Постанова

від 21.02.2024 по справі 916/2455/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/2455/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Богатиря К.В., Таран С.В.

секретар судового засідання Герасименко Ю.С.

За участю представників учасників справи:

від ТОВ "ЛТК Електрум" адвокат Іванченко Анастасія Валеріївна

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТК Електрум"

на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2023 (повний текст складено та підписано 08.12.2023, суддя Щавинська Ю.М.)

по справі №916/2455/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТК Електрум"

до Публічного акціонерного товариства "Чорноморська тютюнова компанія"

про стягнення 413 191,27 грн

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛТК Електрум" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Чорноморська тютюнова компанія", в якій просило суд стягнути з відповідача основний борг в сумі 413 191,27 грн та судові витрати.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.11.2023 позов ТОВ "ЛТК Електрум" задоволено частково, стягнуто з ПАТ "Чорноморська тютюнова компанія" на користь ТОВ "ЛТК Електрум" основний борг у сумі 279 502 грн 61 коп., судовий збір у сумі 3 354 грн 03 коп. В задоволенні решти позову відмовлено.

14.11.2023 до суду першої інстанції від позивача надійшло клопотання про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на правничу допомогу у сумі 49 975,13 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 27.11.2023 по справі №916/2455/23 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТК Електрум" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Чорноморська тютюнова компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТК Електрум" витрати на професійну правничу допомогу у сумі 12 000 грн, у задоволенні решти заяви відмовлено.

Вказане судове рішення обґрунтоване тим, що в акті про приймання-передачі наданої правничої допомоги сторонами визначено, що загальна вартість послуг щодо підготовки, складення та подання позовної заяви, письмових пояснень та додаткових письмових пояснень, складає 26 000 грн за 13 сторінок тексту. Однак, при дослідженні позовної заяви судом було встановлено, що фактично обсяг позовної заяви становить 2 сторінки, приймаючи до уваги ту обставину, що інші сторінки позовної заяви містять виключно перелік актів здачі-приймання електричної енергії за договором із зазначенням передплати споживача та проведених споживачем оплат, складання якого є суто технічною звіркою проведених розрахунків та обчисленням утвореної заборгованості, а отже, не потребує знань у галузі права.

Водночас, як вказано судом першої інсатнції, сторінки позовної заяви (2 аркуші), які стосуються правової кваліфікації правовідносин, містять посилання виключно на положення договору, норми ГК України та ЦК України, без врахування релевантної судової практики та інших нормативно-правових актів, які регулюють подібні правовідносини. Аналогічних висновків суд дійшов також при детальному дослідженні письмових пояснень та додаткових письмових пояснень, наданих позивачем.

Щодо заявлених витрат на послуги з попереднього консультування клієнта, вивчення наданих клієнтом документів, вивчення судової практики, визначення та погодження із клієнтом правової позиції у справі (2 години - 4 000 грн), суд першої інстанції зазначив, що останні фактично охоплюються послугою щодо підготовки, складення та подання позовної заяви, зазначеною раніше, з огляду на що суд не вбачає підстав для повторного нарахування таких витрат.

З приводу заявлених витрат на участь адвоката у двох судових засіданнях по справі, місцевий господарський суд зазначив, що жодного разу явка сторін у судове засідання при розгляді справи обов`язковою не визнавалась, а загальна тривалість судових засідань по справі не перевищувала 1,5 годин (з урахуванням перебування судом у нарадчій кімнаті для прийняття кінцевого процесуального рішення по справі).

Також, на думку місцевого господарського суду є завищеним розмір гонорару адвоката з урахуванням рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі та пропорційності по відношенню до сторін та предмету спору. Дана справа є справою незначної складності, стосується стягнення грошових коштів за договором постачання електричної енергії. Судова практика з цього питання є сталою та послідовною. Обсяг доказів складається виключно з актів здачі-прийняття електричної енергії, за якими позивачем поставлено відповідачу електричну енергію у розмірі 413 191,27 грн.

