Постанова

від 21.02.2024 по справі 922/2718/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2024 року м. Харків Справа № 922/2718/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А. , суддя Медуниця О.Є.

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Є.В.

за участю представників сторін:

прокурор: Стецюк Т.І., прокурор, службове посвідчення

від позивача: Баранчук О.Б. (самопредставництво)

від відповідача: Сайтарли А.П., адвокат

від третьої особи: не з`явився

розглянувши в приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "Атос-культурне рибне господарство" (вх. №2644 Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 14.11.2023 у справі №922/2718/23 (повний текст складено та підписано 23.11.2023 у м.Харкові ) суддя Кухар Н.М.

за позовом Заступника керівника Харківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації,

м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Регіональний офіс водних ресурсів у Харківській області, м. Харків

до Приватного підприємства "Атос-культурне рибне господарство", м. Харків

про відновлення становища шляхом звільнення об`єкту водного фонду та земельної ділянки під ним,

ВСТАНОВИВ:

23.06.2023 Заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації до Приватного підприємства "Атос-культурне рибне господарство", в якій просив суд відновити становище, яке існувало до порушення шляхом зобов`язання відповідача звільнити водний об`єкт - Муромське водосховище разом із зайнятими цим водосховищем земельними ділянками з кадастровими номерами 6325180500:02:015:0001 площею 173,6922 га; 6325181000:03:003:0001 площею 202,3684 га; 6325183500:02:006:0003 площею 70,2156 га та повернути їх у відання держави в особі Харківської обласної військової адміністрації з правом постійного користування Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області (т.1, а.с.1-108)

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор, зокрема, зазначає, що ані режим рибогосподарської експлуатації водного об`єкта, ані дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах не є та не можуть бути правовстановлюючими документами, якими надається право користування водними об`єктами чи землями водного фонду та не визначають правових підстав користування водними об`єктами. Натомість, ПП "Атос-культурне рибне господарство" у своїй господарській діяльності використовує земельні ділянки водного фонду, на яких розташовано об`єкт Муромське водосховище за відсутності документів, що надають право користування водним об`єктом та земельними ділянками під ним.

Вимога про відновлення становища, яке існувало до порушення шляхом звільнення водного об`єкту разом із зайнятими цим об`єктом земельними ділянками та його повернення у віддання законного власника є належним способом захисту інтересів держави.

Фактичними обставинами неправомірного використання відповідачем водного об`єкта та земельних ділянок під ним підтверджується факт порушення прав держави в особі Харківської обласної військової адміністрації, яка виконує функцію власника спірного водного об`єкта. Разом з цим, фактичне використання (зайняття) відповідачем водного об`єкта всупереч вимог законодавства, розглядається як непов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави, оскільки зазначене водосховище є комплексним та в силу закону не може бути об`єктом оренди.

Відповідно до державних актів на право постійного користування земельні ділянки під Муромським водосховищем перебувають у постійному користуванні Регіонального офісу водних ресурсів у Харківський області. Таким чином, зазначені землі та розташовані на них водні об`єкти не перейшли до комунальної власності відповідної територіальної громади та відповідно до ч. 5 ст.122 ЗК України (в редакції 27.05.2021) повноваження щодо розпорядження вказаними землями покладаються на обласні адміністрації.

Отже, позивачем в межах даної справи є Харківська обласна державна адміністрація наразі Харківська обласна військова адміністрація.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.06.2023 відкрито провадження у справі № 922/2718/23 за правилами загального позовного провадження.

Вказаною ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено на стороні позивача Регіональний офіс водних ресурсів у Харківській області.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.11.2023 у справі №922/2718/23 позовні вимоги задоволені (т.2,а.с.26-38).

Ухвалено рішення відновити становище, яке існувало до порушення шляхом зобов`язання Приватного підприємства "Атос-культурне рибне господарство" звільнити водний об`єкт - Муромське водосховище разом із зайнятими цим водосховищем земельними ділянками з кадастровими номерами 6325180500:02:015:0001 площею 173,6922 га; 6325181000:03:003:0001 площею 202,3684 га; 6325183500:02:006:0003 площею 70,2156 га та повернути їх у відання держави в особі Харківської обласної військової адміністрації з правом постійного користування Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області.

Стягнуто з Приватного підприємства "Атос-культурне рибне господарство" на користь Харківської обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору в розмірі 2684,00 грн.

Рішення суду обґрунтоване, зокрема, наступним:

- законодавець розрізнив користування рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів, як окремими об`єктами користування. Так, законом не передбачено можливості використання водних біоресурсів без отримання в установленому Земельним кодексом України порядку в користування на умовах оренди рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), в тому числі і земель водного фонду (зокрема під цими об`єктами), де здійснюється використання цих водних біоресурсів. Таке використання водних біоресурсів є нерозривно пов`язаним з використанням зазначених рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), в тому числі і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами);

- ані режим рибогосподарської експлуатації водного об`єкта, ані дозвіл на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах не є та не можуть бути правовстановлюючими документами, якими надається право користування водними об`єктами чи землями водного фонду та не визначають правових підстав користування водними об`єктами;

- фактичне використання відповідачем Муромського водосховища підтверджується підсумковими актами про виконання робіт із вселення водних біоресурсів та робіт, що належать до природоохоронних заходів за 2018-2021 роки, звітами ПП «Атос-КРГ» про обсяги вилову водних біоресурсів та любительському рибальству за 2018-2021 роки, а також листом директора ПП «АТОС-КРГ» від 14.12.2022 за №1412/1 на адресу Державної екологічної інспекції у Харківській області;

- наявність режиму рибогосподарської експлуатації не дає підстави для одноособового використання водного об`єкту та земельної ділянки державної форми власності;

- наданий відповідачем лист Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області від 27.12.2019 №11-15/1784 та договір на здійснення біологічної меліорації від 15.11.2018 не можуть замінювати собою встановленого законом порядку надання водних об`єктів та земельних ділянок в користування (оренду) та жодним чином не свідчать про законність використання відповідачем Муромського водосховища для здійснення своєї комерційної діяльності.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням відповідач, Приватне підприємство "Атос-культурне рибне господарство" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 14.11.2023 року у справі №922/2718/23, відмовити у задоволені позову заступнику керівника Харківської обласної прокуратури повністю, розгляд справи здійснювати за участі представника апелянта.

