Постанова
від 26.02.2024 по справі 910/10442/23
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2024 р. Справа№ 910/10442/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Коротун О.М.

Суліма В.В.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного підприємства "Перша інсталяційна компанія"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 25.10.2023 (оприлюднено 31.10.2023)

у справі №910/10442/23 (суддя Полякова К.В.)

за позовом Приватного підприємства "Перша інсталяційна компанія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Розетка.УА"

про стягнення 135 944,20 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Приватне підприємство "Перша інсталяційна компанія" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Розетка.УА" про стягнення 94 166,67 грн. безпідставно набутих коштів, 6 075,69 грн. трьох процентів річних та 35 701,84 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем відшкодована відповідачу сума неотриманого відповідачем податкового кредиту за заблокованою податковою накладною від 25.06.2019 № 8, проте остання наразі вже зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.10.2023 відмовлено повністю в задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Перша інсталяційна компанія".

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що позивачем не було доведено правових підстав для стягнення з відповідача 94 166,67 грн у якості безпідставно набутих коштів, оскільки сплата позивачем відповідачу на підставі господарського договору суми штрафу, яка обчислюється за умовами договору в розмірі податкового кредиту, не змінює правової природи такої суми, як договірної неустойки. Відтак, правова підстава для утримання відповідачем спірної суми грошових коштів, сплаченої позивачем за договором в якості штрафу, не відпала після реєстрації податкової накладної від 25.06.2019 №8 в Єдиному реєстрі податкових накладних на підставі рішення суду у справі №640/11297/20.

Стосовно позовних вимог про стягнення 6 075,69 грн 3% річних та 35 701,84 грн інфляційних втрат суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у їх задоволенні, оскільки вони мають похідний характер від основної вимоги.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим судом рішенням Приватне підприємство "Перша інсталяційна компанія" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2023 повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Розетка.УА" на користь Приватного підприємства "Перша інсталяційна компанія" заборгованість у розмірі 135 944,20 грн., з яких: 94 166,67 грн. - безпідставно набуті грошові кошти, 6 075,69 грн. - нараховані 3% річних у порядку ст. 625 Цивільного кодексу України, 35 701,84 грн. - інфляційні втрати нараховані в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду фактичним обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Апелянт зазначає, що до нього було безпідставно застосовано штрафну санкцію, передбачену п. 8.7. договору від 10.10.2018, оскільки податкову накладну №8 від 25.06.2019 було зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних своєчасно, з дотриманням строків, визначених Податковим кодексом України.

Також апелянт вказує, що відповідач не втратив право на включення спірної суми грошових коштів за податковою накладною №8 від 25.06.2019 до податкового кредиту та з 21.10.2022 мав всі можливості включити суму ПДВ у розмірі 94 166,67 грн до суми податкового кредиту у податковій декларації з ПДВ за звітний період.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

В межах встановлених судом процесуальних строків письмового відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що у відповідності до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2023 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Перша інсталяційна компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2023 у справі №910/10442/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Коротун О.М., Сулім В.В..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2023 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Перша інсталяційна компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2023 у справі №910/10442/23 залишено без руху, надано строк для усунення недоліків, а саме надати докази наявності електронних кабінетів у Приватного підприємства "Перша інсталяційна компанія" та адвоката Гаврика Антона Вікторовича.

16.11.2023 через управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника Приватного підприємства "Перша інсталяційна компанія" адвоката Гаврика Антона Вікторовича надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Перша інсталяційна компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2023 у справі №910/10442/23 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/10442/23.

23.11.2023 на виконання вимог ухвали від 20.11.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/10442/23.

З огляду на наявність у матеріалах справи належних доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження та закінчення процесуальних строків на подання до суду документів, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа №910/10442/23 розглядалась протягом розумного строку.

Так, колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача в межах викладених скаржником доводів та вимог не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

10.10.2018 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу товару № 2018/464, на виконання якого позивачем поставлено товар відповідачу на суму 565 000,00 грн, у тому числі 94 166,67 грн. ПДВ.

За фактом поставки товару позивачем 15.07.2019 складено податкову накладну від 25.06.2019 № 8, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних контролюючим органом зупинено, а 27.07.2019 відмовлено в реєстрації.

У рішеннях Комісії ГУ ДФС від 22.07.2019 №1231041/39431722 підставою для відмови у реєстрації податкової накладної вказано: не надання платником податку копій документів: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої\специфіки, накладні (документи, не надано підкреслити); розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2021 у справі № 640/11297/20 визнано протиправним та скасовано рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 22.07.2019 № 1231041/39431722. Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 25.06.2019 № 8, подану Товариством з обмеженою відповідальністю "Перша інсталяційна компанія", датою її отримання - 15.07.2019 року. В іншій частині позову відмовлено.

