Рішення

від 05.12.2023 по справі 911/356/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2023 р. Справа № 911/356/23

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., за участю секретаря судового засідання Рженецька М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миргородський комбінат хлібопродуктів"

до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт"

про стягнення 1 150 069,34 гривень

за участю представника позивача: Ромашевська О.В. (довіреність б/н від 10.05.2023)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Миргородський комбінат хлібопродуктів" (далі - ТОВ "Миргородський комбінат хлібопродуктів"/позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (далі - ДП "Укрспирт"/відповідач) про стягнення 1 091 959,02 грн, з яких:

- 841 914,99 грн за отриманий товар згідно договорів поставки зернових культур №22-21-11 від 22.07.2021, №28-21-10 від 19.07.2021 та додаткових угод до них;

- 222 918,22 грн інфляції за весь час прострочення та 27 125,81 грн 3% річних від простроченої суми відповідно до п. 7.6. договорів поставки зернових культур №22-21-11 від 22.07.2021, №28-21-10 від 19.07.2021.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.02.2023 у справі №911/356/23 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Миргородський комбінат хлібопродуктів" залишено без руху, виявлені недоліки постановлено усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.

24.02.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Миргородський комбінат хлібопродуктів" надійшла заява про усунення недоліків разом виправленою позовною заявою, із вказаною в ній загальною ціною позову - 1 150 069,34 грн, та згідно прохальної частини якої позивач просить стягнути з відповідача:

- за договором поставки зернових культур №28-21-10 від 19.07.2021 грошові кошти на загальну суму 514 433,68 грн, з яких: 376 604,99 грн основного боргу, 120 046,67 грн інфляційних збитків та 17 782,02 грн 3% річних;

- за договором поставки зернових культур №22-21-11 від 22.07.2021 грошові кошти на загальну суму 635 635,66 грн, з яких: 465 310,00 грн основного боргу, 148 322,69 грн інфляційних збитків та 22 022,97 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.02.2023 у справі №911/356/23 прийнято до розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Миргородський комбінат хлібопродуктів" до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" прo стягнення 1 150 069, 34 гривень (у виправленій редакції), відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, а також:

- призначено підготовче засідання на 27.03.2023 та викликано у нього представників сторін;

- зобов`язано позивача до 27.03.2023 виконати вимоги ухвали Господарського суду Київської області 13.02.2023 у справі №911/356/23 в частині надання письмових пояснень стосовно наявності підстав для застосування положень статті 173 ГПК України та об`єднання в одній позовній заяві вимог про стягнення сум боргу, нарахованих на них 3% річних та інфляційних втрат за двома договорами поставки зернових культур №22-21-11 від 22.07.2021, №28-21-10 від 19.07.2021;

- зобов`язано відповідача, у порядку ч. 2 ст. 74 ГПК України, надати докази сплати позивачу: 376 604,99 грн основного боргу за договором поставки зернових культур №28-21-10 від 19.07.2021; 465 310,00 грн основного боргу за договором поставки зернових культур №22-21-11 від 22.07.2021;

- встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Копію вказаної вище ухвали судом, зокрема, відповідачу надіслано на офіційно зареєстровану згідно даних ЄДР: адресу місцезнаходження юридичної особи та на її електронну пошту - office@ukrspirt.com.

07.03.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області з використанням засобів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, зокрема підсистеми "Електронний суд" Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" подано зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Миргородський комбінат хлібопродуктів" про стягнення 262 104,88 гривень.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.03.2023 у справі №911/356/23 відмовлено у задоволенні заяви Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" про відстрочення сплати судового збору, зустрічну позовну заяву залишено без руху.

27.03.2023 на електронну пошту Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Миргородський комбінат хлібопродуктів" надійшла заява про розгляд справи № 911/356/23 у підготовчому засіданні 27.03.2023 без участі позивача.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.03.2023 у справі №911/356/23, зокрема, залишено без розгляду заяву про розгляд справи №911/356/23 у підготовчому засіданні 27.03.2023 без участі позивача, відкладено підготовче засідання на 24.04.2023.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.03.2023 у справі №911/356/23 зобов`язано позивача до 24.04.2023 виконати вимоги ухвали Господарського суду Київської області 13.02.2023 у справі № 911/356/23 в частині надання письмових пояснень стосовно наявності підстав для застосування положень статті 173 ГПК України та об`єднання в одній позовній заяві вимог про стягнення сум боргу, нарахованих на них 3% річних та інфляційних втрат за двома договорами поставки зернових культур №22-21-11 від 22.07.2021, №28-21-10 від 19.07.2021.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.04.2023 у справі №911/356/23 повернуто зустрічну позовну заяву Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Миргородський комбінат хлібопродуктів" про стягнення 262 104,88 гривень з доданими до неї документами.