Відповідач не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його незаконним, та зазначає, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права (не з`ясовані всі обставини, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими) та неправильно застосовані норми матеріального права (неправильне тлумачення та незастосування положень ч.5 ст.59 Земельного кодексу України, ст.ст.25, 26 Закону України «Про тваринний світ», Переліку промислових ділянок рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 травня 1996 року №552, які підлягали застосуванню), що згідно ст.277 ГПК України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення.

Правова позиція відповідача полягає у тому, що для здійснення промислового рибальства на промислових ділянках рибогосподарських водних об`єктів, до яких відноситься, у тому числі і Муромське водосховище, діюче законодавство України не вимагає отримання його (та земельні ділянки розташовані під ним) в оренду.

Відповідач отримав всі передбачені діючим законодавством України документи, необхідні для здійснення промислового рибальства на Муромському водосховищі.

Підставами скасування рішення Господарського суду Харківської області від 14.11.2023 року у справі №922/2718/23 апелянт вважає наступні обставини:

- господарська діяльність відповідача не пов`язана із штучним розведенням, утриманням та вирощуванням об`єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізацією, виробництвом кормів, веденням селекційно-племінної роботи, інтродукцією, переселенням, акліматизацією та реакліматизацією гідробіонтів, поповненням запасів водних біоресурсів, збереженням їх біорізноманіття, а також наданням рекреаційних послуг. Тобто, діяльність ПП «АТОС-КРГ» не підпадає під правове регулювання Закону України «Про аквакультуру» та не передбачає володіння водним об`єктом та земельною ділянкою під ним (або їх частинами), адже у своїй діяльності підприємство використовує лише рибацькі човни безпосередньо під час вилучення (вилову) водних біоресурсів з водосховища. Жодних споруд, пристроїв та обладнання на земельних ділянках водного фонду Муромського водосховища ПП «АТОС-КРГ» не розміщує та не розміщувало;

- з приводу правомірності користування ПП «АТОС-КРГ» земельними ділянками водного фонду, які розташовані під Муромським водосховищем, відповідач вважає за необхідне звернутися до положень статті 59 Земельного кодексу України, які регламентують право на землі водного фонду. Тобто, суб`єкти приватного права, у тому числі ПП «АТОС-КРГ», не можуть бути суб`єктами постійного користування землями водного фонду. Враховуючи положення ст.51 Водного кодексу України, водосховища комплексного призначення, яким є Муромське водосховище, не можуть бути передані в оренду (тимчасове користування), а тому положення ч.4 ст.59 ЗК України не можуть врегульовувати спірні правовідносини. Для провадження рибальства діючий закон не вимагає від особи отримання земельної ділянки водного фонду у власність, постійне чи тимчасове користування (оренду). На думку відповідача, законною підставою для використання земельної ділянки водного фонду для рибальства є згода власника або погодження землекористувача;

- ПП «АТОС-КРГ» на Муромському водосховищі також має договірні зобов`язання щодо здійснення робіт по біологічній меліорації згідно договору підряду, укладеного з постійним землекористувачем;

- на думку відповідача, розв`язання судом першої інстанції спору звелось до переписування змісту постанов Верховного Суду (від 21.03.2019 року у справі №923/213/18, від 16.06.2021 року у справі №912/1941/20, від 06.10.2021 року у справі №914/1326/16, від 19.11.2019 року у справі №806/1350/15 та від 16.05.2019 року №806/3184/18), на які прокурор посилався у своєму позові. Судом першої інстанції не враховані дійсні обставини справи, які суттєво відрізняються від обставин у справах, в яких Верховний Суд ухвалював свої рішення. Таким чином, відповідач стверджує, що судові рішення Верховного Суду, на які суд першої інстанції послався у своєму рішенні, були постановлені за інших обставин, а тому вони не є релевантними для справи №922/2718/23;

- матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження обставини використання відповідачем Муромського водосховища та земельних ділянок під ним у 2022-2023 роках.

Апелянт зазначає, що таких доказів не існує в дійсності, адже після початку війни відповідач припинив будь-яку діяльність та присутність на Муромському водосховищі. В районі Муромського водосховища до жовтня 2022 року точились активні бойові дії, а ракетні обстріли продовжуються і до теперішнього часу. Тобто, як на момент звернення прокурора до суду (23.06.2023 року), так і на момент ухвалення судом спірного рішення, відповідач жодним чином не займав водний об`єкт та земельні ділянки під ним, у тому числі не здійснював там жодної діяльності. Матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження обставин існування на момент звернення прокурора до суду із позовом триваючого порушення прав держави з боку ПП «АТОС-КРГ». Таким чином, недоведення прокурором обставин здійснення відповідачем господарської діяльності на Муромському водосховищі чи будь-якої іншої його фактичної присутності на вказаному водному об`єкті на момент звернення до суду із позовом, тобто існування триваючого порушення прав держави, є підставою для відмови у задоволенні негаторного позову.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.12.2023 року сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.12.2023 зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Атос-культурне рибне господарство" на рішення Господарського суду Харківської області від 14.11.2023 у справі №922/2718/23. Встановлено учасникам справи строк до 02.01.2024 року включно, для подання відзиву на апеляційну скаргу. Запропоновано учасникам справи в строк до 02.01.2024 включно надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів іншим учасникам справи. Призначено справу до розгляду на "24" січня 2024 р. о 10:15 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №131.

15.12.2023 за вх. № 15570 на виконання вимог ухвали від 11.12.2023 з Господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи №922/2718/23 (два томи).

27.12.2023 (в межах строку) через підсистему «Електронний суд» від позивача, Харківської обласної державної адміністрації надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 14.11.2023 у справі №922/2718/23 без змін, справу розглядати без участі представника ХОВА у судових засіданням, за наявними матеріалами справи (т.2. а.с.101-105).