Відповідно до квитанції від 21.10.2022 № 2 податкову накладну від 25.06.2019 № 8 прийнято та зареєстровано за рішенням суду.

У той же час, 26.04.2021 відповідач звернувся до позивача з вимогою № 2604/2020-2 про відшкодування суми податкового кредиту згідно з договором купівлі-продажу товару від 10.10.2018 № 2018/464 у сумі 94166,67 грн, як суми неустойки. У вимозі зазначено, що в договорі сторонами погоджено вважати суму неотриманого податкового кредиту з ПДВ як суму неустойки, яку постачальник повинен відшкодувати покупцю, якщо постачальник не зареєструє своєчасно податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач сплатив відповідачу грошові кошти в сумі 94 166,67 грн із призначенням платежу «неустойка за червень 2019 р. згідно з п. 8.7 договору поставки від 10.10.2018 без ПДВ», що підтверджується платіжним дорученням від 05.05.2021 № 608.

Звертаючись до суду з позовною заявою, позивач зазначив, що, оскільки штраф, визначений п.8.7 договору від 10.10.2018 безпідставно застосований до позивача, сума сплачених позивачем грошових коштів у розмірі 94 166,67 грн має бути повернута на підставі ст. 1212 ЦК України, оскільки вони зберігаються відповідачем без достатньої правової підстави.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Згідно з частиною 4 статті 3 Господарського кодексу України сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.

Відповідно до частини 1 статті 173 ГК України убачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У статті 174 ГК України зазначено, що господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об`єктів інтелектуальної власності та інших дій суб`єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

За замістом частини 1 статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно з частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За приписами частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини 2, 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

У статті 628 ЦК України вказано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 629 ЦК України).

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом першої інстанції встановлено, що в матеріалах справи не міститься доказів визнання в установленому законом порядку недійсним договору купівлі-продажу товару від 10.10.2018 № 2018/464 або його окремої частини.

Пунктом 8.7 договору сторонами погоджено, що у випадку не проведення реєстрації податкової накладної у визначений законодавством термін, продавець самостійно сплачує покупцю штраф у розмірі суми податку на додану вартість, яку покупець був позбавлений можливості включити до податкового кредиту через порушення продавцем терміну реєстрації податкових накладних, передбаченого законодавством.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач звертався до позивача з вимогою від 26.04.2021 № 2604/2020-2 про відшкодування суми податкового кредиту згідно з договором купівлі-продажу товару від 10.10.2018 № 2018/464 у сумі 94166,67 грн., як суми неустойки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у добровільному порядку сплатив на рахунок відповідача 94166,67 грн. із призначенням платежу «неустойка за червень 2019 р. зг. п. 8.7 договору поставки від 10.10.2018р. без ПДВ», що підтверджується платіжним дорученням від 05.05.2021 № 608.

Отже, сплата позивачем спірної суми грошових коштів у розмірі 94166,67 грн. здійснена на виконання умов пункту 8.7 договору купівлі-продажу товару від 10.10.2018 № 2018/464, та дана сума за своєю правовою природою є неустойкою (штрафом).

Варто зазначити, що сторонами при укладенні договору купівлі-продажу товару від 10.10.2018 № 2018/464 не погоджено умови, за яких сплачені на виконання пункту 8.7 договору в якості штрафу грошові кошти можуть бути повернуті позивачу.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Разом з тим, норми даної статті підлягають застосуванню, коли одна сторона безпідставно утримує майно іншої сторони та при цьому в неї відсутнє відповідне договірне зобов`язання з повернення цього майна.

Наявність певної правової підстави для набуття особою майна виключає застосування до неї положень статті 1212 Цивільного кодексу, якщо згадана підстава продовжує існувати.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у позасудовому порядку виконано господарське зобов`язання за договором купівлі-продажу товару від 10.10.2018 № 2018/464 у вигляді сплати штрафу відповідачу на підставі пункту 8.7 договору.

Суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що правовою підставою для сплати штрафу слугував саме договір купівлі-продажу товару від 10.10.2018 № 2018/464, який наразі є чинним та не містить умов щодо можливості повернення сплаченого за договором штрафу.

