Постанова

від 12.02.2024 по справі 910/7260/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2024 р. Справа№ 910/7260/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Барсук М.А.

Кропивної Л.В.

при секретарі судового засідання Гуменюк І.О.,

за участю представників:

від позивача - Бернацька О.В.,

від відповідача - Слєпуха О.С.,

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ Ресурс Компані" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 у справі №910/7260/23 (суддя Босий В.П., повний текст складено - 28.08.2023) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ Ресурс Компані" про стягнення 226 989 898,71 грн.

ВСТАНОВИВ наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ Ресурс Компані" про стягнення 226 989 898,71 грн., з яких: основна заборгованості у розмірі 151 494 411,85 грн., пеня у розмірі 32 893 996,87 грн., 3% річних у розмірі 3 890 912,89 грн., інфляційні у розмірі 23 268 073,10 грн. та штраф у розмірі 15 442 504,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання із оплати отриманого природного газу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 у справі №910/7260/23 позов задоволено частково; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 151 494 411 (сто п`ятдесят один мільйон чотириста дев`яносто чотири тисячі чотириста одинадцять) грн. 85 коп., пеню у розмірі 16 446 998 (шістнадцять мільйонів чотириста сорок шість тисяч дев`ятсот дев`яносто вісім) грн. 44 коп., штраф у розмірі 7 721 252 (сім мільйонів сімсот двадцять одна тисяча двісті п`ятдесят дві) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 3 890 912 (три мільйони вісімсот дев`яносто тисяч дев`ятсот дванадцять) грн. 89 коп., інфляційні у розмірі 23 268 073 (двадцять три мільйони двісті шістдесят вісім тисяч сімдесят три) грн. 10 коп. та судовий збір у розмірі 939 400 (дев`ятсот тридцять дев`ять тисяч чотириста) грн. 00 коп.

Приймаючи вказане рішення місцевий господарський суд виходив з доведеності позивачем обставин порушення відповідачем умов договору в частині оплати отриманого природного газу.

При цьому, враховуючи специфіку діяльності обох сторін Рамкового договору під час дії воєнного стану, а також те, що заявлений до стягнення розмір штрафних санкцій є, на думку суду, завеликими, суд першої інстанції дійшов висновку, що обґрунтованим є зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій на 50%. Таке зменшення суд вважав оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду в частині задоволення позову та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апелянт в апеляційній скарзі посилається на форс-мажорні обставини, пов`язані з військовою агресією, настання яких, за його доводами, унеможливило своєчасність виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду в частині відмови у стягненні пені у сумі 16 446 998,43 грн та штрафу у сумі 7 721 252, 00 грн.

Апелянт посилається на відсутність підстав для зменшення пені та штрафу на 50 %.

В судовому засіданні представники апелянтів - позивача та відповідача у справі підтримали вимоги своїх апеляційних скарг та заперечили проти скарг один одного.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

01.10.2021 між ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (продавець) та ТОВ "Газ Ресурс Компані" (покупець) було укладено рамковий договір купівлі-продажу природного газу №2рд_БГр-ГРКо (надалі - Рамковий договір, який регулює відносини сторін щодо купівлі-продажу, передачі та прийому природного газу за угодою, що надалі іменується "Індивідуальний договір".

Пунктом 3.1 вказаного договору продавець передає покупцеві природний газ у порядку та на умовах, визначених в Індивідуальному договорі. Перехід права власності на природний газ відбувається на умовах, передбачених цим договором, якщо інше не передбачено Індивідуальним договором.

Згідно з п. 3.9 Рамкового договору після закінчення періоду поставки, у якому була здійснена передача газу, але не пізніше 8-го числа місяця, наступного за періодом поставки, якщо інше не передбачено Індивідуальним договором, продавець складає, підписує, скріплює своєю початковою комерційний акт та направляє на підпис покупцю його скановану копію на електронну адресу покупця, вказану у розділі 11 цього договору. Комерційний акт вважається отриманим покупцем в день направлення його продавцем на електронну адресу покупця, також продавець надсилає на підпис покупцю оригінали комерційного акту у двох примірниках, підписані та скріплені печаткою продавця, на поштову адресу покупця, вказану у розділі 11 цього договору.

