Рішення

від 29.12.2023 по справі 160/27862/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2023 рокуСправа №160/27862/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення середнього заробітку,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (далі ГУ Держпраці у Дніпропетровській області, відповідач) при виконанні рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/19927/22 від 13 лютого 2023 року та Постанови Третього апеляційного адміністративного суду у справі №160/19927/22 від 04.05.2023;

- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/19927/22 від 13 лютого 2023 року та Постанови Третього апеляційного адміністративного суду у справі №160/19927/22 від 04.05.2023, за період з 26.06.2023р. включно по 25.10.2023р., в розмірі 53'152,65 грн. (п`ятдесят три тисячі сто п`ятдесят дві гривні) 65 коп.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що ОСОБА_1 вважає протиправною бездіяльність ГУ Держпраці у Дніпропетровській області при виконанні рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2023 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 04.05.2023 по справі №160/19927/22, а тому просить стягнути середній заробіток за час затримки виконання вказаних рішень за період з 26.06.2023р. включно по 25.10.2023р., в розмірі 53'152грн. 65коп.

Ухвалою суду від 31.10.2023р. позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого заперечує проти заявлених позовних вимог, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі зазначає, що як би Управління Держпраці скасувало наказ №822-к від 05.12.2022 «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 », то у позивача та відповідача відновилися трудові правовідносини. Рішенням суду поновлено позивача у Південно-Східному міжрегіональному управлінні Державної служби з питань праці, скасування наказу №822-к від 05.12.2022 суперечило б засадам Закону України «Про запобігання корупції» №1700-VII, зокрема, ст.25 якою встановлено заборону державним службовцям щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності. Щодо недопущення до виконання позивача його попередніх посадових обов`язків у порядку та умовах, що мали місце до незаконного звільнення, відповідач зазначив, що відповідно до наказу №232 від 02.12.2022 «Про можливість забезпечення здійснення повноважень та виконання функцій» припинило здійснення повноважень та виконання функцій з реалізації державної політики у відповідних сферах Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області. Тому допущення до виконання позивача його попередніх посадових обов`язків у порядку та умовах, що мали місце до незаконного звільнення є неможливим. Стосовно не виплати позивачу в повному обсязі середнього заробітку, відповідач зазначив, що оскільки Управління Держпраці, є органом державної влади, тому фінансування здійснюється шляхом надходження коштів з державного бюджету, кошти для виплат по рішенню суду не були передбачені кошторисом Управлінням Держпраці, тому кошти на користь Позивача виплачувались впродовж двох місяців про що свідчить інформація з розрахункових листів.

Відтак, у розрахунковому листі за червень 2023 року міститься інформація, що: оплата по середньому: за грудень 2022 року нараховано 10 997грн. 10 коп., за січень 2023 року нараховано 3 054 грн. 75коп. Сума сплачених коштів складає 14 051грн. 85коп. оплата по середньому за грудень 2022 року та січень 2023 року. В розрахунковому листі за травень 2023 року міститься інформація, що: Оплата по середньому: за січень 2023 року нараховано 10 373грн. 66коп., за лютий 2023 року нараховано 5 491грн. 93коп. Сума сплачених коштів складає 15 865грн. 59коп., оплата по середньому за січень 2023 року та лютий 2023 року. Середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.12.2022 по13.02.2023 року виплачений двома платежами.

Позивачем подано відповідь на відзив, яка за своїм змістом підтверджує обґрунтування позову.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 13.02.2023 рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/19927/22 адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасувано наказ голови комісії з ліквідації Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №822-к від 05.12.2022 року «про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 » та зобов`язано Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці поновити ОСОБА_1 з 07.12.2022 року на державній службі у Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, на посаді, яка за своїми умовами праці, функціональними обов`язками та повноваженнями відповідає або є рівнозначною посаді, яку ОСОБА_1 обіймав у Головному управлінні Держпраці у Дніпропетровській області, а також стягнуто з Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 29 326 (двадцять дев`ять тисяч триста двадцять шість) 08 грн. з урахуванням з указаної суми податків та зборів. Допущено негайне виконання рішення суду у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення заробітної плати за один місяць.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.05.2023 року по справі №160/19927/22: апеляційні скарги Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань працізадовольнено частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2023 року у справі №160/19927/22 в частині задоволення позовних вимог щодо зобов`язання Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці поновити ОСОБА_1 з 07.12.2022 року на державній службі у Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, на посаді, яка за своїми умовами праці, функціональними обов`язками та повноваженнями відповідає або є рівнозначною посаді, яку ОСОБА_1 обіймав у Головному управлінні Держпраці у Дніпропетровській області та стягнення з Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 29 326 (двадцять дев`ять тисяч триста двадцять шість) 08 грн. з урахуванням з указаної суми податків та зборів - скасовано, прийнято в цій частині нову постанову, якою позов в цій частині вимог задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_1 з 06.12.2022 року на посаді головного державного інспектора Відділу нагляду у металургії та машинобудуванні, котлонагляду, за підйомними спорудами та енергетиці у місті Кривий Ріг управління гірничого нагляду, нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області.