01.01.2022 набрав чинності Закон України від 30.11.2021 № 1914-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» (далі - Закон № 1914), відповідно до якого в пункті 198.6 статті 198 абзаци 4-6 викладено в іншій редакції та доповнено пункт новим абзацом: «У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних. Платники податку, які застосовують касовий метод податкового обліку, суми податку, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та не включені до податкового кредиту протягом періоду 365 календарних днів з дати складення таких податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних у зв`язку з відсутністю фактів списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, мають право на включення таких сум до податкового кредиту у звітному податковому періоді, в якому відбулося списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, але не пізніше ніж через 60 календарних днів з дати такого списання, надання інших видів компенсацій. У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг строків, зазначених у цьому пункті, переривається на період зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При прийнятті рішення судом першої інстанції були прийняті до уваги посилання позивача на зупинення строку для формування податкового кредиту на підставі п. 102.9. ПК України, п. 80 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, пп. 69.9 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України, у зв`язку з чим відповідач наразі не втратив на право на включення спірної суми грошових коштів за податковою накладною від 25.06.2019 № 8 до податкового кредиту.

При цьому, пунктом 80 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України встановлено, що суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних та які до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень" протягом 1095 календарних днів з дати їх складення не були включені до податкового кредиту, включаються до податкового кредиту протягом 365 календарних днів з дати набрання чинності зазначеним Законом, але не пізніше 1095 календарних днів з дати складення таких податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних. У разі зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зазначених в абзаці першому цього пункту, в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг строку 365 календарних днів зупиняється на період зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з 102.9. ПК України (що діяв у період з 17.03.2022 до 31.07.2023) на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 69.9 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім: дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених ст. 39 та ст. 39-2, п. 46.2 ПКУ, сплати податків та зборів платниками податків; строків проведення камеральних перевірок, оформлення їх результатів у порядку, визначеному ст. 86 ПКУ, подання скарги на податкове повідомлення-рішення за результатами камеральної перевірки, прийняття рішення за результатом її розгляду, нарахування пені; строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок, оформлення їх результатів у порядку, визначеному ст. 86 ПКУ, подання скарги на податкове повідомлення-рішення, рішення про застосування фінансових санкцій за результатами документальної позапланової перевірки або фактичної перевірки та прийняття рішення за результатами їх розгляду, адміністративного арешту майна за результатами документальної позапланової перевірки або фактичної перевірки; строків здійснення заходів з погашення податкового боргу платників податків - суб`єктів господарювання, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки, передбачені ст. 59 - 60, 87 - 101 ПКУ, та/або визначення грошових зобов`язань згідно із ст. 116 ПКУ.

01.08.2023 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану», яким пункт 102.9 статті 102 виключено.

Разом із цим, сплата позивачем відповідачу на підставі господарського договору суми штрафу, яка обчислюється за умовами договору в розмірі податкового кредиту, не змінює правової природи такої суми, як договірної неустойки.

З огляду на вищевикладене, правова підстава для утримання відповідачем спірної суми грошових коштів, сплаченої позивачем за договором в якості штрафу, не відпала після реєстрації податкової накладної від 25.06.2019 № 8 в Єдиному реєстрі податкових накладних на підставі рішення суду у справі № 640/11297/20.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем правових підстав для стягнення з відповідача 94166,67 грн у якості безпідставно набутих коштів.

Також колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про відмову у задоволенні вимог про стягнення 6 075,69 грн 3% річних та 35 701,84 грн інфляційних втрат, оскільки вони мають похідний характер від основної вимоги.

Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.

На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято відповідно до вимог матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Приватного підприємства "Перша інсталяційна компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2023 у справі №910/10442/23 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2023 у справі №910/10442/23 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови у задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Перша інсталяційна компанія" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2023 у справі №910/10442/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2023 у справі №910/10442/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на Приватне підприємство "Перша інсталяційна компанія".

4. Матеріали справи №910/10442/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню у касаційному порядку крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Коротун

В.В. Сулім

СудПівнічний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення26.02.2024
Оприлюднено27.02.2024
Номер документу117238307
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг

Судовий реєстр по справі —910/10442/23

Постанова від 26.02.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Майданевич А.Г.

Ухвала від 20.11.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Майданевич А.Г.

Ухвала від 08.11.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Майданевич А.Г.

Рішення від 25.10.2023

Господарське

Господарський суд міста Києва

Полякова К.В.

Ухвала від 12.07.2023

Господарське

Господарський суд міста Києва

Полякова К.В.

Ухвала від 05.07.2023

Господарське

Господарський суд міста Києва

Полякова К.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні