Постанова

від 20.02.2024 по справі 918/885/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2024 року Справа №918/885/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Мельник О.В.,

суддя Олексюк Г.Є.,

суддя Гудак А.В.

секретар судового засідання Стафійчук К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №918/885/23

за позовом ОСОБА_1

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дім-Млинівська 29А"

про визнання недійсним рішення загальних зборів

за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 27.11.2023 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 27.11.2023 у справі №918/885/23 задоволено. Рішення Господарського суду Рівненської області від 27.11.2023 у справі №918/885/23 скасовано та прийнято нове рішення. Позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дім-Млинівська 29А", оформлених протоколом №1 від 01.06.2022. Стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дім-Млинівська 29А" на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви в сумі 2684,00 грн та апеляційної скарги в сумі 3220,80 грн.

12.02.2024 до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, в якій остання просить суд стягнути з ОСББ "Дім-Млинівська 29А" на її користь 7000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1, 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

За змістом ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Колегією суддів встановлено, що позивач у своїй позовній заяві заявляла про те, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи, орієнтовний розмір яких складає 10000 грн.

Заява про прийняття додаткового рішення разом із доказами понесених судових витрат були подані позивачем до Північно-західного апеляційного господарського суду 12.02.2024, тобто в межах строків визначених у ч.8 ст.129 ГПК України.

Відтак, колегією суддів встановлено дотримання позивачем строків визначених у ч.8 ст.129 ГПК України, а тому її заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат підлягає розгляду судом.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 вищевказана заява призначена до розгляду у відкритому судовому засіданні.

У судове засідання, що відбулося 20.02.2024, учасники справи не забезпечили явку повноважних представників, хоча були повідомлені про розгляд вказаної заяви належним чином.

20.02.2024 від представників позивача та відповідача надійшли клопотання про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу за їх відсутності.

Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Дім-Млинівська 29А" до суду апеляційної інстанції подано клопотання про зменшення заявлених витрат на правничу допомогу.

У даному клопотанні відповідач вказує, що ОСББ "Дім-Млинівська 29А" є неприбутковою організацією, джерелом надходжень коштів до якого, є внески співвласників. А тому, враховуючи, що справа не є складною, апеляційна скарга містить зміст позовних вимог, і у справі відбулось лише одне судове засідання, що не потребує значних затрат часу для її вивчення, вважає, що розмір заявлених витрат на правничу допомогу є неспівмірним із заявленим гонораром адвоката.

Разом з тим, зазначає про не отримання відповідачем заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат.

Розглянувши заяву позивача щодо ухвалення додаткового рішення у даній справі та відповідно стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу понесених при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, а також клопотання відповідача про зменшення заявлених витрат на правничу допомогу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

Конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість.

Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати, тоді як конституційне право на професійну правничу допомогу не може бути обмежено.

Згідно з ч.1, 2 ст.16 ГПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч.1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За приписами п.1 ч. 4 ст.129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року в справі №826/1216/16 вказано, що "склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат".

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Крім того, частиною 4 ст.126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5, 6 ст.126 ГПК України).

Колегія суддів зауважує, що принцип пропорційності - загальноправовий принцип, спрямований на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються; дозволяє досягти розумного співвідношення між цілями державного впливу та засобами їх досягнення. Принцип пропорційності являє собою загальний, універсальний принцип права, який вимагає співрозмірного обмеження прав та свобод людини для досягнення публічних цілей.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити також з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем разом із заявою про розподіл судових витрат було подано до суду копії: 1) договору №26 про надання правової допомоги від 02.08.2023 (т.1, а.с.177); 2) додатку 1 до договору №26 від 02.08.2023, а саме порядок обчислення гонорару (т.1, а.с.178); 3) акту приймання - передачі від 08.02.2024 (т.1, а.с.179); 4) платіжних інструкцій №241906746811.128 від 26.12.2023 та від 08.02.2024 (т.1, а.с.180-181).

Матеріали справи також містять копію ордера серії ВК №1114704 від 25.12.2023 на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 адвокатом Голубом В.А. (т.1, а.с.128).

02.08.2023 між ОСОБА_1 (клієнт) та Голубом Валентином Анатолійовичем (адвокат) укладено договір про надання правової допомоги.

Згідно п.1 договору, адвокат зобов`язується надати клієнту кваліфіковану правову допомогу та здійснити представництво інтересів під час судового розгляду справи за позовом клієнта до ОСББ "Дім-Млинівська 29А" про визнання недійсним рішення загальних зборів, а клієнт зобов`язується оплатити адвокату надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.

Пунктом 2 договору передбачено, що зміст правової допомоги складається з ведення справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, надання інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід, складання та подання процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також сприяння їх відновленню в разі порушення.

Відповідно до п.4,5 договору, порядок обчислення гонорару адвоката обумовлено в додатках до цього договору. Сума понесених витрат на правову допомогу адвоката буде визначена сторонами за результатами виконання цього договору та зафіксована в актах приймання-передачі.

Сума гонорару сплачується згідно виставленого адвокатом рахунку-фактури. (п.7 договору).

Детальний опис виконаних робіт та здійснених витрат, необхідних для виконання цього договору, зазначається в актах приймання-передачі, які складаються та підписуються протягом 5 робочих дні на вимогу будь-якої зі сторін. (п.9 договору).

Додатком №1 до договору №26 від 02.08.2023 сторони погодили порядок обчислення гонорару, згідно п. 1 якого, для обчислення гонорару адвоката встановлюється погодинна та фіксована оплата витраченого адвокатом часу на виконання доручення клієнта в рамках даного договору.

Відповідно до п.2 додатку № 1, винагорода адвоката за надану правову допомогу (крім послуг участі адвоката у судових засіданнях) визначається шляхом множення кількості затраченого адвокатом часу на надання послуг на погодинні ставки:

- 1/4 від розміру однієї мінімальної заробітної плати за одну годину наданих послуг щодо ознайомлення з матеріалами справи в суді, складання письмових заяв, клопотань, чи заперечень з процесуальних питань, адресованих суду;

- 1/3 від розміру однієї мінімальної заробітної плати за одну годину підготовки відповіді на відзив, відзиву на апеляційну скаргу, мирової угоди, заяви про забезпечення доказів або позову;

- винагорода адвоката за підготовку позовної заяви складає 3000 грн;

- винагорода адвоката за надану правову допомогу щодо представництва інтересів клієнта в суді першої інстанції становить 4000 грн;

- винагорода адвоката за підготовку апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції складає 3000 грн;

- винагорода адвоката за надану правову допомогу щодо представництва інтересів клієнта в суді апеляційної інстанції становить 4000 грн.

Для цілей п.2 цього додатку, беруться до уваги мінімальна заробітна плата станом на дату надання відповідної послуги згідно Закону України "Про Держаний бюджет України" на відповідний рік.(п.3 додатку №1 до договору №26 від 02.08.2023)

Колегією суддів встановлено, що на виконання умов договору №26 від 02.08.2023 про надання правової допомоги, ОСОБА_1 було здійснено оплату послуг адвокату Голубу Валентину Анатолійовичу у загальній сумі 7000 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних інструкцій від 26.12.2023 у розмірі 3000 грн та від 08.02.2024 у розмірі 4000 грн (т.1, а.с.180-181).

З акту приймання-передачі 08.02.2024, вбачається, що на виконання договору про надання правової допомоги №26 від 02.08.2023, адвокат надав клієнту правову допомогу з підготовки та подання до Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційної скарги на рішення Господарського суду Рівненської області від 27.11.2023 у справі №918/885/23, а також представив інтереси клієнта в засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду яке відбулось 06.02.2024.

Сторонами узгоджена сума гонорару за вищевказану правову допомогу у розмірі 7000 грн.

Згідно даного акту, зазначена сума гонорару у розмірі 7000 грн, повністю сплачена клієнтом на банківський рахунок адвоката згідно виставлених рахунків-фактур до підписання цього акту.

Оцінюючи наявність правових підстав для відшкодування позивачу витрат на правову допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції на суму 7000 грн, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом ч.3 ст.237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною 1 ст.627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст.26 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон) встановлено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону).

Згідно з ч.1 ст.30 Закону, формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п.28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; п.19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України.

Частинами 1, 2 ст.30 Закону встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Із аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.12.2022 у справі №922/1964/21).

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч.1 ст.30 Закону як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у п.5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Із аналізу ч.5 ст.129 ГПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади господарського законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Оцінюючи надані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правову допомогу, колегією суддів встановлено, що останні у своїй сукупності разом із іншими матеріалами справи у повній мірі підтверджують обсяг наданої професійної правової допомоги позивачу адвокатом Голубом В.А. та розмір понесених позивачем витрат на професійну правову допомогу.

Колегія суддів звертає увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Доводи відповідача про те, що дана справа за своєю складністю не є складною, апеляційна скарга містить зміст позовних вимог, що не потребує значних затрат часу для її вивчення і підготовки, та те, що у справі відбулось лише одне судове засідання, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки належних доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які б свідчили про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката у справі, відповідач не надав, а тому останнім не доведено неспівмірності розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката складності даної справи.

Окрім того, твердження відповідача, про неотримання ним копії заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат з додатками, спростовуються наявними в матеріалах справи описом вкладення до цінного листа та накладною "Укрпошти", з яких вбачається направлення 12.02.2024 відповідачу вищевказані документи. (т.1 а.с.184-185)

На підставі вищевикладеного, розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в у сумі 7000 грн, відповідає критерію реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, такі витрати мають характер необхідних і є співрозмірними із обсягом виконаної роботою адвокатом у суді апеляційної інстанції та ціною позову, а тому апеляційний суд вважає заявлену до стягнення суму витрат на правову допомогу у такому розмірі обґрунтованою.

Керуючись ст.123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №918/885/23 - задоволити.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дім-Млинівська 29А" (33024, м.Рівне, вул.Млинівська, 29А, код ЄДРПОУ 40855856) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 7000,00 грн (сім тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

3. Господарському суду Рівненської області видати судовий наказ.

4. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст додаткової постанови складений "26" лютого 2024 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.