює спірні правовідносини, підлягає вирішенню за правилами письмового позовного провадження, тобто є справою незначної складності.

Виходячи з викладеного, колегія суддів, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, вважає, що співмірною сумою до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є 5000 грн., при цьому доводи апеляційної скарги з приводу завищеного розміру витрат на правничу допомогу та часу витраченого адвокатом жодним чином не обґрунтовані, в зв`язку з чим є незрозумілим саме який їх розмір повинен бути визначений.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі постанова складена 20 лютого 2024 року.

Головуючий - суддяД.В. Чепурнов

суддяС.В. Сафронова

суддяА.О. Коршун