Рішення

від 23.02.2024 по справі 308/20486/23

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/20486/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2024 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючої судді Голяни О.В., за участю секретаря судового засідання Маняка В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Ужгороді в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Ужгородський відділ Державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), ОСОБА_3 , про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, що продовжує навчання, та додаткових витрат на його утримання, -

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача та відповідача, третіх осіб.

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, що продовжує навчання, та додаткових витрат на його утримання.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтувала тим, що на примусовому виконанні Ужгородського відділу Державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) перебуває виконавче провадження АСВП № НОМЕР_4 по примусовому виконанню виконавчого листа № АЕ-24/98 від 29.04.1998, виданого Ужгородським міськрайонний судом, про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивачки аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини всіх видів заробітку, але не менше неоподаткованих мінімумів доходів громадян, щомісячно з 14.04.1998 і до досягнення дитиною повноліття.

Заборгованість по стягненню аліментів станом на день досягнення повноліття сином ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 становила суму 55 038, 61 грн., на теперішній час не погашена, а тому із відповідача на користь позивачки підлягає стягненню пеня в розмірі 55 038,61 грн.

Крім того, позивачка вказує, що їх спільний з відповідачем син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в періоді з 01.09.2014 по 30.06.2017 навчався в Ужгородському торгівельно - економічному коледжі Київського національного торгівельно - економічного університеті, у зв`язку із цим потребув матеріальної допомоги, а відповідач добровільно матеріальної допомоги не надавав, а тому просить стягнути з відповідача аліменти на утримання повнолітнього сина, який продовжив навчання, в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісяця, починаючи з ІНФОРМАЦІЯ_4, і до закінчення навчання 30.06.2017.

Також позивачка понесла витрати на навчання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в Ужгородському торгівельно - економічному коледжі Київського національного торгівельно - економічного університету в розмірі 18 860 грн., а тому з відповідача підлягають стягненню додаткові витрати 50 % оплати навчання в розмірі 9 430,00 грн.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору пояснень щодо позову не надали.

Інші процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2023 року справу № 308/20486/23 передано на розгляд судді Голяни О.В.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.11.2023 року відкрито провадження у справі, справу постановлено розглядати в порядку спрощеного провадження.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.12.2023 року справу № 308/22021/23 передано на розгляд судді Малюка В.М. Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.12.2023 року в складі судді Малюка В.М. відкрито провадження у справі, справу постановлено розглядати в порядку спрощеного провадження. Передано матеріали цивільної справи №308/22021/23 складу суду, який розглядає справу № 308/20486/23, для вирішення питання про об`єднання справ в одне провадження.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.12.2023 позовну заяву в справі № 308/20486/23 залишено без руху після відкриття провадження по справі. Підставою залишення позовної заяви без руху стало невиконання позивачем вимог ч.5 ст.177 ЦПК України, а саме те, що позивач не додав до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зокрема рішення суду про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доказів перебування цього рішення суду на примусовому виконанні, довідки виконавця про наявність заборгованості відповідача.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.12.2023 продовжено розгляд справи.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.01.2024 року цивільну справу №308/22021/23 об`єднано в одне провадження з цивільною справою №308/20486/23 та присвоєно справі єдиний унікальний номер 308/20486/23 (провадження №2/308/3400/23). Залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Сторони, третя особа, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Позивач ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_3 подали заяви про розгляд справи в їх відсутності.

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Згідно наявного в матеріалах справи свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 05.12.1997 батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , являються ОСОБА_2 та ОСОБА_6

20 серпня 2014 між Київським національним торговельно - економічним університетом (виконавцем) та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (замовником), за попередньою згодою законного представника ОСОБА_1 , був укладений договір про надання освітньої послуги №75, відповідно до якого виконавець бере на себе зобов`язання за рахунок коштів замовника надати освітню послугу за денною формою навчання, освітньо - кваліфікаційним рівнем «молодший спеціаліст, напрямом «Фінанси і кредит»; за спеціальністю «Оціночна діяльність», із терміном навчання 2 роки і 10 місяців. Замовник вносить плату за отримання освітньої послуги в розмірах та у строки, що встановлені договором. Загальна вартість освітньої послуги становить 18 860,00 грн.

Копією диплому молодшого спеціаліста серії НОМЕР_2 від 30.06.2017 року та додатком до диплома НОМЕР_5 від 30.06.2017 року стверджується, що ОСОБА_3 закінчив у 2017 році Ужгородський торговельно - економічний коледж Київського національного торговельно - економічного університету та здобув кваліфікацію: освітньо - кваліфікаційний рівень молодший спеціаліст, спеціальність «Оціночна діяльність».

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.09.2023 по справі № 308/14347/23 у задоволенні скарги ОСОБА_7 на бездіяльність Ужгородського відділу Державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ)- відмовлено. В мотивувальній частині ухвали судом встановлено, що станом на 31.08.2023 загальна заборгованість по сплаті аліментів згідно виконавчого провадження № НОМЕР_4 по примусовому виконанню виконавчого листа № АЕ-24/98 від 29.04.1998, виданого Ужгородським міськрайонний судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини всіх видів заробітку, але не менше неоподаткованих мінімумів доходів громадян, щомісячно з 14.04.1998 і до досягнення його неповноліття, становить 88 061,77 грн.

Оцінка суду.

Щодо вимоги позивача про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини.

