Рішення

від 26.02.2024 по справі 501/3920/23

ІЛЛІЧІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 26.02.2024

Справа № 501/3920/23

2/501/329/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2024 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі:

головуючого судді Пушкарського Д.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Тимко М.Л.,

представника відповідача Марченка Д.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Іллічівського міського суду Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства морський торговельний порт «Чорноморськ» (третя особа Незалежна профспілка працівників морського торгового порту «Чорноморськ») про визнання незаконним та скасування наказу та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

До Іллічівського міського суду Одеської області звернувся ОСОБА_1 з позовом (а.с.3-5) в якому просить:

- визнати незаконним та скасувати наказ директора Державного підприємства морський торговельний порт «Чорноморськ» за №155-К від 17.08.2023 «Про призупинення дії трудового договору з робітником з комплексного обслуговування й ремонту будинків 2 розряду портового флоту ДП «МТП «Чорноморськ» ОСОБА_1 »;

- стягнути з Державного підприємства морський торговельний порт «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 17.08.2023 день ухвалення рішення у справі;

- стягнути з Державного підприємства морський торговельний порт «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 судові витрати.

Позивач вважає оспорюваний наказ незаконними оскільки причиною видання зазначеного наказу, якою керувався директор ДП «МТП «Чорноморськ»», це наявність ст.13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2136-ІХ.

Тобто, на думку позивача наказ №155-К від 17.08.2023 є необґрунтованим та не пов`язаним з абсолютною неможливістю надання роботодавцем та виконання ним роботи за своєю спеціальністю і кваліфікацією.

Окрім того, директором порту відповідно до наказу №102-К від 16.06.2023 «Про заходи в період воєнного стану» залишено працювати на підприємстві 380 працівників від загального штату порту, що суперечить основній умові для призупинення дії трудового договору, якою є одночасна абсолютна неможливість надання роботи та абсолютна неможливість виконання роботи у зв`язку з військовою агресією.

Позивач до суду не з`явився, але надав заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с.39).

Відповідач надав до суду відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволені позову в повному обсязі (а.с.60-64), мотивуючи тим, що причиною та підставою рішення про призупинення дії трудового договору з позивачем є закінчення строку дії «Ініціативи з безпечного транспортування агропродукції через Чорне море, що призвело до неможливості забезпечення роботою працівників підприємства та підвищення ступеня небезпеки знаходження на всій території підприємства в наслідок обстрілів портової інфраструктури.

Представник третьої особи був належним чином сповіщений про день і час судового розгляду справи, однак до суду не з`явився, але надав заяву в якій просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та розгляд справи проводити за його відсутності (а.с.30-32).

Суд вивчивши доводи позивача, пояснення відповідача та доводи третьої особи по справі, дослідивши та перевіривши докази, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 працює в портофлоті ДП «МТП «Чорноморськ» робітником з комплексного обслуговування й ремонту будинків 2 розряду (а.с.8-9).

16.09.2022 директором порту було видано наказ за №204/О-115 «Про припинення трудового договору», яким 27.09.2022р. позивача було звільнено по п.1 ст.40 КЗпП України, у зв`язку зі скороченням чисельності.

На підставі Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 24.07.2023 по цивільній справі 501/3693/22 позов ОСОБА_1 був задоволений, вищезазначений наказ про звільнення позивача був визнаний незаконним та скасований, позивач був поновлений на роботі ДП «МТП «Чорноморськ» на посаді робітника з комплексного обслуговування й ремонту будинків 2 розряду (а.с.10-12).

Наказом директора ДП «ІМТП «Чорноморськ» за №154-К від 17.08.2023 трудові відносини з ОСОБА_1 були поновлені(а.с.14).

Наказам директора ДП «ІМТП «Чорноморськ»» за №155-К від 17.08.2023 дію трудового договору з ОСОБА_1 було призупинено (а.с.15).

Відповідно до змісту ст.13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2136-ІХ, призупинення діїтрудового договору-це тимчасовеприпинення роботодавцемзабезпечення працівникароботою ітимчасове припиненняпрацівником виконанняроботи заукладеним трудовимдоговором узв`язку іззбройною агресієюпроти України,що виключаєможливість обохсторін трудовихвідносин виконуватиобов`язки,передбачені трудовимдоговором. Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану.

Призупинення дії трудового договору не може бути прихованим покаранням і не застосовується до керівників та заступників керівників державних органів, а також посадових осіб місцевого самоврядування, які обіймають виборні посади.

