Рішення

від 23.02.2024 по справі 904/6199/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2024м. ДніпроСправа № 904/6199/23

За позовом Синельниківської міської ради, м. Синельникове, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛЛ-Енерджи", м. Синельникове, Дніпропетровська область

про стягнення суми основного боргу у розмірі 95 864,88 грн.

Суддя Ніколенко М.О.

Без участі представників сторін.

РУХ СПРАВИ.

Синельниківська міська рада звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛЛ-Енерджи" про стягнення суми основного боргу у розмірі 95 864,88 грн.

Ухвалою суду від 04.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Справу № 904/6199/23

ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 25.12.2023 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ ДВІ ЖИ" про розгляд справи № 904/6199/23 з викликом сторін.

Ухвалою суду від 25.12.2023 продовжено відповідачу строк для подання відзиву та заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до 05.01.2024 включно.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

Позивач зазначив, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІ ДВІ ЖИ" (надалі - орендар) та Синельниківською міською радою (надалі - орендодавець) було укладено договір оренди земельної ділянки № 4 від 01.04.2021 (надалі - договір).

Відповідно до пункту 1 договору, орендодавець на підставі рішення Синельниківської міської ради від 02.03.2021 № 103-5/VIII надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку, для обслуговування нежитлових будівель, вид цільового призначення земель (КВЦПЗ) - 14.01. - (для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій), з кадастровим номером №1213000000:01:535:0045, що розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Центральна, 130ш.

За змістом пункту 2 договору, в оренду передається земельна ділянка площею 1,8094 га, у тому числі ріллі 0 га, багаторічних насаджень 0 кв.м., сіножетей 0 га, пасовищ 0 га, інших угідь.

У п. 3 договору встановлено, що на час обстеження на земельній ділянці розміщене нерухоме майно, яке належить ТОВ "ВІ ДВІ ЖИ" на підставі договору купівлі - продажу, серія та номер: р.№ 1754, виданий 18.09.2020, та витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, дата державної реєстрації 18.09.2020, номер запису про право власності: 38256132, а також інші об`єкти інфраструктури відсутні.

Позивач зазначив, що виконав умови договору, передав відповідачу в оренду земельну ділянку, що підтверджується актом приймання-передачі від 01.04.2021.

Згідно з пунктом 9 договору, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 50873,09 грн. за рік, що становить 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до рішень міської ради від 27.04.2012 № 337-20/VI "Про Порядок встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки, розташовані на території Синальниківської міської ради" та від 21.06.2018 № 532-31VI "Про внесення змін до Порядку встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки, розташовані на території Синальниківської міської ради, затвердженого рішенням міської ради від 27.04.2012 № 337-20/VI".

Відповідно до п. 10 договору, на підставі ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України сторони домовились, що орендна плата вноситься орендарем з 01.04.2021 щомісяця до 30 числа місяця, наступного за місяцем, за який проводиться оплата, у грошовій формі в розмірі 4 239,42 грн. на розрахунковий рахунок орендодавця.

Пунктом 11 договору передбачено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами.

Пунктом 12 договору встановлено, що розмір орендної плати переглядається відповідно до Закону України "Про оренду землі" та згідно з цим договором раз на рік у разі, зокрема:

- зміни граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;

- зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки комунальної власності.

Розмір орендної плати підлягає щорічній індексації відповідно до офіційного коефіцієнту індексації грошової оцінки земель.

При зміні розміру орендної плати орендодавець односторонньо письмово повідомляє орендаря.

За розрахунком позивача, загалом за період з 01.01.2022 по 31.07.2023 орендар був зобов`язаний сплатити орендну плату в розмірі 98 864,88 грн.

Позивач наполягає на тому, що, з огляду на приписи п. 10 договору, строк виконання відповідачем зобов`язань зі сплати орендних платежів за спірний період є таким, що настав.

