Постанова

від 20.02.2024 по справі 922/3959/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2024 року м. Харків Справа № 922/3959/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Радіонова О.О., суддя Медуниця О.Є.

секретар судового засідання Семченко Ю.О.

за участю представників сторін:

позивача Швець Р.П. (в залі суду) - ордер ВІ №1199351 від 19.02.2024

відповідача не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківського квартирно-експлуатаційного управління (вх.№2784Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 01.12.2023 у справі №922/3959/23 (суддя Трофімов І.В., повний текст рішення підписано 01.12.2023)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЗТ "Техтранс", м.Харків

до Харківського квартирно-експлуатаційного управління, м.Харків

про стягнення 461.890,61 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АТЗТ "Техтранс" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківського квартирно-експлуатаційного управління, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Договором № 72 тимчасового безоплатного спільного користування нерухомим майном від 06.03.2023 за спожиті комунальні послуги за період березень-грудень 2022 року у загальному розмірі 461.890,61 грн, з яких: 438.181,67 грн заборгованості з оплати послуг електропостачання та 23.708,94 грн заборгованості з оплати послуг за водопостачання та водовідведення. Також позивач просить стягнути з відповідача судовий збір.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.12.2023 у справі №922/3959/23 позов задоволено. Присуджено до стягнення з Харківського квартирно-експлуатаційного управління на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЗТ "Техтранс" 438.181,67 грн заборгованості з оплати послуг електропостачання та 23.708,94 грн заборгованості з оплати послуг за водопостачання та водовідведення за Договором №72 тимчасового безоплатного спільного користування нерухомим майном від 06.03.2023 за спожиті комунальні послуги за період березень-грудень 2022 року, а також судовий збір у розмірі 6.928,36 грн.

Відповідач із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник посилається на те, що суд першої інстанції не повністю з`ясував обставини, що мають значення для справи та порушив норми процесуального і матеріального права, що призвело до неправильного вирішення.

Доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що оскільки відсутні витрати (матеріали справи не містять докази таких витрат), то відповідно немає що відшкодовувати, а відтак права позивача не порушені, так як немає підстав для відшкодування, тобто доказів понесення самих витрат та, що за відсутності вказаних доказів, відсутні підстави для відшкодування відповідачем спожитої електроенергії за грудень 2022. А отже, судом помилково визначено, що відповідач зобов`язаний сплатити вартість спожитої електричної енергії з огляду на те, що матеріали справи не містять доказів понесення позивачем витрат, які він просить відшкодування у відповідача. Додатково відповідач зазначає, що додатковою угодою №1 від 20.02.2023 до Договору спільного тимчасового користування нерухомим майном №4 від 01.12.2022 внесені зміни до п.10.1, а саме: "Цей Договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2023. У відповідності до ч.3 ст. 631 ЦК України Сторони домовились, що умови Договору розповсюджуються на правовідносини, які виникли між ними з 01.01.2023. Отже, спожити електричну енергію за період до дії договору фактично не можливо, чого не врахував суд першої інстанції.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2023 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Медуниця О.Є., Радіонова О.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.12.2023 апеляційну скаргу Харківського квартирно-експлуатаційного управління залишено без руху. Витребувано матеріали справи №922/3959/23 з Господарського суду Харківської області.

На виконання вимог ухвали суду з Господарського суду Харківської області до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/3959/23.

Після усунення недоліків апеляційної скарги ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківського квартирно-експлуатаційного управління; встановлено строк до 22.01.2024 (включно) для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2ст.263 Господарського процесуального кодексу України; запропоновано учасникам справи до 22.01.2024 (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів інших учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 Господарського процесуального кодексу України. Призначено справу до розгляду на 20.02.2024. Явку сторін в судове засідання визнано не обов`язковою.

Позивач не скористався наданим ст. 263 ГПК України процесуальним правом та відзиву на апеляційну скаргу не надав, проте його представник під час судового засідання 20.02.2024 просив рішення суду залишити без змін як законне та обгрунтоване, а апеляційну скрагу - без задоволення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, своїх представників для участі в судовому засіданні не направив. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Учасники справи (повноважні представники) про час та місце судового засідання повідомлялись шляхом направлення на їх поштові адреси, що наявні у матеріалах справи (повідомлені учасниками справи шляхом зазначення у документах, які надавались до суду).

Згідно із Законом України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення (включаючи ухвали суду господарського суду про відкриття провадження у справі) є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання (ст.2). Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень; суд вносить до Реєстру всі судові рішення, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту (ст.3). Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ст.4).