Призупинення дії трудового договору оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця, в якому, зокрема, зазначається інформація про причини призупинення, у тому числі про неможливість обох сторін виконувати свої обов`язки та спосіб обміну інформацією, строк призупинення дії трудового договору, кількість, категорії і прізвища, ім`я, по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) відповідних працівників, умови відновлення дії трудового договору.

Таким чином, аналізуючи зазначену норму матеріального права, до основної умови для призупинення дії трудового договору є одночасна абсолютна неможливість надання роботи та абсолютна неможливість виконання роботи у зв`язку з військовою агресією.

Відповідно до роз`яснень Міністерства економіки України в Листі за №4712-06/22838-09 від 09.05.2922:

під абсолютною неможливістю надання роботодавцем та виконання працівником роботи слід розуміти: 1) Знищення виробничої, організаційної, технічної можливості, засобів виробництва або майно роботодавця в результаті бойових дій; 2) Їх функціонування є неможливим; 3) Переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливе.

Окрім того, зазначена норма матеріального права вимагає від роботодавця обов`язкового обґрунтування наказу (розпорядження), в якому, зокрема, зазначається інформація про причини призупинення, у тому числі про неможливість обох сторін виконувати свої обов`язки та спосіб обміну інформацією, строк призупинення дії трудового договору, кількість, категорії і прізвища, ім`я, по батькові (за наявності), реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) відповідних працівників, умови відновлення дії трудового договору.

17.08.2023 наказам директора ДП «ІМТП «Чорноморськ» за №155-К дію трудового договору з позивачем було призупинено (а.с.15).

Єдиною причиною видання зазначеного наказу, якою керувався директор ДП «МТП «Чорноморськ», це наявність ст.13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2136-ІХ.

Тобто незважаючи на вимоги ст.13 Закону, наказ є необґрунтований, носить формальний характер та не пов`язаний з абсолютною неможливістю надання відповідачем та виконання позивачем роботи за своєю спеціальністю і кваліфікацією.

Окрім того, директором порту відповідно до наказу за №102-К від 16.06.2023 «Про заходи в період воєнного стану» залишено працювати на підприємстві 416 працівників від загального штату порту втому числі і портофлоту (а.с.16-22).

Також, суд бере до уваги, що управлінням інспекційної діяльності в Одеській області Міжрегіонального управління Державної служби з питань праці у вересні місяці поточного року на Підприємстві здійснено позачерговий захід державного (нагляду) контролю з питань додержання законодавства про працю.

Підчас заходів, встановлено не відповідність аналогічного наказу директора порту за №236 від 21.07.2023 «Про призупинення дії трудового договору з окремими працівниками ДП МТП «Чорноморськ», встановлено не відповідність зазначеного організаційно-розпорядчого документу діючому нормативно-правовому регламентуванню даного питання (а.с.34-38).

Але, очевидно, що відповідач застосовуючи наказ за №155-К від 17.08.2023 про призупинення дії трудового договору з позивачем, проігнорував попередні висновки управлінням інспекційної діяльності в Одеській області Міжрегіонального управління Державної служби з питань праці наданих підчас перевірки наказу директора порту за №236 від 21.07.2023 «Про призупинення дії трудового договору з окремими працівниками ДП МТП «Чорноморськ» та допустив аналогічне порушення вимог ст.13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ.

Що стосується доводів відповідача стосовно того, що ст.13 Закону 2136-ХІ передбачено призупинення дії трудового договору не тільки у відношенні всього персоналу, а і відносно конкретних працівників (наведених у відповідному переліку) та стосовно підстав і чинників призупинення дії трудового договору (а.с.62), то суд відноситься до них критично, адже ст.13 Закону 2136-ХІ встановлює виключний перелік підстав призупинення дії трудового договору та вимоги до локальних нормативних актів (наказів, розпоряджень), якими запроваджується призупинення дії трудового договору.

Відповідно до ст.ст.3, 22, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно з ст.ст.14, 15 Закону, у межах своєї діяльності професійні спілки повинні максимально сприяти забезпеченню обороноздатності держави та забезпечувати громадський контроль за мінімальними трудовими гарантіями, передбаченими цим Законом.

На період дії воєнного стану призупиняється діястатті 44Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та відповідні норми колективних договорів.

Відшкодування працівникам та роботодавцям пов`язаних із трудовими відносинами грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти України, здійснюється за рахунок коштів держави-агресора, а також коштів, отриманих з/від відповідних фондів на відновлення України, у тому числі міжнародних, міжнародної технічної та/або поворотної чи безповоротної фінансової допомоги, інших джерел, передбачених законодавством.