Однак, відповідач, за твердженням позивача, порушив свої зобов`язання за договором і не сплатив орендні платежі у встановлені строки. Всього орендарем за спірний період було сплачено орендну плату у розмірі 3 000 грн.

За таких обставин, за розрахунком позивача, у Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ ДВІ ЖИ" утворилась заборгованість перед Синельниківською міською радою зі сплати суми основного боргу у розмірі 95 864,88 грн.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач надав відзив на позов, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог за таких обставин.

Відповідач вказав, що матеріали справи не містять розрахунку суми заборгованості із орендної плати за землю по спірній земельній ділянці, підготовленого контролюючим органом, у разі, якщо у відповідача є заборгованість перед бюджетом.

Відповідач зазначив, що, всупереч приписам п. 5, 9, 10 договору, позивачем здійснюється нарахування орендної плати у розмірі іншому, ніж встановлений вказаними пунктами договору.

При цьому, за твердженням відповідача, додаткові угоди до спірного договору про зміну розміру орендних платежів між сторонами не укладались.

Відповідач вважає, що суб`єктом контролю за дотриманням земельного законодавства в Україні є податкові органи, а не органи місцевого самоврядування. Жодної інформації із податкових органів щодо наявності податкової заборгованості по сплаті за землю, як і вимог щодо сплати орендних платежів від позивача на адресу відповідача не надходило.

ЩОДО КЛОПОТАННЯ ВІДПОВІДАЧА ПРО РОЗГЛЯД СПРАВИ ЗА ПРАВИЛАМИ ЗАГАЛЬНОГО ПОЗОВНОГО ПРОВАДЖЕННЯ.

На адресу суду, 08.01.2024 від відповідача надійшло клопотання про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження. В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначив, що характер спірних правовідносин та предмет доказування по справі вимагають проведення судового засідання.

Відповідач зазначив, що характер спірних правовідносин має певні особливості, зокрема, щодо суб`єктивного складу учасників справи, розрахунку орендних платежів, визначення його розміру. При цьому, суб`єктом контролю за дотриманням земельного законодавства в Україні є податкові органи, а не органи місцевого самоврядування.

Також відповідач вважає, що безпосередньо на характер спірних правовідносин та предмет доказування впливають обставини здійснення відповідачем інвестиційної діяльності. На що, в свою чергу вплинуло оголошення з 24.02.023 на усій території України воєнного стану внаслідок повномасштабного вторгнення Російської Федерації та загострення бойових дій.

Відповідач вказав, що не має заборгованості зі сплати орендної плати за землю, - податковий борг відсутній.

Згідно ст. 12 ГПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з частиною 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є:

1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За критерієм ціни позову цю справу слід віднести до справ ціна позову в яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (загальний розмір вимог складає 95864,88 грн.).

Статтею 247 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

При цьому, з матеріалів справи не вбачається, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін.

Доводи відповідача про необхідність визначення суб`єктивного складу учасників справи та необхідність перевірити розмір орендних платежів не можуть слугувати підставою для переходу до розгляду цієї справи з викликом сторін, оскільки не впливають на повноту та всебічність встановлення обставин у цій справі.

Слід зауважити, що предметом розгляду цієї справи є стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендних платежів за договором оренди земельної ділянки № 4 від 01.04.2021, а не податкового боргу.

При цьому, відповідачем у поданій заяві не було обґрунтовано неможливість перевірки розрахунку орендних платежів без проведення судового засідання.

Під час спрощеного провадження сторони матимуть можливість висловити свою думку навести свої доводи та міркування з приводу обставин справи у письмовому вигляді. А суд матиме можливість і зобов`язаний надати оцінку таким доводам та документам, що є в справі.

Разом з тим, задоволення клопотання відповідача призведе до невиправданого збільшення строків розгляду справи.

Пунктом 1 частини 4 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача може постановити ухвалу про залишення заяви відповідача без задоволення.

Враховуючи викладене, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ ДВІ ЖИ" про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження слід залишити без задоволення.

Слід звернути увагу на те, що ухвалою суду від 25.12.2023 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ ДВІ ЖИ" про розгляд справи №904/6199/23 з викликом сторін, заявленого відповідачем з тих самих підстав.

ЩОДО КЛОПОТАННЯ ВІДПОВІДАЧА ПРО ЗАКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ.

Відповідач, 08.01.2024 надав до суду клопотання про закриття провадження у цій справі.

Відповідач вважає, що ця справа належить до юрисдикції адміністративного суду, оскільки суб`єктом контролю за дотриманням земельного законодавства в Україні є податкові органи, а не органи місцевого самоврядування. В свою чергу, спори про стягнення податків та зборів мають розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Слід повторно зауважити, що предметом розгляду цієї справи є стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендних платежів за договором оренди земельної ділянки № 4 від 01.04.2021, а не податкового боргу.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі цього договору, є господарськими зобов`язаннями.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема,справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

За таких обставин, цей спір належить до юрисдикції господарського суду.

А отже, клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ ДВІ ЖИ" про закриття провадження у цій справі слід залишити без задоволення.

ЩОДО КЛОПОТАННЯ ВІДПОВІДАЧА ПРО ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ БЕЗ РУХУ.

Відповідач, 08.01.2024 надав до суду клопотання про залишення позовної заяви без руху з підстав:

1) відсутності у Синельниківської міської ради, як органу місцевого самоврядування, всупереч вимогам ст. 6 ГПК України, зареєстрованого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, що забезпечує обмін документами;

2) відсутності у матеріалах справи доказів сплати Синельниківською міською радою судового збору у встановленому чинним законодавством порядку та розмірі. Відповідач вказав, що платником за долученою до матеріалів справи платіжною інструкцією № 353 від 11.07.2023 є Виконавчий комітет Синельниківської міської ради;

3) правової невизначеності із позовними вимогами та учасниками справи.

Щодо наведених зауважень відповідача слід зазначити про таке:

1) Синельниківська міська рада (ідентифікаційний код: 34195542), відповідно до відповіді №539492 від 22.02.2024, з 09.02.2024 зареєстрована в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі;

2) у матеріалах справи (том 1, а.с. 13) наявна платіжна інструкція № 353 від 11.07.2023 на суму 2 684 грн. про сплату судового збору за подання позову Синельниківської міської ради до ТОВ "ВІ ДВІ ЖИ" (відповідно до графи "призначення платежу").

Згідно з цією платіжною інструкцією, за подання позовної заяви у справі № 904/6199/23 судовий збір сплачений у встановленому законом розмірі, порядку та на належні реквізити.

Держаною казначейською службою України було підтверджено надходження сплаченої суми до державного бюджету, платіжна інструкція № 353 від 11.07.2023 на суму 2 684 грн. не була використана в будь-якій іншій справі.

При цьому, чинне законодавство не містить заборони сплати судового збору за подання позову з рахунку будь-якої іншої юридичної чи фізичної особи, окрім рахунку самого позивача за таким позовом;

3) частиною 1 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.

Так, у позовна заява Синельниківської міської ради містить усі необхідні відомості, передбачені положенням ст. 162 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, найменування та реквізити сторін, зміст позовних вимог, спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором.

За таких обставин, відсутні встановлені законом підстави для залишення позовної заяви Синельниківської міської ради без руху.

Додатково слід зазначити, що заперечення відповідача містять лише формальний характер.

Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначено, що надмірний формалізм може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах Zubac v. Croatia, Beles and Others v. the Czech Republic, №47273/99, пп. 50-51 та 69, та Walchli v. France, № 35787/03, п. 29). При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя. У такий спосіб здійснюється право на суд, яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати вирішення спору судом (рішення у справі Kutic v. Croatia, заява №48778/99, пункт 25). Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має застосовуватися на практиці і бути ефективним. Для того щоб право на доступ було ефективним, особа повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права (рішення у справах Bellet v. France та Nunes Dias v. Portugal). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі Perez de Rada Cavanilles v. Spain).