Зокрема, у відзиві позивач зазначає, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин, відповідно до положень ст.17 ЗК України, ст.21 ЗУ «Про місцеві державні адміністрації», належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених Земельним кодексом України.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з даними Публічної кадастрової карти на земельних ділянках державної форми власності: з кадастровими номерами 6325180500:02:015:0001 площею 173,6922 га; 6325181000:03:003:0001 площею 202,3684 га; 6325183500:02:006:0003 площею 70,2156 га розташоване Муромське водосховище, площа водного дзеркала якого становить 4,08 км2, об`єм - 14,08 млн м3, яке слугує для цілей зрошення та риборозведення (копія водного паспорта міститься в матеріалах справи).

Відповідно до державних актів на право постійного користування серії ЯЯ№ 305186 від 27.12.2003, серії ЯЯ № 805187 від 27.12.2004, серії ЯЯ № 318897 від 27.12.2003 вищевказані земельні ділянки перебувають у постійному користування Харківського обласного управління по меліорації і водному господарству Харківського управління водних ресурсів, що на теперішній час Регіональний офіс водних ресурсів у Харківській області.

Зазначені вище спірні земельні ділянки водного фонду з відповідними кадастровими номерами належать до земель державної форми власності та перебувають у постійному користуванні Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області, а тому в силу положень ч. 5 ст.122 Земельного кодексу України органом, уповноваженим розпоряджатися такими землями є Харківська обласна державна адміністрація, що на період дії в Україні воєнного стану набула статуту Харківська обласна військова адміністрація.

Можливість використання водних біоресурсів без обов`язкового отримання в установленому ЗК України порядку в користування на умовах оренди рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), де здійснюється використання цих водних біоресурів, чинним законодавством не передбачена. Таке використання водних біоресурсів є нерозривно пов`язаним з використанням зазначених рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), в т.ч. і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВС від 25.01.2022 у справі №908/2153/20.

На рівні законодавства чітко визначені підстави та порядок надання земельних ділянок державної форми власності, на яких розташовані водні об`єкти (землі водного фонду) у користування, а тому ніякі «дозволи» та «режими» не можуть бути підставою для уникнення проходження процедури набуття права користування такими землями в обхід вищевказаних норм Закону.

Відповідно до норм земельного законодавства землі водного фонду, що перебувають у державній власності можуть передаватися громадянам та/або юридичним особам у користування лише на умовах оренди за згодою їх власників або за погодженням із постійними землекористувачами таких земель.

02.01.2024 за вх. №53 (в межах строку) через підсистему «Електронний суд» від Харківської обласної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого прокурор просить суд долучити даний відзив до матеріалів справи та здійснювати подальший її розгляд з урахуванням викладених прокурором доводів (т.2, а.с.118-121).

Крім того вважає, що за результатами розгляду справи №922/2718/23 Господарським судом Харківської області прийнято законне та обґрунтоване рішення, яке повністю відповідає приписам ст. 236 ГПК України, у зв`язку з чим вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Свою правову позицію прокурор обгрунтовує наступним.

Предметом доказування в межах даної справи не є обставини отримання відповідачем дозвільних документів на використання водних біоресурсів. Предметом доказування є відсутність права використання саме водного об`єкта та земельних ділянок під ним. Надана відповідачем ліцензія серії АЕ №195666 від 23.07.2014 свідчить лише про надану можливість здійснення ним діяльності, пов`язаної з промисловим виловом риби, що жодним чином не спростовує доводів прокурора стосовно предмету позову.

Твердження відповідача про наявність у нього права на використання об`єкту водного фонду Муромського водосховища та земельних ділянок під ним, посилаючись на лист Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області від 27.12.2019 №11-15/1784 та договір на здійснення біологічної меліорації від 15.11.2018 не відповідають дійсності та ґрунтуються на помилковому та довільному тлумаченні ним норм матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

На думку прокурора, використання земель водного фонду фізичними та юридичними особами державної та комунальної власності може здійснюватися на умовах оренди, постійного або тимчасового користування. При цьому у разі перебування земель водного фонду у власності або постійному користуванні відповідних суб`єктів, у тимчасове користування такі об`єкти надаються за погодженням з постійними землекористувачами або за згодою власників.

Доводи відповідача про недоречність судової практики із розгляду аналогічних спорів, на яку послався у позові прокурор, ґрунтується виключно на його припущеннях щодо нормативно-правового регулювання спору та довільному тлумаченні норм матеріального права, зокрема ч. 5 ст. 59 ЗК України. Прокурор зауважує, що судова практика з розгляду подібних спорів (використання водних об`єктів та земельних ділянок під ними без документів, що надають право такого використання) є сформованою та сталою. Окрім зазначеної прокурором у позові судової практики, подібні за змістом висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06.10.2021 у справі №914/1326/16, від 25.01.2022 у справі №908/2153/20, від 22.06.2022 у справі №902/777/21 та від 19.07.2023 у справі №906/170/20. За таких обставин, всі викладені відповідачем у апеляційній скарзі твердження не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються наявними в ній доказами.

Також прокурор зазначає, що законодавець розрізнив користування рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів, як окремими об`єктами користування.

Твердження апелянта про відсутність доказів використання ним спірного водного об`єкту є не обґрунтованим жодним доказом. Натомість факт використання ним Муромського водосховища є встановленим, підтвердженим належними та допустимими доказами, та, власне, правовою позицією самого апелянта. Зокрема, у відзиві на позов (наявний в матеріалах справи) ПП «Атос-КРГ» зазначено про здійснення ним господарської діяльності із промислового вилову риби на Муромському водосховищі та зазначено про відповідність такої діяльності вимогам законодавства.

Крім того, обставини використання Муромського водосховища визнані ПП «Атос-КРГ» у заяві по суті справи, а саме у відзиві на позов прокурора, а отже доказуванню взагалі не підлягають. Прокурор вважає, що у даній справі його правова позиція є доведеною та підтвердженою належними, достатніми та допустимими у розумінні ст.ст. 75, 76-78 ГПК України доказами, а викладені прокурором обставини справи підтверджуються більш вірогідними у розумінні ст. 79 ГПК України доказами.

Відзив судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

14.01.2023 через «Електронний суд» від апелянта надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, за змістом якої останній просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 14 листопада 2023 року у справі №922/2718/23, а у задоволені позову заступника керівника Харківської обласної прокуратури відмовити повністю.

Оскільки ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.12.2023 зокрема, запропоновано учасникам справи в строк до 02.01.2024 включно надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів іншим учасникам справи, а апелянт звернувся з відповіддю на відзив на апеляційну скаргу 14.01.2023 без вмотивованого клопотання на поновлення строку для подання такої відповіді на відзив, що за своїм змістом є запереченнями на відзив на апеляційну скаргу, тому дана відповідь на відзив на апеляційну скаргу відповідно до вимог ч.2 ст.118 ГПК України залишається без розгляду.

У судовому засіданні 24.01.2024 було оголошено перерву до 21.02.2024 о 10:15 з метою забезпечення процесуальних прав учасників судового процесу та об`єктивного з`ясування обставин, що мають значення для справи.

16.02.2024 на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшло клопотання Харківської обласної прокуратури від 09.02.2024 № 12-3318-23, в якому прокурор просив поновити процесуальний строк на надання доказів у справі № 922/2718/23; визнати поважними причини неподання доказів до суду першої інстанції та долучити до матеріалів справи у якості доказів копії акту від 07.02.2024 № 2, листа №1-3-9/196-24 від 08.02.2024 та протоколу огляду місця події від 05.04.2023 з постановою слідчого від 09.02.2024 та подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням поданих доказів.

20.02.2024 через підсистему «Електронний суд» надійшли заперечення відповідача на клопотання прокурора, в яких останній просив суд відмовити прокурору у задоволенні клопотання про долучення додаткових доказів.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у задоволенні клопотання прокурора про долучення нових доказів у справі, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст.169 ГПК України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.12.2023 зокрема, запропоновано учасникам справи в строк до 02.01.2024 включно надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів іншим учасникам справи.

Відповідно до ч. 2 ст.118 ГПК України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 3 ст.269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Разом з тим, прокурор в якості поважних причин ненадання цих документів суду першої інстанції посилається на їх відсутність на час розгляду справи (лист від 08.02.2024 та акт від 07.02.2024). Крім того, зазначає, що надати докази з матеріалів кримінального провадження у прокурора з`явилась можливість після надання відповідного дозволу про розголошення відомостей з нього та винесення постанови від 09.02.2024.

Колегія суддів зазначає, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів в порядку ст.269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення принципу правової визначеності, ключовими елементами якого є однозначність та передбачуваність.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах КГС ВС від 28.07.2020 № 904/2104/19, від 19.10.2021 у справі № 903/533/21. Подібна правова позиція викладена в постанові КЦС ВС від 21.08.2023 у справі № 552/7368/21 961-455св23).

Апелянт у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив суд її задовольнити у повному обсязі.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Позивач в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Третя особа у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, своїм правом на участь у суді апеляційної інстанції не скористалась.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважала за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю представника третьої особи.

Відповідно до вимог статей 222, 223 ГПК України судом під час розгляду даної справи було здійснено повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та складено протокол судового засідання.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши прокурора та представників сторін, розглянувши апеляційну скаргу, відзиви на неї, та матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, у ході вивчення питання дотримання вимог природоохоронного законодавства на території області Харківською обласною прокуратурою встановлено факт незаконного використання Приватним підприємством "Атос - культурне рибне господарство" (код ЄДРПОУ 36456081) (далі - ПП "Атос-КРГ", відповідач у справі) об`єкту водного фонду - Муромського водосховища, розташованого у Харківському районі Харківської області та земельних ділянок під ним.

Згідно з водогосподарським паспортом, площа водного дзеркала Муромського водосховища становить 4,08 км2, об`єм - 14,08 млн м3, водосховище слугує для цілей зрошення та риборозведення (т.1,17-36)

Водосховище розташоване на земельних ділянках державної власності з кадастровими номерами 6325180500:02:015:0001 площею 173,6922 га; 6325181000:03:003:0001 площею 202,3684 га та 6325183500:02:006:0003 площею 70,2156 га, що підтверджується, у тому числі, даними Публічної кадастрової карти.

Відповідно до державних актів на право постійного користування серії ЯЯ №305186 від 27.12.2004 на земельну ділянку з кадастровим номером 6325181000:03:003:0001, серії ЯЯ №805187 від 27.12.2004 на земельну ділянку з кадастровим номером 6325180500:02:015:0001 та серії ЯЯ № 318897 на земельну ділянку з кадастровим номером 6325183500:02:006:0003, вказані земельні ділянки перебувають у постійному користуванні Харківського обласного управління по меліорації і водному господарству Харківського обласного управління водних ресурсів (наразі - Регіональний офіс водних ресурсів у Харківській області).

Зазначені вище спірні земельні ділянки водного фонду з відповідними кадастровими номерами належать до земель державної форми власності та перебувають у постійному користуванні Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області, а тому в силу положень ч. 5 ст.122 Земельного кодексу України органом, уповноваженим розпоряджатися такими землями є Харківська обласна державна адміністрація, що на період дії в Україні воєнного стану набула статуту Харківська обласна військова адміністрація.

Прокурор вказує, що в порушення ст. 125, 126 Земельного кодексу України, Муромське водосховище та розташовані під ним відповідні земельні ділянки (кадастрові номери 6325181000:03:003:0001; 6325180500:02:015:0001; 6325183500:02:006:0003) використовуються ПП "Атос-КРГ" в комерційних цілях з метою ведення рибогосподарської діяльності без будь-яких сплат орендної плати та інших платежів за використання водного об`єкту та землі.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ПП "Атос-КРГ" (код ЄДРПОУ 36456081) зареєстровано 10.06.2009, видами економічної діяльності вказаної юридичної особи є 03.22 Прісноводне рибництво (аквакультура) (основний); 03.12 Прісноводне рибальство; 10.20 Перероблення та консервування риби, ракоподібних і молюсків; 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками; 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (т.1,а.с.94-97).

