Ухвала

від 20.02.2024 по справі 916/1268/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"20" лютого 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1268/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Пінтеліної Т.Г. при секретарі судового засідання Боднарук І.В., розглянувши матеріали скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія НОТАПС (№ 2-206/24 від 08.02.2024р.)

на дії державного виконавця Ізмаїльського ВДВС в Ізмаїльському районі Одеської області Південного МРУ Міністерства Юстиції (м. Одеса), по заяві № 916/1268/22 подану Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія НОТАПС (03187, м. Київ, проспект Академіка Глушкова, 40, корпус 5, офіс 526, код ЄДРПОУ 38964292)

до боржника: Сільськогосподарського виробничого кооперативу Ім. Димитрова (68442, Одеська обл., Ізмаїльський район, с. Острівне, вул. Бурлака-Волканова, 187, код ЄДРПОУ 03765944)

про стягнення 79 875,40 грн.,

Представники:

від скаржника: Грищенко О.М. , за довіреністю;

від боржника: не з`явився;

від суб`єкта оскарження: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.09.2022 по справі № 916/1268/22 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Компанія ,,НОТАПС задоволено частково, стягнуто з Сільськогосподарського виробничого кооперативу ,,Ім. Димитрова на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Компанія ,,НОТАПС 55912,78грн. пені, 2481грн. судового збору, в решті позову відмовлено. На виконання вказаного рішення 18.10.2022 судом було видано відповідний наказ.

Ухвалою суду від 13.04.2023 суддею Лічманом Л.В. заявлено самовідвід від розгляду справи № 916/1268/22.

08.02.2024 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нотапс" надійшла скарга на дії державного виконавця Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби у Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), в якій скаржник просить суд:

- визнати незаконними дії державного виконавця Ізмаїльського ВДВС у Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) у виконавчому провадженні № 73027612 та № 73027947 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Одеської області по справі № 916/1268/22 від 12 квітня 2023 року, котрі виразились у винесені Постанов від 12 грудня 2023 року про повернення наказів Господарського суду Одеської області по справі № 916/1268/22 від 12 квітня 2023 року стягувачеві на підставі пункту 5 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження";

- скасувати Постанови Ізмаїльського ВДВС у Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 12 грудня 2023 року про повернення наказів Господарського суду Одеської області по справі № 916/1268/22 від 12 квітня 2023 року стягувачеві на підставі пункту 5 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Розпорядженням керівника апарату суду № 105 від 09.02.2024року, призначено повторний автоматичний розподіл вищезазначеної справи № 916/1268/22.

Протоколом повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями, заяву про скасування судового наказу по справі № 916/1268/22 передано на розгляд судді Пінтеліній Т.Г.

Ухвалою Господарського суду Одеської області скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нотапс" (вх.№ 2-206/24 від 08.02.2024р.) призначено до розгляду в засіданні суду на "20" лютого 2024 р. о 10:00.

15.02.2024 до суду від суб`єкта оскарження надійшли заперечення на скаргу, згідно яких заперечує проти задоволення скарги в повному обсязі.

Розглянувши вищевказану скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нотапс" з наданими доказами, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

В силу приписів ч.ч.1,3 ст.327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Накази суду викладаються в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення відповідних форм процесуальних документів, передбачених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, і підписуються електронним цифровим підписом судді (в разі колегіального розгляду - електронними цифровими підписами всіх суддів, що входять до складу колегії). Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Так, ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ч. ч.1, 5 ст.74 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону України Про виконавче провадження, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Як встановлено судом з матеріалів скарги, постановами від 12.10.2023 відкрито виконавчі провадження № 73027612 та 73027947 з примусового виконання наказів Господарського суду Одеської області від 12.04.2023 по справі № 916/1268/22.

Згідно із ч.ч.1,2 ст.18 ЗУ Про виконавче провадження, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Відповідно до ч.3 ст.18 ЗУ Про виконавче провадження, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 351 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням; використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача; звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з`явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (ч.4 ст.18 Закону).

Згідно ч.4 ст.24 Закону України Про виконавче провадження виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

До того ж за приписами ч.5 ст.18 цього Закону під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

За положеннями ч.2,3 ст.36 Закону України "Про виконавче провадження" розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов`язковою для виконання поліцією.

Відповідно до ч.2 ст.48 Закону України Про виконавче провадження стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Із системного аналізу вищевказаних норм слідує, що вчинення заходів, направлених на примусове виконання рішення суду, включаючи заходи, передбачені ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", не є абсолютним правом виконавця, а є його обов`язком, оскільки в контексті вимог цієї статті, державний виконавець саме зобов`язаний вживати передбачених Законом всіх можливих заходів для реального, своєчасного та ефективного виконання рішення суду.

Звертаючись до суду з вимогами про скасування постанови про повернення виконавчого документу, скаржник зазначає про незаконність повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки виконавцем не було реалізовано усі надані йому права та усі можливі (встановлені законом) заходи для виконання рішення суду.