Задоволення поданих відповідачем клопотань, з огляду на матеріали конкретної справи, не буде мати на меті спонукання будь-якої із сторін цього спору до неуклінного дотримання норм закону, а матиме очевидні ознаки перешкоджання Синельниківській міській раді у доступі до правосуддя.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення суми основної заборгованості за договором оренди земельної ділянки № 8 від 01.04.2021 у розмірі 76 363,38 грн.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами (в які строки і якому розмірі орендна плата мала бути сплачена), чи мало місце порушення будь-яких зобов`язань (чи були орендні платежі сплачені відповідачем у повному обсязі), які саме зобов`язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов`язань боржником.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІ ДВІ ЖИ" (надалі - орендар) та Синельниківською міською радою (надалі - орендодавець) було укладено договір оренди земельної ділянки № 4 від 01.04.2021 (надалі - договір).

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі цього договору, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст.193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з п. 8 договору, договір укладено на 25 років.

Відповідно до пункту 1 договору, орендодавець на підставі рішення Синельниківської міської ради від 02.03.2021 № 103-5/VIII надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку, для обслуговування нежитлових будівель, вид цільового призначення земель (КВЦПЗ) - 14.01. - (для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій), з кадастровим номером №1213000000:01:535:0045, що розташована за адресою: Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Центральна, 130ш.

За змістом пункту 2 договору, в оренду передається земельна ділянка площею 1,8094 га, у тому числі ріллі 0 га, багаторічних насаджень 0 кв.м., сіножетей 0 га, пасовищ 0 га, інших угідь.

У п. 3 договору встановлено, що на час обстеження на земельній ділянці розміщене нерухоме майно, яке належить ТОВ "ВІ ДВІ ЖИ" на підставі договору купівлі - продажу, серія та номер: р.№ 1754, виданий 18.09.2020, та витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, дата державної реєстрації 18.09.2020, номер запису про право власності: 38256132, а також інші об`єкти інфраструктури відсутні.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно з положеннями статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Позивач виконав умови договору, передав відповідачу в оренду земельну ділянку, що підтверджується актом приймання-передачі від 01.04.2021.

Згідно з пунктом 9 договору, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 50 873,09 грн. за рік, що становить 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до рішень міської ради від 27.04.2012 № 337-20/VI "Про Порядок встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки, розташовані на території Синальниківської міської ради" та від 21.06.2018 № 532-31VI "Про внесення змін до Порядку встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки, розташовані на території Синальниківської міської ради, затвердженого рішенням міської ради від 27.04.2012 № 337-20/VI".

Відповідно до п. 10 договору, на підставі ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України сторони домовились, що орендна плата вноситься орендарем з 01.04.2021 щомісяця до 30 числа місяця, наступного за місяцем, за який проводиться оплата, у грошовій формі в розмірі 4 239,42 грн. на розрахунковий рахунок орендодавця.

Пунктом 11 договору передбачено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами.

Пунктом 12 договору встановлено, що розмір орендної плати переглядається відповідно до Закону України "Про оренду землі" та згідно з цим договором раз на рік у разі, зокрема:

- зміни граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;

- зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки комунальної власності.

Розмір орендної плати підлягає щорічній індексації відповідно до офіційного коефіцієнту індексації грошової оцінки земель.

При зміні розміру орендної плати орендодавець односторонньо письмово повідомляє орендаря.

Згідно з пунктом 289.1 статті 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Базою оподаткування землі в Україні є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого Податковим кодексом України, та площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено (пп.пп. 271.1.1, 271.1.2 п. 271.1 ст. 271 ПК України).

Підпунктом 14.1.125 пункту 14.1 статті 14 ПК України унормовано, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

За статтею 18 Закону України «Про оцінку земель», нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (ст. 20 Закону України «Про оцінку земель»).