21.04.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області з використанням засобів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, зокрема підсистеми "Електронний суд" ДП "Укрспирт" подано заяву, згідно якої відповідач просив суд врахувати при розгляді вказаної справи заяву до ТОВ "Миргородський комбінат хлібопродуктів" про зарахування зустрічних однорідних вимог у сумі 262 104,88 гривень та відмовити позивачу у задоволенні позову в частині стягнення відповідної суми.

Господарський суд Київської області ухвалою від 24.04.2023 у справі №911/356/23, зокрема, відклав підготовче засідання на 23.05.2023, визнав обов`язковою явку та викликав представника позивача у підготовче засідання.

24.04.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшли повідомлення про розгляд справи без участі представника товариства та про зміну контактного номеру телефону та поштової адреси товариства.

15.05.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення стосовно наявності підстав для застосування положень статті 173 ГПК України та об`єднання в одній позовній заяві вимог про стягнення сум боргу, нарахованих на них 3% річних та інфляційних втрат за двома договорами поставки зернових культу.

23.05.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв`язку з захворюванням представника ТОВ "Миргородський комбінат хлібопродуктів".

Господарський суд Київської області ухвалами від 23.05.2023, 12.06.2023 у справі №911/356/23, зокрема, відклав підготовче засідання на 12.06.2023 та 03.07.2023 відповідно.

Господарський суд Київської області ухвалою від 03.07.2023 у справі №911/356/23 закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 17.07.2023.

Господарський суд Київської області ухвалами від 17.07.2023, 05.09.2023, 26.09.2023, 17.10.2023, 07.11.2023 у справі №911/356/23 оголосив у судовому засіданні перерву до 05.09.2023, 26.09.2023, 17.10.2023, 07.11.2023 та 05.12.2023 відповідно.

Водночас вказаними ухвалами, зокрема від 26.09.2023, 17.10.2023, 07.11.2023 суд викликав представників позивача та відповідача у судове засідання та визнавав їх явку обов`язковою.

Однак, як у судове засідання 05.12.2023, як у всі інші судові засідання під час розгляду зазначеної справи, представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд невідомив, хоча ухвали про розгляд вказаної справи і дати усіх судових засідань доставлено до власного електронного кабінету представника відповідача, а згідно наявної в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0600051534155 ухвалу від 26.09.2023 було вручено за адресою місцезнаходження ДП "Укрспирт".

У судовому засіданні 05.12.2023, закінчивши з`ясування обставин та перевірку їх доказами, суд оголосив про перехід до судових дебатів, по завершенні яких вийшов до нарадчої кімнати. Після виходу з нарадчої кімнати суд

ВСТАНОВИВ:

19.07.2021 та 22.07.2021 між ДП "Укрспирт" як покупцем та ТОВ "Миргородський комбінат хлібопродуктів" як постачальником укладено договори поставки зернових культур відповідно за №28-21-10 та за №22-21-11 (далі - договори №28-21-10 та №22-21-11), певні положення та умови яких є тотожними, зокрема згідно пунтку 1.1. яких постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти покупцю протягом строку дії цього договору зернові культури, включаючи похідні від зернових, продукти їх обробки, субпродукти, тощо (далі -продукція), а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти й оплатити поставлену продукцію.

Також згідно пунктів 4.1., 4.6., 4.7., 5.2. договорів №28-21-10 та №22-21-11 сторони погодили, що постачальник зобов`язується постачати покупцеві продукцію узгодженими партіями та згідно укладених сторонами додаткових угод до цього договору.

Постачальник зобов`язаний надати покупцю при поставці кожної партії продукції належним чином формлені документи в оригіналах:

- товарно-транспортні накладні;

- видаткові накладні. Сторони домовлись, що постачальник може надавати (виписувати) одну податкову накладну на всю кількість поставленої протягом поточного дня продукції в місце поставки, визначене в п. 4.3. цього договору.

Постачальник зобов`язаний на дату виникнення податкових зобов`язань скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису упонвлаженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у наступному порядку та строки: реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, якщо інше не буде передбачено нормами чинного законодавства України, повинна здійснюватись з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного мсяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного мсяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Оплата за поставлену продукцію здійснюється на умовах відстрочення платежу - протягом 2 банківських днів з моменту фактичної поставки продукції на склад покупця, що підтверджується на товарно-транспортній накладній підписом уповноваженої особи покупця про прийняття продукції та за умови надання постачальником всіх документів, передбачених п. 4.6. цього договору та виконання постачальником умов п. 4.7. цього договору.

Пунктом 9.1. договорів №28-21-10 та №22-21-11 передбачено, що вони набирають чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діють до 31.12.2021 включно, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором, що залишились невиконаними на момент припинення дії договору.