Стягнуто з Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.12.2022 по 13.02.2023 року у сумі 29 917 (двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот сімнадцять) грн 44коп., який визначений без утримання податків й інших обов`язкових платежів та вже виплачених сум.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено - без змін.

Наказом ГУ Держпраці у Дніпропетровській області №18-к від 05.05.2023 року «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 » поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу нагляду у металургії та машинобудуванні, котлонагляду за підйомними спорудами та енергетиці м. Кривий Ріг управління гірничого нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області з 06.12.2022 році.

Наказом ГУ Держпраці у Дніпропетровській області №19-к від 08.05.2023 року «Про оголошення простою у період воєнного стану ОСОБА_1 » оголошено простій, не з вини працівника, ОСОБА_1 , котлонагляду за підйомними спорудами та енергетиці м. Кривий Ріг у правління гірничого нагляду, нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області з 09.05.2023 року по 08.06.2023 року включно.

Наказом ГУ Держпраці у Дніпропетровській області №27-к від 08.06.2023р. «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 » звільнено ОСОБА_1 з посади головного державного інспектора відділу нагляду у металургії та машинобудуванні, котлонагляду, за підйомними спорудами та енергетиці м. Кривий Ріг управління гірничого нагляду, нагляду в промисловості і на об?єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, 09.06.2023, у зв?язку з ліквідацією Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».

Наказом ГУ Держпраці у Дніпропетровській області №29-к від 13.06.2023р. «Про внесення змін до наказу №27-к від 08.06.2023р. «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 » внесено зміни наказу №27-к від 08.06.2023р. та датою звільнення вважати перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацезданості, зазначений у документі про тимчасову непрацездатність.

29.08.2023 рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/14725/23 визнано протиправною бездіяльність ГУ Держпраці у Дніпропетровській області при виконанні рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/19927/22 від 13.02.2023 року та Постанови Третього апеляційного адміністративного суду у справі №160/19927/22 від 04.05.2023 року та стягнуно з ГУ Держпраці у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/19927/22 від 13.02.2023 року та Постанови Третього апеляційного адміністративного суду у справі №160/19927/22 від 04.05.2023 року за період з 05.05.2023 року по 26.06.2023 року включно у розмірі 22605,15 грн.

Оскільки відповідачем не виконано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/19927/22 від 13.02.2023 року, Постанови Третього апеляційного адміністративного суду у справі №160/19927/22 від 04.05.2023 в повному обсязі, а саме: наказ голови комісії з ліквідації ГУ Держпраці у Дніпропетровській області №822-к від 05.12.2022 року «про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 » не скасовано та не допущено до виконання попередніх посадових обов`язків у порядку та умовах, що мали місце до незаконного звільнення, а також не виплачений в повному обсягу середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.12.2022 по 13.02.2023 року у сумі 29 917 (двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот сімнадцять) грн 44коп., тому позивач звернувся за захистом свої прав, свобод та інтересів з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 43 Конституції України гарантовано, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Згідно із статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Як визначено статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі Закон №1402-VIII) суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 13 Закону №1402-VIII розкриває суть такої конституційної засади судочинства як обов`язковість судових рішень, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.

Відповідно до ч.ч.2-3 ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною 4 статті 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду, зокрема, про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Згідно ч.2 ст.372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Частиною 7 ст.235 КАС України передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Суд зазначає, що добровільне виконання рішення суду боржником є його законодавчо встановленим обов`язком. Зазначений обов`язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі.

Отже, законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що судове рішення про поновлення позивача на посаді підлягало виконанню з дати його прийняття.