Судом першої інстанції також врахововано, що відповідачем позиція з приводу позовної заяви висловлена не була, що відповідно зумовило відсутність необхідності подання позивачем інших заяв по суті справи окрім позовної заяви, яка за своїм змістом не є складною для адвоката, який за своїм правовим статусом має достатню правову кваліфікацію, а отже не вимагала значних витрат часу та зусиль.

З огляду на наведене, та враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, часткове задоволення судом позовних вимог тощо, суд першої інстанції визнав за необхідне покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 12 000 грн.

Не погодившись з додатковим рішенням, позивач звернулася з апеляційною скаргою до Південно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2023 року у справі №916/2455/23, винести нове рішення, яким заяву ТОВ «ЛТК Електрум» задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача понесені під час розгляду даної справи витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 33 803 грн. 17 коп.

В апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що оскаржуване додаткове рішення прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з огляду на таке.

Так, апелянт посилаючись на приписи чинного процесуального законодавства, а також висновки викладені у постановах Верховного Суду, зазначає, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони. При цьому, саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

В той же час, як на тому наполягає скаржник, відповідачем не було подано будь-яких клопотань, заперечень про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, тому підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат з урахуванням наведених обставин були відсутні.

На переконання апелянта, від першої інстанції, самостійно зменшивши розмір витрат на правову допомогу порушив принцип змагальності сторін в господарському судочинстві. По суті, в даному випадку змагальність відбувалась не між сторонами, а безпосередньо із судом, що є порушенням принципу змагальності сторін, що призвело до винесення незаконного та необґрунтованого рішення.

Посилаючись на приписи п.3 ч.4 ст.129 ГПК України апелянт вважає, що з урахуванням часткового задоволення заявлених позовних вимог, що складає 67,64 % від загальної заявленої до стягнення суму боргу, то витрати на професійну правничу допомогу мали б бути стягнуті у розмірі 33 803,17 грн, що відповідно складає 67,64 % від 49 975,13 грн витрат, як були заявлені позивачем.

Апелянт також наголошує на тому, що саме через незаконні дії відповідача, позивач був змушений звернутись до суду та до адвоката для захисту своїх порушених прав. У зв`язку з чим, вимушений був понести витрати на професійну правничу допомогу, які мають бути компенсовані за рахунок відповідача.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 15.01.2024 було відкрито апеляційне провадження по справі №916/2455/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТК Електрум" на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2023 та призначено справу до розгляду на 21.02.2024.

20.02.2024 судом апеляційної інстанції отримано заяву в якій скаржник зазначив, що сторонами у справі №916/2455/23 у добровільному порядку, за взаємною згодою було погоджено компенсацію витрат на професійну правничу допомогу понесених позивачем під час розгляду справи у Господарському суді Одеської області у розмірі 20 000 грн, з огляду на що апелянт просить стягнути з відповідача на свою користь понесені під час розгляду даної справи витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн. 00 коп.

Оцінка даній заяві надана в мотивувальній частині даної постанови.

Під час судового засідання від 21.02.2024 апелянт просив, з урахуванням поданої заяви, оскаржуване додаткове рішення скасувати, винести нове рішення, яким заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛТК Електрум» задовольнити частково та стягнути з відповідача на свою користь понесені під час розгляду даної справи витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

У відповідності до ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, у позовній заяві позивачем було зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат складає 50 000 грн, а також заявлено клопотання у порядку ч.8 ст.129 ГПК України.

Представником позивача також було заявлено усне клопотання у порядку ч.8 ст.129 ГПК України під час висловлення вступного слова у судовому засіданні 08.11.2023.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.11.2023 позов ТОВ "ЛТК Електрум" задоволено частково, стягнуто з ПАТ "Чорноморська тютюнова компанія" на користь ТОВ "ЛТК Електрум" основний борг у сумі 279 502 грн 61 коп., судовий збір у сумі 3 354 грн 03 коп. В задоволенні решти позову відмовлено.