Водночас 19.07.2021 та 22.07.2021 сторонами підписано додаткові угоди до договорів, якими погоджено найменування продукції, її ціну, обсяги, адреси та періоди поставки, зокрема:

- згідно угоди №1 до договору №28-21-10 погоджено до поставки в с. Тупів 200 тон кукурудзи по 7 900,00 грн за тону в період з 19.07.2021 по 27.07.2021;

- згідно угоди №1 до договору №22-21-11 погоджено до поставки в с. Нові Боричі 200 тон кукурудзи по 7 900,00 грн за тону в період з 22.07.2021 по 31.07.2021.

Копії вказаних договорів та додаткових угод до нього наявні в матеріалах справи.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що власні договірні зобов`язання виконав належним чином та поставив згідно видаткових накладних (далі - ВН) і товарно-транспортних накладних (далі - ТТН) погоджений до поставки товар, зокрема:

1) в межах умов договору №28-21-10 та укладеної до нього додаткової угоди №1:

- згідно ВН і ТТН за №967 від 20.07.2021 на суму 179 804,00 грн;

- згідно ВН і ТТН за №968 від 20.07.2021 на суму 188 099,00 грн;

- згідно ВН і ТТН за №984 від 24.07.2021 на суму 225 940,00 грн;

- згідно ВН і ТТН за №985 від 24.07.2021 на суму 240 792,00 грн;

- згідно ВН і ТТН за №992 від 27.07.2021 на суму 191 970,00 грн;

2) в межах умов договору №22-21-11 та укладеної до нього додаткової угоди №1:

- згідно ВН і ТТН за №975 від 23.07.2021 на суму 270 022,00 грн;

- згідно ВН і ТТН за №993 від 27.07.2021 на суму 195 288,00 грн.

В матеріалах справи наявні копії вказаних видаткових і товарно-транспортних накладних.

Так, за доводами позивача та згідно доданого до заяви про усунення недоліків позовної заяви розрахунку, загальна сума поставленого за договорами товару склала 1 491 915,00 грн, з яких за договором №28-21-10 - 1 026 605,00 грн та за договором №22-21-11 - 465 310,00 грн, тоді як відповідачем здійснено оплати лише за договором №28-21-10 загалом на суму 650 000,01 грн, а тому станом на момент зверення до суду із відповідним позовом заборгованість відповідача склала:

- за договором №28-21-10 - 376 604,99 грн

- за договором №22-21-11 - 465 310,00 грн.

В підтвердження обставин часткової оплати відповідачем отриманого товару позивач надав копії платіжних інструкцій, а також копію підписаного обома сторонами акта звірки взаємних розрахунків за період: липень 2021 року - липень 2022 року.

Також позивач зауважив, що підписавши акт звірки взаємних розрахунків за період: липень 2021 року - липень 2022 року, відповідач підтвердив наявність суми боргу, попри те, надалі, з моменту отримання претензії позивача №15 від 15.01.2022 заборгованість сплачена не була. Копія вказаної претензії наявна в матеріалах справи.

Отже, враховуючи наявність заборгованості за поставлений товар, позивач звернувся до суду із відповідним позовом та вимогами про стягнення з відповідача, зокрема:

- 376 604,99 грн основного боргу за договором поставки зернових культур №28-21-10 від 19.07.2021;

- 465 310,00 грн основного боргу за договором поставки зернових культур №22-21-11 від 22.07.2021.

Своєю чергою відповідач згідно поданої до суду заяви зазначив, що у зв`язку з порушенням позивачем строків поставки за договорами №28-21-10 та №22-21-11 ДП "Укрспирт" направлено заяву від 21.04.2023 про зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 262 104,88 гривень, з яких:

- нарахованих 19 836,00 грн штрафу та 24 587,46 грн неустойки в рахунок заліку заявлених до стягнення позивачем 26 641,55 грн інфляційних збитків та 17 782,02 грн 3% річних за договором поставки зернових культур №28-21-10 від 19.07.2021;

- нарахованих 96 926,84 грн штрафу та 120 754,47 грн неустойки в рахунок заліку заявлених до стягнення позивачем 47 355,65 грн основної заборгованості, 148 322,69 грн інфляційних збитків та 22 022,97 грн 3% річних за договором поставки зернових культур №22-21-11 від 22.07.2021.

В підтвердження наведеного, у тому числі обставин надіслання позивачу заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, при поданні до суду вказаної вище заяви шляхом її формування в підсистемі "Електронний суд" відповідачем додано до неї у вигляді зображень у форматі pdf:

- вимоги від 11.04.2023 та копій квитанції з накладною №1015961 від 11.04.2023 (опис вкладення до листа);

- заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 21.04.2023 та копій квитанції з накладною №1017052 від 21.04.2023 (опис вкладення до листа);

- копії довіреності №27-12/07 від 27.12.2022;

- розрахунки пені та штрафу Миргородське КХП за договорами №28-21-10 та №22-21-11.

