Ухвала

від 22.02.2024 по справі 757/41549/23-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/41549/23-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2024 р. Печерський районний суд м. Києва

суддя Батрин О.В.

секретар судового засідання Звонарьова В.О.

учасники справи

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Супорт Інвест»</a>

третя особа 1: ОСОБА_2

третя особа 2: ОСОБА_3

розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Супорт Інвест»</a>, треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про припинення трудових відносин,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Супорт Інвест»</a>, треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про припинення трудових відносин. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивача було обрано на посаду директора відповідача ТОВ «Супорт Інвест» (далі - Товариство), про що 10.08.2015 року було внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Даних про укладення з позивачем трудового договору (контракту) в порядку, передбаченому частиною дванадцятою статті 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі - Закону № 2275-VIII) суду не надано та в позовній заяві не зазначалось.

Підставою для звільнення позивача стало те, що учасники відповідача не беруть участь в діяльності Товариства, не проводять загальних зборів учасників, відсутні наймані працівники, а також підприємство не виконує поставлені економічні завдання.

З урахування викладеного, позивач 04.08.2023 року звернулась із заявою про скликання загальних зборів товариства для вирішення питання про її звільнення, а також від 31.07.2023 року направила заяву про звільнення її з посади директора за власним бажання.

Ухвалою суду від 22 вересня 2023 року провадження у справі відкрито та призначено до розгляду за правилами позовного (спрощеного) провадження з викликом учасників справи.

До судового засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання належним чином були повідомлені.

Дослідивши позовну заяву та долучені до неї докази суд дійшов висновку про закриття провадження у справі, виходячи з такого.

Згідно із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, можуть бути суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів, відносяться до юрисдикції господарських судів.

Конституційний Суд України у Pішенні від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року № 1255-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів») зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Отже, враховуючи наведені приписи законодавства України та зміст правовідносин учасників справи, суд вважає, що хоча бажання позивача про звільнення з посади директора товариства може мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальним за таких обставин є відносини корпоративні (близькі за змістом висновки щодо юрисдикції суду викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 562/304/17, від 10 квітня 2019 року в справі № 510/456/17, від 10 вересня 2019 року в справі № 921/36/18, від 30 січня 2019 року у справі № 145/1885/15-ц).

Велика Палата в постанові від 06.09.2023 (справа №127/27466/20) відступила від висновків Верховного Суду у спорах щодо звільнення директора за власним бажанням згідно зі ст. 38 КЗпП та виснувала таке. Чинна редакція Закону № 2275-VIII встановлює обрання особи виконавчим органом товариства або до складу цього органу в межах відносин з управління товариством і окремо передбачає укладення цивільно-правового або трудового договору.

Отже, за загальним правилом створення (обрання) виконавчого органу товариства відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону № 2275-VIII) або в окремих випадках - наглядової ради товариства (частина друга статті 38 Закону № 2275-VIII). Це рішення породжує між особами, яких воно стосується, корпоративні відносини, у яких обрана особа наділяється повноваженнями з управління.

Ці корпоративні відносини також є підставою для виникнення відносин представництва товариства перед третіми особами, а також трудових відносин, що регулюються законодавством про працю, та виникають у зв`язку з укладенням в установленому порядку (частина дванадцята статті 39 Закону № 2275-VIII) з одноосібним виконавчим органом (членом колегіального виконавчого органу) трудового договору (контракту).

Такий трудовий договір (контракт) може визначати окремі аспекти діяльності одноосібного виконавчого органу (члена колегіального виконавчого органу) як працівника товариства, зокрема, строк здійснення ним повноважень; права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальну); умови матеріального забезпечення; умови звільнення з посади (у тому числі дострокового).

У разі якщо між товариством і директором не було укладено трудового договору (контракту), то спору щодо його припинення на підставі, зокрема ст. 38 КЗпП, бути не може. В обох випадках - коли особу обрано до складу виконавчого органу та укладено трудовий договір і коли існують тільки відносини з управління товариством без укладання трудового договору - саме відносини з управління становлять основу відносин між товариством та особою, яка займає посаду директора. Тож позовні вимоги про визнання трудових відносин припиненими та похідні від них спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором і товариством, а не трудових.

Отже, між позивачем та відповідачем відсутній будь який трудовий договір. Тому відносини між сторонами є корпоративні, які виходять з управлінських повноважень, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі з урахуванням положень п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України та постанов Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 562/304/17, від 10 квітня 2019 року в справі № 510/456/17, від 10 вересня 2019 року в справі № 921/36/18, від 30 січня 2019 року у справі № 145/1885/15-ц.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

На підставі викладеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 255, 206, 353-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Супорт Інвест»</a>, треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про припинення трудових відносин - закрити.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.В. Батрин