14.11.2023 до суду першої інстанції від позивача надійшло клопотання про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на правничу допомогу у сумі 49 975,13 грн.

Зазначена заява мотивована тим, що позивачем у зв`язку з розглядом даної справи в місцевому господарському суді були понесені судові витрати, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу у сумі 49 975,13 грн, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Приймаючи оскаржуване додаткове рішення місцевий господарський суд, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, часткове задоволення судом позовних вимог тощо, визнав за необхідне покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 12 000 грн, а в задоволенні решти заяви відмовити.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає таке.

Відповідно до приписів статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За положеннями ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Крім того, п. 2 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

За положеннями ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічну правову позицію викладено зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.09.2021 у справі №918/1045/20).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не скористався своїм правом на подання клопотання щодо зменшення заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу понесених позивачем у суді першої інстанції.

Відповідно до ч.8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Так, позивачем протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду було надано до суду першої інстанції докази понесення витрат на професійну правничу допомогу, зокрема договір про надання правничої допомоги №0525-2 від 25.05.2023, укладений між позивачем та адвокатом Іванченко Анастасією Валеріївною, додаткову угоду №2 до вказаного договору від 25.05.2023 та Акт приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором від 10.11.2023.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За змістом статті ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

На підтвердження надання правової допомоги суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №520/9408/18).

За умовами укладено між ТОВ "ЛТК Електрум" (клієнт) та адвокатом Іванченко А.В. (адвокат) договору про надання правничої допомоги №0525-2 від 25.05.2023 адвокат бере на себе зобов`язання надавати клієнту правову (правничу) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором та у відповідності із законодавством України. Адвокат зобов`язується здійснювати представництво та захист інтересів клієнта щодо стягнення грошових коштів з Публічного акціонерного товариства "Чорноморська тютюнова компанія".

Відповідно до п.5.1 договору за надання правової допомоги клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар, сума якого узгоджується за згодою сторін та підтверджується актами надання послуг.

У додатковій угоді №2 від 25.05.2023 до договору про надання правової допомоги, сторони погодили порядок оплати юридичних послуг (гонорару) адвоката у справі щодо стягнення грошових коштів з Публічного акціонерного товариства "Чорноморська тютюнова компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТК Електрум".

Пунктом 2 додаткової угоди сторони погодили, що вартість послуг за надану правову допомогу складається з наступного:

- підготовка, складення та подання позовної заяви, будь-яких заяв, клопотань, відзивів, заперечень, пояснень тощо до судів у господарській справі щодо стягнення з Публічного акціонерного товариства "Чорноморська тютюнова компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТК Електрум" грошових коштів (1 сторінка (шрифт 11; тема Times New Roman, поля 2 см, міжрядковий інтервал 1) 2 000 грн);

- участь адвоката Іванченко А.В. у судовому засіданні (1 судове засідання 3 000 грн);

- попереднє консультування клієнта, вивчення наданих клієнтом документів, вивчення судової практики, визначення та погодження із клієнтом правової позиції у справі (1 година 2 000 грн).

Відповідно до п.3 додаткової угоди, оплата послуг з представництва інтересів у суді сплачується протягом 3-х робочих днів з дня набрання судовим рішенням законної сили. У випадку ухвалення рішення суду на користь клієнта, клієнт зобов`язується протягом 10 календарних днів, з дня проголошення рішення суду першої інстанції сплатити на користь адвоката "гонорар успіху" за прийняте на користь клієнта рішення в розмірі 5 відсотків від суми, яка буде задоволена рішенням суду до стягнення з відповідача. Клієнт також бере на себе зобов`язання по оплаті судових витрат (в тому числі, але не виключно, судового збору, витрат на проведення судових експертиз тощо).

Згідно з п.7.1 та п.7.2 додаткової угоди правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується сторонами та скріплюється печатками (за наявності). Адвокат надає клієнту акт приймання-передачі наданої правової допомоги, в якому зазначається зміст наданої правової допомоги, розмір гонорару, який підлягає сплаті відповідно до умов договору, час сплати гонорару, додаткові витрати, які були понесені бюро понад узгоджену суму гонорару (якщо такі мали місце).