Разом з цим, ПП "Атос-КРГ" отримано режим рибогосподарської експлуатації цього водосховища та дозволи на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) №11 від 02.04.2018 (закінчив свою дію 01.04.2023), № 97 від 07,12.2018 та № 17 від 09.04.2019 з метою вилову водних живих ресурсів на водосховищі.

Зокрема, 03.07.2009 Державним комітетом рибного господарства України затверджено відповідачу режим рибогосподарської експлуатації (спеціальне товарне рибне господарство) Муромського водосховища Харківського району Харківської області. У подальшому до режиму внесено зміни та доповнення (погоджено 17.11.2016). Строк дії режиму встановлено до 31.12.2027 (т.1, а.с.31-40).

Також, Управлінням Державного агентства рибного господарства у Харківській області 02.04.2018 надано відповідачу дозвіл № 11 на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах), а саме у Муромському водосховищі Харківського району Харківської області, вид спеціального використання - промислове рибальство. Строк дії зазначеного дозволу до 01.04.2023 (т.1,а.с.41).

В подальшому, Управлінням Державного агентства рибного господарства у Харківській області 07.12.2018 надано відповідачу дозвіл № 97 на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах), а саме у Муромському водосховищі Харківського району Харківської області, вид спеціального використання - любительське і спортивне рибальство у водних об`єктах загального користування, що перевищує встановлені обсяги безоплатного вилову. Строк дії зазначеного дозволу до 06.12.2023 (т.1, а.с.43).

Крім цього, Управлінням Державного агентства рибного господарства у Харківській області 09.04.2019 відповідачу надано дозвіл № 17 на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах), а саме у Муромському водосховищі Харківського району Харківської області, вид спеціального використання - вилов старшевікових груп рослиноїдних з метою попередження їх загибелі внаслідок аутоінтоксикації (при резорбції гонад у весняний період із-за відсутності умов для природного нересту у нерестовий період згідно з п.14.5 режиму рибогосподарської експлуатації Муромського водосховища Харківського району Харківської області. Строк дії зазначеного дозволу до 30.06.2024 (т.1,а.с.42).

Фактичне використання відповідачем Муромського водосховища, як вважає прокурор, підтверджується підсумковими актами про виконання робіт із вселення водних біоресурсів та робіт, що належать до природоохоронних заходів за 2018-2021 роки, звітами ПП "Атос-КРГ" про обсяги вилову водних біоресурсів та любительському рибальству за 2018-2021 роки, а також листом директора ПП "Атос-КРГ" від 14.12.2022 за № 1412/1 на адресу Державної екологічної інспекції у Харківській області (т.1, а.с.44-88).

Отже, як зазначає прокурор, вказане підтверджує використання ПП "Атос-КРГ" водного об`єкта (водосховища) і земельних ділянок водного фонду для проведення рибогосподарської діяльності на цьому водному об`єкті без законних на те підстав, у зв`язку з чим прокурор звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації про відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом зобов`язання відповідача звільнити водний об`єкт - Муромське водосховище, разом із зайнятими цим водосховищем земельними ділянками з кадастровими номерами 6325180500:02:015:0001 площею 173,6922 га; 6325181000:03:003:0001 площею 202,3684 га; 6325183500:02:006:0003 площею 70,2156 га та повернути їх у відання держави в особі Харківської обласної військової адміністрації з правом постійного користування Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, колегія суддів виходить з наступного.

Щодо представництва прокурора в інтересах держави в даній справі.

Правовідносини, пов`язані з користуванням природними ресурсами становлять суспільний, публічний інтерес, а незаконне користування ними такому суспільному інтересу не відповідає.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення державної, а також суспільної потреби у відновленні законності та вирішення питання щодо повернення державі водного об`єкта та зайнятих ним земельних ділянок водного фонду, які відповідач використовує з порушенням закону.

Так, відповідно до ст.131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Одночасно, організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

Відповідно до ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ст.53 ГПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду і інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.

Звертаючись до відповідного суду господарської юрисдикції із заявою про захист державних та суспільних інтересів, прокурор реалізує конституційну функцію представництва, яка розглядається як один з дієвих засобів утвердження верховенства права, зміцнення законності та господарського правопорядку.

Прокурор особливий суб`єкт господарського процесу і його участь у господарському судочинстві зумовлена необхідністю виконання функції представництва інтересів держави у виключних випадках і порядку, передбачених законом (ст.131-1 Конституції, п.2 ч.1 ст.2 Закону України «Про прокуратуру»). Тобто функція представництва інтересів у господарському суді є для органів прокуратури конституційною.

При встановленні наявності або відсутності порушень або загрози порушень інтересів держави необхідно виходити з того, що ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» зазначає про порушення або загрозу порушення «інтересів держави», якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади (1), орган місцевого самоврядування (2) чи інший суб`єкт владних повноважень (3), до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (4).

Аналіз вказаної статті Закону дає підстави дійти висновку, що «інтереси держави» (як загальне поняття) являють собою комплекс прав та законних інтересів як в цілому держави України (або народу України), так і інтереси окремої територіальної громади певної місцевості (жителі певного населеного пункту або декількох населених пунктів).

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» Харківська обласна державна адміністрація здійснює повноваження в галузі використання та охорони земель, природних ресурсів і охорони довкілля виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, Харківська обласна державна (військова) адміністрація виконує як функції розпорядника та власника земель, так і контролюючі щодо спірних об`єктів, а її права, як вважає прокурор, були порушені діями відповідача щодо використання водного об`єкта та земельних ділянок під ним.

Проте, Харківською обласною військовою адміністрацією не було вжито заходів реагування.

