Постанова

від 20.02.2024 по справі 705/4507/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/334/24Головуючий по 1 інстанціїСправа №705/4507/23 Категорія: на ухвалу Єщенко О.І. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2024 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії:

суддів Новікова О.М., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.

за участю секретаря Матюхи В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Софійського Сергія Юрійовича на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 грудня 2023 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рост», ОСОБА_2 , треті особи: Головне управління ДПС у Черкаській області, Товарна Біржа «Універсальна», про витребування майна з чужого незаконного володіння , -

в с т а н о в и в:

У грудні 2023 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Софійський С.Ю. звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, яку мотивував тим, що у провадженні Уманського міськрайонного суду Черкаської області знаходиться справа №705/4507/23 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Рост» (надалі - відповідач 1), ОСОБА_2 (надалі - відповідач 2) про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Виходячи з того, що предметом позову є витребування з ТОВ «Рост» на користь ОСОБА_1 нерухомого майна: будівлі виробничі (підрозділ № 204) з прибудовами та ґанком (літ В9, В1 ХІІ), загальною площею 10 860,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з чужого незаконного володіння, то ефективним заходом забезпечення позову є арешт спірного майна та заборона вчинення можливих дій, рішень ТОВ «Рост» з відчуження спірного майна до вирішення судом справи по суті.

На підставі викладеного позивач просив суд забезпечити позов шляхом заборони ТОВ «Рост» вчиняти будь-які дії та приймати рішення щодо передачі, відчуження нерухомого майна: будівлі виробничі (підрозділ № 204) з прибудовами та ґанком (літ В9, В1 ХІІ), загальною площею 10860,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; накласти арешт на нерухоме майно: будівлі виробничі (підрозділ № 204) з прибудовами та ґанком (літ В9, В1 ХІІ), загальною площею 10860,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться у власності ТОВ «Рост».

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 грудня 2023 року у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Софійського Сергія Юрійовича про забезпечення позову відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивовано тим, що оцінюючи ризики можливого невиконання чи утруднення виконання рішення, співмірність вказаного заходу забезпечення позову з предметом позову, а також ймовірність порушення законних прав та інтересів заявника у справі в разі невжиття забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява представника позивача не містить доводів стосовно того, як саме невжиття вказаного вище заходу забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду. Також заявником не надано достатніх доказів, які б свідчили про очевидний та об`єктивний характер порушення його прав чи інтересів у справі в разі незабезпечення позову шляхом накладення арешту на майно.

Крім того, у заяві про забезпечення позову міститься посилання на те, що ТОВ «Рост» в подальшому зможе вчинити дії та прийняти відповідні рішення, що призведуть до реальної загрози невиконання можливого рішення суду. Зазначені доводи заявника не обґрунтовані та не підтверджені жодними доказами, у тому числі такими, які можуть свідчити про недобросовісні дії з боку відповідача.

В апеляційній скарзі адвокат Софійський С.Ю., вважаючи ухвалу суду незаконною, необґрунтованою, поставленою судом з порушенням норм процесуального права та недотриманням норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просив її скасувати та винести нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду, у зв`язку з тим, що ТОВ «Рост» вже вчинивши дії направлені на незаконне заволодіння чужим майном в майбутньому, дізнавшись про те, що законний власник намагається повернути майно, вчинить такі дії, що будуть направлені на продаж та/або іншим шляхом відчуження від себе на користь пов`язаних з ним третіх осіб спірного майна.

У відзиві на апеляційну скаргу директор ТОВ «Рост» Лазебник Н.Р. вказує, що у позовній заяві від 21.08.2023 року про витребування майна з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 зазначив, що рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 01.12.2021 року у справі №701/804/21, що набрало законної сили 04.01.2022, заяву ОСОБА_1 встановлено факт того, що 30.08.2010 року товарною біржею «Універсальна» був проведений аукціон з продажу нерухомого майна боржника ДП «Рубін»: будівлі виробничої (підрозділ №204), з прибудовами та ганок (літ В9, В17, в7, ХІІ) площею 10860,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , переможцем якого відповідно до Протоколу про проведення аукціону на Товарній біржі «Універсальна» від 30.08.2010 року №032/а визнано ОСОБА_1 і з яким, як покупцем, укладено Договір купівлі-продажу активів боржника ДП "Рубін".

