Ухвала

від 26.02.2024 по справі 916/706/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про забезпечення позову

"26" лютого 2024 р.м. Одеса Справа № 916/706/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г., розглядаючи заяву про забезпечення позову Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» від 23.02.2024р. вх. № ГСОО 2-289/24, подану разом із позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» до Акціонерного товариства «Одеснафтопродукт» про стягнення грошових коштів у розмірі 9359832,82 грн.

Заява Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» від 23.02.2024р. вх. № ГСОО 2-289/24, розглядається судом відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України без повідомлення учасників справи.

Встановив: Публічне акціонерне товариство «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Акціонерного товариства «Одеснафтопродукт» про стягнення грошових коштів у розмірі 9359832,82 грн.

Одночасно з поданням позовної заяви до суду, Публічним акціонерним товариством «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» було подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої заявник просить суд постановити ухвалу якою задовольнити заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, які знаходяться на рахунках, відкритих у будь-яких банківських або інших фінансово-кредитних установах та належать Акціонерному товариству «Одеснафтопродукт» в межах суми позову в розмірі 9359832,82 грн.

В обґрунтування поданої заяви було зазначено суду, що згідно ухвали Львівського апеляційного суду від 08.05.2023 у справі №463/658/23 позивач дізнався, що Територіальним управлінням Бюро економічної безпеки у Львівській області здійснюється досудове у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №72023140000000012 від 24.01.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212 КК України.

В даному кримінальному провадженні розслідується факт системного виведення коштів з підприємства та нарощування безнадійної дебіторської заборгованості колишніми посадовими особами ПАТ «Укртатнафта» у змові з окремими акціонерами товариства шляхом укладання непрозорих договорів на поставку продукції та надання послуг, в тому числі з АТ «Одеснафтопродукт» (ЄДРПОУ 03482749).

Так, згідно довідки №13-414 від 31.01.2024, підписаної головним бухгалтером ПАТ «Укртатнафта» станом на 31.12.2023, за АТ «Одеснафтопродукт» (ЄДРПОУ 03482749) рахується заборгованість перед ПАТ «Укртатнафта» на загальну суму 30346514,04 грн., як за договорами поставки так і за договорами послуг. Зазначена довідка є офіційним документом ПАТ «Укртатнафта», оскільки підписана головним бухгалтером та складена на підставі облікових реєстрів, зокрема містить в собі інформацію про стан заборгованості, її розмір, зміст господарської операції та посилання на договір за яким обліковується заборгованість.

Звернення ПАТ «Укртатнафта» з претензіями в рамках вказаних договорів про сплату заборгованості на адресу боржника не дало результатів (докази направлення претензій додаються), будь-яких повідомлень від АТ «Одеснафтопродукт», щодо узгодження порядку погашення існуючої заборгованості, можливості виконання своїх зобов`язань не надходило. Така бездіяльність та протиправна поведінка АТ «Одеснафтопродукт» впливає на фінансовий стан заявника, оскільки сума простроченої заборгованості є досить значною.

Таким чином, як вказує позивач, наявні об`єктивні підстави вважати, що АТ «Одеснафтопродукт» взагалі може не виконати наявні перед заявником грошові зобов`язання, про що свідчить, зокрема, його свідоме протиправне ігнорування виконання зобов`язань. Наявне навмисне ухилення відповідача від погашення простроченої заборгованості, та подальше зволікання з забезпеченням дієвого захисту майнових інтересів заявника призведе до утворення безнадійної заборгованості, створює передумови неможливості виконання ПАТ «Укртатнафта» власних грошових зобов`язань перед контрагентами.

Враховуючи викладені факти щодо недостатності фінансових ресурсів у що АТ «Одеснафтопродукт», а також щодо фігурування даного підприємства в кримінальних провадженнях, ПАТ «Укртатнафта» вважає що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Позивачем було зазначено суду, що 06.11.2022 на виконання рішення засідання Ставки Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України у зв`язку із військовою необхідністю, відбулося примусове відчуження у власність Держави акцій стратегічно важливих підприємств, серед яких є ПАТ «Укртатнафта». Вилучені акції набули статусу військового майна, а їх управління було передано Міністерству оборони України. Відповідне повідомлення було розміщено на офіційному сайті Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та доступне у відкритому доступі.

Головною причиною вилучення корпоративних прав ПАТ «Укртатнафта» на період дії воєнного стану стала потреба Міністерства оборони та інших збройних формувань, задіяних у відсічі широкомасштабної збройної агресії, у бензинах, дизельному та авіаційному пальному, єдиним виробником яких є ПАТ «Укртатнафта». Основним видом діяльності ПАТ «Укртатнафта» є переробка нафти, що відповідно до Порядку віднесення об`єктів до об`єктів критичної інфраструктури (затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 № 1109), є підставою для віднесення такої діяльності до сектору критичної інфраструктури. Відповідно до наказу Міністерства енергетики України від 07.09.2022 №1-ДСК «Про затвердження Переліку об`єктів критичної інфраструктури паливно-енергетичного сектору критичної інфраструктури» ПАТ «Укртатнафта» віднесено до об`єктів критичної інфраструктури.

Згідно норм пункту 1 статті 5 Закону України від 16.11.2021 № 1882-IX «Про критичну інфраструктуру» метою державної політики у сфері захисту критичної інфраструктури є забезпечення безпеки об`єктів критичної інфраструктури, запобігання проявам несанкціонованого втручання в їх функціонування, прогнозування та запобігання кризовим ситуаціям на об`єктах критичної інфраструктури.

02.04.2022 був здійснений перший масований ракетний обстріл технологічних об`єктів ПАТ «Укртатнафта», в результаті чого робота підприємства була зупинена в аварійному режимі. Того ж дня за фактом обстрілу Службою безпеки України було порушено кримінальне провадження (зареєстровано в ЄРДР за №22022170000000043). 25.04.2022, 12.05.2022, 18.06.2022, 16.02.2023, 01.03.2023, 02.03.2023, 20.09.2023, а також вже і у 2024 році (загальновідома інформація), по об`єктам Кременчуцького НПЗ ПАТ «Укртатнафта» були нанесені повторні масовані ракетні обстріли, в результаті яких виробництво нафтопродуктів стало неможливим без проведення капітальних та тривалих відновлювальних робіт, які проводяться до теперішнього часу. За фактами вказаних обстрілів Службою безпеки України також були порушені та розслідуються кримінальні провадження за частиною 1 статті 438 Кримінального кодексу України (зареєстровані в ЄРДР за №№ 22022170000000059, 22022170000000065 22022170000000092, 22023170000000047, 22023170000000061, 22023170000000064, 22023170000000222).

Слід також зазначити, що в період воєнного стану ПАТ «Укртатнафта» є єдиним нафтопереробним заводом України, який переробляє нафтову сировину, яка, в свою чергу добувається ПАТ «Укрнафта» та транспортується АТ «Укртранснафта» трубопровідним транспортом. Зупинення діяльності заводу мало б також наслідком зупинення видобування нафти ПАТ «Укрнафта», оскільки в умовах воєнного стану не має можливості експортувати сировину за кордон. Тобто, на даний час, перед ПАТ «Укртатнафта» стоїть питання кричущої важливості щодо винайдення грошових коштів для проведення ремонтних робот відновлення роботи підприємства, обсяг яких є дуже значним, для чого Товариство вважає за необхідне вжити усіх, передбачених законодавством заходів, з метою досягнення більш вірогідного шансу стягнути заборгованість з боржників підприємства. Важливо, що по багатьох інших контрагентах з багатомільйонними боргами перед Кременчуцьким НПЗ, які фігурують в Ухвалі Львівського апеляційного суду від 08.05.2023 у справі №463/658/23, зокрема задоволені заяви ПАТ «Укртатнафта» про забезпечення позову, а саме: ухвала про забезпечення позову Господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2023 по справі №904/5234/23 (Суддя Н.М. Євстигнеєва) в межах суми 9591553,64 грн., ухвала про забезпечення позову Господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2023 по справі №904/5244/23 (Суддя Панна С.Н.) в межах суми 8882460,46 грн., що стосується ТОВ «ГЕРМЕС ОЙЛ» (ЄДРПОУ 43327471); ухвала про забезпечення позову Господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2023 по справі №904/5820/23 (Суддя Бєлік В.Г.) стосується ТОВ «НАФТОПРАЙД» (ЄДРПОУ 43998119) в межах суми 12773525,22 грн.; ухвала про забезпечення позову Господарського суду Полтавської області від 23.11.2023 по справі №917/2099/23 (Суддя Киричук О.А.) стосується ТОВ «МАРС 2018» (ЄДРПОУ 41631979) в межах суми 1612589,51 грн.; ухвала про забезпечення позову Господарського суду Кіровоградської області від 19.10.2023 по справі №912/1964/23 (Суддя Тимошевська В.В.) стосується ТОВ «СТОРЕС» (ЄДРПОУ 41212262) в межах суми 15643026,42 грн.; ухвала про забезпечення позову Господарського суду Житомирської області від 30.10.2023 по справі №906/1408/23 (Суддя Тимошенко О.М.) стосується ТОВ «СИНТЕЗ-УНІВЕРСАЛ» (ЄДРПОУ 44099929) в межах суми 19167022,73 грн., тощо. Копії ухвал додаються. А також, наявна постанова суду апеляційної інстанції від 23.01.2024 (Головуючий суддя Дарміна М.О. (доповідач) суддів, Кощеєва І.М., Чус О.В.) про залишення без задоволення апеляційної скарги ТОВ «СТОРЕС» на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області про забезпечення позову у справі №912/1964/23.

Враховуючи викладене, ПАТ «Укртатнафта» вважає, що накладення арешту на майно та кошти АТ «Одеснафтопродукт» є співмірним та обґрунтованим заходом забезпечення позову у випадку наявності у боржника мільйонних боргів та завадить останньому вивести кошти та майно з підприємства в процесі розгляду судової справ.

Розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» від 23.02.2024р. вх. № ГСОО 2-289/24, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Так, забезпечення позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду; забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

За положеннями ч. 1 ст.137 ГПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 ГПК України, заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Відповідно до ч.1 ст. 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. (ч. 6 ст. 140 ГПК України).