Отже, питання незаконного використання водного об`єкта (Муромського водосховища) разом із розташованими під ним земельними ділянками у світлі положень ст.ст.13,66 Конституції України становить легітимний суспільний інтерес для вжиття заходів реагування органами прокуратури.

Так, обласною прокуратурою 11.05.2023 за №12-293вих-23 направлено лист на адресу Харківської обласної військової адміністрації, в якому повідомлено вказаний орган про виявлені порушення та акцентовано його увагу на необхідності вжиття заходів до їх усунення (т.1,а.с.90-91) .

У відповідь на лист прокурора Харківська обласна військова адміністрація (Департамент захисту довкілля та природокористування) надала відповідь листом від 09.06.2023 №04.01-22/1610, з якої вбачається, що остання з позовом до суду не зверталася (т.1, а.с.92).

За результатами розгляду вказаного листа, враховуючи виявлені порушення та факт відсутності наміру у позивача на звернення до суду з позовом самостійно, обласною прокуратурою на виконання положень ст.23 Закону України «Про прокуратуру» направлено повідомлення в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.06.2023 №12-382вих-23 на адресу Харківської обласної військової адміністрації про подачу прокурором відповідного позову до Господарського суду Харківської області (т.1, а.с.93).

Таким чином, у спірних правовідносинах прокурором у повному обсязі виконано процесуальний обов`язок, передбачений ст.53 ГПК України та нормами ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Вказаний механізм дій, що передує зверненню прокурора з позовом до суду узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Предметом розгляду у цій справі є вимоги прокурора про відновлення становища, яке існувало до порушення шляхом зобов`язання відповідача звільнити водний об`єкт - Муромське водосховище разом із зайнятими цим водосховищем земельними ділянками з кадастровими номерами 6325180500:02:015:0001 площею 173,6922 га; 6325181000:03:003:0001 площею 202,3684 га; 6325183500:02:006:0003 площею 70,2156 га та повернути їх у відання держави в особі Харківської обласної військової адміністрації з правом постійного користування Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Водним кодексом України, Земельним кодексом України, Законом України «Про тваринний світ», Законом України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» та іншими законами і підзаконними нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, а у ст. 13 Конституції України серед іншого визначено, що земля та водні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу, від імені якого відповідні права здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у визначених межах.

Згідно з ст. 6 ВК України води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Український народ здійснює право власності на води (водні об`єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об`єктами) можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади та Раді міністрів Автономної Республіки Крим.

До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів (ч. 1 ст. 58 ЗК України, ст. 4 ВК України).

Земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться (ч. ч. 1, 2 ст. 79 ЗК України).

Статтею 1 ВК України встановлено, що рибогосподарський водний об`єкт - це водний об`єкт (його частина), що використовується для рибогосподарських цілей.

Згідно ст.51 ВК України у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.

Так, згідно паспорта водного об`єкта Муромське водосховище є водосховищем комплексного призначення (використовується для зрошення та риборозведення), а тому в силу положень ст.51 ВК України не може бути об`єктом оренди.

Основні засади діяльності та державного регулювання в галузі рибного господарства, збереження та раціонального використання водних біоресурсів, порядок взаємовідносин між органами державної влади, місцевого самоврядування і суб`єктами господарювання, які здійснюють рибогосподарську діяльність у внутрішніх водних об`єктах України, внутрішніх морських водах і територіальному морі, континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні України та відкритому морі регулюються Законом України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів".

У ст. 1 цього Закону визначено, зокрема, що водні біоресурси (водні біологічні ресурси) - сукупність водних організмів (гідробіонтів), життя яких неможливе без перебування (знаходження) у воді. До водних біоресурсів належать прісноводні, морські, анадромні та катадромні риби на всіх стадіях розвитку, круглороті, водні безхребетні, у тому числі молюски, ракоподібні, черви, голкошкірі, губки, кишковопорожнинні, наземні безхребетні у водній стадії розвитку, водорості та інші водні рослини.

Згідно зі статтею 1 цього Закону промислове рибальство (промисел) це вид спеціального використання водних біоресурсів (вилучення, приймання, переробка, зберігання, транспортування тощо, у тому числі постачання палива, води, тари, продовольства для і функціонування риболовних суден та їх екіпажів) у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах), у тому числі водах, що знаходяться за межами юрисдикції України.

Використання водних біоресурсів, які перебувають у стані природної волі, здійснюється в порядку загального і спеціального використання (ст. 25 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів").

За ст. 27 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" спеціальне використання водних біоресурсів здійснюється шляхом їх вилучення з природного середовища (крім любительського і спортивного рибальства у водних об`єктах загального користування в межах та обсягах безоплатного вилову) і включає, зокрема промислове рибальство.

За змістом ч. 1 ст. 34 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" суб`єкт рибного господарства (юридична чи фізична особа, яка провадить рибогосподарську діяльність відповідно до законодавства) мають право на користування рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів на недискримінаційних умовах у встановленому порядку.

Частинами 1, 3 ст. 36 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" встановлено, що юридичні та фізичні особи мають право користуватися водними біоресурсами як об`єктами права власності Українського народу відповідно до Конституції України та цього Закону. Надання у користування рибогосподарських водних об`єктів (їх частин) місцевого значення для провадження рибогосподарської діяльності здійснюється відповідно до закону.

Основні засади пріоритетного розвитку рибного господарства відповідно до ст. 53 зазначеного Закону передбачають, зокрема пріоритетне надання в оренду водних об`єктів (їх частин) з низькою рибопродуктивністю суб`єктам господарювання, які займаються вирощуванням водних біоресурсів.

З вказаних вище норм матеріального права вбачається, що законодавець розрізнив користування рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів, як окремими об`єктами користування. Можливості використання водних біоресурсів без обов`язкового отримання в установленому ЗК України порядку в користування на умовах оренди рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), у тому числі і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами), де здійснюється використання цих водних біоресурсів, чинним законодавством не передбачена. Таке використання водних біоресурсів є нерозривно пов`язаним з використанням зазначених рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), у тому числі і земель водного фонду (зокрема і під цими об`єктами).