У цій позовній заяві також зазначено, що наявними документами та рішенням суду підтверджується його право власності на придбане майно з аукціону з продажу активів платника податків, які перебувають в податковій заставі.

Разом з тим, постановою Черкаського апеляційного суду від 05.12.2023 року по справі №701/804/21 рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 01.12.2021 року скасовано, заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача.

Звернуто увагу суду, що у даній справі відсутні документи, зі змісту яких можливо встановити, що ОСОБА_1 є або був власником спірного нерухомого майна.

При цьому право приватної власності попереднього власника ОСОБА_2 на 43/200 частин комплексу, нежитлових будівель та споруд було зареєстровано відповідно до вимог чинного законодавства 22 квітня 2010 року, а тому вищезазначене майно ніколи не вибувало із власності ОСОБА_1 , оскільки останній ніколи не був і на даний час не є власником даного майно.

24.09.2010 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Рост» було укладено договір купівлі-продажу вказаних нежитлових будівель та споруд.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 24.12.2012 року по справі №11/5026/1738/2012 задоволено повністю позов ТОВ «Рост» про виділ нерухомого майна зі спільної часткової власності та визнання права власності на це майно.

Звернуто увагу суду, що з моменту придбання майна у ОСОБА_2 , тобто з 24.09.2010 року і по даний час ТОВ «Рост» не відчужено жодного квадратного метру виробничої будівлі загальною площею 10860,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Колегія суддів, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Згідно з вимогами частин 1 та 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Оскаржуване судове рішення не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та(або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Подібні правові висновки сформульовано Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19), від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20), від 20 лютого 2019 року у справі № 754/4437/18 (провадження № 61-47464св18), а також Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові від 13 грудня 2021 року у справі № 367/3765/20 (провадження № 61-549св21).

У рішенні від 19 березня 1997 року заява № 18357/91 у справі «Горнсбі проти Греції» (Case of Hornsby v. Greece) Європейський суд з прав людини, практика якого відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судом як джерело права, зазначив, що «право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін».

У постановах Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18, від 19 травня 2022 року у справі № 619/2293/21 (провадження № 61-15440св21) зазначено, що повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у т.ч. задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Частиною третьою статті 12 і частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Предметом даного позову є витребування майна з чужого незаконного володіння відповідача ТОВ «Рост» будівлі виробничої (підрозділ №204), з прибудовами та ганок (літ В9, В17, в7, ХІІ) площею 10860,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке останнє набуло на підставі договору купівлі-продажу від 24.09.2010 року.

За таких обставин колегія суддів виходить з того, що захист прав, свобод та інтересів позивача ОСОБА_1 до ухвалення рішення у справі може стати неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а тому є підстави для забезпечення позову.

У постанові Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі № 643/12369/19 роз`яснено, що: «арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна це перешкода у вільному розпорядженню майном.

Верховний Суд зауважує, що враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.

Верховний Суд звертає увагу, що арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.»

Колегія суддів вважає, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо нерухомого майна є достатніми для забезпечення виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог позивача, а тому накладення арешту на таке майно є недоцільним.

Відчуження вказаного майна призведе до ускладнення захисту прав позивача, тому необхідним видом забезпечення позову буде заборона вчиняти будь-які дії. Вказаний вид забезпечення є співмірними з позовними вимогами.

Заходи забезпечення позову є тимчасовими і в разі вирішення між сторонами спору можуть бути скасовані судом.

Доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу, що позивач не є та ніколи не був власником спірних нежитлових приміщень, не може бути взятий до уваги, оскільки ці доводи є предметом розгляду справи по суті і не можуть встановлюватись та оцінюватись судом при розгляді питання про забезпечення позову.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункти 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України).

Із матеріалів апеляційної скарги, змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є частково обґрунтованою і наведені в ній доводи дають підстави для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення у частині відмови у забезпеченні позову шляхом заборони вчиняти певні дії.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Софійського Сергія Юрійовича - задовольнити частково.

Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 грудня 2023 року - скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити частково.

Заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Рост» вчиняти будь-які дії та приймати рішення щодо передачі, відчуження нерухомого майна: будівлі виробничі (підрозділ № 204) з прибудовами та ґанком (літ В9, В1 ХІІ), загальною площею 10860,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст постанови складено 26 лютого 2024 року.

Судді: