Постанова

від 30.01.2024 по справі 205/7428/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1572/24 Справа № 205/7428/21 Головуючий у першій інстанції: Терещенко Т.П. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2024 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Красвітної Т.П.,

суддів: Єлізаренко І.А., Свистунової О.В.,

за участю секретаря Ніколиної А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 01 листопада 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: голова правління Гаражного кооперативу «Комунар» Гніздилов Микола Олексійович, про поділ майна подружжя,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 23 грудня 1995 року між ним та ОСОБА_2 укладено шлюб, який 09 грудня 2021 року було розірвано рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська. У період шлюбу ними було набуте майно, а саме: земельна ділянка площею 0,1005 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_2 ; житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 204,1 кв.м, будівництво якого вони розпочали у 2007 році та відповідно до декларації про готовність об`єкта до експлуатації житловий будинок вважається закінченим будівництвом, об`єкт готовий до експлуатації, але відповідач не вживає заходів щодо реєстрації права власності на вищевказаний будинок і не оформлює право власності на нього, починаючи з вересня 2015 року. Шлюбного договору між сторонами, будь-яких договорів щодо поділу вказаного майна або зміну часток у ньому не укладалось. Отже, вищезазначене майно є спільною сумісною власністю подружжя, яке слід поділити в рівних частках між сторонами. Також сторонами набуто гараж, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , гараж № НОМЕР_1 , загальною площею 36,9 кв.м, який був придбаний ними 03 вересня 2007 року, що підтверджується розпискою колишнього власника ОСОБА_3 про отримання грошових коштів в рахунок продажу гаражу та рішенням Виконавчого комітету Ленінської районної у місті ради від 27 вересня 2007 року №1191, на підставі якого ОСОБА_2 є членом вказаного гаражного кооперативу. Право власності на гараж не зареєстроване, проте, з урахуванням повного внесення подружжям паю та сплати членських внесків, він є спільною сумісною власністю подружжя. У 2008 році був придбаний транспортний засіб «Mitsubishi Pajero», 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , який зареєстрований за ОСОБА_2 . Однак, позивачу стало відомо, що 14 травня 2021 року вказаний транспортний засіб було продано відповідачем на підставі договору, укладеного в ТСЦ МВС №1242 за 404985,00 грн., без згоди позивача. Крім того, під час шлюбу були зароблені і заощаджені грошові кошти в сумі 5462,89 доларів США, які знаходились на картковому рахунку в ПАТ КБ «ПриватБанк», відкритому на ім`я відповідача, що також є предметом поділу між подружжям в рівних частках. За інформацією, яку отримано від ПАТ «КБ «ПриватБанк», відповідач знімала грошові кошти з рахунку та використала їх на власний розсуд без його відома, а тому він вважає за необхідне стягнути з відповідача грошову компенсацію на його користь в розмірі 1/2 частки грошових коштів в сумі 2731,45 доларів США. Також необхідно стягнути з відповідача грошову компенсацію за продаж автомобіля «Mitsubishi Pajero», державний номерний знак НОМЕР_2 , з урахуванням індексу інфляції, оскільки на його думку, суд не стягуючи з відповідача розраховану суму індексу інфляції позбавляє його права власності на вказані грошові кошти як 1/2 частки у такому спільному майні. Тому, уточнивши позовні вимоги, позивач просив здійснити поділ спільного майна, що належить йому і відповідачці, наступним чином: виділити у власність на користь ОСОБА_1 1/2 частку земельної ділянки площею 0,1005 га, що знаходиться на території АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210100000:08:329:0004, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), ведення особистого підсобного господарства; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини житлового будинку, загальною площею 204,1 кв.м, який розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на який не зареєстроване; виділити ОСОБА_1 гараж № НОМЕР_1 в гаражному кооперативі «Комунар», який розташований за адресою по АДРЕСА_2 ; виділити у власність на користь ОСОБА_2 1/2 частку земельної ділянки площею 0,1005 га, що знаходиться на території АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210100000:08:329:0004, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), ведення особистого підсобного господарства; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини житлового будинку, загальною площею 204,1 кв.м, який розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на який не зареєстроване; стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача грошову компенсацію за проданий автомобіль «Mitsubishi Pajero», 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , в розмірі 1/2 частки ціни продажу такого автомобіля з врахуванням індексу інфляції в сумі 262930,34 грн.; стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача грошову компенсацію в розмірі 1/2 частки грошових коштів у валюті в сумі 2731,45 доларів США; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за 1/2 частку вартості гаража № НОМЕР_1 в гаражному кооперативі «Комунар», що розташований у АДРЕСА_2 , в розмірі 75002,50 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2023 року позов задоволено частково. Визнано в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,1005 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 1210100000:08:329:0004. Визнано в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,1005 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 1210100000:08:329:0004. Визнано в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку, загальною площею 204,1 кв.м, який розташований на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 , право власності на який не зареєстровано. Визнано в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку, загальною площею 204,1 кв.м, який розташований на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 , право власності на який не зареєстровано. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за 1/2 частину вартості автомобіль «Mitsubishi Pajero», 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , в розмірі 202492,50 грн. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені та документально підтверджені судові витрати у справі у вигляді судового збору в розмірі 2861,85 грн. Зобов`язано Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області повернути ОСОБА_1 з державного бюджету суму судового збору у розмірі 2313,75 грн. згідно квитанції №24 від 27 серпня 2021 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи танеправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення в частині залишених без задоволення позовних вимог з ухваленням у цій частині нового про задоволення позову в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого суду в оскаржуваній частині, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що згідно копії паспорту ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 , виданого Ленінським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 15 червня 1999 року, 23 грудня 1995 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб в Ленінському ЗАРС м.Дніпропетровська (а. с. 44 т. 1).