З матеріалів справи вбачається, що згідно наказу ГУ Держпраці у Дніпропетровській області від 05.05.2023 року №18-к в якому вказано що на підставі постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 04.05.2023 року у справі №160/19927/23:

1. Поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу нагляду у металургії та машинобудуванні, котлонагляду, за підйомними спорудами та енергетиці у м. Кривий Ріг управління гірничого нагляду, нагляду в промисловості і на об`єктах підвищеної небезпеки Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області з 06.12.2022 року.

2. виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.12.2022 року по 13.02.2023 року у сумі 29917,44 грн., який визначений без утримання податків й інших обов`язкових платежів та вже виплачених сум.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Частина першастатті 235 КЗпП України передбачає, що в разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядав трудовий спір, підлягає негайному виконанню (ч.7 ст.235 КЗпП України).

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його оголошення в судовому засіданні.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Виконання рішення вважається закінченим із моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника.

Тобто, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника, зокрема до конкретного робочого місця.

КЗпП України не містить визначення поняття «поновлення на роботі», як і не встановлює порядку виконання відповідного рішення. Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається примусово виконаним, закріплені устатті 65 Закону України «Про виконавче провадження».

За змістом ст.65 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону.

Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення.

Виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків. При цьому працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.

Наказ повинен містити такі пункти: про скасування наказу про звільнення, про поновлення працівника на посаді.

Суд звертає увагу, що наказ ГУ Держпраці у Дніпропетровській області №18-к від 05.05.2023 року «Про поновлення на посаді ОСОБА_1 » не містить пункт щодо скасування наказу про звільнення, що суперечить КЗпП України, Закону, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.

Також, важливим є внесення записів у трудовій книжці згідно Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29 липня 1993 року, а саме: запис у зв`язку з поновленням працівника повинен містити:

- дату запису, яка повинна відповідати даті нового наказу;

- у графі 3 - «Запис №… вважати недійсним. Поновлено на попередній посаді»;

- у графі 4 - дата та номера нового наказу.

Суд бере до уваги, що у наказі ГУ Держпраці у Дніпропетровській області №27-к від 08.06.2023р. «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 » відповідач посилається на ліквідацію Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».

Верховний Суд у постанові від 25.01.2023 року у справі №357/13937/19 послався на правові позиції Верховного Суду України, висловлені в постановах від 04.03.2014 року у справі №21-8а14, від 27.05.2014 року у справі №21-108а14, від 28.10.2014 року у справі №21-484а14 та вказав, що ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, ідеться фактично про реорганізацію.

Отже, установлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) з працевлаштування працівників установи, яку ліквідовано.

Тобто, у разі реорганізації здійснюється переведення працівників за їхньою згодою на підприємство, яке є правонаступником. У разі відсутності на підприємстві, яке є правонаступником, вакантних посад (робочих місць) можливе переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство. І лише коли таке переведення не є можливим, в загальному порядку можливо звільнення працівників у зв`язку з тим, що за наслідками проведення реорганізації відбувається скорочення чисельності або штату працівників.

У разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розкладу - ввести скорочену посаду, а якщо підприємство, установу реорганізовано - рішення про поновлення працівника на роботі має бути виконано правонаступником.

Обов`язок по працевлаштуванню незаконно звільненого працівника покладений на роботодавця, яким у випадку реорганізації державної установи є її правонаступник, якому передані відповідні завдання і функції.

Аналогічну правову позицію неодноразово висловлював Верховний Суд, зокрема, у постановах від 19.12.2018 року №807/2391/15, від 26.05.2021 року у справі №260/261/20, від 27.04.2021 року в справі №826/8332/17, від 20.01.2021 року у справі №640/18679/18, від 20.01.2021 року у справі №804/958/16, від 11.02.2021 року у справі №640/21065/18, від 31.05.2021 року у справі №0840/3202/18, від 06.07.2021 року у справі №640/3456/20, від 06.07.2021 року у справі №640/1627/20, від 03.06.2020 року у справі №817/3431/14, від 21.10.2021 року у справі №809/2894/13-а, від 13.04.2023 року у справі №540/3994/20.

Станом на 29.12.2023 року згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ГУ Держпраці у Дніпропетровській області перебуває в стані припинення.

Суд звертає увагу, що Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX введено на території України воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та триває до теперішнього часу.

Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2136-ІХ (далі Закон №2136-ІХ) визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами (далі - працівники), у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Конституція України, трудове та цивільне законодавство закріплює обов`язок кожного неухильно додержуватися положень Конституції України та законів України, добросовісно здійснювати свої права та обов`язки і встановлює юридичну відповідальність за їх невиконання та передбачає, заходи примусового виконання цивільних обов`язків, які виникають, зокрема, безпосередньо з актів законодавства, рішення суду або договору, у разі їх невиконання боржником добровільно.

Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

За змістом положень статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) негайно після проголошення судового рішення наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно має виконуватися не за загальним правилом - з дати набрання ним законної сили, а негайно з моменту його проголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян. Законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі, і цей обов`язок полягає в тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду. Рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

При цьому, суд зауважує, що середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Таким чином, згідно ст.236 КЗпП України виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі ст.236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Аналогічна позиція суду висловлена у постанові Верховного Суду від 27.01.2022р. у справі №580/5185/20.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує про неможливість допущення позивача до виконання його попередніх обов`язків, а тому рішення не було належним чином виконане щодо поновлення позивача на посаді.

Стосовно суми середнього заробітку, що належить для виплати позивачу за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі, суд виходить з наступного.

Згідно ч.2 ст.235 КЗпП України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

При цьому, середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року №108/95 - ВР за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати працівника, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (далі Порядок №100).

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Пунктом 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів.

Враховуючи те, що звільнення позивача відбулось у грудні 2022 року, середня заробітна плата позивача повинна обчислюватися з виплат, отриманих ним за попередні два місяці роботи, а саме: за жовтень листопад 2022 року. Оскільки позивач фактично не працював на посаді, а будучи поновлений, одразу направлений у простій не з вини працівника.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду по справі №160/19927/22 від 04.05.2023 встановлено, що згідно довідки відповідача, заробітна плата позивача за жовтень 2022 року складає 17404 грн та за листопад 2022 року 8850,07 грн., тому враховуючи кількість робочих днів у жовтні 2022 року - 21 та в листопаді 2022 року 22, середньоденна заробітна плата позивача дорівнює 610,56 грн, виходячи з розрахунку (17404 грн + 8850,07 грн) : (21 + 22) = 610,56 грн.

Як зазначено вище, згідно ст.236 КЗпП України у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що саме з вини відповідача відбулася затримка виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді, що відповідно до статті 236 КЗпП України, є підставою для стягнення з останнього на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Як зазначено вище, відповідно до ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Приймаючи рішення від 29.08.2023 по справі №160/14725/23, суд прийшов до висновку, що на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/19927/22 від 13.02.2023 року та Постанови Третього апеляційного адміністративного суду по справі №160/19927/22 від 04.05.2023 за період з 05.05.2023 року по 26.06.2023 року включно у розмірі 22605,15 грн.

Виходячи з дати по яку обраховано середній заробіток за час затримки виконання вказаних вище рішень (26.06.2023 року) по день подання позовної заяви (25.10.2023 року), судом встановлено, що період затримки виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі становить 87 робочих днів, з урахуванням Закону №2136-ІХ, щодо призупинення дії статей 71-73 КЗпП України, які встановлюють офіційні святкові дні та дні, у які робота не проводиться (відповідно, офіційних святкових і неробочих днів під час воєнного стану немає).

Також, суд враховує, що позивачем помилково зазначено дату 26.06.2023 у позовних вимогах, оскільки, обрахунок необхідно здійснювати з наступного дня.

Відтак, середній заробіток позивача за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 27.06.2023 року по 25.10.2023 року включно становить 53152,65 грн. (610,95 грн. середньоденна заробітна плата х 87 робочих днів), який підлягає стягненню на користь позивача.

При цьому, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Положеннями ст.90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, суд дійшов висновку із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 90, 72-78, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення середнього заробітку задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області при виконанні рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/19927/22 від 13 лютого 2023 року та Постанови Третього апеляційного адміністративного суду у справі №160/19927/22 від 04.05.2023.

Стягнути з Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/19927/22 від 13 лютого 2023 року та Постанови Третього апеляційного адміністративного суду у справі №160/19927/22 від 04.05.2023 за період з 27.06.2023р. по 25.10.2023р., в розмірі 53'152грн. 65коп. (п`ятдесят три тисячі сто п`ятдесят дві гривні 65 копійок), який визначений без утримання податків й інших обов`язкових платежів та вже виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В.Кадникова