Рішення

від 13.02.2024 по справі 916/4454/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" лютого 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4454/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.

секретар судового засідання Христенко А.О.

розглянувши у порядку справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Таламус Лтд" (вул. Привозна, 1, Застава ІІ, м. Одеса, 65098)

до відповідача: Одеської митниці (вул. Івана та Юрія Лип, 21-А, м. Одеса, 65078)

про стягнення 234859,52 грн,за участю представників учасників справи:

від позивача: Міненко Б.В., Грабовський М.Д., Тимофієнко В.В.;

від відповідача: Левченко С.Г.

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Таламус Лтд" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача, в якій просить суд стягнути з Одеської митниці на користь позивача збитки у розмірі 234859,52 грн.

Позиції учасників справи

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на протиправні дії митниці, які полягають у безпідставному завищенні митної вартості товару, ввезеного позивачем на територію України, що призвело до необхідності перерахування позивачем завищених виплат по платежам за митне оформлення товару, блокування цих сум на рахунках Одеської митниці та, як наслідок, до завдання позивачу збитків у виді недоотриманого доходу за депозитними вкладами.

16.11.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 160-174, т.1), в якому відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі з таких підстав: позивач самостійно прийняв рішення щодо сплати митних платежів за відсутності примусу з боку митниці; рішення про коригування митної вартості жодним чином не впливає на баланс коштів на депозитному рахунку позивача та прибуток, одержаний від перебування коштів на такому рахунку; у спірних правовідносинах відсутній причинний зв`язок між неправомірними діями відповідача і заподіяною шкодою; відсутні докази того, що кошти, які були сплачені до бюджету після проведення митницею коригування, весь вказаний позивачем період перебували б на відповідних депозитних рахунка та не були б витрачені на оплату товару або на інші витрати.

У відповіді на відзив (а.с. 175-192, т.1) позивач наголосив про таке: позивач був вимушений, з метою запобігання збитків від зупинення виробництва, сплатити різницю між сумами митних платежів, визначених декларантом, та сумою митних платежів, обчислених митним органом; відповідач не спростував доводи позивача щодо того, що позивач був змушений для здійснення оплати додаткових митних платежів зняти необхідні суми грошових коштів з депозитного рахунку, втративши дохід, що становить суму позовних вимог у цій справі; позивач наголошує, що у разі несплати позивачем суми коригування, збитки позивача були б набагато більшими, адже на час оскарження рішень митниці в адміністративному суді позивач був би вимушений сплачувати вартість зберігання товару, а також простою контейнерів; позивач наголошує, що за весь час ведення господарської діяльності ним не залучались сторонні кошти, а розміщуючи кошти на депозитному рахунку позивач очікував на отримання додаткового прибутку.

08.12.2023 відповідачем були подані до суду додаткові письмові пояснення, які залучені судом до матеріалів справи як заперечення на відповідь на відзив позивача (а.с. 14-79, т.2), в яких відповідач додатково вказав на таке: наведений позивачем у відповіді на відзив розрахунок витрат, які позивач міг понести за зберігання, у разі не сплати різниці митних платежів, є абстрактним та не підтверджується жодними доказами, наявними в матеріалах справи; позивач оскаржив рішення митниці до адміністративного суду та звернувся до митниці із заявами про повернення коштів через сплив значного проміжку часу, з урахуванням чого можна дійти висновку, що аудиторським висновком не враховано зволікання позивача під час звернення до суду та звернення до митного органу з відповідною заявою.

02.01.2024 позивачем були подані до суду додаткові пояснення у справі (а.с. 88-98, т.2), в яких останній зазначив, що він у спірних правовідносинах діяв максимально швидко, а затягування строків відбулось з незалежних від позивача причин (затребувана митницею копія рішення саме з відміткою про набрання законної сили; час на проходження адміністративних справ між судами; завантаженість канцелярії адміністративного суду; затягування відповідачем розгляду адміністративних справ тощо). Також позивач наголосив, що відповідач міг самостійно скласти аркуш коригування після отримання рішення адміністративного суду.

17.01.2024 позивачем було подано до суду додаткові пояснення у справі (а.с. 102-106, т.2), в яких останній уточнив за рахунок яких коштів мають бути задоволені його вимоги з метою ефективного захисту його порушеного майнового інтересу, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (код ЄДРПОУ 44005631) відокремленого підрозділу Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43115923) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛАМУС ЛТД» (код ЄДРПОУ 20936229) завдані збитки у сумі 234859,52 грн та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3522,89 грн. Вказані пояснення були залучені судом до матеріалів справи, проте не прийняті до розгляду як уточнення позовних вимог, оскільки на стадії розгляду справи по суті у позивача відсутнє процесуальне право уточнювати чи змінювати предмет позову, що забезпечує дію при розгляді справи основних засад судочинства, зокрема, таких як: змагальність, доступ до правосуддя як позивачу, так і відповідачу, їх рівність перед судом і законом, а також право відповідача відповідати саме за тим позовом, який був до нього заявлений і щодо якого він подавав свою позицію в заявах по суті спору.

У додаткових письмових поясненнях, які були подані до суду 19.01.2024 (а.с. 107-110, т.2), відповідач відзначив, що: необхідною умовою внесення змін до митних декларацій (складення аркуша коригування) є заява декларанта або уповноваженої ним особи; єдиним випадком, який передбачений нормами законодавства щодо внесення змін до митних декларацій (складення аркуша коригування) за ініціативою митного органу, є надходження до митного органу інформації про доплату (повернення) сум митних платежів, проте позивач помилково ототожнив рішення суду, яким скасовано рішення про коригування митної вартості, та інформацію про доплату (повернення) сум митних платежів; позивачем не доведено факту витребування від декларанта копій рішення окружного суду з відміткою суду про набрання законної сили, а тому доводи щодо процедури отримання вищезазначених копій не мають жодного значення по суті спору.

Під час розгляду справи у судових засіданнях представники позивача позовні вимоги ТОВ «Таламус ЛТД» повністю підтримали, наполягали на їх задоволенні. Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити позивачу у його задоволенні.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.10.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Таламус Лтд" було залишено без руху із встановленням позивачу десятиденного строку для усунення виявлених судом недоліків.

Ухвалою суду від 30.10.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Таламус Лтд" було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/4454/23; постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін; призначено у справі судове засідання для розгляду справи по суті на 23 листопада 2023 року о 14:30.

Судове засідання 04.12.2023 не відбулось, у зв`язку з особливими умовами роботи установи суду, пов`язаними з несанкціонованим втручанням в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних мереж і ресурсів суду. Ухвалою суду від 08.12.2023 судом було призначено судове засідання у справі на 18 грудня 2023 року о 15:15, в яке викликано учасників справи.

18.12.2023 судом було постановлено протокольну ухвалу про перерву у судовому засіданні до 12 січня 2024 року о 16:00.

Протокольною ухвалою від 12.01.2024 суд оголосив перерву у судовому засіданні до 19 січня 2024 року о 16:30.

Судове засідання 19.01.2024 не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Бездолі Д.О. на лікарняному. Ухвалою суду від 26.01.2024 судом було призначено судове засідання у справі на 13 лютого 2024 року о 16:30.

У судовому засіданні 13.02.2024 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи

24.10.2022 декларантом (представником) Товариства з обмеженою відповідальністю «Таламус ЛТД» для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці була подана митна декларація № 22UA500020018551U4 (а.с. 24-25, т.2) із визначенням митної вартості товару в сумі 19757964,39 грн та податку на додану вартість у розмірі 20% від митної вартості в сумі 3951592,88 грн.

За результатом перевірки вищевказаної декларації 25.10.2022 посадовою особою відповідача було прийнято рішення № UA500020/2022/000261/1 про коригування митної вартості товарів та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації (а.с. 141-144, т.1).

Далі, 28.10.2022 для здійснення розмитнення товару позивачем було оформлено митну декларацію № 22UA500020018856U1 (а.с. 26-27, т.2), в якій, до раніше визначеної суми митних платежів, додатково визначено суму 1323361,92 грн, у зв`язку з прийняття відповідачем вищевказаного рішення про коригування, що визнається сторонами.

В цей же час, не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500020/2022/000261/1 від 25.10.2022 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2022/000617 від 25.10.2022 (а.с. 28-41, т.2).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду 03.02.2023 у справі № 420/17411/22 (а.с. 52-65, т.1) позов позивача було задоволено у повному обсязі. За поясненнями обох сторін, вказане рішення набрало законної сили 27.04.2023.

24.07.2023 позивач звернувся до Одеської митниці із заявою № 2407/23 про надання дозволу на внесення змін до митної декларації № UA500020/2022/018856 на підставі рішення суду у справі № 420/17411/22 (а.с. 43, т.2).

На підставі судового рішення у справі № 420/17411/22 Одеською митницею 04.08.2023 було складено аркуш коригування митної декларації від 28.10.2022 № 22UA500020018856U1 із зазначенням суми митних платежів за новими відомостями в розмірі 3951592,88 грн (а.с. 66, т.1).

28.10.2022 декларантом (представником) Товариства з обмеженою відповідальністю «Таламус ЛТД» для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці була подана митна декларація № 22UA500020018831U7 (а.с. 44-45, т.2) із визначенням митної вартості товару в сумі 1808391,82 грн та податку на додану вартість у розмірі 20% від митної вартості в сумі 361678,36 грн.

За результатом перевірки вищевказаної декларації 28.10.2022 посадовою особою відповідача було прийнято рішення № UA500020/2022/000264/1 про коригування митної вартості товарів та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації (а.с. 145-147, т.1).

Далі, 28.10.2022 для здійснення розмитнення товару позивачем було оформлено митну декларацію № 22UA500020018853U4 (а.с. 46-47, т.2), в якій, до раніше визначеної суми митних платежів, додатково визначено суму 121160,56 грн, у зв`язку з прийняття відповідачем вищевказаного рішення про коригування, що визнається сторонами.

В цей же час, не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500020/2022/000264/1 від 28.10.2022 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2022/000630 від 28.10.2022 (а.с. 48-59, т.2).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду 23.02.2023 у справі № 420/17418/22 (а.с. 67-84, т.1) позов позивача було задоволено у повному обсязі. За поясненнями обох сторін, вказане рішення набрало законної сили 16.05.2023.

24.07.2023 позивач звернувся до Одеської митниці із заявою № 2407/23-1 про надання дозволу на внесення змін до митної декларації № UA500020/2022/018853 на підставі рішення суду у справі № 420/17418/22.

На підставі судового рішення у справі № 420/17418/22 Одеською митницею 04.08.2023 було складено аркуш коригування митної декларації від 28.10.2022 № 22UA500020018853U4 із зазначенням суми митних платежів за новими відомостями в розмірі 361678,36 грн (а.с. 85, т.1).

06.01.2023 декларантом (представником) Товариства з обмеженою відповідальністю «Таламус ЛТД» для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці була подана митна декларація № 23UA500110000073U0 (а.с. 62-63, т.2) із визначенням митної вартості товару в сумі 22647313,87 грн та податку на додану вартість у розмірі 20% від митної вартості в сумі 4529462,77 грн.

За результатом перевірки вищевказаної декларації 13.01.2023 посадовою особою відповідача було прийнято рішення № 500110/2023/000000/1 про коригування митної вартості товарів та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації (а.с. 148-151, т.1).

Далі, 13.01.2023 для здійснення розмитнення товару позивачем було оформлено митну декларацію № 23UA500110000157U4 (а.с. 65-67, т.2), в якій, до раніше визначеної суми митних платежів, додатково визначено суму 1369777,24 грн, у зв`язку з прийняття відповідачем вищевказаного рішення про коригування, що визнається сторонами.

В цей же час, не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № 500110/2023/000000/1 від 13.01.2023 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500110/2023/000009 від 13.01.2021 (а.с. 68-77, т.2).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15.06.2023 у справі № 420/2623/23 (а.с. 86-96, т.1) позов позивача було задоволено у повному обсязі. За поясненнями обох сторін, вказане рішення набрало законної сили 26.07.2023.

06.09.2023 позивач звернувся до Одеської митниці із заявою № 0609/23-1 про надання дозволу на внесення змін до митної декларації № 23UA500110000157U4 на підставі рішення суду у справі № 420/2623/23 (а.с. 70, т.2).

На підставі судового рішення у справі № 420/2623/23 Одеською митницею 18.09.2023 було складено аркуш коригування митної декларації від 13.01.2023 № 23UA500110000157U4 із зазначенням суми митних платежів за новими відомостями в розмірі 4529462,77 грн (а.с. 97, т.1).

Між цим, як вбачається з матеріалів справи (а.с. 32-35, т.1), 24.02.2015 між позивачем (далі - вкладник) та ПАТ АБ «Південний» був укладений договір банківського вкладу про розміщення грошових коштів на поточному депозиті № 083TD, за умовами якого банк відкриває вкладнику депозитний рахунок № НОМЕР_1 , вкладник розміщує, а банк приймає тимчасово вільні грошові кошти (надалі - вклад), на рахунку у сумі та на строк, визначені цим договором. За умовами п. 1.5., 1.6., 1.7., 3.5. договору передбачено право вкладника проводити довкладення грошових коштів на рахунок, враховуючи положення п. 3.1.-3.2. цього договору, а також часткове або повне зняття грошових коштів з рахунку до закінчення строку дії цього договору, визначеного п.6.1.,з урахуванням вимог п. 3.3.,3.5. цього договору. Сторони визначили, що довкладення грошових коштів на рахунок та зняття грошових коштів з рахунку підтверджується відповідними виписками по рахунку та не потребує підписання будь-яких додаткових угод до цього договору. Нарахування процентів виконується згідно щоденних фактичних залишків грошових коштів на рахунку, без урахування надходжень поточного дня, за ставкою 0,5% річних. У випадку вимоги вкладника про повернення частини вкладу, перерахування коштів з рахунку здійснюється банком на підставі платіжного доручення вкладника. Повернення коштів здійснюється у день надходження до банку платіжного доручення вкладника, якщо воно надійшло протягом операційного часу, встановленого банком. В іншому випадку повернення коштів здійснюється наступного робочого дня.

Додатковими угодами від 21.10.2022 та від 09.12.2022 (а.с. 36-37, т.1) п. 1.5. договору на період з 21.10.2022 по 08.12.2022 включно та з 09.12.2022 по 31.01.2023 включно викладено у наступній редакції: «Нарахування процентів виконується згідно щоденних фактичних залишків грошових коштів на рахунку, без урахування надходжень поточного дня, за ставкою 10% річних. База нарахування процентів дорівнює 365 днів. При визначенні строку для нарахування процентів день надходження коштів на рахунок та день повернення коштів не враховуються.».

У додатковій угоді від 01.02.2023 (а.с. 38, т.1) погоджено на період з 01.02.2023 по 22.03.2023 включно п. 1.5. договору викласти у наступній редакції: «Нарахування процентів виконується згідно щоденних фактичних залишків грошових коштів на рахунку, без урахування надходжень поточного дня, за ставкою 10% річних. База нарахування процентів дорівнює 365 днів. При визначенні строку для нарахування процентів день надходження коштів на рахунок та день повернення коштів не враховуються.» На період з 23.03.2023 викладено у наступній редакції: «Нарахування процентів виконується згідно щоденних фактичних залишків грошових коштів на рахунку, без урахування надходжень поточного дня, за ставкою 0,001% річних. База нарахування процентів дорівнює 365 днів. При визначенні строку для нарахування процентів день надходження коштів на рахунок та день повернення коштів не враховуються.».

16.02.2023 між позивачем (далі - вкладник) та ПАТ АБ «Південний» була укладена генеральна угода № 015Over про розміщення коштів на умовах вкладу «Овернайт» в рамках депозитної лінії (а.с. 39-41, т.1), за умовами якої ставка процентів за депозитом становить 12%.

Відповідно до даних банківських виписок з рахунку позивача (а.с. 42-50, т.1), до державного бюджету на користь Державної митної служби України позивачем, з вказанням призначення платежу «попередня оплата за митне оформлення, митний пост Одеса-Грузова», були проведені наступні платежі:

- 24.10.2022 - 4000000,00 грн;

- 25.10.2022 - 1300000,00 грн;

- 27.10.2022 - 370000,00 грн;

- 28.10.2022 - 120000,00 грн;

- 06.01.2023 - 4531000,00 грн;

- 13.01.2023 - 1330000,00 грн, а всього 11651000,00 грн.

В цей же час, по рахунку позивача були проведені, зокрема, наступні банківські операції з повернення позивачу грошових коштів згідно з договором банківського вкладу про розміщення грошових коштів на поточному депозиті від 24.02.2015 № 083TD:

- 24.10.2022 - 4000000,00 грн;

- 24.10.2022 - 170000,00 грн;

- 25.10.2022 - 1280000,00 грн;

- 27.10.2022 - 30000,00 грн;

- 28.10.2022 - 120000,00 грн;

- 13.01.2023 - 1330000,00 грн, а всього 6930000,00 грн.