Отже, відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову в частині стягнення: 26 641,55 грн інфляційних збитків та 17 782,02 грн 3% річних за договором поставки зернових культур №28-21-10 від 19.07.2021; 47 355,65 грн основної заборгованості, 148 322,69 грн інфляційних збитків та 22 022,97 грн 3% річних за договором поставки зернових культур №22-21-11 від 22.07.2021.

Під час розгляду вказаної справи по суті у судових засіданнях, зокрема у засіданні 07.11.2023 представник позивача не заперечила обставини надіслання товариству вказаної заяви відповідача про зарахування вимог, попри це зауважила, що не володіє інформацією про дату отримання такої заяви товариством.

Стосовно ж заявлених відповідачем до зарахування вимог, як однорідних, представник позивача зазначила, що ці вимоги не є такими (однорідними) та підстави для врахування такої заяви відсутні, оскільки правова природа нарахованих відповідачем сум не зрозуміла позивачу, а особа, яка склала таку заяву не була наділена відповідними повноваженнями на вчинення такого одностороннього правочину.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, заслухавши заключне слово представників сторін, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчи нити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами ст. ст. 627, 655, 692 Цивільного кодексу України унормовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду зазначеного вище суд дійшов висновку, що підписання відповідачем видаткових і товарно-транспортних накладних без будь-яких заперечень щодо кількості та/або якості поставленого товару, його ціни і обсягу товаросупровідних документів до нього, свідчить про прийняття відповідачем такого товару, у тому числі разом з відповідною документацією на нього, що, відповідно, породжує для ДП "Укрспирт" обов`язок по сплаті вартості такого товару у повному обсязі у встановлений договорами №28-21-10 та №22-21-11 строк - протягом 2 банківських днів з моменту фактичної поставки продукції, зокрема:

1) в межах умов договору №28-21-10:

- згідно ВН №967 та №968 від 20.07.2021 на суми 179 804,00 грн та 188 099,00 грн - до 22.07.2021 включно;

- згідно ВН №984 та №985 від 24.07.2021 на суми 225 940,00 грн та 240 792,00 грн - до 27.07.2021 включно;

- згідно ВН №992 від 27.07.2021 на суму 191 970,00 грн - до 29.07.2021 включно;

2) в межах умов договору №22-21-11:

- згідно ВН №975 від 23.07.2021 на суму 270 022,00 грн - до 27.07.2021 включно;

- згідно ВН №993 від 27.07.2021 на суму 195 288,00 грн - до 29.07.2021 включно.

Здійснений же позивачем обрахунок моменту виникнення обов`язку по оплаті товару у календарних, а не банківських днях, не відповідає умовам укладеного між сторонами договору, а тому визнається судом помилковим.

В розрізі зробленого судом висновку щодо настання у відповідача обов`язку виконання грошового зобов`язання за договорами №28-21-10 та №22-21-11 суд звертає увагу, що згідно законодавчих приписів та договірних положень виникнення обов`язку оплатити товар кореспондує з обставинами його отримання відповідачем, що підтверджено позивачем видатковими та товарно-транспортними накладними, а відповідач таких обставин не заперечив та не спростував.

Також судом враховано, що початок обрахунку строку на оплату товару згідно договорів №28-21-10 та №22-21-11 не ставиться в залежність від дати виконання позивачем своїх зобов`язань з реєстрації податкових накладних.

Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, що кореспондує з приписами статей 525,526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Однак станом на момент ухвалення рішення у зазначеній справі, окрім наданих позивачем копій платіжних інструкцій на загальну суму проведених відповідачем оплат за договором №28-21-10 - 650 000,01 грн, які позивачем зараховано в оплату вартості товару за накладними №№967, 968 від 20.07.2021 та №984 від 24.07.2021 та частково за накладною №985 від 24.07.2021, суду не надано жодних інших, належних доказів на підтвердження обставин оплати решти вартості товару:

1) в межах умов договору №28-21-10:

- за ВН №985 від 24.07.2021 на суму 184 634,99 грн;

- за ВН №992 від 27.07.2021 на суму 191 970,00 грн, що загалом склало 376 604,99 грн;

2) в межах умов договору №22-21-11:

- за ВН №975 від 23.07.2021 на суму 270 022,00 грн;

- за ВН №993 від 27.07.2021 на суму 195 288,00 грн, що загалом склало 465 310,00 грн.

