Постанова

від 24.04.2024 по справі 910/7260/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/7260/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С. В. головуючий (доповідач), Кролевець О.А., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,

представників:

позивача - Литвина П.В.,

відповідача - Слепухи О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 (головуючий суддя - Пономаренко Є.Ю., судді: Барсук М.А., Кропивна Л.В.) та рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 (суддя Босий В.П.) в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 16 446 998,43 грн та штрафу у розмірі 7 721 252,00 грн

у справі №910/7260/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ Ресурс Компані"

про стягнення 226 989 898,71 грн,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог

1.1.Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі також ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ Ресурс Компані" (далі також ТОВ "Газ Ресурс Компані") про стягнення 226 989 898,71 грн, з яких: основна заборгованість у розмірі 151 494 411,85 грн, пеня у розмірі 32 893 996,87 грн, 3% річних у розмірі 3 890 912,89 грн, інфляційні у розмірі 23 268 073,10 грн та штраф у розмірі 15 442 504,00 грн.

1.2.Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання із оплати отриманого природного газу.

2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

2.1.01.10.2021 між ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (продавець) та ТОВ "Газ Ресурс Компані" (покупець) було укладено рамковий договір купівлі-продажу природного газу №2рд_БГр-ГРКо (далі - Рамковий договір), який регулює відносини сторін щодо купівлі-продажу, передачі та прийому природного газу за угодою, що надалі іменується "Індивідуальний договір".

2.2.Пунктом 3.1 вказаного договору продавець передає покупцеві природний газ у порядку та на умовах, визначених в Індивідуальному договорі. Перехід права власності на природний газ відбувається на умовах, передбачених цим договором, якщо інше не передбачено Індивідуальним договором.

2.3.Згідно з пунктом 3.9 Рамкового договору після закінчення періоду поставки, у якому була здійснена передача газу, але не пізніше 8-го числа місяця, наступного за періодом поставки, якщо інше не передбачено Індивідуальним договором, продавець складає, підписує, скріплює своєю початковою комерційний акт та направляє на підпис покупцю його скановану копію на електронну адресу покупця, вказану у розділі 11 цього договору. Комерційний акт вважається отриманим покупцем в день направлення його продавцем на електронну адресу покупця, також продавець надсилає на підпис покупцю оригінали комерційного акту у двох примірниках, підписані та скріплені печаткою продавця, на поштову адресу покупця, вказану у розділі 11 цього договору.

2.4.Відповідно до пункту 3.10 Рамкового договору покупець підписує, скріплює печаткою (за наявності) отриману скановану копію комерційного акту та направляє підписану ним скановану копію на електронну адресу продавця, вказану у розділі 11 цього договору. Покупець також підписує оригінал отриманого від продавця комерційного акту та повертає один примірних підписаного покупцем комерційного акту продавцю, не пізніше 12-го числа місяця, наступного за періодом поставки на поштову адресу продавця, вказану у розділі 11 цього договору.

2.5.За змістом п.4.4 Рамкового договору покупець має здійснити оплату за природний газ на умовах, передбачених Індивідуальним договором.

2.6.01.10.2021 між сторонами був підписаний індивідуальний договір №БГр-21/22-ГРКо (далі - Індивідуальний договір) до Рамкового договору.

2.7.Згідно з пунктом 1 Індивідуального договору загальний період поставки з 02.10.2021 по 30.04.2022.

2.8.Пунктом 2 вказаного договору сторони узгодили, що договірний обсяг природного газу за загальний період поставки, що передається на умовах індивідуального договору, складається з суми усіх договірних обсягів за кожний період поставки, які формуються на підставі додаткових угод, укладених відповідно до пункту 7 цього індивідуального договору та заявок покупця про обсяг природного газу.

2.9.Відповідно до пункту 12 Індивідуального договору оплата договірної вартості за відповідний період поставки здійснюється покупцем виключно грошовими коштами на банківський рахунок продавця протягом 45 календарних днів починаючи з дня, наступного за днем закінчення відповідного періоду поставки.

2.10.Копіями комерційних актів №1_10_БГр-ГРКо від 31.10.2021, №1_11_БГр-ГРКо від 30.11.2021, №1_12_БГр-ГРКо від 31.12.2021, №1_01_БГр-ГРКо від 31.01.2022, №1_02_БГр-ГРКо від 28.02.2022, №1_03_БГр-ГРКо від 31.03.2022 та №1_04_БГр-ГРКо від 30.04.2022 підтверджується факт передачі позивачем відповідачу природного газу у період з жовтня 2021 року по квітень 2022 року на загальну суму 246 525 790,00 грн.