Відповідно до п. 3.10 Рамкового договору покупець підписує, скріплює печаткою (за наявності) отриману скановану копію комерційного акту та направляє підписану ним скановану копію на електронну адресу продавця, вказану у розділі 11 цього договору. Покупець також підписує оригінал отриманого від продавця комерційного акту та повертає один примірних підписаного покупцем комерційного акту продавцю, не пізніше 12-го числа місяця, наступного за періодом поставки на поштову адресу продавця, вказану у розділі 11 цього договору.

За змістом п. 4.4 Рамкового договору покупець має здійснити оплату за природний газ на умовах, передбачених Індивідуальним договором.

01.10.2021 між сторонами був підписаний індивідуальний договір №БГр-21/22-ГРКо (надалі - Індивідуальний договір) до рамкового договору купівлі-продажу природного газу №2рд_БГр-ГРКо від 01.10.2021.

Згідно з п. 1 Індивідуального договору загальний період поставки з 02.10.2021 по 30.04.2022.

Пунктом 2 вказаного договору сторони узгодили, що договірний обсяг природного газу за загальний період поставки, що передається на умовах індивідуального договору, складається з суми усіх договірних обсягів за кожний період поставки, які формуються на підставі додаткових угод, укладених відповідно до пункту 7 цього індивідуального договору та заявок покупця про обсяг природного газу.

Відповідно до п. 12 Індивідуального договору оплата договірної вартості за відповідний період поставки здійснюється покупцем виключно грошовими коштами на банківський рахунок продавця протягом 45 календарних днів починаючи з дня, наступного за днем закінчення відповідного періоду поставки.

Копіями комерційних актів №1_10_БГр-ГРКо від 31.10.2021, №1_11_БГр-ГРКо від 30.11.2021, №1_12_БГр-ГРКо від 31.12.2021, №1_01_БГр-ГРКо від 31.01.2022, №1_02_БГр-ГРКо від 28.02.2022, №1_03_БГр-ГРКо від 31.03.2022 та №1_04_БГр-ГРКо від 30.04.2022 підтверджується факт передачі позивачем відповідачу природного газу у період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року на загальну суму 246 525 790,00 грн.

Згідно інформації про надходження грошових коштів на рахунок позивача, відповідачем частково було сплачено вартість поставленого природного газу на суму 95 031 378,15 грн. (з урахуванням заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 03.08.2022).

Решта заборгованості в розмірі 151 494 411,85 грн. відповідачем оплачена не була, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 12 Індивідуального договору оплата договірної вартості за відповідний період поставки здійснюється покупцем виключно грошовими коштами на банківський рахунок продавця протягом 45 календарних днів починаючи з дня, наступного за днем закінчення відповідного періоду поставки.

Як вже було вказано, позивачем відповідачу у період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року поставлено природний газ на загальну суму 246 525 790,00 грн.

Вказану вартість поставленого природного газу відповідач оплатив частково на суму 95 031 378,15 грн., решта боргу у розмірі 151 494 411,85 грн. оплачена не була.

Отже, станом на момент пред`явлення позову у даній справі строк виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати вартості природного газу настав.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 32 893 996,87 грн., штрафу у розмірі 15 442 504,00 грн., 3% річних у розмірі 3 890 912,89 грн. та інфляційних у розмірі 23 268 073,10 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Згідно п. 6.3 Рамкового договору за порушення покупцем строків проведення розрахунків за природний газ, визначених Договором та/або Індивідуальним Договором, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, покупець зобов`язаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а у випадку порушення покупцем строків оплати за природний газ більше ніж на 5 (п`ять) робочих днів, покупець зобов`язаний сплатити на користь продавця штраф, розмір якого становить 10 % від суми простроченого платежу.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена вказаною статтею сплата суми боргу за грошовим зобов`язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від наявності відповідного положення в договорі.

З урахуванням того, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання за договором, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості нарахувань пені у розмірі 32 893 996,87 грн., штрафу у розмірі 15 442 504,00 грн., 3% річних у розмірі 3 890 912,89 грн. та інфляційних у розмірі 23 268 073,10 грн.

Стосовно зменшення місцевим господарським судом на 50 % розмірів вказаних штрафу та пені, а також непогодження апелянта (позивача у справі) із таким зменшенням, колегія суддів зазначає наступне.