Відповідно до п.7.3 та п.7.4 клієнт зобов`язаний на протязі п`яти днів з моменту отримання акту приймання-передачі наданої правової допомоги підписати його або протягом вказаного строк надати письмове заперечення, в якому обґрунтувати причину відмови від приймання наданої правової допомоги та підписання відповідного акту. Якщо протягом строку, вказаного в п.7.3 додаткової угоди, клієнт не підписав акт приймання-передачі наданої правової допомоги і не надав письмове заперечення, правова допомога вважається наданою та прийнятою клієнтом і підлягає оплаті протягом 2-х днів після надання (надсилання) клієнту відповідного рахунку на оплату.

Позивачем також надано до суду акт про приймання-передачі наданої правничої допомоги від 10.11.2023, згідно з яким адвокат у період з 25.05.2023 до 08.11.2023 виконав наступні послуги:

- підготовка, складення та подання позовної заяви до Господарського суду Одеської області про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Чорноморська тютюнова компанія" коштів у розмірі 413 191, 27 грн (9 сторінок, загальна вартість 18 000 грн);

- підготовка, складення та подання до Господарського суду Одеської області письмових пояснень по справі №916/2455/23 (2 сторінки, загальна вартість 4 000 грн);

- підготовка, складення та подання до Господарського суду Одеської області додаткових письмових пояснень по справі №916/2455/23 (2 сторінки, загальна вартість 4 000 грн);

- попереднє консультування клієнта, вивчення наданих клієнтом документів, вивчення судової практики, визначення та погодження із клієнтом правової позиції у справі (2 години, загальна вартість 4 000 грн)

- участь адвоката Іванченко А.В. у судовому засіданні у справі №916/2455/23 (23.10.2023, 08.11.2023) (загальна вартість 6 000 грн).

Загальна вартість перелічених послуг становить 36 000 грн.

Крім того, п. 2 акту сторони погодили, що "гонорар успіху" за прийняте судом першої інстанції на користь клієнта рішення в розмірі 5 відсотків від суми, яка задоволена рішенням суду до стягнення з відповідача складає 13 975,13 грн: (5 % від 279 502,61 грн).

Отже, позивачем надано докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 49 975,13 грн.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що у відповідності ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У даному випадку, рішенням Господарського суду Одеської області від 08.11.2023 позов ТОВ "ЛТК Електрум" задоволено частково, стягнуто з ПАТ "Чорноморська тютюнова компанія" на користь ТОВ "ЛТК Електрум" основний борг у сумі 279 502 грн 61 коп., судовий збір у сумі 3 354 грн 03 коп. В задоволенні решти позову відмовлено, а тому розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу понесених позивачем під час розгляду справи у суді першої інстанції має відбуватись з урахуванням приписів ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Відтак, з огляду на часткове задоволення позовних вимог (67,64%) розмір витрат понесених позивачем на правову допомогу складає 33 803,17 грн (67,64% від загально заявленого розмірі 49 975,13 грн).

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), пункт 7.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 (провадження № 12-43гс22)).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (пункт 112 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії/ бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат (пункт 115 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (пункт 119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (пункт 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Висновки, аналогічні відображеним вище, раніше були викладені і в постановах Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Так, колегія суддів зазначає, що дана справа за своїм предметом та підставами не відноситься до категорії складних, матеріли справи не містять значного обсягу доказів по справі, які потребують детального дослідження сторонами по справі. Сама справа налічує станом на час прийняття судового рішення 110 аркушів.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції представником позивача було надано до суду лише позовну заяву, заяви про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, письмові пояснення та додаткові пояснення.

Також, представник позивача приймала участь у судових засіданнях суду першої інстанції у режимі відеоконференції 23.10.2023 та 08.11.2023.