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції було вчинено всі належні та допустимі заходи направленні на повідомлення учасників справи про час та місце судового засідання. Суд визнавав явку представників сторін необов`язковою та повідомляв, що їх нез`явлення у судове засідання апеляційної інстанції (особисто чи представників), а також відсутність відповідного клопотання, не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, явка їх представників у судове засідання не визнавалась обов`язковою, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд заяви за відсутності представника відповідача у даному судовому засіданні.

Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст.269 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 06.03.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АТЗТ "Техтранс" (Власник за договором, позивач по справі), Військовою частиною НОМЕР_1 (Користувач за договором) та Квартирно-експлуатаційним відділом м.Харків (Платник за договором, відповідач по справі) укладено договір №72 тимчасового безоплатного спільного користування нерухомим майном (далі - Договір), за умовами якого Власник надав Користувачу право на тимчасове спільне безоплатне користування належним йому нерухомим майном, загальною площею 4240 кв.м.

Підписанню означеного договору передувало надання у користування Військовій частині НОМЕР_1 відповідної будівлі, про що 15.03.2022 був складений та підписаний директором ТОВ "АТЗТ "Техтранс" та командиром Військовій частині НОМЕР_1 акт про виділення тимчасово будівлі.

Передача майна у користування була проведена шляхом підписання директором ТОВ "АТЗТ "Техтранс" та командиром Військової частини НОМЕР_1 акту приймання-передачі нерухомого майна від 15.03.2022, де було зафіксовані показання засобів обліку комунальних послуг, зокрема, електролічильників.

Умовами договору тимчасового безоплатного спільного користування нерухомим майном передбачено наступне:

- договір він діє з 15.03.2022 (п. 3.1);

- у випадку споживання Користуавчем будь-яких комунальних послуг під час використання ним Нерухомого майна, Власник набуває право на здійснення Платником відшкодування (компенсації, оплати) вартості усіх витрат Спожитих Користувачем комунальних послуг, про що відповідні сторони даного Договору додатково укладають відповідні договори відшкодування (компенсації) вартості витрат спожитих комунальних послуг (п. 2.2.);

- Платник зобов`язаний відшкодувати (компенсувати, оплатити) Власнику вартість всіх витрат спожитих Користувачем комунальних послуг під час користування Нерухомим майном, після надання Власником документів, визначених у п. 2.4 Договору та у відповідних договорах відшкодування (компенсації) вартості спожитих комунальних послуг (п. 2.3.);

- підставою для відшкодування (компенсації, оплати) Платником вартості витрат спожитих Користувачем комунальних послуг є виставлені рахунки Постачальників (Виконавців робіт, Надавачів комунальних послуг), з якими у Власника укладені відповідні договори. Для відшкодування вартості спожитих комунальних послуг Власник зобов`язаний надавати Платнику документи на підтвердження суми компенсації, обсягу та періодів споживання Користувачем комунальних послуг та копії рахунків, що виставлені власнику постачальними організаціями, які надають комунальні послуги (п. 2.4.).

За твердженням позивача, на виконання вищенаведеного пункту 2.4 спірного Договору, Власником було підготовлено проекти договорів відшкодування комунальних витрат та відповідні акти виконаних робіт, які передбачали відшкодування витрат, що поніс позивач за спожиту електроенергію і за водопостачання та водовідведення під час користування нерухомим майном Військовою частиною, а саме:

- договір про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії разом з актом фіксації показників лічильників електричної енергії та актом виконаних робіт (наданих послуг), де було визначено суми вартості спожитої електроенергії;

- договір про відшкодування витрат за спожите водопостачання та водовідведення, разом актом виконаних робіт, де було визначено сума до відшкодування за спожиті військовою частиною послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.

Вказані договори та акти були підписані директором ТТОВ "АТЗТ "Техтранс" та командиром Військової частини НОМЕР_1 без будь-яких застережень і зауважень.

Обсяги та вартість поставленої електричної енергії та наданої послуги з централізованого водопостачання та водовідведення були погоджені Користувачем.

Обсяги та вартість поставленої електричної енергії, визначені в акті виконаних робіт, підтверджуються відповідними актами приймання-передавання товарної продукції (електроенергії) та рахунками за спожиту електроенергію, складеними Постачальниками - ТОВ "Донецькі енергетичні послуги, ДПЗД "Укрінтеренерго" та ТОВ "Київські енергетичні послуги".

Обсяги та вартість послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії підтверджуються актами про обсяги розподіленої електричної енергії та рахунками за перетікання реактивної електроенергії, які складені оператором системи розподілу - АТ Харківобленерго.

Обсяги та вартість наданої послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, вказані в акті виконаних робіт, підтверджуються актами здачі-приймання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення та рахунками, складеними Постачальником цих послуг - КП "Харківводоканал".

