Постанова

від 22.11.2007 по справі 12/4998

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

12/4998

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "22" листопада 2007 р.                                                          Справа №  12/4998

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  

суддів:                                                                        

при секретарі                                                              ,

за участю представників сторін:

від позивача: Вербіцький С.І., довіреність №224 від 14.02.07р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Бучацький мальтозний завод", м. Бучач Тернопільської області   

на рішення господарського суду Хмельницької  області

від "12" вересня 2007 р. у справі № 12/4998 (суддя Шпак В.О.)

за позовом Державного підприємства "Бучацький мальтозний завод" , м. Бучач Тернопільської області    

до Приватної  фірми  "Аніма", м. Хмельницький

про стягнення 135569,12 грн.

 ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 12.09.2007р. у справі №12/4998 позов Державного підприємства "Бучацький мальтозний завод" до Приватної фірми "Аніма" про стягнення 135569,12грн., з них 70978грн.60коп. заборгованості та 64590грн.52коп. пені задоволено частково: стягнуто з Приватної фірми "Аніма" на користь Державного підприємства "Бучацький мальтозний завод" - 6432грн.80 коп. пені,  64грн.33коп. державного мита та 5грн.60коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення основної заборгованості в сумі 70978,60грн., ДП "Бучацький мальтозний завод" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в зазначеній частині, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Апеляційна скарга мотивована, зокрема, тим, що судом не застосовано норми чинного законодавства, зокрема, ч.2 ст.693 ЦК України, що призвело до неправильного прийняття рішення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, вважає рішення господарського суду Хмельницької області від 12.09.2007р. незаконним та необгрунтованим в частині відмови в задоволенні позовних вимог на суму 70978,60грн. основної заборгованості, просить його скасувати в цій частині та прийняти нове рішення.

Відповідач письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав, його представник в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду апеляційної скарги був належним чином повідомлений.

Нез'явлення представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши дану судом першої інстанції юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

16.02.2004р. між ДП "Бучацький мальтозний завод" та ПФ "Аніма" укладено договір № 5 (а.с.8), за умовами якого продавець поставляє, а покупець приймає і оплачує на умовах і по ціні даного договору зерно кукурудзи сухої (п.1.1).

Згідно п.п.2.1, 3.1 та 3.3 договору, продавець зобов'язується поставити покупцеві зерно в кількості 1000 тонн; ціна 1 тонни зерна складає 780,00грн., включаючи ПДВ; загальна сума договору становить 780000,00грн.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що розрахунки за зерно здійснюються шляхом оплати в розмірі 50% шляхом попередньої оплати 50% після отримання товару.

Термін дії даного договору наступає з моменту його підписання і діє до 30.06.2004р. (п.7.3 договору).

На виконання умов договору платіжним дорученням №89 від 16.02.2004р. ДП "Бучацький мальтозний завод" перерахувало ПФ "Аніма" 100000,00грн. попередньої оплати (а.с.18).

ПФ "Аніма" поставила в 2004р. ДП "Бучацький мальтозний завод" зерна кукурудзи на загальну суму 29021.40грн., зокрема:

в лютому 2004р.: 9,55т. на загальну суму 7449,00грн., що підтверджується  накладною №9 від 16.02.2004р. (а.с.19) та 2,58т. на загальну суму 9812,40грн., що підтверджується накладною №11 від 24.02.2004р. (а.с.20);

в грудні 2004р.: 36,75т. на загальну суму 11760,00грн., що підтверджується накладною №96 від 18.12.2004р. (а.с.21).

В порушення взятих на себе зобов'язань ПФ "Аніма" недопоставила зерна на суму 70978,60грн.

04.03.2005р. позивач направив відповідачу претензію №19  від 28.02.2005р. (а.с.9-10) з вимогою допоставити на суму боргу зерно кукурудзи чи сплатити суму заборгованості в розмірі 70978,60грн., однак відповіді на претензію не отримав.

07.11.2006р. позивач повторно направив відповідачу претензію №493 (а.с.11) з вимогою допоставити на суму боргу зерно чи сплатити суму заборгованості в розмірі 70978,60грн., однак, останній залишив її без відповіді та без задоволення.