Як встановлено судом, 29.05.2023 державним виконавцем в рамках виконавчого провадження № 70357960 на підставі п.5 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, за змістом якої виконавцем встановлено наступне: згідно Акту державного виконавця від 24.05.2023 боржник за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Острівне, вул. Бурлака-Волканова, буд. 187 не знаходиться. Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, місце знаходження боржника станом на 26.05.2023 не змінювалось. У зв?язку з цим не можливо з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи. Майно боржника, на яке можливо звернути стягнення, за адресою, вказаною у виконавчому документі, відсутнє. Відповідно відповіді ДФС України, у боржника наявні розрахункові рахунки в установах банку. Державним виконавцем постановою про арешт коштів боржника накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунках боржника. Згідно до повідомлень з фінансових установ на рахунках грошові кошти відсутні. За боржником сільськогосподарська техніка, транспортні засоби та нерухоме майно не зареєстровано. Державним виконавцем арештовано все майно боржника та оголошення заборони на його відчуження, та зареєстровано у відповідних реєстрах. 25.05.2025 державним виконавцем направлено до Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, що передбачено статтею 382 КК України. 29.05.2023 державним виконавцем направлено до Господарського суду Одеської області подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Водночас, положеннями п.5 ч. 1 названої статті означено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника).

Отже суд зауважує, що повернення виконавчого документу у зв`язку із відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення та у зв`язку із неможливістю з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи є самостійними підставами, передбаченими окремими положеннями статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", а саме частинами 2 та 5 вказаної статті.

В той же час суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду сформувала висновки про те, що у процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).

Активна роль суду в процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на норму права, що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення ГПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходять своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19).

Отже, надаючи оцінку правомірності повернення виконавцем наказу на підставі п.5 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", виходячи з системного тлумачення Закону та означеного пункту 37 статті, суд зауважує про неможливість в даному випадку повернення виконавчого документу на підставі вказаного виконавцем пункту, з огляду імперативні положення законодавства, оскільки за наказом суду від 18.10.2022 передбачено стягнення грошових коштів у сумі 55 912,78 грн., тобто виконавчий документ не передбачає обов`язкової участі боржника.

За переконанням суду, даний пункт може бути застосований в якості підстави для повернення виконавчого документу лише у системному взаємозв`язку із положеннями ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" та в залежності від того, чи може бути виконане рішення суду за відсутності за місцезнаходженням юридичної особи.

В той же час, як вже було зазначено судом, під час примусового виконання рішення, боржником за яким виступає юридична особа, першочерговим є звернення стягнення на грошові кошти такої особи та майно, що відповідно не вимагає обов`язкового встановлення місцезнаходження боржника.

До того ж суд зауважує, що державним виконавцем не вжито усіх заходів для встановлення місцезнаходження боржника юридичної особи.

Так, реалізуючи такий захід виконання рішення суду як тимчасове обмеження керівника боржника у праві виїзду за межі України, виконавець одночасно звернувся до суду з відповідним поданням та повернув виконавчий документ, не дочекавшись результату розгляду подання, що свідчить про формальний підхід виконавця до такого заходу.

В той же час, враховуючи, що у постанові про повернення виконавчого документу на підставі п.5 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем, окрім неможливості з`ясувати місцезнаходження боржника, також вказано про відсутність у останнього майна, а також з урахуванням доводів скаржника щодо невжиття виконавцем усіх необхідних дій для розшуку майна, суд вважає за необхідне також надати оцінку доводам скаржника.

Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавчий документ може бути повернутий стягувачеві лише після виявлення безрезультатності заходів з розшуку майна боржника здійснених державним виконавцем.

Так, заперечуючи проти задоволення скарги суб`єктом оскарження було зазначено, що 12.10.2023 було відкрито виконавчого провадження згідно №730 27612 з наказу №916/1268/22 виданого 12.04.2023 про стягнення 8 400 грн. та виконавче провадження згідно №73027947 з наказу №916/1268/22 виданого 12.04.2023 про стягнення 2 481 грн.

25.10.2023 року державним виконавцем Душаковоо М.О., у зв`яку з перебуваниям декількох виконавчих проваджень, щодо стягнення заборгованості з одного боржника було винесено постанову про приеднання виконавчого провалжения до зведеного виконавчого провадження №72585873 від 21.08.2023.

Одночасно з відкриттям виконавчих проваджень, з метою з?ясування майнового стану боржника, державним виконавцем були зроблені запити в Автоматизованій системі виконавчого провадження та до відповідних реєструючих органів.

Згідно акту державного виконавця боржник за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Острівне, вул. Леніна (Бурлака-Волканова), буд. 187 не знаходиться, господарську діяльність не здійснює, майно на яке можливо звернути стягнення відсутне.

