Ухвала

від 13.09.2023 по справі 932/5946/23

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 932/5946/23

Провадження № 1-кс/932/3027/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2023 року м. Дніпро

Слідчий суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в приміщенні суду в м. Дніпро скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого, щодо неповернення тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 12022041030001684 від 14.09.2022 року, -

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська звернувся адвокат ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 зі скаргою, в якій просить зобов`язати слідчого СВ Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області повернути ОСОБА_4 автомобіль марки Kia Sorento д.н.з. НОМЕР_1 , який був тимчасово вилучений під час обшуку 15.08.2023 року.

В обґрунтуванняклопотання зазначає,04.08.2023року Бабушкінськимрайонним судомм. Дніпропетровська по провадженню №1-кс/932/2909/23 було прийнято ухвалу, якою було надано дозвіл на проведення обшуку автомобіля марки Kia Sorento, д.н. НОМЕР_1 , який зареєстрований та перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_4 (додається).

15.08.2023 року о 08 год 03 хв було проведено обшук автомобіля марки Kia Sorento, д.н. НОМЕР_1 в ході якого незаконно було вилучено вищезазначений автомобіль (додається).

Таким чином, судом не надавався дозвіл па вилучення автомобіля, у той же час, слідчі ігноруючи приписи КПК України та ухвалу суду вирішили незаконно вилучити автомобіль у ОСОБА_4 .

Станом на 17.08.2023 року слідчий так і не повернув ОСОБА_4 вищезазначений автомобіль.

Враховуючи викладене, у разі не подання слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення манна клопотання про його арешт, майно має бути негайно повернуте особі, в якої його було вилучено.

З урахуванням того, що слідчий розпочав обшук 15.08.2023 року о 08 год 03 хв, то останнім днем для подання клопотання про арешт майна - є 17.08.2023 року о 08 год 03 хв. Тобто, встановлені КПК України строки для тимчасового вилучення майна вичерпано.

У той же час, наявність постанови слідчого про визнання тимчасово вилученого майна речовими доказами не припиняє обов`язок слідчого його повернути у разі відсутності ухвали про арешт речових доказів.

Крім того, зазначений автомобіль не містить інформацію про обставини, що розслідуються, не відповідає критеріям визначеним в ст. 98 КПК, а отже не є доказами у цьому кримінальному провадженні.

Таким чином, слідчим внаслідок непропорційного втручання порушено право на мирне володіння своїм майном.

З огляду на викладене, зазначений автомобіль має бути повернутий його власнику негайно, як того вимагають приписи ч.5 ст. 171 КПК України

В судове засіданні власник майна не з`явився, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином. Представник скаржника адвокат ОСОБА_3 через канцелярію Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська подав заяву про розгляд скарги без участі скаржника та представника. Скаргу підтримує та просить задовольнити.

Слідчий СВ Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області до суду не з`явився, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, зокрема, рішень у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, «Олександр Шевченко проти України» від 26.04.2007, «Трух проти України» від 14.10.2003, особа у розумні інтервали часу має вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження.

З огляду на те, що при повідомленні судом про місце та час розгляду справи, вжито всіх заходів щодо забезпечення процесуальних прав особи, яка подала скаргу, будучи обізнаним про наявність в провадженні суду скарги, не дивлячись на достатність часу для того, щоб з`явитися до суду та дізнатися про рух справ, заявниця не вжила заходів для явки до суду, не подала будь-яких заяв, враховуючи принцип судочинства, зазначений у практиці Європейського суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, беручи до уваги суспільну увагу до розгляду такої категорії справ, суддя вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка подала скаргу.

Керуючись положеннями ч. 3ст. 306 КПК України, слідчий суддя вважає за можливе розглядати скаргу за відсутності вказаних осіб.

У зв`язку з цим та у відповідності до ч. 4ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду скарги слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

Дослідивши матеріали скарги, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, надавши оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Стаття 2 КПК України встановлює, щозавданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтями 8,9 КПК України передбачено -кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають змісті спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Приписами ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантовано право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Стаття 303 КПК України містить вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені слідчому судді під час досудового розслідування.

Так, під час досудового розслідування можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, а також у нездійсненні процесуальних дій, які вони зобов`язані вчинити у визначений цим Кодексом строк.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «Мельник проти України» право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.