За таких обставин, оскільки станом на день прийняття рішення відповідач взяті на себе за договором грошові зобов`язання не виконав, вартість отриманого товару у повному обсязі не оплатив, враховуючи арифметичну відповідність суми боргу обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 376 604,99 грн основного боргу за договором поставки зернових культур №28-21-10 від 19.07.2021 та 465 310,00 грн основного боргу за договором поставки зернових культур №22-21-11 від 22.07.2021 обгрунтовано та доведено належними, допустимими доказами і не спростовано відповідачем у встановленому законом порядку.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за договорами 28-21-10 та №22-21-11 позивач просить суд стягнути з ДП "Укрспирт":

- 120 046,67 грн інфляційних збитків, нарахованих:

з 01.08.2021 по 31.01.2023 на 184 634,99 грн боргу за накладною №985 від 24.07.2021 в межах умов договору №28-21-10;

з 01.08.2021 по 31.01.2023 на 191 970,00 грн боргу за накладною №992 від 27.07.2021 в межах умов договору №28-21-10;

- 17 782,02 грн 3% річних, нарахованих:

з 26.07.2021 по 21.02.2023 на 184 634,99 грн боргу за накладною №985 від 24.07.2021 в межах умов договору №28-21-10;

з 29.07.2021 по 21.02.2023 на 191 970,00 грн боргу за накладною №992 від 27.07.2021 в межах умов договору №28-21-10;

- 148 322,69 грн інфляційних збитків, нарахованих:

з 01.08.2021 по 31.01.2023 на 270 022,00 грн боргу за накладною №975 від 23.07.2021 в межах умов договору №22-21-11;

з 01.08.2021 по 31.01.2023 на 195 288,00 грн боргу за накладною №993 від 27.07.2021 в межах умов договору №22-21-11;

- 22 022,97 грн 3% річних, нарахованих:

з 25.07.2021 по 21.02.2023 на 270 022,00 грн боргу за накладною №975 від 23.07.2021 в межах умов договору №22-21-11;

з 29.07.2021 по 21.02.2023 на 195 288,00 грн боргу за накладною №993 від 27.07.2021 в межах умов договору №22-21-11.

Приписами ст. ст. 612, 625 ЦК України унормовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду наведеного, враховуючи передбачений договорами 28-21-10 та №22-21-11 строк розрахунків та, відповідно, визначений вище момент виникнення у відповідача обов`язку по оплаті товару, суд дійшов висновку, що право на нарахування інфляційних втрат і 3% річних за порушення грошового зобов`язання у позивача виникло:

- за накладними №985 від 24.07.2021, №975 від 23.07.2021 - з 28.07.2021;

- за накладними №992 від 27.07.2021, №993 від 27.07.2021 - з 30.07.2021, тоді як позивач здійснив нарахування, зокрема, 3% річних за дні, коли відповідач не вважався таким, що прострочив грошове зобов`язання, відповідно: 26-27.07.2021 - за накладною №985 від 24.07.2021; 25-27.07.2021 - за накладною №975 від 23.07.2021; 29.07.2021 - за накладними №992 від 27.07.2021, №993 від 27.07.2021, що не відповідає законодавчим приписам та встановленим обставинам справи.

Отже, суд здійснював обрахунок заявлених до стягнення:

- інфляційних втрат:

з 01.08.2021 по 31.01.2023 на 184 634,99 грн боргу за накладною №985 від 24.07.2021 в межах умов договору №28-21-10;

з 01.08.2021 по 31.01.2023 на 191 970,00 грн боргу за накладною №992 від 27.07.2021 в межах умов договору №28-21-10;

з 01.08.2021 по 31.01.2023 на 270 022,00 грн боргу за накладною №975 від 23.07.2021 в межах умов договору №22-21-11;

з 01.08.2021 по 31.01.2023 на 195 288,00 грн боргу за накладною №993 від 27.07.2021 в межах умов договору №22-21-11;

- 3% річних:

з 28.07.2021 по 21.02.2023 на 184 634,99 грн боргу за накладною №985 від 24.07.2021 в межах умов договору №28-21-10;

з 30.07.2021 по 21.02.2023 на 191 970,00 грн боргу за накладною №992 від 27.07.2021 в межах умов договору №28-21-10;

з 28.07.2021 по 21.02.2023 на 270 022,00 грн боргу за накладною №975 від 23.07.2021 в межах умов договору №22-21-11;

з 30.07.2021 по 21.02.2023 на 195 288,00 грн боргу за накладною №993 від 27.07.2021 в межах умов договору №22-21-11.

З огляду на вказані вище норми права та договірні положення, оскільки відповідач порушив строки виконання грошових зобов`язань за договорами 28-21-10 та №22-21-11, а заявлений до стягнення розмір інфляційних втрат, обрахований судом за вказані позивачем періоди, є арифметично правильним, суд дійшов висновку про обгрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача:

- 120 046,67 грн інфляційних збитків за договором поставки зернових культур №28-21-10 від 19.07.2021;

- 148 322,69 грн інфляційних збитків за договором поставки зернових культур №22-21-11 від 22.07.2021.

Поряд з тим, оскільки арифметично правильний розмір 3% річних, обрахований судом за вказані вище періоди, складає: за договором №28-21-10 - 17 735,94 грн та за договором №22-21-11 - 21 920,33 грн, вимоги позивача про стягнення з відповідача

- 17 782,02 грн 3% річних за договором поставки зернових культур №28-21-10 від 19.07.2021;

- 22 022,97 грн 3% річних за договором поставки зернових культур №22-21-11 від 22.07.2021 є частково обґрунтованим відповідно у розмірах: 17 735,94 грн та 21 920,33 грн.

Стосовно ж заяви відповідача про зарахування 262 104,88 гривень зустрічних однорідних вимог в рахунок зменшення усіх вказаних вище, заявлених до стягнення позивачем сум слід зазначити таке.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила.

Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Згідно частини 3 статті 203 Господарського кодексу України, з якою кореспондують приписи ст. 601 Цивільного кодексу України, господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

З правового аналізу вказаних норм права слідує, що

Зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин є волевиявленням суб`єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин.

Інститут заліку покликаний оптимізувати діяльність двох взаємозобов`язаних, хоч і за різними підставами, осіб, а така оптимізація полягає в усуненні зустрічного переміщення однорідних цінностей, які складають предмети взаємних зобов`язань, зменшує ризик сторін, який виникає при здійсненні виконання, а також їх витрати, пов`язані з виконанням.

Так, зарахування зустрічних однорідних вимог є особливим способом припинення одночасно двох зобов`язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні є кредитором у другому).

Допускаються випадки так званого часткового зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання.

Отже, вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

- бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);

- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей), а правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог;

- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, оскільки не можна пред`явити до зарахування вимоги за таким зобов`язанням, яке не підлягає виконанню.

Зарахування зустрічних вимог можливе на будь-якій стадії розвитку відносин сторін, у тому числі й на стадії виконання судового рішення.

Водночас потрібно розмежовувати зарахування та заяву про зарахування, оскільки, сама по собі наявність зустрічних однорідних вимог не призводить до їх зарахування, і, відповідно не припиняє зобов`язання, для цього (припинення зобов`язання) необхідна наявність заяви про зарахування зустрічних вимог хоча б однієї із сторін.

Заява однієї із сторін про зарахування зустрічних вимог для досягнення бажаного правового ефекту не потребує відповіді з боку адресата, а потребує лише сприйняття заяви останнім. Наслідком подання заяви про зарахування зустрічних вимог, за наявності передбачених умов для зарахування, є остаточне і безповоротне припинення відповідних зобов`язань повністю або частково.

З огляду на вказане, у разі несприйняття адресатом заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, учасники правовідносин мають можливість звернутися за судовим захистом, подавши позов про визнання такого правочину недійсним або визнання зобов`язань такими, що припинилися у зв`язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Вирішуючи ж питання щодо безспірності заборгованості, суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено стороною, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час зарахування зустрічних однорідних вимог.

Схожі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.10.2018 у справі №914/3217/16, у постанові Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №920/240/18, у постанові Верховного Суду від 02.05.2023 у справі cправа №910/9268/22.

Крім того слід зазначити, що законодавство не передбачає спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину.

За загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми), відповідну заяву про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням.

Моментом припинення зобов`язань сторін у такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку.

Схожі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №914/346/20 (914/156/21).

Так, згідно наданого суд розрахунку штрафних санкцій відповідачем:

- на 283 373, 00 грн вартості 35,87 тон недопоставленого товару за договором поставки зернових культур №28-21-10 від 19.07.2021 нараховано 24 587,46 грн пені та 19 836,11 грн штрафу, які він вважає зарахованими в рахунок припинення заявлених позивачем до стягнення 26 641,55 грн інфляційних збитків та 17 782,02 грн 3% річних за відповідним договором;

- на 1 384 712,00 грн вартості 175,28 тон недопоставленого товару за договором поставки зернових культур №22-21-11 від 22.07.2021 нараховано 120 754,47 грн пені та 96 926,84 грн штрафу, які він вважає зарахованими в рахунок припинення заявлених позивачем до стягнення 47 355,65 грн основної заборгованості, 148 322,69 грн інфляційних збитків та 22 022,97 грн 3% річних за відповідним договором.

Приписами ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 199, ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Поряд з тим встановлені ст. 625 ЦК України платежі є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, і така компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на вказане та те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, як і 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, грошового зобов`язання, залежить від нього і поділяє його долю, тобто такі нарахування входять до складу грошового зобов`язання і не є штрафними санкціями, тоді як нараховані відповідачем до заліку та припинення заявлених позивачем до стягнення сум боргу, інфляційних збитків, 3% річних суми коштів є штрафними санкціями, суд дійшов висновку про те, що такі зустрічні вимоги відповідача, хоча і мають один з вимогами позивача грошовий характер, але ці вимоги, як захід відповідальності за порушення негрошового зобов`язання, за своєю правовою природою є різними з вимогами позивачам про стягнення сум основного боргу, як заходу виконання грошового зобов`язання, та нарахованих на таке зобов`язання додаткових, компенсаційних сум інфляційних втрат і 3% річних.

За таких обставин, оскільки правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, суд дійшов висновку про те, що заявлені до зарахування/заліку вимоги відповідача не відповідають умовам щодо однорідності.