Порядок визначення і відшкодування працівникам та роботодавцям пов`язаних із трудовими відносинами грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти України, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, відповідності до вище зазначених норм матеріального права, враховуючи ті обставини, що підчас воєнного стану профспілки позбавлені фінансових можливостей реалізації своїх соціальних програм для членів профспілок і їх родин, а призупинення дії трудового договору де-юре позбавляє працівників роботи та єдиного джерела існування, тому саме на Державу покладається зобов`язання забезпечити соціальні гарантії не нижче від прожиткового мінімуму встановленого законом для громадян з якими призупинено дію трудового договору, за рахунок коштів держави-агресора, а також і інших коштів, отриманих з/від відповідних фондів на відновлення України, у тому числі міжнародних, міжнародної технічної та/або поворотної чи безповоротної фінансової допомоги, інших джерел, передбачених законодавством.

Адже позбавлення засобів існування шляхом призупинення дії трудового договору на період дії військового стану, безпосередньо негативно впливає на людину, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпеку, права і свободу та їх гарантії, які визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю та є змістом і спрямованістю діяльності держави (ст.3 Конституції України).

Відповідно до змісту ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд у судовому процесі зобов`язаний керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними із засад (принципів) цивільного судочинства є верховенство правата повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом.

Згідно з вимогами ст.55 Конституції України, кожному гарантується право знати свої права і обов`язки.

Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом.

Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є не чинними.

Таким чином, при застосуванні нормативно правового акту локальної дії, що стосується прав і обов`язків працівників, саме на роботодавця покладається обов`язок на доведення працівникам порядку та механізму відшкодування працівникам грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти України.

Атому, суд приходить до висновку, що відсутність в спірному наказові втому числі доведення працівникам порядку та механізму забезпечення мінімальних соціальних гарантій у вигляді відповідного відшкодування працівникам грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти України підчас призупинення дії трудового договору, суперечить діючому нормативно-правовому регламентуванню та нормам прямої дії.

Таким чином суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволеною в повному обсязі.

Що стосується інших доводів відповідача викладених у відзиві на позов, то суд відноситься до них критично, адже вони не спростовують встановлені факти та докази на підставі яких суду прийшов до відповідних висновків.

Відповідно до змісту ст.235 КЗпП України, У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Таким чином у відповідності до зазначеної норми матеріального права, порушені права працівника незаконними діями роботодавця (звільнення, переведення, відсторонення тощо) підлягають захисту шляхом їх поновлення та стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно з п.5 Постанови КМ України «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» за №100 від 08.1995р. зі змінами, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до п.8 вищезазначеної Постанови, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів(годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до змісту ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так відповідно до додаткового рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 13.10.2023 по цивільній справі №501/3693/23 (а.с.42-44): середньоденний заробіток працівника складає 202,93 грн.

Середня кількість робочих змін складає 20,94 р/з.

Загальна середня кількість робочих змін за час вимушеного прогулу з 17.08.2023 по 21.02.2024 складає 125,64 р/з ((20,94 х 6)+3).

Середній заробіток за час вимушеного прогулу складає: 125,64 р/з х 202,93 грн. = 25496,12 грн.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 25496,12 грн.

Статтею 141ЦПК Українипередбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн. (а.с.1).

Враховуючи, що позов підлягає задоволенню, то відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь позивача сплачений ним судовий збір.

Відповідно до п.1 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір»від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Згідно ч.6ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивача за заявлені вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу звільнено від сплати судового збору, то з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в розмірі 1073,60 грн.

Керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства морський торговельний порт «Чорноморськ» (третя особа Незалежна профспілка працівників морського торгового порту «Чорноморськ») про визнання незаконним та скасування наказу та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ директора Державного підприємства морський торговельний порт «Чорноморськ» за №155-К від 17.08.2023 «Про призупинення дії трудового договору з робітником з комплексного обслуговування й ремонту будинків 2 розряду портового флоту ДП «МТП «Чорноморськ» ОСОБА_1 ».

Стягнути з Державного підприємства морський торговельний порт «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 17.08.2023 по 21.02.2024 в розмірі 25496,12 грн.

Стягнути з Державного підприємства морський торговельний порт «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1073,60 грн.

Стягнути з Державного підприємства морський торговельний порт «Чорноморськ» на користь держави судовий збір в розмірі 1073,60 грн.

Відповідно до ст.430 ЦПК України допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 26 лютого 2024 року.

Суддя