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника по забезпеченню позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Також заходи забезпечення позову не є додатковим засобом відповідальності або стимулювання відповідача до виконання певних дій, а діють виключно як засіб забезпечення ефективного вирішення існуючого спору та реального виконання рішення суду.

Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч.ч.2, 5, 6, 7 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарського процесуального кодексу України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Вищевикладене відповідає правовій позиції Верховного Суду у постанові від 15.05.2019 у справі №910/688/13.

За приписами абзацу 3 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №16 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти чи майно відповідача, суд повинен дотриматися розумного балансу між необхідністю забезпечити можливе майбутнє виконання судового рішення та неприпустимістю блокування господарської діяльності відповідача з огляду на значний розмір заявленого у позовній заяві боргу.

Також застосовуючи у вирішенні питання забезпечення позову практику Європейського суду з прав людини суд зазначає що у рішенні ЄСПЛ від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" наголошено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у рішенні від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Запропоновані позивачем заходи забезпечення позову співвідносяться з предметом позову.

Так, виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт рухомого і нерухомого майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. Вказаного висновку дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 21.09.2023 у справі № 922/1856/23.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу / іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).

Судом приймається до уваги, що арешт на кошти і майно відповідача позивач просить накласти лише в межах суми, що є предметом стягнення, а не всіх коштів і майна, які є у відповідача, а тому таке обмеження не призведе до зупинення господарської діяльності підприємства відповідача.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав вжиття заходів забезпечення позову, суд враховує, зокрема, висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 23.03.2020 року по справі №910/7338/19, згідно якого невжиття наведених позивачем у заяві про забезпечення позову заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у справі (у разі задоволення позову), ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, оскільки у разі, якщо до закінчення розгляду цієї справи відповідач здійснить розпорядження своїм майном або частиною майна у будь-який спосіб, зокрема відчужить своє майно (частину майна) на користь інших осіб (у тому числі шляхом продажу, дарування, передачі в управління або оренду, поділу, виділу, внесення до статутного капіталу, передачі у володіння та користування третім особам, найм, передачі в іпотеку та/або заставу, будь-якого іншого обтяження), то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить ефективний захист та поновлення його порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких він звернувся з позовом у цій справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ГПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

З викладених обставин, господарський суд вважає доведеним наявність достатньо обґрунтованого припущення, що грошові кошти, які належать відповідачу та майно, на момент звернення із вказаною заявою, можуть зникнути або зменшитись за кількістю на момент виконання рішення, що істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду у разі його ухвалення на користь заявника.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

З урахуванням надання позивачем доказів, які підтверджують, що заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти та маайно, що належать відповідачу, є обґрунтованими, адекватними та співмірними із заявленими позовними вимогами, а також наявністю конкретного зв`язку між відповідним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, дозволяє суду зробити висновок про наявність правових підстав для задоволення поданої заяви шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача, що належать та знаходяться у нього у межах ціни позову 9359832,82 грн.

Так, вжиті судом заходи забезпечення позову відповідають процесуальним нормам, що регулюють дані правовідносини, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Одночасно, суд вважає, що у даному випадку вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи унеможливлення виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу, мають суто процесуальний забезпечувальний характер та їх вчинення жодним чином не впливає на вирішення справи по суті.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Право на ефективний засіб юридичного захисту встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Слід зазначити, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії, було зазначено що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Окремо суд звертає увагу учасників справи на те, що в ч.6 ст.140 ГПК України передбачена можливість вирішення судом питання щодо зустрічного забезпечення.

Частинами 1 та 4 ст.141 ГПК України встановлено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.

Оскільки на теперішній час у суду відсутня інформація з приводу можливих збитків відповідача та їх розміру, правові передумови для зустрічного забезпечення наразі не вбачаються. Разом з тим, відповідача не позбавлено права подати до суду відповідне клопотання, яке підлягає розгляду протягом строків, встановлених ст.141 ГПК України.

Керуючись ст.ст.136-138,140,234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Заяву про забезпечення позову Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» від 23.02.2024р. вх. № ГСОО 2-289/24 задовольнити.

2.Накласти арешт на майно та грошові кошти, які знаходяться на рахунках, відкритих у будь-яких банківських або інших фінансових установах та належать Акціонерному товариству «Одеснафтопродукт» (65029, м. Одеса, пров. 2-й Артилерійський, буд. 6; код ЄДРПОУ 03482749) в межах суми позову у розмірі 9359832 (дев`ять мільйонів триста п`ятдесят дев`ять тисяч вісімсот тридцять дві) грн. 82 коп.

Стягувач за ухвалою: Публічне акціонерне товариство «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (39610, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3; код ЄДРПОУ 00152307)

Боржник за ухвалою: Акціонерне товариство «Одеснафтопродукт» (65029, м. Одеса, пров. 2-й Артилерійський, буд. 6; код ЄДРПОУ 03482749)

Ухвала набрала законної сили 26.02.2024р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути пред`явлена до виконання в порядку Закону України "Про виконавче провадження".

Суддя Д`яченко Тетяна Геннадіївна