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 923/213/18, від 06.10.2021 у справі № 914/1326/16, від 05.01.2022 у справі № 908/2153/20.

Разом із тим, порядок надання земель водного фонду у користування та припинення користування ними встановлюється земельним законодавством (ст. 85 ВК України).

За змістом ч. ч. 4-5 ст. 59 ЗК України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.

Тобто, виходячи з положень ч. 5 ст.59 ЗК України для використання земельних ділянок водного фонду для цілей рибальства, яке включає в себе і любительське, і промислове, Закон передбачає лише необхідність в отриманні згоди власника земельної ділянки або погодження землекористувача та не встановлює вимог щодо укладення договору оренди.

З матеріалів справи вбачається, що земельні ділянки водного фонду, розташовані під водним дзеркалом Муромського водосховища, перебувають у постійному користуванні Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області.

Відповідач звертався до Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області як постійного землекористувача щодо використання земельних ділянок водного фонду Муромського водосховища відповідно до вимог ч. 5 ст.59 ЗК України, що підтверджено листом від 16.12.2019 № 1612/1 (т.1, а.с.181).

Зі змісту листа Регіонального офісу водних ресурсів у Харківській області від 27.12.2019 № 11-15/1784 вбачається, що з метою можливості реалізації договору на здійснення біологічної меліорації Муромського водосховища від 15.11.2018 № 103/18 Офіс не заперечує щодо використання земельних ділянок водного фонду Муромського водосховища для рибальства за наявності відповідних дозволів та дотримання умов чинного законодавства (т.1, а.с.182).

Як встановлено судом, Муромське водосховище є водосховищем комплексного призначення (використовується для зрошення та риборозведення), а тому в силу положень ст.51 ВК України не може бути об`єктом оренди.

Згідно ст.26 Закону України «Про тваринний світ» підприємствам, установам, організаціям і громадянам у порядку спеціального використання об`єктів тваринного світу надається право ведення промислового рибальства, включаючи промисел водних безхребетних на промислових ділянках рибогосподарських водних об`єктів континентальному шельфі України. До рибогосподарських водних об`єктів належать усі поверхневі, територіальні і внутрішні морські води, які використовуються (можуть використовуватися) для промислового добування, вирощування чи розведення риби та інших об`єктів водного промислу або мають значення для природного відтворення їх запасів, а також виключна (морська) екологічна зона та акваторія у межах континентального шельфу України.

Перелік промислових ділянок рибогосподарських водних об`єктів (їх частин) визначається Кабінетом Міністрів.

Так, постановою КМУ від 22 травня 1996 року № 552 затверджено Перелік промислових ділянок рибогосподарських водних об`єктів (їх частин), до яких віднесено, зокрема, басейн р.Сіверський Донець з водосховищами.

Як вбачається з Паспорта водного об`єкта (кратка пояснювальна записка), Муромське водосховище розташоване на р.Муром, яка є лівою притокою р.Харків, а р.Харків є лівою притокою р.Лопань, яка в свою чергу є лівою притокою р.Уди, що є правою притокою річки Сіверський Донець.

Отже, Муромське водосховище входить до басейну р.Сіверський Донець та у відповідності до положень ст.26 Закону України «Про тваринний світ» є промисловою ділянкою, на якій за наявністю дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів відповідач, як суб`єкт господарювання має право здійснювати промислове рибальство.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про те, що для здійснення промислового рибальства діюче законодавство України не встановлює обов`язку для суб`єктів господарювання отримувати промислові ділянки рибогосподарських водних об`єктів (їх частин) в оренду. На таких ділянках промислове рибальство здійснюється в порядку спеціального використання об`єктів тваринного світу у відповідності до положень ст.26 Закону України «Про тваринний світ», тобто за наявності відповідного дозволу на спеціальне використання водних біоресурсів.

Згідно ч. 2, 3 ст.17 Закону України «Про тваринний світ» спеціальне використання об`єктів тваринного світу в порядку ведення мисливського і рибного господарства здійснюється з наданням відповідно до закону підприємствами, установами, організаціями і громадянами права користування мисливськими угіддями та рибогосподарськими водними об`єктами.

Спеціальне використання об`єктів тваринного світу здійснюється лише за відповідними дозволами чи іншими документами, що видаються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Ця вимога поширюється також на власників чи користувачів земельних ділянок, на яких перебувають (знаходяться) об`єкти тваринного світу.

Припинення права спеціального використання об`єктів тваринного світу здійснюється в порядку, визначеному законом (ч. 3 ст.19 цього Закону).

Матеріалами справи підтверджено, що у відповідача для здійснення господарської діяльності у вигляді промислового рибальства наявні Ліцензія серії АЕ № 195666 від 23.07.2014, режим рибогосподарської експлуатації цього водосховища та дозволи на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) №11 від 02.04.2018 (закінчив свою дію 01.04.2023), № 97 від 07.12.2018 та № 17 від 09.04.2019 з метою вилову водних живих ресурсів на водосховищі (т.1,а.с.145, 31-43).

Згідно ч.4 ст.26 Закону України «Про тваринний світ» підприємства, установи, організації і громадяни, яким надано в користування рибогосподарські водні об`єкти (їх частини), для ведення промислового рибальства, включаючи промисел водних безхребетних, зобов`язані дотримуватися вимог, передбачених ст.34 цього Закону, а також здійснювати інші заходи, що забезпечують поліпшення екологічного стану водних об`єктів і умов відтворення рибних запасів та утримувати в належному санітарному стані прибрежні захисні смуги в місцях здійснення промислового рибальства.

З метою здійснення заходів по екологічному оздоровленню Муромського водосховища та належного виконання Режиму рибогосподарської експлуатації Муромського водосховища від 06.07.2009, ПП «Атос-КРГ» виконує роботи по біологічній меліорації водосховища на підставі договору б/н від 15.11.2018, укладеного з постійним землекористувачем Регіональним офісом водних ресурсів у Харківській області, строк дії якого триває до 15.11.2028 року (т.1, а.с.146-149).