З метою відшкодування вартості спожитої електричної енергії та послуг з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії і вартості послуг з водопостачання та водовідведення за період з 15.03.2022 по 31.12.2022, позивач ТОВ "АТЗТ "Техтранс" надав на адресу Платника вищевказані проекти договорів відшкодування комунальних витрат та акти виконаних робіт, а також копії рахунків та актів приймання-передачі постачальників, які підтверджують суми компенсації, обсягу та періодів споживання Користувачем комунальних послуг.

Проте, відповідач відмовився підписувати проекти договорів та виконувати свій обов`язок з відшкодування вартості комунальних витрат.

01.08.2023 Харківське квартирно-експлуатаційне Управління Листом №583/807 була надав відповідь Власнику, в якому зазначив, що з 01.06.2023 Квартирно-експлуатаційний відділ м.Харків переформовано у Харківське квартирно-експлуатаційне управління, яке не може передати до органу Казначейства України доручення на здійснення платежу згідно звернення директора ТОВ "АТЗТ "Техтранс", тому що Харківське квартирно-експлуатаційне управління є бюджетною установою, яка в своїй діяльності фінансується з державного бюджету та є розпорядником бюджетних коштів виключно в рамках взятих на себе зобов`язань бюджетного періоду. Фактично проведення бюджетних платежів здійснюється органами казначейства України в рамках бюджетного періоду та затвердженого бюджету розпорядника бюджетних коштів.

В зв`язку з тим, що позивачем були виконані зобов`язання за спірним договором: відповідачу були направлені документи, на підставі яких підлягали відшкодуванню витрати за комунальні послуги за період березень-грудень 2022 року, але зобов`язання щодо відшкодування вартості комунальних послуг, які були отримані Військовою частиною. Платником не виконано, ТОВ АТЗТ Техтранс був вимушений звернутись до господарського суду за захистом своїх прав.

Господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, яким задовольнив позовні вимоги, зазначив про обґрунтованість позовних вимог з огляду на доведеність позивачем належними і допустимими доказами наявність боргу у відповідача в розмірі 461.890,61 грн перед позивачем за спожиті комунальні послуги за період березень-грудень 2022 року, який на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з наведеними вище висновками місцевого господарського суду та вважає за необхідне зазначити наступне.

Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості за спожиті Військовою частиною НОМЕР_1 комунальні послуги, а саме: електричну енергію, за послуги з розподілу електричної енергії/перетікання реактивної енергії, водопостачання та водовідведення.

За приписами ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями ст.ст.627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 6 ст. 283 ГК України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 760 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч. 1 ст. 761 ЦК України).

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України).

Статтею 793 ЦК України визначені вимоги до форми договору найму будівлі або іншої капітальної споруди, згідно з якими договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню, крім договору, предметом якого є майно державної або комунальної власності, який підлягає нотаріальному посвідченню у разі, якщо він укладений за результатами електронного аукціону строком більше ніж на п`ять років.

У відповідності до ч. 1 ст. 795 ЦК України, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Враховуючи викладене, дослідивши текст укладеного між позивачем, відповідачем стороною-2 договору тристороннього договору тимчасового безоплатного користування від 06.03.2023 №72, колегія суддів дійшла висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором найму нерухомого майна, а спірні правовідносини, які виникли між сторонами на підставі зазначеного договору, є правовідносинами щодо користування третьою особою нерухомим майном без сплати за його використання, але з відшкодуванням відповідачем всіх витрат за спожиті третьою особою комунальних послуг за час дії цього Договору. В даному випадку, відповідно до п.2.3 і 2.4 договору відповідач взяв на себе зобов`язання відшкодовувати позивачу всі витрати за комунальні послуги за договорами відшкодування комунальних послуг, які були отримані стороною-2 за час дії цього договору.

У відповідності до вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

За приписами ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, згідно положень Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов`язання, відшкодування вартості одержаної від постачальника електричної енергії та спожитої стороною-2 повинна проводитись відповідачем відповідно до умов договору та чинних нормативно-правових актів.

У відповідності до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено частиною першою статті 612 ЦК України.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про господарську діяльність у Збройних Силах України, суб`єктами господарської діяльності у Збройних Силах України є військові частини, заклади, установи та організації Збройних Сил України, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням. Перелік видів господарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам, визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про Збройні Сили України фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Як свідчать матеріали справи, позивач на адресу відповідача направляв акти виконаних робіт (наданих послуг) про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію, за розподіл електричної енергії, водопостачання, а також акти фіксації показників лічильника електричної енергії.

