Ухвала

від 26.02.2024 по справі 369/6005/23

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/6005/23

Провадження №2/369/1116/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2024 року м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченко А.В., розглянувши заяву адвоката Ярошинської Ірини Анатоліївни, яка діє в інтересах заявника ОСОБА_1 про забезпечення позову, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2024 року адвокат Ярошинська І.А., яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із заявою про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на: приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта: 2468436032000) та належить ТОВ «Петрівський квартал 3», код ЄДРПОУ 42005404 на праві приватної власності.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що в провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області знаходиться на розгляді цивільна справа № 369/6005/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрівський квартал 3» про зобов`язання вчинити дії.

12.01.2021 року між ТОВ «Петрівський квартал 3» та ОСОБА_1 був укладений Договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_2 .

Відповідно до п. 1.1 Договору продавець зобов`язувався передати у власність покупця майнові права на квартиру АДРЕСА_3 , проектний будинок АДРЕСА_4 .

Відповідно до п. 1.3 Договору предметом договору є майнові права на квартиру, які після готовності об`єкта будівництва до експлуатації реалізується шляхом реєстрації покупцем права власності в установленому законом порядку, за умови виконання своїх обов`язків за цим договором продавець зобов`язаний передати покупцю документи, необхідні для державної реєстрації права власності на квартиру.

Покупець виконав свої зобов`язання та сплатив ціну майнових прав на квартиру шляхом перерахування коштів згідно з розділом 3 Договору на поточний рахунок продавця, що підтверджується квитанціями про оплату та довідкою виданою ТОВ «Петрівський квартал 3» від 13.01.2021 року про те, що ОСОБА_1 , виконала свої зобов`язання, щодо оплати ціни майнових прав на квартиру в повній мірі.

Відповідно до п. 2.4 Договору орієнтовний строк прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію 01 квартал 2021 року. Продавець має право в односторонньому порядку змінити термін прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва на строк до трьох місяців, і це не буде вважатися порушенням умов цього договору.

Відповідно до п. 5.2.5 Договору продавець зобов`язується повідомити покупця про готовність об`єкта будівництва до експлуатації.

Відповідно до п. 5.2.6 Договору продавець зобов`язується підписати акт прийому-передачі квартири, за умови повного виконання покупцем зобов`язань щодо оплати ціни майнових прав на квартиру протягом 90 календарних днів від дати готовності до експлуатації завершеного об`єкта будівництва.

Тобто, фактично договором визначено, що найпізніший допустимий момент виконання обов`язків відповідача до здачі об`єкту будівництва в експлуатацію 02 квартал 2021 року.

Однак, з настанням встановленого договором граничного строку закінчення будівництва та введення об`єкту в експлуатацію та, як наслідок, настанням граничного строку передачі квартирі позивачеві, відповідач свої договірні зобов`язання не виконав. Зокрема, позивачу, як покупцеві квартири, не було направлено передбачене договором повідомлення про введення будинку в експлуатацію, не запропоновано підписати акт приймання-передачі, не запропоновано укласти договори з експлуатуючими організаціями щодо забезпечення електро та водо постачання, тощо та, як наслідок, з боку відповідача, як продавця не передано позивачеві як покупцю у власність квартири, що є порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором.

З метою з`ясування всіх обставин, представником було надіслано адвокатські запити та встановлено, що: будинок введено в експлуатацію в липні 2021 року; на будинок та квартиру 29.07.2021 року виготовлено технічний паспорт, 03.08.2021 року новозбудованому будинку присвоєно фактичну адресу: АДРЕСА_3 ; відповідач 29.09.2021 року всупереч умовам договору не передав у власність позивача майнові права на квартиру, а зареєстрував за собою право власності на приміщення АДРЕСА_5 . Українки; 11.11.2021 року відповідач діючи, як іпотекодавець уклав відносно квартири договір іпотеки; після укладення договору іпотеки щодо квартири, в державному реєстрі речових прав, було зареєстровано заборону відчуження квартири (номер запису про обтяження 44998939).

Отже, незважаючи на те, що будинок збудовано та введено в експлуатацію, фактичне виконання відповідачем умов договору, яке полягає в передачі позивачеві квартири, на момент подання позову, не відбулось.

Оскільки спірна квартира, майнові права на яку придбав позивач, протиправно передані відповідачем в іпотеку ТОВ «Фінансова компанія «АЛЬТА КАПІТАЛ» існує ризик утруднення виконання рішення суду по суті, через те, що ТОВ «Фінансова компанія «АЛЬТА КАПІТАЛ», як іпотеко держатель, має право на задоволення своїх вимог у разі невиконання основного зобов`язання за рахунок предмету іпотеки спірної квартири. Цей ризик є більш ніж реальним, оскільки строк виконання основного зобов`язання іпотекодаця (відповідача) перед іпотеко держателем (ТОВ «Фінансова компанія «АЛЬТА КАПІТАЛ») визначено як 11.11.2022 року, а отже цей строк є таким, що вже настав. За таких умов, ТОВ «Фінансова компанія «АЛЬТА КАПІТАЛ» в будь-який момент може задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки. Це в свою чергу призведе до набуття права на квартиру ТОВ «Фінансова компанія «АЛЬТА КАПІТАЛ» як добросовісним набувачем, що очевидно утруднить виконання рішення суду у справі по суті спору.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заяву про забезпечення позову слід залишити без задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Із роз`яснень Верховного Суду України у п. 4 постанови Пленуму від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

При цьому цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

У відповідності до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Тобто, законодавець вказує лише на можливість, а не обов`язок суду забезпечити позов, при чому відповідно до вимог законодавства це можливо за умови, що з матеріалів справи чи самої заяви про забезпечення позову вбачається, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. При цьому, під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Отже, невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам. Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення. Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку. Заходи щодо забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Слід відзначити, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість продажу спірного майна без наведення відповідного обґрунтування та підтвердження їх належними доказами згідно зі статтею 81 ЦПК України, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Проте, наведені у заяві про забезпечення позову підстави представника позивача ґрунтуються лише на припущеннях, тоді як забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, доказів чого представник не надав.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

З врахуванням наведеного, суд, надаючи оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи співмірність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, приходить до висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.

Крім того, суд звертає увагу на той факт, що відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд, при розгляді заяви про забезпечення позову, повинен з`ясувати характер спору, що виник між сторонами, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову - це сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо існує ймовірність невиконання судового рішення у майбутньому або виникнення складнощів під час його виконання.

Тобто, вжиття заходів забезпечення позову є заходом забезпечення в майбутньому виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на: приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта: 2468436032000) та належить ТОВ «Петрівський квартал 3», код ЄДРПОУ 42005404 на праві приватної власності, слід відмовити, оскільки зазначений заявником захід забезпечення позову не є співмірним заявленій позовній вимозі.

На підставі вище викладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Одночасно суд роз`яснює, що ця відмова не позбавляє заявника на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали.

Керуючись статтями 149-153, 258, 260 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви адвоката Ярошинської Ірини Анатоліївни, яка діє в інтересах заявника ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № № 369/6005/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрівський квартал 3» про зобов`язання вчинити дії відмовити.

Копію ухвали невідкладно направити заявнику.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії даної ухвали.

Ухвала набирає законної сили в порядку встановленому ч. 2 ст. 261 ЦПК України.

Суддя А.В. Янченко