Згідно ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Чинне кримінальне процесуальне законодавство визначає правовий режим майна, яке було вилучено у власника чи законного володільця в ході досудового розслідування. Таке майно є тимчасово вилученим. При цьому не має значення, чи вилучалось майно на підставі ухвали слідчого судді, чи ні.

Отже, будь-яке майно, що вилучено під час проведення досудового розслідування, є тимчасово вилученим, і вирішення подальшої долі цього майна вирішується шляхом приєднання до матеріалів кримінального провадження, винесення постанови про визнання речовим доказом, і звернення до слідчого судді з відповідним клопотанням про арешт такого майна.

З наданих слідчому судді матеріалів встановлено, що в провадженні СВ Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження, відомості про яке 14.09.2022 року внесені до ЄРДР за № 12022041030001684 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України.

Згідно протоколу обшуку від 10.08.2023 року, встановлено, що 10.08.2023 року на підставі ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04.08.2023 року було проведено обшук транспортного засобу автомобіля марки «Kia Sorento», д.н. НОМЕР_1 , який зареєстрований та перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_4 , з метою відшукання та вилучення паспортів,документів таречей,що належатьтретім особам,наркотичних,психотропних чимедичних препаратів,алкогольних напоїв та чорнових записів.

Так, під час вищевказаного обшуку у ОСОБА_4 було вилучено автомобіль марки «Kia Sorento», д.н. НОМЕР_1 .

Однак, ухвала на проведення обшуку в автомобілі надає право проникнути один раз в автомобіль та провести там обшук, проте слідчим суддею не надавався дозвіл на вилучення власне автомобіля, ключів від нього та свідоцтва про реєстрацію даного транспортного засобу.

Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено (ч. 2 ст. 167 КПК України).

Системний аналіз норм КПК України дає підстави вважати, що вилучене під час обшуку майно є тимчасово вилученим майном, яке при наявності передбачених ст. 98 КПК України ознак може бути визнано речовим доказом або на яке, при наявності передбачених ст. 170 КПК України підстав, ухвалою слідчого судді може бути накладено арешт.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

За змістом ст. 169 КПК України, тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучене, в таких випадках: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.

Слідчим суддею встановлено, що згідно відомостей, які містяться в автоматизованій системі документообігу суду «Д-3». 21.08.2023 року до слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська звернувся слідчий із відповідним клопотанням про арешт вищевказаного вилученого майна, однак, ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 від 04.09.2023 року у задоволенні клопотання слідчого СВ Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 , погодженого прокурором Центральної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_6 , по кримінальному провадженню № 12022041030001684 від 14.09.2022, про арешт майна, відмовлено.

Відповідно до ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до норм ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", п.п. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

В даному випадку такі вимоги Конвенції не дотримані, оскільки неповернення тимчасово вилученого майна його законному власнику (володільцю) становить втручання у право особи на мирне володіння майном.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що доводи адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 , викладені у скарзі про повернення тимчасово вилученого майна, у повній мірі знайшли своє підтвердження, та у повній мірі доведені під час розгляду клопотання та узгоджуються із наданими слідчому судді доказами.

З огляду на наведене, приймаючи до уваги, що арешт на вилучене майно ухвалою слідчого судді не накладався, а тому зазначене в клопотанні майно має статус тимчасово вилученого, у зв`язку із чим, слідчий суддя приходить до висновку, що вилучене в ході обшуку майно, утримується органом досудового розслідування без належної на те правової підстави, а відтак право власності володільця вилученого майна є порушеним, тому зазначене майно підлягає негайному поверненню власнику (володільцю).

Відповідно до ст. 307 КПК України слідчим суддею за наслідками розгляду скарги на дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора останній може зобов`язати слідчого вчинити певну дію.

Відтак, скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про повернення тимчасово вилученого майна належить задовольнити повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 22, 26, 167-69, 171, 303, 306, 307, 309, 376, 395 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого, щодо неповернення тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 12022041030001684 від 14.09.2022 року задовольнити.

Зобов`язати слідчого СВ Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області в рамках кримінального провадження № 12022041030001684 від 14.09.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України повернути ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 транспортний засіб - автомобіль марки Kia Sorento д.н.з. НОМЕР_1 , який був тимчасово вилучений під час обшуку 15.08.2023 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Ігор КОНДРАШОВ