Щодо наданих адвокатом послуг, які наведені в акті про приймання-передачі наданої правничої допомоги від 10.11.2023, зокрема подання позовної заяви, письмових пояснень та додаткових письмових пояснень, загальна сума яких складає 26 000 грн за 13 сторінок тексту, колегія суддів зазначає таке.

Як вбачається з наявних матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, фактично обсяг позовної заяви з обґрунтуванням заявлених позовних вимог складає 2 сторінки, оскільки решта позовної заяви містять виключно перелік актів здачі-приймання електричної енергії за договором із зазначенням передплати споживача та проведених споживачем оплат, складання якого є суто технічною звіркою проведених розрахунків та обчисленням утвореної заборгованості, а отже, не потребує знань у галузі права.

В свою чергу, сторінки позовної заяви (2 аркуші), які стосуються правової кваліфікації правовідносин, містять посилання виключно на положення договору, норми ГК України та ЦК України, без врахування релевантної судової практики та інших нормативно-правових актів, які регулюють подібні правовідносини.

Щодо заявлених витрат на послуги з попереднього консультування клієнта, вивчення наданих клієнтом документів, вивчення судової практики, визначення та погодження із клієнтом правової позиції у справі (2 години - 4 000 грн), то як вірно встановлено судом першої інстанції, останні фактично охоплюються послугою щодо підготовки, складення та подання позовної заяви, а тому фактично є повторним нарахуванням тих самих витрат.

Слід також врахувати, що відповідачем по справі не було надано ані відзиву на позовну заяву, ані пояснень, заперечень тощо, що відповідно зумовило відсутність необхідності подання позивачем інших заяв по суті справи окрім позовної заяви, яка за своїм змістом не є складною для адвоката, який за своїм правовим статусом має достатню правову кваліфікацію, а отже не вимагала значних витрат часу та зусиль.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що справедливим та співмірним є часткове задоволення заяви позивача та стягнення з відповідача на його користь 12 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу понесених в суді першої інстанції.

Судова колегія відхиляє твердження апелянта з приводу того, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони, з огляду на таке.

Дійсно, суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Між тим, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) з врахуванням критеріїв ч. ч. 5-7, 9 ст.129 ГПК України, може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Подібні висновки викладено зокрема у постановах Верховного Суду у справі № 922/3436/20, у справі № 910/7586/19, у справі № 910/16803/19.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд з дотриманням приписів чинного процесуального законодавства зменшив розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу з власної ініціативи.

Відтак, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов цілком обґрунтованого та вірного висновку щодо часткового задоволення заяви позивача, а наведені в апеляційній скарзі доводи таких висновків не спростовують.

З приводу поданої скаржником заяви в якій останній зазначив, що сторонами у справі у добровільному порядку, за взаємною згодою було погоджено компенсацію витрат на професійну правничу допомогу понесених позивачем під час розгляду справи у Господарському суді Одеської області у розмірі 20 000 грн, з огляду на що апелянт просить стягнути з відповідача на свою користь понесені під час розгляду даної справи витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн. 00 коп., колегія суддів зазначає таке.

За приписами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 74 ГПК України).

Разом з цим у порушення наведених законодавчих приписів, скаржником не надано жодних доказів на підтвердження того, що між сторонами було погоджено компенсацію відповідачем витрат на професійну правничу допомогу понесених позивачем під час розгляду справи у Господарському суді Одеської області у розмірі 20 000 грн.

Також, статтею 266 ГПК України визначено, що особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження. У разі доповнення чи зміни апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, повинна подати докази надсилання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. В іншому разі суд не враховує такі доповнення чи зміни.

Однак скаржник протягом законодавчо визначеному строку не звертався до суду апеляційної інстанції із відповідною заявою (клопотанням) про зміну вимог за апеляційною скаргою, а також не надав доказів її надсилання відповідачеві по справі.

З огляду на таке, колегія суддів залишає вищенаведену заяву позивача поза увагою.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржником порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування додаткового рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2023 відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2023 у справі №916/2455/23 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 26.02.2024.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Богатир К.В.

Суддя Таран С.В.