Проте, відповідач зобов`язання за договором не виконав, вартість спожитої військовою частиною НОМЕР_1 електричної енергії, водопостачання позивачу не відшкодував, у зв`язку з чим у нього перед позивачем за спожиті комунальні послуги за період березень-грудень 2022 року у загальному розмірі 461.890,61 грн, з яких: 438.181,67 грн заборгованості з оплати послуг електропостачання та 23.708,94 грн заборгованості з оплати послуг за водопостачання та водовідведення.

Відповідач в свою чергу вказує, що невиконання зобов`язання по оплаті за надані послуги сталося внаслідок недостатку бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Відповідач є бюджетною установою, яка в своїй діяльності фінансується із державного бюджету, та є розпорядником бюджетних коштів виключно в рамках взятих на себе зобов`язань бюджетного періоду.

Так, відповідач - Харківське квартирно-експлуатаційне управління є бюджетною неприбутковою установою, яка фінансується виключно з Державного бюджету України та є розпорядником бюджетних коштів в рамках взятих на себе зобов`язань бюджетного періоду.

Водночас, як вже зазначалося вище, умовами п.п. 2.3, 2.4 тристороннього договору тимчасового безоплатного користування від 06.03.2023 №72, який підписаний усіма сторонами, а саме: позивачем ТОВ АТЗТ Техтранс(Балансоутримувачем), третьою особою - Військовою частиною НОМЕР_1 (Користувачем) та відповідачем - Харківським квартирно-експлуатаційним управлінням, передбачено обов`язок Платника відшкодувати Балансоутримувачу всі витрати за комунальні послуги, отримані Користувачем за цим Договором.

Зважаючи на викладене, суд відхиляє посилання відповідача на неможливість здійснити відшкодування за спожиту Користувачем електричну енергію у спірний період через відсутність відповідного бюджетного асигнування, оскільки відсутність необхідних коштів, в тому числі внаслідок відсутності відповідного бюджетного фінансування, не може бути підставою для звільнення відповідача як Платника за договором тимчасового безоплатного користування від 06.03.2023 №72 від належного виконання зобов`язань за цим договором.

Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" також зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Аналогічний правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язання викладено в постанові ВСУ від 22.03.17р. у справі №3-77гс17, у постановах КГС у складі ВС від 27.03.18р. у справах №925/246/17, №925/974/17, а також у постанові ВП ВС від 10.04.18р. у справі №12-46гс18.

Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Тож відсутність у боржника необхідних коштів або взяття ним зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не звільняє його від обов`язку виконати господарські зобов`язання.

Відповідач, в свою чергу, суму заборгованості відповідача перед позивачем за договором частково визнає в сумі 327.541,43 грн.

Інша частина заборгованості підтверджується матеріалами справи, зокрема:

заборгованості за спожиту електричну енергію за квітень 2022 року у сумі 72.203,69 грн підтверджується актом приймання-передавання від ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" від 30.04.2022 за спожиту електричну енергію за період з 01.04.2022 по 30.04.2022 на суму 71.152,21 грн та актом приймання-передавання від АТ "Харківобленерго" за квітень 2022 за перетікання реактивної електроенергії за період з 01.04.2022 по 30.04.2022 на суму 1.051,48 грн;

заборгованість за спожиту електричну енергію за березень 2022 року у сумі 38.436,55 грн розрахована на підставі показників електричних лічильників станом на 15.03.2022, які були зафіксовані в наявному у матеріалах справи акті приймання-передачі нерухомого майна, підписаним між позивачем та військовою частиною

Проте, в зв`язку з початком активних бойових дій на території міста Харкова з 24.02.2022 у ТОВ "АТЗТ "Техтранс" не було можливості вчасно подавати відомості про витрати електричної енергії за період лютий-травень 2022, на підставі яких АТ "Харківобленерго" здійснювало обчислення обсягів спожитої активної електричної енергії. Тому показники розподіленої електроенергії, визначені в актах про обсяги розподіленої електричної енергії від АТ "Харківобленерго" за період березень-травень 2022 року дорівнювали 0, а весь обсяг спожитої за цей період електроенергії відображений у акті за червень 2022 року, у зв`язку з чим розрахунок вартості спожитої військовою частиною електричної енергії за березень 2022 року було здійснено розрахунковим шляхом.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Таким чином, висновки, наведені в рішенні господарського суду першої інстанції відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються - не можуть бути підставою для його скасування.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду вважає висновки Господарського суду Харківської області законними та обґрунтованими. При цьому, доводи скаржника в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 240, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківського квартирно-експлуатаційного управління залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 01.12.2023 у справі №922/3959/23 залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 26.02.2024

Головуючий суддя О.А. Істоміна

Суддя О.О. Радіонова

Суддя О.Є. Медуниця