04 березня 2006 року між ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1000 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,0005 га для ведення особистого підсобного господарства, що розташована на території АДРЕСА_1 , який посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кретовою Н.Б. та зареєстровано в реєстрі за №482 (а. с. 25-26 т. 1).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №257917466 від 24.05.2021, право власності на земельну ділянку площею 0,1005 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), ведення особистого підсобного господарства, що розташована по АДРЕСА_1 , зареєстровано 29.09.2014 за ОСОБА_2 (а.с. 28 т.1).

Суду також надано копію технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , в якому зазначено дані про самочинне будівництво, а саме: А-2 - житловий будинок заг. пл. 204,1 кв.м і житл. пл. 54,1 кв.м; а-1 - веранда; Б - літній душ-вбиральня; В, Г - навіси; Д - погріб; Е - вольєр, з відміткою про проведене обстеження від 21 серпня 2015 року, де зазначено, що за результатами проведеного технічного обстеження вищевказаного житлового будинку встановлено можливість його надійної та безпечної експлуатації (а. с. 29-37 т. 1).

Крім того, в матеріалах справи також наявна копія декларації про готовність об`єкта до експлуатації щодо житлового будинку літ. А-2, веранди літ. а-1, літнього душу - вбиральні літ. Б, навісів - літ. В, Г, погрібу - літ. Д, вольєру літ. - Е, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Дніпропетровській області 16 вересня 2015 року №ДП1821525902 (а. с. 40-43 т. 1).

Згідно листа Територіального сервісного центру МВС №1242 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Дніпропетровській області Головного сервісного центру МВС №31/4-1242-40аз від 08 липня 2021 року, 14 травня 2021 року ОСОБА_2 було продано автомобіль «Mitsubishi Pajero», 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , на підставі договору №1242/2021/2580278, укладеному в ТСЦ МВС №1242, вартістю 404985 грн. (а. с. 65 т. 1).

Позивачем надано копію розписки гр. ОСОБА_3 , відповідно до змісту якої 03 вересня 2007 року він отримав суму еквівалентну 5800,00 доларів США в рахунок продажу належного йому гаражу № НОМЕР_1 в Гаражному кооперативі «Комунар» від ОСОБА_2 , про що засвідчено підписом голови ГК «Комунар» Гнєзділовим М.О. (а. с. 85 т. 1).

Матеріалами справи також підтверджено, що рішенням виконавчого комітету Ленінської районної у місті ради за №1191 від 27 вересня 2007 року включено в члени кооперативу «Комунар» ОСОБА_2 і закріплено за нею гараж в Гаражному кооперативі «Комунар», а ОСОБА_3 виключено з членів гаражного кооперативу «Комунар» (а. с. 84 т. 1).

Крім того, згідно листа Гаражного кооперативу «Комунар», ОСОБА_2 є членом гаражного кооперативу «Комунар» на основі рішення виконавчого комітету Ленінської районної в місті ради №1191 від 27 вересня 2007 року, а щодо оформлення права власності на гараж № НОМЕР_1 ОСОБА_2 даних немає (а. с. 83 т. 1).

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 грудня 2021 року в цивільній справі №205/1574/2021 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволено. Вирішено розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 23 грудня 1995 року Відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Ленінської районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська, актовий запис №1517. Після розірвання шлюбу залишити за ОСОБА_2 прізвище « ОСОБА_2 ». Вирішено питання розподілу судових витрат.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, вказане вище рішення не оскаржувалось та набрало законної сили 11.01.2021.

Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України, відповідно до ч. 3 та ч. 4 зазначеної статті, майно, набуте подружжям за час шлюбу є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або заводом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Статтею 372 ЦК України, визначено, що майно, яке є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Статтею 63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Норми законодавства свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі №6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі №235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі №404/1515/16-ц.

Позовні вимоги відносно гаражу № НОМЕР_1 в Гаражному кооперативі «Комунар» обґрунтовані належністю його на праві власності відповідачці з вересня 2007 року.

На підтвердження позовних вимог у цій частині позивачем представлено, зокрема, копію рішення виконавчого комітету Ленінської районної у місті ради №1191 від 27 вересня 2007 року про включення в члени кооперативу «Комунар» ОСОБА_2 і закріплення за нею гаражу в Гаражному кооперативі «Комунар». У наведеному рішенні виконкому не вказано про передачу гаража саме у власність ОСОБА_2 .

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у вказаному реєстрі зареєстрована юридична особа - Гаражний кооператив "Комунар" (ідентифікаційний код юридичної особи: 21942060) з організаційно-правовою формою - обслуговуючий кооператив.

За положеннями частини четвертої статті 19 Закон України «Про кооперацію», кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом.

Пай - майновий поворотний внесок члена (асоційованого члена) кооперативу у створення та розвиток кооперативу, який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, в тому числі грошей, майнових прав, а також земельної ділянки (стаття 2 Закон України «Про кооперацію»).

Пай кожного члена кооперативу формується за рахунок разового внеску або часток протягом певного періоду. Майнові внески оцінюються у грошовій формі. Право власності членів кооперативу - фізичних осіб на свою загальну частку успадковується (ч.ч. 1, 4 ст. 21 Закон України «Про кооперацію» у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин).

У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 червня 1991 року №5 «Про практику розгляду судами цивільних справ, пов`язаних з діяльністю гаражно-будівельних кооперативів» роз`яснено, що у справах про право на пай і на гараж судам належить виходити з того, що член гаражно-будівельного кооперативу, який повністю вніс свій пай за гараж, наданий йому в користування, набуває право власності на це майно і вправі розпоряджатись ним на свій розсуд - продавати, заповідати, здавати в оренду, обміняти, вчиняти відносно нього інші угоди, що не заборонені законом.

Законом України від 4 червня 2009 року N1448-VI, який набрав чинності 01.07.2009, доповнено Закон України «Про кооперацію» статтею 19-1, згідно якої, зокрема, член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно.

У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна (ч. 2 ст. 19-1 Закон України «Про кооперацію» у редакції 01.07.2009).

Згідно зі статтею 331 Цивільного кодексу України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до п. 1) ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у редакції від 29.01.2006, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме право власності на нерухоме майно.

Більше того, частину другу статті 19-1 Закону України "Про кооперацію" 04.08.2013 доповнено (згідно Закону №402-VII від 04.07.2013 року) реченням такого змісту: "Право власності на таке майно у члена кооперативу виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону".

У постанові від 23.05.2018 у справі №640/11441/15-ц Верховний Суд дійшов висновку, що внесені подружжям в період шлюбу пайові внески, а після повного внесення паю - наданий в користування гараж є спільною сумісною власністю подружжя. Оскільки гараж є неподільним майном, у разі спору між подружжям питання про залишення гаража одному з них і присудження грошової компенсації за частку в майні іншому розв`язується з урахуванням правил шлюбно-сімейного законодавства.

Як встановлено судом, на час винесення рішення виконавчого комітету Ленінської районної у місті ради №1191 від 27 вересня 2007 року, якими вирішено включити в члени кооперативу «Комунар» ОСОБА_2 і закріпити за нею гараж в Гаражному кооперативі «Комунар», вимогами чинного на той час законодавства (ст. 331 ЦК України, п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") встановлено обов`язкову державну реєстрацію права власності на нерухоме майно у відповідному реєстрі.

Такий обов`язок державної реєстрації права власності був установлений 04.08.2013 безпосередньо у разі викупу гаража гаражного кооперативу в ч. 2 ст. 19-1 Закон України «Про кооперацію», за змістом якої право власності на гараж у члена кооперативу виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.

Доказів реєстрації за ОСОБА_2 у встановленому законом порядку права власності на гараж № НОМЕР_1 в Гаражному кооперативі «Комунар» - суду не представлено, клопотання про витребування відповідних доказів судом - не заявлено, що підтверджується матеріалами справи, протоколом судового засідання.

Згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №363767077, 363768896 від 30.01.2024, відомості щодо реєстрації за ОСОБА_2 права власності на гараж № НОМЕР_1 в Гаражному кооперативі «Комунар», що розташований по пров. Червонокалиновий, 49-А у м. Дніпрі, - відсутні.

Щодо наданої позивачем копії розписки гр. ОСОБА_3 від 03 вересня 2007 року про отримання ним суми еквівалентної 5800,00 доларів США в рахунок продажу належного йому гаражу № НОМЕР_1 в Гаражному кооперативі «Комунар» від ОСОБА_2 (а. с. 85 т. 1), то такий документ не є належним доказом купівлі відповідачкою гаражу.

За положеннями частини першої статті 657 ЦК України у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин (вересень 2007 року), договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Таким чином, надана суду копію розписки від 03 вересня 2007 року про отримання від ОСОБА_2 грошових коштів в рахунок продажу гаражу № НОМЕР_1 в Гаражному кооперативі «Комунар» не може бути доказом купівлі-продажу гаражу, адже договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Також позивачем не надано докази викупу спірного гаражу № НОМЕР_1 в Гаражному кооперативі «Комунар», оплати пайових внесків до гаражного кооперативу, тощо. Факти внесення пайових платежів, їх розмір, періодичність позивачем не доведені, у позовній заяві не вказані.

Більше того, згідно листа Гаражного кооперативу «Комунар», зокрема, про оформлення права власності на гараж № НОМЕР_1 ОСОБА_2 даних немає (а. с. 83 т. 1).

Копія технічного паспорту на гараж № НОМЕР_1 в Гаражному кооперативі «Комунар» по АДРЕСА_2 , що виготовлений ФОП ОСОБА_6 станом на 03.06.2021 року, не є правоустановчим документом, що посвідчує право власності (чи інше право), а є лише технічною документацією, що розроблена на замовлення позивача вказаним інженером з інвентаризації нерухомого майна (а.с. 67-72 т.1).

Позивачем не доведено, що гараж № НОМЕР_1 в Гаражному кооперативі «Комунар» був набутий у спільну власність сторонами, клопотання про витребування відповідних доказів апеляційним судом - не заявлено, що підтверджується матеріалами справи, протоколом судового засідання.

Отже, позовні вимоги про виділення ОСОБА_1 гаражу № НОМЕР_1 в гаражному кооперативі «Комунар», який розташований за адресою по пров. Червонокалиновий, 49-А у м. Дніпро, - задоволенню не підлягають, у зв`язку з недоведеністю.

Похідні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошової компенсації за 1/2 частку вартості гаража № НОМЕР_1 в гаражному кооперативі «Комунар», що розташований у м. Дніпрі, пров. Червонокалиновий, 49-А, в розмірі 75002,50 грн., також задоволенню не підлягають.

Частиною другою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

З урахуванням наведеного, у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно.

Такі висновки відповідають правовій позиції Об`єднаної палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі №127/7029/15-ц.

Судом встановлено, що автомобіль «Mitsubishi Pajero», 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , був проданий ОСОБА_2 14 травня 2021 року (а. с. 65 т.1).

З даним позовом позивач звернувся 30 серпня 2021 року, що підтверджується відбитком штампу вхідної кореспонденції місцевого суду на першому аркуші позовної заяви (а.с. 3 т.1). Уточнену позовну заяву ОСОБА_1 подав до місцевого суду 16 лютого 2023 року (а.с. 68-86 т.2).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Тобто, позивач не позбавлений права на стягнення половини вартості автомобіля «Mitsubishi Pajero», 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Однак, висновку експерта щодо визначення ринкової вартості вказаного вище транспортного засобу на час розгляду справи позивачем не представлено, клопотання про призначення відповідної судової експерти - не заявлено, що підтверджується матеріалами справи.

Більше того, позивач не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині стягнення та розміру грошової компенсації за 1/2 частину вартості автомобіль «Mitsubishi Pajero», 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , у сумі 202492,50 грн.

Тому підстави для стягнення нарахувань, у зв`язку з інфляцією, на частку вартості продажу автомобіля в сумі 60437,84 грн. - відсутні, адже вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Щодо позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача грошової компенсації в розмірі 1/2 частки грошових коштів в сумі 2731,45 доларів США, колегія зазначає наступне.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на наявність грошових заощаджень на рахунках, відкритих у банках на ім`я відповідачки, станом на липень 2020 року, у загальному розмірі 5462,89 доларів США.

Згідно виписки з особового рахунку, відкритого на ім`я відповідачки в АТ КБ «ПриватБанк» (картка № НОМЕР_4 ), станом на 24.07.2020 баланс на рахунку становив 5462,89 дол. США (а.с. 131 т. 1). Також, згідно змісту вказаної вище виписки, операції по картковому рахунку здійснювались регулярно, тобто баланс постійно змінювався (а.с. 127-165 т.1).

При цьому, позивачем не доведено, що шлюбні відносини між сторонами були припинені у липні 2020 року, зокрема з 25.07.2020.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 грудня 2021 року №205/1574/2021 про розірвання шлюбу між сторонами набрало законної сили 11.01.2021.

У мотивувальній частині вказаного вище рішення, зокрема, зазначено, що сторони не дійшли згоди щодо дати остаточного припинення шлюбних відносин. Так сторона позивача у позові наполягала на припиненні шлюбних відносин у травні 2019 року, під час розгляду справи по суті позивач наголошував вже на такій даті припинення вказаних відносин як липень 2020 року, а відповідачка, не визнаючи вказаних обставин, взагалі стверджувала про припинення таких відносин у 2018 році.

У даній цивільній справі, що розглядається, позивач також не надав належних та допустимих доказів щодо встановлення дати припинення сторонами шлюбних відносин, клопотань про витребування відповідних доказів судом також не заявляв.

Відповідачка не визнає дату припинення шлюбних відносин у липні 2020 року, зазначаючи, що фактичні сімейні відносини були припинені задовго до цього.

Позивач у судовому засіданні місцевого суду, надаючи пояснення в якості свідка за його згодою, стверджував, що вказані вище кошти отримувались відповідачкою за здійснену нею підприємницьку діяльність, яку вона не реєструвала, але здійснювала.

ОСОБА_2 , надаючи пояснення в судовому засіданні в якості свідка за її згодою, зазначила суду першої інстанції про надходження грошових коштів від її знайомого в якості дарунку. На спростування презумпції спільності права власності подружжя на майно відповідачкою також було надано копію листа громадянина Республіки Корея ОСОБА_7 від 28 грудня 2021 року разом з нотаріально засвідченим перекладом, яким він підтвердив, що надіслані ним кошти ОСОБА_2 в період з 07 серпня 2018 року по 28 грудня 2021 року через банківські перекази Swift Transfers через АТ КБ «Приватбанк» були відправлені у подарунок (а. с. 194-201 т.1).

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; приймаючи до уваги недоведеність позивачем факту припинення шлюбних відносин між сторонами у липні 2020 року, зокрема з 25.07.2020; враховуючи також відсутність будь-яких належних та достатніх доказів щодо отримання відповідачкою 5462,89 дол. СШАсаме від її підприємницької діяльності, на що посилається позивач, - колегія дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача грошової компенсації в розмірі 1/2 частки грошових коштів в сумі 2731,45 доларів США, які перебували на картковому рахунку саме з балансом 5462,89 дол. США у період з 24.07.2020 по 27.07.2020, тобто чотири дні.

Колегія звертає увагу, що, станом на час набрання законної сили рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 грудня 2021 року №205/1574/2021 про розірвання шлюбу (11.01.2021), вищевказана спірна грошова сума на картковому рахунку відповідачки була відсутня, що свідчить про недоведеність наявності у подружжя заощаджень на час розірвання шлюбу.

Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія звертає увагу, що рішення місцевого суду, згідно змісту апеляційної скарги, оскаржене лише в частині частині залишених без задоволення позовних вимог про виділення ОСОБА_1 гаражу № НОМЕР_1 в гаражному кооперативі «Комунар», стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача нарахувань, у зв`язку з інфляцією, в сумі 60437,84 грн., 1/2 частки грошових коштів у валюті в сумі 2731,45 доларів США, а також стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошової компенсації за 1/2 частку вартості гаража № НОМЕР_1 у розмірі 75002,50 грн.

Тому суд апеляційної інстанції справу в частині задоволення позовних вимог про визнання в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності за кожним по 1/2 частці земельної ділянки площею 0,1005 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 1210100000:08:329:0004, по 1/2 частині житлового будинку, загальною площею 204,1 кв.м, по АДРЕСА_1 , право власності на який не зареєстровано; а також стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсацію за 1/2 частину вартості автомобіль «Mitsubishi Pajero», 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , в розмірі 202492,50 грн, - не переглядає, згідно вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України.

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 82 ЦПК України).

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2023 року в оскаржуваній частині - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді І.А. Єлізаренко

О.В. Свистунова