Рішення

від 26.02.2024 по справі 908/3574/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 22/254/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2024 Справа № 908/3574/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,

Розглянувши без виклику учасників справи матеріали справи № 908/3574/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Ватра Дніпровський регіон (вул. Пухівська, буд. 2, м. Київ, 02222)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Торг Буд Інвест Україна (вул. Мінська, буд. 5, м. Запоріжжя, 69041)

про стягнення 141 086,74 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача

04.12.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № б/н від 29.11.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Ватра Дніпровський регіон до Товариства з обмеженою відповідальністю Торг Буд Інвест Україна про стягнення 124186,56 грн. основного боргу, 4511,54 грн. 3% річних, 12388,64 грн. інфляційних втрат.

Позов обґрунтовано несплатою відповідачем поставленого за договором № 166 від 14.09.2021 товару на суму 124186,56 грн., згідно перелічених видаткових накладних. Позивач був зареєстрований та здійснював господарську діяльність на території м. Херсону за адресою: м. Херсон, вул. Перекопська, 169. З початком вторгнення Російської Федерації на територію України, у підприємства був відсутній доступ до власних офісних та складських приміщень, де знаходилось майно та первинні документи. Внаслідок цього позивачем були втрачені деякі видаткові накладні, згідно переліку. Наявність заборгованості в розмірі 124186,56 грн. сторони підтвердили підписанням додаткової угоди від 17.05.2023 до вказаного договору.

19.02.2024 через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив. Відповідач не повідомляв позивача про настання форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов`язань за договором, підтверджуючого документу не надавав. Відтак, не надав доказів дотримання порядку повідомлення позивача про виникнення форс-мажору. Не надав належних доказів того, що саме введення воєнного стану стало причиною неможливості проведення своєчасного розрахунку.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача

12.02.2024 через систему «Електронний суд» надійшов відзив. Позовні вимоги вважає необґрунтованими, у задоволенні позову просив відмовити повністю. З початком військової агресії Російської Федерації проти України, що листом ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано обставиною непереборної сили, відповідач господарську діяльність практично не веде, не отримує надходжень, які б дозволили йому розрахуватись із позивачем. Заборгованість сплатити згоден за наявності коштів. Відсутність вини відповідача підтверджується наявними в справі доказами, а саме сплатою відповідачем 861425,10 грн. до початку військової агресії, додатковою угодою, де відповідач підтверджує наявність заборгованості в сумі 124186,56 грн. та готовність її сплатити, та довідкою щодо прибутків відповідача за період 2022-2023 роки. Витребувані судом видаткові накладні надати суду не має можливості, оскільки вони зберігались у м. Мелітополі Запорізької області, яке наразі тимчасово окуповано. Вивезти їх до м. Запоріжжя представник відповідача можливості не мав.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

3. Процесуальні питання, вирішені судом

Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 04.12.2023 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3574/23 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.

Ухвалою суду від 11.12.2023 вказану позовну заяву залишено без руху.

19.12.2023 до суду від позивача надійшла заява вих. № б/н від 18.12.2023 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 26.12.2023 суддею Ярешко О.В. вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/3574/23 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами; ухвалено розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі. Витребувано у відповідача в строк до 10.01.2024 оригінали видаткових накладних: № Д_000263 від 31.01.2022 на суму 7128,94 грн., № Д_000264 від 31.01.2022 на суму 9360,58 грн., № Д_000271 від 31.01.2022 на суму 18403,10 грн., № Д_000275 від 31.01.2022 на суму 296,40 грн., № Д_000276 від 31.01.2022 на суму 1440,00 грн., № Д_000761 від 15.07.2022 на суму 14253,43 грн.

Ухвалою суду від 12.02.2024 відмовлено в задоволенні клопотання ТОВ Торг Буд Інвест Україна про поновлення строку для надання відзиву в зв`язку з відсутністю його порушення. Прийнято до розгляду відзив відповідача, сформований 10.02.2024 в системі Електронний суд.

У відповіді на відзив, що сформована в системі «Електронний суд» 16.02.2024 (зареєстрована судом 19.02.2024), викладено клопотання про поновлення строку подання відповіді на відзив, оскільки відзив був доставлений до електронного кабінету позивача 10.02.2024. Суд відмовляє в задоволенні клопотання в зв`язку з тим, що строк для подання відповіді на відзив позивачем не пропущено, суд враховує, що 10.02.2024 було вихідним днем (неділя). Відповідь на відзив прийнята судом до розгляду.

Оскільки розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилося.

Рішення по суті ухвалено судом 26.02.2024.

4. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують

14.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Ватра Дніпровський регіон (продавець/постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торг Буд Інвест Україна (покупець, відповідач у справі) укладено договір поставки № 166, відповідно до п. 1.1 якого, постачальник на умовах даного договору зобов`язався поставити на передати у власність покупцю продукцію, визначену в п. 1.3 договору, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити продукцію.

Згідно п. 1.4, з моменту передачі продукції в місці (пункті) поставки, право власності та ризик випадкової загибелі, пошкодження або псування продукції переходить до покупця.

Згідно п. 4.5 договору, оплата за кожну партію продукції здійснюється в розмірі 100% її вартості з відстрочкою 60 календарних днів з дати поставки партії продукції.

Пунктом 7.1.2 договору визначено, що сторона звільняється від визначеної цим договором та (або) чинним законодавством України відповідальності за повне чи часткове порушення договору, якщо вона доведе, що таке порушення сталося внаслідок дії форс-мажорних обставин, за умовами, що їх настання було засвідчено у визначеному діючим законодавством порядку документі (належний доказ), виданого Торгово-промисловою палатою України.

Згідно п. 9.2 договору, договір діє до 14.09.2022, а в частині виконання зобов`язань, які залишилися невиконаними на день закінчення строку договору до повного їх виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору, згідно видаткових накладних, які перелічені в позовній заяві, у період з вересня 2021 по лютий 2022 та у липні 2022, позивачем було поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 985611,66 грн.

Як вказано позивачем у позовній заяві, ним були втрачені видаткові накладні: № Д_000263 від 31.01.2022 на суму 7128,94 грн., № Д_000264 від 31.01.2022 на суму 9360,58 грн., № Д_000271 від 31.01.2022 на суму 18403,10 грн., № Д_000275 від 31.01.2022 на суму 296,40 грн., № Д_000276 від 31.01.2022 на суму 1440,00 грн., № Д_000761 від 15.07.2022 на суму 14253,43 грн.

Згідно Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 25.08.2022, представниками окупаційної влади, військовими Російської Федерації 17.08.2022 здійснено злом та проникнення в офіс та складські приміщення позивача за адресою: м. Херсон, вул. Перекопська, 169, та розпочато вивезення майна в невідомому напрямку.

Оригінали вказаних видаткових накладних були витребувані судом у відповідача ухвалою від 26.12.2023.

Як зазначив відповідач у відзиві, витребувані видаткові накладні надати не може, оскільки вони зберігались у м. Мелітополі Запорізької області, яке наразі тимчасово окуповано Російською Федерацією.

Судом встановлено, що в період з серпня 2021 по липень 2022 відповідачем, згідно платіжних інструкцій, копії яких містяться в матеріалах справи, перераховано на користь позивача суму 937452,35 грн. З вказаної суми, згідно пояснень позивача, 76027,25 грн. зараховано в оплату за договором № 77 від 23.06.2021 та 861425,10 грн. за договором № 166 від 14.09.2021, який покладено в підставу позову. Сплата суми 861425,10 грн. за договором № 166 від 14.09.2021 підтверджено відповідачем у відзиві. Таким чином, заборгованість складає 124186,56 грн. (985611,66 грн. (сума поставки) - 861425,10 грн. (сума оплати) = 124186,56 грн.).

17.05.2023 між ТОВ Торговий дім Ватра Дніпровський регіон та ТОВ Торг Буд Інвест Україна укладено додаткову угоду до договору поставки № 166 від 14.09.2021, підписанням якої сторони підтвердили, що поставка товару за договором поставки виконана постачальником у повному обсязі та прийнята покупцем без зауважень, що підтверджується підписаними видатковими накладними. Заборгованість покупця перед постачальником станом на 17.05.2023 за договором поставки складає 124186,56 грн. (пункт 1 додаткової угоди).

Сторони погодили, що покупець зобов`язаний сплатити постачальнику заборгованість в наступному порядку і строки: 10000,00 грн. до 30.06.2023 включно, 20000,00 грн. до 31.07.2023 включно, 30000,00 грн. до 31.08.2023 включно, 64186,00 грн. до 31.09.2023 включно (пункт 2 додаткової угоди).

23.10.2023 позивач листом з описом вкладення надіслав відповідачу претензію щодо сплати боргу за договором № 166 від 14.09.2021 у сумі 124186,56 грн.

Відповідь на претензію в матеріалах справи відсутня.

5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Аналогічний припис містить ст. 193 ГК України.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є договір.

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Взаємовідносини сторін є господарськими, такими, що виникли на підставі договору поставки, укладеного в письмовій формі.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Заборгованість із оплати за поставлений товар складає 124186,56 грн., що не заперечувалося відповідачем.

Відповідно ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідач доказів оплати на користь позивача суми 124186,56 грн. не надав.

Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача слід стягнути 124186,56 грн. основної заборгованості.

Відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

Позивачем нараховано 3% річних на суму боргу 124186,56 грн. з 13.09.2022 по 28.11.2023, що є неправильним, виходячи з такого.

Як слідує з додаткової угоди від 17.05.2023, сторонами було змінено строк виконання зобов`язання зі сплати 124186,56 грн. та визначено, що заборгованість має бути сплачена в такому порядку й строки: 10000,00 грн. до 30.06.2023 включно, 20000,00 грн. до 31.07.2023 включно, 30000,00 грн. до 31.08.2023 включно, 64186,00 грн. до 31.09.2023 включно (пункт 1 додаткової угоди).

Таким чином, 3% річних слід нараховувати на суму 124186,56 грн. з 13.09.2022 по 16.05.2023 (до дня укладення додаткової угоди). 3% річних за вказаний період становить суму 2500,74 грн.

Надалі, виходячи з умов додаткової угоди, 3% річних слід нараховувати:

- на суму боргу 10000,00 грн. за період з 01.07.2023 по 28.11.2023 (в межах визначеного позивачем періоду). 3% річних за вказаний період становить суму 124,11 грн.

- на суму боргу 20000,00 грн. за період з 01.08.2023 по 28.11.2023 (в межах визначеного позивачем періоду). 3% річних за вказаний період становить суму 198,90 грн.

- на суму боргу 30000,00 грн. за період з 01.09.2023 по 28.11.2023 (в межах визначеного позивачем періоду). 3% річних за вказаний період становить суму 219,45 грн.

- на суму боргу 64186,00 грн. за період з 01.10.2023 по 28.11.2023 (в межах визначеного позивачем періоду). 3% річних за вказаний період становить суму 311,26 грн.

Загальна сума 3% річних, яка стягується з відповідача на користь позивача становить 3354,46 грн. У стягненні 1157,08 грн. 3% річних судом відмовляється в зв`язку з необґрунтованістю позову в цій частині.

Позивачем нараховано інфляційні втрати на суму боргу 124186,56 грн. з вересня 2022 по жовтень 2023, що є неправильним, з підстав, що викладені вище.

Зробивши перерахунок інфляційних втрат, у межах заявленого позивачем періоду, судом встановлено, що інфляційні втрати складають загальну суму 13088,96 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України суд не виходить за межі позовних вимог, з відповідача на користь позивача стягується 12388,64 грн. інфляційних втрат.

Щодо зазначення відповідачем у відзиві про дію форс-мажорних обставин у зв`язку з військовою агресією проти України, суд зазначає таке.

У контексті приписів ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до частини 2 статті 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, належним підтвердженням існування форс-мажорних обставин (доказом існування обставин непереборної сили, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання умов договору) є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати.

Отже, виходячи з наведених норм законодавства, підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати.

Суд зазначає, що лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований Всім кого це стосується, на який міститься посилання у відзиві, не є сертифікатом про форс-мажорні обставини у контексті викладених вище положень законодавства.

Водночас, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Доводи відповідача про наявність у спірних відносинах форс-мажорних обставин, суд відхиляє, як безпідставні, адже для звільнення особи від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин відповідач зобов`язаний довести суду, що такі обставини дійсно унеможливили та вплинули безпосередньо на виконання зобов`язань відповідачем у спірних правовідносинах та який вплив вони мали на господарську діяльність відповідача. У той же час, доказів на підтвердження наявності таких обставин відповідач суду не надав.

Господарський суд наголошує, що форс-мажор (у даному випадку військова агресія проти України) повинен бути у причинному зв`язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.

Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Разом з тим, спір у цій справі стосується стягнення заборгованості та нарахування 3% річних та інфляційних втрат, які не є мірою відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

На підставі викладеного вище, позов у цілому задовольняється судом частково.

6. Судові витрати

Відповідно п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір у сумі 2661,99 грн. стягується з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торг Буд Інвест Україна (вул. Мінська, буд. 5, м. Запоріжжя, 69041, код ЄДРПОУ 43480579) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Ватра Дніпровський регіон (вул. Пухівська, буд. 2, м. Київ, 02222, код ЄДРПОУ 42038529) 124186 (сто двадцять чотири тисячі сто вісімдесят шість) грн. 56 коп. основного боргу, 3354 (три тисячі триста п`ятдесят чотири) грн. 46 коп. 3% річних, 12388 (дванадцять тисяч триста вісімдесят вісім) грн. 64 коп. інфляційних втрат, 2661 (дві тисячі шістсот шістдесят одна) грн. 99 коп. судового збору.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Відповідно ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано 26 лютого 2024.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.В. Ярешко