Згідно відповіді з реєстру речових прав на нерухоме майно об?єкт нерухомого майна за адресою: Одеська область, Арцизький р-н., с. Острівне, вул. Леніна буд. 187 знаходиться у власності Громадської спілки «Бабовське кметство Болградської діаспори», код ЕДРПОУ

43594714 з 01.09.2022.

Згідно відповіді відділу Держгеокадастру земельні ділянки за боржником не зареєстровані.

Згідно відповіді ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області рухоме майно, за боржником не зареєстровано, а саме сільськогосподарська техніка, відсутня.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав нерухоме майно за боржником не значиться.

Державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника яка зареєстрована в реєстрі обтяжень рухомого майна та в державному реєстрі речових прав на направлено подання в нерухоме майно.

29.05.2023 року, головним державним виконавцем було Автоматизованій системі виконавчого провадження про тимчасове обмеження керівнику У боржника Мілеву Петру Дмитровичу, у праві виізду за межі України.

12.12.2023 року державним виконавцем Дущаковою М.О., у зв`язку з поверненням виконавчих документів стягувачу на підставі п.5 ч. 1 ст.37 3У «Про виконавче провадження», провадження було винесено постанови про виведення виконавчого провалження із зведеного виконавчого 12.12.2023 року, державним виконавцем було винесено постанову про повернения виконавчих документів стягувачу на підставі п.5 ч. 1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» (в подальшому - Закон), а саме у результаті вжитих виконавцем заходів. неможливо з?ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи

Державний виконавець зазначає, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією стагтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Державний виконавець наполягає, що ним вжиті всі заходи передбачені діючим законодавством для належного виконання рішення суду та просить у задоволенні скарги відмовити повністю.

Проаналізувавши інформацію щодо здійснених приватним виконавцем виконавчих дій на примусове виконання наказів суду № 916/1268/22, суд доходить висновку, що у період з 12.10.2023 по 12.12.2023 приватним виконавцем, в порушення норм Закону України "Про виконавче провадження", несвоєчасно та не в повній мірі вжито всіх можливих, необхідних, передбачених законом заходів примусового виконання рішення, що свідчить про наявність факту бездіяльності державної виконавчої служби у визначений позивачем період під час примусового виконання рішення у даній справі, зокрема, з визначеною законом періодичністю виконавцем не вчинялися дії щодо виявлення рахунків боржника та іншого рухомого майна.

Суд вважає, що повернення наказів стягувачу на підставі п. 5 ч. 1 ст. 37 ЗУ "Про виконавче провадження" Державним виконавцем не обґрунтовано та не доведено неможливість та неефективність вчинення інших заходів ніж ті, які були ним здійснені з метою виконання рішення суду у справі, а також не доведено безрезультатність здійснення заходів з розшуку майна боржника протягом строку встановленого законом.

Суд зауважує, що виявлення рахунків боржника я к в загальному, так і на предмет відкриття боржником нових рахунків із метою уникнення від виконання рішення суду або не проводилась, або проводилась лише 15.10.2023 року.

Згідно із правовою позиціє, яка викладена у п. 15 Потавнови Верховного суду від 13.02.2018 року у справі № 923/182/13-г, судом зазначено, що відповідно до положень ЗУ "Про виконавче провадження" на державного виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені законом заходи в межах встановлених повноважень.

Так, з огляду на вищевикладене, господарський суд вважає, що дії виконавця про повернення виконавчого документу на підставі п.5 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" та невжиття виконавцем усіх необхідних заходів для розшуку майна в тому числі з визначеною законом періодичністю, порушує права скаржника як стягувача на виконання рішення суду, яке гарантоване йому Конституцією України.

Згідно ч.1,5 ст.74 Закону України Про виконавче провадження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до ч.1,2 ст.343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене вище, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія НОТАПС на дії державного виконавця Ізмаїльського ВДВС в Ізмаїльському районі Одеської області Південного МРУ Міністерства Юстиції (м. Одеса).

Керуючись ст.234, ч.2 ст.343 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нотапс" на дії державного виконавця Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби у Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), по справі № 916/1268/22 - задовольнити.

2. Визнати незаконними дії державного виконавця Ізмаїльського ВДВС у Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) у виконавчому провадженні № 73027612 та №7 3027947 щодо примусового виконання наказів Господарського суду Одеської області по справі № 916/1268/22 від 12 квітня 2023 року, щодо винесення Постанови про повернення наказу Господарського суду Одеської області по справі №916/1268/22 від 12 грудня 2023 року стягувачеві на підставі п. 5 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

3. Скасувати Постанови Ізмаїльського ВДВС у Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 12 грудня 2023 року про повернення наказу Господарського суду Одеської області по справі № 916/1268/22 від 12 квітня 2023 року стягувачеві.

Ухвала набирає чинності 20.02.2024 та може бути оскаржена в порядку ст. 256 ГПК України.

Суддя Т.Г. Пінтеліна