04.07.2007р. ДП "Бучацький мальтозний завод", посилаючись на невиконання відповідачем зобов'язань за договором від 16.02.2004р., звернувся в господарський суд Хмельницької області з позовом про стягнення з відповідача 70978,60грн. попередньої оплати та 64945,42грн. пені, нарахованої згідно п.4.2 договору.

Листом від 30.08.2007р. позивач уточнив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 70978,60грн. заборгованості та 64590,52грн. пені, а всього 135569,12грн. (а.с.56).

Як зазначалося вище, в позові в частині стягнення 70978,60грн. заборгованості відмовлено, а в частині стягнення пені задоволено на суму 6432,80грн.

Судовою колегією враховується наступне.

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування та поданих доказів розподіляється між сторонами, виходячи із того, хто посилається на юридичні факти, які ґрунтують його вимоги і заперечення.

Згідно з ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як встановлено ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічну норму закріплено в ст.526 Цивільного кодексу України.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України).

З положень ст.663 ЦК України вбачається, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст.530 цього Кодексу.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав  його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частина друга статті 693 Цивільного кодексу України передбачає право покупця вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати у разі, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк.

Отже, не здійснивши допоставку зерна кукурудзи, відповідач зобов'язаний був повернути позивачу попередньо отримані кошти в сумі 70978,60грн., тобто, у відповідача виникло грошове зобов'язання.

Всупереч вимогам ст.33 Господарського процесуального кодексу України, яка покладає на сторони обов'язок доказування і подання доказів в обгрунтування своїх вимог і заперечень, відповідач доказів на підтвердження факту поставки позивачеві зерна кукурудзи або повернення суми попередньої оплати в розмірі 70978,60грн. не надав ні суду першої, ні апеляційної інстанції.

З врахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов невірного висновку про відмову в задоволенні позову в сумі 70978,60грн. основної заборгованості.

В зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором №5 від 16.02.2004р., позивачем, згідно з уточненнями позовних вимог, нараховано пеню в розмірі 64590,52грн.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що за відмову від поставки зерна або недопоставку в зазначений термін продавець сплачує пеню в розмірі 0,5% недопоставленої партії за кожний день прострочення, але не більше подвійної ставки НБУ.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України,  штрафними санкціями у   цьому   Кодексі   визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В  п.6 ст. 232 Кодексу зазначено, що  нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Сторони договором не визначили час виконання зобов'язання стосовно поставки зерна кукурудзи.

Відповідно до п.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, вимогу позивачем було направлено 04.03.2005року.

Згідно п.2 ст.258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується  до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Пунктом 3 ст.267 ЦК України встановлено, що позовна давність  застосовується  судом  лише  за  заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Однак, відповідачем вказаної заяви подано не було.

Приймаючи до уваги, що відповідач порушив зобов'язання стосовно поставки зерна кукурудзи, позивач має право вимагати від нього сплати неустойки відповідно до положень договору.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність нарахування пені за період з 11.03.2005р. по 10.09.2005р. в сумі 6432грн.80коп.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга Державного підприємства  "Бучацький мальтозний завод" підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Хмельницької області від 12.09.2007р. необхідно скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення основної заборгованості та змінити в частині розподілу судових витрат.

В решті судове рішення підлягає залишенню без змін.

Згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

  Керуючись ст.ст.101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Бучацький мальтозний завод", м. Бучач Тернопільської області задовольнити.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 12 вересня 2007 року у справі №12/4998 скасувати  в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення основної заборгованості та змінити в частині розподілу судових витрат.

Абзац другий резолютивної частини рішення викласти у новій редакції:

"Стягнути з Приватної  фірми  "Аніма" ( м. Хмельницький, вул.Соборна, 55, кв.35-36, код 30413283)  на користь Державного  підприємства  "Бучацький мальтозний завод" (Тернопільська область, м.Бучач, вул. С.Бандери,2 код 00375148) - 70 978 грн. 60 коп. основного боргу, 6432 грн. 80 коп. пені, 772 грн. 75 коп.  державного мита та 67 грн. 26 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також 677 грн. 90 коп. державного мита за подачу апеляційної скарги."

В решті рішення залишити без змін.

3. Справу №12/4998  повернути до господарського суду Хмельницької області.

 Головуючий суддя:                                                               

 судді::

 Віддрук. 4прим.

1 - до справи

2,3 - сторонам

4 - в наряд