2.11.Згідно з інформацією про надходження грошових коштів на рахунок позивача, відповідачем частково було сплачено вартість поставленого природного газу на суму 95 031 378,15 грн (з урахуванням заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 03.08.2022).

2.12.Решта заборгованості в розмірі 151 494 411,85 грн відповідачем оплачена не була, що і стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1.Господарський суд міста Києва рішенням від 07.08.2023 у справі №910/7260/23, яке Північний апеляційний господарський суд залишив без змін постановою від 12.02.2024, позов задовольнив частково; стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 151 494 411,85 грн, пеню у розмірі 16 446 998,44 грн, штраф у розмірі 7 721 252 грн, 3% річних у розмірі 3 890 912,89 грн, інфляційні у розмірі 23 268 073,10 грн та судовий збір у розмірі 939 400 грн. В іншій частині у задоволенні позову відмовив.

3.2.Судові рішення обґрунтовані тим, що матеріалами справи підтверджено обставини порушення відповідачем умов договору в частині оплати отриманого природного газу. При цьому, враховуючи специфіку діяльності обох сторін Рамкового договору під час дії воєнного стану, а також те, що заявлений до стягнення розмір штрафних санкцій є, на думку судів, завеликими, суди дійшли висновків, що обґрунтованим є зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій на 50%. Таке зменшення суди вважали оптимальним балансом інтересів сторін у спорі, яке запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

4.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи

4.1.ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 16 446 998,43 грн та штрафу у розмірі 7 721 252,00 грн і прийняти нове рішення в цій частині про задоволення позову.

4.2.Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (талі - ГПК), зазначаючи, що судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 04.05.2018 у справі №908/1453/14, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19, від 31.03.2020 у справі №910/8698/19, від 03.06.2020 у справі №916/187/17, щодо застосування статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК), статті 74 ГПК.

4.3.Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив про безпідставність викладених у ній доводів та просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін, як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

5.Позиція Верховного Суду

5.1.Перед Верховним Судом у цій справі постало питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій приписів статей 233 ГК та статті 551 ЦК, на підставі яких суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, зменшили розмір заявленої до стягнення сум пені та штрафу на 50%.

5.2.Щодо вказаного питання колегія суддів зазначає таке.

5.3.Частина третя статті 551 ЦК дозволяє зменшити розмір неустойки за рішенням суду за наявності кількох умов: якщо розмір неустойки значно перевищує розмір заподіяних невиконанням зобов`язання збитків; за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

5.4.При чому законодавцем не визначено переліку таких обставин. Це питання вирішується на підставі аналізу конкретної ситуації. Зокрема, істотне значення можуть мати обставини, які стосуються ступеня виконання зобов`язання, причин невиконання або неналежного виконання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків, тощо.

5.5.У свою чергу норми статті 233 ГК визначають як обставини, що беруться до уваги у випадку зменшення неустойки, ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть учать у зобов`язанні, не лише майнові, але і інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

5.6.Правила частини третьої статті 551 ЦК та статті 233 ГК направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

5.7.Водночас зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

5.8.Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

5.9.Отже, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК та 233 ГК щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19.

5.10.При цьому ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

5.11.Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

5.12.Колегія суддів звертає увагу, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 та у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 25.02.2020 у справі №903/322/19, від 07.04.2020 у справі №904/1936/19, від 12.05.2020 у справі №910/9767/19, від 29.04.2020 у справі №917/693/19 та від 26.05.2020 у справі №916/2586/19.

5.13.Необхідно також зазначити, що чинним законодавством України не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Тому, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №911/867/19 та 25.02.2020 у справі №904/2542/19).

5.14.При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 ЦК та статтею 233 ГК щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

5.15.Приймаючи до уваги, що відповідач виконав хоча й частково своє грошове зобов`язання з оплати отриманого природного газу, а матеріали справи не містять доказів понесення позивачем збитків, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про наявність підстав для реалізації свого права щодо зменшення розміру пені та штрафу, що підлягає стягненню з відповідача, на 50% відсотків.

5.16.Таке зменшення, за належним чином мотивованими висновками судів попередніх інстанцій, є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для них.