Таким чином, відповідач здійснює промислове рибальство, яке є одним із видів його господарської діяльності з відома та за погодженням із постійним землекористувачем Регіональним офісом водних ресурсів у Харківській області.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що відповідач здійснює свою рибогосподарську діяльність на спірному водному об`єкті - Муромському водосховищі неправомірно, зокрема, без отримання водного об`єкта та земель водного фонду в користування та без погодження власника земельної ділянки, є таким, що спростовується матеріалами справи.

Відповідно до вимог ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Висновок суду першої інстанції щодо відсутності у відповідача доказів реєстрації за ПП "Атос-КРГ" права користування земельними ділянками з кадастровими номерами 6325180500:02:015:0001 площею 173,6922 га; 6325181000:03:003:0001 площею 202,3684 га та 6325183500:02:006:0003 площею 70,2156 га, на яких розташоване Муромське водосховище, зроблений судом без врахування положень ст.51 ВК України та ч. 5 ст.59 ЗК України.

Право спеціального використання об`єктів тваринного світу в порядку ведення рибного господарства не передбачено в переліку речових прав та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації у порядку, встановленому ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Посилання суду першої інстанції на лист ПП «Атос-КРГ» № 1412/1 від 14.12.2022, як на доказ здійснення відповідачем господарської діяльності на Муромському водосховищі, колегія суддів не вважає таким, що відповідає приписам ч. 1 ст.77 ГПК України щодо допустимості доказів, оскільки зі змісту цього листа вбачається, що відповідач повідомляє Державну екологічну інспекцію у Харківській області про орієнтовні масштаби загибелі водних біоресурсів у Трав`янському та Муромському водосховищах внаслідок бойових дій та просить вказаний державний орган встановити дійсні розміри завданих збитків і вжити заходи згідно повноважень та діючого законодавства (т.1, а.с.89).

Прокурор в обгрунтування позовних вимог щодо фактичного використання відповідачем Муромського водосховища надав суду підсумкові акти про виконання робіт із вселення біоресурсів та робіт, що належать до природоохоронних заходів за 2018-2021, а також звіти ПП «Атос-КРГ про обсяги вилову водних біоресурсів та любительському рибальству за цей період.

Як було зазначено вище, відповідач має дозвіл № 11 на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) від 02 квітня 2018 зі строком дії до 01 квітня 2023 року, з якого вбачається, що видом спеціального використання є промислове рибальство на Муромському водосховищі Харківського району Харківської області з використанням рибальських суден (плавзасоби) та дозволених для використання знаряддів лову. Додатковими умовами надання дозволу встановлено надання передбаченої відповідними актами законодавства до Держрибагентства або його територіального органу, або визначеної науково-дослідної галузевої установи статистичної звітності у встановлені строки за визначеною формою, що і підтверджують підсумкові акти про виконання робіт із вселення біоресурсів та робіт, що належать до природоохоронних заходів за 2018-2021, затверджені начальником Управління Державного агентства рибного господарства у Харківській області (т.1, а.с.41, 44-47).

Таким чином, колегія суддів, враховуючи предмет спірних правовідносин, дійшла висновку про те, що зазначені докази не є належними та допустимими у розумінні вимог ст.ст.76, 77 ГПК України.

Колегія суддів погоджується з доводами скаржника відносно того, що на спірні правовідносини не розповсюджуються норми Закону України «Про аквакультуру» з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст.3 Закону «Про аквакультуру» діяльність у сфері аквакультури не належить до спеціального користування водних біоресурсів.

Слід зауважити, що господарська діяльність відповідача не пов`язана із штучним розведенням, утриманням та вирощуванням об`єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізацією, виробництвом кормів, веденням селекційно-племінної роботи, інтродукцією, переселенням, акліматизацією та реакліматизацією гідробіонів, поповненням запасів водних біоресурсів, збереженням їх біорізноманіття, а також реакреаційних послуг.

Позов, з яким звернувся до суду прокурор, є негаторним.

Положення ст.391 ЦК України встановлює, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.

Негаторний позов пред`являється власником за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати права користування та розпорядження ним.

Об`єктом негаторного позову є усунення триваючого правопорушення, що зберіглося до моменту подання позову до суду. Водночас, якщо на момент подання позову правопорушення, що є об`єктом негаторного позову, припинилося, то підстав для його задоволення у суду немає.

Враховуючи наведені законодавчі приписи та виходячи з фактичних обставин у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про те, що прокурором не доведено належними та допустимими доказами наявність триваючого порушення законодавства щодо використання земельних ділянок водного фонду з боку відповідача в межах спірних правовідносин.

Частиною 3 статті 2 ГПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд керується при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Таким чином, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (правова позиція Верховного Суду у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, були (мали місце), аніж не були.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом надано оцінку щодо належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок зазначених вище судом доказів у їх сукупності.

Підставами скасування судового рішення процесуальний закон визначає, зокрема, нез`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (п.п.1, 4 ч. 1 ст.277 ГПК України), що було допущено судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а відтак оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Атос-культурне рибне господарство" на рішення Господарського суду Харківської області від 14.11.2023 у справі №922/2718/23 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 14.11.2023 у справі №922/2718/23 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Стягнути з Харківської обласної прокуратури (вул. Богдана Хмельницького, буд. 4, м.Харків, 61001; код ЄДРПОУ 02910108) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1610,40 грн на користь Приватного підприємства "Атос-культурне рибне господарство" (вул. Клочківська, буд. 156 А, кв. 33, м. Харків, 61145; код ЄДРПОУ 36456081).

Стягнути з Харківської обласної військової адміністрації (вул. Сумська, 64, м. Харків, 61002; код ЄДРПОУ 23912956) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1610,40 грн на користь Приватного підприємства "Атос-культурне рибне господарство" (вул. Клочківська, буд. 156 А, кв. 33, м. Харків, 61145; код ЄДРПОУ 36456081).

Господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів через Східний апеляційний господарський суд з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 26.02.2024.

Головуючий суддя О.О. Радіонова

Суддя О.А. Істоміна

Суддя О.Є. Медуниця