Стосовно ж вчинення заяви про зарахування та наявності підстав для припинення зобов`язання сторін судом враховано, що моментом такого припинення є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку, яку слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони або в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням, а також сприйняття такої заяви адресатом.

Приписами статтей 73, 74, 86 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В розрізі зазначених вище норм процесуального права суд вважає за необхідне вказати що судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому, тоді як:

- належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини, тобто під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання;

- достовірність - властивість інформації бути правильно сприйнятою, ймовірність відсутності помилок, безсумнівна вірність наведених відомостей, які сприймає людина; відомості можуть бути достовірними або недостовірними для того, хто їх сприймає, а не взагалі;

- обов`язок доказування в силу вимог процесуального закону покладено безпосередньо на сторони, тоді як надання оцінки доказам є виключною компетенцією суду, а принцип оцінки доказів "поза розумним сумнівом" полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Поряд з тим рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21 затверджене Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення), яке визначає порядок функціонування в судах та органах системи правосуддя окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, зокрема підсистем "Електронний кабінет", "Електронний суд" та підсистеми відеоконференцзв`язку; порядок вчинення процесуальних дій в електронній формі з використанням таких підсистем; особливості використання в судах та органах системи правосуддя іншого програмного забезпечення в перехідний період до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи у складі всіх підсистем (модулів).

Згідно з пунктами 8, 9, 24, 26, 27 Положення підсистема "Електронний кабінет" (Електронний кабінет ЄСІТС, Електронний кабінет) - це підсистема ЄСІТС, захищений вебсервіс, що має офіційну адресу в інтернеті (https://cabinet.court.gov.ua), який забезпечує процедуру реєстрації користувачів в ЄСІТС, а також подальшу автентифікацію таких осіб з метою їх доступу до підсистем (модулів) ЄСІТС у межах наданих прав.

Процедура реєстрації в ЄСІТС (реєстрація Електронного кабінету, реєстрація офіційної електронної адреси) передбачає проходження запропонованої засобами Електронного кабінету процедури реєстрації з використанням кваліфікованого електронного підпису, та внесенням контактних даних особи, зокрема адреси електронної пошти, номера телефону (в тому числі мобільного), зазначенням інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Підсистема "Електронний суд" (Електронний суд) - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість користувачам у передбачених законодавством випадках відповідно до наявних технічних можливостей підсистеми ЄСІТС реалізованого функціоналу створювати та надсилати в електронному вигляді процесуальні чи інші документи до суду, інших органів та установ у системі правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.

Інструкція користувача Електронного суду розробляється адміністратором ЄСІТС та розміщується на вебсторінці технічної підтримки користувачів ЄСІТС за вебадресою https://wiki.court.gov.ua.

Електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС.

До створених в Електронному суді документів користувачі можуть додавати інші файли (зображення, відеофайли тощо). Відповідні додані файли (додатки) підписуються кваліфікованим електронним підписом користувачів разом зі створеними в Електронному суді документами, до яких вони додаються.

Технічні вимоги щодо форм електронних документів та їхніх додатків, обмеження щодо їхнього розміру, формату та інших характеристик встановлюються Інструкцією користувача Електронного суду.

Так, у Інструкції користувача Електронного суду, яка передбачає, зокрема можливість формування електронних довіреності або ордеру, надано такі визначення:

- електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документу засвідчується кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію;

- електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, правовий статус якого засвідчено кваліфікованим електронним підписом автора.

Надане відповідачем суду в підсистемі "Електронний суд" зображення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 21.04.2023 у форматі pdf, як документ в електронній формі, що є візуальним поданням паперового документа, отриманим шляхом сканування (фотографування) цього документа, містить підпис представника ДП «Укрспирт» Д.В. Власюка, виконаного не власноручно, а за допомогою факсиміле/графічного зображення «Власюк», що вказує на юридичну дефектність такої заяви.

Так, підпис - це графічне накреслення, що позначає виконавця підпису та наноситься ним з метою посвідчення та має характерні риси, зокрема: це - посвідчувальний знак обов`язково певної особи; виконується нею власноруч у вигляді графічного креслення; наноситься на документ з метою посвідчення різних фактів та подій.

Водночас технічній спосіб відтворення підпису від власноручного підпису відрізняється тим, що відсутня можливість стверджувати, що документ містить дійсну та реальну волю особи, чий підпис відтворено.