5.17.Колегія суддів звертає увагу, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд з урахуванням положень статті 86 ГПК, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки, і такі дії суду не можуть бути підставою для скасування судового рішення в цій частині при відсутності інших порушень норм матеріального та процесуального права.

5.18.З огляду на викладене, Суд відхиляє доводи скаржника про неправильне застосування судами положень статті 551 ЦК та статті 233 ГК, оскільки суди в повній мірі дослідили відповідні обставини, передбачені зазначеними статтями та правильно застосували їх положення.

5.19.У касаційній скарзі ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 04.02.2020 у справі №918/116/19, та не прийняли до уваги, що зменшення розміру штрафних санкцій на 50% нівелюватиме саме значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

5.20.Колегія суддів відхиляє зазначені доводи ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", оскільки у вказаній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що нівелювати мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання буде її зменшення на 99%. Водночас Суд визнав обґрунтованими висновки судів про зменшення розміру пені на 50%.

5.21.Відтак, у цій справі №910/7260/23 суди, зменшуючи розмір штрафних санкцій на 50%, не застосували приписи статей 551 ЦК та 233 ГК інакше, ніж Верховний Суд у постанові від 04.02.2020 у справі №918/116/19.

5.22.Посилання позивача на те, що суди не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04.05.2018 у справі №908/1453/14, щодо застосування норм статей 551 ЦК та 233 ГК, відхиляються колегією суддів, оскільки висновки судів про зменшення розміру пені та штрафу у цій справі №910/7260/23 не суперечать висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 04.05.2018 у справі №908/1453/14 про відмову у задоволенні клопотання боржника про зменшення розміру стягуваної пені, адже право суду зменшити розмір штрафних санкцій було реалізоване судами у обох справах у конкретних випадках за наслідками оцінки обставин кожної справи, наведених учасниками справ обґрунтувань та дослідження доказів, які є відмінними у порівнюваних справах.

5.23.Посилання скаржника на неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19, про те, що при вирішенні питання про зменшення штрафних санкцій суд бере до уваги співвідношення розміру порушеного зобов`язання боржника та розміру штрафних санкцій, колегія суддів вважає безпідставними, адже, як вже було зазначено в цій постанові, такі обставини а також баланс інтересів сторін суди прийняли до уваги, зменшуючи штрафні санкції.

5.24.Скаржник також посилається на неврахування судами висновків Верховного Суду, які викладені у постановах від 31.03.2020 у справі №910/8698/19 та від 03.06.2020 у справі №916/187/17.

5.25.Колегія суддів зазначає, що узагальнений зміст правової позиції, викладеної у вказаних постановах, полягає у тому, що, у питанні зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, обов`язок доведення наявності або відсутності підстав для цього хоча і розподіляється між сторонами, між тим вирішення цього питання у межах дискреційних повноважень суду здійснюється ним з урахуванням встановленого процесуальним законом обов`язку суду встановлювати та досліджувати відповідні обставини на підставі тих доказів, що подані сторонами, та оцінювати їх за визначеними ГПК правилами, зокрема щодо порядку розподілу тягаря доведення відповідних обставин, порядку подання сторонами доказів в судах першої і апеляційної інстанцій тощо.

5.26.Верховний Суд враховує, що всі вищезазначені висновки Верховного Суду щодо застосування статті 551 ЦК та статті 233 ГК є загальними (універсальними) для правовідносин про стягнення неустойки, однак результат їх застосування може бути різним (наявність або відсутність підстав для зменшення неустойки) в залежності від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі.

5.27.Суди попередніх інстанцій у цій справі реалізували свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 ЦК та статтею 233 ГК, та, оцінивши наведені сторонами доводи, надані докази та обставини справи в їх сукупності, цілком обґрунтовано виснували про можливість зменшення розміру штрафу та пені на 50%.

5.28.Відтак, наведені доводи скаржника також не знайшли підтвердження.

6.Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та розподіл судових витрат

6.1.Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.2.Згідно із статтею 309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.3.За результатами касаційного перегляду Верховним Судом не встановлено неправильного застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Оскаржувані судові рішення прийнято за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи і підстав для його зміни чи скасування, за мотивів наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд не вбачає.

6.4.Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржників.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" залишити без задоволення.

2.Постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 у справі №910/7260/23, у частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 16 446 998,43 грн та штрафу у розмірі 7 721 252,00 грн, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді О.А. Кролевець

В.І. Студенець