10.07.2023 позивач спільно з ПрАТ «Завод Чорноморполіграфаметал» звернувся до керівника Одеської митниці з листом (а.с. 98-119, т.1), в якому наголосив на обставину щодо неналежного виконання працівниками митниці своїх посадових обов`язків, пропонував припинити штучне затягування заморозки неправомірно утриманих коштів підприємств, безперспективне апеляційне оскарження рішень судів першої інстанції, а також провести розслідування причин безпідставного прийняття інспекторами митниці рішень про коригування митної вартості товарів з роз`ясненням порядку здійснення відповідних розрахунків.

У відповіді на вищевказаний лист (а.с. 120-121, т.1) повідомлено, що питання щодо контролю визначення митної вартості товару вирішується кожен раз окремо під час митного оформлення.

25.08.2023 позивач (замовник) уклав з Товариством аудиторська фірма «Наш аудит» (виконавець) договір на надання аудиторських послуг № 250823 (а.с. 136-137, т.1), за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання здійснити розрахунок втраченої вигоди внаслідок блокування грошових коштів Одеською митницею.

На підтвердження обставин виконання робіт за вищевказаним договором та здійснення оплати їх вартості позивачем до матеріалів справи долучено відповідний акт від 03.10.2023 №67 та платіжні доручення (а.с. 138-140, т.1).

03.10.2023 Товариством аудиторська фірма «Наш аудит» був складений аудиторський висновок (а.с. 16-31, т.1) щодо розрахунку втраченої вигоди суб`єктом господарювання - ТОВ «Таламус Лтд», внаслідок прийняття Одеською митницею рішень про коригування митної вартості товарів, в подальшому визнаних судовими рішеннями протиправними та незаконними. За результатом проведеного аудиту зроблені наступні висновки: 1) позивач для сплати митних платежів користувався коштами депозитного рахунку; 2) згідно проведених розрахунків позивач не отримав прибутку (упущеної вигоди) на суму 234859,52 грн; 3) сума неотриманого прибутку (упущеної вигоди) розраховувалась аудиторами із застосуванням стандарту достовірності доказів, які з розумною впевненістю дозволяють стверджувати, на думку аудиторів, що факт заподіяння шкоди позивачу відбувся. Згідно з висновком, підприємство за період з 28.10.2022 по 18.09.2023 недоотримало прибутку у розмірі 234859,52 грн.

Законодавство, застосоване судом до спірних відносин

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною 1 статті 1173 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Статтею 1174 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до ст. 30 Митного кодексу України (в редакції, до 01.10.2022) посадові особи та інші працівники митних органів, які прийняли неправомірні рішення, вчинили неправомірні дії або допустили бездіяльність, у тому числі в особистих корисливих цілях або на користь третіх осіб, несуть кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та іншу відповідальність відповідно до закону. Шкода, заподіяна особам та їх майну неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю митних органів або їх посадових осіб чи інших працівників при виконанні ними своїх службових (трудових) обов`язків, відшкодовується цими органами, організаціями у порядку, визначеному законом.

Згідно з ст. 30 Митного кодексу України (в редакції, чинній з 01.10.2022) посадові особи та інші працівники митних органів, які прийняли неправомірні рішення, вчинили неправомірні дії або допустили бездіяльність при виконанні ними своїх службових (трудових) обов`язків, у тому числі в особистих корисливих цілях або на користь третіх осіб, несуть кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та іншу відповідальність відповідно до закону. Шкода, заподіяна особам та їхньому майну неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю митних органів, відшкодовується у порядку, визначеному законом.

Частиною 2 статті 25 Бюджетного кодексу України визначено, що відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Згідно з підп. 2 п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо для відшкодування такої шкоди необхідні додаткові кошти понад обсяг бюджетних призначень, в установленому законодавством порядку подаються відповідні пропозиції щодо внесення змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет) та/або виділення коштів з резервного фонду державного бюджету (місцевого бюджету).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позиція суду

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Таламус Лтд" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача про стягнення суми збитків у розмірі 234859,52 грн. При цьому, згідно з прохальною частиною позовної заяви позивач спірні кошти просить суд стягнути безпосередньо з Одеської митниці.

За позицією позивача, збитки позивачем у спірних правовідносинах були понесені внаслідок протиправних рішень митниці, які полягають у безпідставному завищенні митної вартості товару, ввезеного позивачем на територію України, що призвело до необхідності перерахування позивачем завищених виплат по платежам за митне оформлення товару, блокування цих сум на рахунках Одеської митниці та, як наслідок, до недоотримання позивачем доходу за депозитними вкладами.

Так, статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Вищевказане положення Основного Закону України також передбачено нормами ст. 1173 ЦК України, якими закріплено спеціальний випадок відшкодування шкоди, що має певні особливості порівняно з загальними правилами про деліктну відповідальність. Суб`єктом відповідальності за даною статтею є держава, Автономна Республіка Крим, орган місцевого самоврядування, які відшкодовують шкоду, завдану безпосереднім заподіювачем шкоди - органом державної влади, органом Автономної Республіки Крим та органом місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.

Суд наголошує, що при вирішенні спору суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги позивача не можуть бути задоволені.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 22.09.2020 у справі №910/3009/18.

Отже, під ефективним засобом (способом) захисту прав слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та бути адекватним наявним обставинам.

У постанові від 19.06.2018 у справі № 910/23967/16 Велика Палата Верховного Суду вказала, що: «Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. При цьому в господарському процесі відповідно до частини четвертої статті 56 ГПК України держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник. Відповідно до вимог господарського процесуального законодавства у резолютивній частині рішення зазначаються: 1) висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог; 2) розподіл судових витрат; 3) строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження; 4) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України. Висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог не може залежати від настання або ненастання певних обставин (умовне рішення). У разі необхідності у резолютивній частині також вказується про: 1) порядок і строк виконання рішення; 2) надання відстрочки або розстрочки виконання рішення; 3) забезпечення виконання рішення; 4) повернення судового збору; 5) призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат; 6) дата складення повного судового рішення. При цьому необхідності зазначення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, наведена вище норма не встановлює, як і не встановлювала відповідна норма у редакції ГПК України, чинній до 15 грудня 2017 року, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення.».

Отже, у спірних правовідносинах боржником має виступати держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади, яким у цій справі є Одеська митниця як відокремлений підрозділ Державної митної служби України.

В цей же час, Конституційним Судом України у рішенні від 03.10.2001№ 12/рп-2001 було розглянуто питання відшкодування шкоди в розрізі норм законів про бюджет та положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду». В цьому рішенні Конституційний Суд України, зокрема, вказав, що: «Україна, згідно з Конституцією України, є правовою державою (стаття 1), а людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю (стаття 3). Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, і саме держава відповідає перед людиною за свою діяльність, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (стаття 3). Цей обов`язок держави конкретизується в ряді статей Конституції України. В Основному Законі держави розмежовуються такі поняття, як держава, органи державної влади, посадові і службові особи (статті 3, 5, 6, 13, 38, 55, 56, 62 та інші). Матеріальна та моральна шкода, завдана громадянам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується за рахунок держави (стаття 56 Конституції України). Держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням, в разі скасування вироку суду як неправосудного (частина четверта статті 62 Конституції України). Аналогічні положення щодо відшкодування державою матеріальної чи моральної шкоди, завданої фізичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, містяться і в частині третій статті 152 Конституції України.»

За висновком Конституційного Суду України у вищевказаному рішенні право на відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, гарантується за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання цих органів.

Так, у спірних правовідносинах норми Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» не підлягають застосуванню, однак підлягають застосуванню положення ст. 56 Конституції України, ст. 1173 ЦК України, ст. 25 та підп. 2 п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України, які передбачають аналогічний порядок відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі, зокрема, внаслідок незаконно прийнятих рішень органів державної влади - за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання відповідних органів.

Отже, суд зазначає, що норми законодавства, чинні на момент виникнення спірних відносин та на час вирішення спору судом, прямо передбачають порядок відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади - за рахунок коштів державного бюджету. Разом з цим, згідно з прохальної частини позову позивачем вимоги заявлені про відшкодування збитків за рахунок коштів органу державної влади - заподіювача шкоди, через якого держава діє спірних правовідносинах.

За вищевказаних обставин, суд дійшов висновку, що позивачем обраний неефективний спосіб захисту порушеного права. Водночас, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові, тому суд не вбачає необхідності надавати оцінку іншим аргументам сторін, що узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19.

За цих підстав, господарський суд вважає, що у позові позивачу слід відмовити.

Розподіл судових витрат

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позов позивача не підлягає задоволенню, сплачений позивачем при поданні позову судовий збір слід покласти на позивача.

Керуючись ст. 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати, понесені позивачем, покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

У зв`язку з перебуванням судді на лікарняному, повний текст рішення складено 26 лютого 2024 р.

Суддя Д.О. Бездоля