У відповідності до статті 23 Закону України «Про оцінку земель», технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Таким чином, розмір річної орендної плати за земельні ділянки вираховується на підставі даних витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, помножених на значення ставки орендної плати, розмір якої визначається відповідним рішенням міської ради. Місячний розмір орендної плати визначається шляхом ділення річної орендної плати на 12, що відповідає кількості місяців у році.

Так, предметом цього спору є стягнення з відповідача орендної плати за період з 01.01.2022 по 31.08.2023.

Відповідно до п. 5 договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 1 271 827,26 грн. (згідно із витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 356 від 10.03.2021, том 1, а.с. 20).

Відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №13-28-0.222-275/2-22 від 11.01.2022, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення становить за 2021 рік становить 1,1.

Вказаний лист опублікований на офіційному веб-сайті Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в розділі «Ринок та оцінка земель».

За таких обставин, річний розмір орендної плати за спірну земельну ділянку у 2022 році вираховується таким чином:

1 271 827,26 грн. (нормативна грошова оцінка за 2021 рік) х 1,1 (коефіцієнт індексації за 2021 рік) = 1 399 009,99 грн.

1 399 009,99 грн. х 4% (розмір річної орендної плати згідно з пунктом 9 договору) = 55 960,40 грн. (загальний розмір орендної плати за 2022 рік).

Річний розмір орендної плати за спірну земельну ділянку у 2023 році вираховується таким чином.

Згідно із витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № НВ-1200331792023 від 11.04.2023 (том 1, а.с 11), нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером № 1213000000:01:535:0045 у 2023 році становила 1 608 918,48 грн.

А отже: 1 608 918,48 грн. (нормативна грошова оцінка за 2023 рік) х 4% (розмір річної орендної плати згідно з пунктом 9 договору) = 64 356,74 грн. (загальний розмір орендної плати за 2023 рік).

64 356,74 грн. : 12 = 5 363,06 грн. на місяць у 2023 році.

5 363,06 грн. х 8 місяців = 42 904,48 грн. (загальний розмір орендної плати за період з 01.01.2023 по 31.08.2023).

Загалом за період з 01.01.2022 по 31.07.2023 орендар був зобов`язаний сплатити орендну плату в розмірі 98 864,88 грн.

З огляду на приписи п. 10 договору, строк виконання відповідачем зобов`язань зі сплати орендних платежів за спірний період є таким, що настав.

Однак, відповідач порушив свої зобов`язання за договором і не сплатив орендні платежі у встановлені строки. Всього орендарем за спірний період було сплачено орендну плату у розмірі 3000 грн.

За таких обставин, у Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ ДВІ ЖИ" утворилась заборгованість перед Синельниківською міською радою зі сплати суми основного боргу у розмірі 95 864,88 грн.

А отже, вимоги позивача про стягнення суми основного боргу у розмірі 95 864,88 грн. є обґрунтованими.

Стосовно інших заперечень відповідача суд зазначає про таке.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи позивача і відповідача та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень відповідача судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться розрахунком заборгованості (том 1 а.с. 26), витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № НВ-1200331792023 від 11.04.2023 (том 1, а.с 11), витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (том 1 а.с. 14), договором № 4 від 01.04.2021 з додатками (т. 1 а.с. 16 - 19), актом приймання - передачі (том 1 а.с. 19), витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 356 від 10.03.2021 (том 1, а.с. 20 - 21), інформаційною довідкою з Державного земельного кадастру (т. 1 а.с. 22), листами орендаря (том 1 а.с. 23 - 25).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІ ДВІ ЖИ" (місце реєстрації: 52500, Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Центральна, 185-Б, оф. 33, ідентифікаційний код: 43764861) на користь Синельниківської міської ради (місцезнаходження: 52500, Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Каштанова, 14; ідентифікаційний код: 34195542) суму основної заборгованості у розмірі 95 864,88 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 684 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 23.02.2024.

Суддя М.О. Ніколенко