Статтею 180 Сімейного кодексу України (далі СК) встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК).

Так само аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі (частина перша статті 80 СК).

У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.

Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.

Згідно з частиною першою статті 196 СК у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Згідно із статтями 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Із вказаних положень Закону прослідковується можливість застосування принципу, який означає, що «хто стверджує, той і доводить».

Тягар доказування позивача існує завжди, в свою чергу відповідач обирає варіант захисту від активного заперечення до повного мовчання.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

В спірних правовідносинах позивачем не доведено обставини про те, що у відповідача виникла заборгованість зі сплати аліментів, несплату яких позивач покладає в основу для стягнення пені.

Із наданих позивачем доказів неможливо встановити обставини невиконання відповідачем рішення суду про стягнення з відповідача аліментів, наявність заборгованості зі сплати аліментів.

Так, рішення суду про стягнення аліментів з ОСОБА_2 позивачем не надано, як не надано і розрахунку державного виконавця, яким би підтверджувалася заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів.

Ухвала Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.09.2023 по справі № 308/14347/23 не має преюдиційного значення для справи, яка є предметом розгляду.

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.

Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Зазначений правовий висновок викладено Верховним судом в постанові від 18.12.2019 по справі № 761/29966/16-ц.

Як встановлено судом, учасниками справи 308/14347/23 були ОСОБА_7 та Ужгородський відділ Державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ). У ході судового розгляду досліджувались обставини наявності чи відсутності бездіяльності державного виконавця у виконавчому провадженні № № НОМЕР_4. ОСОБА_2 до участі у справі № 308/14347/23 залучено не було.

Інших доказів позивачем не надано, клопотань про витребування доказів сторонами не заявлялось і суд додаткові докази не досліджував.

Докази, подані позивачем, не дають можливості суду встановити невиконання відповідачем судового рішення; час, з якого таке не виконується і як наслідок ухвалити рішення про стягнення пені за несплату аліментів.

Позивач побудував свою позицію на концепції «негативного доказу» (див. для прикладу постанову Верховного Суду від 27 травня 2020 року по справі №2-879/13 (провадження № 61-10802св18), відповідно до якої сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Щодо позовної вимоги про стягнення додаткових витрат на утримання дитини

Згідно з вимогами частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Відповідно до частини другої статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Аналіз відповідних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких наведено у зазначеній статті. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей, страждає на хворобу тощо. Особливі обставини можуть бути зумовлені як негативними (хвороба), так і позитивними факторами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструмента, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення.

У постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 638/13860/16-ц (провадження № 61-16115св19) зазначено, що «навчання дитини у вищому навчальному закладі для здобуття відповідної освіти не відноситься до особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат згідно зі статтею 185 СК України. Також донька сторін досягла повноліття, тому немає підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 185 СК України».

Аналогічні висновки викладені в постанові ВСУ від 24 лютого 2016р. у справі № 6-1296цс15.

Отже, враховуючи положення статей 180, 181, 185 СК України, суд дійшов висновків, що підстави для задоволення позовних вимог про стягнення половини сплачених позивачем коштів на навчання сина відсутні, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження наявності особливих обставин, які зумовлюють відповідні додаткові витрати.

При цьому, звернення позивача до суду із зазначеними вимогами відбулося 12.12.2023 року, тобто в період часу, коли дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вже була повнолітньою.

У випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв`язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правила статті 185 СК України (додаткові витрати на дитину) не застосовуються, зазначені правовідносини регулюються статтею 199 цього Кодексу (утримання дитини, яка продовжує навчання).

Окремо суд зауважує, що позивачем не доведено оплату освітньої послуги за договором про надання освітньої послуги №75 від 20.08.2014.

Так, відповідно до п.3.1. договору обов`язок з оплати освітньої послуги покладено на замовника, яким являється ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а не на законного представника ОСОБА_1 . Доказів оплати позивачем ОСОБА_1 послуг за договором №75 від 20.08.2014 суду не надано.

Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, що продовжує навчання

Відповідно до статті 199 Сімейного кодексу України (далі СК), якщо повнолітня дитина продовжує навчання і в зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги, батьки зобов`язанні утримувати її до досягнення 23 років за умови, що вони можуть таку матеріальну допомогу надавати. Право на звернення до суду з позовом має той із батьків, з ким проживає дитина, а також остання.

Виходячи з роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» викладених у пункті 20, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дочки, сина; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; а також інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дочки, сина.

Відповідно до ч.1-ч.2 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.

Всупереч ч.1 ст.81 ЦПК України позивачка не подала докази на підтвердження того, що вона вживала заходи, спрямовані на одержання саме аліментів на утримання повнолітнього сина, що продовжує навчання, але не могла отримати їх у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 ухилявся від сплати аліментів.

З огляду на це суд вважає, що підстави для стягнення з відповідача аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжив навчання, за минулий час з ІНФОРМАЦІЯ_4 і до 30.06.2017 відсутні. Тому у задоволенні позову в частині цієї вимоги ОСОБА_1 належить відмовити.

Таким чином суд, розглянувши справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи, приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.12, 13, 82, 141, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, що продовжує навчання, та додаткових витрат на його утримання - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Ужгородський відділ Державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), місцезнаходження: Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Ш. Петефі, буд.14, код ЄДРПОУ 25045464.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення виготовлено 26.02.2024.

Суддя О.В. ГОЛЯНА