В розрізі наведеного суд звертає увагу на те, що:

- накладення адвокатом, представником ДП «Укрспирт» Д.В. Власюком електронного цифрового підпису під час формування заяви та подання її до суду в підсистемі "Електронний суд" не свідчить ані про надання юридичної сили оригіналу заяви про зарахування у паперовій формі, ані про надання відповідній електронній копії документа статусу електронного документа у розумінні приписів Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, у тому числі у в частині підсистеми Електронний суд та Інструкції користувача Електронного суду;

- кваліфікованим електронним підписом автора може бути засвідчено правовий статус електронного документа, яким додана до заяви у форматі pdf заява про зарахування не є, тоді як засвідчення кваліфікованим електронним підписом особи відповідності оригіналу та правового статусу електронної копії паперового документа можливе лише у разі, якщо оригінал такого документа відповідає вимогам закону щодо його складення та має юридичну силу;

- докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності волевиявлення особи на вчинення правочину, а подання відповідних заяв з використанням факсимільного/у вигляді зображення відтворення підпису певної особи, який є фактично штампом із зображенням певного підпису фізичної особи, не може бути доказом волевиявлення певної особи на підписання документа.

Крім того суду не надано належних та достовірних доказів на підтвердження обставин вручення позивачу та сприйняття ним підписаного відповідачем повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням, тоді як надані відповідачем копії квитанції з накладною №1017052 від 21.04.2023 (опис вкладення до листа), враховуючи доводи позивача про неотримання вказаної заяви, не дозволяють встановити відповідні обставини, оскільки містять дані лише про направлення заяви на адресу позивача.

З огляду зазначеного судом враховано, що представник відповідача на неодноразові виклики суду не з`явився, що унеможливило отримання від нього будь-яких пояснень та/або заперечень щодо наведених вище обставин.

Отже, суд висновує, що надані відповідачем документи, зокрема зображення у форматі pdf заяви від 21.04.2023 та копій квитанції з накладною №1017052 від 21.04.2023 (опис вкладення до листа), на предмет їх належності та достовірності, не свідчать про безпосередній, достовірний зв`язок між зазначеними у них відомостями та, власне, обставинами вручення позивачу та сприйняття ним підписаного відповідачем повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням.

За таких обставин, оскільки основними умовами для припинення зобов`язання шляхом зустрічного зарахування є дійсність, однорідність вимог та належне вчинення особою відповідного правочину з отриманням його адресатом, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем наявності підстав для припинення повністю або частково його зобов`язань щодо сплати позивачу:

26 641,55 грн інфляційних збитків та 17 782,02 грн 3% річних за договором поставки зернових культур №28-21-10 від 19.07.2021;

- 47 355,65 грн основної заборгованості, 148 322,69 грн інфляційних збитків та 22 022,97 грн 3% річних за договором поставки зернових культур №22-21-11 від 22.07.2021, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

До того ж судом враховано, що обов`язок відповідача оплатити товар за умовами договорів не поставлений в залежність від виконання позивачем обов`язку з поставки усього погодженого за визначеною угодою об`єму товару.

З огляду на вказане вище судом відхиляються як неспроможні прохання відмовити у задоволенні позову у відповідні частині.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача:

- 376 604,99 грн основного боргу за договором поставки зернових культур №28-21-10 від 19.07.2021;

- 465 310,00 грн основного боргу за договором поставки зернових культур №22-21-11 від 22.07.2021;

- 120 046,67 грн інфляційних збитків за договором поставки зернових культур №28-21-10 від 19.07.2021;

- 148 322,69 грн інфляційних збитків за договором поставки зернових культур №22-21-11 від 22.07.2021, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Поряд з тим суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 17 782,02 грн 3% річних за договором поставки зернових культур №28-21-10 від 19.07.2021 та 22 022,97 грн 3% річних за договором поставки зернових культур №22-21-11 від 22.07.2021 підлягають частковому задоволенню відповідно у отриманих судом за результатами здійсненого ним обрахунку арифметично правильних розмірах: 17 735,94 грн та 21 920,33 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (07400, Київська обл., місто Бровари, ВУЛИЦЯ ГАГАРІНА, будинок 16, ідентифікаційний код 37199618) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Миргородський комбінат хлібопродуктів" (вул. Франка, буд. 46, м. Луцьк, Луцький р-н, Волинська обл., 43021, ідентифікаційний код 42939890):

- 376 604 (триста сімдесят шість тисяч шістсот чотири) грн 99 коп основного боргу, 120 046 (сто двадцять тисяч сорок шість) грн 67 коп. інфляційних збитків та 17 735 (сімнадцять тисяч сімсот тридцять п`ять) грн 94 коп. 3% річних - за договором поставки зернових культур №28-21-10 від 19.07.2021;

- 465 310 (чотириста шістдесят п`ять тисяч триста десять) грн 00 коп. основного боргу, 148 322 (сто сорок вісім тисяч триста двадцять дві) 69 коп. інфляційних збитків та 21 920 (двадцять одну тисячу дев`ятсот двадцять) грн 33 коп. 3% річних - за договором поставки зернових культур №22-21-11 від 22.07.2021;

- 17 249 (сімнадцять тисяч двісті сорок дев`ять) грн 11 коп. судового збору;

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 26.02.2024.

Суддя В.А. Ярема