Так, частина третя статті 551 Цивільного кодексу України дозволяє зменшити розмір неустойки за рішенням суду за наявності кількох умов: якщо розмір неустойки значно перевищує розмір заподіяних невиконанням зобов`язання збитків; за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

При чому законодавцем не визначено переліку таких обставин. Це питання вирішується на підставі аналізу конкретної ситуації. Зокрема, істотне значення можуть мати обставини, які стосуються ступеня виконання зобов`язання, причин невиконання або неналежного виконання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків, тощо.

У свою чергу норми статті 233 Господарського кодексу України визначають як обставини, що беруться до уваги у випадку зменшення неустойки, ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть учать у зобов`язанні, не лише майнові, але і інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Правила частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

Водночас зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Отже, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19.

При цьому ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Колегія суддів звертає увагу, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 та у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 25.02.2020 у справі №903/322/19, від 07.04.2020 у справі № 904/1936/19, від 12.05.2020 у справі №910/9767/19, від 29.04.2020 у справі № 917/693/19 та від 26.05.2020 у справі №916/2586/19.

Слід також зазначити, що чинним законодавством України не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Тому, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №911/867/19 та 25.02.2020 у справі №904/2542/19).

При цьому реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Приймаючи до уваги, що відповідач виконав хоча й частково своє грошове зобов`язання з оплати отриманого природного газу, а матеріали справи не містять доказів понесення позивачем збитків, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для реалізації свого права щодо зменшення розміру пені та штрафу, що підлягає стягненню з відповідача, на 50% відсотків.

Таке зменшення, за висновком колегії суддів є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для них.

Колегія суддів звертає увагу, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд з урахуванням положень статті 86 Господарського процесуального кодексу України, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки, і такі дії суду не можуть бути підставою для скасування судового рішення в цій частині при відсутності інших порушень норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, Суд відхиляє доводи апеляційної скарги позивача про неправильне застосування місцевим господарським судом положень статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, оскільки суд першої інстанції в повній мірі дослідив відповідні обставини, передбачені зазначеними статтями та правильно застосував їх положення.

Стосовно доводів апеляційної скарги відповідача про необхідність звільнення його від сплати 151 494 411,85 грн. основного боргу, пені у розмірі 16 446 998,44 грн., штрафу у розмірі 7 721 252,00 грн., 3% річних у розмірі 3 890 912,89 грн. та інфляційних у розмірі 23 268 073,10 грн. у зв`язку з існуванням форс-мажорних обставин, слід зазначити наступне.

Обставиною непереборної сили (форс-мажором) в даному випадку відповідачем визначено військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

При цьому, скаржник вказує про те, що він постачав природний газ тільки побутовим споживачам міста Мелітополь та Мелітопольського району Запорізької області, а з 25.02.2022 мелітопольська міська територіальна громада знаходиться під окупацією, відтак надходження коштів від споживачів зменшилося, а потім взагалі майже зупинилося.

Частиною другою статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" передбачено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Водночас, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Крім того сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Колегія суддів зазначає, що воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо).

Відтак, одне лише передбачене законом віднесення введеного воєнного стану до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках воєнного стану унеможливлює виконання конкретного договору.

Колегія суддів враховує, що значна частина періоду заборгованості припадає до введення воєнного стану та окупації вказаних територій.

При цьому, слід також врахувати, що позивач після введення воєнного стану продовжував виконувати свої зобов`язання перед відповідачем та постачати йому природний газ, який він приймав і після 24 лютого 2022 року.

Таким чином, воєнний стан у зв`язку з військовою агресією не був непередбачуваною обставиною для його сторін, зокрема, для відповідача, який повинен був усвідомлювати можливі наслідки виконання договору зі свого боку під час дії воєнного стану.

Крім цього, не можуть бути підставою для звільнення відповідача від виконання грошових зобов`язань перед позивачем доводи про неотримання коштів від споживачів, яким постачання газу здійснювалося на окуповані території, оскільки відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційних скарг відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційних скарг відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за їх подання покладаються на позивача та відповідача (апелянтів).

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ Ресурс Компані" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 у справі №910/7260/23 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційних скарг покласти на їх заявників - позивача та відповідача у справі.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 у справі №910/7260/23.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови (враховуючи перебування судді Барсук М.А. у відпустці з 22.02.2024 по 23.02.2024) складено: 26.02.2024 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Барсук

Л.В. Кропивна