Ухвала

від 26.02.2024 по справі 220/324/24

ВЕЛИКОНОВОСІЛКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №220/324/24

Провадження № 2-з/220/2/24

У Х В А Л А

Іменем України

26 лютого 2024 року Суддя Великоновосілківського районного суду Донецької області Якішина О.М., розглянувши заяву Першого заступника керівника Волноваської окружної прокуратури Р. Авдана про забезпечення позову, подану разом із позовною заявою по цивільній справі за позовом Першого заступника керівника Волноваської окружної прокуратури Р. Авдана в інтересах держави в особі Великоновосілківської селищної військової адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування наказу, витребування земельної ділянки площею 2,00 га,

В С Т А Н О В И В:

23.02.2024 р. разом із позовною заявою Першим заступником керівника Волноваської окружної прокуратури Р. Авданом подана заява, в якій заявник просить накласти арешт на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 1421255100:01:004:0509, що знаходиться за межами населених пунктів Великоновосілківської селищної ради Волноваського району Донецької області, яка підлягає витребуванню у ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Великоновосілківської селищної військової адміністрації Волноваського району Донецької області (пр.Миру, б. 23 с. Багатир Волноваського району Донецької області, 85530, код ЄДРПОУ: 44790913).

В обґрунтування заяви посилається на те, що предметом позовної заяви є земельна ділянка 1421255100:01:004:0509 площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Великоновосілківської селищної ради Великоновосілківського району Донецької області за межами населених пунктів. Підставою для реєстрації за ОСОБА_2 права власності на зазначену земельну ділянку став наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області №4443-СГ від 10.09.2019 «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яким ОСОБА_2 надано у власність земельну ділянку з кадастровим номером 1421255100:01:004:0509 площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Великоновосілківської селищної ради Великоновосілківського району Донецької області за межами населених пунктів. У подальшому, 05 грудня 2020 року, ОСОБА_2 продав земельну ділянку ОСОБА_1 . Тобто, власником земельної ділянки з кадастровим номером 1421255100:01:004:0509 натепер є ОСОБА_1 . При цьому, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ще 30.10.2013 державним реєстратором Великоновосілківського районного управління юстиції Христофоровим О.В. зареєстровано право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 1421281200:01:001:0586 площею 2,0 га, розташовану за межами населених пунктів Євгенівської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. Підставою для реєстрації права власності став наказ Головного управління Держземагенства у Донецькій області № ДЦ/1421281200:016001:00000344 від 21.10.2013 «Про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2 ». Копія цього наказу міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Враховуючи, що ОСОБА_2 ще у 2013 році набуто право власності на земельну ділянку площею 2,00 га 1421281200:01:001:0586, розташовану за межами населених пунктів Євгенівської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, він не мав права набувати на зазначених вище підставах у межах норм безоплатної приватизації земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га, кадастровий номер 1421255100:01:004:0509 із земель державної власності сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Великоновосілківської селищної ради Волноваського району Донецької області за межами населених пунктів (код цільового призначення - 01.03). Таким чином, ОСОБА_2 не міг законно набути права приватної власності на спірну земельну ділянку. Натомість він набув такого права власності в спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного: юридичне оформлення права власності відповідача на землю стало можливим у результаті прийняття органом місцевого самоврядування незаконного рішення. Отже, спірна земельна ділянка вибула із державної власності всупереч положенням ст. ст. 116, 118 ЗК України, внаслідок незаконного використання ОСОБА_2 права на безоплатну приватизацію двох земельних ділянок одного цільового призначення. Враховуючи викладене вище, вважає, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області №4443-СГ від 10.09.2019 «Про надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яким ОСОБА_2 надано у власність земельну ділянку з кадастровим номером 1421255100:01:004:0509 площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Великоновосілківської селищної ради Великоновосілківського району Донецької області за межами населених пунктів, суперечить ст. ст. 116, 118 ЗК України і порушує інтереси держави, а тому є незаконним.

Оскільки відповідачпосправіна данийчасмаєреальну можливістьвільнорозпоряджатисьспірною земельноюділянкою,щоусвою чергуобумовлюєвисокувірогідність здійсненняповторногоїївідчуження,зміниїїконфігурації (об`єднання,поділу)тощо,зметоюзапобігання вчиненнядій,якіможутьутруднити абозробитинеможливимйого виконання,асамевитребування накористьдержави,тадлязабезпечення належногозахистузаконнихправ іохоронюванихінтересівдержави,виникаєнеобхідністьу накладенніарештунаспірну земельнуділянку. Тимчасове обмеження права розпоряджатися земельною ділянкою без обмеження права користування нею, не зашкодить істотним чином правам та охоронюваним законом інтересів відповідача.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути вказану заяву без повідомлення учасників справи.

Дослідивши подану заяву та додані до неї документи, судом фактично встановлено наступне.

Відповідно до даних Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, відповідач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 1421255100:01:004:0509.

Предметом позовної заяви, яка планується до подання прокурором є витребування у ОСОБА_1 вказаної земельної ділянки.

Частиною другою статті 149 ЦПК України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

За висновком об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеним у постанові від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами немайнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.

Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Аналогічна правова позиція викладено в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13 травня 2019 року у справі № 911/1551/18 (ЄДРСРУ № 81880126).

Таким чином, враховуючи, що заявник у заяві про забезпечення позову просить визначити вид забезпечення позову арешт спірної земельної ділянки, при цьому не обмежуючи відповідача ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою, як найменш обтяжливий захід, суд вважає вказане співмірним з вимогами позивача. Заявник довів, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів держави, за захистом яких він звернувся до суду.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що заява про забезпечення позову є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 60, 150, 151, 153, п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Заяву Першого заступника керівника Волноваської окружної прокуратури Р. Авдан про забезпечення позову задовольнити.

Забезпечити до вирішення спору по суті цивільний позов Першого заступника керівника Волноваської окружної прокуратури Р. Авдана в інтересах держави в особі Великоновосілківської селищної військової адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування наказу, витребування земельної ділянки площею 2,00 га.

Накласти арешт на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 1421255100:01:004:0509, що знаходиться за межами населених пунктів Великоновосілківської селищної ради Волноваського району Донецької області, власником якої є ОСОБА_1 .

Відомості про сторони:

Заявник: Перший заступник керівника Волноваської окружної прокуратури Р. Авдан інтересах держави (адреса: АДРЕСА_2 , адреса для листування: вул. Майдан Озерний, 32, м. Дніпро, 49003, e-mail: volnovaha@don.gp.gov.ua).

Боржник: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Інші відомості суду не відомі.

Виконавчий документ може бути пред`явлений до примусового виконання протягом трьох років починаючи з 26 лютого 2024 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.

Копію ухвали направити для відома Першому заступнику керівника Волноваської окружної прокуратури Авдану Р.К., боржнику ОСОБА_1 , а для виконання - державному реєстратору відділу реєстраційних повноважень та ведення реєстру селищної ради Великоновосілківської селищної ради Донецької області (уповноваженій особі, яка здійснює реєстрацію речових прав) та до Великоновосілківського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) .

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги у 15-денний строк з дня її проголошення .

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення (ухвали) або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ухвали).

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя О.М. Якішина